Заміщення післяопераційних кісткових порожнин щелеп остеопластичним матеріалом з плацентної тканини

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний медичний університет

імені Данила Галицького

УДК: 616.716.1/.4 - 089.843 - 032:611 - 013.85] - 091-092.4/.9

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

ЗАМІЩЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ КІСТКОВИХ ПОРОЖНИН ЩЕЛЕП ОСТЕОПЛАСТИЧНИМ МАТЕРІАЛОМ З ПЛАЦЕНТНОЇ ТКАНИНИ

14.01.22 - стоматологія

Погранична Христина Романівна

Львів - 2006

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України.

Науковий керівник: кандидат медичних наук, професор Готь Іван Мирославович - завідувач кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Вовк Юрій Володимирович - завідувач кафедри хірургічної та ортопедичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України;

доктор медичних наук, професор Пюрик Василь Петрович - завідувач кафедри хірургічної стоматології Івано-Франківського державного медичного університету МОЗ України.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра щелепно-лицевої хірургії.

Захист відбудеться 24 лютого 2006 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.600.01 у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького МОЗ України (79010, м. Львів, вул. Пекарська, 69).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького МОЗ України (79000, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 6).

Автореферат розісланий “20” січня 2006 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Чуклін С.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Заміщення кісткових порожнин щелеп з метою своєчасного і повноцінного відновлення об'єму втрачених кісткових структур після кістектомій і видалення зубів, профілактика післяопераційних ускладнень - одна з актуальних проблем сучасної щелепно-лицевої хірургії (Готь І.М., Варес Я.Е., 1998; Ломницький І.Я., 1999; Йорданишвили А.К., 2000; Безруков С.Г., Салаймех Р.Х., 2001; Тимофеев А.А., Тамими М., 2002; Ткаченко П.І. і співавт., 2003; Вовк Ю.В., Вовк В.Ю., 2005; Пюрик В.П. і співавт., 2005). На сьогодні у практиці хірургічної стоматології з метою оптимізації процесів репараційного остеогенезу застосовується широкий спектр замінників кісткової тканини, у тому числі, синтетичні фосфати кальцію - гідроксиапатит (ГА) і трикальцій фосфат (ТКФ) завдяки їхнім остеокондуктивним властивостям (Потапчук А.М., 1998; Панкратов А.С., Копецкий И.С., 2000; Lew D. et al., 2000; Литвинов С.Д., Буланов С.И., 2001; Филипенко В.А. и соавт., 2002; Nystrom E. et al., 2002). Але основним недоліком кістковопластичних матеріалів на основі ГА і ТКФ є відсутність виражених остеоіндукційних властивостей (Mercier P., Bellavance F., 1999, Головченко В.В., 2001; Опанасюк И.В., Опанасюк Ю.В., 2002). У процесі остеорегенерації важливим моментом є присутність в остеопластичному матеріалі біологічно активних речовин (БАР), які відповідним чином „програмують” сполучнотканинні клітини, викликаючи їхню проліферацію і диференціацію (Кулаков А.А., Лосев Ф.Ф., 1999).

Результати досліджень останніх років довели, що природним матеріалом, який має здатність стимулювати процеси репарації, є тканини ембріофетоплацентного комплексу (ЕФПК), зокрема, плацента, що містить велику кількість БАР - ферментів, гормонів, факторів росту, а також колаген, які беруть активну участь в організації репараційного процесу (Горбатюк Д.Л. и соавт., 1999; Морозова Р.П. и соавт., 1999; Субота Н.П. і співавт., 2000; Zumkeller W., 2000; Winter H., Dantzer V., 2001; Грищенко В.И., Гольцев А.Н., 2002; Lacroix M.C. et al., 2002). На нашу думку, одним із перспективних напрямів у вирішенні проблеми оптимізації остеорепарації є створення остеотропних композицій, які б поєднували остеокондукційні властивості біокераміки та остеоіндукційні функції плаценти з метою забезпечення повноцінного відновлення кісткової тканини у післяопераційних дефектах щелеп, запобігання виникненню ускладнень та пришвидшення термінів адекватної ортопедичної реабілітації хворих.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукових досліджень Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького і є фрагментом комплексної наукової теми кафедри хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії „Природжені і набуті дефекти та деформації щелепно-лицевої ділянки, оптимізація процесів загоєння і профілактика ускладнень” (шифр ІН 30.00.0002.00, держреєстрація № 0100 U 002256).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження було експериментально-клінічне обґрунтування можливості підвищення ефективності лікування хворих з післяопераційними кістковими порожнинами щелеп при застосуванні композитного остеопластичного матеріалу „Остеопор” на основі ліофілізованої плацентної тканини та біфазної кераміки „Кергап Т”, згідно з опрацьованими методами отримання матеріалу та лікування.

Для досягнення мети ми поставили наступні завдання:

1. Випрацювати спосіб отримання з ліофілізованої плацентної тканини та біфазної кераміки „Кергап Т” пластичного матеріалу з високим остеоіндуктивним потенціалом, який здатний поступово розсмоктуватися і синхронно замінюватися новоутвореними кістковими структурами.

2. Дослідити в експерименті динаміку процесів остеорегенерації у штучно утворених дірчастих кісткових дефектах нижніх щелеп щурів при лікуванні кісткової рани під кров'яним згустком і заміщенні кісткових порожнин остеопластичним матеріалом „Кергап Т” та композитом на основі плацентної тканини „Остеопор”, провівши порівняльну оцінку результатів гістоморфологічного, морфометричного та рентгенологічного досліджень.

3. На підставі аналізу клінічно-рентгенологічних, антропометричних та ехоостеометричних досліджень вивчити динаміку репараційних процесів у кістковій тканині при застосуванні пластичного матеріалу „Остеопор” для заміщення внутрішньокісткових порожнин після хірургічного лікування білякореневих кіст щелеп.

4. Із допомогою біохімічних досліджень крові і сечі хворих з остеопластикою післяопераційних кісткових порожнин щелеп „Остеопором” вивчити вплив останнього на метаболізм органічної основи альвеолярної кістки - колагену та ферментаційну активність амінотрансфераз сироватки крові у процесі репараційного остеогенезу.

5. За вислідами аналізу клінічно-рентгенологічних, антропометричних і ехоостеометричних досліджень вивчити динаміку остеорегенерації при заповненні лунок видалених зубів композитним матеріалом „Остеопор”.

6. На підставі отриманих результатів експериментальних і клінічних досліджень випрацювати та видати методичні рекомендації з остеопластики післяопераційних кісткових порожнин щелеп композитним матеріалом „Остеопор”.

Об'єкт дослідження: в експериментальній частині роботи -- тварини (щурі) з штучно створеними дірчастими кістковими дефектами нижньої щелепи; в клінічній частині -- хворі з кістковими порожнинами щелеп після операцій з приводу білякореневих кіст і видалення зубів.

Предмет дослідження -- композитний остеопластичний матеріал „Остеопор” і процеси остеорегенерації після заміщення ним післяопераційних кісткових порожнин щелеп.

Методи дослідження. Процеси регенерації кісткової тканини в експерименті вивчали гістоморфологічними, морфометричними та рентгенологічними методами. Оцінку репараційних процесів в ділянці післяопераційних кісткових дефектів щелеп у хворих здійснювали шляхом загальноклінічних, антропометричних, рентгенологічних, ехоостеометричних і біохімічних досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше виготовлено новий композитний остеопластичний матеріал „Остеопор” на основі ліофілізованої плацентної тканини та вітчизняної остеотропної біфазної кераміки „Кергап Т”. На підставі дослідження особливостей формування кісткового регенерату та побудови нової органотипової кістки при заповненні дірчастих кісткових дефектів нижньої щелепи щурів запропонованим матеріалом, вперше наведено експериментальне обґрунтування та нове клінічне вирішення актуального науково-практичного завдання зі заміщення післяопераційних кісткових порожнин щелеп новим матеріалом „Остеопор”, що є профілактикою розвитку ускладнень запального і атрофічного характеру, способом підвищення ефективності лікування та пришвидшення термінів ортопедичної реабілітації хворих після видалення білякореневих кіст і зубів. Новизна та пріоритетність дисертаційного дослідження підтверджується рішенням Державного комітету України з питань науки та інтелектуальної власності про видачу деклараційних патентів на винахід: № 56064 А від 15.04.2003 р. і № 67927 А від 15.07.2004 р..

Практичне значення отриманих результатів. Позитивні результати експериментальних досліджень дозволили застосувати "Остеопор" для заповнення кісткових порожнин після кістектомій та видалення зубів із метою профілактики післяопераційних ускладнень. Запропонований спосіб остеопластики дозволяє отримати якісно нові результати лікування, досягнути активізації й оптимізації остеогенезу в післяопераційних кісткових порожнинах з повноцінним відновленням пошкодженої кісткової тканини. Опрацьовано і видано методичні рекомендації для використання запропонованого способу лікування хворих з післяопераційними кістковими порожнинами щелеп, які пройшли клінічну апробацію і впроваджені у практику відділів щелепно-лицевої хірургії Львівської обласної клінічної лікарні, Львівської міської комунальної клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, хірургічного відділу студентської стоматологічної поліклініки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Основні положення дисертації включено у навчальний процес студентів стоматологічного факультету, інтернів та лікарів-стоматологів факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Усі результати, що складають основний зміст дисертаційної роботи, отримані автором самостійно. Здобувач провела інформаційно-патентний пошук, проаналізувала наукову літературу, сформулювала мету та завдання досліджень, опанувала необхідні методики дослідження. Дисертант самостійно виконала експериментальні дослідження на тваринах, зробила більшість операцій кістектомій та видалення зубів, провела динамічні клінічні спостереження за хворими протягом року після операції, вивчила ефективність опрацьованого способу пластики післяопераційних кісткових порожнин щелеп „Остеопором” з допомогою рентгенологічних, ехоостеометричних, біохімічних досліджень, провела статистичний аналіз отриманих цифрових результатів, сформулювала висновки. Співавторство інших дослідників у наукових працях, опублікованих за матеріалами дисертації, полягає у їхній співучасті у діагностично-лікувальному процесі.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи викладені та обговорені на: IV міжнародній конференції студентів і молодих вчених „Медицина - здоров'я ХХІ століття” (м.Дніпропетровськ, 2003); науковій конференції молодих вчених і студентів „Актуальні питання клінічної та експериментальної хірургії” (м.Львів, 2004); науково-практичній конференції „Нові технології в діагностиці та лікуванні одонтогенної інфекції та захворювань слизової оболонки порожнини рота” (м.Одеса, 2004); 5-му Конгресі Балтійської асоціації щелепно-лицевих і пластичних хірургів (м.Каунас, 2005); міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні технології щелепно-лицевої хірургії і хірургічної стоматології” (м.Івано-Франківськ, 2005); науково-практичній конференції „Внесок молодих вчених у медичну науку” (м. Харків, 2005).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 14 наукових працях: 7 статтях у наукових фахових виданнях України, затверджених ВАК, 4 публікаціях у вигляді тез, одних методичних рекомендаціях, отримано 2 деклараційні патенти України на винахід.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 187 сторінках і складається із вступу, огляду літератури, чотирьох розділів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел, 6 додатків. Дисертація ілюстрована 52 фотографіями, 11 графіками, 16 таблицями. Список використаної літератури містить 273 джерела.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал і методи досліджень. Для отримання остеопластичного матеріалу використовували плаценту людини, яку готували до експериментально-клінічного дослідження шляхом застосування опрацьованого нами технологічного процесу, стосовно якого отримано деклараційний патент України на винахід № 56064 А. Заготівлю, консервування та ліофілізацію плацентної тканини здійснювалися в лабораторії кріовакуумного консервування біологічних субстратів Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (зав. - лауреат Державної премії України, д. мед. н., проф. Бігуняк В.В.), з яким було укладено угоду про наукову співпрацю. Плаценту отримували під час операції кесарського розтину від здорових першородячих породіль віком 20-25 років після повного клінічного і лабораторного обстеження відповідно до вимог методичних рекомендацій Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (м.Харків), узгоджених з МОЗ України 05.02.1997р. Приготування плаценти до кріоконсервування та її ліофілізацію здійснювали у боксі лабораторії кріовакумного консервування біологічних субстратів з дотриманням правил асептики, згідно з інструкцією, затвердженою вченою радою Тернопільської державної медичної академії імені І.Я.Горбачевського. Попереднє заморожування і подальше висушування фрагментів плаценти у вакуумі дозволяють отримати сухий, зневоднений матеріал, у якому збережені білкові молекули та біологічно активні речовини (Субота Н.П. і співавт., 2000; Юрченко Т.Н. і співавт., 2003).

При виготовленні композитного остеопластичного матеріалу „Остеопор” ми використали (у вагових %) композицію мінеральних інгредієнтів ГА і ТКФ (у співвідношенні 3:2) - вітчизняний „Кергап Т” (55-60%), який внесено у державний реєстр медичних виробів, дозволених до використання в Україні за №1729/2003 від 16.04.2003 року, ліофілізовані фрагменти плаценти (30-35%), суміш полівінілового спирту і полівінілпіролідону (5-10%), які є інертними і виконують роль зв'язуючого компонента, дозволені до застосування наказом № 8 МОЗ України від 15.01.2003 р. На остеопластичний матеріал „Остеопор” отримано деклараційний патент України на винахід №67927А від 15.07.2004 р. Композит „Остеопор” виготовляли безпосередньо перед застосуванням, шляхом замішування його інгредієнтів у стерильних умовах операційної на скляній пластині шпателем до утворення густої пастоподібної маси. При виповненні нею кісткових порожнин відбувалося повільне твердіння матеріалу. хірургія кіста остеомієліт плацента

Вплив пластичного матеріалу на репараційні процеси остеогенезу в експерименті вивчали на моделі дірчастих дефектів нижньої щелепи 78 конвенційних білих щурів - самців масою 240-300 г. При виконанні експериментів дотримувалися Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин (1986). Операцію проводили за стандартним методом під доочеревинним наркозом 10% розчином гексеналу (0,6 мг препарату на 100 г ваги тварини). Із допомогою бормашини та конусної фрези з обмежувачем у ділянці кута нижньої щелепи щура створювали наскрізний дірчастий дефект (діаметром 5мм). Експериментальні дослідження проводили у 3-х серіях дослідів. У першій серії дослідів (18 тварин), яка слугувала контролем, загоєння кісткової рани відбувалося під кров'яним згустком. У другій серії дослідів (30 тварин) у кісткові дефекти нижніх щелеп щурів вводили біфазну кераміку „Кергап Т” з розмірами частинок 0,25-0,40 мм, у третій серії (30 тварин) - композитний матеріал „Остеопор”. Рани м'яких тканин пошарово зашивали наглухо. Із досліду тварин виводили шляхом передозування ефірного наркозу на 7, 14, 21, 30, 60, 90 дні. Одночасно з досліду виводили по 3 щурі в 1-й і по 5 щурів в 2-й і 3-й серіях експерименту.

Виокремлювали фрагменти кістки щелеп з дефектами, в яких досліджували макроскопічно тканинно-кісткові регенерати шляхом візуального і пальпаційного обстеження та оцінки його співвідношення із навколишніми тканинами. Рентгенологічні дослідження здійснювали контактним способом з допомогою рентгенівського апарату EDR-750-B при режимах роботи: KV-30-38; SEK-0.002-0.006; MA-25 на звичайній рентгенівській плівці.

На рентгенограмах вивчали рентгенологічну щільність регенерату, особливості рентгенологічних ознак у кістці, що оточувала дефект. Для гістоморфологічного дослідження з кожного блоку кісткових фрагментів щелеп мікротомом виготовляли по три гістологічні зрізи товщиною 10 мкм, які фарбували гематоксилін-еозином згідно з рекомендаціями Саркисова Д.С. и Перова Ю.Л. (1996). Вивчали і мікрофотографували отримані препарати при світловій мікроскопії з допомогою мікроскопа Leica Galen III. Гістологічні препарати виготовлено на кафедрі патологічної анатомії (зав. - д. мед. н., проф. Поспішіль Ю.О.).

Оцінювали темпи утворення клітинно-волокнистої остеогенної тканини; терміни появи і обсяги остеоїдних і фіброзних кісткових структур, їхній вплив на м'яко-тканинні компоненти в різні терміни експерименту; темпи дозрівання і диференціації структур новоутвореної кістки і стану кісткової тканини, що оточувала дефект. Морфометричні дослідження проводили з допомогою окулярних вставок з вимірювальними сітками для цитогістостереометричних досліджень за Автандыловым Г.Г. (1990). Об'єктом морфометрії були складові компоненти регенерату, які підраховували у відсотковому відношенні на одиницю площі регенерату в трьох зрізах кожного блоку.

Клінічні дослідження за загальноприйнятими методами проведено у хворих відділу щелепно-лицевої хірургії Львівської обласної клінічної лікарні та хірургічного відділення стоматологічної поліклініки Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

На клінічну апробацію остеогенної композиції з тканини плаценти людини отримано дозвіл Координаційного центру трансплантації органів, тканин і клітин МОЗ України від 14 грудня 2004 року за № 163. Остеопластика „Остеопором” була виконана у 64 пацієнтів (чоловіків - 33, жінок - 31) після проведення кістектомій (32 хворих) з приводу білякореневих кіст та видалення зубів (32 хворих). Для вірогідності дослідження ми вибрали пацієнтів віком 18-45 років без супровідних захворювань, зокрема захворювань сполучної тканини, які б могли мати вплив на репараційні процеси у кістковій рані.

Операцію кістектомії здійснювали традиційним способом за Partsсh II. Після резекції верхівок коренів, вилущення оболонки кісти і ревізії кісткового ложа кулястим бором проводили компактостеотомію стінок посткістозної порожнини, яку заповнювали „Остеопором” на ѕ об'єму для запобігання його набряканню у рідинному середовищі і розходження країв рани, яку зашивали наглухо. Остеопластику проводили у порожнинах зі збереженням не менше 3-х стінок. У післяопераційному періоді динамічне клінічне спостереження за перебігом загоєння операційної рани здійснювали до повної її епітелізації. Надалі регулярне обстеження проводили у терміни 1, 3, 6, 9 і 12 місяців після операції.

Антропометричні дослідження альвеолярного відростка щелеп в ділянці операції проводили з метою визначення ступеня вертикальної і горизонтальної атрофії кісткової тканини за методом Голиевой Э.И. (1997). Нормою вважали показники альвеолярного відростка здорового боку щелепи при наявності симетричних зубів. Усі вимірювання повторювали тричі і вираховували середньоарифметичне значення (у мм).

Рентгенологічне обстеження проводили з діагностичною метою і для оцінки перебігу репараційних процесів у кісткових ранах щелеп, термінів і характеру відновлення структури кістки й оцінки ступеня атрофії та деформацій альвеолярного відростка. Рентгенівські знімки виконували на рентгенапаратах марок Sirona (Німеччина) та РУМ-30 (Росія), з використанням загальноприйнятих у стоматології укладань (Рабухіна Н.А., 1999). Використовували прицільні рентгенограми альвеолярних відростків, оглядові рентгенограми нижньої щелепи в боковій проекції та ортопантомограми.

Ультразвукову ехоостеометрію (УЕОМ) проводили з допомогою приладу „Эхоостеометр ЭОМ-01ц” (Росія) методом абсолютних вимірювань за Дусмуратовым А.М. и соавт. (1988). Час проходження ультразвукового імпульсу реєстрували з екрану ехоостеометра. Для обчислень брали середньоарифметичне значення із 5-и стійких вимірювань.

Швидкість поширення кісткою ультразвукової хвилі визначали за формулою: V=(S:Т)10⁴, де V - швидкість проходження ультразвукового імпульсу від передавального трансдюсера до сприймаючого, м/с; S - довжина ділянки, яка досліджувалася (відстань між серединами головок передавального і сприймаючого трансдюсерів), см; Т - середньоарифметична величина часу проходження ультразвукової хвилі досліджуваною ділянкою, мкс. За норму приймали показники швидкості проходження ультразвукових хвиль кістковою тканиною здорової половини нижньої та верхньої щелеп пацієнтів - відповідно 3324(3286-3354)[3298-3328] м/с і 2878(2838-2924)[2866-2908] м/с, які відповідали наведеним у літературі (Заболотний Т.Д., 1990; Нетлюх А.В., 1998; Ломницький І.Я., 1999).

Біохімічні методи дослідження полягали у визначенні вмісту фракцій оксипроліну в сечі методом Шараева П.Н. и соавт. (1990), який давав інформацію про стан обміну основного білка кістки - колагену. Дослідження показали, що з сечею практично здорових дорослих людей (n=12) виводиться за добу 17,79±0,89 мкмоль вільного оксипроліну (ВО) і 8,12±0,24 мкмоль білковозв'язаного оксипроліну (БЗО), що відповідає повідомленням літератури (Шараев П.Н. и соавт., 1990). Із метою оцінки впливу остеопластичного матеріалу „Остеопор” на стан організму пацієнтів ми визначили в сироватці крові активність амінотрансфераз, які є інтегральними ферментами обміну речовин і маркерами токсичного пошкодження органів та тканин людини. Активність аспартатамінотрансферази (АсАТ) та аланінамінотрансферази (АлАТ) у сироватці крові ми визначали колориметричним динітрофенілгідразиновим методом за Ратманом-Френкелем (Камышников В.С., 2000). У сироватці крові практично здорових людей активність АсАТ становить 0,1-0,45 ммоль/л.год; активність АлАТ 0,1-0,68 ммоль/л.год.

Отримані цифрові результати досліджень опрацьовували методом варіаційної статистики з використанням прикладного пакету комп'ютерної програми медико-статистичних вичислень STATISTICA for Windows 5.0 (Stat Soft, USA) з визначенням вірогідних діапазонів вірогідності (Реброва О.Ю., 2002; Філімонова Н.Б. і співавт., 2004) і з дотриманням Єдиних вимог Міжнародного Комітету редакторів медичних журналів (1997). У випадках, коли перевірка розподілу на „нормальність” з допомогою критерію Шапіро-Вілкса у більшості випадків засвідчила негаусівський характер розподілу, описували параметричні висліди, подаючи медіану (Ме), мінімум-максимум (min-max), нижній-верхній квартилі. Тому, порівняння двох вибірок виконували з використанням критерію Манн-Вітні та критерію Фрідмана у випадку більш ніж двох вибірок.

Порівняння в середині вибірок виконували з допомогою критерію Вілкоксона. Параметри біохімічних досліджень, у випадку яких розподіл у вибірках був „нормальним”, описували як середнє арифметичне (М) ± стандартна помилка середнього значення (m) і порівнювали з допомогою непарного t-критерію (при порівнянні двох груп) та критерію Newman-Keuls у випадках множинних повторних вимірювань.

Результати власних досліджень. Вивчаючи у порівняльному аспекті динаміку формування кісткового регенерату та побудови нової кістки в штучно створених дірчастих дефектах нижньої щелепи щурів при остеопластиці „Остеопором”, „Кергапом Т” та без неї, виявлено низку певних закономірностей та відмінностей у характері та темпах репараційних процесів. Репараційні процеси у дефектах кістки нижніх щелеп в умовах природної регенерації у 27,7% випадках ускладнювалися нагноєнням вмісту дефектів, що призводило до розвитку дистрофічно-деструкційних процесів у кістці. У інших випадках спостерігалось сповільнення темпів регенерації вже на ранніх стадіях остеогенезу і затримка процесів мінералізації та перебудови кістки на завершальній стадії, утворився складний низькодиференційований регенерат мішаного хондроїдно-остеоїдного типу. Рентгенологічно повної регенерації кісткового дефекту з відновленням архітектоніки кістки не відбулося навіть через три місяці.

Порівняння результатів експериментальних досліджень при застосуванні остеопластичних матеріалів „Кергап Т” та „Остеопор” вказувало на більш активний перебіг репараційних процесів у дефектах нижніх щелеп щурів, заповнених біоматеріалом „Остеопор”. Чітку інтеграцію пластичного матеріалу відзначено у структурах кісткового регенерату з наступною їхньою біодеградацією і заміщенням кістковою тканиною. Внаслідок активних процесів резорбції вже через 3 тижні після імплантації „Остеопору”, його частка складала менше половини об'єму регенерату, а на кінець спостереження лише 5(4-6)[5-5]% (Табл.1). При застосуванні „Кергапу Т”, останній на кінець спостереження займав ще більше 1/3 об'єму регенерату - 38(35-40)[37-39]% і був замурований в кісткову тканину.

Таблиця 1

Морфометрична характеристика регенерації кісткових дефектів нижніх щелеп щурів після заміщення їх остеопластичними матеріалами „Кергап Т” (К) і „Остеопором” (О)

В обидвох серіях експерименту впродовж усього дослідження виявлено вірогідну динаміку (p0,05) за усіма морфометричними характеристиками кісткової регенерації порівняно з попередніми замірами та між обидвома групами експериментальних тварин.

У групі тварин зі заповненням штучного дефекту кістки „Остеопором”, було виявлено швидше формування кісткової тканини, дозрівання та вторинна перебудова кісткових структур, а новоутворена кісткова тканина до кінця експерименту стала зрілою. Будучи біоактивним матеріалом і маючи високу пористість, „Остеопор” сприяв ангіогенезу, міграції і проліферації остеогенних клітин, їхній диференціації в остеобласти і наступному репараційному остеогенезу.

Кісткоутворення при цьому відбувалося у двох напрямках: від периферії до центру внаслідок проліферації остеобластів губчастої кістки нижніх щелеп і від центрального відділу порожнини до периферії в результаті новоутворення кісткових трабекул в пухкій сполучній тканині у вигляді формування ділянок „точкового остеогенезу”.

Останнє не відбувалося у випадках застосування „Кергапу Т”. У процесі репараційного остеогенезу ми не спостерігали таких явищ, як формування проміжних або поєднаних з кістковою хондро- або фібросполучнотканинних структур, виявлених у контрольній серії тварин. Певні відмінності констатовано і при рентгенологічних дослідженнях. Отож, вивчення рентгенограм нижніх щелеп щурів не дозволило дати детальну характеристику динаміки репараційних процесів при застосуванні „Кергапу Т” через його виражену рентгенконтрастність.

Водночас, на рентгенограмах нижніх щелеп через 14 діб після остеопластики „Остеопором” характерною була поява завуальованості кісткового дефекту, серед якого виявилися тіні біфазної кераміки з різним ступенем рентгеноконтрастності. Констатовано згладженість і нечіткість країв кісткових дефектів. Позитивна динаміка утворення кісткового регенерату відбувалась і надалі, а через 2-3 місяці новоутворений кістковий регенерат перетворювався в повноцінну кісткову тканину і визначити ділянку операційного втручання на нижньощелепній кістці рентгенологічно не вдавалося.

Результатами експериментальних досліджень ми довели, що запропонований композитний пластичний матеріал „Остеопор” виявляє остеоіндукційну дію і забезпечує формування кісткової тканини компактної будови в штучно створених кісткових дефектах нижніх щелеп щурів. Це дало нам підстави застосувати „Остепор” у клініці для остеопластики післяопераційних кісткових порожнин.

Обстеження показали, що післяопераційний період в обидвох групах пацієнтів перебігав гладко, без ускладнень. У жодного з пацієнтів не виявлено алергічних реакцій або відторгнення матеріалу. Швидко зникали такі клінічні ознаки, як самовільний біль в ділянці операції, біль при пальпації, набряк або гіперемія слизової оболонки. Рани загоїлися первинним натягом на 8-9 день після кістектомії у 93,7% пацієнтів і на 8-11 доби після видалення зубів - у 97,4%. Лише у 2-х (6,3%) пацієнтів після кістектомії та в одного (2,6%) після видалення зуба виявлено часткове розходження країв рани без нагноєння.

Сприятливий перебіг післяопераційного періоду, відсутність запальних ускладнень після заповнення кісткових порожнин „Остепором” зумовлені, на наш погляд, вираженими остеорепараційними і протизапальними властивостями композиту, його імуномоделюючою та антиоксидантною дією, потужними біосинтетичними можливостями, здатністю активізувати фактори неспецифічного захисту організму, стимулювати фібробластичну реакцію у вогнищі запалення, які характерні для плацентної тканини.

При контрольних оглядах через 1 міс. після операції у всіх пацієнтів виявлено малопомітні рубці на місці втручання, слизова оболонка була блідо-рожевого кольору, гладкою і блискучою.

До цього часу у пацієнтів відзначалося зміцнення резекованих зубів, які мали І-ІІ ступені рухомості. Стабільність резекованих зубів ще більше підвищилася через 3 міс. після операції. Кількість зубів з рухомістю І ступеня зменшилася з 35,3% до 9,1% і на 6 міс. спостереження всі ці зуби були нерухомими. Протягом терміну спостереження у всіх пацієнтів на місці операційного втручання була відсутня атрофія і деформація альвеолярного відростка, що підтверджено результатами антропометричних досліджень (Табл.2).

Таблиця 2

Результати антропометричних досліджень після кістектомій

n - кількість спостережень;

* р0,05 - при порівнянні показників на боці операції з показниками на симетричному боці;

+ р0,05 - при порівнянні показників на боці операції у віддалені терміни з показниками перед операцією;

‡ р0,05 - при порівнянні показників на боці операції у віддалені терміни з попередніми замірами.

Водночас, антропометричні вимірювання альвеолярного відростка в ділянці видалених зубів у різні терміни спостереження у порівнянні з попередніми замірами і показниками на симетричному боці виявили статистично недостовірну їх різницю (р0,05), а тому ми не брали їх до уваги.

При рентгенологічному дослідженні альвеолярних відростків пацієнтів як після кістектомії, так і після видалення зубів вже через 1 міс. ми виявили досить чіткі ознаки активних остеорепараційних процесів на місці кісткових дефектів, які виявлялися появою розмитості і втратою чіткості контурів кісткових порожнин, зміною контрастності частинок ГА і ТКФ в результаті їхньої біодеградації і появою сітки кісткових трабекул новоутвореної кісткової тканини.

Зі збільшенням термінів спостереження структура кістки змінювалася і диференціювалася у зрілу з характерним трабекулярним рисунком і не відрізнялася від суміжних ділянок кістки. Повна остеорепарація кісткових порожнин за результатами рентгенологічних досліджень після кістектомії відбулася через 3 міс. у 16,7% пацієнтів, в терміни до 6 міс. - у 61,1%, до 9 міс. - у 88,9% і до одного року - у 100,0 % пацієнтів, що першочергово залежало від розміру кістозних порожнин.

Протягом 6-ти місяців завершувалися процеси перебудови новоутвореної кісткової тканини на місці лунок видалених зубів, і вона рентгенологічно не відрізнялася від оточуючої кістки. За весь час спостереження на рентгенограмах відзначалося збереження висоти альвеолярного відростка та відсутність його атрофії і деформації.

Вивчення динаміки показників УЕОМ показало, що перед операцією показники швидкості проходження ультразвуку щелепними кістками у ділянці патологічного процесу в обидвох групах пацієнтів були зниженими у порівнянні з показниками на симетричному боці (р<0,05). Порівняння показників УЕОМ виявило швидке і достовірне (р<0,05) зростання показників швидкості розповсюдження ультразвуку кісткою у порівнянні з попередніми замірами.

Результати УЕОМ вказують на те, що при виповненні післяопераційних кісткових порожнин щелеп „Остеопором” відбуваються активні остеорепараційні процеси з перебудовою і мінералізацією кісткового регенерату.

Дослідження біохімічних маркерів метаболізму кісткової тканини показали, що вони реагують швидше, у порівнянні з УЕОМ, на вплив різних чинників на кісткову тканину і забезпечують безпосередню інформацію про її стан.

За визначенням фракцій оксипроліну в сечі пацієнтів ми оцінювали співвідношення активності процесів біосинтезу та катаболізму колагену, які характеризували стан репараційного остеогенезу.

При обстеженні пацієнтів перед операцією рівень ВО виявився в 1,4 раза вищим порівняно з нормою і становив 24,64±1,47 мкмоль/добу (р<0,05), а рівень БЗО знаходився в межах норми - 8,00±0,29 мкмоль/добу (р0,05), що вказувало на перевагу катаболічних процесів у кістковій тканині, викликаних деструкційним впливом білякореневих кіст щелеп. Відразу після операції екскреція ВО підвищувалася у 2 рази порівняно з нормою і в 1,4 раза порівняно з вихідними цифрами та дорівнювала 35,33±1,39 мкмоль/добу (р<0,05). Одночасно рівень БЗО був у межах норми, але дещо нижчим у порівнянні з показником перед операцією - 7,87±0,25 мкмоль/добу (р0,05). Починаючи з третьої доби після кістектомії наступило різке зниження рівня ВО в сечі, який на 7-у добу зрівнявся з вихідними, а на 21 - наблизився до норми. У ці ж терміни незначно підвищилися показники вмісту БЗО. Це, на нашу думку, є свідченням того, що в процесі репараційної регенерації під впливом біоматеріалу „Остеопор” скорочувалася фаза резорбції і швидше (на третю добу після операції) наступала фаза регенерації.

Надалі, аж до кінця терміну обстеження хворих показники екскреції ВО і БЗО знаходились у межах норми, що вказувало на нормалізацію метаболізму кісткової тканини - урівноваження процесів катаболізму і біосинтезу колагену. Аналіз результатів досліджень активності амінотрансфераз сироватки крові показав, що як перед операцією, так і впродовж післяопераційного періоду спостереження вона суттєво не змінювалася в усіх хворих і їхні показники знаходились у межах вихідних цифр і норми. Активність АсАТ становила 0,29±0,05 - 0,35±0,05 ммоль/л*год, а активність АлАТ - 0,39±0,05 - 0,46±0,05 ммоль/л*год. Це дозволяє стверджувати, що „Остеопор” не впливав на ферментаційну активність амінотрансфераз сироватки крові і відповідно не мав токсичного впливу на організм пацієнтів.

Таким чином, аналіз результатів експериментальних і клінічних досліджень показав, що застосування запропонованого нами остеопластичного композиту „Остеопор” для заповнення післяопераційних кісткових порожнин щелеп є ефективним способом активізації процесів регенерації кісткової тканини. Її вплив на відновлювальні процеси реалізується через багатокомпонентний біохімічний склад плаценти, яка є джерелом багатьох БАР з остеоіндукційними властивостями. Будучи біологічно активним остеотропним пластичним матеріалом, „Остеопор” індукує проліферацію клітин кісткової тканини і стимулює їхню диференціацію. Завдяки цьому швидко та синхронно проходять процеси розсмоктування пластичного матеріалу і побудови нової кістки, що в кінцевому результаті зумовлює позитивний клінічний ефект остеопластичних операцій із застосуванням „Остеопору”. Це дозволяє стверджувати про перспективність і доцільність використання біопластичного матеріалу „Остеопор” у клінічній практиці, що дозволить значно розширити можливості сучасної кістково-пластичної хірургії щелепно-лицевої ділянки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено експериментальне обґрунтування та нове клінічне вирішення актуального науково-практичного завдання, яке полягає у напрацюванні та застосуванні нового композитного остеопластичного матеріалу на основі ліофілізованого біоімплантату з плаценти людини та вітчизняної остеотропної біфазної кераміки „Кергап Т” для заміщення післяопераційних кісткових порожнин щелеп, що є профілактикою розвитку ускладнень запального і атрофічного характеру і способом підвищення ефективності лікування та ортопедичної реабілітації хворих після видалення білякореневих кіст і зубів.

1. У результаті поєднання біофазної кераміки „Кергап Т” та ліофілізованих фрагментів плаценти людини отримано новий композитний остеопластичний матеріал спрямованої дії - „Остеопор”, який поєднує остеоіндукційні властивості плаценти та остеокондукційні функції комплексу ГА і ТКФ.

2. Загоєння штучно утворених дірчастих кісткових дефектів нижньої щелепи в експерименті під кров'яним згустком у 27,7% випадках ускладнювалося нагноєнням вмісту дефекту. В інших випадках регенерація призводила до утворення неоднорідного регенерату з хондрофібробластичної та остеоїдної тканин на різних стадіях організації.

3. Порівняльні експериментальні морфологічні та гістоморфометричні дослідження регенерації кістки при заміщенні штучно утворених кісткових дефектів щелеп остеопластичним матеріалом „Кергап Т” самостійно і в композиції з ліофілізованим біоімплантатом з плаценти плаценти -„Остеопором” показали, що останній прискорює початок активних процесів регенерації, сприяє ранньому заповненню дефекту новоутвореною органотиповою кістковою тканиною, яка через 60 днів після операції складала 52(43-63)[46-58]%, а через 90 днів - 74(57-85)[64-79]% кісткового регенерату, тоді як при застосуванні матеріалу „Кергап Т” - відповідно 24(13-29)[20-28]% і 32(27-38)[30-34]%.

4. Наявність у композитному остеопластичному матеріалі ЛФП активізувала процеси біорезорбції ГА і ТКФ, швидкого утворення кісткового регенерату та його мінералізації. Морфометричні дослідження показали, що при застосуванні „Остеопору” частка пластинчастої кістки в регенераті до кінця експерименту становила 53 (43-60) [46-56]%, в той час, як при застосуванні „Кергапу Т” - 15(13-18) [14-16]%.

5. На підставі аналізу клінічно-рентгенологічних та ехоостеометричних досліджень встановлено, що використання „Остеопору” для заміщення післяопераційних кісткових дефектів сприяло утворенню на місці порожнин нової органотипової кісткової тканини, яка через 3-12 міс. після кістектомії не відрізнялася від суміжних ділянок, що передовсім залежало від розмірів порожнин. Нормалізація антропометричних показників у всіх випадках настала в терміни до 3-х місяців після операції.

6. Отримані результати біохімічних досліджень метаболізму колагену показали, що біопластичний матеріал „Остеопор” оптимізував репараційний остеогенез у післяопераційних кісткових порожнинах щелеп з ранніх термінів після операції, забезпечуючи вже з 3-ї доби перехід від стадії резорбції до стадії біосинтезу колагену. Одночасно „Остеопор” не впливав на ферментаційну активність амінотрансфераз сироватки крові і, відповідно, не мав негативного впливу на організм пацієнтів.

7. На підставі клінічно-ренгенологічних, ехоостеометричних і антропометричних досліджень встановлено, що заповнення лунок після видалення зубів „Остеопором” сприяло утворенню повноцінної кісткової тканини вже через 3-6 міс. після операції і запобігало атрофії та деформації альвеолярного відростка щелеп.

8. Застосування запропонованого нами остеопластичного композиту „Остеопор” для відновлення кісткових порожнин щелеп після кістектомії та лунок після видалення зубів прискорює регенерацію кістки, попереджає виникнення післяопераційних запальних ускладнень, запобігає атрофії та деформації альвеолярного відростка щелеп, покращує результати лікування, пришвидшує терміни ортопедичної реабілітації хворих і створює сприятливі умови для дентальної імплантації, що дозволяє рекомендувати „Остеопор” для широкого використання у практиці щелепно-лицевої хірургії.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Готь І.М., Погранична Х.Р., Сірий О.М., Морфологічна оцінка репаративної регенерації при відновленні кісткових дефектів щелеп в експерименті // Експериментальна та клінічна фізіологія та біохімія. - 2003. - №4. - С.48-55.

2. Погранична Х.Р. Застосування тканини плаценти та її препаратів у стоматології та щелепно-лицевій хірургії // Львівський медичний часопис (AML). - 2004. - Т. 10, № 3-4. - С.95-99.

3. Варес Я.Е., Погранична Х.Р. Застосування біокераміки в реконструктивній хірургії щелепно-лицевої ділянки // Практична медицина. - 2004. - Т. 10, № 3. - С.143-147.

4. Погранична Х.Р., Сірий О.М., Готь І.М., Філіпська Т.А. Вплив остеопластичного матеріалу з плацентарної тканини на репаративний остеогенез в кісткових дефектах щелеп // Вісник стоматології. - 2004. - № 4. - С.45-48.

5. Погранична Х.Р., Готь І.М., Варес Я.Е. Застосування біоімплантату з плаценти людини при хірургічному лікуванні білякореневих кіст //Львівський медичний часопис (AML). - 2005. - Т. 11, № 3.- С.80-86.

6. Погранична Х.Р., Ломницький І.Я. Застосування остеогенного композиту „Остеопор” для профілактики ускладнень після видалення зубів // Практична медицина. - 2005. - №2.- С.76-79.

7. Погранична Х.Р., Вовк В.І. Регенерація кісткової рани нижньої щелепи в експерименті при застосуванні остеопластичних матеріалів „Кергап Т” та „Остеопор” // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія. - 2005. - № 4. - С.45-50.

8. Пат. 56064А.Україна, МПК 7А61К6/00, А61В17/00. Спосіб отримання пластичного матеріалу з плаценти/ Сірий О.М., Погранична Х.Р. (UA) - №2002097695; заявл. 26.09.2002р.; опубл.15.04.2003 р., бюл. №4.

9. Пат. 67927А України, МПК 7А61К33/06 Остеогенна композиція „Остеопор” / Сірий О.М., Погранична Х.Р., Готь І.М., Огоновський Р.З.(UA) - №2003054749; заявл. 26.05.2003; опубл.15.07.2004 р., бюл. №7.

10. Застосування біоімплантату з плаценти людини в щелепно - лицевій хірургії: Методичні рекомендації / І.М.Готь, Х.Р.Погранична, О.М.Сірий, В.В.Бігуняк. -Київ: Укрмедпатентінформ, 2004. - 19 с.

11. Погранична Х.Р., Пастернак Ю.Б. Остеопор - пластичний матеріал №1 для відновлення післяопераційних кісткових дефектів щелеп // Тези IV міжнародної конференції студентів і молодих вчених „Медицина - здоров'я XX століття”. - Дніпропетровськ, 2003. - С.187.

12. Погранична Х.Р., Сірий Н.О., Пастернак Ю.Б. Методи відновно-пластичної хірургії в комплексному лікуванні остеомієлітів і хибних суглобів щелепно-лицевої ділянки // Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених і студентів „Актуальні питання клінічної та експериментальної хірургії”. -Львів, 2004. - С.71-73.

13. Погранична Х.Р. Комплексна біохімічна оцінка перебігу репаративних процесів у післяопераційних кісткових дефектах щелеп при застосуванні остеопластичного матеріалу „Остеопор” // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції „Сучасні технології щелепно-лицевої хірургії і хірургічної стоматології”. - Івано-Франківськ, 2005. - С.75.

14. Погранична Х.Р. Клініко-біохімічна характеристика процесів остеоремоделювання при хірургічному лікуванні білякореневих кіст щелеп з остеопластикою посткістозних порожнин // Матереріали науково-практичної конференції „Внесок молодих вчених в медичну науку”. - Харків, 2005. - С.71-72.

АНОТАЦІЯ

Погранична Х.Р. Заміщення післяопераційних кісткових порожнин щелеп остеопластичним матеріалом з плацентної тканини. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового степеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. - Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, Львів, 2006. Дисертаційну роботу присвячено опрацюванню нового кістковопластичного матеріалу, експериментально-клінічному обґрунтуванні можливості його застосування з метою підвищення ефективності лікування хворих з післяопераційними кістковими порожнинами щелеп. При виготовленні композитного остеопластичного матеріалу „Остеопор” ми використали „Кергап Т” (55-60%), ліофілізовані фрагменти плаценти (30-35%), суміш полівінілового спирту і полівінілпіролідону (5-10%). Експериментально доведено, що запропонований наш композитний пластичний матеріал „Остеопор” виявляє остеоіндукційну дію і забезпечує формування повноцінної кісткової тканини у штучно створених кісткових дефектах нижніх щелеп щурів. У клініці пластика „Остеопором” була виконана у 64 пацієнтів з метою хірургічного лікування білякореневих кіст щелеп та заповнення лунок видалених зубів. На підставі проведених клініко-рентгенологічних, антропометричних, ехоостеометричних та біохімічних досліджень встановлено, що „Остеопор” прискорює повноцінну регенерацію кістки в післяопераційних порожнинах щелеп, попереджає виникнення післяопераційних ускладнень, запобігає атрофії та деформації альвеолярного відростка щелеп, покращує результати лікування, пришвидшує терміни ортопедичної реабілітації.

Ключові слова: остеопластичні матеріали, плацентна тканина, остеорегенерація.

АННОТАЦИЯ

Погранична Х.Р. Замещение послеоперационных костных полостей челюстей остеопластическим материалом из плацентарной ткани. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22 - стоматология. - Львовский национальный медицинский университет имени Данила Галицкого, Львов, 2006.

Диссертационная работа посвящена разработке нового композиционного остеопластического материала „Остеопор” из лиофилизированных фрагментов плаценты и отечественной бифазной керамики „Кергап Т” и экспериментально-клиническому обоснованию его применения для заполнения послеоперационных костных полостей челюстей. Для получения костнопластического материала „Остеопор” использовали плацентарную ткань человека, обработанную путем криоконсервирования, лиофилизации и ультрафиолетового облучения. Непосредственно перед использованием смешивали (у весовых %) лиофилизированные фрагменты плаценты (30-35%) , биокерамику „Кергап Т” (55-60%) и смесь поливинилового спирта и поливинилпиролидона (5-10%) до получения густой пастообразной массы.

Экспериментальное исследование влияния „Остеопора” на динамику остеорегенеративных процессов проводили на сквозных дырчатых дефектах нижних челюстей лабораторных крыс с использованием гистоморфологичеcких, морфометрических и рентгенологических методов в трех сериях опытов. В первой серии опытов, которая служила контролем, заживление костной раны происходило в условиях естественной регенерации под кровяным сгустком. Во второй серии опытов в костные дефекты вводили бифазную керамику „Кергап Т”, а в третьей серии - „Остеопор”. В первой серии опытов репаративные процессы в 27,7% случаев осложнялись нагноением содержимого дефектов, в остальных случаях - образованием низкодифференцированного регенерата хондроидно-остеоидного типа. Полноценной регенерации дефекта с восстановлением архитектоники кости не наблюдалось даже через три месяца. Сравнение результатов экспериментальных исследований во 2-й и 3-й серии опытов указывало на более активное протекание репаративных процессов в костных дефектах, заполненных „Остеопором”. Наблюдалась четкая интеграция пластического материала в структуры костного регенерата с последующей их биодеградацией и более быстрым формированием костной ткани, созреванием и вторичной перестройкой костных структур. При использовании „Кергап Т”, последний в конце исследования (через 3 месяца) занимал более 1/3 объема регенерата и был замурован в костную ткань. При имплантации „Остеопора” костеобразование протекало в двух направлениях: от периферии к центру за счет пролиферации остеобластов губчатой кости, и от центрального отдела полости к периферии в результате образования костных трабекул в виде формирования зон „точечного остеогенеза”. За результатами морфометрии при использовании „Остеопора” часть новообразованной кости пластиночного строения более чем в 3 раза превышала ее образование при имплантации „Кергап Т”. Результаты экспериментальных исследований показали, что „Остеопор” проявляет остеоиндуктивное действие, обеспечивает формирование костной ткани компактной структуры, не вызывает аллергических или воспалительных реакций.

В клинике „Остеопор” использовали для замещения послеоперационных костных полостей у больных с радикулярными кистами челюстей и заполнения лунок удаленных зубов. На основании клинико-рентгенологических, антропометрических, эхоостеометрических исследований установлено образование высокодифференцированной костной ткани в посткистозных и послеэкстрационных дефектах челюстей уже через 3-12 месяцев после операции, что зависело от размера костных полостей, отсутствие атрофии и деформации альвеолярного отростка. Биохимические исследования фракций свободного и белоксвязанного оксипролина - маркеров метаболизма костной ткани показали, что „Остеопор” оптимизировал репаративный остеогенез в послеоперационных костных полостях в ранние строки после операции, обеспечивая уже с 3-х суток переход от стадии резорбции к стадии биосинтеза коллагена. Одновременно „Остеопор” не влиял на ферментативную активность аминотрансфераз сыворотки крови больных, и, соответственно, не имел токсического влияния на организм пациентов.