Психопрофілактика порушення функціонування студентської сім’ї (медико-психологічні аспекти)

За результатами FPI, характерні для дівчат основної та контрольної груп високі бали по шкалах невротичності (6,12±0,82 і 6,250,75), спонтанної агресивності (4,610,75 і 6,61±0,65), депресивності 5,91±0,78 і 6,51±0,67), дратівливості (6,19±0,88 і 8,370,86), сором'язливості (8,29±0,83 і 8,150,93), емоційної лабільності (8,48±0,75 і 8,170,81), указували на наявність у них нестійкого емоційного стану зі схильністю до афективного реагування, нахильності до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, тривожності, скутості, непевності, утруднення побудови соціальних і мікросоціальних контактів, що було прогностично несприятливим чинником щодо виникнення порушень ФС. Крім того, низькі показники за шкалою комунікабельності (4,17±0,41 і 4,31±0,43) відбивали недостатні потенційні можливості соціальної активності, відсутність уміння реалізувати потребу в спілкуванні.

Показники за базовими шкалами серед молодих чоловіків основної групи були у середньому на 1 - 2 бали менше, ніж у жінок цієї ж групи, по кожній шкалі, за винятком шкал невротичності (6,89±0,79), а також спонтанної (6,72±0,77) та реактивної (6,26±0,82) агресивності, де в юнаків спостерігалися високі оцінки, що свідчило про наявність схильності до психопатизації, агресивного ставлення до соціального оточення, прагнення до домінування зі схильністю до афектації.

Серед молодиків контрольної групи високі оцінки були отримані по шкалах невротичності (6,82±0,58), спонтанної агресивності (6,24±0,53), дратівливості (6,68±0,77), реактивної агресивності (6,93±0,70), емоційної лабільності (8,24±0,52), що, у сполученні з низькими оцінками по шкалах урівноваженості (4,28±0,63) і відкритості (5,51±0,55), свідчило про відсутність уміння адаптуватися до стресових неординарних впливів, схильність до неадекватного реагування на стандартні ситуації, наявність ознак психопатизації, виражене прагнення до домінування в сполученні з відсутністю жадання до довірчо-відвертої взаємодії з оточенням, низький рівень самокритичності і одночасно - непевність в собі.

Результати обстеження осіб, що належать до порівняльної групи, виявили наявність високої захищеності від впливу стрес-факторів, що ґрунтувалась на впевненості в собі, оптимістичності й активності (оцінки по шкалі урівноваженості - 6,950,70 у жінок і 7,910,80 у чоловіків), прагнення до довірчо-відвертої взаємодії з оточуючими, високий рівень самокритичності (оцінки по шкалі відкритості - 7,170,68 балів у жінок і 8,280,83 бала серед чоловіків).

Низький рівень реактивної тривожності спостерігався у 59,7 % дівчат і 69,6 % юнаків. Помірний і високий рівні особистісної тривожності спостерігалися у 94,2 % юнаків. Серед дівчат аналогічні показники відзначалися у 86,8 %. Рівень суб'єктивного відчуття самотності був вірогідно вище у студентів-чоловіків: середній і високий його показники спостерігалися у 70,5 % юнаків, серед дівчат - в 44,9 0 %. Високий і середній рівень потреби в пошуках нових екстремальних відчуттів, а також невміння контролювати такі бажання виявилось властивим 94,7 % юнаків та 86,8 % дівчин, р<0,1.

Серед дівчин, що на момент обстеження не жили статевим життям, у 14,0 5 % було виявлено депресивні реакції різного ступеня тяжкості. Серед студенток, які мали сексуальний досвід, стан невротичної депресії було виявлено в 17,6 % (причому виключно у тих дівчин, в анамнезі яких мала місце ситуація сексуального насильства).

Серед юнаків порівняльної групи переважав маскулінний стереотип статеворольової поведінки на рівні Я-концепції, на відміну від студентів основної і контрольної груп, серед яких спостерігалось як гіперрольове, так і трансформоване статеворольове поводження. У дівчат з групи порівняння переважав фемінінний стереотип статеворольової поведінки, а серед більшості обстежених основної та контрольної груп - трансформоване або гіперрольове поводження. За результатами застосування шкали Dur-Moll L. Szondi, у 18,3 % молодиків основної і контрольної груп індекс біогенної маскулінності був знижений. При цьому обстежені мали високі показники захисної (фасадної) маскулінності, низькі - фемінінності на рівні Я-концепції і підвищену фемінінність на біогенному рівні (р<0,05). Таким чином, у частки юнаків спостерігалась інфантильна статеворольова модель і дискордантність (неузгодженість) між фасадною маскулінністю і біогенною фемінінністю. Аналогічна за змістом, але протилежна за спрямованістю тенденція спостерігалася у 35,4 % дівчат основної та контрольної груп (р<0,05).

При з'ясуванні особливостей міжособистісної взаємодії у осіб основної та контрольної груп встановлено наявність патологічних її типів: незалежно-домінуючого, прямолінійно-агресивного, недовірливо-скептичного, покірно-соромливого, залежно-слухняного.

При побудові структурних граток та здійсненні системно-структурного аналізу ФС з'ясовано, що на розвиток її відхилень мало вплив сполучене ураження усіх її компонентів та складових (соціального, біологічного, психологічного та соціально-психологічного). Соціальний компонент зазнав ураження у 61,7 % дівчат та 59,9 % юнаків (за рахунок, в першу чергу, грубого порушення соціокультурної складової соціального компоненту), біологічний компонент зазнав поразки у 58,0 % дівчат (за рахунок ураження психічної та нейрогуморальної складових) і у 49,3 % юнаків (за тих же умов), психологічний та соціально-психологічний (за умови акцентуацій характеру (циклоїдної, лабільної, епілептоїдної, шизоїдної, астено-невротичної у молодих людей та лабільної, конформної, істероїдної та нестійкої у дівчат), психологічної схильності до делінквентності та алкоголізації, високих показників невротичності, спонтанної та реактивної агресивності, утруднення побудови соціальних міжособистісних контактів, низької здатності до адаптації в стресових ситуаціях, підвищеного рівню особистісної і реактивної тривожності, суб'єктивного відчуття самотності, завищеної потреби у екстремальних відчуттях, схильності до депресивного і невротичного реагування, а також трансформації стереотипу статеворольової поведінки - у 56,5 % юнаків та 57,2 % дівчат).

Розробляючи систему психопрофілактики ПФСС на основі отриманих результатів та аналізу світового досвіду ми виокремили основні чинники ризику розвитку ПФСС, а саме: неправильне загальне і статеве виховання; явна акцентуація характеру і наявність дисгармонійних рис особи; невміння вирішувати життєві проблеми і переводити дисконфлікт в еуконфлікт; дизонтогенез статевого розвитку; непідготовленість до гармонійних сексуальних відносин, зокрема, неадекватні мотиви вступу до статевих стосунків, відсутність достатніх знань про повноцінне сексуальне функціонування індивіду; дисгармонійні ТСМ та ТСК, неадекватні статеворольова і сексуально-еротична поведінка; порушення психосексуальної орієнтації.

Таким чином, в завдання первинної психопрофілактики входили виявлення вказаних чинників і їх нейтралізація. Вторинна психопрофілактика полягала в ранньому виявленні і ліквідації вже виниклих порушень ФСС та попередженні їх несприятливої динаміки (декомпенсації, рецидивів, посилювання і прогресування і розвитку невротичних реакцій). Третинна психопрофілактика складалась з реабілітації і реадаптації ФСС і попередженні соціальних наслідків його порушення.

Проведення всіх ПЗ ґрунтувалось на дотриманні принципів системності, етапності і послідовності, комплексності і диференційованості. Системний характер психопрофілактики ПФСС полягав в тому, що вона була безперервним ланцюгом дій з урахуванням стану соціального, психологічного, соціально-психологічного і біологічного компонентів ФСС. Етапність і послідовність ПЗ полягала в певному порядку їх проведення: спочатку статеве виховання, потім сексуальна освіта, підготовка молоді до шлюбу. Комплексність психопрофілактики - це правильне поєднання методів, форм і змісту заходів, що проводилися, комплекс яких повинен включати дію сім'ї, школи, суспільних інститутів. Диференційований характер психопрофілактики полягав в тому, що вона проводилась з урахуванням віку, інтелектуального рівню, статі і т.д. На всіх етапах психопрофілактики важливе значення мало виховання культури спілкування - від спілкування в студентському колективі до взаємостосунків подружньої пари.

Психопрофілактику ПФСС, статеве виховання і сексуальну освіту ми розглядали поєднано з психогігієною ФСС, тобто, заходами, спрямованими на збереження, зміцнення студентської сім'ї та створення умов формування її гармонійного функціонування. Ці категорії - ланки одного ланцюжка, якщо психогігієна ФСС є частиною загальної психогігієни і спрямована на ФС та успішності ФСС, то первинна психопрофілактика має на меті підготовку до шлюбу, інформування молоді про фізіологічні основи статевої функції, запобігання розвиткові сексуальної дисфункції і подружньої дезадаптації в тих випадках, коли не засвоєні основи психогігієни. Відповідно до цього, об'єктом психогігієни є ФС та ФСС як такі, а об'єктом первинної психопрофілактики - чинники ризику її порушення.

Запропонована нами система психогігієни ФСС передбачала обов'язкове послідовне виконання шести етапів: перший етап - попередження порушень соматосексуального розвитку дитини, другий - попередження порушень психосексуального розвитку дитини, підлітка, хлопця (дівчинки); третій етап - попередження формування дисгармонійних радикалів особистості, які перешкоджають адекватній сексуальній комунікації, четвертий - виховання культури спілкування і попередження міжособистісних конфліктів; п'ятий етап - ознайомлення молоді з основами психосексуальної гігієни та основами партнерських відносин, шостий - ліквідація патогенних чинників, сприяючих виникненню ПФСС, сьомий - попередження соціальних наслідків ПФСС. ПЗ мають застосовуватися в усіх періодах становлення сексуальності індивіда: парапубертатному (виникнення статевої самосвідомості, 1-7 років), препубертатному (створення стереотипу статеворольової поведінки, 7-13 років) та пубертатному (формування психосексуальної орієнтації, 12-18 років).

З урахуванням викладеного було розроблено програму статевого виховання та сексуальної освіти для молоді в Україні, яка складалася з трьох блоків (анатомо-фізіологічна і гігієнічна частина, соціально-психологічна частина (з п'яти підблоків), юридична частина). Було також розроблено, апробовано та впроваджено психологічний тренінг, спрямований на гармонійне ФС, відповідальної і безпечної сексуальної поведінки та психопрофілактику ПФСС. Для підготовки спеціалістів по здійсненню роботи з ранньої профілактики ПФСС розроблені, затверджені МОЗ і МОН України та впроваджені учбовий план і програма курсів інформації і стажування "Основи сексології і сексопатології (для практичних психологів, соціальних працівників, вчителів середніх шкіл, викладачів вузів)".

Контроль ефективності ПЗ у осіб основної групи проводився за двома вимірами: за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. "Ступінь різноманітності групи" до проведення занять склав 69 %, що свідчило про високу неоднорідність її членів. Після закінчення тренінгу "ступінь різноманітності групи" склав 37,5 %. Визначено, що навички і вміння щодо успішного ФСС сформувались у 62,5 % обстежених (р<0,05). Повне нівелювання негативних суб'єктивних переконань встановлено у 59,8 % (р<0,05). При аналізі результатів дослідження індивідуальних даних кожного студента до та після проведення ПЗ позитивна динаміка виявлена у 65,8 ± 4,7 % осіб (р<0,05). У 24,5 ± 4,3 % обстежених помітних динамічних відмінностей не встановлено (р<0,05). У 9,7 ± 3,0 % досліджених показник загальної задоволеності стосовно реалізації своєї сексуальності знизився (р<0,05). Зниження вищезазначеного показника було обумовлено неадекватно високим вихідним його рівнем та усвідомленням цієї неадекватності в процесі роботи.

Аналіз ефективності впроваджених заходів за об'єктивним критерієм проводився за допомогою визначення інтегрального показника якості життя: виражена позитивна динаміка спостерігалась у 37,4 ± 4,8 % молодиків (р<0,05), у 27,7 ± 4,5 % - відносна позитивна динаміка (р<0,05), у 27,1 ± 4,4 % - відсутність динаміки (р<0,05), у 7,7 ± 2,7%) - негативна динаміка показників (р<0,05).

Оцінюючи успішність функціонування студентських сімей ми виявили таке.

У період дослідження жоден член сім'ї з основної групи не допускали й думки про можливість розлучення з партнером, на відміну від подружжів інших груп. Так, 41,2 % дівчин і 43,1 % юнаків контрольної та 27,5 % дівчин і 22,2 % чоловіків з групи порівняння думали про розрив шлюбу, а 15,9 % дівчин і 25,5 % молодиків контрольної групи навіть робили такі спроби (різниця між групами достовірна, р<0,05).

Серед студентів основної групи переважним мотивом створення сім'ї було почуття любові (83,5 % дівчин і 77,1 % молодиків), або симпатії (16,5 % дівчин і 14,6 % юнаків). Мотивами створення студентських сімей інших досліджуваних груп були, окрім любові, такі фактори, як прагнення поліпшити своє матеріальне становище - 28,6 % дівчин контрольної та 14,5 % порівняльної груп, а також 17,6 % юнаків контрольної групи; прагнення піти від батьківської опіки - 35,3 % чоловіків контрольної групи; прагнення позбутися від самотності - 20,6 % дівчат контрольної групи; необхідність у зв'язку з вагітністю - 7,9 % дівчин контрольної та 5,7 % - порівняльної груп, а також 11,8 % юнаків контрольної та 5,6 % -порівняльної груп (р<0,1). Мінімальною кількість осіб, які створили сім'ї, керуючись почуттям любові, була серед подружжів контрольної групи - 42,9 % дівчин і тільки 29,4 % молодиків (р<0,05). Серед невеликої кількості обстежених мав місце такий мотив створення шлюбу, як короткочасне захоплення (5,9 % юнаків контрольної та 11,1 % чоловіків і 1,6 % дівчин порівняльної груп), причому він виявився притаманним особам із високим рівнем потреби в пошуках нових відчуттів.

Максимально конгруентними та адекватними були погляди на ієрархічну значущість сімейних функцій у пар основної групи, на відміну від осіб контрольної групи та молодих людей з групи порівняння. У подружжів основної групи було встановлено практично повне співпадіння поглядів на ступінь значущості сімейних функцій, що створювало умови для успішної взаємодії на всіх рівнях партнерських відносин. Серед осіб контрольної групи виявлено найбільшу неузгодженість між членами сім'ї щодо оцінки значущості сімейних функцій, що ставало чинником формування у них ПФСС. У сімей порівняльної групи результати розподілу сімейних функцій були більш мозаїчними, але в той же час, більш конгруентними, ніж в контрольній.

Серед студентських сімей основної групи діагностовано одностайність оцінки стану виконання сімейних функцій, які були нормальними або вище норми. Особами контрольної групи виконання функцій сім'ї оцінено переважно як "дуже погане -2", "погане -1" або "невизначене 0", а у групі порівняння переважали оцінки від поодиноких -1 ("погане") до більшості +1 ("задовільне").

Адаптований тип шлюбу переважав у основній групі - 79,0 %; в групі порівняння він спостерігався у 10,5 %, в контрольній - в жодній родині. Відносно адаптований тип був характерний для 20,5 % основної та 26,7 % порівняльної груп. Неузгоджений тип мав місце у 60,5 % сімей контрольної та 57,1 % порівняльної груп. Дезадаптований тип виявлений серед 39,5 % подружніх пар контрольної і 5,7 % порівняльної груп.

Серед студентських сімей контрольної групи благополучних не було. В цій групі 31,6 % становили неблагополучні, 36,0 % - скоріше неблагополучні 24,6 % - перехідні. Для групи порівняння характерними виявилися перехідні (61,9 %) та скоріше благополучні (30,5 %), серед сімей основної групи рівномірно зустрічалися скоріше благополучні (37,0 %), благополучні (30,7 %) та абсолютно благополучні (32,3 %).

Таким чином, найбільш проблемними в плані успішності функціонування студентської сім'ї виявилися пари контрольної групи. В усіх них було діагностовано наявність ПФСС.

У обстежених контрольної групи були клінічно окреслені порушення сексуальності: практично усі жінки мали оргазмічну дисфункцію F 52.3 та потерпали від відносної психологічної і сексуальної аверсії та відсутності сексуального задоволення F 52.1. Для чоловіків були характерні відносні втрата статевого потягу до партнерки, психологічна і сексуальна аверсія та відсутність сексуального задоволення. Крім того, мала місце еректильна дисфункція F 52.2 та передчасна еякуляція F52.4.

Вивчення стану сексуального здоров'я та проявів сексуальності подружніх пар контрольної групи виявило, що у них мали місце суттєві розбіжності стосовно механізмів виникнення та клінічних виявів порушень сексуальності. У 69 сімей спостерігались порушення спілкування чоловіка й жінки через наявність внутрішньособистісного й міжособистісного конфліктів, порушення взаємин й невміння контактувати, виражати свої потреби й очікування, зокрема, в сексуальній сфері. Ці розлади стали причиною розвитку комунікативної форми сексуальної дезадаптації (КФСД). У інших 45 родин діагностовано, в першу чергу, невідповідність діапазонів прийнятності, яка була обумовлена розбіжністю типів сексуальної мотивації, мотивів статевого акту, психосексуальних типів чоловіка й жінки, незбіжністю техніки сексу, що не відповідала очікуванням або бажаній моделі партнера. Це стало причиною виникнення сексуально-еротичної форми сексуальної дезадаптації (СЕФСД).

У більшості жінок спостерігалася аноргазмія, частіше сполучена з гіполібідемією різного ступеня вираженості, а також психосексуальна незадоволеність. Сполучення синдромів оргазмічної і лібідінозної дисфункції було притаманно усім жінкам з СЕФСД. Крім того, студентки з СЕФСД в 100 % випадків відзначали відносну психосексуальну незадоволеність й у 75,6 % випадків - відносну психологічну і сексуальну аверсію. У значної кількості молодих чоловіків також мали місце сексуальні порушення, але питома вага їх була більшою серед хлопців з СЕФСД. Так, у 31,1 % чоловіків з СЕФСД мала місце відносна еректильна дисфункція, ізольована, чи сполучена з гіполібідемією (46,7 %) або передчасне сім'явивергання (48,9 %). Крім того, відсутність психосексуального задоволення констатували усі чоловіки з СЕФСД та 27,5 % - з КФСД, до того ж, 62,2 % осіб з СЕФСД відмічали наявність відносної психологічної і сексуальної аверсії.

Темп статевого розвитку виявився порушеним і у юнаків, і у дівчат. Прискорений соматосексуальний або/та психосексуальний розвиток спостерігався тільки при КФСД. Серед розладів темпу статевого розвитку найчастіше мала місце ретардація його психосексуальної складової: вона відзначалася у більшості студентів, але переважно у осіб з СЕФСД.

Статеворольова поведінка була порушена головним чином у студентів з КФСД, причому в переважній кількості мала місце її трансформація. При СЕФСД порушення статеворольової поведінки зустрічалося у достовірно меншій кількості випадків.

Переважна кількість обстежених потерпали від недостатньої інформованості в галузі сексу, за рахунок чого здійснювалась неправильна оцінка своїх і партнера сексуальних проявів.

Серед ТСМ в чоловіків переважав агресивно-егоїстичний, генітальний та легковажно-безвідповідальний. Для дівчат з КФСД притаманними виявились ігровий, агресивно-егоїстичний та легковажно-безвідповідальний її типи, а серед осіб з СЕФСД переважали шаблонно-регламентований та пасивно-підкорювальний типи. Така невідповідність ТСМ, так само як і відсутність у чоловіків й жінок гармонічного (взаємно-альтруїстичного комунікативно-гедонічного) її типу служило істотним дисгармоніюючим фактором, що перешкоджав сексуальної адаптації. З мотивів статевого акту у юнаків та дівчат з КФСД найчастіше зустрічалися досягнення оргазму й виконання обов'язку; серед осіб з СЕФСД також переважало прагнення одержати насолоду, хоча для 22,2 % хлопців статевий акт виявився просто релаксаційним, а для 28,9 % дівчат - комунікаційним засобом. Ні в кого з досліджених не було прагнення надати почуттєву насолоду партнерові.

Статева конституція у більшості осіб з КФСД виявилась середньою (53,6 % юнаків та 44,9 % дівчат), а студентів з СЕФСД - слабкою (53,3 % хлопців та 40,0 % дівчин). Звертав увагу факт відсутності осіб із сильною статевою конституцією серед юнаків з СЕФСД. Ці дані цілком збігаються з результатами вивчення вираженості компонентів лібідо. Так, серед осіб з СЕФСД в переважній кількості випадків мала місце слабкість усіх (платонічного, еротичного та сексуального) його компонентів. Притупленість сексуальних відчуттів відмічали усі особи з СЕФСД та досить значна кількість з КФСД.

Із загальної кількості обстежених тільки 26,3 % чоловіків та 31,6 % жінок відчували любов до свого партнера, серед інших почуттів переважали цікавість, звичка, байдужість, або розрахунок.

Серед ТСК одним з поширеніших виявився примітивний, для юнаків з КФСД притаманними виявились також ліберальний та патріархальний, а в 1/3 молодиків з СЕФСД - невротичний тип. Щодо дівчат, то близько у 1/5 осіб з КФСД діагностовано гіперрольовий, а з СЕФСД - репресивний ТСК. Таким чином, серед студентів з КФСД поширеними виявились дисгармонійні ТСК, а у осіб з СЕФСД притаманними виявились девіантофільні та асексуальні ТСК.

Ступінь сексуальної привабливості партнера у студентів з КФСД знаходилась в межах "високої" та "середньої", а у осіб з СЕФСД - "середньої" і "низької".

Майже в усіх обстежених юнаків (86,0 %) виявлено відсутність вміння регулювати еякуляцію, особливо серед осіб другої підгрупи (100 %), що корелювало із даними про край низьку оргастичність їхніх партнерок, яка спостерігалась у 85,5 % осіб з КФСД та в 100 % - з СЕФСД. Сексуальна активність осіб з КФСД в цілому відповідала їх статевій конституції, а серед осіб з СЕФСД була знижена, особливо серед дівчат, 84,4 % яких бажали б мати статеві стосунки не більше, ніж 1 раз у 10 днів.

При порівнянні ступеню відповідності сексуально-еротичного поводження партнерів чітко простежувалась різниця між формами наявної в них сексуальної дезадаптації. При КФСД діапазон прийнятності, проведення попереднього періоду статевого акту, його техніка й поза, а також активність, повністю (рідше частково), відповідали очікуванням і бажанням партнерів. При СЕФСД відзначалися абсолютна невідповідність поводження чоловіка й жінки по всіх перерахованих показниках.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, можна стверджувати про наявність достовірних розбіжностей між встановленими у обстежених формами сексуальної дезадаптації, в яких описані вище варіанти порушень сексуальності знаходили своє клінічне вираження (різниці між групами достовірні, р<0,1).

Результати вивчення порушення становлення та функціонування сім'ї серед осіб контрольної групи дозволили виділити серед обстежених 2 підгрупи, які відрізнялись за механізмом розвитку порушення становлення родини та формування ПФС. До 1-ї підгрупи увійшло 69 студентських сімей із клінічно вираженим соціально-психологічним варіантом ПФС, до 2-ї підгрупи - 45 сімей з сексуальним варіантом розвитку ПФС.

При проведенні системно-структурного аналізу виявилось, що серед осіб першої підгрупи максимально втраченим виявився соціально-психологічний компонент ФС. У результаті відсутності взаємного бажання порозумітися, взаємної любові, глибоких емоційних зв'язків, невідповідності спрямованості особистості і рольових позицій, невідповідності рівня домагань, а також невідповідність кожного бажаному образу в представленні іншого, цей компонент виявився порушеним в 100 % випадків.

В другій підгрупі обстежуваних максимально ураженою виявилась соціокультурна складова соціального компоненту ФС. Порушення соціалізації сексуальності обох з родини, невідповідність типів їхньої сексуальної культури й етнічних особливостей сексуальності обумовило дисфункцію в 100 % випадків. Інформаційно-оціночна складова соціального компоненту також виявилась порушеної у всіх сімей, що належать 2-ої підгрупи. Психологічний компонент серед подружніх пар 2-ої групи виявився порушеним у 13,3 % за наявності в обох з родини сексуальних комплексів, наявності негативного впливу на сексуальну поведінку особистісних особливостей, невідповідності їхніх сексуальних установок і мотивацій до вступу до сексуальних стосунків.

В результаті структурного аналізу ПФС було виявлено, що для 1-ї підгрупи стрижневою виявилися поразка соціально-психологічного компоненту ФС, а 2-ї підгрупи - соціального його компоненту, тоді як порушення інших компонентів лише потенціювали виникнення та перебіг ПФС.

Таким чином, виділено два варіанти (соціально-психологічний та сексуальний) розвитку ПФС серед студентських сімей.

Перший варіант - розвивався як результат невиконання таких сімейних функцій: емоційної, духовної, рольової, захисної, психотерапевтичної, а також функцій персоналізації, соціалізації та соціального інтегрування. При цьому варіанті стрижневим було ураження соціально-психологічного компонентів ФС.

Другий варіант - зумовлений невиконанням емоційної, сексуально-еротичної та рольової функцій, відбувався за рахунок стрижневого ураження соціального компоненту функціонування сім'ї.

Перший варіант виникав через деякий час з прогресуванням міжособистісного конфлікту внаслідок комунікативної дезадаптації та третьому етапі формування сім'ї. Такі подружжя в більшості випадків мали дезадаптований чи неузгоджений типи шлюбу за рівнем ВА та абсолютно і просто неблагополучні варіанти сімейних відносин згідно ступеню задоволеності. Роль пускового механізму в розвитку такого варіанту ПФС грали психогенні і соціогенні фактори. Центральною ланкою в змінах, що відбували, була особистість. У залежності від особистісних характеристик і механізму психологічного захисту особистість або успішно переборювала стрес, або відбувалась трансформація психосоматичних співвідношень - виникали невротичні, вегетативно-судинні, ендокринні реакції, що сприяли розвитку соматичної патології. Ці порушення підтримували дисстрес і самі по собі ставали психотравмою, замикаючи, таким чином, порочне коло.

За другого варіанту ПФС виникав спочатку створення сім'ї на першому етапі її формування за рахунок, в першу чергу, дискомплементарності реалізації сексуальності партнерів. За рівнем ВА для таких родин були характерні відносно адаптовані або неузгоджені типи стосунків, а за ступенем задоволеності серед таких подружніх пар переважали скоріше неблагополучні чи перехідні варіанти.

Таким чином, вивчення створених студентською молоддю сімей, в яких мало місце порушення функціонування, дозволило виділити ряд патогномонічних особливостей його розвитку та перебігу. По-перше, це виникнення клінічно окреслених порушень сексуальності. По-друге - наявність різних за способом формування та клінічними проявами форм сексуальної дезадаптації (комунікативної та сексуально-еротичної). По-третє - наявність відмінних за механізмами розвитку порушення становлення сім'ї та формування розладу функціонування, клінічних варіантів ПФСС (соціально-психологічного та сексуального). Соціально-психологічний варіант розвивався внаслідок комунікативної дезадаптації, сексуальний - із-за дискомплементарності реалізації сексуальності партнерів. Отже, різні варіанти ПФСС потребували диференційованого підходу до їх корекції, що враховувалось нами при побудові психокорекційних програм щодо усунення ПФСС.

Особливістю корекції ПФСС була комплексність та одночасовість застосування психотерапевтичних та медикаментозних засобів.

Психотерапевтичне втручання складалось з трьох етапів: а) формування нових психологічних настанов: раціональна психотерапія (3-4 рази на тиждень протягом 2,5-3 місяців), бібліотерапія (протягом усього курсу), психотерапевтична корекція дезинформації (3-4 рази на тиждень протягом місяця), пряме або опосередковане навіювання (2 рази на тиждень протягом місяця); б) усунення невротичної симптоматики: сугестивна терапія (1-2 рази на тиждень від 2 до 6 тижнів), аутотренінг (3 місяці), когнітивно-біхевіоральна психотерапія (1 раз на тиждень протягом 2-3 місяців), групова патогенетична психотерапія (1 раз на тиждень протягом 1-2 місяців), комунікаційний тренінг (1 раз на тиждень 2- 3 тижні), короткострокова психоаналітично орієнтована психотерапія (1 раз на тиждень протягом 1-1,5 місяців); в) остаточна дезактуалізація психотравмуючого внтурішньособистісного конфлікту, формування гармонічного ФСС: групова підтримуюча психотерапія (1 раз на тиждень протягом від 4 до 12 місяців; можливе довгострокове продовження курсу при вираженому позитивному ефекті), сімейна терапія (1 раз на тиждень на початку курсу, після 10 сеансів - 1-2 рази на місяць протягом від 6 до 12 місяців), корекція сексуально-поведінкової дезадаптації: рольовий психосексуальний тренінг (етапи: інформаційно-роз'яснювальний; психологічної аверсії; реконструктивний; власне статеворольовий тренінг; підтримуючий) (1 раз на тиждень протягом до 2 місяців); орієнтаційний психосексуальний тренінг (1 раз на тиждень 3 місяці); сексуально-еротичний тренінг (1 раз на тиждень 2 місяці); персоналістична терапія (10-12 сеансів).

Медикаментозне лікування включало в себе використання лікарських засобів різних груп в залежності від наявної клінічної симптоматики: а) антидепресантів; б) транквілізаторів; в) ноотропів; г) вітамінів; д) адаптогенів; е) біогенних стимуляторів.

В результаті застосування вищезазначених способів корекції повне нівелювання порушення функціонування сім'ї та значне його поліпшення було досягнуто у 78,1 ± 4,1 % подружніх пар (дані статистичні значущі з рівнем похибки менш 10 %, р<0,1).

Висновки

1. У дисертаційному дослідженні з позицій системного міждисциплінарного інтегративного підходу наведено теоретичне обґрунтування та нове розв'язання актуальної проблеми сучасної медичної психології - на основі встановлення психологічних, соціально-психологічних, соціальних та біологічних закономірностей формування порушення функціонування студентської сім'ї, науково обґрунтовано, розроблено та впроваджено в практику систему його психопрофілактики.

2. Виявлені чинники ризику розвитку порушення функціонування студентської сім'ї, негативна дія яких має сполучений характер.

2.1. Серед психологічних чинників розвитку порушення функціонування сім'ї у студентської молоді провідними є: наявність патологічних типів загального та відсутність статевого виховання, акцентуації характеру (циклоїдна, лабільна, епілептоїдна, шизоїдна, астено-невротична у юнаків та лабільна, конформна, істероїдна та нестійка у дівчат), психологічна схильність до делінквентності та алкоголізації. Прогностично несприятливими є висока невротичність, дратівливість, спонтанна та реактивна агресивність, утруднення побудови соціальних міжособистісних контактів, низька здатність адаптуватись до неординарних стресових ситуацій, підвищений рівень особистісної і реактивної тривожності, суб'єктивного відчуття самотності, завищена потреба у екстремальних відчуттях, схильність до депресивного та невротичного реагування. Розвиткові вищезазначених порушень сприяє також наявність трансформованої або гіперрольової статеворольової поведінки на рівні Я-концепції, а також інфантильної статеворольової моделі та дискордантності між фасадними і біогенними характеристиками; недорозвинутість або відсутність платонічного, еротичного та сексуального компонентів лібідо; неадекватна самооцінка своїх сексуальних можливостей, високий рівень сексуальної стурбованості і наявність сексуальної депресії.

2.2. Соціальними чинниками розвитку порушення функціонування сім'ї у студентської молоді є дискомплементарність загальної і сексуальної культури, наявність дисгармонійних і девіантних типів сексуальної культури та сексуальної мотивації, а також недостатня інформованість в питаннях психогігієни статевого життя та профілактики ЗПСШ.

2.3. Соціально-психологічними чинниками розвитку порушення функціонування сім'ї у студентської молоді є наявність патологічних типів міжособистісної взаємодії: незалежно-домінуючого, прямолінійно-агресивного, недовірливо-скептичного, покірно-соромливого, залежно-слухняного.

2.4. Серед біологічних чинників розвитку порушення функціонування сім'ї у студентської молоді провідними є дизонтогенез статевого розвитку (порушення темпів соматосексуального розвитку - 14,0 % юнаків та 10,3 % дівчат, порушення темпів психосексуального розвитку - 6,3 % юнаків та 4,5 % дівчат, прості асінхронії статевого розвитку - 20,3 % юнаків та 14,8 % дівчат, сполучені асінхронії статевого розвитку - 38,6 % юнаків та 58,0 % дівчат, складні асінхронії статевого розвитку - 11,8 % юнаків та 9,4 % дівчат) та наявність психічних розладів невротичного регістру: порушення адаптації з переважанням інших емоцій - у 12,7 % обстежених, соматоформних розладів - у 10 %, змішаної тривожно-депресивною реакції - у 2,7 % та потстравматичного стресового розладу - у 17,6 % дівчат. Психологічні та поведінкові розлади, пов'язані із сексуальним розвитком і орієнтацією виявлені у вигляді: розладу статевого дозрівання (7,0 % юнаків та 4,3 % дівчат), егодистонної сексуальної орієнтації (2,8 % юнаків), порушенням сексуальних взаємовідносин (4,2 % молодиків та 5,5 % дівчат).

3. Максимально успішну взаємодію на всіх рівнях подружніх відносин діагностовано в студентських сім'ях, створених особами основної групи: у 79 % виявлений адаптований тип шлюбу, у 20,5 % - відносно адаптований. Серед студентських сімей порівняльної групи адаптований тип шлюбу діагностований у 10,5 %, відносно адаптований - у 26,7 %, неузгоджений - у 57,1 %, дезадаптований - у 5,7 %. Серед студентських сімей контрольної групі превалювали неузгоджений (60,5 %) та дезадаптовані (39,5 %) типи шлюбу.

За рівнем задоволеності шлюбом подружні пари основної групи розподілилися на скоріше благополучні (37,0 %), благополучні (30,7 %) та абсолютно благополучні (32,3 %). Для групи порівняння характерними виявились перехідні (61,9 %) та скоріше благополучні (30,5 %) сім'ї. Серед студентських сімей контрольної групи неблагополучні складали 31,6 %, скоріше неблагополучні - 36,0 %, перехідні - 24,6 %.

4. За наявності порушення функціонування студентської сім'ї мають місце розлади сексуального здоров'я у обох з пари. Аналіз клінічної структури розладів сексуального здоров'я у виявив у жінок: оргазмічну дисфункцію (91,2%), відносну психологічну і сексуальну огиду, відсутність сексуального задоволення (100 %); у чоловіків - відносну втрату статевого потягу до партнерки (29,8 %), психологічну і сексуальну аверсію (24,6 %) та відсутність сексуального задоволення (100 %), еректильну дисфункцію (14,9 %) та передчасну еякуляцію (29,8 %). За механізмом виникнення та клінічними проявами порушення сексуальної поведінки у 69 сімей діагностовано комунікативна форма сексуальної дезадаптації, що розвилась внаслідок порушення спілкування чоловіка й жінки через наявність внутрішньособистісного й міжособистісного конфліктів, порушення взаємин й невміння контактувати, виражати свої потреби й очікування, зокрема, в сексуальній сфері. У 45 родин визначена сексуально-еротична форма дезадаптації, яка виникла через невідповідність діапазонів прийнятності, що була обумовлена розбіжністю типів сексуальної мотивації, мотивів статевого акту, психосексуальних типів чоловіка й жінки, незбіжністю техніки сексу, що не відповідала очікуванням або бажаній моделі партнера. Виявлені форми сексуальної дезадаптації впливали на розвиток порушення функціонування студентської сім'ї, надавая йому певну клінічну різноманітність.

5. За допомогою системно-структурного аналізу порушення функціонування студентської сім'ї виділено два його варіанти: соціально-психологічний та сексуальний. При соціально-психологічному варіанті страждає виконання емоційної, духовної, рольової, захисної, психотерапевтичної функцій сім'ї, а також функцій персоналізації, соціалізації та соціального інтегрування. При цьому варіанті стрижневим є ураження соціально-психологічного компоненту функціонування студентської сім'ї; він виникає через деякий час з прогресуванням міжособистісного конфлікту внаслідок комунікативної дезадаптації на третьому етапі формування сім'ї. В цьому випадку в якості тригерних чинників виступають психогенні і соціогенні фактори. Сексуальний варіант порушення функціонування студентської сім'ї відбувається за рахунок невиконання емоційної, сексуально-еротичної та рольової сімейних функцій, стрижневого ураження соціального компоненту функціонування студентської сім'ї, він розвивається спочатку створення подружньої пари на першому етапі формування сім'ї із-за дискомплементарності реалізації сексуальності партнерів.

6. Система психопрофілактики порушення функціонування студентської сім'ї складається з первинних, вторинних та третинних психопрофілактичних заходів. У завдання первинної психопрофілактики входить виявлення чинників ризику порушення функціонування студентської сім'ї та їх нейтралізація, вторинна психопрофілактика полягає в виявленні, ліквідації та попередженні несприятливої динаміки вже виниклих порушень функціонування студентської сім'ї, третинна психопрофілактика складається з попередженні соціальних наслідків порушення функціонування студентської сім'ї. Розроблена та впроваджена система психопрофілактики складається з програми статевого виховання та сексуальної освіти для молоді в Україні, медико-психологічного тренінгу, спрямованого на формування відповідальної сексуальної поведінки і превенцію розвитку порушення функціонування студентської сім'ї та програми підготовки спеціалістів для здійснення первинної психопрофілактичної роботи з молоддю.

7. В результаті впровадження вищезазначених психопрофілактичних заходів з первинної психопрофілактики серед осіб основної групи порушення функціонування студентської сім'ї, навички і вміння щодо успішного функціонування студентської сім'ї сформовано у 62,5 % обстежених; повне нівелювання негативних суб'єктивних переконань встановлено у 59,8 %, позитивна динаміка виявлена у 65,8 % осіб. За визначенням інтегрального показника якості життя у обстежених спостерігалась виражена позитивна динаміка у 37,4 % осіб, у 27,7 % - відносна позитивна динаміка, у 27,1 % - відсутність динаміки, у 7,7 % - негативна динаміка показників.

8. Застосування в контрольній групі розроблених способів корекції щодо порушення функціонування студентської сім'ї, в основі яких - застосування психотерапевтичних засобів (спочатку з метою формування нових психологічних настанов, потім - для усунення невротичної симптоматики, наприкінці - для остаточної дезактуалізації психотравмуючого внтурішньособистісного конфлікту та формування гармонічного типу функціонування студентської сім'ї), призвело до повної корекції порушення функціонування сім'ї та значного його поліпшення у 78,1 % подружніх пар.

Список праць, опублікованих по темі дисертації

1. Маркова М.В. Подружнє насильство як проблема екстремальної психіатрії // Український журнал екстремальної медицини ім. Г.О. Можаєва. - 2000. - Т. 1. - № 1. - С. 20 - 22.

2. Маркова М.В., Селюкова Т.В., Окара О.Б. Роль хімічної залежності в розвитку внутрішньосімейної дезадаптації // Архів психіатрії. - 2000. - № 3 - 4 (22 - 23). - С. 25 - 26 (дисертант особисто запропонувала ідею та гіпотезу дослідження, його мету та завдання, розробила методологічні основи основних дослідницьких напрямів, підготувала висновки).

3. Маркова М.В. Состояние проблемы гендерного насилия в Украине и перспективы ее решения // Проблеми медичної науки та освіти. - 2001. - № 1. - С. 41 - 43.

4. Михайлов Б.В., Шпалинский В.В., Маркова М.В. Особенности клиники посттравматических стрессовых расстройств у женщин и стратегические направления их психотерапии и психологической коррекции // Проблеми медичної науки та освіти. - 2001. - № 3. - С. 43 - 47 (особистий внесок дисертантки складався з отримання основних інформаційних матеріалів та їх аналізу, підготовки висновків дослідження).

5. Табачніков С.І., Онишко Ю.В., Домбровська В.В., Маркова М.В., Зайцев О.О. Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" в аспекті соціальної і судової психіатрії // Український вісник психоневрології. - 2002. - Том 10, вип. 1 (30). - С. 151 - 154 (автором ретельно проаналізовано проблему законодавчого регулювання надання спеціалізованої психолого-психіатричної допомоги жертвам насильства в сім'ї, сформульовано пропозиції щодо оптимізації існуючої нормативно-правової бази).

6. Чабан О.С., Маркова М.В. Деякі особливості сексуальної поведінки сучасної студентської молоді // Архів психіатрії. - 2002. - № 4 (31). - С. 164 - 168 (автором поставлено мету дослідження, здійснено основний аналіз медичної інформації, зроблено інтерпретацію отриманих даних).

7. Маркова М.В., Лещенко Е.М. Проблема функціонування сім'ї та його порушень як системна категорія // Таврический журнал психиатрии. - 2003. - в. 7 - № 3 (24). - С. 69 - 73 (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, розроблено теоретичний і методологічний базис до основних положень статті, здійснено основний аналіз існуючих та інтерпретацію отриманих даних, підготовлено висновки дослідження).

8. Маркова М.В. Загальні тенденції сексуальної поведінки сучасної зарубіжної молоді (огляд літератури) // Таврический журнал психиатрии. - 2003. - т. 7. - № 4 (25). - С.65 - 68.

9. Маркова М.В., Москаленко-Моспаненко Е.В., Гуменюк М.М. К вопросу о взаимосвязи между наличием депрессивных реакций и особенностями сексуального поведения у современных студенток медицинского вуза // Архів психіатрії. - 2003. - Т. 9. - № 1 (32). - С. 120 - 124 (дисертант особисто запропонувала ідею та гіпотезу дослідження, його мету та завдання, розробила методологічні основи основних дослідницьких напрямів, підготувала висновки).

10. Маркова М.В., Москаленко-Моспаненко Е.В., Гуменюк М.М. До питання про особливості сексуальної поведінки сучасних молодих чоловіків (студентів медичного вузу) // Архів психіатрії. - 2003. - Т. 9. - № 2 (33). - С. 28 - 33 (дисертант особисто запропонувала ідею та гіпотезу дослідження, його мету та завдання, розробила методологічні основи основних дослідницьких напрямів, підготувала висновки).

11. Маркова М.В. Загальні питання психопрофілактики порушень сексуальної поведінки у молоді // Архів психіатрії. - 2003. - Т. 9. - № 3 (34). - С.109 - 115.

12. Маркова М.В. Дизонтогенез статевого розвитку як чинник порушення становлення сексуальності у молоді // Український медичний альманах. - 2004. - Т. 7, № 4 (додаток). - С. 73 - 78.

13. Табачніков С.І., Маркова М.В., Лещенко О.М. Системно-структурний аналіз сексуальної поведінки студентської молоді // Мужское здоровье. - 2004. - № 3. - С.53 - 57 (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, розроблено теоретичний і методологічний базис до основних положень статті, здійснено основний аналіз існуючих та інтерпретацію отриманих даних, підготовлено висновки дослідження).

14. Маркова М.В., Зайцев О.О. Методологічні та методичні основи системи патопсихологічної діагностики егодистонної сексуальної орієнтації // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2004. - № 3. - 14 - 20 (особистий внесок дисертантки складався з постановки проблеми дослідження, розробки його методів, аналізу і інтерпретації отриманих даних та підготовки висновків роботи).

15. Маркова М.В., Зайцев О.О. Система комплексної діагностики і терапії розладу статевого дозрівання // Архів психіатрії. - 2004. - Т. 10. - № 3 (38). - С. 173 - 176 (особистий внесок дисертантки складався з постановки проблеми дослідження, розробки його методів, аналізу і інтерпретації отриманих даних та підготовки висновків роботи).

16. Маркова М.В., Зайцев О.О. Основні проблеми статевого виховання та сексуальної освіти молоді в Україні // Архів психіатрії. - 2004. - Т. 10. - № 4 (39). - С. 111 - 114 (особистий внесок дисертантки складався з постановки проблеми дослідження, розробки його методів, аналізу і інтерпретації отриманих даних та підготовки висновків роботи).

17. Маркова М.В. До питання виявлення груп ризику розвитку порушень сексуальності у студентської молоді // Архів психіатрії. - 2005. - Т. 11. - № 3 (42). - C. 168 - 172.

18. Маркова М.В. Механізми формування та клінічні варіанти порушення функціонування студентської сім'ї // Архів психіатрії. - 2005. - Т. 11. - № 4 (43). - C. 196 - 203.

19. Маркова М.В., Степанова Н.М. Основи формування відповідальної безпечної сексуальної поведінки як базової стратегії статевого виховання молоді в Україні // Український медичний альманах. - 2005. - Т. 8, № 4 (додаток). - С. 129 - 135 (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, розроблено теоретичний і методологічний базис до основних положень статті, здійснено основний аналіз існуючих та інтерпретацію отриманих даних, підготовлено висновки дослідження).

20. Маркова М.В., Зайцев О.О. Розлад сексуальних взаємовідносин серед студентської молоді (клінічне дослідження) // Український вісник психоневрології. - 2006. - Т 14, вип. 2 (47). - С. 56 - 59 (особистий внесок дисертантки складався з постановки проблеми дослідження, розробки його методів, аналізу і інтерпретації отриманих даних та підготовки висновків роботи).

21. Маркова М.В. Інтраіндивідна складова особистості в генезі порушень сексуальності у студентської молоді // Таврический журнал психиатрии. - 2006. - Т. 10, № 1 (34). - С. 98 - 107.

22. Маркова М.В. Особливості психосексуальної сфери як маркер сексуальності студентської молоді // Вісник психіатрії та психофармакотерапії. - 2006. - № 1-2 (9-10). - С. 132 - 139.

23. Маркова М.В. Проблема функціонування сім'ї та її порушення у студентської молоді // Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2006. - № 1 (16). - С. 89 - 104.

24. Маркова М.В. Оцінка ефективності психопрофілактичних заходів щодо порушень сексуальності у молоді (за принципами доказової медицини) // Ліки України. - 2006. - № 103. - С. 78 - 80.

25. Кришталь В.В., Маркова М.В. До питання про порушення сексуального здоров'я при граничних психічних розладах // Нова медицина. - 2003. - № (8). - С. 39 - 41 (особистий внесок дисертантки складався з отримання основних інформаційних матеріалів та їх аналізу, підготовки висновків дослідження).

26. Маркова М.В. Нарушения сексуального здоровья: соматопсихические и психосоматические соотношения // Журнал практичного лікаря. - 2005. - № 3. - С. 24 - 29.

27. Сосин И.К., Друзь О.В., Маркова М.В. Сексологическая проблематика в генезе аутоагрессивного поведения военнослужащих срочной службы // Архів психіатрії. - 2005. - Т. 11. - № 1 (40). - С. 22 - 26 (дисертант особисто запропонувала ідею та гіпотезу дослідження, його мету та завдання, розробила методологічні основи основних дослідницьких напрямів, підготувала висновки).

28. Маркова М.В. Пережитое в детстве насилие как этиологический фактор личностных расстройств // Актуальні питання теорії та практики судової експертизи. - Харків, 2000. - С. 115 - 116.

29. Маркова М.В. Програма "Основи сексології та сексопатології" для студентів немедичних закладів освіти // Нові технології в медицині: Матеріали науково-практичної конференції молодих вчених ХМАПО - Харків, 2000. - С. 93 - 94.

30. Маркова М.В. К вопросу о жизнедеятельности семьи // Медицина третього тисячоліття: Збірник тез конф. молодих вчених ХДМУ. Ч. ІІ. - Харків, 2001. - С. 43.

31. Кришталь В.В., Агишева Н.К., Маркова М.В. К вопросу о формах первичной сексуальной дезадаптации // Сексология и андрология. - вып. 6. - Киев: Ин-т урологии АМН Украины, 2002. - С. 62 - 65 (особистий внесок дисертантки складався з отримання основних інформаційних матеріалів та їх аналізу, підготовки висновків дослідження).

32. Маркова М.В. Самотність жінки як психологічний феномен // Актуальні питання неврології, психіатрії та наркології. - Чернівці: Вітім, 2002. - С. 137 - 139.

33. Маркова М.В., Онишко Ю.В. До питання надання психотерапевтичної допомоги жертвам сімейного насильства // IХ Конгрес світової федерації українських лікарських товариств. Тези доповідей. - Луганськ-Київ-Чикаго, 2002. - С. 303 - 304 (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, розроблено теоретичний і методологічний базис до основних положень статті, здійснено основний аналіз існуючих та інтерпретацію отриманих даних, підготовлено висновки дослідження).

34. Маркова М.В. К вопросу о формах полового воспитания // Архів психіатрії. - 2002. - № 3 (30). - С. 195 - 196.

35. Маркова М.В., Москаленко-Моспаненко О.В. До питання про особливості сексуальної поведінки української студентської молоді // Сучасні проблеми психіатрії / Збірник наукових праць до ювілейної науково-практичної конференції, присвяченої 80-річчю з дня народження професора Г.Л. Воронкова, Київ, 2003. - С. 17 (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, розроблено теоретичний і методологічний базис до основних положень статті, здійснено основний аналіз існуючих та інтерпретацію отриманих даних, підготовлено висновки дослідження).

36. Маркова М.В., Лещенко Е.М., Барановская Т.А. Особенности сексуального поведения как фактор риска развития депрессивных реакций у студенток // Актуальные вопросы охраны психического здоровья населения. Сборник научных статей конференции, посвященной 100-летию "Специализированной клинической психиатрической больницы № 1" департамента здравоохранения Краснодарского края. - Краснодар, 2003. - С.317 - 319 (дисертант особисто запропонувала ідею та гіпотезу дослідження, його мету та завдання, розробила методологічні основи основних дослідницьких напрямів, підготувала висновки).

37. Дружинин Г.М., Седнев В.В., Бабюк И.А., Маркова М.В. Тоталитарные секты, социальная безопасность, духовность // Профсоюзы и проблемы духовности. Международная научно-практическая конференція (доклады, тезисы, выступления). - Донецк, 16-17 декабря 2003. - С.119 - 121 (здобувачкою особисто визначено напрямок, мету та завдання дослідження та прийнято участь у підготовці висновків робіт).

38. Ігнатов М.Ю., Маркова М.В. Особенности табакокурения и формирования табачной зависимости у лиц молодого возраста (по результатам исследования студентов г. Києва) // Нові підходи до психотерапії та фармакотерапії станів залежності від психоактивних речовин. Матеріали V-ї Української конференції з міжнародною участю, присвяченої 86-й річниці з дня народження Заслуженого лікаря України, Народного лікаря СРСР О.Р. Довженка. - Харків, 2004. - С. 69 - 73 (автором особисто поставлено мету та завдання дослідження, розроблено теоретичний і методологічний базис до основних положень статті, здійснено основний аналіз існуючих та інтерпретацію отриманих даних, підготовлено висновки дослідження).

39. Маркова М.В., Седнев В.В. Формы социализации и деструктивная агрессивность молодёжи // Материалы 1-го Национального Конгресса по социальной психиатрии РФ. - Москва, 2004. - С. 80 - 81 (дисертант особисто запропонувала ідею та гіпотезу дослідження, його мету та завдання, розробила методологічні основи основних дослідницьких напрямів, підготувала висновки).