Размещено на http://www.allbest.ru

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ШЕРЕР Володимир Володимирович

УДК 616-008.9:618.39

ДИСМІКРОЕЛЕМЕНТОЗ ПРИ СИНДРОМІ ЗАГРОЗИ

ПЕРЕРИВАННЯ ВАГІТНОСТІ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ

14.01.01 - акушерство та гінекологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса - 2006

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Одеському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор

Міщенко Валентина Павлівна,

Одеський державний медичний університет, професор кафедри акушерства та гінекології № 1.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Коломійцева Антоніна Георгіївна, Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України, головний науковий співробітник відділення патології вагітності та пологів м. Київ,

доктор медичних наук, професор Андрієвський Олександр Георгійович, Одеський обласний медичний центр МОЗ України, завідувач відділу гінекології, м. Одеса.

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика МОЗ України, кафедра акушерства, гінекології та перинатології, м. Київ

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Одеського державного медичного університету МОЗ України за адресою: 65082, м. Одеса, пров. Валіховський, 3.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, к.мед.н. О.О. Старець

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Синдром загрози переривання вагітності (СЗПВ) як симптомокомплекс ускладненого перебігу гестаційного періоду становить загальновизнану проблему сучасного акушерства (Запорожан В. М., 1997, 2000; Зелінський О. О., Андрієвський О. Г., 2001). Незважаючи на значні успіхи у вивченні етіології, патогенезу, клінічного перебігу даного патологічного стану, вплив його на організм матері та „внутрішньоутробного пацієнта” сприяє розвитку акушерської та перинатальної патології, що свідчить про актуальність питання, яке вивчається (Писарева С. П., 2000; Вдовиченко Ю. П., 2002).

Частота невиношування вагітності коливається від 10 до 25 % щодо загальної кількості вагітностей, і не спостерігається тенденції до зниження цього показника, особливо в регіонах зі складною екологічною ситуацією (Щербаков А. Ю., 2000; Шалина Р. І., 2003). На звичне невиношування страждають понад 5 % шлюбних пар репродуктивного віку (Венцківський Б. М., 1997). Передчасні пологи становлять приблизно 8-12 % (Степанківська Г. К., 1996; Лунгол В. М., Веропотвелян П. М., 1999; Старостіна Т. М., 2002). На частку недоношених новонароджених припадає близько 50 % випадків мертвонароджень, 60-70 % ранньої неонатальної та 65-75 % дитячої смертності (Туманова Л. Є., 1997; Гойда Н. Г., 1999).

Невиношування вагітності має поліфакторну природу (Рожковська Н. М., 1998; Коломійцева А. Г., 2001). Поєднуються різноманітні медичні, екологічні, соціальні, біологічні фактори, що супроводжується метаболічними порушеннями, дисбалансом обміну макро-, мікроелементів, розвитком тканинної гіпоксії в організмі матері та плода (Запорожан В. М, 2004). У переважної більшості жінок виникають суттєві зрушення в імунній, коагуляційній, нейроендокринній системах, що корелюють зі змінами в організмі плода та тканинах фетоплацентарного комплексу (ФПК) в цілому, особливо в гестаційному органі - плаценті, яка є депо макро- та мікроелементів (Жаворонков А. А., 1998, Запорожан В. М., Даниленко А. І., 1999). Дисбаланс обміну останніх загальновизнано одним із ланцюгів патогенетичного кола синдрому загрози переривання вагітності (Запорожан В. М., Гоженко А. І., Міщенко В.П., 2001).

Клінічний перебіг загрози переривання вагітності супроводжується патологічним гіпертонусом матки (Сидельникова В. М., 1999). Цей процес залежить від збалансованого обміну електролітів, макро-, мікроелементного складу клітин міометрія, а порушення призводять до зміни мембранного потенціалу клітин, метаболічних процесів, механізму передачі імпульсу збудження. З точки зору загальнобіологічних позицій, перспективним напрямком є вивчення ролі макро-, мікроелементного обміну та механізмів захисту організму при дисмікроелементозах (Авцин А. П., Скальний А. В., 2000). вагітність переривання дисмікроелементоз діагностика

Взаємозв'язок між вмістом в організмі матері та плода макро-, мікроелементів і гормонів фетоплацентарного комплексу як екозалежних процесів може мати діагностичне значення у розвитку невиношування вагітності та потребує подальшого вивчення, що визначило мету та завдання нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною комплексної науково-дослідної роботи кафедри акушерства та гінекології "Проблеми материнства, дитинства і сім'ї в сучасних екологічних умовах в Україні" (держреєстрація № 0196U018907).

Мета роботи: удосконалення методів діагностики лікувально-профілактичних заходів у жінок з синдромом загрози переривання вагітності змішаного генезу на фоні дисмікроелементозу.

Для досягнення мети потрібно було розв'язати такі завдання:

1. Провести ретро-, проспективний аналіз клінічного перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду у жінок, в яких вагітність перебігала на фоні загрози її переривання.

2. Простежити у жінок із загрозою переривання вагітності змішаного генезу рівень атомовітів (цинк, кальцій, магній) та токсичного металу (свинець) в динаміці за триместрами гестації в біологічних середовищах: кров (плазма та ерітроцити), сеча і волосся матері, кров із пупкового канатика та тканини плацент; вивчити у новонароджених вміст цинку в волоссі та простежити стан здоров'я цих дітей протягом року після народження.

3. Вивчити у жінок з дисмікроелементозом особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду; оцінити стан внутрішньоутробного плоду та новонародженого у співвідношенні із станом ФПК (біофізичним профілем плоду, рівнем гормонів ФПК) та вмістом свинцю в крові.

4. Визначити гістоморфологічні особливості плацент у жінок, вагітність яких ускладнилася синдромом загрози переривання на фоні дисмікроелементозу.

5. Розробити математичну модель прогнозування розвитку синдрому загрози переривання вагітності змішаного генезу у жінок з дисмікроелементозом на підставі факторов ризику, які найчастіше зустрічаються.

6. Удосконалити методи профілактики та комплексної терапії загрози переривання вагітності шляхом використання етіотропно обумовленого комплексу: токолітичний препарат (розчин сульфату магнію 25%), цинквмісний препарат (“Нью-ВНС”) , відновлення мікробіоценозу піхви (“Лактобактерин”); оцінити ефективність розробленого комплексу лікувально-профілактичних заходів.

Об'єкт дослідження: синдром загрози переривання вагітності на фоні дисмікроелементозу.

Предмет дослідження: стан здоров'я вагітних, роділей, породілей, в яких вагітність перебігала на фоні загрози її переривання, стан плодів і новонароджених; рівень кальцію, магнію, цинку, свинцю в крові, рівень цинку в волоссі матерів і новонароджених; рівень гормонів фетоплацентарного комплексу.

Методи дослідження: загальноклінічні, клініко-лабораторні, інструментальні, біохімічні, атомно-абсорбційні, радіоімунологічні, бактеріологічні, бактеріоскопічні, статистичні.

Наукова новизна одержаних результатів

Вперше у жінок із загрозою переривання вагітності змішаного генезу в комплексі вивчено обмін вітальних та токсичних елементів (кальцій, магній, цинк, свинець) в різних біологічних середовищах і простежено динамічні зміни вмісту цих елементів за триместрами гестації.

Встановлено вплив підвищенного рівня свинцю при зниженні вмісту вітальних макро-, мікроелементів на стан фетоплацентарного комплексу та клінічний перебіг вагітності, пологів. Показано корелятивний зв'язок між рівнем свинцю та прогестерону в крові (r=-0,56). Доведено неблагоприємний вплив гіпоцинкозу на стан дитини.

Створено математичну модель прогнозування розвитку синдрому загрози переривання вагітності при дисмікроелементозі.

Вперше проведено катамнестичний нагляд протягом року за станом дітей, в матерів яких перебіг вагітності ускладнився дисмікроелементозом та загрозою переривання вагітності, та показано підвищення захворюваності у цих дітей.

Практичне значення і впровадження результатів роботи

Розроблено та впроваджено в практичну медицину спосіб прогнозування та діагностики загрози переривання вагітності в сучасних екологічних умовах.

Удосконалено та впроваджено в практичну медицину спосіб профілактики синдрому загрози переривання вагітності на фоні дисмікроелементозу.

Результати дослідження впроваджені в роботу жіночих консультацій № 4, 9, 10, пологових будинків м. Одеси № 1, 4, 7, що підтверджено актами про впровадження у пологових будинках м. Одеси, а також посвідченням про раціоналізаторську пропозицію № 2002065242 від 25.06.2002 р. та в навчальний процес кафедри акушерства і гінекології № 1 Одеського державного медичного університету.

Особистий внесок здобувача

Автором проведено патентний пошук, визначено мету і завдання роботи. Здійснено огляд літератури, аналіз медичної документації, звітів міського відділу охорони здоров'я, медико-екологічне опитування вагітних, клініко-лабораторне обстеження жінок; визначено особливості перебігу вагітності, пологів, післяпологового періоду; оцінено стан здоров'я плода, новонародженого. Виконано статистичну обробку отриманих результатів, оформлено результати у вигляді графіків і таблиць. Зроблено науковий аналіз і створено математичну модель прогнозування розвитку переривання вагітності. Запропоновано та впроваджено в практичну медицину лікувально-профілактичні засоби. Сформульовано висновки та надано практичні рекомендації.

Апробація результатів роботи

Основні положення і висновки роботи було викладено в матеріалах науково-практичних конференцій Тернопільської державної медичної академії ім. І. Я. Горбачевського (Тернопіль, 2002-2004); оприлюднено на 3-му Міжнародному конгресі "Актуальні питання інфектології в акушерстві та гінекології" (Одеса, 2000), науковій конференції “Екологічні проблеми міст, рекреаційних зон і природоохоронних територій” (Одеса, 2000), на засіданнях Одеської філії Асоціації акушерів-гінекологів України (м. Одеса, 2002-2004).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 наукових статей, серед яких 5 - у фахових наукових журналах (з них 3 одноосібні), 2 - у тезах збірників наукових праць. Зареєстрований один патент № 2002065242 від 25.06.2002 р. “Спосіб визначення металотіонеїну в біологічних об'єктах”.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота викладена на 138 сторінках машинописного тексту, ілюстрована 40 таблицями та 16 рисунками. Складається зі вступу, огляду літератури, опису матеріалів і методів дослідження, 5 розділів результатів власних досліджень та їх аналізу, висновків, додатків і списку літератури (усього 267 літературних джерел, у тому числі 193 українських і російських, 74 іноземних), додатку.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи дослідження

Проведено ретроспективний аналіз 434 історій пологів, індивідуальних карт жінок, в яких відбулися передчасні пологи, а також історій розвитку новонароджених, протоколів морфологічних досліджень плацент, статистичних річних звітів та вивчення показників якості навколишнього середовища. Обстежено 84 пацієнтки віком від 18 до 37 років - постійних мешканок міста Одеси. Із них 21 (25 %) із фізіологічним перебігом вагітності, які народили здорових дітей, склали контрольну групу - І. До основної групи увійшли 63 (100 %) вагітні жінки, в яких діагностовано та лабораторно підтверджено синдром загрози переривання вагітності. Залежно від одержаної терапії, контингент жінок був розподілений на підгрупи - ІІ-А (30 (47,6%) жінок, в яких лікування проводили за загальноприйнятою методикою) та ІІ-Б (33 (52,4 %) вагітних, які отримали рекомендований нами курс). Вміст цинку в волоссі було обстежено у 84 новонароджених (21 - від жінок контрольної групи, 63 - від жінок основної).

Дослідження проводили за такими напрямками: 1) вивчення клініко-лабораторних особливостей перебігу гестаційних періодів у жінок, в яких вагітність була обтяжена загрозою викидня та передчасних пологів (ПП); 2) в динаміці спостереження вивчення показників якості навколишнього середовища за даними обласної СЕС за 1999 - 2004 рр.; 3) дослідження стану здоров'я жінок контрольної і основної груп; 4) динамічне спостереження за показниками крові: гемограма, коагулограма, печінкові проби, вміст загального білка та білкових фракцій, глюкози крові; сечі: загальний аналіз, проби за Амбурже, Нечипоренком, Зимницьким, бактеріоскопічне, та бактеріологічне дослідження; бактеріологічне та бактеріоскопічне дослідження піхвового вмісту, цервікального каналу; 5) вивчення гормональної функції ФПК (за допомогою відповідних наборів радіоімунологічного (РІА) та імуноферментного (ІФА) методів): хоріонічного гонадотропіну людського („Бета-ХГ”- ІФА), плацентарного лактогену (тест-система фірми „ДІА-плюс”, Швейцарія), прогестерону (метод РІА Прогестерон-ПР), б-фетопротеїну (твердофазний імуноферментний метод ІФА „ДІА-плюс”, що ґрунтується на принципі „сендвіча”), естріолу (Стерон-Е3-125); 6) визначення вмісту специфічних імуноглобулінів класів IgG і ІgM до інфекцій групи TORCH (до хламідії (Chlamуdia traсhomatis), вірусу герпесу простого (Herpes Simplex), токсоплазмозу (Toxoplasma Gondii) та цитомегаловірусу (CMV) у сироватці крові жінок (за допомогою ІФ моноспецифічних сироваток фірми “Медик-плюс” НДІ мікробіології та епідеміології ім. М. Ф. Гамалії (Росія); 7) визначення показників концентрації макро- та мікроелементів (свинець, цинк, кальцій, магній) у крові, сечі і волоссі матері, тканинах плаценти, крові із пупкового канатика та волоссі новонародженого; 8) вивчення оцінки біофізичного профілю плода (Manning F., 1981), ультразвукових показників оцінки стану ФПК апаратом “Kranzbuhler“-Sonoscope 20 (Німеччина) (плацентографії, плацентометрії, допплерометрії, фетометрії згідно з класифікацією за P. A. Grannum, 1991; Б. С. Демидова, 1993; В. М. Серова, 1989); 9) кардіотокографічна (КТГ) оцінка стану плода апаратом “Hewlett Packard - 50A” за шкалою Krebs H. (1978); 10) морфологічне та гістохімічне дослідження тканин плаценти (за методикою Милованова А. П. та Брусиловського А. І. у модифікації О.Л. Калашникової (1986)); визначення металотіонеїнів у тканинах плаценти (за методом Н. Н. Dieter (1987)) за модифікацією Л. М. Шафрана (2001); 11) оцінка стану новонародженого за шкалою Апгар і Сільвермана; 12) розробка та впровадження в практичну медицину методів прогнозування, діагностики, профілактики розвитку СЗПВ; 13) розробка та впровадження в практичну медицину методу математичного прогнозування, профілактики розвитку СЗПВ; 14) статистична обробка матеріалів за допомогою програми Excel - 2000 на ЕОМ.

Рекомендований нами курс терапії: токолітична терапія розчином сульфату магнію в/в крап, прийом цинквміщуючого комплексного препарату “Нью-ВНС” на протязі 14 діб, І триместрі - 1кап/доб., ІІ-ІІІ триместрі - 2 кап/доб.; вагінальні супозиторії “Лактобактерин”.

Результати дослідження та їх обговорення

Ретроспективний аналіз. Питома вага ПП серед загальної кількості пологів з 1999 по 2004 р. становила відповідно 4,7; 4,9; 5,7; 5,9; 6,5 та 7,5 %. Високу частоту ПП у жінок, що постійно мешкають в Іллічівському та Малиновському районах м. Одеси, можна пояснити розташуванням на даних територіях промислових зон та наявністю автомагістралей з інтенсивним зростанням потужностей транспорту. Не виключена залежність частоти передчасного переривання вагітності від факторів, які характеризують екологічну ситуацію в Одесі.

Доведено, що вагітні жінки належать до груп екологічного ризику. Наслідки дії екзо-, ендогенних ксенобіотичних факторів „малої інтенсивності” позначаються на стані „внутрішньоутробного пацієнта” та матері (Авцин А. П., Жаворонков А. А., Риш М. А., Строчкова Л. С. 1991; Скальная М. Г., Нотова С. В., 2004).

За даними обласної СЕС за 1999-2004 рр. (Засипка Л. Г., 2002), екологічні показники якості повітря, води, грунту упродовж вулиць з інтенсивним і неінтенсивним рухом автомобільного транспорту мають вірогідні відмінності від показників у цілому по Одесі. Найбільш високі рівні забруднення свинцем (Pb⁺²) (більше ніж у 5 разів) зафіксовані в промислових районах міста. Не менш істотним джерелом надходження в організм токсичних металів є питна вода, переважно за концентраціями свинцю, кадмію, цинку.

Вивчено клініко-анамнестичні показники у 434 жінок, які мали передчасні пологи. ПП трапилися у 62,0 % жінок, вік яких відповідає періоду найвищої репродуктивної активності (від 19 до 30 років). У 100 % жінок старше 35 років вагітність перебігала на фоні клінічних симптомів її переривання. Серед обстежуваних в анамнезі одну вагітність мали 151 (34,8 %), дві - 159 (36,6 %) пацієнток. Переважна кількість ? 275 жінок (63,4 %) ? мали в анамнезі одні пологи. Одиноких матерів було 31 (7,1 %), шлюб незареєстрований - у 83 (19,1 %), повторний шлюб - у 95 (21,9 %). Серед екстрагенітальних захворювань спостерігалися: вегетосудинна дистонія - у 203 (46,8 %); варикозна хвороба ? у 153 (35,3 %) ? зростання з 9,4 % у 1999 р до 26,0 % у 2004 р.; ожиріння - у 79 (18,2 %) ? зростання з 5,7 % у 1999 р до 12,5 % у 2004 р.; гестаційний пієлонефрит - у 89 (20,5 %) ? зростання з 3,8 % у 1999 р до 16,7 % у 2004 р.; гіперплазія щитоподібної залози - у 49 (11,1 %) ? зростання з 3,8 % у 1999 р до 7,3 % у 2004 р. На хронічні гінекологічні захворювання страждали 328 (75,6 %) жінок, із яких інфекційні захворювання піхви були у 290 (66,8 %), хронічний сальпінгіт - у 162 (37,3 %), ерозія шийки матки, ендоцервіцит - у 106 (24,4 %) обстежуваних. Порушення менструальної функції мали 144 пацієнтки (33,2 %). За попередніх вагітностях патологія плаценти діагностована у 208 (47,9 %) випадках. Серед ускладнень пологів було виявлено: патологію вилиття навколоплідних вод (допологове чи передчасне) ? у 139 (32,0 %), слабкість пологової діяльності - у 71 (16,4 %), гостру інтранатальну гіпоксію плода - у 29 (6,7 %) випадках. Народилося 98 (22,6 %) новонароджених з оцінкою 6-7 балів за шкалою Апгар. Отже, зростання за роками частоти зустрічальності ПП, частоти та важкості акушерських і перинатальних ускладнень, екстрагенітальної патології збігається із показниками якості навколишнього середовища (вода, повітря, грунт). Дані ретроспективного аналізу узгоджуються з даними літератури (Коломійцева А. Г. і співав., 2001, Агаджанян Н. А., Скальний А. В., 2001).

Загальна характеристика обстежених груп. Серед жінок репродуктивного віку основної та контрольної груп переважали мешканки промислових районів м. Одеси. У контрольній групі обстежуваних середній вік був (25,0±2,5) років (до 20 років - 8 (38,1 %), старше 30 років ? 1 (4,7 %). В основній групі переважали такі вікові показники: (27,02,5) років - 27 (42,8%), (323) роки - 12 (19,0 %), старше 35 років - 2 (3,2 %) жінки. Одиноких матерів було 7 (11,1 %), у шлюбі незареєстрованому - 19 (30,2 %) і повторному - 13 (20,6 %) пацієнток. Розподіл за фахом виявив, що у І групі домогосподарок було 12 (57 %), службовців - 6 (28,6 %), студенток - 3 (14,4 %). В ІІ групі переважали службовці та працівники промислових підприємств (21 (33,3 %) та 16 (25,4 %) відповідно), потім 12 (19,1 %) домогосподарок, 10 (15,9 %) ? студенток і 4 (6,4 %) жінки без постійної роботи та певних зайнять. Першовагітних в основній групі було 56 (88,9 %) (в контрольній ? 19 (90,5 %)); спонтанних абортів - 5 (7,9 %), позаматкових вагітностей - 2 (2,4 %), аборт, що не відбувся (abortus missedes) (до 8 тижнів) - 1 (1,2 %). У 100 % випадків пацієнтки відмічали низьку якість питної води, високу загазованість повітря. Показник віку, паритету пологів, репродуктивних невдач та соціальні, професійні, екологічні аспекти є загальновизнаними факторами преморбідного фону перебігу гестаційних процесів (Білецька Е. М., 2000; Чайка В. К., Яковлева Э. Б., Иваницкая Н. Ф., Демина Т. Н., 2001).

У структурі екстрагенітальної патології жінок основної групи були серцево-судинні захворювання: вегетосудинна дистонія ? у 24 (38,1 %), варикозна хвороба ? у 8 (12,7 %); патологія шлунково-кишкового тракту: гастродуоденіт ? у 11 (17,5 %) жінок, хронічний гастрит ? у 7 (11,1 %), хронічний спастичний коліт ? у 12 (19,1 %); хронічний холецистит - у 3 (4,8 %); пієлонефрит - у 8 (12,7 %); захворювання щитоподібної залози без порушення її функції ? у 4 (6,4 %), ожиріння ? у 10 (15,8 %). Ці показники певною мірою характеризують стан компенсаторно-адаптаційних механізмів організму вагітної. Сумісна патологія діагностована у 100% жінок основної групи.

У 44 (69,8 %) випадках в анамнезі жінок основної групи були: запалення придатків матки - у 14 (22,2 %); ендометрит після попередніх пологів - у 2 (3,4 %); захворювання шийки матки: ерозія - у 12 (19,1 %), ендоцервіцит - у 14 (22,2 %); інфекційні процеси (захворювання) піхви: кольпіт (специфічний, неспецифічний) - у 21 (33,3 %), бактеріальний вагіноз - у 16 (25,4 %); порушення менструальної функції - у 17 (26,9 %). Обстежувані вживали такі препарати: антибіотики ? 19 (30,2 %) та гормональні контрацептиви - 17 (26,9 %). Хронічна гіпоксія плода при попередній вагітності була верифікована у 29 (46 %) випадках. Функціональна оцінка стану ендотелію судин, гормонопродукуюча функція ендокринних залоз, стан „мікроекології” кишечника, нирок, мікробна екологія піхви є добре вивченими процесами, перебіг яких залежить від збалансованого обміну макро-, мікроелементів на клітинному, тканинному рівнях організму матері та розглядаються як екозалежні (Зербіно Д. Д., 1998; Пранько Н. М., Белицька Є. М., 2002; Айламазян Є. К., Беляєва Т. В., 2003).

Результати клініко-лабораторного обстеження. Клінічний перебіг гестаційних процесів (вагітність за триместрами, пологи, післяпологовий період) розглядали з позицій можливих патогенетичних механізмів їх розвитку (дисбалансу обміну макро-, мікроелементів: кальцій, магній), окисно-відновних процесів (цинк), токсичної та стимулюючої дії (свинець, металотіонеїн).

Клінічні симптоми загрози раннього викидня були у 63 (100 %) жінок основної групи і проявлялися ниючим болем внизу живота та в поперековій ділянці у 57 (90,4 %), загальним нездужанням ? у 55 (87,3 %), кров'янистими виділеннями зі статевих шляхів - у 6 (9,5 %), дизуричними явищами ? у 28 (44,4 %), метеоризмом ? у 18 (28,6 %) випадках. Частота загрози викидня у терміні 4-12 тижнів становила 11 (17,5%) випадків і зростала на початку періоду фетогенезу - у 18 (28,6 %) і плацентації - у 23 (36,5 %) випадках. Клінічні ознаки загрози пізнього викидня в терміні 17-26 тижнів були у 21 (33,3 %) спостереженні. Загроза ПП у 23 (36,5 %) вагітної визначалася у терміні 32-34 тижнів гестації.

У першому триместрі вагітності ознаки раннього токсикозу у 38 (60,3 %) вагітних переважали у терміні 8-9 тижнів, тобто на межі періодів ембріо- і фетогенезу, що можна розглядати як наслідок метаболічних зрушень в організмі матері (Венцківський Б. М. і співавт., 1997). Ознаки прееклампсії легкого ступеня важкості у другому триместрі були у 2 (3,2 %), а у третьому ? у 6 (7,1 %) обстежених.

Перебіг вагітності у 55 (87,3 %) жінок ускладнювався гестаційною анемією (І ступеня у жінок: у першому триместрі ? у 4 (6,3 %), у другому - у 14 (22,2 %) і у третьому - у 25 (28,6 %) випадках. Простежувалося зростання частоти зустрічальності даної патології від І до ІІІ триместру гестації. Анемія належить до визнаних захворювань дисмікроелементозної етіології (Жаворонков А. А., 1998). Частота клініко-лабораторних ознак гестаційного пієлонефриту зростала за триместрами гестаціії: 2 (3,2 %), 3 (4,8 %), 3 (4,8 %) відповідно та за групами, що узгоджується з даними літератури (Шехтман М. М., 1999). Доведено (Шафран Л. М., 2000), що перебіг пієлонефриту є процесом, який залежить від збалансованого обміну вітальних і токсичних макро-, мікроелементів в організмі матері. Потенційним фактором розвитку ниркової патології запального генезу є патогенна флора зовнішніх статевих органів, піхви, шийки матки (Щербина Н. А., 2005). Вивчена у жінок основної групи частота захворювань вульви, піхви, шийки матки показала, що кольпіт і бактеріальний вагіноз виявлено в І триместрі у 12 (19,0 %) та 7 (11,1 %), у ІІ - у 16 (25,4 %) та 5 (7,9 %), у ІІІ триместрі - у 18 (28,6 % ) та 4 (6,3 %) жінок. Серед захворювань шийки матки виявлено: ерозію у 9 (14,3 %) вагітних, ендоцервіцит - у 6 (9,5 %) жінок. Патологія кількості навколоплідних вод виявлена у 10 вагітних (15,9 %) у ІІ і 11 (52,4 %) ? у ІІІ триместрах: багатоводдя у 4 (6,3 %) та 6 (9,5 %), маловоддя - у 6 (9,5 %) та 5 (7,9 %) відповідно. Багатоводдя (маловоддя) є характерним явищем та ланцюгом патогенетичного кола СЗПВ, одним із складових якого визнано порушення обміну гормонів фетоплацентарного комплексу та вмісту макро-, мікроелементів, функції нирок плода (Пурмаль А. П., 1998; Пестрикова Т. Ю., 2002; Міщенко В. П., 2005). Патологія кількості навколоплідних вод, транзиторний чи постійний патологічний гіпертонус матки супроводжуються відповідною руховою активністю плода. Характеристика останньої - притаманна хронічній антенатальній гіпоксії плода (за даними рухової активності плода, оцінки показників КТГ, УЗД, УЗ-допплерометрії), яка виявлена у 28 (33,3 %) спостереженнях: 7 (8,3 %), 11 (12,4 %) та 10 (11,9 %) відповідно за триместрами гестації.

За результатами УЗД у І триместрі виявлено: локальний або тотальний гіпертонус тіла матки у 16 (25,4 %) жінок, ознаки відшарування хоріона - у 4 (6,3 %). Слід відмітити, що у 2 (3,2 %) жінок було виявлено ознаки відшарування хоріона за відсутності скарг і клінічних проявів СЗПВ, що збігається із даними літератури (Зелінський О. О., Стокалюк Т. А., 2000). У ІІ триместрі локальний гіпертонус тіла матки, переважно у зоні локалізації плаценти, визначався у 21 (33,3 %) та в ІІІ ? у 21 (33,3 %) жінки. Патологію локалізації плаценти (низька плацентація) визначено відповідно за триместрами у 10 (15,9%), 9 (14,3%), 8 (12,7%) пацієнток. Ознаки передчасного старіння плаценти у ІІ та ІІІ триместрах діагностовано у 57,6 та 48,2 % жінок груп ІІ-А і ІІ-Б відповідно. Надмірне відкладання вапна відбувається за участі макроелемента кальцію, супроводжується порушенням кровообігу в тканинах плаценти та в цілому у системі мати-плацента-плід. Гіпертрофія та гіперплазія, гіпоплазія і гіпотрофія плаценти були у 4 (6,3 %), 6 (9,5 %) та 5 (7,9 %), 9 (14,3 %) пацієнток у ІІ і ІІІ триместрах відповідно. Оцінка матково-плацентарного кровообігу (МПК) (за класифікацією Сєрова В. М., 1998) констатувала порушення 1-го ступеня у кожної четвертої жінки в групі ІІ-Б - 16 (25,3 %), у кожної третьої вагітної у групі ІІ-А ? 22 (35,5 %); проміжний ступінь порушень діагностовано у 11 (17,5 %), 12 (19,0 %), а 3-й ступінь порушень кровообігу діагностований у 4 вагітних в групі ІІ-А. В антенатальному періоді хронічна фетоплацентарна недостатність (ФПН) та гіпоксія плоду діагностована в групі ІІ-А у 15 (23,8 %), ІІ-Б - у 10 (11,9 %) осіб. Пренатально діагностовано 10 (15,8%) випадків гіпотрофії плоду та 2 (3,2%) випадки макросомії. Плацентарна дисфункція та плацентарна недостатність, гіпотрофія, антенатальна гіпоксія плода є наслідками порушень складних метаболічних процесів, які є залежними від збалансованого обміну макро-, мікроелементів (Одинаева Н. Д., Яцык Г. В., Скальный А. В., 2002).

У 21 (100 %) жінки контрольної групи пологи були термінові за фізіологічним типом. Клінічний перебіг пологів ускладнився передчасним вилиттям навколоплідних вод у 16 (25 %) жінок основної групи та у 1 (4,8 %) контрольної. У 9 (14,3 %) роділей була слабкість пологових сил: у 6 (9,5 %) - первинна, у 3 (4,8 %) - вторинна. Дискоординацію пологової діяльності діагностовано у 5 (7,9 %) обстежуваних основної групи. У 6 (9,5 %) жінок основної групи пологи почалися передчасно (у 32-35 тижні). Показаннями до завершення пологів шляхом кесаревого розтину у 6 (9,5 %) випадках було: передчасне відшарування нормально розташованої плаценти ? 2 (3,2%); гостра інтранатальна гіпоксія плоду ?2 (3,2 %); сукупність відносних показань - 2 (3,2%). В групі ІІ-А патологічна кровотеча в пологах трапилася у 6 (9,5 %) випадках. Материнський травматизм в пологах (розрив промежини 2-го ступеня) спостерігався в 1 (1,6 %) випадку. Патологія скоротливої діяльності матки та розвиток наслідкових процесів за патогенетичними механізмами їх розвитку супроводжуються дисбалансом іонного, макро- та мікроелементного обміну (Венцківський Б. М., 2005). Оцінка новонародженого за шкалою Апгар при народженні становила 7 балів у 34 (54,0 %) спостережуваних, 8 балів і більше - у 25 (39,7 %). У 4 (6,3 %) випадках оцінка дорівнювала 5-6 балів, що відповідає стану гострої інтранатальної гіпоксії плода. У 6 (9,5 %) оцінку стану новонародженого проводили за шкалою Сільвермана: у всіх випадках від 0 до 3 балів. У 10 (15,8 %) новонароджених маса тіла була менше 2500 г при довжині 48 см і більше, з яких 6 (9,5 %) недоношені. У 2 (3,2 %) матерів народилися діти з масою 4110 г, зростом 53 см і масою 4350 г, зростом 55 см. Серед післяпологових ускладнень у породілей основної групи діагностовано: лохіометра ? у 6 (9,5 %), інфільтрація швів ? у 3 (4,8 %), серозний мастит на 12-ту добу ? в 1 (1,6%) спостереженні. Найбільша кількість ускладнень спостерігалася у породілей групи ІІ-А. Постнатальний катамнез дітей жінок основної групи демонструє, що в 27 (42,8 %) спостереженнях новонароджені увійшли до групи диспансерного нагляду за неврологічними порушеннями; 12 (19,0 %) дітей спостерігалися хірургами з приводу дисплазії тазостегнових суглобів протягом першого року життя. В 2 (3,2 %) випадках у віці 6 та 12 міс у дітей діагностовано ознаки рахіту, з приводу чого вони отримували профілактичне специфічне лікування. Вищеперелічені нозологічні форми мають етіопатогенетичний зв'язок із порушенням мікро- та макроелементного гомеостазу, зокрема обміну кальцію та цинку

Результати лабораторного дослідження. У 55 (89 %) жінок основної групи мало місце зниження гемоглобіну (гестаційна анемія). У 11 (17,5%) вагітних виявлено підвищення кількості лейкоцитів на 25-30 %. Рівень загального білка та білкових фракцій крові у 19 (30,2 %) жінок був нижче фізіологічної норми на 15, 20, 25 % відповідно за триместрами. Простежувалася негативна динаміка вмісту загального протеїну з І до ІІІ триместру (на 20,0±5,0 %) і зберігалася у післяпологовому періоді. Вміст фібриногену за групами був у межах фізіологічної норми ? (3,33±1,1) г/л і зростав до ІІІ триместру (4,48±0,40) г/л. Рівень глюкози крові вагітних дорівнював (4,86±0,52), (4,81±0,54) та (4,78±0,56) ммоль/л відповідно за триместрами гестації. Рівень загального білірубіну, активність амінотрансфераз (АЛТ , АСТ) за триместрами гестації і групами суттєво не змінювалися.

В І-му триместрі у 8 (38,1 %) жінок основної групи рівень прогестерону був знижений на 27,5 %, плацентарного лактогену - на 14,5 %, естріолу - на 18,5 % (р<0,05); у 7 (33,3 %) обстежуваних показники були у межах фізіологічної норми (р<0,05); у 6 випадках (28,6 %) визначалося зниження прогестерону на 20,3 % при підвищенні плацентарного лактогену - на 21,6 % та естріолу - на 24,5 % (р< 0,05) порівняно з контролем. У 4 жінок (19,0 %) у ІІ триместрі рівень гормонів ФПК був у межах фізіологічних показників (р<0,05); у 7 (33,3 %) ? відзначалося підвищення рівнів гормонів: прогестерону на 7,5 %, естрогенів на 10,5 %, плацентарного лактогену на

12,5 % (р<0,05); у 10 (47,6 %) ? концентрація була вірогідно знижена (ХГЛ, естріолу та прогестерону на 12,5; 19,7 та 8,5 % відповідно); у 27 (32,1 %) ? підвищення вмісту ПЛ на 10,5 % (р<0,05). У ІІІ триместрі в сироватці крові 6 (28,6 %) вагітних виявлено підвищення вмісту основних гормонів ФПК: прогестерону на 14,5 %, естрогенів - на 10,5 %; у 14 (66,7 %) ? зниження рівнів більш ніж на 25 % (прогестерону - на 26,5 %, ПЛ - на 34,5 %, естріолу - на 27,8 %) (P<0,05), що верифікувалося як „нестійка” гормональна функція ФПК (за класифікацією Ларичева І. П. і Вітушко С. А. (1990). Дисбаланс обміну гормонів ФПК у 25 (39,8%) жінок є однією з ознак дисфункції плаценти, що притаманно СЗПВ та є компонентом метаболічних процесів на клітинному рівні і взаємозалежним процесом із концентрацією макро-, мікроелементів в біологічних тканинах і рідинах материнського і плодового організмів (Сидорова И. С., Макаров И. О., 2000).

Дослідження сечі матері показало, що у 26 (41,3 %) пацієнток основної групи спостерігалися підвищення питомої ваги сечі до 1036 од., протеїнурія (0,033-0,066 г/л), лейкоцитурія (до 10000 в 1 мл), бактеріурія. У хворих на пієлонефрит показники проб сечі за методом Нечипоренка, Амбюрже і Зимницького відповідали стадії запального процесу. У 8 (12,7 %) вагітних з пієлонефритом виявлено підвищення титрів патогенної і умовнопатогенної флори на 50 % порівняно з контролем. Виявлені представники аеробної мікрофлори (St.epidermidis, St.saprophyticus, St.aureus, Escherichia colli, Enterobacter sp., Proteus vulgaris) - у 53,9 %, анаеробної (B.Fragilis, Clostridia perfrigens) - у 33,3 %. У разі загострення процесу діагностичний титр КУО (колонієутворюючих одиниць) був у 2,5-3,5 рази вищим, ніж при хронічному процесі. Так, діагностичний титр дріжджового гриба (Сandida) 1,7 ^. 10³ зустрічався у 31,7 % дослідженнях. За результатами вивчення мікрофлори нижніх статевих шляхів, у 28 (44,4 %) жінок серед аеробної флори найбільш розповсюджені стафілококи (St. Epidermalis та St.Saprophiticus); Candida albicans ? у 21 (23,3 %) та Trichomonas vaginalis ? у 7 (11,1 %) вагітних. Серед представників анаеробної мікрофлори найбільш часто зустрічаються Gardnerella - у 16 (25,4 %) випадках. Резидентську мікрофлору - лактобактерії - виявлено у 30 (47,6 %) жінок основної групи та у 17 (79,5 %) контрольної. Наявність подібної мікрофлори у сечі та піхвовому вмісті підтверджує взаємозв'язок між розвитком запальних процесів статевих шляхів і сечовивідної системи. Обидва фактори відіграють неабияку роль у виникненні СЗПВ, супроводжуються дисмікроелементозом (Майнулов В. Г., Нагорний В. С., Шабров А. В., 2001). Наявність специфічних імуноглобулінів (Ig класу G) до інфекції групи TORCH у діагностичному титрі, що перевищує норму в 4 рази у сироватці крові жінок 2-ї групи, в 6 (9,5 %) до Toxoplasma gondii (токсоплазмозу), в 11 (17,5 %) ? до Chlamidia trach. (хламідійна інфекція), в 4 (6,3 %) ? до CMV (цитомегаловірусу), в 6 (9,5 %) ? до вірусу Herpes Symlex (герпесу), свідчать про активацію ланок специфічного імунітету та зниження резистентності організму. Ці процеси є цинкзалежними і супроводжуються дисмікроелементозом вагітних (Мазо В. К. і співавт., 2002).

Рівень цинку в еритроцитах крові матерів контрольної групи дорівнював (789,5±9,2) мкг/л, у плазмі - (786,5±5,4) мкг/л, що вірогідно вище порівняно з показниками основної групи (р<0,05). З терміном гестації вказані величини знижуються: на 4,7 % (717,3±7,0) у ІІ і на 16,1 % (689,5±7,5) мкг/л у ІІІ триместрі. Концентрація кальцію в еритроцитах крові до 12 тижнів дорівнювала (83,5±4,8) мг/л, у плазмі крові - (89,0±3,5) мг/л; у ІІ триместрі - нижче на 4,3 % (78,5±3,0 мг/л) і на 7,6 % (81,4 мг/л); у ІІІ - на 8,1 і 9,2 % (72,5±2,5 та 74,3±1,5 мг/л відповідно); у післяпологовому періоді показник стабілізувався на 5-ту добу. Динамічне зниження вмісту есенціальних елементів у крові вагітних пояснюється в фізіологічним перерозподілом макро-, мікроелементів у організмі матері й плода та ФПК у цілому.

Вміст свинцю в еритроцитах крові матерів контрольної групи у І триместрі дорівнював (34,2±3,5) мкг/л, у плазмі - (10,2±2,1) мкг/л. У терміні 16-27 тижнів відмічалося зниження свинцю до (33,8±2,5) мкг/л в еритроцитах і (11,3±2,0) мкг/л у плазмі крові; в ІІ триместрі - (35,8±2,1) та (12,0±2,1) мкг/л..

Вміст токсичного металу свинцю в плазмі крові вагітних групи ІІ-А у І триместрі становив (16,6±3,2) мкг/л, що майже вдвічі більше порівняно з контрольною групою ? (10,2±2,1) мкг/л (р<0,05). У жінок груп ІІ-Б цей показник дорівнював (16,1±2,1) мкг/л. У ІІ триместрі вміст свинцю дорівнював (19,7±3,2) в групі ІІ-А та (14,2±2,5) мкг/л відповідно; у ІІ триместрі - (21,2±4,3) та (13,6±2,4) мкг/л.

Рівень свинцю в еритроцитах крові вагітних групи ІІ-А за триместрами гестації становив (70,1±4,5), (74,2±6,1) та (84,4±5,2) і мкг/л відповідно. При цьому у жінок контрольної групи рівень свинцю в еритроцитах досягав (34,2±3,5) мкг/л (Р<0,05). Верифіковано зниження рівня есенціальних металів у крові обстежених за триместрами гестації. В групі ІІ-Б вміст свинцю вірогідно знижувався: (71,0±3,5); (65,3±2,1) та (57,5±2,5) мкг/л відповідно за триместрами (р<0,05).

У вагітних групи ІІ-А вміст цинку в еритроцитах становив (612,5±9,5), (598,5±7,2) та (566,5±6,6) мкг/л, у плазмі - (713,5±8,2), (667,3±7,5) та (598,2±6,7) мкг/л за триместрами гестації. Ці показники за триместрами на 12,5; 17,8 та 19,7 % менші, ніж у контрольній групі. У жінок групи ІІ-Б рівень цинку в еритроцитах і плазмі був (608,5±8,5), (610,4±4,5), (596,6±7,0) мкг/л та (698,5±5,5), (687,2±6,5), (667,5±5,5) мкг/л (р<0,05). У І триместрі рівень кальцію в плазмі крові був нижче на 16,7 % (67,2 мг/л) порівняно з жінками групи І (83,5 мг/л); у ІІ триместрі у жінок групи ІІ дорівнював 56,3 мг/л, І - 78,5 мг/л, що відрізняється на 22,5 %; у вагітних в ІІІ триместрі рівень кальцію був знижений до 49,3 мг/л (24,5 %) проти 72,5 мг/л у вагітних групи І. Вміст кальцію характеризувався високою динамічністю, що може знайти пояснення у впливі кальцію на скорочувальну функцію міометрія, антагоністичними властивостями з магнієм. Рівень магнію в плазмі крові жінок основної групи був вірогідно знижений на 12,5, 16,1 та 19,2 % (р<0,05) відповідно за триместрами гестації по відношенню до показників контрольної групи. Високі рівні кальцію відмічено у крові матері, крові із пупкового канатика, тканинах плаценти (р<0,05). Вміст свинцю в крові з пупкового канатика був нижчим на 25 %, ніж у крові матері, цинку - у 3,5 рази, магнію ? на 5,1 %. Визначення варіаційних критеріїв (ВК) співвідношення свинцю до кальцію та магнію є динамічним показником, який змінюється за триместрами гестації та при наявності ускладнень. Так, у більшості практично здорових жінок (61,9 %) ВК Pb/Ca за триместрами становив 0,18; 0,21 та 0,23 відповідно. ВК Pb/Mg за триместрами у 66,7 % спостережень мав такі показники: 2,5; 2,7 та 2,9 відповідно. Співвідношення ВК Ca/Mg у 61,9 % жінок контрольної групи було 16,5; 16,9 та 17,6 відповідно за триместрами гестації (табл.1).

Таблиця 1

Розподіл співвідношення рівнів токсичних та есенціальних макро-, мікроелементів у плазмі крові обстежених жінок (n=84)

Варіаційний критерій (ВК)	Частота зустрічальності, n/%
	Групи
	І	ІІ-А	ІІ-Б
	Абс	%	Абс	%	Абс	%
ВК Pb/Ca: - 0,10 - 0,17 - 0,18 - 0,23 - 0,24 - 0,34	5 13 3	5,9 15,5 3,5	4 11 15	4,8 13,1 17,9	3 10 20	3,5 11,9 23,8
ВК Pb/Mg: - 2,0 - 2,5 - 2,5 - 3,0 - 3,0 - 8,0	6 14 1	7,1 16,7 1,2	4 12 14	4,8 14,3 16,7	3 12 18	3,5 14,3 21,4
ВК Ca/Mg: - 16,5 - 17,8 - 18,0 - 19,0 - 19,1 - 22,5	13 7 1	15,5 8,3 1,2	4 9 17	4,8 42,9 20,2	3 17 13	3,5 20,2 15,5

У сечі вагітних спостерігається зниження рівня цинку в основної групі у порівнянні з контрольною: групи ІІ-А - на 9,2; 12,9 та 16,1% за триместрами; у групі ІІ-Б - на 8,0; 9,1 та 10,2% відповідно за триместрами. Отже, цей метод можна застосовувати як вірогідний (р<0,05) неінвазивний засіб докліничної діагностики дисмікроелементозів вагітних.

Вивчення вмісту цинку в волоссі новонародженого довів, що найвищий рівень цинку у волоссі новонароджених спостерігався у дітей, матері яких належали до 1-ї групи (з фізіологічним перебігом вагітності) ? в середньому (289,0034,03) мг/кг. Порівняльний аналіз концентрації цинку в волоссі матерів показав, що у 100 % жінок, які мали термінові пологи, рівень був вірогідно вище, ніж у жінок з передчасними ? на 24,5 та 32,1 %. Найбільш низькі показники концентрації цинку (108,4±5,4 мг/кг) у волоссі були у жінок, що народили дітей з масою до 2000 г незалежно від терміну гестації.

У 45 (70,1 %) вагітних відзначається така тенденція: при підвищенні вмісту свинцю в крові спостерігається зниження прогестерону за триместрами гестації (r=-0,56), що пов'язано із судинними порушеннями у плаценті, які виникають на фоні дисмікроелементозу.

Результати дослідження плацент. У жінок основної групи послід був зменшеної маси та об'єму, величина плодово-плацентарного коефіцієнта (ППК) становила (0,18±0,70). Додаткові частки формувалися у 6 (9,5 %) випадках. Особливістю плацент від передчасних пологів була низька маса та об'єм, ППК у межах 0,15-0,12, вузли пуповини у 10 (15,9 %) випадках. Морфогістологічне дослідження виявило потовщення стінок судин як у ворсинках, так і в хоріональній пластинці; гіалінові включення; посилення проліферативної активності цитотрофобласта і синцитію; третина децидуальної тканини зруйнована чи заміщена петрифікатами й елементами сполучної тканини. Гістохімічне дослідження виявило підвищення рівня свинцю (порівняно з контрольною групою у 5 разів), зниження ? цинку на 34,5 % та зростання ? металотіонеїну в 4-5 разів. Морфогістологічні ознаки плацентарної недостатності (відкладення фібрину та гіаліну, застійне повнокров'я, ознаки плацентиту) спостерігалися у 30 (47,6 %) випадках. Середній вміст свинцю у тканинах плацент дорівнював (17,140,30) мкг/л, кальцію - (35,51,2) мг/л, цинку - (176,86,7) мг/л. Простежується пряма кореляційна залежність між вмістом свинцю та рівнем металотіонеїну в тканинах плаценти (r=+0,63). Зазначені зміни слід розцінювати як недостатність пристосовних механізмів на рівні плацентарної системи внаслідок впливу шкідливих речовин навколишнього середовища (Скальная М. Г., Нотова С. В., 2004).

Результати запропонованих діагностично-профілактичних заходів. Вивчення показників проведеного ретро-, проспективного аналізу дозволили розробити та запропонувати модель математичного моделювання ризику розвитку СЗПВ. В основі математичного моделювання є те, що ми визначили фактори ризику, які найчастіше виявляються (вік вагітної, акушерсько-гінекологічні ускладнення, паритет пологів, професійні шкідливості та ін); включили екологічний фактор (рівень ксенобіотичних та есенціальних елементів у крові, сечі та волоссі), а також використали сучасні методи апріорної ймовірності й інформаційної ентропії. Розрахунок математичних показників здійснювали на підставі даних ретроспективного аналізу.

Грунтуючись на патогенетичних механізмах СЗПВ на фоні дисмікроелементозу, нами розроблено низку діагностично-профілактичних заходів: 1. Виявлення груп ризику розвитку загрози переривання вагітності. 2. Визначення ступеня ризику методом математичного моделювання. 3. В динаміці спостереження визначення рівня свинцю, цинку в сечі, волоссі. 4. Профілактика захворювань печінки. 5. Призначення білоквмісної дієтотерапії та продуктів, збагачених цинком (м'ясо, риба, неочищений рис, горіхи, зелений горошок, насіння кабака, яєчний жовток, кукурудза), магнієм (шпинат, банани, арахісова олія). 6. Патогенетично обумовленим є призначення препаратів магнію (розчин сульфату магнію) та цинку (цинквмісні препарати). Терапевтичний курс ? 14 днів. 7. Стабілізація мікробіоценозу піхви (вагінальні супозиторії “Лактобактерин”, які містять 10⁸ колоній кисломолочних паличок (протягом 5 днів).

Запропоновані заходи, застосовані у 33 (52,4 %) жінок основної групи, дозволили за рахунок стабілізації метаболічних процесів в тканинах ФПК, організмі матері й плода запобігти розвитку ускладнень під час вагітності, пологів та післяпологового періоду (гестаційна анемія, плацентарна дисфункція та плацентарна недостатність зменшилися на 26,7 та 32,5 % відповідно; частота передчасного вилиття навколоплідних вод, слабкість пологової діяльності - у 1,5 та 2 рази; народження недоношених дітей та новонароджених з оцінкою за шкалою Апгар 6 балів - у 2 рази кожна). Оцінка позитивних результатів залежала від кількості проведених курсів (1-2-3). Зменшення кількості акушерських і перинатальних ускладнень підтверджує ефективність розробленого комплексу.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове розв'язання актуальної проблеми акушерства, гінекології та перинатології, пошук нових методів профілактики, діагностики загрози переривання вагітності змішаного генезу на фоні дисмікроелементозу. Зазначена проблема розв'язана на основі визначення вмісту есенціальних макро-, мікроелементів (цинк, кальцій, магній), токсичного металу (свинець), вмісту гормонів фетоплацентарного комплексу і порівняння із клінічним перебігом вагітності. Ґрунтуючись на результатах роботи, удосконалено лікування та профілактику розвитку загрози переривання вагітності, передчасних пологів за допомогою діагностично-профілактичних заходів.

1. Частота синдрому загрози переривання вагітності збільшується за роками і у 2004 році становила 7,5 % або 75 на 1000 пологів серед мешканок міста Одеси та супроводжується гестаційними ускладненнями (анемія, піелонефрит, гіпоксія плода; патологічним перебігом пологів, післяпологового періоду). У вагітних, які мешкають в районах, найбільш забруднених сполуками важких металів (свинець), спостерігається підвищення частоти синдрому загрози переривання вагітності в 7,5 разів.

2. При синдромі загрози переривання вагітності змішаного генезу вміст есенціальних макро-, мікроелементів (цинк, кальцій, магній) вірогідно зменшується за триместрами гестації у біологічних середовищах (плазма та ерітроцити крові, сеча і волосся матері; а також у крові з пупкового канатика та тканинах плацент) у порівнянні з контрольною групою. Найбільше зменшення концентрації характерне для цинку: в крові - на 12,5; 17,8 та 19,7 %; у сечі - на 9,2; 12,9; 16,1 % відповідно за триместрами; у тканинах плаценти - на 34,5 %; у волоссі новонароджених на 38,5 % порівняно з контрольною групою (р<0,05).

3. У жінок з загрозою переривання вагітності серед акушерських ускладнень спостерігалися: гестаційна анемія (у 55 (87,3 % жінок), передчасні пологи (в 9,5%), аномалії пологової діяльності (22,4 %), лохіометра (9,5 %), інфільтрація швів (4,8%).

При обстеженні стану “внутрішньоутробного пацієнта” визначено: хронічна гіпоксія в 21 (33,3 %) випадках, гіпотрофія - 10 (15,8 %) випадків; за даними КТГ - в 56 (88,8%) спостереженнях ? тахікардія, зниження кількості осціляцій, поява децелерацій; за даними УЗ-доплерометрії - підвищення тиску в судинах, порушення матково-плацентарного та плодово-плацентарного кровообігу; діагностована ХФПН в 39,7 % випадків, що можна розцінювати як наслідок впливу синдрому загрози переривання вагітності на “внутрішньоутробного пацієнта”.

4. Особливістю гістоморфологічної характеристики плацент у жінок основної групи є інволютивно-дистрофічні зміни в периферічних ділянках плаценти, зниження кровообігу внаслідок судиної дії свинцю та відкладання кальцинатів, зниження вмісту цинку, що погіршує стан плоду. Морфогістологічні ознаки плацентарної недостатності (відкладення фібрину та гіаліну, застійне повнокров'я) спостерігалися у 30 (75%) випадках. Визначено прямий кореляційний зв'язок між свинцем і металотіонеїном (r=+0,63).

5. Розроблено та впроваджено комплекс лікувально-профілактичних заходів для вагітних з СЗПВ на фоні дисмікроелементозу, який включає: введення 25% розчину магнію сульфату; вагінальні супозиторії “Лактобактерин”; комплексний препарат “Нью - ВНС” (Індія), який містить мікроелемент цинк.

6. Застосування протягом вагітності рекомендованого комплексу заходів попереджує розвиток загрози переривання вагітності у 33 (52,4%) випадках; сприяє зменшенню розвитку анемій (в 2,5 рази), пізніх гестозів (в 1,7 разів), акушерських ускладнень в пологах (передчасного вилиття навколоплідних вод (в 1,5 рази), слабкості пологової діяльності (в 2 рази), гіпоксії плода (в 2 рази)). Спостерігається вірогіднє зростання вмісту цинку в крові на 10,2; 13,5; та 15,5 % відповідно за триместрами гестації (р<0,05); вмісту магнію в крові у ІІ та ІІІ триместрах вагітності на 10,9 та 16,6% відповідно (р<0,05). При синдромі загрози переривання вагітності на фоні дисмікроелементозу існує зворотний кореляційний зв'язок між вмістом свинцю в крові та рівнем прогестерону (r=-0,56), при нормальному рівні плацентарного лактогену та естріолу на верхньої межі фізіологічної норми.

7. Постнатальний катамнез дітей жінок основної групи демонструє, що в 27 (42,8 %) спостереженнях новонароджені увійшли до групи диспансерного нагляду за неврологічними порушеннями, з них 21 (77,7 %) дитина, матері яких одержали традиційну терапію; 12 (19,0 %) дітей спостерігалися хірургами з приводу дисплазії тазостегнових суглобів протягом першого року життя, матері 9 (75%) з них одержали традиційну терапію. В 2 (3,2 %) випадках у віці 6 та 12 міс у дітей діагностовано ознаки рахіту. Вищеперелічені нозологічні форми мають етіопатогенетичний зв'язок із порушенням мікро- та макроелементного гомеостазу, зокрема обміну кальцію та цинку.

8. Особливістю математичної моделі є розрахунок коефіцієнту ступеню важкості розвитку ускладнень вагітності з урахуванням екологічного фактору (рівень ксенобіотичних та есенціальних елементів в крові, сечі, волоссі матері), а також використання сучасних методів апріорної вірогідності та інформаційної ентропії.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

...