Профілактика післяопераційних ускладнень у жінок після піхвових реконструктивно–пластичних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ

МІНІСТЕРСТВА ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ

МЕХЕДКО ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК: 618.15 - 089.168.1 - 06 - 084

ПРОФІЛАКТИКА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ У ЖІНОК ПІСЛЯ ПІХВОВИХ РЕКОНСТРУКТИВНО-ПЛАСТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ

14.01.01 - акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Київ - 2007

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика Міністерства охорони здоров`я України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор

Леуш Станіслав Сергійович,

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика МОЗ України, професор кафедри акушерства та гінекології № 1

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор

Іванюта Сергій Орестович,

Національний медичний університет імені О.О.Богомольця, професор кафедри акушерства та гінекології № 3

доктор медичних наук

Судома Ірина Олександрівна,

Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л.Шупика, доцент кафедри акушерства, гінекології та репродуктології

Захист відбудеться “ 6 ” грудня 2007 р. о 13.30 годині на засіданні Спеціалізованої Вченої Ради Д 26.003.03 при Національному медичному університеті ім. О.О.Богомольця МОЗ України, 01030, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 17.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця МОЗ України за адресою: 03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 3.

Автореферат розісланий “5” листопада 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент В.М. Вітовський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми

На сьогоднішній день серед гінекологічних захворювань опущення і випадіння геніталій складають від 28 до 38,9% (Адамян Л.В. з співавт., 2000; Буянова С.Н. з співавт., 1998; Кулаков В.И., 2000; Макаров О.В. 2001). Дослідження констатують неухильний ріст числа пролапсів як в наслідок довготривалості життя, так і збільшення числа молодих та юних жінок з недостатністю тазового дна і урогенітальними розладами (Краснопольський В.И., 1999; Luber K.M. et all., 2001; Poma P.A., 2000; Samuelsson E.C. et all., 1999). Попри те, що пролапс геніталій не веде безпосередньо до смерті, властивий йому спектр порушень негативно впливає на загальний, психічний стан, працездатність та якість життя жінок, особливо в перименопаузі (Shull B.L. 1999; Pannu H.K. et all., 2000; Furst A. et all.,2000).

В гінекологічних стаціонарах поміж оперованих жінок на долю генітального пролапсу припадає до 15% (Макаров О.В., 2000), а в структурі планових показань до оперативного лікування випадіння піхви та матки займає третє місце після доброякісних пухлин та ендометріозу (Манухин И.Б. та співавт., 1999).

Радикально вилікувати пролапс внутрішніх статевих органів можливо лише хірургічними засобами. Перевагою піхвового доступу при лікуванні опущення і випадіння внутрішніх статевих органів є можливість одночасного хірургічного маневру з метою лікування нетримання сечі, яке при цій патології зустрічається у 40-70% спостережень (Попов А.А., 2000; Зелинский А.А., Чумак З.В., 2001;).

При цьому мікробна контамінація зовнішніх статевих органів неминуча, і в 80-90% відбувається обсіменіння післяопераційної рани, тому частота післяопераційних запальних ускладнень не має тенденції до зменшення і традиційно складає, за різними даними, від 7 до 29,8%, а при деяких операціях - до 40% (Цвелев Ю.В., 1995; Краснопольский В.И., 2001).

Збільшення резистентності мікроорганізмів до антисептичних препаратів (Devlin H.R., 1998) є одним із гострих питань в гінекологічній та, загалом, хірургічній практиці. За сучасних умов із гнійних ран виділяють збудники, нечутливі до діоксидину, ріванолу, фурациліну, фурагіну, хлораміну (Абаев Ю.К., 2003; Собещук О.П. та співавт., 1996). Безконтрольне ж застосування антибактеріальних препаратів, особливо в низьких дозах, призводить до селекції високопатогенних штамів мікробів та пригнічення системи імунного захисту (Анкирская А.С. 1999).

З цієї причини, на сьогоднішній день постійно іде пошук нових немедикаментозних методів лікування, здатних доповнити або замінити традиційні терапевтичні засоби. Серед останніх помітне місце займає метод озонотерапії, який офіційно застосовується в медицині більше 30 років (Масленников О.В., Конторщикова К.Н., 2003).

Озонотерапія - високоефективний та економічно вигідний метод лікування, має широкий діапазон впливу, справляє бактерицидний, імунокоригуючий, протигіпоксичний вплив, добре переноситься хворими і практично не має побічної дії (Sechi L., Lezcano I., 2001; Larini A., 2001; Масленников О.В., Конторщикова К.Н., 2003).

З огляду на сказане особливо перспективним уявляється впровадження методу в лікування післяопераційних ран піхви у вигляді аплікацій озонованої рослинної олії. Робіт, присвячених даному методу лікування, в доступній літературі не знайдено, відсутні узагальнення щодо впливу озонованої рослинної олії як на загальний імунітет жінок в післяопераційному періоді, так і місцевий імунітет в зоні хірургічного втручання. Мало вивчені характер та зміни мікрофлори на різних етапах перебігу ранового процесу під впливом озонованої оливкової олії порівняно з загальноприйнятими методами лікування.

Беручи до уваги прогнозоване зростання кількості оперативних втручань з приводу опущення та випадіння внутрішніх статевих органів, високий відсоток гнійно-септичних ускладнень ранового процесу на тлі інволютивних змін, властивих віку оперованих, раціональне ведення післяопераційного періоду з метою попередження ускладнень слід визнати актуальною проблемою для гінекології.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційна робота виконана згідно з планом наукової роботи кафедри акушерства та гінекології № 1 Національної медичної академії ім. П.Л.Шупика на 2003-2005 рр. “Реабілітація функцій жіночого організму”, номер держреєстрації 0102U004021.

Мета роботи.

Підвищення ефективності лікування післяопераційних ран піхви з метою зниження частоти гнійно-запальних ускладнень перебігу ранового процесу після хірургічного втручання з приводу опущення та випадіння внутрішніх статевих органів засобом розробки та впровадження патогенетично обґрунтованого немедикаментозного методу лікування післяопераційних ран, що значно покращить перебіг та скоротить тривалість їх загоєння.

Основні завдання дослідження.

1. Провести клініко-статистичний аналіз перебігу ранового процесу після піхвових оперативних втручань з метою обґрунтування необхідності подальшого удосконалення лікувального комплексу за умов контамінації та ризику інфікування післяопераційних ран піхви.

2. Встановити фактори ризику розвитку гнійно - запальних ускладнень після піхвових операцій.

3. З'ясувати стан загального та місцевого імунітету у пацієнток з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів в порівнянні зі здоровими жінками та в післяопераційному періоді - в залежності від методів лікування.

4. Дослідити особливості мікробного стану у пацієнток обох клінічних груп до і після піхвових гістеректомій.

5. Провести порівняльну оцінку перебігу ранового процесу в залежності від методів лікування ран.

6. Покращити результати хірургічного лікування опущення і випадіння внутрішніх статевих органів засобом опрацювання та впровадження в клінічну практику патогенетично обґрунтованого методу лікування післяопераційних ран піхви озонованою оливковою олією.

Об'єкт дослідження - рани піхви, мікробіоценоз та імунний гомеостаз у жінок до операції та в післяопераційному періоді.

Предмет дослідження - дані загальноклінічного, імунологічного та мікробіологічного станів жінок в динаміці лікування післяопераційних ран піхви.

Методи дослідження - клінічні, мікробіологічні, імунологічні, статистичний аналіз отриманих даних.

Наукова новизна отриманих результатів

· Внаслідок порівняльного аналізу терапії післяопераційних ран жінок різними методами визначені особливості перебігу ранового процесу, встановлені зміни мікробіоценозу ран та рівень імунної реактивності організму. На основі клініко - лабораторного та статистичного аналізу визначені фактори ризику розвитку гнійно - запальних ускладнень у жінок після проведення піхвової гістеректомії.

· На підставі вивчення стану місцевого імунітету рани піхви розроблено патогенетично обґрунтований метод прогнозування ефективності лікування післяопераційних ран.

· Вперше в гінекологічній практиці розроблена і впроваджена методика лікування післяопераційних ран піхви аплікаціями озонованої оливкової олії.

Практичне значення роботи

· Розроблений і впроваджений у практику охорони здоров'я метод лікування післяопераційних ран піхви аплікаціями озонованої оливкової олії.

· На підставі зареєстрованих змін показників місцевого та загального імунітету запропоновано для впровадження в практику методи контролю за перебігом післяопераційного періоду після піхвових втручань.

· Доведена можливість своєчасної оцінки процесу загоєння ран та прогнозу ефективності лікування за показниками місцевого імунітету.

· Впровадження в лікувальну практику гінекологічних відділень методу озонотерапії хірургічних ран забезпечує виразний позитивний клінічний ефект завдяки достовірному відновленню місцевого та загального імунітету, прискоренню репаративних процесів у рані що, зрештою, призводить до скорочення на 2-3 доби часу перебування хворої в стаціонарі.

Впровадження результатів дослідження

Результати дисертаційної роботи впроваджені в практичну роботу пологового будинку № 1 м. Києва, гінекологічного відділення Дорожньої клінічної лікарні № 1 станції Київ, Чернігівського міського пологового будинку та використовуються в педагогічному процесі кафедри акушерства та гінекології № 1 Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика.

Особистий внесок здобувача

Під керівництвом наукового керівника заплановано роботу, визначено доцільний обсяг і методологію наукових досліджень, що забезпечило достовірність матеріалів і висновків.

Автором самостійно проведено аналіз літератури стосовно актуальності та доцільності вивчення проблеми, здійснено архівно - статистичний аналіз 284 історій хвороб жінок, яким на протязі 2003-2005 рр. було проведено реконструктивно-пластичні піхвові втручання.

Дисертант особисто формував групи жінок для проведення досліджень, здійснював забір матеріалу для мікробіологічного та імунологічного досліджень, виконав повне клінічне обстеження хворих до операції та в післяопераційному періоді, брав участь в операціях в ролі хірурга або асистента, забезпечував післяопераційне лікування хворих, вивчив результати лікування, варіанти й механізми ускладнень. Безпосередньо автором виконано математичний аналіз результатів, їх узагальнення, формування положень, висновків та рекомендацій роботи, що виноситься на захист, виявлення охороноздатних положень. Робота виконана протягом 2003-2005 рр.

Апробація результатів дослідження

Основні положення дисертаційної роботи представлені на науково-практичній конференції „Вагінальна хірургія - сьогодні і завтра”, - Вінниця, 2005 р.; викладені в пленарних засіданнях під час проведення Конгресу акушерів - гінекологів України (2005 р.); на науково-практичній конференції „Актуальні питання в акушерстві та гінекології”, м. Тернопіль, 2006 р.; на ІІІ Українсько-Російській науково-практичній конференції „Озон в біології та медицині”, м. Севастополь, 2006 р.; на І міжнародній Науково-практичній конференції „Озон в біології та медицині”, м. Большое Болдино Нижегородської обл., Росія, 2006 р.; на науково-практичній конференції „Актуальні питання акушерства, гінекології та перинатології”, м. Судак, 2007 р.; на V міжнародному симпозіумі по застосуванні озону, Гавана, Куба, 2007 р., на міжнародній Науково-практичній конференції „Досягнення та перспективи репродуктивних технологій в лікуванні безпліддя”, 2007 р., м. Київ.

Публікації

Зміст дисертаційної роботи опубліковано у 16 роботах, із них 5 - у виданнях за переліком ВАК України. Отримано три Деклараційні патенти на корисну модель.

Структура та об'єм роботи

Дисертаційна робота викладена на 146 сторінках машинописного тексту, містить вступ, огляд літератури, матеріали та методи дослідження, три розділи власних досліджень, аналіз та обговорення результатів, висновки, практичні рекомендації, бібліографічний довідник з 266 першоджерел, в тому числі 181 україно- та російськомовних і 85 - іноземних. Роботу ілюстровано 38 таблицями та 27 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та задачі дослідження, визначено методологію і обсяг спостережень, які забезпечують достовірність отриманих матеріалів, окреслено сукупність наукових результатів, які винесені на офіційний захист, їх наукову новизну та практичну цінність, підкреслено особистий внесок автора, наведено відомості щодо результатів дисертації, їх впровадження та кількості публікацій.

В першому розділі наведено сучасні літературні дані щодо причин і механізму розвитку опущення та випадіння внутрішніх статевих органів, основних методів лікування даної патології, місця в структурі гінекологічної патології на тлі глобального постаріння населення. Підкреслено, що основним методом корекції генітального пролапсу є хірургічний, при якому виконують реконструкцію тазового дна та відновлюють нормальне положення суміжних органів. Особливість піхвових гістеректомій полягає в тому, що основна кількість пацієнток, до яких застосовують дані втручання, є жінки в менопаузі, з відповідними інволютивними процесами, супутньою екстрагенітальною патологією, трофічними та гормональними змінами в слизовій піхви, які становлять групу ризику по розвитку гнійно - запальних ускладнень і потребують особливої тактики лікування в післяопераційному періоді. Аналіз сучасної літератури засвідчує, що застосування на сьогоднішній день традиційних антисептиків для попередження післяопераційних гнійно-запальних ускладнень не відповідає сучасним вимогам для забезпечення оптимального загоєння ран, оскільки препарати не володіють достатньою бактерицидною дією для попередження можливого вторинного інфікування, не пригнічують вегетуючу мікрофлору, не впливають на стан мікроциркуляції та запальний процес, викликають алергічні реакції та подразнення. Тому виникає потреба в пошуку нових засобів попередження післяопераційних гнійно-запальних ускладнень з вираженими бактерицидними, імуномоделюючими, покращуючими трофіку тканин властивостями, одним з яких є метод озонотерапії у вигляді аплікацій на рану озонованої оливкової олії.

У другому розділі наведено матеріали і методи дослідження, використані в дисертаційній роботі. Для досягнення поставленої мети та вирішення задач клінічні дослідження проведено у два етапи. Перший етап включав архівно-статистичний аналіз 284 історій хвороб жінок, яким на клінічній базі кафедри акушерства і гінекології № 1 НМАПО ім. П.Л.Шупика протягом 2003-2005 років було виконано реконструктивно-пластичні операції з приводу опущення і випадіння внутрішніх статевих органів. Залежно від обсягу хірургічного втручання пацієнтки були розподілені на дві групи. В першу групу увійшли 53 жінки, яким було виконано лише кольпоперінеолеваторопластику. Середній вік пацієнток складав 43,5±1,5 років. В другу групу увійшли 231 жінки, піддані хірургічному втручанню в обсязі екстирпації матки через піхву з кольпоперінеолеваторопластикою. Середній вік хворих становить 62±0,72 роки і знаходиться в цілковитій згоді з фактом, що потреба в хірургічній корекції пролапсу закономірно зростає з віком. Звертає на себе увагу високий відсоток (21,4%) розвитку гнійно-запальних ускладнень після піхвових екстирпацій матки, які проявлялися частковим розходженням та нагноєнням швів промежини та слизової піхви.

Наступний етап полягав у клініко - лабораторному обстеженні 80 жінок, з них 60 пацієнток - з опущенням та випадінням внутрішніх статевих органів. Усім хворим було проведено за єдиною методикою хірургічне лікування генітального пролапсу в обсязі екстирпації матки через піхву з кольпоперінеолеваторопластикою. Пацієнток згідно застосованому методу лікування післяопераційних ран піхви було розподілено на дві групи. В першу, основну, групу увійшли 30 жінок, яким відразу після хірургічного втручання на тлі антибіотикопрофілактики на післяопераційну рану проводили аплікації озонованої оливкової олії, яку готували згідно з методичними рекомендаціями МОЗ України шляхом барботажу оливкової олії озоно-кисневою сумішшю з концентрацією озону 50 мг/л протягом 60 хвилин. Другу, контрольну, групу склали 30 пацієнток, яким в післяопераційному періоді на тлі антибіотикопрофілактики проводили санацію піхви 0,05% розчином хлоргексидину. Третю, групу порівняння, склали 20 жінок такого ж віку, але без явищ пролапсу і соматичної та генітальної патології.

При клінічному обстеженні жінок усіх груп оцінювали анамнез, характер менструальної та репродуктивної функції, звертали увагу на супутню генітальну та екстрагенітальну патологію, вид оперативного втручання, тривалість і особливості перебігу післяопераційного періоду, частоту ускладненого перебігу ранового процесу.

Всі 100% жінок основної і контрольної груп знаходились в менопаузі. Вік обстежених в основній групі пересічно становив 63,3±1,22 роки (проти 62,3±1,42 років в контрольній). Опущення матки різного ступеня виявлено у 22 (73,3%) жінок основної групи та у 20 (66,6%) в контрольній. Відповідно, повне випадіння внутрішніх статевих органів виявлено у 8 (26,6%) пацієнток основної та 10 (33,3%) - контрольної групи.

Ефективність лікування жінок оцінювали сучасними засобами клініко-лабораторних, імунологічних та мікробіологічних методів дослідження з наступним математичним аналізом.

Матеріалом для вивчення загального імунітету була периферична кров. Стан клітинної ланки імунітету оцінювали за загальною кількістю Т-лімфоцитів (CD3+),

Т-хелперів/індукторів (CD4+) і Т-супресорів (CD8+), кількість В-лімфоцитів (CD22+), натуральних кілерів (CD16+), величиною імунорегуляторного індексу (CD4+/CD8+). Дослідження проводились за допомогою реакції непрямої імунофлюоресценції з використанням мишачих моноклональних антитіл (МКА ІКО). Оцінку гуморальної ланки імунної системи визначали за концентрацією імуноглобулінів (Ig) класів А, М, G методом радіальної імунодифузії за Manchini e.a. Вивчення фагоцитарної активності нейтрофілів проводилось за ступенем поглинання суміші (1 млрд мікробних тіл в 1 мл. фізіологічного розчину) Micrococcus lysodeicficus, при цьому визначали фагоцитарний індекс (ФІ) Гамбурга та фагоцитарне число (ФЧ) Райта. Показники загального імунітету вивчали до оперативного втручання та на 7 добу післяопераційного періоду.

Для оцінки стану місцевого імунітету вивчали концентрацією імуноглобулінів (Ig) класів А, М, G методом радіальної імунодифузії за Manchini e.a., фагоцитарну активність нейтрофілів у виділеннях з піхви та в рановому секреті, а також рівень світіння імуноглобулінів, фіксованих на слизовій піхви за допомогою прямого імунофлюорисцентного методу. Проводили визначення концентрації секреторного імуноглобуліну А (SIg A) у виділеннях з піхви та в рановому секреті методом радіальної імунодифузії по Mancini. Повторні показники місцевого імунітету для оцінки ефективності лікування ран порівнювали через 2 доби.

Бактеріологічне дослідження включало якісне вивчення мікрофлори піхви в динаміці лікування. Ефективність лікування ран встановлено за наслідками бактеріологічного контролю до початку оперативного втручання та на 1, 3, 5 і 7 добу післяопераційного періоду.

Всі цифрові результати досліджень наведено в одиницях СІ й піддано математичному аналізу засобом комп'ютерних програм “STATISTICA”, “MICROSOFT Excel 2000”. Між окремими групами показників вірогідність різниці визначали за допомогою параметричних методів розрізнення на основі розрахунку критерію Стьюдента.

У третьому розділі наведено клінічні особливості перебігу ранового процесу у оперованих жінок залежно від застосованих методів лікування. Спільною особливістю післяопераційного періоду в клініці є обмежений час ліжкового режиму після втручання. В обох групах він становив пересічно 3 доби. В основній групі у 13 (43,3%) жінок самостійне сечовипускання відновилось на 2 добу післяопераційного періоду, у 17 (56,7%) - на 3 добу. В контрольній групі в 5 (16,6%) жінок самостійне сечовиділення відновилося тільки на 3 добу після втручання, в 14 (46,6%) - на 4-й день, в 10 (33,3%) - на 5-й день, та у 1 (3,3%) хворої сечу виводили катетером до 6-го дня післяопераційного періоду. Згідно тактиці ведення післяопераційного періоду після піхвової гістеректомії, наркотичні анальгетики (1% розчин морфіну) вводили двічі протягом 1-ї післяопераційної доби, та в наступні дні - за показаннями. Так, в основній групі лише 7 (23,3%) пацієнток мали потребу в призначенні наркотичних анальгетиків на 2 добу після операції. Аналогічного знеболення потребували на 2 добу 12 (40%) жінок контрольної групи та 11 (36,6%) - впродовж 2 та 3 доби післяопераційного періоду. Тривалість застосування ненаркотичних анальгетиків становила 2,96±0,21 днів в основній групі та 7,03±0,57 днів в контрольній (р<0,001). Серед жінок основної групи лише в 6 (20%) спостереженнях встановлено незначні чи помірні набряки рани промежини та піхви, які зникли на 4-5 добу після операції. У решти 24 пацієнток (80%) післяопераційний період проходив без особливостей. В контрольній групі практично в кожної жінки, починаючи з 2-3 доби після втручання, визначали набряк в області рани промежини та піхви. В 11 (36,6%) з прооперованих подібні зміни утримувались впродовж 7-8 днів. Загоєння ран у всіх 100% жінок основної групи відбулося первинним натяжінням з формуванням еластичного післяопераційного рубця.

В контрольній групі у 3 (10%) жінок на 6-7 добу після операції мали місце ознаки часткового розходження швів в нижній третині слизової піхви. Ще в 3 (10%) жінок спостережено часткове розходження країв післяопераційної рани промежини з наступним загоєнням вторинним натяжінням, що стало приводом до затримки виписки з стаціонару. Загальне число ускладнень в післяопераційному періоді у жінок контрольної групи досягло 6 (20%), в той час як хворі основної групи не мали будь - яких додаткових проблем. Тривалість антибіотикопрофілактики в основній групі становила в середньому 3,2±0,14 днів, в контрольній - 4,9±0,16 днів, що, в середньому, на 1,7 днів більше ніж в основній групі обстежених (р<0,05). В основній групі тривалість перебування у стаціонарі склав 9,23±0,21 ліжкодень, тоді як в контрольній групі, з традиційним веденням післяопераційного періоду - 11,6±0,36 ліжкоднів, що в середньому на 2,7 днів більше (р<0,05).

В четвертому розділі надано оцінку мікробіоценозу піхви в обох групах дослідження. З цією метою використано бактеріальні посіви з піхви та із рани піхви. До оперативного втручання в основній клінічній групі виділено 58 штамів мікроорганізмів, проти 65 - в контрольній групі. За складом мікроорганізмів клінічні групи достовірно не відрізнялися.

У жінок основної клінічної групи Грам-позитивна мікрофлора була діагностована в 33-х випадках, Грам-негативна мікрофлора - в 10 спостереженнях (33,3%). Анаеробна флора була у 6 випадках (20,0%) (у жінок з опущенням внутрішніх статевих органів); лактобактерії у 4 (13,3%) випадках. У жінок контрольної групи Грам-позитивна мікрофлора висівалась в 32 випадках, Грам-негативна - в 16 (53,3%); представники анаеробної флори - в 6 жінок (20,0%). Лактобактерії діагностовано також у 4 -х жінок (13,3%). Частота виділення мікробних асоціацій в основній групі становила 86,6%, в контрольній - 100%. На 1 добу післяопераційного періоду в загальна кількість виділених штамів мікроорганізмів з поверхні рани у жінок основної групи становила 31, в контрольній - 39. В основній клінічній групі Грам-позитивну флору спостережено у 22 хворих, Грам-негативні мікроорганізми виявлено в 4 спостереженнях і анаеробну флору - в 5. Не було росту бактеріальної флори у 5 (16,6%) хворих. У жінок контрольної клінічної групи Грам-позитивна флора виділена в 26 спостереженнях, Грам-негативні бактерії виділені у 7 хворих, анаеробну флору виявлено у 6 з оперованих. Не було росту флори в 3 (10%) жінок. Кількість асоціацій мікроорганізмів в основній клінічній групі становила 5 (16,6%). В контрольній групі кількість асоціацій була значно вище - 9 (30,0% жінок). На 3-тю добу післяопераційного періоду у 7 (23,3%) жінок в основній групі росту мікроорганізмів не виявлено. Всього виділено 26 штамів мікроорганізмів, з яких 18 - представники Грам-позитивної мікрофлори, 7 - Грам-негативної мікрофлори та в одному спостереженні - представник анаеробної флори.

В контрольній клінічній групі флора була присутня у всіх жінок (100%), виділено 39 штамів. Грам-позитивні бактерії в цій групі виявлені у 25 осіб, Грам-негативні - в 7, анаеробна флора виділена у 6 жінок. Кількість асоціацій мікроорганізмів в основній клінічній групі становила 2 випадки (6,6% жінок), в контрольній групі - 9 (30% жінок). На 5-ту добу післяопераційного періоду росту бактерій не було виявлено у 15 жінок основної групи (50%), у решти 15 пацієнток виділено всього 17 штамів, з них Грам-позитивні представники були в 14 спостереженнях, Грам-негативні - діагностовано у 2-х жінок, та в одному випадку - анаероб виду Peptostreptococcus. В контрольній групі жінок мікрофлору виявлено у 100% досліджень, Грам-позитивна флора висіяна в 31 спостереженні, Грам-негативні мікроорганізми - в 10 жінок, анаероби виявлені у 6 випадках. Асоціацій мікроорганізмів в основній групі було 2 (6,6%), в контрольній групі - 17 (56,6% жінок). На 7 добу післяопераційного періоду в основній клінічній групі жінок росту бактерій не встановлено в 17 з 30 спостережень (56,6%). Загальна кількість мікроорганізмів склала 13 штамів мікроорганізмів, з них Грам-позитивну флору діагностовано в 10 жінок, Грам-негативну - у 3-х. Анаеробної мікрофлори не було виявлено в жодному спостереженні. Водночас, в контрольній групі пацієнток бактеріальний посів був негативним лише в 2-х жінок (6,6%), загальна кількість штамів мікроорганізмів склала 47, Грам-позитивні бактерії були виявлені у 29 обстежених, Грам-негативна флора - у 12, анаеробна мікрофлора була присутня в 5 спостереженнях (рис. 1).



Рис. 1. Динаміка виділення мікроорганізмів в основній та контрольній клінічних групах

Асоціацій мікроорганізмів в основній групі жінок не було взагалі, в контрольній їх кількість склала 17 (56,6%).

Таким чином, порівняльний аналіз результатів мікробіологічного дослідження перебігу ранового процесу піхви показав виражену антисептичну дію озонованої оливкової олії, що є очевидною перевагою методу.

В п'ятому розділі надані результати вивчення стану загального та місцевого імунітету у жінок з опущенням та випадінням внутрішніх статевих органів. При дослідженні показників системного імунітету до оперативного лікування у жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів та порівнянні показників із значеннями у здорових жінок виявлено порушення імунологічного гомеостазу, яке визначалося Т-лімфопенією (кількість CD3+ лімфоцитів в основній групі була в 1,4 рази, в контрольній - в 1,43 рази менше значень у здорових жінок); зниженням рівня Т-супресорів (кількість CD8+ в основній групі - в 1,3 рази, в контрольній - в 1,44 рази менше значень у здорових жінок) (p<0,05). Відмічалося також деяке зменшення кількості CD22+ лімфоцитів: в основній -в 1,05 рази менше, в контрольній - в 1,37 рази менше в порівнянні з даними у жінок без генітального пролапсу. Кількість натуральних кілерів (CD16+) в основній групі була в 1,4 рази менше, а в контрольній - в 1,37 менше показників у здорових жінок (p<0,05).

При порівнянні стану гуморального імунітету жінок обох клінічних груп і показників у здорових жінок виявлено: кількість Ig G була в середньому в 1,8 разів, а Ig A - в 1,6 разів менше, аніж у здорових жінок (р<0,05); Ig M - в 1,7 разів меншим показників у жінок без генітального пролапсу, (р<0,05), що поряд зі змінами в клітинній ланці імунітету свідчило про формування у жінок з пролапсом геніталій вторинної імунної недостатності.

В результаті проведеного лікування післяопераційної рани піхви в основній групі жінок в кінці лікування спостережено зростання Т-хелперів (CD4+) та Т-супресорів (CD8+) до аналогічних значень у здорових жінок. Рівень активності Т-лімфоцитів та В-лімфоцитів на 7-му добу після операції вже перевищував аналогічні дані здорових жінок: кількість активних Т-лімфоцитів була більшою на 33%, а В - лімфоцитів - на 46% (р<0,05). При порівнянні значень клітинного імунітету в основній та контрольній групах також отримано показники, які достовірно відрізняються поміж собою: так, кількість Т-лімфоцитів (CD3+) у жінок основної групи стала на 23,8% а Т-хелперів (CD4+) - на 36,3% більшою в порівнянні з даними в контрольній групі (р<0,05). Відбулось достовірне збільшення кількості В-лімфоцитів (CD22+) - на 43,3%, Т-супресорів (CD8+) - на 14,4%, активних Т-лімфоцитів - на 32%, натуральних кілерів (CD16+) - на 10% в порівнянні з контрольною групою(р<0,05).

При порівнянні стану гуморального імунітету жінок обох клінічних груп на 7-му добу після операції виявлено: в основній групі жінок концентрація сироваткового Ig G стала 8,23±0,18 г/л і зросла на 6,4% порівняно з даними в контрольній групі (7,73±0,2 г/л) та з даними до оперативного втручання (7,75±0,16 г/л), але показники були значно нижчими, ніж у здорових жінок (13,8 ± 1,45 г/л) (р>0,05). Кількість Ig А у жінок основної клінічної групи зросла на 15,5%, а кількість Ig М -стала на 35,8% менше порівняно з даними в контрольній групі жінок. Зменшення рівня Ig М та збільшення кількості Ig А та Ig G свідчить про позитивний перебіг післяопераційного періоду. Фагоцитарне число лімфоцитів зросло на 13,5%, фагоцитарний індекс став вищим на 17,3% порівняно з даними в контрольній групі. Паралельно підвищувалась здатність організму до елімінації циркулюючих імунних комплексів (ЦІК): в основній групі кількість циркулюючих імунних комплексів знизилась на 11,4% порівняно з даними до операції та з даними в контрольній групі. Таким чином, нами встановлено, що стимуляція імунної відповіді слизових призводить до збудження імунних механізмів захисту як місцево, так і в обсязі всього організму. При застосуванні традиційного методу санації післяопераційної рани 0,05% розчином хлоргексидину - позитивної достовірної динаміки в показниках клітинної та гуморальної ланок імунітету не спостережено.

Досліджуючи кількість Ig G, Ig A та Ig M в секреті піхви у жінок в групах порівняння до оперативного лікування, ми виявили, що кількість Ig G в секреті піхви у жінок з пролапсом геніталій обох клінічних груп в середньому була на 25% меншою, аніж в групі здорових жінок. Кількість імуноглобуліну A (Ig А) в основній групі була на 35,7%, в контрольній - на 46% менше, ніж в групі здорових жінок (р<0,05). Величини Ig М в обох клінічних групах майже не відрізнялися (р>0,05) від показників у здорових жінок, що свідчило про відсутність гострих запальних процесів в цих групах дослідження.

Показники фагоцитарного числа (ФЧ) та фагоцитарного індексу (ФІ) також не відрізнялися між собою у жінок основної та контрольної клінічних груп, але істотно відрізнялися від показників у здорових жінок (р<0,05): фагоцитарний індекс нейтрофілів у вагінальному секреті жінок без генітального пролапсу на 32,2% був вищий в порівнянні з даними у жінок основної групи та на 30% більшим, аніж в контрольній групі (р<0,05). Фагоцитарне число у вагінальному секреті здорових жінок в свою чергу, на 59% було вищим в порівнянні з жінками обох клінічних груп (р<0,05).

На 7 добу післяопераційного періоду кількість Ig А в рановому ексудаті піхви у жінок основної клінічної групи підвищилась до рівня у здорових жінок та стала на 18,6% більшою в порівнянні з даними в контрольній групі (р<0,05). Одночасно, вміст в рановому ексудаті Ig G в основній групі став на 12,3% вище, ніж в контрольній групі (р>0,05). Показник Ig G в основній групі дещо збільшився з даними до оперативного втручання, але не перевищив достовірно показників в групі здорових жінок (р>0,05). Рівень Ig М в основній групі жінок став на 42,8% нижчим в порівнянні з контрольною групою (р<0,05), і набув практично однакових значень з показниками в групі здорових жінок (р>0,05).

Фагоцитарний індекс нейтрофілів в рановому ексудаті основної групи жінок став на 57,2% більшим в порівнянні з контрольною групою (р<0,05), і на 28,7% - в порівнянні з групою здорових жінок (р<0,05). Фагоцитарне число (ФЧ) в основній групі жінок на 51,2% стало вищим, ніж в контрольній групі (р<0,05).

З метою вивчення стану місцевого імунітету піхви, ми вивчили кількість фіксованих на слизовій імуноглобулінів Ig G, Ig A, Ig M шляхом вимірювання інтенсивності їх світіння в мазках - відбитках. Інтенсивність світіння визначали в плюсах (+).

Рівень люмінесценції імуноглобулінів, фіксованих на слизовій оболонці піхви у жінок з пролапсом внутрішніх статевих органів основної та контрольної груп до оперативного лікування був майже однаковим, але був нижчим, аніж у здорових жінок. Максимальний (++++) рівень світіння Ig G, фіксованих на слизовій піхві, відмічено у здорових жінок (5%), в основній та контрольних групах порівняння - становив 0%. Максимальний рівень світіння фіксованих на слизовій піхві Ig A також був в групі здорових жінок (25%), в основній групі він склав 3,3%, в контрольній - 0%. Мінімальний (+) рівень світіння фіксованих на слизовій піхві Ig М спостережено в групі здорових жінок і становив 65%. Починаючи з 1-ї доби післяопераційного періоду, спостерігалося підвищення показників рівня світіння фіксованих Ig А і Ig G в основній клінічній групі. На 3 добу післяопераційного періоду в основній групі жінок максимальний рівень світіння фіксованих Ig G становив 40%, фіксованих Ig А - 73,3%; інтенсивність світіння фіксованих Ig М - навпаки, почала знижуватись, і мінімальна інтенсивність світіння вже становила 93,3%. На 5 добу після операції в основній групі жінок вміст Ig А з максимальною інтенсивністю світіння склав 100%, в той час як в контрольній - тільки 16,7%; максимальний рівень світіння Ig G в основній групі становив 40%, в контрольній - 16,7%. Рівень світіння фіксованих на слизовій Ig M в основній групі жінок був мінімальний - 100% - (+) та (++), в контрольній групі інтенсивність була вищою - 16,6% - (++++) та (++++). На 7 добу після операції в основній групі вміст Ig А з максимальною інтенсивністю світіння також становив 100%, в той час як в контрольній - тільки 23,3%. Величина фіксованого Ig G поступово зростав в обох групах, але максимальна інтенсивність світіння на 7 добу післяопераційного періоду була значно вища в основній групі (90%), в контрольній групі жінок - всього 53,3%. Кількість в основній групі фіксованого Ig М на 7 добу післяопераційного періоду була низька - 100% (+) та (++), максимального рівня світіння не було взагалі; в контрольній - трималась на високому рівні - 23,3% (+++).

Для ілюстрації динаміки інтенсивності світіння фіксованих на слизовій піхви жінок імуноглобулінів, ступінь люмінесценції ми оцінювали по наступним критеріям: слабка інтенсивність світіння (+) - 1 бал; інтенсивність світіння (++) - 2 бали; середня інтенсивність світіння (+++) - 3 бали; максимальна інтенсивність світіння (++++) - 4 бали. Цифрові дані в балах ми отримували шляхом вирахування середніх значень показників в групах дослідження за допомогою програми Microsoft Excel. Отримані дані представлені в табл. 1.

ускладнення піхвовий операція пацієнтка

Таблиця 1. Інтенсивність світіння фіксованих на слизовій піхви імуноглобулінів у жінок в групах порівняння (в балах)

Термін дослідження	Групи жінок
	Контрольна (n =30)	Основна (n =30)
	Ig G	Ig A	Ig M	Ig G	Ig A	Ig M
До операції	2,2	2,4	2,3	2,33	2,46	2,2
1 доба після операції	2,5	2,16	2,3	3,17	3,17	2,13
3 доба після операції	2,77	2,63	1,7	3,37	3,66	1,73
5 доба після операції	2,77	3,06	1,8	3,3	4,0	1,67
7 доба після операції	2,63	2,93	1,86	3,37	4,0	1,3
Примітка: n - кількість обстежених.

Для вивчення стану місцевого імунітету слизової піхви ми вивчали також кількість секреторного імуноглобуліну А (SIg A) у виділеннях з піхви до операції та на 1, 3, 5 і 7 добу після операції у жінок обох клінічних груп та порівнювали їх із значеннями у здорових жінок.

У здорових жінок кількість SIg A у вагінальному секреті була на 57,14% вища в порівнянні з контрольною групою та на 57,14% вища, аніж в основній групі жінок (р<0,05). Показники SIg A в основній та контрольній клінічних групах були майже однаковими (табл. 2).

Таблиця 2. Вміст секреторного імуноглобуліну А (SIg A) у вагінальному секреті до операції та в рановому секреті з піхви після оперативного лікування в групах порівняння, г/л (М±m)

Показники	Групи жінок	p 2 -3	p 2 - 4	p 3 - 4
	Контрольна (n =30)	Основна (n =30)	Здорові (п=20)
1	2	3	4
До операції	0,288±0,012	0,280±0,021	0,445±0,03	>0,05	<0,05	<0,05
1 доба після операції	0,258±0,009	0,324±0,02	0,445±0,03	<0,05	<0,05	<0,05
3 доба після операції	0,360±0,021	0,446±0,025	0,445±0,03	<0,05	<0,05	>0,05
5 доба після операції	0,436±0,017	0,538±0,028	0,445±0,03	<0,05	>0,05	<0,05
7 доба після операції	0,495±0,025	0,570±0,025	0,445±0,03	<0,05	>0,05	<0,05
Примітка: n - кількість обстежених.

На 1 добу післяопераційного періоду кількість SIg A в рановому секреті піхви в контрольній групі жінок стала на 25% вище показника в контрольній групі. На 3 добу після операції кількість SIg A в контрольній групі також почала зростати, але на 22,2% була нижчою від показника в основній групі, який вже набув значень, аналогічних з даними у здорових жінок (0,446±0,025 г/л в основній групі, 0,445±0,03 - у здорових жінок). На 5 добу після операції кількість SIg A в основній групі жінок стала на 23,2% більше показників контрольної групи (р<0,05), та на 20,4% більше, аніж в групі здорових жінок (р<0,05). На 7 добу післяопераційного періоду кількість SIg A в основній групі жінок стала на 16,3% більше від показників в контрольній групі (р<0,05), і на 29,5% (р<0,05) більше в порівнянні з даними у здорових жінок.

Таким чином, на підставі аналізу літератури, ґрунтовного вивчення архівних матеріалів та отриманих власних результатів можна сформулювати наступні висновки.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено аналіз результатів клінічних, бактеріологічних, імунологічних досліджень, що характеризують роботу, як нове рішення наукової задачі сучасної гінекології - покращення лікування та попередження гнійно-запальних ускладнень післяопераційних ран після піхвових гістеректомій засобом впровадження нового методу аплікаціями озонованої оливкової олії.

1. Згідно завданням дослідження, проведено клініко - статистичний аналіз історій хвороб жінок, яким було проведено піхвові реконструктивно-пластичні операції. Доведено, що на провідна роль в розвитку опущення і випадіння внутрішніх статевих органів (ОіВВСО) у жінок належить пологовій травмі тазового дна пропорційно кількості пологів в анамнезі. 70% пацієнток обох груп менопауза тривала більше 10 років. На цьому тлі кількість гнійно-запальних ускладнень після піхвових екстирпацій матки, які проявлялися частковим розходженням та нагноєнням швів промежини та слизової піхви, становила 21,4%.

2. Фактором ризику розвитку інфекції післяопераційних ран піхви є наявність на слизовій піхви умовно-патогенної та патогенної мікрофлори на тлі зниженого загального та місцевого імунітету.

3. У жінок з пролапсом внутрішніх статевих органів спостережено пригнічення клітинної та гуморальної ланок загального імунітету, яке характеризується Т-лімфопенією (зниженням кількості СD3+ лімфоцитів в 1,4 рази), зниженням Т-супресорів (CD8+ лімфоцитів) в 1,3 рази, зменшенням кількості В-лімфоцитів (CD22+) в 1,2 та NK-клітин (CD16+) в середньому в 1,4 рази. Виявлено зниження концентрації сироваткових імуноглобулінів: Ig G - в 1,8 рази; Ig A - в 1,6 рази та Ig M - в 1,7 рази порівняно зі здоровими жінками. Показники місцевого імунітету піхви у пацієнток з геніальним пролапсом характеризуються зменшенням у вагінальному секреті кількості Ig G на 25%, Ig А - в середньому на 39%, та секреторного імуноглобуліну А (SIg A) на 57,14%; зниженням фагоцитарного індексу нейтрофілів у секреті з піхви в середньому на 30%, а фагоцитарного числа - на 59% порівняно з даними у здорових жінок. Рівень люмінесценції Ig G та Ig А, фіксованих на слизовій оболонці піхви у жінок з пролапсом внутрішніх статевих органів, значно нижчий, ніж у здорових жінок.

4. В результаті лікування післяопераційних ран піхви озонованою оливковою олією виявлено позитивний вплив методу як на клітинну та гуморальну ланки загального імунітету, так і на місцевий імунітет піхви за рахунок відновлення показників фагоцитарної активності нейтрофілів (ФІ та ФЧ), підвищення в рановому секреті піхви і наближення до значень у здорових жінок кількості Ig А та Ig G, зниження кількості Ig М, переважанням у мазках-відбитках фіксованих на слизовій піхви Ig А та Ig G та значним підвищенням рівня секреторного імуноглобуліну А (SIg A).

5. На підставі проведеного аналізу отриманих результатів у жінок з опущенням і випадінням внутрішніх статевих органів при госпіталізації в стаціонар встановлено високий рівень контамінації піхви (58 штамів бактерій в основній групі та 65 - в контрольній, з них по 20,0% випадків - анаероби) та поліморфізм мікроорганізмів в різноманітних асоціаціях (у 86,6%- 100% досліджень).У групі жінок, яким лікування післяопераційних ран проводилось озонованою оливковою олією, виявлено бактерицидну дію методу, яка проявлялась відсутністю росту мікроорганізмів, зменшенням кількості виділених видів та штамів бактерій, прогресивним зниженням аж до повної відсутності кількості асоціацій мікроорганізмів та анаеробної мікрофлори.

6. Застосування озонованої оливкової олії в післяопераційному періоді покращило перебіг ранового процесу, що підтверджено підвищенням фагоцитарної активності нейтрофілів, зростанням SIg A та зниженням кількості Ig М у рановому секреті та за клінічними даними - прискореним відновленням самостійного сечовипускання, зниженням тривалості застосування аналгетиків на 3 дні та антибіотиків на 1,7 днів, скороченням терміну перебування жінок в стаціонарі на 2,7 доби.

7. Включення аплікацій озонованої оливкової олії в комплексну систему профілактики післяопераційних гнійно-запальних ускладнень поліпшує показники клітинної та гуморальної ланок загального і місцевого імунітету, підвищує фагоцитарну активність лiмфоцитiв в рані, пригнічує ріст мікрофлори рани, що дає можливість знизити на 20% частоту гнійно-запальних ускладнень після оперативних втручань і дозволяє рекомендувати дану методику для широкого впровадження в гінекологічну практику.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. Для профілактики гнійно-запальних захворювань після екстирпації матки через піхву поряд з комплексним лікуванням рекомендовано застосовувати озоновану оливкову олію, що забезпечує зменшення кількості умовно - патогенної та патогенної мікрофлори та знижує ризик інфікування післяопераційної рани.

2. Аплікації на рану аплікацій озонованої оливкової олії рекомендується проводити протягом 4-5 годин впродовж 6-7 днів після оперативного втручання.

3. Для оцінки та прогнозування ефективності лікування ран у жінок після піхвової гістеректомії з кольпоперінеолеватаропластикою рекомендуємо у змивах з піхви визначати кількість імунокомпетентних клітин, кількість секреторного імуноглобуліну А (SIg A) та кількість і рівень світіння імуноглобулінів класів A, M, G у мазках-відбитках. При збільшенні в раньовому секреті фагоцитарного індексу на 57% та фагоцитарного числа на 50%, секреторного імуноглобуліну А (SIg A) на 20%, кількості та ступеня світіння Ig А і Ig G - “першої лінії захисту” тканин, слід вважати лікування як ефективне, а при нижчих значеннях фагоцитарного числа та фагоцитарного індексу, зменшенні кількості SIg A та збільшенні кількості Ig М - як неефективне.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Леуш С.С., Мехедко В.В., Ходаківський С.Б. Перспективи методу озонотерапії при місцевому лікуванні ран після реконструктивно - пластичних операцій на піхві // Клінічна хірургія. - 2004. - № 11-12 (741-742). - С. 55-56.

(Особистий внесок полягає в проведенні аналізу даних літератури, впровадженні в клініку методу озонотерапії для лікування післяоперацйних ран піхви).

2. Леуш С.С., Парпалей Є.І., Мехедко В.В., Карпук П.І., Терентюк В.Г. Комплекс заходів для запобігання гнійно - запальних урогенітальних ускладненням хірургії пролапсу в гінекології // Репродуктивное здоровье женщины. - 2005. - № 1 (21). -

С. 200-205.

(Автор обгрутував перспективи впровадження в практику немедикаментозного методу лікування післяопераційних ран піхви озонованою оливковою олією).

3. Леуш С.С., Парпалей Є.І., Мехедко В.В., Карпук П.І., Терентюк В.Г. Комплекс заходів для попередження гнійно - запальних урогенітальних ускладнень хірургії пролапсу в гінекології // Матеріали конференції “Вагінальна хірургія - сьогодні і завтра”. - Вінниця, 2005. - С. 30-31.

(Особистий внесок полягає в обгрутуванні застосування озонованої оливкової олії в комплексному лікуванні післяопераційних ран піхви).

4. Мехедко В.В. Особливості клінічного перебігу післяопераційного періоду у жінок після проведення екстирпації матки через піхву при місцевому застосуванні на рану озонованої оливкової олії // Хірургія України. - 2005. - № 3(15). - С. 146-148.

5. Мехедко В.В., Ходаківський С.Б. Метод локальної озонотерапії при лікуванні ран піхви та промежини після піхвових реконструктивно - пластичних операцій // Тези доповідей ювілейного VІІІ з'їзду Всеукраїнського Лікарського Товариства. - Івано-Франківськ, 2005. - С. 26-27.

(Автор провів відбір пацієнтів, пролікував жінок після операції, вивчив особливості клінічного та імунологічного стану жінок з різними методами лікування ран).

6. Леуш С.С. Мехедко В.В., Темченко О.І., Ходаківський С.Б.Стан перекисного окислення ліпідів та антиоксидантної системи у жінок з пролапсом матки та стінок піхви // Медична хімія. - 2005. - № 2. - С. 98-100.

(Особистий внесок полягає у вивченні стану антиоксидантної системи та перекисного окислення ліпідів у жінок з генітальним пролапсом).

7. Бичкова Н.Г., Леуш С.С., Мехедко В.В., Козодой А.В., Багрій Д.О. Особливості місцевого імунітету піхви після піхвової гістеректомії при лікуванні рани піхви озонованою оливковою олією // Імунологія та алергологія. - 2005. - № 4. - С. 51-54.

(Здобувач власноруч провів лікування пацієнток після операції, обстеження стану місцевого імунітету піхви у жінок до операції та в післяопераційному періоді, аналізував отримані результати).

8. Бичкова Н.Г., Мехедко В.В., Яременко Л.М., Васильєва Л.П., Копайгородська А.І. Клініко-імунологічна ефективність місцевого застосування озонованої оливкової олії в лікуванні жінок, які перенесли піхвові реконструктивно - пластичні операції // Імунологія та алергологія. - 2005. - № 4. - С. 94-97.

(Особистий внесок полягає лікуванні та обстеженні жінок, у вивченні клінічних особливостей перебігу післяопераційного періоду та стану загального імунітету в групах порівняння до операції та в післяопераційному періоді).

9. Мехедко В.В. Иммунологические аспекты применения озонированного оливкового масла на рану влагалища после проведения влагалищной экстирпации матки // Вестник физиотерапии и курортологии - 2006 - № 5 (Матеріали ІІІ Українсько - Російської Науково-практичної конференції “Озон в біології та медицині”.) - Севастополь, 2006. - С. 53-56.

10. Мехедко В.В. Котов О.І, Симоненко Т.В. Влияние озонированного оливкового масла на состояние микрофлоры влагалища // Вестник физиотерапии и курортологии. - 2006. - № 5 (Матеріали ІІІ Українсько - Російської Науково-практичної конференції “Озон в біології та медицині”.) - Севастополь, 2006. - С. 56-58.

(Здобувач власно виконав забір матеріалу, вивчив особливості стану мікрофлори піхви при застосуванні в лікуванні післяопераційних ран піхви озонованої оливкової олії та традиційних антисептиків).

11. Мехедко В.В. Профилактика послеоперационных инфекционных осложнений в гинекологической практике после влагалищных операций // Общая реаниматология (Матеріали І Науково-практичної конференції “Озон в біології та медицині”, Большое Болдино Нижегородської області). - Москва. - 2006. - Том ІІ. - № 4/1. - С. 262-264.

12. Мехедко В.В. Применение озонированного оливкового масла в оперативной гинекологии // Общая реаниматология (Матеріали І Науково-практичної конференції “Озон в біології та медицині”, Большое Болдино Нижегородської області). - Москва. - 2006. - Том ІІ. - № 4/1. - С. 264-267.

13. Мехедко В.В. Ефективність місцевого застосування озонованої оливкової олії при лікуванні жінок, які перенесли піхвові реконструктивно - пластичні операції // Збірник наукових праць співробітників НМАПО ім. П.Л.Шупика. - Київ, 2006. - Вип.15. - Кн. 1. - С. 599-604.

14. Мехедко В.В. Клінічні та імунологічні аспекти лікування післяопераційних ран піхви після виконання вагінальної гістеректомії із застосуванням озонотерапії // Вісник наукових досліджень. - 2006. - № 2. - С. 99-102.

...