Катаракта з супутньою первинною глаукомою (патогенетично орієнтоване хірургічне і лазерне лікування, профілактика післяопераційних ускладнень)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ОЧНИХ ХВОРОБ І ТКАНИННОЇ ТЕРАПІЇ ім. В.П. ФІЛАТОВА АМН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

КАТАРАКТА З СУПУТНЬОЮ ПЕРВИННОЮ ГЛАУКОМОЮ (ПАТОГЕНЕТИЧНО ОРІЄНТОВАНЕ ХІРУРГІЧНЕ І ЛАЗЕРНЕ ЛІКУВАННЯ, ПРОФІЛАКТИКА ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ)

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М. Горького МОЗ України

Науковий консультант:

доктор медичних наук, професор Павлюченко Костянтин Павлович, Донецький державний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України, завідувач кафедри очних хвороб

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор, член-кореспондент АМН України Жабоєдов Геннадій Дмитрович, Національний медичний університет ім. акад. О.О. Богомольця МОЗ України, завідувач кафедри очних хвороб

доктор медичних наук, професор Кашинцева Людмила Терентіївна, Інститут очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України, головний науковий співробітник відділу офтальмо-ендокринології і лікування глаукоми

доктор медичних наук, професор Петруня Андрій Михайлович, Луганський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри очних хвороб

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України за адресою (65061, Україна, м. Одеса, Французький бульвар, 49/51)

Автореферат розісланий “22” травня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор біологічних наук, професор Метеліцина І.П.

Характеристика роботи

Актуальність теми. Помутніння кришталика продовжує займати одне з провідних місць серед причин сліпоти, низького зору та інвалідності [Пучковская Н.А., Красновид Т.А., Усов Н.И., 1992; Федоров С.Н., Егорова Е.В., Кромська З.І., 1993; Линник Л.Ф., Михайлова Г.Д., Таджиева С.А., 1994; Писаренко С.М., 1994; Документ WHA 51/5.- Женева: ВОЗ, 1998; Риков С.О., Варивончик Д.В., 2003; Крижановская .В., 2004; Taylor H.R., Keeffe S.E., 2001]. В розвинутих країнах спостерігається зростання захворюваності катарактою [Malik P.K., Reshri P.K., Pathak A. at al., 2002]. Є дані про те, що в світі існує до 17 млн. сліпих внаслідок катаракти. Серед основних причин первинної інвалідності по зору в нашій країні катаракта займає 4,4% [Крыжановская Т.В., 1994, 2004; Ферфильфайн И.Л. , Крыжановская Т.В. , Алифанова Т.А. та інш., 1996; Ферфильфайн И.Л., Риков С.О., Алифанова Т.А., 2004]. Інвалідність по катаракті відноситься до “неприпустимої” і “невиправданої”, тобто такій, яка може бути попереджена сучасними методами висококваліфікованої діагностики, лікування і дійсною, а не формальною диспансеризацією. На жаль, в Україні, де 750 хворих щорічно визнаються інвалідами у зв'язку з катарактою, аналіз цих випадків показав, що основна причина - ускладнення після неякісного оперативного втручання [Ферфильфайн И.Л., Риков С.А., Алифанова Т.А., 2004]. Є думка, що сучасна висококваліфікована офтальмологічна допомога може знизити рівень інвалідності на 30% і попередити інвалідність в 20% випадків [Риков С.О., Лемзяков Г.Г., Старинець Н.А. та інш., 2003; Сергиенко Н.М., Рыков С.А., Крыжановская Т.В., 2004]. Проблема катаракти більш актуальна на Україні, що пережила Чорнобильську катастрофу і де проживає велика кількість “ліквідаторів”, а також близько 1,8 млн. людей, що підпадають під вплив малих доз радіації [Мальцев Э.В., Павлюченко К.П., 2002; Buzunov V., Fedirko P., 1997]. Катаракта у цих пацієнтів зустрічається частіше і в більш молодому віці, ризик її розвитку вище у тих, хто отримав велику дозу радіації [Федирко П.А., 1993, 2000; Федірко П.А., Хілінська В.Ю., 1998; Мальцев Е.В., Павлюченко К.П., 2002; Сергиенко Н.М., Рыков С.А., Крыжановская Т.В., 2004]. Екстракція катаракти - одне з найбільш часто виконуваних оперативних втручань. В Україні щорічно проводяться більше 70 000 операцій з приводу катаракти [Сергиенко Н.М., 1990, 1998; Сергиенко Н.М., Рыков С.А., Крыжановская Т.В., 2004]. Екстракція катаракти досягла великих успіхів завдяки впровадженню досягнень науки, сучасних технологій та інтраокулярних лінз, нової апаратури, віскоеластиків і високоякісного інструментарію [Гудзь А.С., 2001; Веселовская З.Ф., Веселовськая Н.Н., 2001, 2003; Веселовская З.Ф., Блюменталь М., Боброва Н.Ф.та. інш., 2002; Зуев В.К., Узунян Д.Г., Сороколебов Г.В., 2004; Мальцев Е.В., Дмитриев С.К., Ковылина И.В., 2005; Wrigth M., Chawla H., Adams A, 1999]. Сучасне суспільство пред'являє високі вимоги не тільки до гостроти зору після операції, але і до малотравматичності і коротким термінам реабілітації хворих [Сергиенко Н.М., 1998; Гудзь А.С., 2001; Риков С.О., Лемзяков Г.Г., Старинець Н.А. та інш., 2003].

Рекомендації ВООЗ по подоланню сліпоти, викликаною катарактою, зводяться до екстракції кришталика з імплантацією інтраокулярної лінзи [Риков С.О., Варівончик Д.В., 2003; 2006]. Інтраокулярна корекція є загальновизнаним методом корекції афакії; її можливості розширяються, а коло протипоказань звужується [Сергиенко Н.М., 1990; Федоров С.Н., Золотаревский А.В., Форофонова Т.И. та інш., 1994; Егорова Э.В., Иошин И.Э., Толчинская А.И. та інш., 1996; Федоров С.Н., Аксенов О.А., Багров С.Н. та інш., 1996; Веселовская З.Ф., Блюменталь М., Боброва Н.Ф. та інш., 2002; Федоров С.Н., Золотаревский А.В., Руднева М.А. та інш., 2004].

Великі труднощі представляє хірургічне лікування катаракти за наявності супутньої очної патології - увеїтів, захворювань сітчастої і рогової оболонок, діабетичних змін, міопії або гіперметропії високого ступеня і особливо глаукоми [Нерсесов Ю.Э., 1987; Кривицкий А.К., Кашинцева Л.Т., Саленко С.В., 1991; Малов В.М., Ерошевская Е.Б., 1991; Аксенов А.О., Копаев С.Ю., Нерсесов Ю.Э. та інш., 1996; Гудзь А.С., Бушуєва Н.М., 2003; Позняк Н.И., Тоболевич Ю.С., Позняк С.Н. та інш., 2003; Кондратенко Ю.М., Шпак Г.В., 2006; Fusco R., Guacci P., Ambrosio G. at al., 1990; Shepherd D.M., 1993; Yamagami S., Araie M., Mori M. at al., 1994].

В розвинутих країнах спостерігається зростання захворюваності глаукомою, так само як і катарактою [Gulati V., Agarwal H.C., Sihota R., 2002]. В нашій країні глаукома є однією з основних причин первинної інвалідності і складає 17,4%, а серед працездатного населення - 19,2% [Крижановская Т.В., 2004]. Питома вага глаукоми в нозологічній структурі інвалідності серед дорослого населення з 6,2% в 80-х роках піднявся до 43,2% в 2004 році [Крижановська Т.В., 2000, 2004]. При аналізі причин інвалідності, проведених по основних групах захворюваності, встановлено, що найважливішим чинником інвалідизації при глаукомі є погана діагностика і недостатня якість лікування [Крижановська Т.В., 2003]. Інвалідність внаслідок глаукоми, як і катаракти, відноситься до “неприпустимої” і “невиправданої” [Федоров Л.А., 2003; Риков С.О., Варівончік Д.В., 2006]. І катаракта і глаукома відносяться до вікозалежних захворювань, їх частота росте по мірі старіння населення [Кашинцева Л.Т., 1987; Пучковская Н.А., Красновид Т.А., 1992; Пучковская Н.А., Логай И.М., Кашинцева Л.Т., 1996]. Є дані про патогенетичну спорідненість цих захворювань [Азнабаев М.Т., Азнабаев Б.М., Алимбекова З.Ф., 1999; Новак В.А., Лапикова Н.В., Грибоносов С.М., 2004]. Автори повідомляють про пряму кореляцію одночасного розвитку вікових катаракт і первинної глаукоми, що підтверджувалося високим відсотком передглаукоми і глаукоми у хворих не ускладненою катарактою, тобто єдиним дистрофічним механізмом їх розвитку, а також одночасним помутнінням кришталика і ретенціоних змін в стінах склерального синуса [Новак В.А., Лапикова Н.В., Грибоносов С.М., 2004]. Точно не встановлено яке з двох супутніх захворювань є попереднім, вони можуть виникати незалежно один від одного або проходити паралельно. Помутніння кришталика може розвиватися на фоні супутнього глаукомного процесу і, навпаки, дозрівання катаракти приводить до прогресування глаукоми [Абрамов В.Г., Жердецкий А.С., Курышева Н.И., 1993; Кашинцева Л.Т., Телющенко В.Д., 1993; Аксенов А.О., Копаев С.Ю., Нерсесов Ю.Э. та інш., 1996; Должич Г.И., Скотенко О.Л., Евтушенко В.В., 1996; Курышева Н.И., Федоров А.А., Еричев В.П., 2000; Kuppens E.V., van Best J.A., Sterk C.C., 1995; Vishwanath M., Cheong-Leen R., Taylor D., Russell-Eggitt I. at al., 2004]. Абсолютно очевидно, що обидва процеси впливають один на одного. Серед хворих, яким проводиться екстракція катаракти, у 4% є глаукома [Bergman M., Loatikainen L., 1992]. За іншими даними - глаукома, не ускладнена катарактою, визначається в 43% випадків [Новак В.А., Лапикова Н.В., Грибоносов С.Н., 2004]. Частота катаракти у хворих первинною глаукомою вельми значна - від 7% до 81% і зустрічається в 1,5 рази частіше, ніж в звичайній популяції [Кашинцева Л.Т., Телющенко В.Д., 1993; Хасанова Н.Х., Амирова Ф.С., 1993; Должич Г.И., Скотенко О.Л., Евтушенко В.В., 1996]. По мірі зростання стадії глаукоми помутніння кришталика зустрічається частіше [Алексеев Б.Н., Басов Г.В., Чиркова Т.С., 1989]. В літературі є дані, що наявність катаракти різного ступеня зрілості, як правило, спостерігається у всіх хворих первинною глаукомою [Шарова А.В., Тимошкина Н.Т., Александрова М.Е., 1988]. В 23,7-47,0% випадків відзначається виникнення або прогресування катаракти після проведення антиглаукоматозної операції [Кашинцева Л.Т., Телющенко В.Д., 1993; Clarke M.P., Vernon S.A., Sheldric J.H., 1990]. Антиглаукоматозні операції складають до 10-15% всіх операцій, виконаних в очних стаціонарах [Супрун А.В., Федорова С.М., 1981; Сергиенко Н.М., Кондратенко Ю.М., Збитнева С.В, 2000].

Таким чином, викладені вище факти і цифри свідчать про актуальність проблеми лікування катаракти з супутньою первинною глаукомою. На жаль, дослідження в цій області, які проводяться протягом більше ста років, не дали чітку і однозначну відповідь про тактику лікування цього контингенту хворих. Хірургічний, лазерний і консервативний спосіб лікування та їх поєднання, проведені в один або два етапи, різні моделі різної якості сучасних інтраокулярних лінз, сучасні технології, апаратура, інструментарій і витратні матеріали є на озброєнні офтальмохірургів. Проте не існує системи, науково обґрунтованої концепції лікування цього контингенту хворих, яка враховувала би всі механізми розвитку і клінічний перебіг обох захворювань. Розробці такої концепції присвячена дана робота.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота проведена відповідно до наукової тематики кафедри очних хвороб Донецького державного медичного університету ім. М. Горького:

Розробка і застосування нових методів лікування хворих з первинною глаукомою і катарактою (№ державної реєстрації 0100V000050, УДК: 617.741-089. 2000-2002 р.). Автор був відповідальним виконавцем.

Розробка і застосування нових лазерних і комбінованих методів лікування хворих з первинною глаукомою і катарактою (№ державної реєстрації 0102V007240, УДК: 617.741-089. 2003-2005 р.). Автор був відповідальним виконавцем.

Мета роботи. Підвищення ефективності лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою шляхом розробки нових високоефективних методів хірургічного і лазерного лікування, показань і протипоказань до них, а також патогенетично обґрунтованої системи заходів по профілактиці післяопераційних ускладнень, що полягає у включенні в комплексну терапію нового природного біорегулятора “Бакплан” і направлений на корекцію імунного статусу хворого.

Для реалізації поставленої мети необхідно було вирішити наступні задачі:

Вивчити ефективність (найближчі та віддалені результати), частоту і тривалість операційних, ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень традиційних методів лікування хворих катарактою в поєднанні з первинною глаукомою.

Вивчити вплив імунологічної реактивності організму і місцевого імунітету органа зору у хворих катарактою в поєднанні з первинною відкритокутовою глаукомою і на особливості перебігу післяопераційного періоду, результати хірургічного лікування і перебіг глаукомного процесу.

Вивчити в експерименті можливість застосування в офтальмології і вплив на структури ока природного біорегулятора рослинного походження “Бакплан”.

Розробити новий метод двоетапного хірургічного і лазерного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою, вивчити його ефективність (найближчі і віддалені результати) і розробити показання до його застосування.

Вивчити порівняльну ефективність (найближчі і віддалені результати), частоту і тривалість операційних, ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень сучасних методів хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою - тунельної екстракції катаракти, імплантації інтраокулярної лінзи і трабекулектомії і факоемульсифікації, імплантації інтраокулярної лінзи і трабекулектомії (факотрабекулектомії).

Розробити новий метод комбінованого хірургічного лікування хворих катарактою в поєднанні з первинною глаукомою, вивчити його ефективність (найближчі і віддалені результати) і розробити показання до його застосування.

Розробити хірургічний інструмент для проведення нового методу комбінованого хірургічного лікування хворих катарактою і первинною глаукомою.

Вивчити в клініці ефективність комбінованої терапії, що включає новий біорегулятор рослинного походження “Бакплан” для профілактики ускладнень хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою.

Розробити нові методи профілактики і лікування ускладнень після оперативних втручань у хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою.

Об'єкт дослідження. Катаракта з супутньою первинною глаукомою.

Предмет дослідження. Стан зорових функцій і внутрішньоочного тиску (ВОТ) хворих з відомими і розробленими методами хірургічного і лазерного лікування; характер, частота і тривалість ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень. Імунний статус - показники клітинного, гуморального і неспецифічного імунітету, фагоцитозу, фагоцитарної активності лейкоцитів, рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) і лізоциму в сироватці крові і у внутрішньоочній рідині. Порівняльна ефективність традиційних і нових, розроблених методів хірургічного і лазерного лікування. Стан структур ока і процесів регенерації в умовах експериментальної травми і вивчення впливу нового природного біорегулятору рослинного походження “Бакплан”. Ефективність в клініці природного біорегулятору “Бакплан” в комбінації із загальноприйнятими методами та імпульсним електромагнітним полем.

Методи дослідження. Офтальмологічні (візометрія, периметрія, тонометрія, тонографія, пневмотонометрія, біомікроскопія, кератометрія, рефрактометрія, гоніоскопія, сонографія), імунологічні (вміст в сироватці крові Т- і В-лімфоцитів і їх субпопуляцій, зміст IgA, IgM і IgG, фагоцитарний індекс (ФІ) і фагоцитарне число (ФЧ), НСТ-тест, а також сенсибілізація до антигенів з тканин мозку, кори мозку, мозочка, гіпоталамуса, а також трабекулярної тканини кута передньої камери ока, вміст ЦІК і лізоциму; вміст ЦІК і лізоциму у внутрішньоочній рідині), клінічні спостереження за експериментальними тваринами в умовах моделювання травми рогової оболонки, морфологічні (світлова мікроскопія), методи статистичного аналізу.

Наукова новизна одержаних результатів. Отримані нові дані про стан загального і місцевого імунітету у хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою. Встановлено зниження вмісту Т-лімфоцитів та їх функціональних можливостей на 38%, Т-хелперів - на 52% та їх функціональних можливостей на 32%, Т-супресорів - на 30%, співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів до 1,45, зниження вмісту В-лімфоцитів на 56% та їх функціональних можливостей на 41%, а також дисгаммаглобулінемія, що виражено у зниженні рівня IgA і IgG і підвищенні рівня IgM, порушеннях фагоцитозу (зниження ФІ на 25% і ФЧ на 50%) і фагоцитарної активності лейкоцитів, що свідчить про зниження активності клітинної і гуморальної ланок імунітету і є визначальним фоном для розвитку даної патології.

Вперше встановлено, що у хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою, високий ступінь (вище 0,3) сенсибілізації організму до антигенів гіпоталамуса і трабекулярної тканини кута передньої камери ока в 90% випадків є чинником ризику прогресування глаукомного процесу і розвитку нестабілізованої первинної глаукоми.

Вперше встановлено, що у хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою рівень лізоциму у внутрішньоочній рідині, який перевищує 4,2 мг/мл, є достовірним критерієм підвищення частоти і тривалості реактивних ускладнень після комбінованого хірургічного лікування з подальшим збільшенням швидкості замісної регенерації в зоні антиглаукоматозного втручання, порушенням відтоку внутрішньоочної рідини і підвищенням внутрішньоочного тиску (Пат. 37115А Україна, МПК 7601 № 3353, 2001).

Отримані нові дані про імуномоделюючу дію нового природнього біорегулятора “Бакплан” на макрофагальну ланку (підвищення на 44% активованих нейтрофілів в НСТ-тесті, стимульованому “Бакпланом”) і Т-систему імунітету (підвищення на 30% Е-РОК спонтанних в тесті навантаження з “Бакпланом”).

Вперше в експерименті встановлена епітелізуюча, регенеруюча і протизапальна дія нового природнього біорегулятора рослинного походження “Бакплан” на експериментальній моделі травми рогової оболонки і відсутність пошкоджуючої дії на всі анатомічні структури ока.

Вперше для профілактики і лікування ускладнень після хірургічного лікування хворих катарактою в поєднанні з первинною глаукомою науково обґрунтовано використовування нового природнього біорегулятора рослинного походження “Бакплан” у вигляді інстиляцій 1% водного розчину сухого екстракту. Вперше показано, що його застосування знижує частоту набряку рогової оболонки і транссудації на поверхню ІОЛ на 23%, а також тривалість післяопераційних реактивних ускладнень на 4 доби (Пат. 37114А Україна, МПК 7 А61К31/00, 2001).

Практичне значення одержаних результатів. Встановлено, що традиційні двоетапні і комбіновані методи хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою дозволяють в найближчі терміни спостереження в 92% випадків і у віддалені - в 82% випадків стабілізувати або розширити межі поля зору. Частота ранніх післяопераційних ускладнень склала 30% і пізніх - 27%.

Розроблений і впроваджений в клінічну практику високоефективний спосіб двоетапного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою - тунельна екстракція катаракти, імплантація задньокамерної інтраокулярної лінзи (І етап) і через 20-40 днів - селективна лазерна трабекулопластика (II етап), дозволив в найближчі і у віддалені терміни спостереження в 93% випадків у пацієнтів з катарактою і І-ІI стадією первинної глаукоми, а також в 76% випадків у пацієнтів з катарактою і III-ІV стадією первинної глаукоми стабілізувати або розширити межі поля зору.

Розроблений і впроваджений в клінічну практику новий високоефективний спосіб комбінованого хірургічного лікування хворих катарактою в поєднанні з первинною глаукомою - тунельна екстракція катаракти, імплантація задньокамерної інтраокулярної лінзи і дозована ендогоніотомія - дозволив стабілізувати або розширити межі поля зору в 99% випадків в найближчі і в 98% випадків у віддалені терміни спостереження, і в 34% випадків в найближчі і в 31% випадків у віддалені терміни спостереження отримати гостроту зору 0,7-1,0 (Пат. 12260 Україна, МПК (2006), В28С5/46(2003,1), А61В 3/00).

Розроблена і впроваджена в клінічну практику нова модель гоніотома, яка відрізняється наявністю кільцевого упору і довжиною ріжучої частини 2 мм, що відповідає глибині дренажної зони кута передньої камери ока і дозволяє виконувати дозовану ендогоніотомію з мінімальною травматизацією тканин (Пат. 12776 Україна, МПК (2006), В62D 55/00, А61В 3/00, B 62 D 55/18). катаракта глаукома лікування

Доведено, що нові розроблені методи лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою: двоетапний - тунельна екстракція катаракти та імплантація задньокамерної інтраокулярної лінзи (І етап) і селективна лазерна трабекулопластика (II етап) і комбінований - тунельна екстракція катаракти, імплантація задньокамерної інтраокулярної лінзи і дозована ендогоніотомія можуть виконуватися у пацієнтів з III і IV стадією первинної глаукоми і єдиним, потенційно зрячим оком.

Розроблені і впроваджені в клінічну практику нові високоефективні способи профілактики і лікування ускладнень після комбінованого хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою - застосування природного біорегулятора рослинного походження “Бакплан” у вигляді інстиляцій 1% водного розчину сухого екстракту по 2 краплі 6 разів на день протягом 5 днів щодня і його комбінація протягом 5 днів з імпульсним електромагнітним полем синусоїдальної форми з магнітною індукцією 10 млТл, частотою імпульсу 12,5 Гц, часом реверсу 5 с і тривалістю 10 хвилин, дозволив знизити частоту післяопераційних ускладнень на 20% і їх тривалість на 3 доби (Пат. 8289 Україна, МПК А61F9/00, 2005).

Впровадження в практику. Розроблені нові методи хірургічного і лазерного лікування хворих катарактою в поєднанні з первинною відкритокутною, а також методи прогнозування, профілактики і лікування післяопераційних ускладнень впроваджені у відділенні мікрохірургії ока Донецького обласного клінічного територіального медичного об'єднання, очному відділенні Інституту невідкладної і відновної хірургії ім. В.К. Гусака АМН України, у відділі офтальмоендокринології і лікування глаукоми Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім.. В.П. Філатова, в Луганському обласному центрі очних хвороб, Кримської республіканської клінічної лікарні ім. М.О. Семашко, м. Сімферополь, Київській міській клінічній лікарні “Центр мікрохірургії ока”, міській клінічній лікарні № 14 ім. проф. Л.Л. Гіршмана м. Харкова.

Основні положення роботи включені в програму лекцій і практичних занять кафедри очних хвороб Донецького державного медичного університету ім. М. Горького і кафедри очних хвороб Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького.

Особистий внесок здобувача. Ідея наукового дослідження належить дисертанту. Здобувачем сформована і розроблена проблема дослідження, сформульовані мета і задачі, методологія роботи, проведені клінічні дослідження і хірургічне лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою. Самостійно автором виконано 252 оперативних втручань. Клінічні спостереження за всіма пацієнтами проведені здобувачем. Автором самостійно проведена експериментальна частина роботи, оперативне втручання і клінічні спостереження за дослідними тваринами. Гістологічні дослідження були виконані в лабораторії патоморфології та електронної мікроскопії Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України при консультативній допомозі д.мед.н., професора Мальцева Е.В. Імунологічні дослідження виконані в науковій імунологічній лабораторії кафедри мікробіології, вірусології, епідеміології і імунології Донецького державного медичного університету ім. М. Горького при консультативній допомозі к.мед.н., доцента Колеснікової Г.Г.

Автору належить ідея вивчення сенсибілізації організму хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою до антигенів з різних структур головного мозку, у тому числі гіпоталамуса, а також до антигенів трабекулярної тканини кута передньої камери ока.

Ідея вивчення впливу лізоциму на перебіг післяопераційних ускладнень і процеси регенерації в зоні антиглаукоматозного втручання належить дисертанту. Спосіб прогнозування післяопераційних запальних ускладнень у хворих катарактою і первинною глаукомою розроблений спільно з професором Павлюченком К.П., доцентом Колесніковою Г.Г., Івановим Л.В., Патріча В.Г. і Терещенком Ю.М.

Ідея про застосування біологічно активних речовин рослинного походження для профілактики і лікування ускладнень після оперативного лікування і патогенетичне обґрунтовування їх застосування належить автору. Спосіб профілактики післяопераційних запальних ускладнень у хворих первинною глаукомою в поєднанні з катарактою розроблений спільно з професором Павлюченком К.П. і доцентом Колесніковою Г.Г.

Ідея про можливість комбінованого застосування в післяопераційному періоді у хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою біологічно активного комплексу рослинного походження “Бакплан” і імпульсного електромагнітного поля також належить здобувачу. Спосіб розроблений спільно з професором Павлюченком К.П. і доцентом Колесніковою Г.Г.

Ідея про виконання як антиглаукоматозного компоненту комбінованого хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою дозованої ендогоніотомії належить автору. Дисертантом самостійно проведені дослідження ефективності, характеру, частоти і тривалості операційних і післяопераційних ускладнень і порівняльний їх аналіз з відомими методами хірургічного лікування хворих катарактою в поєднанні з первинною відкритокутною глаукомою. Спосіб хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою - тунельна екстракція катаракти, імплантація інтраокулярної лінзи і дозована ендогоніопластика розроблені спільно з професором Павлюченком К.П.

Автором самостійно розроблена ідея про виконання як першого етапу двоетапного лікування тунельної екстракції катаракти і імплантації інтраокулярної лінзи і другого - селективної лазерної трабекулопластики. Спосіб двоетапного лікування (тунельна екстракція катаракти, імплантація ІОЛ - І етап і селективна лазерна трабекулопластика - II етап) хворих катарактою в поєднанні з первинною відкритокутною глаукомою розроблений спільно з Павлюченко К.П.

Дисертантом самостійно проведений статистичний аналіз отриманих результатів дослідження при консультативній допомозі к.мед.н., доцента Оборнєва Л.Є.

З науковим консультантом роботи д.мед.н., професором Павлюченко К.П. обговорені і узагальнені основні наукові і практичні положення дисертації.

В наукових роботах, опублікованих по темі дисертації в співавторстві, дисертанту належить провідна роль у формулюванні мети, задач, методології дослідження, статистичній обробці і аналізі отриманих результатів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи розглянуті і обговорені на 9 з'їзді офтальмологів України (Одеса, 1996), XI Конгресі Європейського товариства офтальмологів (Будапешт, Угорщина, 1997), на І Польсько-Українській конференції офтальмологів (Наленчев, Польща, 1997), на 11 Конгресі офтальмохірургів Німеччини (Нюрнберг, Німеччина, 1998), на науковій конференції офтальмологів, присвяченій 90-річчю академіка Н.О. Пучківської (Одеса, Україна, 1998), на науково-практичній конференції, присвяченій 90-річчю лікарні ім. проф. Л.Л. Гіршмана (Харків, Україна, 1998), на 12 Конгресі офтальмохірургів Німеччини (Нюрнберг, Німеччина, 1999), на II Українсько-Польській конференції офтальмологів (Київ, Україна, 1999), на XII Міжнародному Одеса-Генуя офтальмологічному симпозіумі “Хірургічне та медикаментозне відновлення зору” (Чернівці, Україна, 2001), на X з'їзді офтальмологів України (Одеса, Україна, 2002), на III симпозіумі катарактальної і рефракційної хірургії (Київ, Україна, 2003), на II Міжнародній науковій конференції офтальмологів Причорномор'я (Одеса, Україна, 2004), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Хірургічне лікування і реабілітація хворих з офтальмологічною патологією”, присвяченій 70-річчю з дня народження і 50-річчю творчої діяльності професора М.М. Сергієнка (Київ, Україна, 2004), на науково-практичній конференції з міжнародною участю “Нове в офтальмології”, присвяченій 130-річчю з дня народження академіка В.П. Філатова (Одеса, Україна, 2005), на засіданні Донецького відділення наукового товариства офтальмологів, які займаються хірургічною практикою (Донецьк, Україна, 2003, 2004, 2005).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 45 наукових робіт, з них 19 статей в журналах і виданнях (відповідно до переліку ВАК України), за матеріалами дисертації отримано 5 патентів України, які опубліковані в бюлетені “Промислова власність”, 1 аналітична стаття огляду літератури, інші - в збірках наукових праць, матеріалах конференцій, з'їздів і симпозіумів, у тому числі зарубіжних.

Об'єм і структура дисертації. Дисертація викладена російською мовою. Складається зі вступу, огляду літератури, розділу матеріалів та методів дослідження, 6 розділів власних досліджень, результатів та їх обговорення, висновків, списку використаних джерел літератури. Ілюстрована 4 фотографіями, 19 мікрофотографіями, 60 таблицями, із яких 28 таблиці займають окремі сторінки. Список літератури складається із 487 джерел і займає 50 сторінок. Загальний обсяг дисертації складає 349 сторінок.

Основний зміст роботи

Матеріал і методи дослідження.

Клінічні дослідження. Клінічні дослідження проводилися на кафедрі очних хвороб Донецького державного медичного університету ім. М. Горького і в офтальмологічній клініці “ЛАЗЕР Плюс”. Спостереження велися за хворими катарактою з супутньою первинною глаукомою. Всім пацієнтам було проведено хірургічне лікування - різні варіанти двоетапного і комбінованого втручання. З них 50 хворим (59 очей) було проведено двоетапне хірургічне лікування - проста синусотрабекулектомія за методикою А.П. Нестерова (І етап) і екстракапсулярна екстракція катаракти з імплантацією задньокамерної інтраокулярної лінзи моделі М.М. Сергієнка (II етап), 40 хворим (47 очей) було проведено комбіноване хірургічного лікування - екстракапсулярна екстракція катаракти і проста синусотрабекулектомія за методикою А.П. Нестерова, 62 пацієнтам (62 ока) було проведено комбіноване хірургічне лікування - екстракапсулярна екстракція катаракти, імплантація задньокамерної інтраокулярної лінзи моделі М.М. Сергієнка і проста синусотрабекулектомія за методикою А.П. Нестерова, 52 хворим (60 очей) було також виконано комбіноване хірургічне втручання - екстракапсулярна екстракція катаракти, імплантація вітчизняної задньокамерної ІОЛ моделі “долар” фірми “U.S. Optics” і проста синусотрабекулектомія за методикою А.П. Нестерова. У цих пацієнтів була вивчена ефективність, найближчі і віддалені функціональні і тонометричні результати, а також характер, частота і тривалість операційних і ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень.

65 хворим (73 ока) було проведено комбіноване хірургічне лікування - тунельна екстракція катаракти, імплантація задньокамерної інтраокулярної лінзи моделі “Crystal” виробництва “Alcon” (США) і трабекулектомія по Cairns, 74 хворим (80 очей) було проведено комбіноване хірургічне лікування - факоемульсифікація катаракти, імплантація задньокамерної інтраокулярної лінзи “AcrySof” виробництва “Alcon” (США) трабекулектомія за Cairns. У цих пацієнтів також була вивчена ефективність, найближчі та віддалені функціональні і тонометричні результати, а також характер, частота і тривалість операційних, ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень.

97 пацієнтам (97 очей) з катарактою в поєднанні з первинною відкритокутовою глаукомою був проведений новий, розроблений нами двоетапний метод лікування - тунельна екстракція катаракти та імплантація задньокамерної ІОЛ моделі “Crystal” виробництва “Alcon” (США) - І етап і селективна лазерна трабекулопластика - II етап. В цій групі спостереження були вивчені ефективність, найближчі та віддалені функціональні і тонометричні результати, а також характер, частота і тривалість операційних і післяопераційних ускладнень. Також розроблені показання до проведення цього методу.

42 хворим (50 очей) катарактою в поєднанні з первинною глаукомою був проведений новий, розроблений нами комбінований хірургічний метод лікування - тунельна екстракція катаракти, імплантація задньокамерної інтраокулярної лінзи моделі “Crystal” виробництва “Alcon” (США) і дозована ендогоніотомія. В цій групі була вивчена ефективність і тонометричні результати, а також характер, частота і тривалість операційних і післяопераційних ускладнень. Також розроблені показання до проведення цього методу.

У 60 хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою, яким було проведено комбіноване хірургічне лікування - екстракапсулярна екстракція катаракти, імплантація задньокамерної інтраокулярної лінзи моделі М.М. Сергієнка і проста синусотрабекулектомія, були проведені імунологічні дослідження крові і внутрішньоочної рідини (65 очей) з метою вивчення імунологічної реактивності організму і місцевого імунітету органа зору. Вивчений їх вплив на перебіг післяопераційного періоду, ефективність хірургічного лікування і перебіг глаукомного процесу.

У 28 хворих (28 очей) катарактою з супутньою первинною глаукомою після комбінованого хірургічного лікування - екстракапсулярної екстракції катаракти, імплантації ІОЛ і простої синусотрабекулектомії був застосований новий біологічно активний комплекс рослинного походження “Бакплан” у вигляді інстиляцій 1% водного розчину сухого екстракту. Була вивчена його ефективність, побічні дії та алергічні реакції, а також його вплив на характер, частоту і тривалість операційних, ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень і найближчі і віддалені функціональні і тонометричні результати хірургічного лікування. Контрольну групу склали 27 пацієнтів (27 очей) з катарактою і первинною відкритокутовою глаукомою, яким було проведено комбіноване хірургічне лікування, але не застосовувався розчин “Бакплана”. Інтраокулярна лінза імплантувалася в обох групах спостереження і була одної моделі і з однієї партії. У 30 хворих (42 ока) катарактою з супутньою первинною глаукомою “Бакплан” застосовувався у вигляді інстиляцій 1% водного розчину сухого екстракту після тунельної екстракції катаракти, імплантації ІОЛ і трабекулектомії. Контрольну групу склали 31 хворий (45 очей) з такою ж патологією, яким був проведений такий же вид оперативного лікування, але не застосовувався розчин “Бакплана”. У 32 хворих (38 очей) катарактою і первинною відкритокутовою глаукомою “Бакплан” у вигляді інстиляцій 1% водного розчину сухого екстракту застосовувався після факоемульсифікації, імплантації ІОЛ і трабекулектомії. Контрольну групу склали 30 пацієнтів (37 очей) з катарактою і первинною відкритокутовою глаукомою, яким був проведений такий же вид комбінованого хірургічного лікування, але “Бакплан” не застосовувався. У 30 хворих (35 очей) після тунельної екстракції катаракти, імплантації ІОЛ і трабекулектомії був застосований 1% водний розчин сухого екстракту “Бакплана” в комбінації з імпульсним електромагнітним полем. Контрольну групу склали 39 хворих (45 очей) катарактою з супутньою первинною глаукомою, яким був проведений такий же вид оперативного лікування, але “Бакплан” і ІЕМП не застосовувалися.

Офтальмологічне обстеження хворих включало вивчення скарг і анамнезу, дослідження гостроти зору без корекції і з корекцією по таблиці Головіна-Сивцева або на фороптері MaXxiline фірми “Schwind”, дослідження поля зору на сферопериметрі фірми “Carl Zeiss” або аналізаторі поля зору Humphrey Field Analyzer фірми “Carl Zeiss”. Межі поля зору досліджували у восьми меридіанах. Для оцінки динаміки меж поля зору порівнювали суму градусів у восьми меридіанах. Також проводили біомікроскопію, офтальмоскопію, кератометрію, сонографію, гоніоскопію, тонометрію тонометром Маклакова або пневмотонометром Auto Non-Contact Tonometr AT 555 фірми “Reichert”, відкаліброваному як тонометр Маклакова. Також проводили тонографію за методикою А.П. Нестерова.

Експериментальні дослідження. Експериментальні (доклінічні) дослідження впливу на структури ока нового біологічно активного комплексу рослинного походження “Бакплан” проведені відповідно до вимог Державного фармакологічного центру МОЗ України і представлені туди у вигляді сумісного звіту лабораторії патоморфології та електронної мікроскопії Інституту очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова АМН України і кафедри очних хвороб Донецького державного медичного університету ім. М. Горького.

Під спостереженням знаходилися 22 кролика (44 ока) породи шиншила, однакової ваги (3,5-4,0 кг). Всі кролики знаходились у віварії при нормальній температурі. До досліду кролики протягом 2-х тижнів знаходилися на карантині в однакових умовах розташування і вигодовування.

Всім експериментальним тваринам на рогову оболонку наносили 2 стандартні травми - скарифікації: радіальну поверхневу глибиною 0,08-0,1 мм і лінійну глибоку завдовжки 10 мм і глибиною 0,3 мм від 6 до 12 годин трепаном діаметром 5,5 мм.

В очі кроликів із завданою травмою інстилювали 4 розчини:

1. Контроль - 0,25% водний розчин левоміцетину; 2. Розчин № 1 - 0,1% водний стерильний розчин сухого порошку “Бакплан”; 3. Розчин № 2 - 1% водний стерильний розчин сухого порошку “Бакплан”; 4. Розчин № 3 - 3% водний стерильний розчин сухого порошку “Бакплан”.

Всі водні розчини сухого порошку “Бакплан” були приготовані в аптечних стерильних умовах з дотриманням всіх необхідних норм і стандартів: методом розведення готового сухого порошку “Бакплан” бідистильованою водою. Розчини інстилювали в очі тварин кожні 3 години після нанесення травми протягом 14 днів. Паралельно з інстиляціями водних розчинів порошку “Бакплан” тварини одержували і таблетовану форму “Бакплана” із розрахунку 0,05 гр. на добу на 1 кг ваги тварини 2 рази на день протягом 14 днів. Таблетована форма використовувалася в подрібненому вигляді в комплексі з кормом. Після операції протоколювання спостережень за тваринами проводилося протягом перших 7 діб щодня, потім через день до закінчення експерименту. Зверталася увага на загальний стан тварини і на стан оперованих очей. У всіх серіях дослідів дотримувалися однакові умови розташування і вигодовування кроликів. Спостереження за оперованими очима велося за допомогою фокального освітлення і щілинної лампи. Оцінювали ступінь роздратування ока, характер виділення з кон'юнктивальної порожнини, наявність або відсутність алергічних реакцій, а також час епітелізації і загоєння травм рогової оболонки.

Після закінчення експерименту тварини виводилися з досліду в умовах тіопенталового наркозу шляхом введення у вушну вену 10,0 мл повітря. Енуклеацію ока проводили безпосередньо після загибелі тварини з метою виключення трупних змін. Енуклейоване око фіксували в 10% розчині формаліну, заливали гісторезином. Зрізи завтовшки 4-5 мкм виготовляли на мікротомі LKB 2218 Histo Range Microtome. Оглядові зрізи офарблювали гематоксилин-еозином і переглядали під мікроскопом Laboval-4 (Carl Zeiss Iena). Виведення тварин із досліду проводили через 3 доби, 2 тижні, 1 місяць і 3 місяці. В гістологічних препаратах вивчався стан рогової оболонки, а також всіх анатомічних структур ока експериментальних тварин і вплив на них біологічно активного комплексу рослинного походження “Бакплан”.

Імунологічні дослідження. Імунологічні дослідження були проведені у 60 хворих (65 очей) катарактою з супутньою первинною глаукомою. З них у 30 пацієнтів в крові були вивчені показники клітинного і гуморального імунітету (зміст Т і В лімфоцитів), у тому числі субпопуляції Т-лімфоцитів (анти-CD7), В-лімфоцитів (анти-CD19), Т-хелперів (анти-CD4) і Т-супресорів (анти-CD8) з використанням моноклональних антитіл і реакції розеткоутворення. Стан неспецифічного імунітету оцінювали за рівнем IgA, IgM і IgG в сироватці крові. Також були вивчені показники фагоцитозу (ФІ і ФЧ) і фагоцитарної активності лейкоцитів (НСТ-тест).

У 60 хворих було вивчено зміст циркулюючих імунних комплексів і лізоциму в крові.

У 45 пацієнтів був вивчений рівень аутосенсибілізації до антигенів мозку, кори мозку, мозочка, гіпоталамуса і трабекулярної тканини кута передньої камери ока.

Вивчені показники порівнювали з відомими нормативними, а також з результатами, отриманими в групі контролю. Групу контролю склали 30 пацієнтів, що не страждали на катаракту в поєднанні з первинною відкритокутовою глаукомою. Досліджувана група і група контролю були статистично порівняні за статтю і віком.

На 65 очах в ході операції був проведений відбір внутрішньоочної рідини і в ній вивчено зміст циркулюючих імунних комплексів і лізоциму.

Статистичні дослідження. Залежно від характеру розподілу застосовувалися відповідні методи статистичного аналізу.

Для оцінки отриманих результатів визначали середнє значення (М) і стандартне відхилення (у). Для оцінки відмінностей використовували критерій Ст'юдента, проводили однофакторний дисперсійний аналіз. Для підтвердження кореляційної залежності між факторами, що вивчалися, використовували коефіцієнт лінійної кореляції Спірмена [Глинчук Я.И., Сидоренко В.Г., Файз Н.А. та інш., 1993; Медик В.А., Токмачев М.С., Фишман Б.Б., 2000; Зайцев В.М., Лифляндский В.Г., Маринкин В.И., 2003; Климовицкий В.Г., Колодежный А.В., Вертыло Н.А., 2004].

Для збереження і подальшої обробки матеріалу було створено 15 баз даних на основі програми Microsoft Access 2003. Статистичний і графічний аналіз отриманих даних проводився з використанням електронної таблиці Microsoft Excel 2003 і програми Statistica for Windows 5.0 (StatSoft, Inc.).

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведений аналіз ефективності (найближчих і відділених результатів), а також характеру, частоти і тривалості операційних і післяопераційних ускладнень традиційних способів хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою: двоетапного - простої синусотрабекулектомії (І етап) і екстракапсулярної екстракції катаракти з імплантацією задньокамерної інтраокулярної лінзи моделі М.М. Сергієнка (ІІ етап) і комбінованих - екстракапсулярної екстракції катаракти і простої синусотрабекулектомії за методикою А.П. Нестерова, екстракапсулярної екстракції катаракти, імплантації задньокамерної інтраокулярної лінзи моделі М.М. Сергієнка і простої синусотрабекулектомії за методикою А.П. Нестерова і екстракапсулярної екстракції катаракти, імплантації задньокамерної інтраокулярної лінзи моделі “долар” фірми “US Optics” (Україна) показав, що їх виконання дозволяє отримати задовільні функціональні і гідродинамічні результати в найближчі і віддалені строки спостереження, що представлено в таблиці 1 і таблиці 2. Відсоток пацієнтів, у яких межі поля зору збереглися на доопераційному рівні або розширилися, статистично не відрізнялися у всіх групах спостереження і склали в найближчі терміни 94,9%, 91,5%, 94,5%, 95,0% і у віддалені - 80,8%, 80,9%, 84,9%, 89,1% відповідно. Виконання традиційних технологій хоча і дозволило достовірно підвищити гостроту зору, проте звертає на себе увагу відсутність в перших двох групах спостереження пацієнтів з гостротою зору 0,7-1,0 та їх низький відсоток (1,61% і 16,67%) - в двох інших в найближчі терміни спостереження. У віддалені терміни спостереження, лише в одній групі спостереження вдалося отримати гостроту зору 0,7-1,0 в 20,0% випадків.

Ранні післяопераційні ускладнення - набряк рогової оболонки, гіфема, циліохоріоїдальне відшарування, іридоцикліт, транссудація на поверхню ІОЛ і в передню камеру ока, транзиторна гіпертензія і гіпотонія, а також пізні - задні синехії, децентрація ІОЛ, повторна катаракта і кістозні зміни подушечки фільтрації були характерні для всіх традиційних методів хірургічного лікування. Частота і тривалість у всіх групах спостереження статистично не відрізнялася. Відзначено зростання частоти і тривалості ускладнень реактивного характеру після виконання двоетапного лікування.

Характер, частота і тривалість ранніх і пізніх післяопераційних ускладнень, а також функціональні результати традиційних методів хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою не відповідають сучасним вимогам, які пред'являють пацієнти і можуть задовольнити офтальмохірургів, ці дані також послужили мотивацією для проведення нами подальших досліджень.

Таблиця 1 Найближчі функціональні результати різних способів хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою (в%, P ± m_p)

Примітки:

1. 1, 2, 3, 4 P_V-VI < 0,05

2. I, II, III, IV Р_1-2, Р_1-3, Р_2-3, Р_2-4, Р_3-4 > 0,05

Таблиця 2 Віддаленні функціональні результати різних способів хірургічного лікування хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою (в%, P ± m_p)

Примітки:

1. 1, 2, 3, 4 P_V-VI < 0,05

2. I, II, IV Р_1-2, Р_1-3, Р_2-3, Р_2-4, Р_3-4 > 0,05

3. III Р_1-2, Р_1-3, Р_2-3, Р_2-4, Р_3-4 > 0,05 Р_1-4 < 0,05

Розробка нових методів і технологій профілактики і лікування різних патологічних станів, у тому числі і катаракти в поєднанні з первинною глаукомою, можлива лише за умови вивчення всіх механізмів їх виникнення і розвитку. У зв'язку з цим було вивчено стан імунологічної реактивності організму і особливості місцевого імунітету органу зору у хворих катарактою в поєднанні з первинною глаукомою.

При дослідженні клітинного імунітету (Т-системи) у хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою нами встановлено у всіх пацієнтів зміна як кількісно - за змістом Т-лімфоцитів в реакції з моноклональними антитілами (анти-CD7), так і при обстеженні функціональної активності Т-клітин в реакції розеткоутворення (Е-РОК спонтанні), що видно із таблиці 3.

Таблиця 3 Показники клітинного імунітету у хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою і групі контролю (М ±)

В реакції з моноклональными антитілами процентний вміст Т-лімфоцитів склав 36,43 ± 9,26%, що було достовірно нижче, ніж в групі контролю - 59,0 ± 12,64 (р<0,05). В реакції розеткоутворення рівень Е-РОК спонтанних склав 33,93 ± 6,33 і також був достовірно нижчим, ніж в групі контролю - 55,0 ± 9,24 (р<0,05). Дефект в групі Т-лімфоцитів був відзначений у всіх обстежених пацієнтів з катарактою в поєднанні з первинною глаукомою. Так, при реакції з моноклональними антитілами анти-CD4 було визначено достовірне зниження процентного вмісту Т-хелперів - 18,93 ± 5,22% порівняно з групою контролю - 39,66 ± 10,23 (р<0,01), а при тестах навантажень в реакції розеткоутворення (Е-РОК хелперів) функціональна здатність цих кліток також понизилась - 33,67 ± 6,54% в порівнянні з групою контролю - 49,33 ± 7,44% (р<0,01). В реакції з моноклональными антитілами анти-CD8 процентний вміст Т-супресорів склав 13,67 ± 3,53% і був статистично достовірно нижче в порівнянні з групою контролю - 19,33 ± 5,14% (р<0,01).

Значення співвідношення склало 1,44 при аналізі популяції моноклональних антитіл і 1,46 в реакції розеткоутворення і був статистично нижчим в порівнянні з групою контролю, в якій його значення склали 2,63 і 2,01 відповідно, а також в порівнянні із значенням нормативних показників - 1,5-2,5 [Дранник Г.Н., 2003].

Аналізуючи стан В-системи імунітету в реакції з моноклональними антитілами (анти-CD19), нами було встановлено зниження процентного змісту В-лімфоцитів до 5,83 ± 1,44% в порівнянні з групою контролю - 13,62 ± 2,84%. При оцінці функціональних можливостей В-лімфоцитів в реакції розеткоутворення (М-РОК) було також встановлено їх достовірне зниження до 7,13 ± 1,32% в порівнянні з групою контролю - 12,0 ± 1,92%.

Наші дослідження також встановили у обстежених хворих дисгаммаглобулінемію, що виражалася у зниженні рівня IgA і IgG, а також в підвищенні рівня IgM.

Нами вивчались показники фагоцитозу і фагоцитарної активності лейкоцитів. Було встановлено, що у хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою також є порушення фагоцитозу. Привертає до себе увагу підвищення на 44% активованих нейтрофілів в НСТ-тесті, стимульованим “Бакпланом” і підвищення 30% Е-РОК спонтанних у тесті навантаження розеткоутворення з новим природним біорегулятором “Бакплан”, що стало науковою підставою для подальшого застосування “Бакплану” у даної категорії хворих (табл.4).

Таблиця 4 Показники фагоцитозу (ФІ і ФЧ) і фагоцитарної активності лейкоцитів (НСТ-тест) у хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою і в групі контролю (М ± )

Примітка: ^ - достовірна різниця з результатами НСТ-теста

Нами також був вивчений стан аутосенсибілізації організму хворих катарактою з супутньою первинною глаукомою до антигенів мозку, кори мозку, мозочка, гіпоталамуса і трабекулярної тканини кута передньої камери ока. Було встановлено, що має місце слабкий ступінь сенсибілізації до антигенів мозку - 0,114±0,03 і кори мозку - 0,102±0,03, який статистично не відрізнявся від показників в групі контролю - 0,112±0,03 і 0,091±0,02 відповідно. Сенсибілізація до антигенів мозочка була фоновою - 0,091±0,02 і статистично не відрізнялася від групи контролю - 0,093±0,02. При вивченні ступеня сенсибілізації до антигенів гіпоталамуса було зафіксовано її коливання від 0,0 до 0,45, середнє значення ступеня сенсибілізації склало 0,214±0,06 і було достовірно вищим, ніж в групі контролю - 0,072±0,02. Також при вивченні сенсибілізації до антигенів трабекулярної тканини були встановлені коливання цього показника від 0,02 до 0,46; середнє значення ступеня сенсибілізації склало 0,209±0,05 і було достовірно вище, ніж в контрольній групі - 0,053±0,01. Рівень сенсибілізації до вищеперерахованих антигенів не залежав від статі, віку, стадії первинної відкритокутової глаукоми і ступеня зрілості катаракти. Була виявлена тенденція підвищення ступеня сенсибілізації до антигенів гіпоталамуса і трабекулярної тканини у пацієнтів з III і IV стадією первинної відкритокутової глаукоми.