Лікарські рослини, які використовуються в гомеопатії
Характеристика особливостей гомеопатичних лікарських засобів, які готуються методом розведення. Ознайомлення з лікарськими засобами для лікування органів дихання. Визначення основних фармакологічних властивостей ехінацеї, аконіту, арніки гірської.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.03.2016 |
| Размер файла | 59,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ`Я УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра хімії природних сполук
Реферат
На тему: «Лікарські рослини, які використовуються в гомеопатії»
Виконала:
студентка IV курсу групи 1
Д'якової К.І.
Перевірив: проф. Павлій О.І.
Харків - 2015
Вступ
Гомеопатія - від грецьких слів (подібний) і (страждання, хвороба), метод лікування, основою якого є принцип “подібне лікується подібним”, завдяки якому приймаються малі дози ліків, які у великих дозах спричиняють у здорових людей, окремі розлади, які подібні до симптомів відповідного захворювання.
Не дивлячись на те, що гомеопатія швидко набирає популярності, вона має ряд спірних питань і не відповідає науковим загальноприйнятим стандартам медицини.
Термін “гомеопатія” був запроваджений професором Самюелем Ганеманном (-1775-1843) і в??рше опублікований у 1796 році.[3]
Основним положенням гомеопатії є “Закон подібності”, запроваджений Ганеманном. Його основний принцип - “подібне лікується подібним” - “Similia similibus curentur”. Закон подібності будується на висновку, до якого прийшов Ганеманн, що потрібно випробовувати гомеопатичний засіб на групі здорових людей, щоб виявити “патогенез” лікарського засобу, тобто виявлення симптомів, які він викликає. Зразки симптомів і засіб, який їх викликає, записані і зафіксовані, і використовуються практикуючими гомеопатами. гомеопатичний лікарський фармакологічний арніка
Гомеопатичні лікарські засоби готуються методом розведення, тобто готується досить слабкий розчин. Гомеопатичні засоби часто так розведені, що в них ледь можна виявити молекули ??рвинної речовини. Спочатку Ганеманн випробував речовини, які ?ереважно використовувала медицина в його час. Він записав свої висновки у Materia Medica Pura. Згідно з лекціями Кента (1095 р.) було внесенно і додано 217 лікарських засобів і нових речовин до вже існуючих у Materia Medica.
У гомеопатії використовується багато рослинних, тваринних, мінеральних і хімічних речовин, як натурального, так і штучного походження. Наприклад Natrum muriaticum - (столова сіль), Lachesig muta - (зміїна отрута), опіум чи Thyroidinum - (гормон щитовидки). Інші гомеопатичні засоби (ізопатичні ліки) - містять в малих дозах збудника хвороби. Rabies nosode, наприклад, зроблені з додаванням слюни собаки, хворої на сказ. Деякі сучасні гомеопати використовують ізотеричні речовини, такі, як дія факторів зовнішнього середовища (рентгенографія, сонячне світло, електрика, телескоп). Деякі використовують більш ризиковані методи лікування - Tempesta (грім), Berlin wall.
На сьогоднішній день, в гомеопатії використовується близько 3000 лікарських засобів, приблизно 300 з них базуються на об'ємній інформації Materia Medica, приблизно 1500 на фрагментарних знаннях, а решта екс?ериментально у складних клінічних ситуаціях на основі закону подібності, але без знань про їх гомеопатичні властивості, або ж зі знанням про їх гомеопатичні властивості, але незалежно від закону подібності.
Наприклад, використання ізопатичних засобів (які містять збудника хвороби), таке використання нагадує вакцинацію; використання хімічно поєднаних речовин, коли 1 засіб не діє; і використання речовин, основою яких є їх природна класифікація (?еріодична система Менделєєва). Цей останній підхід рахується успішним у деяких гомеопатів, тому що він дозволяє групі лікувальних засобів підвищити їх класифікацію у Materia Medica, але цей підхід також і за??речується багатьма туристами.
Є багато методів визначення лікарського засобу (simillimum), який найбільше підходить, але гомеопати часто не погоджуються з діагнозом (розходяться у думках щодо діагнозу). Це пояснюється тим, що виражено багато симптомів. Гомеопати не беруть усі симптоми до уваги (лише найбільш виражені беруться до уваги), але така оцінка потребує більше знань і досвіду. Отже, відображення ліків у Materia Medica більш об'ємніше і зрозуміліше, ніж окремі окремі симптоми, які виявлені у однієї особи. Ці фактори означають, що діагноз залишається лише припускати доти, поки він не буде підтвердженим дією ліків на пацієнта.
Закон подібності не є науковим законом в тому сенсі, що він науково не обгрунтований. Невдачу у гомеопатичному лікуванні можна завжди віднести до неправильного вибору лікарського засобу.
Найбільш характерний і дискусійний принцип гомеопатії є те, що лікування проводиться високими потенціями, при великих розведеннях, відомих як “динамізація” або “потенціювання.” Рідини розбавляються (з водою чи алкоголем - для нерозчинних водою речовин). Нерозчинні речовини розводять методом розтирання їх з лактозою. Вважається, що чим більше розбавлення, тим сильніша дія засобів.
Чинник розведення в кожній стадії складає традиційно 1:10 (“Д” або “Х” потенції) або 1:100 (“С” потенції). Ганеманн брав 30 С розведення для більшості цілей, тобто розбавлення 10030=1060. Оскільки число Avogadro складає лише 6.022 х 1023 /молів, то можливість наявності молекули ??рвинної речовини в 15 С маленька і маловірогідно, що хоча б одна молекула наявна в 30 С.
Гомеопатичні засоби, які мають високу “потенцію” містять лише воду, але ця вода, як вважають гомеопати, містить особливі “потаємні сили” біологічно-активних речовин. Це підлягає дуже серйозній критиці. Захисники гомеопатії заявляють, що послідовне розведення с?ецифічних речовин є різним (починаючи з 10% і далі по знижуючій), а чому є різним - не досить зрозуміло. Сучасна медицина відкидає те, що дуже розбавлені препарати мають якусь медичну дію. Пізніше гомеопати підтримували високі “потенції”, які не вважалися традиційними методами, проте деякі гомеопати вважали, що при гострих захворюваннях слід призначати низькі і середні потенції. Французькі і німецькі гомеопати використовують нижчі потенції, ніж їх американські колеги. Більшість гомеопатів стверджують, що вибір потенції є вторинним щодо вибору лікарського засобу і що добре підібраний лікарський засіб буде діяти різнобічно.[1]
Дихальна система -- відкрита система організму, яка забезпечує газообмін, формування гомеостазу в трахеобронхіальних шляхах, очищення повітря, яке вдихається, від чужорідних часток і мікроорганізмів, а також аналіз пахучих речовин в атмосферному середовищі. Форми взаємозв'язку захворювань верхніх і нижніх відділів дихальної системи можуть бути різними. Можливе інфікування бронхів і легенів каналікулярним і лімфогематогенним шляхом при патології порожнини носа і навколоносових пазух призводить дорозвитку риносинусобронхопульмональных захворювань. При первинному ураженні нижніх дихальних шляхів виникає так званий бронхосінусіт. Навіть просте механічне вимкнення верхніх дихальних шляхів з участі в дихальної функції веде до необоротних змін бронхолегеневого апарату.
Лікарські засоби для лікування органів дихання
Белладонна-Гомаккорд (Belladonna-Homaccord)
Склад: 100 мл містять: Belladonna Д2, Belladonna Д10, Belladonna Д30, Belladonna Д200, Belladonna Д1000, Echinacea angustifolia Д10, Echinacea angustifolia Д30, Echinacea angustifolia Д200 по 0,5 мл. Містить алкоголю 35 об'ємних%.
Розчин для ін'єкцій: 100 мл містять: Belladonna Д4, Belladonna Д10, Belladonna Д30, Belladonna Д 200, Belladonna Д1000, Echinacea angustifolia Д10, Echinacea карбункули
Побічні дії: не виявлено
Форма випуску та фасування:
Краплі: флакон - крапельниця містить 30 або 100 мл.
Розчин для ін'єкцій : упаковка містить 5, 10, 50 або 100 ампул по 1,1 мл.
Показання:Локалізовані запалення, наприклад, ангіни, тонзиліти, фурункули.[1]
Характеристика рослин які входять до препарату
Беладона звичайна
Листя беладонни - Folia Belladonnae
Трава беладонни - Herba Belladonnae
Корені беладони - Radices Belladonnae
Беладонна звичайна - Atropa Belladonna
Пасльнові - Solanaceae
Беладона звичайна (Atropa Belladonna) -- багаторічна трав'яниста рослина родини пасльонових (Solanaceae).
Ботанічна характеристика
Багаторічна трав'яниста рослина заввишки до1,5 м. Стебло розгалужене, листки яйцевидно загострені; квітки брудночервонуваті, поодинокі, пониклі; плід -- чорна блискуча ягода.
Хімічний склад. Усі частини рослини містять тропанові алкалоїди: атропін, гіосціамін, скополамін та інші. Максимальний вміст алкалоїдів виявлено в листках у фазі бутонізації і цвітіння рослини, в коренях -- у кінці вегетаційного періоду. Окрім алкалоїдів, у листках знайдено глікозид метилескулін; і в листках і в коренях виявлено скополетин.
Фармакологічні властивості
З лікувальною метою використовують листки (лат. Folia Вelladonnae), корені (Radix Вelladonnae) і траву (Herba Вelladonnae). Листки містять в собі алкалоїди, переважно гіосциамін, а також скополамін (гіосцин), глюкозид метилескулін, аспарагін, смолисті речовини. Корінь містить до 1,5% алкалоїду, в основному гіосциаміну, глюкозид метилескулін і до 12% дубильних речовин. З листя беладони виготовляютьфармацевтичні препарати -- екстракти і настойки, новогаленові препарати, які вживають як болезаспокійливий і протиспазматичний засоби при бронхіальній астмі, шлунковокишкових захворюваннях, а також при отруєнні морфієм. Гіосциамін розширює зіниці.[17]
Ехінацея
Трава Ехінацеї - Herba Echinaceae purpurae
Кореневища та кароні ехінацеї - Rizomata et radices Echinaceae purpurae
Ехінацея пурпурова - Echinaceae purpurae
Айстрові - Asteraceae
Ехінацемя --рід багаторічних трав'янистих рослин родини айстрових. Стебло пряме, до 150 см заввишки. Листки прості, овальні або лінійно-ланцетні, по краю -- зубчасті, нижні -- довгочерешкові, верхні -- майже сидячі. На кінцях стебел квітки розташовані неоднаково: крайні -- довгоязичкові, неплідні, пурпурові, темно-червоні або жовті; середні -- трубчасті, двостатеві. Цвіте у липні -- жовтні. Плід -- сім'янка.
Хімічний склад: Трава ехінацеї пурпурової містить полісахариди ( гетероксилан, арабінорамногалактан ), ефірні масла ( 0,15-0,50 %), флавоноїди, оксикоричні ( цікоріевая, феруловая, кумаровая, кавова ) кислоти, дубильні речовини, сапоніни, поліаміни, ехінацін ( амід поліненасиченої кислоти ), ехінолон ( ненасичений кетоспірт ), ехінакозід ( глікозид, що містить кавову кислоту і пирокатехин ), органічні кислоти, смоли, фітостерини;
кореневища і коріння - інулін (до 6 %), глюкозу ( 7 %), ефірні та жирні олії, фенолкарбонові кислоти, бетаїн, смоли. Всі частини рослини містять ферменти, макро- (калій, кальцій ) і мікроелементи ( селен, кобальт, срібло, молібден, цинк, марганець та ін.)
Показання до застосування. Препарати ехінацеї застосовують при імунодефіцитних станах, а також при гострих респіраторних вірусних захворюваннях, грипі, атопічному дерматиті, екземі, хронічних запальних захворюваннях (бронхіт, пієлонефрит), для зменшення негативного впливу на організм променевої терапії, при тривалості антибіотикотерапії, для попередження порушень гомеостазу у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Терапевтичний ефект при застосуванні препаратів ехінацеї проявляється протягом тижня.[20]
АГРІ(AGRI)
Склад: Контурна блістерна упаковка №1: Aconitum napellus (Аконіт) С200, Arsenum iodatum (Арсеник иодатум) С200, Toxicodendron quercifolium (Rhus toxicodendron) (Рус токсикодендрон) С200.
Контурна блістерна упаковка №2: Hepar sulfuris (Гепар сульфур) С200, Bryonia (Бріонія) С200, Phytolacca americana (Фітолякка) С200.
допоміжні речовини: лактоза, целюлоза мікрокристалічна, кальцію стеарат або магнію стеарат, аеросил.
Фармакологічні властивості. Агрі - комплексний гомеопатичний препарат, що виявляє протизапальну та жарознижувальну дію.
Показання для застосування. Препарат призначений для симптоматичної терапії гострих респіраторних (застудних, вірусних) захворювань у дорослих, а також для профілактики грипу та інших ГРВІ.
Побічна дія. Не виявлена.
Протипоказання. Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.
Характеристика рослин які входять до препарату
Аконіт або Борець аптечний
Трава Аконіту - Aconiti herba.
Аконіт - Aconitum
Сімейство Жовтецеві - Ranunculaceae.
Використовувані частини : молоді, цього року кореневі бульби, а також вся надземна частина під час цвітіння.
Аптечне найменування: бульби аконіту - Aconiti tuber, трава аконіту - Aconiti herba.
Діючі речовини: аконітін та інші алкалоїди.
Фармакологічні властивості. При попаданні на шкіру аконітін спочатку викликає запалення ( утворює бульбашки ), а потім анестезує. При прийомі всередину він викликає свербіж шкіри, глухоту і діє подавляюще на психомоторні центри. При тривалому прийомі, навіть у невеликих дозах, аконітін зменшує вміст еритроцитів і гемоглобіну в крові. Аконітін уповільнює частоту серцевих ударів і знижує артеріальний тиск, викликає аритмію і прекардіональний страх.
Побічні дії. На щастя, отруєння аконітом через неправильне застосування його як лікарської рослини дуже рідкісні. Дітей також навряд чи зваблять його плоди або інші частини рослини. Проте слід знати про ознаки отруєння ним. Дуже скоро ( вже через кілька хвилин) з'являється печіння в роті і свербіж у всьому тілі. Одночасно починається рясне виділення поту, що супроводжується ознобом і різким відчуттям холоду. Подальшими симптомами отруєння будуть нудота, блювота і пронос. Нарешті, німіють кінцівки, дихання сповільнюється і стає поверхневим, і вже через 20 хвилин може настати смерть в результаті колапсу. Заходи першої допомоги потрібно приймати без зволікання: відразу ж зверніться до служби швидкої допомоги або в лікарню! Постарайтеся викликати у потерпілого блювоту, давши йому випити солоної води (1-2 столові ложки кухонної солі на склянку води) і дратуючи глотку пальцем, пером або ручкою ложки. Після очищення шлунка дайте випити активоване вугілля ( 20-30 г збовтати у воді). Ніколи нічого не давати людині, яка втратила свідомість.[16]
Переступень білий або Бріонія біла (Bryonia alba). Переступень білий або Бріонія біла (Bryonia alba) -- багаторічна трав'яниста рослина родини Гарбузових -- Cucurbitaceae.
Хімічний склад: У коренях виявлено летку олію, 23 жирні кислоти : олеїнова кислота, пальмітинова кислота, бріонілова кислота. Також виявлена смола, кумарини, сапоніни, алкалоїд бріоніцин, глікозиди бріонідин, бріонол, бріонін, бріозид, бреїн, кукурбітациди B, D, E, L, пектинові сполуки.
Фармакологічні властивості переступня білого:
Фармакологічні властивості переступня визначаються його хімічним складом. Препарати з переступня білого надають болезаспокійливу, кровоспинну, ранозагоювальну, проносне, сечогінний, протикашльовий, тонізуючу, протиглисний, блювотний, протизапальну дію.
Протипоказання переступня білого: Всі частини переступня білого отруйні, особливо м'ясистий жовтуватий, нагадує ріпу корінь.
Траумель
Склад:Активні компоненти: рослинні - гамамелісу віргінський в розведенні D2 (15 мг), Арніка гірська в розведенні D2 (15 мг), Календула лікарська в розведенні D2 (15 мг), беладона в розведенні D4 (75 мг) Деревій звичайний в розведенні D3 (15 мг), звіробою звичайного у розведенні D2 (3 мг), Аконіт клобучковий в розведенні D3 (30 мг), Ехінацея пурпурна в розведенні D2 (6 мг), ехінацея вузьколиста в розведенні D2 (6 мг)ромашка в розведенні D3 (24 мгмінеральні - Печінка сірки в розведенні D8 (30 мг), Меркурій розчинний i в розведенні D8 (30 мг).
Побічні дії: Зареєстровані рідкісні випадки алергічних реакцій у місці застосування - свербіж шкіри, почервоніння.
Протипоказання: Підвищена індивідуальна чутливість до рослин родини складноцвітих.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами: Можна поєднувати з іншими лікарськими засобами.
Характеристика рослин які входять до препарату
Гамамеліс віргінський. Листя гамелісу - Folium Hamamelidis
Кора гамелісу - Cortex Hamamelidis
Гамамелис вирджинский - Hamamйlis virginiбna
Гамелісові - Hamamelidaceae
У природі гамамеліси виростають в лісах і по берегах річок в Східної Азії та Північної Америки. Обігові назви гамамелісу -- «чарівний горіх» або «чаклунський горіх». Плоди гамамелісу містять високий відсоток ефірного масла, а кора і гілки гамамелісу віргінського -- в'яжучі речовини.
Хімічний склад: Листя рослини (лат. Folium Hamamelidis) містять 7-11% глікозиду гамамелітаніна, вільну галловую кислоту і кверцетин. Свіжі листя містять трохи ефірного масла. Листя і кора (Cortex Hamamelidis) містять дубильні речовини гідролізованого групи.
Фармакологічні властивості: препарати з листя і кори гамамелісу віргінського надають терпкий, бактеріостатичну та судинозвужувальну дію. Вони використовуються при варикозному розширенні вен, геморої, флебітах, для лікування ран і при травматичних пошкодженнях шкіри ( в останньому випадку гамамелис віргінський є повноцінним замінником арніки гірської ), для зупинки носових і внутрішніх кровотеч. При тих же свідченнях, а також при емфіземи легенів, препарати гамамелісу віргінського використовуються в гомеопатії. Рослину внесено до фармакопею США і більшості європейських країн, де входить до складу багатьох препаратів, в тому числі і косметичних.
Протипоказання: передозування викликає пониження артеріального тиску, прискорене сечовипускання, прискорене дихання і непрохідність кишечника.
Арніка гірська
Квіти арніки - Flores Arnicae
А рніка гірська - Arnica montana
Айстрові - Asteraceae
Арніка гірська (лат. Arnica montana) -- вид багаторічних трав'янистих рослин родини складноцвітих. Рослина з темножовтими або оранжевими квітками у великих поодиноких кошиках. Стебло прямостояче, 15--80 см завдовжки.
Кореневише товсте, стрижневого типу. Стебло рослини виростає лише на другий рік. Стеблові листки прості, довгастої форми з хвилястими краями, сидячі. Листки на стеблі наполовину менші, ніж ті, що зібрані при корені в розетку. Квітки оранжеві, двостатеві, верхівкові, поодинокі, зібрані в кошики, мають приємний специфічний запах.
Хімічний склад: кошиках знайдено летку олію (0,04--0,15%), арцинін (близько 4%), що являє собою суміш двох ізомерних тритерпенових речовин -- арнідіолу та фарадіолу з групи люпеолу.. Біологічно активною речовиною рослини, що діє на м'язову тканину матки, є арніфолін. Крім того, в арніці виявлено близько 5 % дубильних речовин, ситостерин, каротиноїди та ін..
Використання: арніка використовується в офіційній фармакології багатьох країн світу на всіх континентах. З неї готують жовчогінні, протизапальні, антихолестеринові препарати. Ліки з арніки прискорюють серцевий ритм, тонізують діяльність головного і спинного мозку, мають седативну або тонізуючу дію залежно від дозування. Препарати, виготовлені з витяжками з коріння арніки, впливаю на тонус мускулатури внутрішніх органів, і тому успішно використовуються в гінекології. Вплив цих коштів на периферичний кровообіг дає можливість застосовувати її для лікування очних захворювань, хвороб легенів і судин, при травмах і крововиливах. Зовнішньо кошти з арніки застосовують як ранозагоювальні і знімають запальні процеси.
Протипоказання: засоби з арніки гірської можуть бути токсичні, тому застосовувати їх потрібно з великою обережністю. Взяти хоча б таку властивість арніки, як надання різного впливу на організм залежно від дозування, іноді прямо протилежного. Тому порада лікаря тут обов'язковий. Якщо все ж необережний лікар прийняв засіб з арніки і відчув озноб або задишку - у наявності передозування препарату. Також можуть виникнути тошнотно позиви, біль у животі, підвищена пітливість, пронос або запор. При занадто великій дозі може бути навіть порушення функції серцево -судинної системи. Тому обережність при поводженні з таким сильним засобом не завадить.
Нагімдки лікарські
Нагімдки лікарські (лат. Calйndula officinбlis) -- трав'яниста рослина родини Айстрових(Asteraceae). Інші назви -- календула або крокіс.
Представники роду виростають в Середземномор'ї, Західній Європі і Передній Азії.
Деякі види, наприклад, Нігтики лікарські (календула лікарська), належать до числа популярних декоративних рослин.
Квітки нагідок містять каротиноїди, флавоноїди.
Хімічний склад: В квіткових кошиках містяться каротиноїди: каротин, ликопін, віолоксантин, цитраксантин, рубиксантин, флавохром. В надземних частинах розташовано до 10% календи на (гіркого смаку). Запах квіток календули завдячує ефірним маслом. В суцвіттях календули містяться смоли (біля 3,4%), слиз (2,5 %), азотовмісткі слизи (1,5 %), кислоти - яблучна (6-8%) і сліди саліцилової. Квіткові кошики містять невивченнні алкалоїди, в коренях виявлений інулін
Фармакологічні властивості: Суцвіття нагідок допомагають загоєнню і прискорюють епітелізацію при виразках і атонічних шкірних ранах, мають протизапальну і протимікробну дію. Водні витяжки з нагідок мають бактерицидну дію щодо багатьох патогенних мікроорганізмів, особливо стафілококів. Детальні дослідження впливу водних витяжок з нагідок на експериментальні виразки шлунка у пацюків показали, що нагідки мають добре виражений ульцепротективний ефект, який запобігає появі деструктивних змін у слизовій оболонці шлунка у 40-70% хворих. Тому нагідки приписують при запальних процесах слизової оболонки ротової порожнини, шлунка і дванадцятипалої кишки, гастриті, дитячій диспепсії, стрептококовій і стафілококовій інфекції, гнійних ранах, піореї, карбункулах і фурункулах, ранах від опіків, виразках від розширення вен і склерозу судин. Квітки нагідок діють заспокійливо на центральну нервову систему, знижують рефлекторну збудливість, посилюють діяльність серця, тобто збільшують амплітуду серцевих скорочень та уповільнюють ритм. Приписують при серцевих захворюваннях з порушенням ритму і гіпертонічній хворобі, в клімактеричний період. 20% спиртова витяжка з нагідок дає добрий антигіпертонічний ефект та знаходить застосування в стоматології для лікуванні стоматитів, афтозу, парадонтозу. Водні витяжки нагідок мають холеретичну (жовчотворну) дію при жовчній дискінезії і хронічному холециститі.
Протипоказання:засоби з арніки гірської можуть бути токсичні, тому застосовувати їх потрібно з великою обережністю. Взяти хоча б таку властивість арніки, як надання різного впливу на організм залежно від дозування, іноді прямо протилежного. Тому порада лікаря тут обов'язковий. Якщо все ж необережний лікар прийняв засіб з арніки і відчув озноб або задишку - у наявності передозування препарату. Також можуть виникнути блювотні позиви, біль у животі, підвищена пітливість, пронос або запор. При занадто великій дозі може бути навіть порушення функції серцево -судинної системи. Тому обережність при поводженні з таким сильним засобом не завадить.
Деревій звичайний
Деревій звичайний (Achillea millefolium) -- волосистоопушена трав'яниста рослина з кореневищем, родини Айстрових (Asteraceae).
Інші назви: Деревій тисячолистий, кривавник, серпоріз, маточник тощо. Латинська назва роду походить від імені міфічного героя Ахіллес, який нібито першим використав цю рослину для лікування. Видова назва утворена від грецьких слів, що в перекладі означають «тисяча листків». Українська назва, очевидно, пов'язана з наявністю в рослині дубильних речовин.
Хімічний склад: Трава містить ефірну олію (до 0,8%), флавоноїди (лютеолін-7-глікозид, рутин), сесквітерпени (матрицин, мілефолід, балханолід), дубильні й гіркі речовини, ахілеїн, вітамін К, органічні кислоти (оцтова, мурашина, ізовалеріанова) та інші речовини. До складу ефірної олії входять проазулен, аі р-пінени, камфора, борнеол, туйон, цинеол, каріофілен тощо.
Властивості і застосування: деревій володіє багатьма корисними властивостями, головними з яких є протизапальна і протимікробна. Також він допомагає проти золотистого та білого стафілокока, підвищує згортання крові, володіє протизапальними і протиалергічними властивостями, сприяє зняттю болю при кишково-шлункових захворюваннях.
Завдяки наявності гіркоти і ефірних масел деревій звичайний використовують для підвищення апетиту, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, як кровоспинний засіб при різних внутрішніх крововиливах: легеневих, кишкових, маткових, гемороїдальних, ясенних або кровотечах з внутрішніх ран. Так само препарати з трави можна застосовувати як заспокійливі засіб.
У народній медицині деревій дуже люблять і застосовують при нічних судоргах в ногах, головних болях, недокрів'ї, глистах, у вигляді припарок на кровоточащі або гнійні рани, нариви. Це істотно прискорює загоювання і сприяє зупинці крові. У вигляді настою застосовують для поліпшення апетиту, лікування дихальних шляхів, при порушеннях менструального циклу, для збільшення кількості молока у годуючих матерів.
Протипоказання: не рекомендується застосовувати препарати з деревію звичайного під час вагітності та індивідуальній непереносимості.
Ромашка лікарська
Ромашка лікарська (Matricaria recutita, або Matricaria chamomilla, або Chamomilla recutita[1]) -- однорічна рослина 15--З0 см заввишки, із сильним своєрідним запахом родини Айстрових. Латинська назва роду утворена від грецького слова, що означає мати (очевидно, пов'язана з лікувальними властивостями саме цієї рослини).
Хімічний склад: Суцвіття ромашки аптечної містять 0,2-0,8% ефірного масла (основними діючими речовинами його є сесквітерпенові лактони - хамазулін і його попередник рохамазулін); сесквітерпенові вуглеводи (фармазен і кадинін); сесквітерпенові спирти (бізаболол, бізабололоксид, кетоспирт); каприлову кислоту. Крім цього, в суцвіттях наявні сесквітерпенові лектони матрицин і матрикарин, флавоноїди, кумарини, ситостерин, холін, гіркі речовини, полісахариди, каротин, аскорбінова кислота, ізовалер'янова і інші органічні кислоти.
Показання: ромашка лікарська жовчогінна, збуджує апетит, знімає спазми мускулатури шлунково-кишкового тракту, проявляє болетамувальні, заспокійливі властивості.
Застосовують препарати ромашки при гастритах, гепатитах, холециститах, колітах, циститах, підвищеній кислотності шлункового соку, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, злоякісних пухлинах, зобі, для обробки гнійних ран і виразок, примочок при кон'юнктивітах,дерматиті, опіках (для запобігання утворення пухирців), для спринцювань при кольпіті. Настій суцвіть ромашки на олії використовують для натирання при ревматизмі та подагрі.
Протипоказання: при вживанні великих доз можливе пригнічення центральної нервової системи, головний біль і слабкість. Не можна приймати препарати з ромашки при анацидному гастриті, схильності до діареї, індивідуальної нестерпності.[5]
Звіробій звичайний
Звіробій звичайний (Hypericum perforatum L.), місцеві назви: стокровиця, калмицький чай, зілля свєтоянське, заяча крівця тощо --багаторічна трав'яниста рослина родини звіробійних.
Хімічний склад: У траві звіробою містяться флавоноїди (гіперозид, рутин, кверцитрин, изокверцитрин і кверцетин), флюоресцирующие, фарбувальні і дубильні речовини, каротин, гіперицин, ефірне масло, смоли, нікотинова і аскорбінова кислоти, вітаміни Р і РР, холін, антоціани, сапоніни, спирти, сліди алкалоїдів та інші сполуки.
Всі ці діючі речовини формують основу хімічного складу звіробою звичайного (звіробою звичайного).
Використання: Лікарська, фітонцидна, ефіроолійна, танідоносна, харчова, фарбувальна, медоносна, отруйна рослина.
У науковій медицині використовують квітучі верхівки пагонів -- Herba Нурегісі як в'яжучий, протизапальний і тонізуючий засіб при кровохарканні, кашлі, проносах, колітах, хворобахпечінки, для укріплення ясен. Лікарські властивості звіробою пов'язані з його досить складним хімічним складом. Трава звіробою містить дубильні, смолисті, фарбувальні речовини,флавоноїди, каротин, вітамін С, глюкозид гіперін, холін, сапоніни тощо. Із звіробою звичайного виробляють антибактеріальні препарати іманін і новоіманін, якими лікують гнійні рани, тяжкі опіки, гострі катари дихальних шляхів. Новоіманін використовують для боротьби з бактеріозами овочевих рослин і проти вірусної мозаїки тютюну. Звіробоєм лікують стоматити,гайморити, фарингіти, молочницю у дітей.
Протипоказання: Звіробій підвищує чутливість організму до світла. Якщо його приймати тривалий час, то варто цей період уникати частого перебування на сонці. В іншому звіробій абсолютно нешкідливий.[21]
Гомеопатія у лікуванні хвороб шлунку
Захворювання шлунково-кишкового тракту належать до найпоширеніших захворювань внутрішніх органів людини. За останні роки, число людей, які страждають різними захворюваннями шлунка та кишечнику, зросла в багато разів.
Судячи з усього, це можна пояснити насамперед погіршенням екології нашої планети, а також появою на прилавках магазинів великої кількості неякісних та шкідливих для здоров'я продуктів харчування
Хепель (Hepeel)
Склад: Colocynthis Д6 - 90 мг, Chelidonium Д4 - 30 мг, Lycopodium Д3 - 30 мг, Nux moschata Д4 - 30 мг, China Д3 - 30 мг, Phosphorus Д6 - 15 мг, Carduus marianus Д2 - 15 мг, Veratrum Д6 - 60 мг.
Хепель - гомеопатичні таблетки або розчин для ін'єкцій комплексного складу. Препарат має протизапальну, гепатопротекторну, жовчогінну, спазмолітичну і антидиарейное властивості, що дозволяє його застосовувати при захворюваннях гепато- біліарної системи. При запальних процесах в жовчовивідних шляхах ( холангіт або холецистит) обгрунтовано призначення препарату на фоні застосування Injeel -Cola і і Chelid - Homaccord. Якщо захворювання супроводжується гастрокардіальному симптомокомплексом або розвивається на тлі гастриту - з гомеопатичними засобами є гайка абсцес - Homaccord і Gastricumeel. Якщо у пацієнта реєструється панктеатопатія, то Хепель призначається в комбінації з печінкою його - Injeel і Ceanothus - Homaccord. При ураженнях паренхіми печінки результати лікування краще, якщо засіб призначається спільно з Injeel -Cola і і Chelid - Homaccord. Рекомендується використовувати препарат так само при порушеннях апетиту, здутті живота, поліартриті, екземі, вуграх - для стимуляції дезінтоксикаційної активності гепатоцитів.
Протипоказання: не використовують при підвищеній чутливості до компонентів Хепель.
Вагітність: призначення вагітним і годуючим повинно здійснюватися тільки лікарем.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами: комбінується з іншими лікарськими засобами без розвитку клінічно значущих взаємодій
Характеристика рослин які входять до препарату
Плаун булавовидний
Плаун булавовидний (Lycopodium clavatum L.), місцеві назви -- лікоподій, дереза, плавун тощо. Багаторічна, трав'яниста, вічнозелена спорова рослина родини плаунових (Lycopodiaceae) (30-50 см заввишки). Стебло повзуче, довге (до 1 м), вкорінюється, з висхідними короткими пагонами, густо вкритими листками. Стебло й гілочки циліндричні з неправильно дихотомічним галуженням. Листки чергові, відхилені, дрібні, лінійно-ланцетні, загострені в довгий, білий, ламкий волосок, майже цілокраї, серпоподібно зігнуті догори.
Хімічний склад: У траві плауна булавовидного виявлені алкалоїди - лікоподін, лікодолін, клаватін, клаватоксін, клавоволін, фавцеттін, фавцеттідін, деатіл фавцеттін, нікотин та інші. Спори плауна містять до 50 % жирної олії, сліди алкалоїду лікоподіна, смоли, камеді.
Вивчення хімічного складу плауна почалося в 1881 році. Спочатку з нього була виділена суміш алкалоїдів лікоподіна, потім з аргентинського плауна отримали алкалоїд пілліханін, названий так по народному назвою цієї рослини - пілліган. Алкалоїд дуже отруйний, гіркого смаку, з мишачим запахом. У 1934 році професор А.П. Орєхов виділив алкалоїд з плауна річного. У тому ж році польський професор Я.Я. Мушинський описав сильнодіючі алкалоїди у всіх п'яти видах плауна, що ростуть в Середній Європі. Пізніше з плауна булавовидного отримали алкалоїди лікоподін, клаватін, нікотин і ряд інших. Порошок містить близько 50 % жирної олії, цукру, мінеральні речовини.
До теперішнього часу досліджено більше 9 видів плауна, в них у цілому виявлено 35 різних алкалоїдів. Нікотин присутній в 4 видах. Він знайдений також в хвощі польовому і є єдиним алкалоїдом, яке трапляється і в квіткових ( явнобрачних ), і в тайнобрачних рослинах ( плавунах і хвощах ). Цим встановлюється між настільки далекими систематичними групами рослин загальне алкалоідного ланка, що казала про їхній хімічний спорідненість.
Всі ці діючі речовини формують основу хімічного складу плауна булавовидного ( лікоподію ).
Фармакологічні властивості і використання. Спори плауна використовують як найкращу присипку для немовлят, для присипання запрілих місць, гострих і навіть мокнучих екзем, пролежнів, ран, опіків та відморожень і як присипку при сверблячці. У вигляді відвару спори використовують для обмивань і примочок при шкірних захворюваннях (короста, псоріаз, сверблячі висипи, гнояки, фурункули, товчені рани) та для місцевих ванн при судомі. Внутрішнє застосування спор зумовлене їхніми протизапальними, болетамувальними й сечогінними властивостями. Відвар спор п'ють, не проціджуючи, при запальних хворобах нирок і сечового міхура, затримці сечі в дітей, при печінкових і ниркових коліках, спазмах м'язів травного тракту, нервових і ревматичних болях та при хворобах дихальних шляхів. Замість відвару спор можна вживати настій плауна. В гомеопатії спори плауна застосовують при хворобах шлунково-кишкового тракту, печінки й дихальних органів (пневмонія, бронхіт та ін.), а у фармацевтиці -- для обсипання пілюль.[24]
Чистотіл звичайний або Чистотіл великий
Чистотіл звичайний або Чистотіл великий (Chelidonium majus L.) -- є єдиним видом монотипного роду Чистотіл з родини макових -- Papaveraceae.
Багаторічна трав'яниста рослина (30-100 см заввишки) з коротким кореневищем і жовтогарячим молочним соком. Стебло прямостояче, слаборебристе, як і листки, рідко вкрите волосками, вгорі розгалужене. Листки чергові, ясно-зелені, зісподу сизуваті, непарно-перисторозсічені з 3-11 сидячими зарубчастими частками. Частки округло-яйцеподібні або видовжено-оберненояйдеподібні, при основі часто збіжні. Прикореневі листки більші, довгочерешкові, стеблові сидячі.
Хімічний склад: Рослина отруйна, містить ізохіноліновие алкалоїди, похідні бензофенантрідіна : гомохелидонин, хелеритрин, хелідонін, сангвінарін, протопин та інші (понад 20 алкалоїдів ). Хелідонін - алкалоїд, близький за будовою до папаверину і морфіну. Гомохелидонин - судомний отрута, сильний місцевий анестетик. Хелеритрин володіє местнораздражаюшім дією; сангвінарін надає короткочасне наркотичну дію з подальшим розвитком стріхніноподобних судом, збуджує перистальтику кишечника і секрецію слини, місцево викликає роздратування з подальшою анестезією. Протопин зменшує реактивність вегетативної нервової системи, тонізує гладку мускулатуру матки.У чистотілі також виявлені сліди ефірного масла, багато аскорбінової кислоти (до 1000 мг%), каротин, флавоноїди, сапоніни, гіркоти, органічні кислоти : хелідоновую, яблучна, лимонна та янтарна, смолисті речовини.
Показання: видалення бородавок, виразок, екземи, при туберкульозі та інших захворюваннях шкіри. Крім того, чистотіл входить до складу препарату для лікування печінки і жовчного міхура.
Професор А. Губергриц рекомендує настій трави (10 г на 200 г води) приймати по столовій ложці Чистотіл звичайний.
Протипоказання: викликає тошноту, рвоту, понос, а при великій дозі--смерть.
Мускатний горіх
Мускатний горіх - Mynstica fragrans Houtt.
Сімейство мускатніковие - Mynsticaceae.
Мускат, мускатний горіх, мускатник, мускатне дерево (Myristica) -- рід вічнозелених дводомних дерев родини мускатникових. Налічує понад 100--120 видів. Дерево, 9-12 метрів заввишки, з м'ясистими листками та світло-жовтими ароматними квітами, які зібрані в зонтичні китиці. Плоди завдовжки 6-9 см, жовтого кольору, з м'ясистим навколоплідником, в якому знаходиться велика насінина з гіллястим червонуватим присімянником.
Хімічний склад: Насіннєве ядро (мускатний горіх) містить не менше 3% ефірного масла складного складу (включає пінен, гераніол, евгенол, дипентен, ліналоол та ін), близько 40% щільної жирного масла, що складається в основному з тригліцеридів миристиновой кислоти, а також крохмаль (близько 20%), пігменти, сапоніни, пектинові речовини. Прісемяннік (мускатний колір) містить не менше 4,5% ефірного, 2% жирної олії і 30% амілодекстріна.
Показання: ускатний горіх має дуже сильну збудливу й одночасно заспокійливу дію на центральну нервову систему, інгібує (сповільнює утвір) простагландинову систему шлунку (простагландини - біологічно активні речовини, що викликають запалення), що сприяє лікуванню виразкової хвороби шлунку й 12-перстної кишки, виявляє протимікробна й протипухлинна дію, зміцнює імунітет, структуру волосся і хрящів, пам'ять і нерви, лікує різні статеві розлади. У малих дозах мускатний горіх розслаблює мускули, заспокоює тіло, сприяє виведенню газів з організму. Але в більших кількостях мускатний горіх є отрутою, приймання його може бути навіть смертельним.
У традиційній медицині країн Сходу мускатний горіх у дуже маленьких дозах застосовували для лікування доброякісних пухлин і для профілактики злоякісних пухлин, для лікування туберкульозу, сексуальних розладів, зміцнення волосся, імунітету й усього організму в цілому, зменшення будь-якого болю. Уважалося, що мускатний горіх корисний при захворюваннях м'язів і суглобів, остеохондрозі, захворюваннях шлунку й кишечнику (у тому числі при його здутті), нудоті й поносі. Тривале приймання мускатного горіха в дуже малих дозах сприяє поліпшенню пам'яті й зміцненню нервової системи.
Зовнішньо ефірне масло мускатного горіха застосовують, змішуючи з рослинними оліями (5 крапель на столову ложку). Таким маслом натирають суглоби й м'язи при болях, роблять компреси. Трохи крапель ефірного масла мускатного горіха можна додати у ванну, розмішавши його попередньо в молоці.
Протипоказання: Масло мускатного горіха використовується тільки зовнішньо. Його не можна застосовувати при його індивідуальній непереносимості, дітям (може викликати подразнення шкіри), вагітним жінкам (викликає приплив крові до матки), людям, що страждають судорожними припадками й підвищеною збудливістю.
Усередину всі препарати мускатного горіха в нашій країні не приймаються: у нас немає традицій лікування цією рослиною. Тому що мускатний горіх має багато побічних ефектів (підвищення артеріального тиску, серцебиття, задишка і так далі), а його передозування чревата смертельним результатом, то краще не спокушати долю й застосовувати його тільки зовнішньо й у якості пряної приправи до блюд.[22]
Росторопша плямиста. Плоди росторопші плямистої - Fructus Silybi mariani.
Розторопша плямиста - Silybum marianum
Родина Айсторових - Asteraceae
Росторопша плямиста- це дуже колюча рослина заввишки до 2 метрів, квітки яскраво фіолетового кольору, укладені в колючий кошик. Поширена вона в Західній і Центральній Європі, південних районах Росії та Україні, Західного Сибіру, а також в Америці, Азії, Шотландії. Цвіте в липні-серпні.
Хімічний склад: Основними діючими речовинами є флавоноїди і флавонолігнани (силібін, силікристин, силідіанін). Крім того, містяться алкалоїди, сапоніни, жирне масло (до 25%), білки, вітамін К, смоли, слиз, тирамін, гістамін, а також макро-і мікроелементи.
Фармакологічна дія: найзнаменитіший ефект розторопші плямистий - гепатопротекторний. Флаволігнани насіння рослини запобігають вивільненню лізосомальних ферментів у клітинах печінки ( гепатоцитах ), гальмують процеси перекисного окислення ліпідів. Тобто, розторопша має антиоксидантну дію. Гепатоцити стають менш вразливими для токсинів, підвищується здатність печінки до регенерації, відбувається її детоксикація.
Слиз насіння розторопші має гастропротекторну ( захищає шлунок ) дію. Що міститься в них бетаїн покращує травлення за рахунок жовчогінного ефекту. Жирне масло сприяє профілактиці атеросклерозу за рахунок ненасичених жирних кислот. Макро- і мікроелементи, вітаміни сприяють нормалізації обміну речовин. Також розторопша стимулює вироблення молока.
Протипоказання: такі не зафіксовані. Іноді при первинній чищення печінки виникають невеликі больові відчуття.
Чемериця біла
Кореневище чемериці - Veratri rhizoma (раніше: Rhizoma Veratri)
Чемериця біла - Veratum album L.
Мелантіевие - Melanthiaceae
Чемериця біла Veratrum album -- багаторічна трав'яниста, з товстим коротким кореневищем рослина родини лілійних. Стебло пряме, 50--150 см заввишки, циліндричне, у верхній частині густо- і короткоопушене. Листки великі, спіральне розміщені, численні, цілокраї, вздовж складчасті, зверху голі, зісподу -- опушені, звужені внизу в широкі піхви; нижні листки яйцевндно-еліптичні або еліптичні, верхні -- ланцетні. Квітки полігамні, зсередини брудно-білі, зовні зеленуваті і злегка пухнасті, зібрані у волотеве суцвіття: нижні квітки двостатеві, верхні - чоловічі. Оцвітина проста, шестироздільпа, з видовженоеліптичними або видовженооберненояйцевидними, загостреним й, звуженими до основи і дрібнозубчастими по краю частками. Плід -- яйцевидно-еліптична, тригранна коробочка.
Використання: у науковій медицині використовують висушені кореневища з коренями - Rhizoma cum radicibus Veratri при неврологічних і ревматичних болях.
У народній медицині корені та кореневища використовують при екземі, внутрішньо - як жарознижуючий засіб, при запаленні легень, ревматизмі, тифі.
У ветеринарії досить часто застосовують настій чемериці як протипаразитний засіб (від вошей, ґедзів); як засіб, що поліпшує травлення (для посилення ремиґання у великої рогатої худоби), як блювотний засіб для свиней і собак; при гіподерматозі рогатої худоби. Екстракт коренів має протикоростяну дію. Чемерицею отруюються навесні коні, велика рогата худоба, вівці.
Чемериця - дуже отруйна рослина, її корені містять п'ять-шість алкалоїдів, з яких найбільш отруйний протовератрин, що здатний пригнічувати центральну нервову систему, шкідливо діє на шлунково-кишковий тракт ї серцево-судинну систему.
Інсектицидна і ратицидна дія коренів чемериці була відома ще за часів Римської імперії. З цією метою використовували настої кореневищ з коренями, або водні відвари. Обприскуванням знищують гнізда плодової молі, кільчастого шовкопряда, псевдогусінь вишневого слизистого пильщика, попелиці, капустяного білана тощо.
Настої ефективні не тільки проти личинок, а й проти дорослих комах.
Побічна дія: чемериця - смертельно отруйна рослина! Прийом 20 г аптекарського сировини вже може призвести до отруєння зі смертельним результатом. Нудота, блювота і уповільнення пульсу - перші ознаки отруєння. В цьому випадку необхідно якомога швидше вивести отруту з організму. На щастя, отруєння чемерицею зустрічаються рідко, оскільки рослина безпосередньо всередину не вживається. Однак це слід знати, щоб дітей відгородити від отруєнь.
Кавун колоцинт
Кавун колоцинт - Citrullus colocynthis
Родина гарбузові- Cucurbitaceae
Кавун колоцинт (лат. Citrullus colocynthis) -- багаторічна однодомна трав'яниста шорстковолосиста рослина родини гарбузових. Стебло коротковолосисте, лазяче (за допомогою дво-трироздільних вусиків), дуже розгалужене, округло-гранчасте, 2--3 м завдовжки. Листки чергові, черешкові, трикутно-яйцевидні, надрізані на виїмчасто-перисті лопаті. Квітки одностатеві, на коротеньких ніжках, одиничні; віночок 5-роздільний, блідо-жовтий. Плід -- ягодоподібний, кулястий, жовтий, з сухим губчастим гірким м'якушем. Цвіте у червні -- липні. Плоди достигають у серпні -- вересні.
Хімічний склад: М'якуш (пульпа) плодів містить глікозиди (до 2 %), смоли, пектинові та білкові речовини.
Фармакологічні властивості: Кавун колоцинт входив до 8-го видання Державної фармакопеї СРСР. Плоди рослини у вигляді порошку або екстракту використовували як сильний проносний засіб. Препарат акофіт, який раніше застосовували при радикуліті та ішалгії, мав у своєму складі настойку плодів колоцинту. Крім цього, колоцинт входить до складу препаратів, якими лікують водянку (набряки). Пізніше, у зв'язку з високою токсичністю і нестачею сировини, колоцинт вилучили з Державної фармакопеї СРСР. Останнім часом рослина знову привернула увагу дослідників своєю протипухлинною активністю. Настойку сухих плодів колоцинту використовують у гомеопатії.
Гомеопатія у лікуванні серцевих хвороб
Серцеві хвороби -- це цілий ряд різних захворювань, які вражають серце та серцево-судинну систему. Вивченням хвороб серця, їх профілактикою та лікуванням займається кардіологія.
Хомвіотезин
Склад1 таблетка містить: Reserpinum D3(Резерпін D3)32,0 мг, Rauvolfia D3(Раувольфія D3) 32,0 мг, Viscum album D2(Омела біла D2) 32,0 мг,Crataegus D2(Глід D2)64,0 мг;
допоміжні речовини: лактоза, магнію стеарат.
Фармакологічні властивості.Комплексний гомеопатичний препарат з гіпотензивною дією.Нормалізуюче діє на внутрішньо серцевугемодинаміку, скоротливість міокарда, тонус артерій, функцію нирок, м'якознижує артеріальний тиск і стабілізує його. Відзначається доброю переносимістю.
Механізм гіпотензивної дії обумовлений впливом на судиноруховий центр в довгастому мозку, зниженням серцевого викиду і загального периферичного опору судин, зниженням концентрації біогенних амінів (катехоламіну, допаміну) в центральній нервовій системі, спазмолітичною дією. Підвищує діурез і виділення азотистих речовин, має анти аритмічний, антиатеросклеротичний, мемраностабілізуючий ефекти. Має м'яку седативну дію (зменшує відчуття тривоги, страху, депресії, емоційної напруженості) за рахунок впливу на центральну нервову систему.
Побічна дія Можливі алергічні реакції.
Протипоказання Препарат протипоказаний при алергії на один з його компонентів.
Характеристика рослин які входять до препарату Раувольфія
Раувольфія (Rauvolfia), рід рослин сімейства кутрових. Чагарники, напівчагарники або дерева, що містять молочний сік. Листя просте, цілісне, часто шкірясті, зазвичай по 3--5 в мутовках. Квітки у верхівкових або пазухах соцветіях; чашка коротка, 5-надрезная або 5-роздільна; віночок трубчастий з 5-лопатевим відгином; тичинок 5; товкач з 2 плодолистків; плід з 2 кістянок, одна з яких інколи недорозвинена. 40--50 (по ін. даним, до 100) видів, поширених в тропіках (виключаючи Австралію). Широко відомий Р. зміїна (R. serpentina), виростаюча в Індії, Бірмі, Шрі-Ланке, Індонезії. Підземні органи цієї рослини і декілька ін. видів (наприклад, R. vomitoria -- тропічна Африка, R. tetraphylla -- тропічна Америка) містять понад 20 алкалоїдів, з яких найбільше значення мають резерпін, ресцинамін, іохимбін, аймалін, серпентин і ін. Резерпін застосовують як заспокійливе, знижуюче артеріальне кров'яний тиск засіб, аймалін -- як протиаритмічне. Сума алкалоїдів Р. входить до складу препарату раунатін.
Хімічний склад Корневища и корни раувольфии содержат около 20 индольных алкалоидов, которые в пересчете на сухое сырье растения составляют 1-2%. Наиболее известные из них резерпин, резерпинин, раупин, серпентин, ресцинамин, аймалицин, аймалин, аймалинин, серпин, иохимбин, тебаин, папаверин и др.
Все эти действующие вещества формируют основу химического состава раувольфии змеиной (серпентины).
Застосування: Здавна корінь раувольфії зміїної використовують в Індії як цілющий засіб при укусах змій і комах, при лихоманці, проносі і навіть холеру і як снодійне для дітей. На Яві його дають перш за все як глистогінний засіб.
Наука має справу з цим цілющим рослиною всього близько шести десятиліть. У 1931 році був відкритий складу першого алкалоїду раувольфії, згодом виділяли все нові і нові алкалоїди, з'ясовували їх структуру і розробляли методику їх синтетичного отримання. Тому в ряді місць, зокрема в Німеччині, експериментували не з самим аптекарським товаром, а з окремими компонентами або з витяжками з вихідного матеріалу.
При застосуванні раувольфии на першому плані стоїть заспокійливу дію і зниження кров'яного тиску, проте не можна не згадати і спазмолітичну дію, особливо при судомах гладкої мускулатури. Незліченні препарати з компонентами раувольфии використовуються по всьому світу для зниження кров'яного тиску, для пом'якшення станів збудження і запобігання від зовнішніх дратівливих впливів. Якщо ж врахувати комбінації з іншими цілющими рослинами - такими, як глід, омела, часник, - число ліків для самих різних цілей стає безмежним. Тим не менш самолікуванням раувольфії займатися не слід, потрібно попередньо проконсультуватися з лікарем.
Гомеопатичний засіб Rauvolfia serpentina застосовується при станах депресії і для зниження кров'яного тиску. Засіб це використовують в низьких ступенях розведення (від D1 до D3) для зниження кров'яного тиску, у високих (від D6) - для лікування нервових хвороб і психозів.
Побічні дії: Раувольфію можна застосовувати тільки під наглядом лікаря, так як ліки, діючими речовинами якого є алкалоїди, не може не володіти побічними діями. При неправильному застосуванні та передозуванні з'являються порушення кровообігу, кошмарні сни і важка депресія. Головне - часто спостерігається синдром Паркінсона. видимими ознаками якого є уповільнення рухів і психічних реакцій.
Омела біла
Омела біла (Viscum album L.) Місцеві назви -- імела, баб'ячий прокльон. З родини омелових - Loranthaceae. Напівпаразитна рослина, що оселяється на надземних частинах листяних, рідко хвойних дерев. Багаторічний кущик (20-60 см заввишки), здебільшого кулястої форми (20-120 см у діаметрі) з вилчасторозгалуженими, голими, зеленувато-жовтими, дерев'янистими гілками. Корені проникають під кору дерев рослин-живителів і розвивають присоски (гаусторії), що вростають углиб стовбура. Листки супротивні (3-6 см завдовжки, 6-15 см завширшки), зимуючі, сидячі, шкірясті, товсті, жовто-зелені, видовжені, на верхівці тупі, цілокраї, голі. Квітки жовті, непомітні, роздільностатеві, сидячі розміщені по 3-6 у розвилках гілок. Рослини дводомні. Тичинкові квітки з простою, віночкоподібною, трубчастою, чотирироздільною оцвітиною, тичинок чотири, пиляки сидячі, прирослі до листочків оцвітини. Оцвітина маточкових квіток з 3-4-роздільним відгином; стовпчика немає, приймочка сидяча, порошкоподібна, зав'язь нижня.
...Подобные документы
Історія вивчення та використання лікарських рослин. Коротка ботанічна характеристика, сировина, хімічний склад на застосування деяких лікарських рослин, які впливають на захворювання дихальної системи. охорона і збереження лікарської рослинної сировини.
курсовая работа [49,4 K], добавлен 21.11.2008Прегніл як препарат людського хоріального гонадотропіну, отриманого із сечі вагітних жінок: аналіз умов зберігання, загальна характеристика фармакологічних властивостей. Розгляд головних особливостей взаємодії Прегнілу з іншими лікарськими засобами.
курсовая работа [26,9 K], добавлен 10.12.2015Визначення камеді, її склад, фізичні та хімічні властивості. Основні особливості лікарських рослин та рослинної сировини, що містять камеді. Загальна характеристика гетерополісахаридів, їх використання у науковій, народній медицині та гомеопатії.
курсовая работа [835,8 K], добавлен 16.05.2009З найдавніших часів життя людини пов'язане з лісом, з лікарськими рослинами. Вивчення лікувальної дії диких рослин і створення на їх основі лікарських препаратів: буквиця лікарська, валеріана, барвінок, вербозілля лучне, бареліана, вербена, верес.
реферат [21,3 K], добавлен 22.02.2008Історія розвитку офтальмології. Характеристика основних захворювань очей. Класифікація, технологія приготування та контроль якості очних лікарських форм (крапель, мазей, примочок, спреїв). Перспективи організації виробництва очних засобів в Україні.
курсовая работа [65,9 K], добавлен 29.01.2014Поняття лікарських засобів, їх характеристика, основні представники фармацевтичного ринку. Висвітлення властивостей ліків різних товаровиробників, їх відмінні риси. Вплив сировини та технології вироблення на формування якості лікарських засобів.
курсовая работа [38,1 K], добавлен 19.10.2010Вивчення скарг, анамнезу, клінічного об’єктивного обстеження пацієнта. Особливості лікування гострого бронхіту. Загальна клініко-фармакологічна характеристика лікарських засобів, що застосовуються. Оцінка характеру можливої взаємодії лікарських засобів.
история болезни [22,6 K], добавлен 01.03.2016Фізіологічні особливості при захворюваннях органів дихання. Роль фізичних вправ у комплексному лікуванні захворювань органів дихання. Спостереження дітей з гіпертонічними реакціями і гіпертонічною хворобою. Лікування захворювань органів травлення.
реферат [31,6 K], добавлен 25.01.2011Методи здобування, ідентифікації, кількісного визначення та титрування неорганічних лікарських засобів, що містять магній, кальцій, барій, цинк та меркурій. Вимоги до чистоти лікарських засобів в сучасній фармакопеї, методи та строки їх зберігання.
реферат [453,4 K], добавлен 09.02.2017Лікування немовлят з симптомом гіперзбудливості при гіпоксично – ішемічних ураженнях нервової системи. Проведення нейросонографії та ехоенцефалоскопії у немовлят з ліквородинамічними порушеннями. Розробка методики використання гомеопатичних засобів.
автореферат [81,3 K], добавлен 21.03.2009Особливості приготування та застосування різних лікарських форм. Правила збору, обробки и дозування лікарських рослин. Призначення фітопрепаратів при захворюваннях дихальних шляхів: багно, оман, солодка, їх антимікробна, фітонцидна, протизапальна дія.
курсовая работа [184,8 K], добавлен 28.03.2016Фітотерапія як засіб лікування захворювань, їх профілактика на основі використання рослин і трав. Лікувальні властивості рослин, особливості їх пошуку й збирання. Еколого-біологічний та геоботанічний опис лікарських рослин заплави річки Сіверський Донець.
реферат [47,8 K], добавлен 14.01.2013Ін'єкційні лікарські засоби як стерильні розчини, емульсії або суспензії. Розчини для ін'єкцій мають бути прозорими та позбавленими частинок. Загальна характеристика лікарських засобів для парентерального застосування, розгляд переваг та недоліків.
курсовая работа [512,1 K], добавлен 17.03.2019Характеристика, властивості вітаміну К, історія його відкриття та відомості на сучасному етапі. Поширення в природі вітаміну, оцінка активності та визначення потреби для організму людини. Лікарські засоби на основі кропиви, кукурудзи, грициків, калини.
курсовая работа [79,9 K], добавлен 26.09.2010Ознайомлення зі скаргами хворої та її загальним станом. Оцінка нервової, ендокринної систем, органів кровообігу і травлення, проведення клінічних аналізів для визначення діагнозу. Призначення курсу лікування множинної мієломи із генералізацією по кістках.
история болезни [28,0 K], добавлен 07.12.2010Поняття та загальна характеристика, а також класифікація та механізми дії стимуляторів центральної нервової системи. Типи рослин, що впливають на неї: збуджуючі, загальнозміцнюючі та тонізуючі, ерогенні. Властивості лікарських препаратів на основі рослин.
курсовая работа [95,7 K], добавлен 28.03.2016Історія розвитку лікарського законодавства до об'єднання Європи. Єдині стандарти контролю якості лікарських препаратів. Органи ліцензування і контролю. Державна система контролю якості лікарських засобів в Україні. Фармакопея США і Національний формуляр.
курсовая работа [75,7 K], добавлен 30.11.2014Хромони: класифікація, фізико-хімічні властивості, якісні реакції, характер біологічної дії та особливості використання. Лікарські рослини та сировина, які містять фуранохромони. Клінічна ефективність уролесану при захворюваннях гепатобіліарної системи.
курсовая работа [1,3 M], добавлен 08.02.2013Загальна характеристика протитуберкульозних засобів та їх класифікація. Лікарські засоби, похідні ізонікотинатної кислоти, методи їх синтезу, властивості, аналіз за аналітико-функціональними групами в молекулах, застосування в медицині, побічні дії.
курсовая работа [876,8 K], добавлен 01.03.2013При виготовленні і зберіганні лікарських препаратів нерідко спостерігаються зміни їх властивостей. Подібні зміни впливають на термін придатності (зберігання) препаратів. Методи стабілізації лікарських засобів. Консерванти і їх застосування у виробництві.
курсовая работа [22,3 K], добавлен 12.05.2011
