Принципи надання домедичної допомоги в умовах бойових дій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Содержание

Вступ

1. Основні принципи надання домедичної допомоги в умовах бойових дій

2. Надання домедичної допомоги в секторі обстрілу

2.1 Загальні положення

2.2 Переведення пораненого в положення на боці (животі)

2.3 Зупинка зовнішньої кровотечі

2.3.1 Зупинка кровотечі з рани голови

2.3.2 Зупинка кровотечі з рани шиї

2.3.3 Зупинка кровотечі з рани тулуба

2.3.4 Зупинка кровотечі з ран кінцівок

2.3.4.1 Зупинка кровотечі з рани верхньої кінцівки (взаємодопомога)

2.3.4.2 Зупинка кровотечі з рани нижньої кінцівки (взаємодопомога)

2.3.4.3 Зупинка кровотечі за допомогою спеціальних джгутів (самодопомога)

3. Транспортування (переміщення) пораненого в сектор укриття

3.1 Транспортування однією особою

3.1.1 Транспортування в положенні лежачи

3.1.2 Транспортування в положенні стоячи

3.2 Транспортування двома особами

4. Надання допомоги в секторі укриття

4.1 Первинний огляд пораненого, визначення ознак життя

4.2 Проведення серцево-легеневої реанімації

4.3 Переведення в стабільне положення

4.4 Накладання пов'язки на грудну клітку

4.5 Накладання джгута на кінцівки

4.6 Накладання пов'язки на голову

4.7 Накладання пов'язки на живіт

4.8 Зупинка кровотечі з рани тулуба за допомогою гемостатичних засобів (само- та взаємодопомога)

4.9 Зупинка кровотечі з рани кінцівки за допомогою спеціальних перев'язувальних пакетів (само- та взаємодопомога)

5. Домедичка допомога в екстремальніх умовах

5.1 Послідовність надання першої допомоги

5.2 Мета домедичної допомоги

5.3 До домедичної допомоги належать такі заходи

6. Принципи надання домедичної допомоги

6.1 Головними принципи

6.2 Послідовність огляду та надання допомоги постраждалому

7. Первинне обстеження

Висновки

Література



Вступ

Основною метою екстреної та невідкладної медичної допомоги на догоспітальному етапі є врятування, збереження життя та підтримка життєво важливих функцій організму хворих з порушенням дихання та кровообігу, а також постраждалих від травм та гострих отруєнь. До того ж, домедична допомога забезпечує відносно недорогу допомогу тяжко ураженим, відносно котрих є надія на їх виживання. Відповідно до закону України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 № 5081-VI, який визначає організаційно-правові засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, екстреною медичною допомогою, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків, та засади створення, функціонування і розвитку системи екстреної медичної допомоги. домедичний обстріл поранений кровотеча

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

1) бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги - структурна одиниця станції екстреної (швидкої) медичної допомоги або центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, завданням якої є надання екстреної медичної допомоги людині у невідкладному стані безпосередньо на місці події та під час перевезення такої людини до закладу охорони здоров'я відповідно до цього Закону;

2) виклик екстреної медичної допомоги - повідомлення про невідкладний стан людини і місце події та/або звернення про необхідність надання екстреної медичної допомоги за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги 103 чи за єдиним телефонним номером системи екстреної допомоги населенню 112;

3) відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги - структурний підрозділ багатопрофільної лікарні, в якому у цілодобовому режимі забезпечується надання екстреної медичної допомоги;

4) домедична допомога - невідкладні дії та організаційні заходи, спрямовані на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я, що здійснюються на місці події особами, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов'язані здійснювати такі дії та заходи;

5) екстрена медична допомога - медична допомога, яка полягає у здійсненні працівниками системи екстреної медичної допомоги відповідно до цього Закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров'я;

6) місце події - територія, приміщення або будь-яке інше місцезнаходження людини у невідкладному стані на момент здійснення виклику екстреної медичної допомоги;

7) невідкладний стан людини - раптове погіршення фізичного або психічного здоров'я, яке становить пряму та невідворотну загрозу життю та здоров'ю людини або оточуючих її людей і виникає внаслідок хвороби, травми, отруєння або інших внутрішніх чи зовнішніх причин;

8) пункт постійного базування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги - місце розташування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги та спеціалізованого санітарного транспорту, пристосоване та обладнане для її роботи у цілодобовому режимі;

9) пункт тимчасового базування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги - місце тимчасового перебування бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги для забезпечення своєчасного надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час проведення масових заходів та заходів за участю осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона;

10) система екстреної медичної допомоги - сукупність визначених цим Законом закладів охорони здоров'я та їх структурних одиниць, які забезпечують організацію та надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків;

11) спеціалізований санітарний транспорт - оснащений спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями транспортний засіб, призначений для перевезення людини у невідкладному стані та обладнаний для надання екстреної медичної допомоги відповідно до національних стандартів щодо такого виду транспорту.

Розміри втрат під час кожного виду катастроф коливаються у великому діапазоні залежно від низки умов: інтенсивності дії уражаючих чинників, щільності населення в зоні катастрофи, характеру забудови, рівня захисту, тощо. Наприклад, під час землетрусу 22,5-45 % травм виникають від конструкцій будинків, які падають, і 55% - від неправильної поведінки людей, зумовленої панікою, страхом, невмінням сховатися, падінням з висоти.

Привертає до себе увагу високий ступінь важкості отриманих черепно-мозкових травм у разі механічного чинника ураження. У разі дорожньо-транспортних аварій травми голови складають 50,9%, травми кінцівок -- 20,4%.

У структурі втрат населення у разі катастроф висока питома вага належить поєднаним і множинним травмам. Як відомо, такі травми найчастіше ускладнюються шоком, кровотечею, нагноєнням, потребують тривалого лікування, їх наслідки не сприяють одужанню. Певний відсоток у структурі травм належить синдрому тривалого здавлювання. Рани звичайно рвані, забруднені землею, з великою кількістю сторонніх тіл, які глибоко проникають у м'язову тканину.

Значне місце серед потерпілих посідають жінки і діти. Особливої уваги заслуговують вагітні жінки, які потрапили у катастрофу. Таких жінок, за статистичними даними, в середньому на різних стадіях вагітності нараховується 2,5-5 %. Стрес, як результат пережитої катастрофи, часто порушує хід вагітності. Серед потерпілих частка дітей коливається від 13,4 до 24,4 %. Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму необхідно враховувати під час надання їм невідкладної медичної допомоги та лікування.

Велике значення у структурі втрат серед населення під час катастроф мають нервово-психічні і реактивні стани, що виникають в результаті стресових ситуацій і створюють додаткові труднощі під час надання домедичної допомоги потерпілим. Серед осіб, які опинилися в осередках катастроф, збільшується частота нападів гострої серцевої недостатності, інфарктів міокарда, гіпертонічних кризів, гострих порушень мозкового кровообігу тощо.

Значна частина уражених у таких випадках гине від невчасно наданої домедичної допомоги. Відомо, що відсутність допомоги важко потерпілим протягом однієї години після ушкодження збільшує кількість смертельних наслідків на 30 %, до 3 годин -- на 60 %, до 6 годин -- на 90 %. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я 20 % загиблих унаслідок нещасних випадків у мирний час могли б бути врятовані, якби вчасно отримали домедичну допомогу. В Україні в зоні антитерористичної операції 80 % поранених померли саме від втрати крові внаслідок зовнішньої кровотечі із дистальних відділів кінцівок, хоча для її зупинки достатньо було накласти найпростішу закрутку.

Працівники Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Рівненської області приділяють багато уваги навчанню населення, працівників суб'єктів господарювання основам домедичної допомоги, так як вирішальне значення для збереження життя і здоров'я потерпілих має вчасне і правильне надання домедичної допомоги. Адже, конституційний обов'язок кожного громадянина - знати та вміти захистити себе та оточуючих під час екстремальних ситуацій.

З метою охоплення різних верств населення навчанням діям у надзвичайних ситуаціях, педагогічні працівники Центру проводять як виїзні заняття на суб'єктах господарювання, так і в навчальних аудиторіях нашого навчально-методичного закладу.

Для пропаганди знань щодо захисту населення, надання консультацій з питань домедичної допомоги та захисту у НС активну роль відіграє мобільний консультаційний пункт, створений працівниками Центру.

Готовність до дій у невідкладній ситуації з використанням знань з домедичної допомоги є одним із основних чинників зниження ризику загинути чи отримати тяжкі ускладнення від різноманітних уражень.

Практика і досвід надзвичайних ситуацій, які трапились на території України та в інших країнах світу, свідчить про те, що там, де керівний, управлінський склад і населення проявили психологічну стійкість, згуртованість, вміння прийняти правильне рішення в екстремальній ситуації, не допустили паніки, там завжди було менше жертв та значних матеріальних збитків. А для цього потрібно систематично працювати над формуванням морально-психологічної стійкості людини, психологічної готовності до дій в екстремальних ситуаціях, володіти навичками надання домедичної допомоги постраждалим.

Проведено дослідження причин виникнення смерті та каліцтва у постраждалих при неадекватному наданні медичної допомоги внаслідок бойових дій. Встановлено, що має місце неадекватне надання домедичної допомоги на догоспітальному етапі у 65-68% випадків, що у 21-23% веде до виникнення тяж-ких наслідків. Аналіз реальної ситуації надання медичної до-помоги постраждалим внаслідок бойових дій вказує на те, що у 90% випадків перша медична допомога надається особами, які не мають спеціальної медичної освіти, тобто за своєю ха-рактеристикою, така допомога є домедичною. Також, опитуван-ня учасників бойових дій та постраждалих осіб довів, що має місце у 80% випадків повна відсутність знань та навичок щодо технології та принципів надання медичної допомоги постраж-далим, у 10% - такі знання та навички вкрай недостатні і лише 10 % мають знання, які, умовно, можна визнати як задовільні.

Вище викладене обумовило необхідність розробки, видання та інформування учасників бойових дій та населення терито-рій, де ведуться бойові дії щодо принципів та технології надан-ня домедичної допомоги постраждалим внаслідок бойових дій при найбільш поширених нозологічних формах пошкоджень, що виникають внаслідок бойових дій.

Дані принципи та технології повністю узгодженні з вимогами Порядку надання домедичної допомоги особам при невідкладних станах, що затверджено Наказом МОЗ України від 16.06.2014 р. № 398.

Ретроспективний аналіз та певний досвід застосування зазна-чених технологій довів, що при адекватному їх виконанні дозво-ляє підвищити ефективність домедичної допомоги на 55-60%.



1. Основні принципи надання домедичної допомоги в умовах бойових дій

Надання домедичної допомоги на полі бою є основною за порукою врятування життя пораненому. Актуальність даного питання не викликає сумніву, особливо в теперішній час ведення локальних воєнних конфліктів. Аналіз причин загибелі солдатів під час ведення бойових дій вказує на те, що значну їх частину можна було б врятувати при своєчасному та якісному на-данні домедичної допомоги. Ця кількість коливається від 9% (Чеченська кампанія) до понад 25% (війна в Іраку та Афганіс-тані). Основними причинами смерті 80-90% таких поранених стали масивна крововтрата та шок [1, 2, 4]. При цьому в 48% випадків поранення були локалізовані в тулубі, у 31% - в руках або ногах, у 21% - в шиї чи паховій ділянці, де проходять магі-стральні кровоносні судини [1,3].

Пошкодження, які виникають у сучасних збройних проти-стояннях, значно обмежують час надання домедичної допомоги на полі бою:

1.При кровотечі з магістральних судин кінцівок (стегнова, плечова) поранений гине до 2 хв. (локалізація рани - ді-лянка плеча (пахвова ямка) або стегна (пахова ділянка)). Причина смерті - швидка втрата значної кількості крові.

2.При кровотечі із судин шиї (сонна артерія, яремна вена) смерть настає теж до 2 хв. (локалізація рани - ділянка шиї). Причини смерті - швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорен-ня ним судин.

3.При кровотечі із судин голови поранений може загинути від декількох секунд до однієї години (локалізація рани волосиста частина голови). Причини смерті - швидка втрата значної кількості крові, засмоктування повітря в крупні вени і закупорення ним судин.

4.При зовнішній артеріальній кровотечі з ран передпліччя, гомілки чи тулуба смерть може настати до однієї години. Причини смерті - швидка втрата значної кількості крові, розвиток шоку.

5.При виникненні непрохідності верхніх дихальних шля-хів через западання язика за умов втрати свідомості (трав-ма голови, шок) в положенні на спині поранений гине до 5 хв. Причина смерті - зупинка серця внаслідок недостат-нього надходження кисню.

6.При раптовій зупинці серця внаслідок ударної хвилі, закри-тої травми грудної клітки, сильного стресу смерть настає через 5 хв. Причини смерті - зупинка діяльності серця і, як результат, припинення транспортування кисню до клітин.

7.При проникному пораненні грудної клітки смерть настає до однієї години (локалізація рани - ділянка грудної кліт-ки). Причини смерті - виключення легені з боку поранен-ня з акту дихання, втрата значної кількості крові.

Умовно розрізняють два місця надання домедичної допомо-ги під час ведення бойових дій:

*безпосередньо в секторі обстрілу - зоні прямого обстрі-лу зі значним ризиком отримання кульового чи іншого поранення;

*в секторі укриття - місці захищеному від прямого вогню противника елементами природного (пагорби, схили) чи штучного походження (стіни, будинки, захисні інженер-ні конструкції).

Об'єм домедичної допомоги:

*в секторі обстрілу: переведення з положення на спині в положення на животі; тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі (шия, кінцівки);

*в секторі укриття: первинний огляд пораненого (визна-чення ознак життя), швидке обстеження з ніг до голови (пошук наявних пошкоджень), при необхідності - тимча-сова зупинка кровотечі (голова, тулуб), серцево-легенева реанімація, накладання пов'язок на рани кінцівки і тулу-ба, фіксація переломів та шийного відділу хребта, підго-товка до транспортування пораненого в безпечну зону.

Умовно виділяють такі етапи надання домедичної допомоги:

*надання домедичної допомоги в секторі обстрілу;

*транспортування (переміщення) пораненого з поля бою

всектор укриття;

*надання допомоги в секторі укриття.

Безумовно, розроблені методичні рекомендації є інновацій-ними, так як визначено порядок надання домедичної допомоги в умовах бойових дій, визначені особливості зупинки кровоте-чі за допомогою сучасних засобів медичного призначення, що має значний позитивний вплив на надання домедичної допомо-ги при бойових діях в сучасних воєнних конфліктах.

Методичні рекомендації видаються в Україні вперше. При-значені для використання в позалікарняних умовах особами без спеціальної медичної освіти, а також для підготовки з питань надання домедичної допомоги.



2. Надання домедичної допомоги в секторі обстрілу

2.1 Загальні положення

Домедичну допомогу в секторі обстрілу надають тільки за наказом командира, оскільки основним у бою є виконання бойового завдання. В окремих випадках, коли дозволяє тактич-на ситуація, рішення приймають самостійно.

Наближаючись до пораненого, необхідно постаратись отри-мати якомога більше візуальної інформації про нього і місце події: чи сталося це на Ваших очах, в якому положенні лежить, які видимі пошкодження, сторонні предмети в тілі, чи є калю-жі крові, де його особиста зброя, чи Вам додатково нічого не за-грожує (прихована під тілом граната зі знятою чекою і подібне).

Ознаки життя пораненого в секторі обстрілу визначають тільки шляхом усного звертання до нього: «Тебе поранено? Тобі потрібна допомога?». Відсутність відповіді трактують як непри-томність і потребу надати домедичну допомогу. Визначати наяв-ність дихання чи пульсу небезпечно, тому цього не слід робити.

Знімати з пораненого засоби захисту (шолом, бронежилет) не можна, оскільки Ви тим самим піддаєте себе додатковому ризику бути ураженим вогнем противника.

Транспортувати пораненого із сектору обстрілу слід тільки втому разі, коли дозволяє тактична ситуація.

У секторі обстрілу можна виконати зупинку зовнішньої кро-вотечі при локалізації рани в ділянці шиї, рук чи ніг (видима рана, з якої витікає кров, пляма на одежі або калюжа крові під частиною тулуба, рукою чи ногою).

У секторі обстрілу слід зупиняти виключно небезпечну для життя кровотечу (інтенсивне витікання крові з рани, видима ка-люжа крові.

Під час виконання будь-якої маніпуляції в секторі обстрілу поранений і той, хто його рятує, перебувають у небезпеці, тому все необхідно робити максимально швидко з дотриманням пра-вил особистої безпеки (рятувальник не підіймається вище тіла пораненого, який лежить на землі).

2.2 Переведення пораненого в положення на боці (животі)

Крок перший - руку пораненого, яка ближче до Вас, розта-шуйте вздовж його тулуба (мал. 1).

Мал. 1.

Крок другий - щільно притиснувшись до землі, захопіть пораненого за плече, що далі від Вас (мал. 2).

Мал. 2.



Крок третій - різким рухом на себе поверніть пораненого на бік (живіт) (мал. 3).

Мал. 3.

Крок четвертий - залишивши пораненого в положенні на боці (животі), продовжуйте виконувати бойове завдання, якщо немає змоги транспортувати його в сектор укриття (мал. 4).

Мал. 4.

Пам'ятайте: Ваші голова та плечі під час виконання мані-пуляції не повинні бути вище голови і тулуба пораненого.



2.3 Зупинка зовнішньої кровотечі

2.3.1 Зупинка кровотечі з рани голови

При наявності шолома зупинку кровотечі не проводять, оскільки його зняття є небезпечним.

Ваші дії - переведіть пораненого в положення на животі (п.2.2).

2.3.2 Зупинка кровотечі з рани шиї

Крок перший - притисніть пальцями рану на шиї або без-посередньо, або через комір (мал. 5).

Мал. 5.

Крок другий - іншою рукою розгорніть перев'язувальний пакет і накладіть на рану бинт або ватно-марлеву подушечку, щільно притискаючи їх до рани, якщо є можливість туго затам-понуйте рану марлевою серветкою (мал. 6).

Мал. 6.

Крок третій - зафіксуйте бинт або ватно-марлеву подушеч-ку джгутом чи іншим бинтом (мал. 7-8).

Мал. 7.

Мал. 8.

Крок четвертий - переведіть пораненого в положення на животі (пункт 2.2).

Особливості:

* зупинка кровотечі в такий спосіб все ж є недостатньо ефективною;

* при фіксації бинта виникає необхідність виконувати до-даткові дії (повертання пораненого), що збільшує ризик потрапити під вогонь противника;

* зупинка кровотечі при локалізації рани в ділянці шиї є оптимальною з використанням спеціального бинта чи засобу, який зупиняє кровотечу (гемостатичного засобу, серветки з фурагіном тощо).

2.3.3 Зупинка кровотечі з рани тулуба

Усекторі обстрілу зупинку кровотечі з рани тулуба не про-водять, якщо з цією метою необхідно знімати захисні елемен-ти одягу пораненого.

Утому випадку, коли рана на тулубі доступна без знімання захисних елементів одягу (бронежилет), використайте гемоста-тичні засоби або звичайний перев'язувальний пакет, туго там-понуючи рану марлею. Пам'ятайте, що при кульових і осколоч-них пораненням крім вхідного може бути вихідний отвір, в ді-лянці якого, як правило, пошкодження тканин більші.

Потім переведіть пораненого в положення на животі (п.2.2).

2.3.4 Зупинка кровотечі з ран кінцівок

Основні правила:

*накладайте джгут тільки при кровотечі, що є небезпеч-ною для життя;

*не потрібно знімати чи розрізати одяг для накладання джгута, накладайте його поверх одягу, однак впевніться, що він вище рани;

*накладаючи джгут, здійснюйте максимальний тиск до повної зупинки кровотечі з рани;

*при необхідності накладіть ще один джгут поверх або вище накладеного;

*не накладайте джгута безпосередньо на коліно та лікоть;

*не накладайте джгута в місці розташування накладних кишень, заповнених речами;

*джгут не можна розміщувати на дні аптечки, він повинен бути легкодоступним для виймання;

*не послаблюйте джгута з метою відновлення крово­ постачання кінцівки;

*Ви повинні вміти використовувати джгут, що є у Вашій аптечці;

*не рекомендується використовувати джгут повторно чи той, який зберігали неналежним чином;

*при масивній кровотечі джгут необхідно накласти макси-мально швидко, за можливості накладіть собі джгут са-мостійно, не очікуючи сторонньої допомоги.

2.3.4.1 Зупинка кровотечі з рани верхньої кінцівки (взаємодопомога)

Крок перший - покладіть руку пораненого на своє плече (мал. 9).

Мал. 9.

Крок другий - накладіть кровоспинний джгут на плече, здійснюючи максимальний тиск, та закріпіть його (мал. 10-11).

Мал. 10.

Мал. 11.

Особливості:

*якщо поранення локалізоване безпосередньо на плечі, накладіть джгут вище рани;

*перший оберт джгута повинен бути здійснений з макси-мальним тиском - він фактично повинен зупинити кро-вотечу, наступні оберти є фіксуючими.

Крок третій - якщо поранений без свідомості, переведіть його в положення на животі (див. пункт 2.2).

2.3.4.2 Зупинка кровотечі з рани нижньої кінцівки (взаємодопомога)

Крок перший - покладіть ногу пораненого на своє плече (мал. 12).

Мал. 12.



Крок другий - накладіть кровоспинний джгут на стегно, здійснюючи максимальний тиск (мал. 13).

Мал. 13.

*якщо поранення локалізоване в паховій ділянці накла-діть на місце поранення валик, зафіксувавши його джгу-том (мал. 14).

Мал. 14.

Крок третій - якщо поранений без свідомості, переведіть його в положення на животі (див. пункт 2.2).

Особливості:

*поранену ногу чи руку необхідно розміщувати на плечі таким чином, щоб вона була прикриттям від потенційно-го вогню ворога;

*при можливості в секторі обстрілу краще використову-вати джгути в модифікації, що спеціально для цього роз-роблені.

2.3.4.3 Зупинка кровотечі за допомогою спеціальних джгутів (самодопомога)

Крок перший - розмістіть джгут на руці чи нозі вище рани (мал. 15).

Мал. 15.

Крок другий - затягніть лямку джгута (мал. 16).

Мал. 16.

Крок третій - за допомогою закрутки здійснюйте тиск до повної зупинки кровотечі з рани (мал. 17).



Мал. 17.

Крок четвертий - зафіксуйте закрутку за допомогою фіксуючої­ лямки (мал. 18).

Мал. 18

Особливості:

*техніка накладання такого типу джгута є однаковою на верхню та нижню кінцівки;

*якщо є сумніви у локалізації рани, накладайте джгут мак-симально високо.



3. Транспортування (переміщення) пораненого в сектор укриття

3.1 Транспортування однією особою

3.1.1 Транспортування в положенні лежачи

Крок перший - захопіть своєю рукою плече пораненого, що далі від Вас, та ногою - його гомілку. При цьому щільно притуліться до пораненого (мал. 33).

Мал. 33.

Крок другий - різким рухом переверніться разом із поране-ним на спину (мал. 34).

Мал. 34.



Крок третій - своєю правою рукою утримуйте лямку бро-нежилета пораненого та його зброю (мал. 35).

Мал. 35.

Крок четвертий - транспортуйте пораненого в сектор укриття, відштовхуючись від землі правою ногою та лівою ру-кою або лівою ногою і правою рукою (мал. 36).

Мал. 36.

Крок п'ятий - в безпосередній близькості до укриття Вас та пораненого може затягнути за укріплення ще один боєць, ви-користовуючи для цього лямки Вашого бронежилета. У такому випадку Ви повинні утримувати пораненого, не здійснюючи жодних рухів (мал. 37).

Мал. 37.

Переваги:

*дозволяє вести розсіяний вогонь в бік ворога за допомо-гою зброї пораненого;

*при транспортуванні Ви максимально захищені; Недоліки:

*техніка важка в виконанні;

*повільне переміщення пораненого в порівнянні з інши-ми способами.

3.1.2 Транспортування в положенні стоячи

Варіант № 1

Лівою рукою захопіть лямку бронежилета пораненого та підніміть його головний кінець на 15 градусів, правою рукою утримуйте свою зброю, зігніть свої ноги в колінах (мал. 38). Транспортуйте пораненого.

Мал. 38.

Переваги:

*дозволяє вести розсіяний вогонь в бік ворога за допомо-гою зброї пораненого;

*відносно швидкий метод транспортування пораненого. Недоліки:

*загроза отримати поранення.

Варіант № 2

У тому випадку, коли інші бійці можуть прикрити Вас вог-нем, необхідно тягнути за обидві лямки бронежилета поране-ного в напівзігнутому положенні (мал. 39).

Мал. 39.

Переваги:

*відносно швидкий метод транспортування пораненого. Недоліки:

*загроза отримати поранення.

3.2 Транспортування двома особами

Варіант №1

Пораненого транспортують два бійці, тягнучи за лямки бро-нежилета, при цьому необхідно, за можливості, прикривати їх вогнем (мал. 40).



Мал. 40.

Переваги:

*швидкий метод транспортування пораненого. Недоліки:

*загроза отримати поранення у солдат, що здійснюють транспортування.

Варіант № 2

Крок перший - заведіть руки пораненого собі на плечі (мал. 41), руками фіксуйте його за пояс (мал. 42).

Мал. 41.

Мал. 42.

Крок другий - підніміть пораненого і транспортуйте його в сектор укриття (мал. 43).

Мал. 43.

Переваги:

*швидкий метод транспортування пораненого. Недоліки:

*загроза отримати поранення у солдат, що здійснюють транспортування;

*може викликати посилення больових відчуттів у пора­ неного.



4. Надання допомоги в секторі укриття

4.1 Первинний огляд пораненого, визначення ознак життя

Крок перший - у секторі укриття з пораненого слід зняти захисні елементи. Це потрібно робити швидко та злагоджено: перший з бійців знімає шолом, одночасно другий знімає броне-жилет (мал. 44).

Мал. 44.

Крок другий - після зняття захисних елементів перший боєць перевіряє наявність свідомості, запитуючи: «Ти мене чуєш? Тобі потрібна допомога?». У випадку відсутності відпо-віді (поранений непритомний) він перевіряє дихання, другий швидко оглядає з голови до ніг: голову, шию, грудну клітку, жи-віт, верхні та нижні кінцівки, спину (мал. 45).

Мал. 45.



Крок третій - надайте допомогу відповідно до виявлених пошкоджень:

*якщо не дихає - виконайте серцево-легеневу реанімацію;

*при наявності зовнішньої кровотечі - застосуйте засоби для її зупинки;

*при наявності ран, опіків - накладіть пов'язки;

*при наявності рани грудної клітки - накладіть клапанну пов'язку;

*при наявності стороннього предмета в рані - зафіксуй-те його в рані;

*при переломах - фіксація переломів.

Крок четвертий - усім непритомним пораненим, яким на-дано домедичну допомогу, очікуючи подальшого перенесення в медичний пункт, надайте стабільне положення на боці, щоб вони не задихнулися від западання язика.

Пам'ятайте: поранених у свідомості, але зі зміною пове-дінки (психіки), необхідно терміново роззброїти, оскільки іс-нує загроза неадекватного застосування ними зброї та поранен-ня інших бійців. Причинами зміни поведінки (психіки) можуть бути: черепно-мозкова травма; шок; гіпоксія; використання наркотичних знеболювальних засобів; психоемоційний стрес.

Найбільш характерні ознаки психологічних розладів: без-глуздий і хаотичний руховий неспокій; відчуття виснаженості та нереальності навколишніх подій; емоційна віддаленість від ото-чення; почуття провини; ворожі дії щодо людей, які оточують; неадекватне сприйняття (ігнорування) наявних пошкоджень.

4.2 Проведення серцево-легеневої реанімації

Серцево-легеневу реанімацію проводять відповідно до за-гальних правил і розпочинають відразу після констатації від-сутності дихання. Спочатку здійснюють 30 натискань на грудну клітку, потім 2 вдихання в тіло пораненого. Глибина натискань на грудну клітку становить не менше 5 см, частота - не менше 100 за хвилину. Тобто 30 натискань триває 15-18 с. Оптималь-ним є виконання 2-х вдихань протягом 3-5 с.

Найбільш ефективним буде проведення серцево-легеневої реанімації в команді: перший боєць здійснює штучне дихання, другий натискає на грудну клітку, третій піднімає ноги поране-ного. У цьому випадку один із них повинен взяти на себе функ-цію лідера команди.

Зміна бійців проходить кожні 2 хв. Вони повинні змінюватись рухаючись за годинниковою стрілкою.

Пам'ятайте: проводити серцево-легеневу реанімацію слід за відсутності в пораненого несумісних із життям травм:

*відкритої рани голови з витіканням мозкової речовини;

*відкритої рваної рани грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів (легені, серце);

*травматичних ампутацій кінцівок без зупинки кровотечі (накладання джгута) в секторі обстрілу;

*опіків ІІІ-IV ступенів (великі, напружені або розкри-ті пухирі з рідким чи желеподібним вмістом насичено-жовтого (кров'янистого) кольору або обвуглення) шкіри обличчя та більшої частини тулуба.

Проведення серцево-легеневої реанімації буде найефектив-нішим при:

*рефлекторній зупинці серця внаслідок дії вибухової хвилі;

*психоемоційному перевантаженні.

Проводити серцево-легеневу реанімацію слід виключно за умови, коли це не заважає виконанню тактичної задачі та від-сутня небезпека для бійців, що надають допомогу. В секторі обстрілу проводити серцево-легеневу реанімацію заборонено. При проникаючих пораненнях успіх при проведенні серцево-легеневої реанімації вкрай низький.



4.3 Переведення в стабільне положення

Усіх непритомних поранених, в яких присутнє дихання піс-ля надання домедичної допомоги у безпечному місці, необхід-но перевести в так зване «стабільне положення», в якому змен-шується ризик непрохідності дихальних шляхів через западання язика чи блювання. Поранений перебуває в стабільному по-ложенні до моменту транспортування у медичний пункт.

Крок перший - руку пораненого, яка ближче до Вас, розта-шуйте вздовж його тулуба (мал. 46).

Мал. 46.

Крок другий - іншу руку пораненого зігніть у ліктьовому суглобі та заведіть тильний бік її долоні під його щоку, зігніть ногу пораненого, що далі від Вас, у колінному суглобі під пря-мим кутом (мал. 47).

Мал. 47.

Крок третій - притискаючи долоню пораненого щільно до його щоки, використайте зігнуту в коліні ногу як важіль і по-верніть тіло пораненого на бік обличчям до себе (мал. 48).

Мал. 48.

Кінцевий вигляд пораненого, який перебуває у стабільному положенні див. мал. 49.

Мал. 49.

4.4 Накладання пов'язки на грудну клітку

Крок перший - розріжте одяг, накладіть на рану серветку, що не пропускає повітря (мал. 50).

Мал. 50.

Крок другий - зафіксуйте серветку з трьох боків лейко-пластиром (мал. 51).

Мал. 51.

Крок третій - накладіть поверх серветки пов'язку.

4.5 Накладання джгута на кінцівки

Джгут на кінцівки накладають у випадку, якщо не була здійснена зупинка кровотечі в зоні обстрілу або при триваю-чій кровотечі. При цьому на джгуті або у спеціальному секторі пов'язки записують час накладання джгута. Усі поранені із на-кладеним джгутом з безпечного сектора повинні евакуюватися в першу чергу.



4.6 Накладання пов'язки на голову

Крок перший - накладіть на рану серветку (мал. 52)

Мал. 52.

Крок другий - зафіксуйте серветку косинкою (сітчастим бинтом) (мал. 53).

Мал. 53.

Можна накласти пов'язку на рану голови за допомогою спе-ціальних перев'язувальних пакетів.



4.7 Накладання пов'язки на живіт

Варіант № 1 - рана без випадіння внутрішніх органів. Можна накласти пов'язку за допомогою спеціальних

перев'язувальних пакетів.

Варіант № 2 - рана з наявністю внутрішніх органів. Крок перший - накладіть на рану чисту стерильну серветку, не здійснюючи тиску безпосередньо на рану (мал. 54-55).

Мал. 54.

Мал. 55.

Крок другий - зафіксуйте серветку лейкопластиром, бин-том або косинкою.

4.8 Зупинка кровотечі з рани тулуба за допомо-гою гемостатичних засобів (само- та взаємодопомога) і/або тугого тампонування

Крок перший - туго затампонуйте рану серветкою з гемо­ статиком (мал. 56).

Мал. 56

Крок другий - здійснюйте тиск на рану протягом 2-3 хв. (мал. 57).

Мал. 57.



Крок третій - зафіксуйте серветку (мал. 58-59).

Мал. 58.

Мал. 59.

Крок четвертий - якщо поранений без свідомості, переве-діть його в стабільне положення.

Особливість

*як правило, цю маніпуляцію слід виконувати в безпечній зоні (сектор укриття), в секторі обстрілу її при необхідно використовувати як самодопомогу;

*при відсутності гемостатичних засобів тампонувати рану можна стерильною серветкою.

4.9 Зупинка кровотечі з рани кінцівки за допомогою спеціальних перев'язувальних пакетів (само- та взаємодопомога)

Крок перший - накладіть потовщену частину пакета безпо-середньо на рану (мал. 60).

Мал. 60.

Крок другий - заведіть полотно бинта у фіксуючий елемент (мал. 61-62).

Мал. 61



Мал. 62

Крок третій - максимально натягнувши бинт, продовжуй-те накладати пов'язку в протилежному напрямку (мал. 63-64).

Мал. 63.



Мал. 64.

Крок четвертий - якщо кровотеча з рани не зупиняєть-ся, заведіть фіксуючий елемент бинта за останній його оберт (мал. 65-67).

Мал. 65.



Мал. 66.

Мал. 67.

Крок п'ятий - здійснюйте його закручування до припи-нення кровотечі (мал. 68).



Мал. 68.

Крок шостий - закріпіть фіксуючий елемент до країв бинта за допомогою затискачів, що розміщені на його кінцях (мал. 69)

Мал. 69.

Крок сьомий - якщо поранений без свідомості, переведіть його в стабільне положення.

Особливість:

*в деяких варіантах спеціальних перев'язувальних пакетів відсутній фіксуючий елемент;

*перев'язувальний пакет можна використовувати при різ-ній локалізації поранення (голова, грудна клітка, живіт, кінцівки).



5. Домедичка допомога в екстремальніх умовах

Домедична допомога - це сукупність простих, доцільних дій, спрямованих на збереження здоров'я потерпілого. При наданні домедичої допомоги треба керуватися такими принципами:

· правильність і доцільність;

· швидкість;

· продуманість,

· рішучість.

· спокій.

Той, хто надає першу допомогу, повинен знати: основні ознаки порушення життєво важливих функцій організму людини, загальні принципи надання долікарської допомоги та її прийомів щодо характеру отриманих потерпілим пошкоджень.

Людина, яка надає першу допомогу повинна вміти:

ь оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги, в першу чергу, той потребує;

ь забезпечити штучне дихання "з рота в рот" або "з рота в ніс", зовнішній масаж серця і оцінити їх ефективність;

ь тимчасово припинити кровотечу накладанням джгута, щільної пов'язки, пальцевим притисканням судин;

ь накласти пов'язку при пошкодженні (пораненні, опіку, відмороженні, ударі);

ь імобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкому ударі, термічному враженні;

ь надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, нудоти, втраті свідомості;

ь використати підручні засоби для перенесення, навантаження і транспортування потерпілого;

ь визначити потребу вивезення потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом;

ь користуватися аптечкою першої допомоги.

5.1 Послідовність надання першої допомоги

1. усунути вплив на організм факторів, що загрожують здоров'ю та життю потерпілого (звільнити від дії електричного струму, винести із зараженої зони, загасити палаючий одяг, витягти із води), оцінити стан потерпілого;

2. визначити характер і важкість травм, що становлять найбільшу загрозу для життя потерпілого і послідовність заходів щодо його врятування;

3. виконати потрібні заходи щодо врятування потерпілого в порядку терміновості (вивільнити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне дихання, зовнішній масаж серця, припинити кровотечу, іммобілізувати місце перелому, накласти пов'язку і т. ін.);

4. підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичного працівника;

5. викликати швидку медичну допомогу чи лікаря або вжити заходи для транспортування потерпілого в найближчу медичну установу.

Оживлення складається з двох основних процедур:відновлення дихання (штучне дихання) та серцевої діяльності (зовнішній масаж серця).

5.2 Мета домедичної допомоги

- врятування життя постраждалого;

- усунення або зменшення дії уражаючого фактора (факторів);

- проведення заходів, які тимчасово стримують подальший розвиток ускладнень, які загрожують життю постраждалих, таких тяжких наслідків ураження як кровотеча, асфіксія, шок, ранова інфекція, вторинне пошкодження м'яких тканин, нервів, судин уламками кісток тощо.

Від того, як швидко буде зупинена кровотеча, усунена асфіксія або введений антидот (засіб проти отрути) при ураженні отруйними речовинами, залежить подальше життя пораненого (ураженого).

5.3 До домедичної допомоги належать такі заходи

1. Витягування поранених (уражених) із автомобільної та іншої техніки, із під завалів та з інших найрізноманітніших місць їх перебування, включаючи витягування із води.

2. Гасіння палаючого одягу (засобів захисту шкіри) та запалювальних сумішей, що горять на тілі.

3. Одягання протигаза і засобів захисту шкіри на зараженій отруйними речовинами місцевості та введення антидоту (протиотрути).

4. Усунення асфіксії (очищення верхніх дихальних шляхів від сторонніх речовин, вибитих зубів, слизу, крові, виливання води, утримання язика за допомогою серветки при його западанні тощо).

5. Звільнення від стискаючих частин одягу (розстібання коміра, бюстгальтера, пояса).

6. Проведення штучного дихання і закритого масажу серця при відсутності серцевої діяльності і дихання.

7. Накладання оклюзійної пов'язки (такої, яка герметизує) на грудну клітку при відкритому пневмотораксі (проникаючій травмі грудної клітки) з використанням поліетиленової плівки або прогумованої оболонки від пакета перев'язувального індивідуального.

8. Припинення кровотечі різними методами.

9. Накладання асептичної пов'язки на рану або опікову поверхню.

10. Введення внутрішньо-м'язово знеболювальної речовини шприц-тюбиком або шприцом.

11. Іммобілізація кінцівок та інших ділянок тіла, що були ушкоджені (переломи, рани та опіки), за допомогою підручних засобів та іншими способами (при умові необхідності Вам особисто транспортувати постраждалого в лікувальну установу).

12. Надання тілу постраждалого фізіологічно вигідного положення.

13. Зігрівання постраждалого; напування його водою або лужно-сольовим розчином.

14. Постійний контакт з постраждалим, переконання його в успішності порятунку. Поряд із наданням ПМД слід негайно викликати “Швидку допомогу”: самостійно у процесі надання ПМД або попросити це виконати інших свідків нещасного випадку, які Вам допомагають.

15. Транспортування постраждалого до лікувальної установи при неможливості викликати або приїзду “Швидкої допомоги”. Потрібно завжди пам'ятати, що від того, як швидко і наскільки правильно буде надана ПМД та проведена бережна евакуація до лікувальної установи, часто залежать результати лікування і терміни виздоровлення постраждалого, а деколи і його життя. Наведені нижче дані - це мінімум, який дозволить Вам правильно організувати і надати її.



6. Принципи надання домедичної допомоги

6.1 Головними принципи

1. Оглянути місце пригоди і з'ясувати: чи безпечним воно є Вас, що трапилося (дозволить передбачити якими були травмуючі чинники, якими є вірогідні ураження в постраждалих і їх тяжкість), скільки постраждалих, чи в змозі оточуючі Вам допомогти. Головним правилом є - надавати допомогу тільки в безпечній для Вас обстановці. Якщо Вам загрожує небезпека і Ви не в змозі забезпечити безпечні умови - не наближайтеся до постраждалого! Миттєво викличте “Швидку допомогу” (телефоном 103) і аварійно-рятувальну службу (телефоном 101), при можливості підтримуйте з постраждалими контакт, давайте поради для самодопомоги. Ваші дії не повинні збільшити кількість жертв нещасного випадку.

2. Провести первинний огляд постраждалого та надати йому ПМД при стані, що загрожує життю.

3. Викликати “Швидку допомогу”.

4. Провести вторинний огляд постраждалого та при необхідності надати допомогу при виявленні інших ушкоджень. Слід безперервно наглядати за постраждалим, підтримувати з ним контакт і заспокоювати до приїзду “Швидкої”.

5. У випадку, якщо прибуття “Швидкої допомоги”, або інших служб, які зобов'язані брати участь в організації допомоги при нещасних випадках, аваріях чи катастрофах є малоймовірним - забезпечити умови для транспортування постраждалого в лікувальну установу.

6.2 Послідовність огляду та надання допомоги постраждалому

За допомогою термінових лікувальних і реанімаційних заходів у багатьох випадках можна попередити та ліквідувати патологічні зміни, що розвиваються в організмі при термінальних станах, та врятувати хворого (постраждалого).

Для оживлення хворого, що знаходиться в стані клінічної смерті, передусім всі заходи повинні бути спрямовані на боротьбу з гіпоксією і відновлення функцій легеневої та серцево-судинної систем. Науку про оживлення організму, профілактику та лікування термінальних станів називають реаніматологією.

Розрізняють два рівні реанімаційних заходів: базовий і спеціалізований.

Базова реанімація є першим етапом надання допомоги, основні елементи якої сформулював ще у 60-ті роки минулого століття П. Сафар (професор Пітсбургського університету):

А - airway (повітряні шляхи) - забезпечення прохідності дихальних шляхів.

В - breathing (дихання) - штучна вентиляція легень.

С - circulation (кровообіг) - непрямий масаж серця.

Підхід до постраждалого. При підході до постраждалого з'ясуйте у випадкових свідків, рятувальників чи міліціонерів що сталося, чи безпечним є місце пригоди, скільки є постраждалих.

Якщо місце події, на Ваш погляд пов'язане з кримінальними діями, то відразу викличте міліцію, якщо вимагає втручання рятувальників - повідомте рятувальну службу. У всіх випадках, якщо стався злочин, або застосовано насилля, правоохоронні органи повинні попередньо забезпечити безпеку для медичних рятувальників.

Якщо ніякої інформації немає, дійте самостійно, звертаючи насамперед увагу на все, що може загрожувати вашій безпеці: місце слід повністю оглянути. Якщо є найменша загроза (контейнери промарковані спеціальними знаками, пролита рідина, дим, туман, вогонь, природний та інший газ, проводи електричного струму, вибухонебезпечні предмети, предмети, які можуть впасти зверху і т.п.) подумайте, чи зможете ви її самостійно без власного ризику усунути, якщо ні, припиніть рух до постраждалого, викличте рятувальників. У цій ситуації слід підтримувати словесний контакт з постраждалим, з'ясувати що його турбує і дати йому рекомендації щодо само- і взаємодопомоги.

Якщо ви приймаєте рішення наблизитися до постраждалого, по ходу з'ясуйте для себе, що сталося, щоб передбачити механізм травми і налаштуватися на технологію надання медичної допомоги. Звертайте увагу на всі деталі місця пригоди, постійно контролюйте місце пригоди, оскільки в динаміці можуть виникнути додаткові небезпеки, що змусить вас рятувати не тільки життя постраждалого, але і власне.

Пріоритетом залишається власне життя, далі життя пацієнта, далі - всіх оточуючих. З'ясуйте, чи потрібна вам додаткова допомога або додаткові засоби? Коли Ви наблизилися до постраждалого і він при свідомості, намагайтесь його заспокоїти і спершу скажіть, хто Ви такий, поясніть, що Ви вмієте надавати ПМД і запропонуйте свої послуги. Якщо постраждалий Вам дасть дозвіл, поясніть, що Ви хочете зробити. Якщо постраждалий без свідомості, вважайте, що Ви отримали право надати йому ПМД. Пам'ятайте, що постраждалий може відмовитися від Ваших послуг! Проте, якщо його стан серйозний, а причина відмови, на Ваш погляд - порушення психіки, ПМД варто надавати. Коли постраждалою є дитина, слід попросити дозволу в осіб, які її супроводжують (батьків, близьких родичів та ін.). Якщо дитина без супроводу приступайте до надання ПМД. Якщо постраждалий відмовився від Ваших послуг - підтримуйте з ним контакт, викличне “Швидку допомогу”. Допомога постраждалим повинна надаватись швидко і якісно, але обдумано і послідовно. Послідовність залежить від правильної оцінки стану постраждалого, тобто виявлення основного ураження, яке найбільше загрожує в даний час його життю, для чого негайно проводять первинний огляд за методикою АВС тривалістю не більше 40-60 секунд.



7. Первинне обстеження

Підійдіть до постраждалого при можливості з-боку голови. Спершу візуально оцініть стан пацієнта в цілому (вік, стать, морфологія тіла, мова, колір шкірних покривів, поза, наявність рухів (грудної клітки, кінцівок), міміка, стан очей, видимі ураження травмуючим чинником), зробіть первинний висновок про його тяжкість і подальший алгоритм допомоги.

З'ясуйте стан притомності за алгоритмом AVPU:

A - Alert (притомний, дає адекватні відповіді на запитання, може виконати усвідомлені дії - на прохання медичного рятувальника);

V - Responds to Verbal stimuli - реагує на голос, точніше на гучний звук біля вуха;

P- Responds to Pain - реагує на біль (щипок за шкіру в ділянці лівого грудного м'яза з поворотом на 360 о);

U - Unresponsive - непритомний.

Якщо є підозра на симуляцію непритомності розкрийте 2 і 5 пальцями повіки. Пацієнт, що знаходиться при свідомості, обов'язково напружить м'язи повік і вони піддадуться з напруженням.

Відсутність реакції може бути свідченням непритомності (зомління, коматозного стану) або біологічної смерті. Якщо людина зомліла, больове подразнення найчастіше поверне її до свідомості. Коматозний стан свідчить про глибоке ураження центральної нервової системи. Своєчасні реанімаційні заходи можуть врятувати життя такому постраждалому. Коматозний стан слід відразу відрізнити від біологічної смерті, при наявності якої подальші рятувальні дії не проводяться.

Якщо у вас є більше даних за те, що у людини коматозний стан продовжуйте огляд і здійсніть КРОК А (Airway) - забезпечте прохідність верхніх дихальних шляхів. Апріорно вважатимемо, що черепно-мозкова травма виникає при транспортних аваріях, спортивних травмах, падінні з висоти, травмах на воді, а також при травмах дітей. Зафіксуйте руками шийний відділ хребта в положенні, в якому ви застали постраждалого Якщо положення не сприяє забезпеченню дихання, акуратно поверніть постраждалого на спину, або в положення, яке наближається до стабільного (на боці) Розпочніть первинний огляд за методикою А, В, С (оптимальний термін виконання - 10 с), оцініть, чи потрібно проводити ревізію ротової порожнини. При наявних виділеннях (кров, блювотні маси, сторонні предмети ( в залежності від механізму ураження), слід розкрити ротову порожнину (між кутніми зубами варто поставити розпорку для попередження випадкового стискання пальців), вийняти сторонні тіла затискачем з тампоном чи відсмоктувачем забезпечити туалет ротової порожнини і глотки, звільнити їх від виділень (якщо є декілька уражених, то пріоритетом є розташування їх за рельєфом місцевості головою вниз); закиньте голову і підніміть підборіддя; при підозрі на черепно-мозкову травму голову закидати заборонено, слід підняти підборіддя.

Оціни дихання і пульс (не більше 10 секунд) При наявності сторонньої рідини (кров, вода) голову і тулуб повертають у правий чи лівий бік, вказівним пальцем відтягують кут рота вниз, що полегшує самостійне дренування ротової порожнини. Для часткового закриття верхніх дихальних шляхів язиком, що запав, чи стороннім тілом характерним є шумне дихання з підсиленням звуку під час вдиху При кожній спробі зробити вдих втягуються м'язи шиї, міжребер'я і черевна стінка,. однак дихальні шуми не прослуховуються і не відчувається рух повітря.

Підкладання під голову постраждалого подушки або інших предметів категорично заборонено (повністю закриває трахею).

Закиньте голову назад і підніміть підборіддя, при цьому язик перестає закривати задню частину дихального горла, пропускаючи повітря в легені. Якщо є підозра на травму голови і шиї необхідно щадно маніпулювати з головою і шийним відділом хребта, а забезпечити прохідність дихальних шляхів можна шляхом висування нижньої щелепи вперед без закидання голови.

Забезпечення прохідності дихальних шляхів методом закидання голови і підняття підборіддя при умові, якщо немає підозри на травму голови і шиї.

Вважається, що при дорожньо-транспортних пригодах, падінні з висоти, травмуванні на воді і спортивній травмі у постраждалого є ураження голови і шиї.

Запам'ятайте, коли постраждалий без свідомості і лежить на спині, за рахунок розслаблення м'язів язик у більшості випадків западає, перекриваючи доступ повітря.

Здійсніть крок В (Breath) - перевірте наявність дихання i (Blood) - сильної кровотечі. Наблизьте Ваше обличчя до рота і носа постраждалого, послухайте шум і відчуйте вихід повітря, яке вологіше і тепліше. При цьому спостерігайте за підйомом і опусканням грудної клітки. Робіть це протягом повних 10 секунд. Не застосовуйте дзеркальце, пір'їну або нитку для перевірки наявності дихання!

У випадку відсутності дихальних рухів, а також частого і поверхневого дихання з ознаками кисневого голодування (посинінням шкіри і слизових оболонок) необхідно виконати два повних вдування через рот, а далі - провести штучну вентиляцію легень Одночасно слід звернути увагу на наявність сильної кровотечі, особливо артеріальної. Вона повинна бути зупиненою якнайшвидше. Іноді можливою є внутрішня кровотеча. Зовнішня і внутрішня кровотечі можуть зумовити шоковий стан, який виникає при втраті крові, характеризується блідістю й прохолодністю на дотик шкіри, відсутністю пульсу на променевій артерії і зумовлює необхідність виконання на етапі ПМД протишокових заходів.

Здійсніть останній крок С (Circulation) - визначте наявність пульсу, серцебиття та ознак шокового стану.

...