Система хірургічного лікування глибоких термічних уражень верхніх кінцівок та їх наслідків

При оголенні чи руйнуванні глибоких структур використовували пластику повноцінними тканинами: ушивання кукс пальців (11), місцева пластика (19), клапті з віддалених ділянок (29). Для активної реваскуляризації ранової поверхні з прилеглими важливими анатомо-функціональними утвореннями в 30 спостереженнях основної та 13 - контрольної груп застосували пластику васкуляризованими клаптями як органозберігаюче втручання. Використовували клапті з включенням найширшого м'яза спини (3), лопатковий (1), надчеревні (12), променеві (5), нейро-васкулярні клапті з бічної поверхні пальця (4), клапті на I тильній метакарпальній артерії (4) та пахові (14).

Ефективність розробленої комплексної програми превентивних, первинно-відновних та органозберігаючих втручань визначили шляхом вивчення динаміки розвитку запального процесу, аутоімунних реакцій, гуморальних факторів та мінерального обміну у 106 хворих основної та 113 - контрольної груп.

Визначення рівня ендогенної інтоксикації досліджували у строки від 2 до 60 діб після ураження. При порівнянні цитолітичної активності сироватки крові хворих основної і контрольної груп, встановили, що у хворих контрольної групи практично не змінювались показники її ушкоджуючої дії, що свідчило про декомпенсацію природних систем детоксикації і розвитку ендотоксикозу. Кількість циркулюючих імунних комплексів та молекул середньої маси у сироватці крові постраждалих обох груп з 2-3 доби підвищувалась з тенденцією до постійного зростання і лише на 30 добу дещо знижувалась, не досягаючи величин норми.

Визначалиась висока активність лімфоцитів у реакціях аутологічного розеткоутворення з максимальним проявом на 8-21 добу з моменту травми. На 30-60 добу у постраждалих контрольної групи ці показники продовжували утримуватись на високому рівні. У хворих основної групи виразність реакцій зменшувалась і наближалась до показників здорових осіб. Видалення некрозу в ранні та більш пізні строки після ураження у хворих основної групи призводило до зниження стимулюючої дії глобулінової фракції сироватки на активність лімфоцитів в аутоімунних реакціях. У постраждалих контрольної групи висока активність В-лімфоцитів зберігалась у всі строки дослідження.

При дослідженні клітинного складу периферичної крові та капілярної крові зони ураження встановили, що у хворих основної групи відбувалось зниження рівня інтоксикаційного пошкодження фагоцитів периферичної крові та активізувалась міграція функціонально активних нейтрофільних гранулоцитів в зону опіку.

Для проведення своєчасної корекції та попередження розвитку ускладнень термічних уражень здійснили розробку раннього прогнозування формування аутоімунних реакцій у таких хворих (патент №7982). Підвищення вмісту показників спонтанного розеткоутворення нейтрофільних гранулоцитів та спонтанного розеткоутворення лімфоцитів капілярної крові зони опіку вище 25% свідчило про пошкодження еритроцитів з формуванням анемії, а ріст цих показників до 55-65% на 19-21 добу вказувало на розвиток аутоімунних ускладнень і корелювало з виникненням лізісу аутотрансплантатів.

Проведені дослідження основних структурних компонентів сполучної тканини в організмі хворих показали, що процеси запалення, які виникали у гострий період травми, зберігались і у всі подальші терміни дослідження. Відмічали підвищення активності церулоплазміну з 2-3 доби після травми з максимальним зростанням на 8-10 добу у хворих обох груп. У подальшому відмічалось значне зниження показників у основній групі. Кількість молочної, сіалової кислот та вміст глікозаміногліканів у хворих основної групи з 8-20 доби знижувались відносно показників контрольної групи.

Катаболічні процеси у сполучній тканині супроводжувались у більшості хворих підвищенням активності лізосомальних ферментів. Рівень кислої фосфатази сироватки крові підвищувався з 2-3 доби і залишався майже незмінним до 320 доби. Однак у постраждалих основної групи ферментативна активність була значно меншою. Високий рівень лужної фосфатази, що супроводжувався високою концентрацією фосфора та кальцію, свідчив про порушення обміну в рубцево змінених тканинах.

При вивченні морфологічних особливостей перебігу тканинних реакцій в рановому дефекті визначили, що приживлення трансплантатів залежало від стану ранового дна, на яке вони пересаджувались. Виділили три варіанти приживлення трансплантатів. Перший варіант - приживлення трансплантату на рівномірно висічену ранову поверхню при відсутності вогнищ некрозу. На 5-10 добу між трансплантатом та рановим дном формувався сполучнотканинний регенерат, який містив значно більшу кількість мікросудин та макрофагів і значно менше клітин фібробластичного ряду, у порівнянні з контрольною групою. При другому варіанті приживлення трансплантату на висічену поверхню з осередками некрозу відмічали значну запальну інфільтрацію та формування на поверхні трансплантату суцільного лейкоцитарно-некротичного шару. При третьому варіанті пересадки трансплантата на погано васкуляризоване ложе через 3-10 діб відбувалась його деструкція.

У подальшому у хворих основної групи на 20-30-ту добу в новоутвореній сполучній тканині під трансплантатом зменшувалась кількість фібробластів та макрофагів і дещо збільшувався вміст лімфоцитів. Разом з цим підвищувалась кількість колагенових волокон, які формували густу сітку. Через 2-2,5 місяці значно зменшувалась виразність запальної інфільтрації. На 4-6-ий місяць після травми, виявлявся рубець, що був значно тоншим, ніж у хворих контрольної групи. Через 10-12 місяців рубець був значно тонший, а його щільність була меншою за рахунок невеликого вмісту пучків колагенових волокон.

Перші ознаки рубцеутворення з'являлись з 20-21 доби після травми, що визначили у хворих контрольної групи. У цій же групі відмічались значні запальні реакції та виражене новоутворення сполучної тканини протягом 10-12 міс після травми.

Таким чином, зменшення проявів запального процесу в основній групі хворих при застосуванні розробленої програми превентивних, первинно-відновних та органозберігаючих втручань, призводило до нормалізації функціональних розладів у тканинах, що оточують рановий дефект, значно скорочувалась фаза запалення, утворювались умови сприятливого перебігу клітинних реакцій місцевого імунитету та проліферативно-репаративних процесів.

Основними критеріями оцінки найближчих результатів хірургічного лікування глибоких дермальних термічних уражень верхніх кінцівок у хворих були характер та ступінь приживлення вільних аутодермотрансплантатів.

У 147 пацієнтів основної групи (164 випадки) добрий результат отримали у 121(73,78%) випадку, задовільний - у 33(20,12%) і незадовільний - у 10(7,00%) випадках. Часткове приживлення трансплантатів визначали у 29 випадках безпосередньої пластики ран. У 4 постраждалих виникла вторинна ретракція товстих клаптів долонної поверхні кисті. Найгірше приживлення трансплантатів (10) відбувалось на тильних поверхнях п'ясно-фалангових, проксимальних та дистальних міжфалангових суглобів пальців кистей.

У 141 постраждалого контрольної групи добрий результат отримали у 86(57,33%) випадках, задовільний - у 41(27,33%) і незадовільний - у 23(15,33%) випадках.

Повне приживлення клаптів у постраждалих із субфасціальними ураженнями відбулось у 62(75,61%) спостереженнях основної групи та у 21(53,85%) - контрольної групи. Добре приживлення (25(80,65%)) та меншу кількість ускладнень спостерігали при використанні васкуляризованих клаптів.

Отримали частковий некроз вільних трансплантатів (2) та ротаційних клаптів (2). Повний некроз пахового клаптя виник в одному спостереженні внаслідок тромбозу судин живлячої ніжки та порушення в ньому кровообігу. Нагноєння у 15 випадках виникло внаслідок неповного видалення некротичних тканин.

Пізні ускладнення виникли у 11(16,92%) хворих основної групи. Вони проявлялись у вигляді невритів (4) та рубцевих спаянь нервових стовбурів з клаптями (2) - 6 випадків, а також рубцевих блоків сухожиль згиначів (2) та розгиначів (3) - 5 випадків.

Нагноєння післяопераційних ран у хворих контрольної групи спостерігали у 11(28,21%) випадках. Частковий некроз виник у 6, а повний некроз трикутних клаптів - у 1 випадку.

Пізні ускладнення відмічені у 12(42,86%) хворих. У 10 випадках спостерігали рубцевий блок сухожиль: згиначів (4) разом з втягненням нервових стовбурів у рубцевий процес та розгиначів (3) 2-4 пальців. При виконанні пластичного закриття долонних (1) та тильних (4) дефектів кисті та пальців клаптями з віддалених ділянок (італійська пластика) 5 хворим віком після 40 років, розвивався нейродистрфічний синдром.

Як показав аналіз результатів лікування хворих із субфасціальними ураженнями частота розвитку як інфекційних, так і некротичних ускладнень суттєво нижчі у пацієнтів основної групи (24,39%) ніж у постраждалих контрольної групи (46,15%) (р<0,05).

Оцінку віддалених результатів лікування проводили по запропонованій системі оцінки, на основі двох критеріїв - адекватності відновлення покривних тканин і функції сегмента.

Аналіз лікування у віддалений період здійснили у 176(46,19%) хворих з глибокими дермальними ураженнями (94(53,41%) постраждалих основної та 82(46,59%) контрольної груп). В основній групі добрий результат отримали у 78(82,98%) постраждалих, задовільний - у 16(17,02%), незадовільних не було. В контрольній групі добрий результат відмітили у 42(51,22%), задовільний - у 27(32,93%) і незадовільний - у 13(15,85%) випадках.

Віддалені результати лікування постраждалих з субфасціальними ураженнями вивчені у 57(61,29%) хворих (41(71,93%) постраждалий основної групи та 16(28,07%) - контрольної). У хворих основної групи добрий результат отримали у 28(68,29%), задовільний - у 12(29,27%) і незадовільний - у 1(2,44%) випадку. В контрольній групі добрий результат лікування спостерігали у 7(43,75%), задовільний - у 6(37,50%) і незадовільний - у 3(18,75%) випадках.

Експериментальна частина. Для вирішення проблем удосконалення технології дермотензії розробили пристрій для розтягування тканин та провели експериментальні дослідження у вивченні особливостей процесу дермотензії.

Визначили зміни форми робочої камери пристрою і встановили, що приріст розтягнутих тканин залежить від кількості уведеної у ендоекспандер рідини. Визначення параметрів приросту тканин від об'ємів розширювача при різних змінах його форми дозволили скласти електронні бази даних. Згідно розрахунковим таблицям визначали необхідну площу отриманих розтягуванням тканин для закриття дефекту певного розміру і об'єм рідини, що необхідно ввести в розширювач для отримання необхідної форми.

Для оптимізації методу переміщення розтягнутих тканин здійснили математичне обгрунтування та розробили програму комп'ютерного моделювання процесу переміщення отриманого матеріалу. Розроблений метод комбінованого переміщення розтягнутих тканин дозволив збільшити площу отриманого матеріалу, здійснити первинне пластичне закриття донорської рани, зменшити можливість виникнення порушень кровообігу та некрозу клаптів.

Другий клінічний етап дослідження заснований на хірургічному лікуванні 310 пацієнтів з деформаціями та контрактурами верхніх кінцівок основної групи (179), в яку увійшли 39 осіб 1 підгрупи, 58 - 2 підгрупи та 82 - 3 підгрупи і контрольної групи (131).

Для підвищення ефективності лікування хворих, що перенесли термічну травму, розробили програму реконструктивних втручань, яка включала:

1. Визначення особливостей формування контрактур окремих локалізацій та строків оперативного лікування. Початок проведення хірургічного лікування з 3-4 міс після травми.

2. Корекція місцевих та загальних проявів патологічного процесу.

3. Диференційований вибір методу оперативного втручання на основі розробленої класифікації контрактур суглобів верхніх кінцівок:

· визначення обсягів рубцевозмінених тканин, що необхідно замістити;

· ступінь ураження глибоких структур;

· перспективні донорські ділянки.

4. Розробка нових технологій та методів для пластичного закриття ураженої ділянки з використанням повноцінних тканин:

· лікування рубцевих деформацій та контрактур з використанням розтягнутих васкуляризованих тканин;

· лікування тотальних привідних контрактур плечового суглоба з використанням васкуляризованих тканин плеча;

· лікування згинальних контрактур проксимальних міжфалангових суглобів пальців кистей з використанням розтягнутих нейроваскулярних клаптів.

5. Розробка нових технологій реконструктивно-відновних оперативних втручань при ураженні глибоких структур сегментів:

· реконструктивно-відновне лікування нестабільності плечового суглоба при м'язово-кісткових дефектах;

· відновлення анкілозованих ліктьових суглобів з використанням мобілізуючих втручань та функціональних апаратів зовнішньої фіксації.

6. Післяопераційне позиціювання ураженого сегмента у положенні гіперкорекції.

Для обгунтовання реконструктивних втручань розробили класифікацію післяопікових контрактур суглобів верхніх кінцівок, основу якої склали морфологічна характеристика та анатомічна локалізація ураження. Виділили три основних типи контрактур: А - дерматогенні, В - дермато-десмо-міогенні і С - дермато-міо-остеогенні контрактури. Після встановлення типу визначали групу, де відмічали характер обмеження рухів, ступінь контрактури. У підгрупі вказували відсутність чи присутність ураження сухожильно-м'язових (МТ), нервово-судинних (NV) та кістково-суглобових (ОА) структур. Анатомічна локалізація включала визначення суглоба - плечовий, ліктьовий, променево-зап'ястковий та сегмента - кисть, з позначенням уражених пальців та їхніх суглобів.

Всі післяопікові деформації та контрактури типу А, В і С мали дерматогенний компонент, корекцію якого здійснювали методами шкірної пластики. Дерматодесмоміогенні контрактури типу В і С з ураженнями сухожиль та м'язів МТ1, МТ2, МТ3 потребували втручань на сухожилках та(чи) м'язах. При контрактурах типу С з кістково-суглобовими ураженнями ОА1, ОА2, ОА3 виконували втручання на кістках чи суглобах. При нейроваскулярних пошкодженнях NV1, NV2, NV3 використовували васкуляризовані клапті з однойменної кінцівки та виконували втручання на нервових стовбурах.

Доведено позитивний вплив схем еферентної терапії на організм реконвалесцентів за рахунок зниження вмісту аутоагресивних факторів, зменшення проявів місцевої запальної реакції рубців та їх клінічна стабілізація.

У 1 підгрупі основної групи 39 пацієнтам (49 випадків) хірургічне лікування здійснювали методом дермотензії, з яких у 35 випадках використана нова технологія із застосуванням розроблених пристроїв для розтягування тканин, засобів формування і переміщення розтягнутих та модифікованих клаптів, у 14 спостереженнях використовували методи класичної дермотензії.

Імплантацію пристрою для розтягування тканин здійснювали відкритим способом з його розміщенням уздовж рубцевого дефекту. Тривалість розтягування складала 32±4 доби. Після досягнення необхідного приросту тканин, що визначали за допомогою таблиць, виконували формування клаптя. Переміщення отриманого матеріалу здійснювали комбінованим методом (26), шляхом "бічного ковзання" (10) та шляхом ротації (13).

Для лікування рубцевих деформацій і контрактур розробили технологію з використанням розтягнутих васкуляризованих тканин (модифікованих клаптів), новизна якої полягає у здійсненні імплантації пристрою для розтягування тканин під клапті з осьовим кровообігом з наступним їх розтягуванням та переміщенням отриманого матеріалу для пластики дефектів. Технологія забезпечує можливість зниження запалення тканин, що розтягуються, та зменшення ішемічних розладів. Виконували розтягування дельтоподібного (7), лопаткового (2) клаптів та клаптя з включенням найширшого м'яза спини (1).

В 67 спостереженнях 2 підгрупи основної групи хворих для корекції контрактур використали клапті з осьовим типом кровообігу. У 37 спостереженнях використовували розроблені способи пластики деформацій клаптями з осьовим типом кровообігу. Для корекції тотальних привідних контрактур плечового суглоба розробили спосіб пластики пахвової ямки клаптем з тканин зовнішньої поверхні плеча (13). Для лікування згинальних контрактур пальців кистей розробили метод пластики розтягнутими васкуляризованими клаптями з бічної поверхні пальця (23).

У 30 випадках застосовували пластику за класичними методами - клапоть з включенням найширшого м'яза спини (4), лопатковий (7), надчеревний (1), променевий (12), клапоть з включенням 1 тильної метакарпальної артерії (5), гетеродигітальний нейро-васкулярний клапоть (1).

Корекцію деформацій з використанням традиційних методів пластики здійснили у 90 випадках 82 хворим 3 підгрупи основної групи, які не потребували складних видів пластики та у 155 випадках 131 пацієнту контрольної групи.

Ураження глибоких анатомічних структур відмічали в 200(64,52%) спостереженнях, з яких - у 114 постраждалих основної та у 86 - контрольної груп.

Для усунення тендо-міогенного компонентів контрактури здійснювали втручання на сухожилках та м'язах (88), а для корекції кістково-суглобових порушень - на кістках та суглобах (78).

Для усунення тотальних контрактур плечових суглобів з ураженням елементів суглоба (2) розробили технологію лікування, новизна якої полягає у здійсненні стабільно-функціонального анкілозування плечового суглоба з пластикою васкуляризованими тканинами ураженої ділянки, фіксацією плечової кістки до лопатки за допомогою стабілізуючої системи зовнішньої фіксації.

Для відновлення функції при артрогенних контрактурах ліктьових суглобів типу С розробили технологію, новизна якої полягає у здійсненні резекційної артропластики та накладанні функціонального апарата зовнішньої фіксації для формування нових суглобових поверхонь.

Виконували поліцизацію та фалангізацію кистей (5). Втягнення у патологічний процес нервових стовбурів потребувало втручань у 32 випадках.

Найближчі результати хірургічного лікування наслідків термічних уражень оцінювали за видами гоєння післяопераційних ран та ускладненнями, що виникали.

У 49 спостереженнях 1 підгрупи основної групи повне приживлення клаптів відбулось в 40(81,63%) випадках, причому у 32(91,43%) - при застосуванні оптимізованих методик і у 8(57,14%) - при використанні класичної дермотензії.

У 67 випадках 2 підгрупи основної групи первинне приживлення відбулось в 59(88,06%) спостереженнях. У постраждалих з використанням розроблених методик приживлення відбулось у 33(89,19%) випадках, у пацієнтів, яким застосовували класичні методи - у 26(86,67%).

При лікуванні 82 хворих 3 підгрупи основної гупи (90 спостережень) повне приживлення клаптів отримали у 70 (77,77%) випадках.

При лікуванні 131 хворого контрольної групи з деформаціями 155 сегментів, яким застосовували традиційні методи пластики повне приживлення досягли у 106(68,39%) постраждалих.

Аналіз хірургічного лікування контрактур верхніх кінцівок з пошкодженням глибоких анатомічних утворень здійснили у 114 випадках основної та у 86 - контрольної групи. В основній групі спостережень при лікуванні контрактур плечових суглобів типу В добрий результат отримали у 25(83,33%) випадках, задовільний - у 5(16,67%). Лікування контрактур типу С у всіх 2 випадках було успішним. При корекції контрактур ліктьових суглобів типу В добрий результат досягли у 5(83,33%) і задовільний - у 1(16,67%) спостереженні. Використання розробленої технології при корекції анкілозованих ліктьових суглобів типу С у хворих основної групи добрий результат отримали у 11(73,33%), задовільний - у 3(20,00%) і незадовільний - у 1(6,67%) випадку. При лікуванні контрактур променево-зап'ясткових суглобів та кисті типу В добрий результат відмітили у 26(78,79%), задовільний - у 7(21,21%) спостереженнях. Добрий результат лікування досягли у 18(64,28%), задовільний - у 8(28,58%) і незадовільний - у 2(7,14%) випадках лікування контрактур типу С.

У хворих контрольної групи при корекції контрактур плечових суглобів типу В добрий результат отримали у 4(80,00%) і задовільний - у 1(20,00%) випадку. При лікуванні контрактур ліктьових суглобів типу В добрий результат спостерігали у 8(72,73%) і задовільний - у 3(27,27%) випадках. Корекція артрогенних контрактур лише у 1(16,67%) випадку призвела до доброго, у 3(50,00%) - до задовільного і у 2(33,33%) - до незадовільного результату. При усуненні контрактур променево-зап'ясткових суглобів та кисті типу В добрий результат лікування отримали у 30(76,92%), задовільний - у 8(20,51%) і незадовільний - у 1(2,56%) спостереженні. Добрий результат лікування досягли у 15(60,00%), задовільний - у 7(28,00%) і незадовільний - у 3(12,00%) випадках лікування контрактур типу С.

Віддалені результати лікування вивчені у 179(57,74%%) хворих, які мали деформації 194 сегментів. В основній групі (127) у 1 підгрупі (28) добрий результат отримаи у 23(82,14%), задовільний - у 5(17,86%); у 2 підгрупі (45) - добрий результат - у 35(77,77%), задовільний - у 10(22,23%); у 3 підгрупі (54) - добрий результат - у 41(75,92%), задовільний - у 11(20,37%) і незадовільний - у 2(3,71%).

В контрольній групі (67) добрий результат отримали у 27(40,30%), задовільний у 20(29,85%) і незадовільний - у 20(29,85%) випадках.

При вивченні віддалених результатів лікування 66(57,89%) хворих основної групи з ураженнями глибоких анатомічних структур добрий результат відмітили у 39(59,09%), задовільний - у 19(28,79%) і незадовільний - у 8(12,12%) спостереженнях. З 41(47,67%) постраждалого контрольної групи добрий результат отримали у 20(48,78%), задовільний - у 12(29,27%) і незадовільний - у 9(21,95%) випадках.

Проведене лікування хворих з термічними ураженнями верхніх кінцівок та їх наслідками з системним застосуванням програми превентивних, первинно-відновних та органозберігаючих операцій та нових технологій реконструктивних втручань дозволило розробити систему хірургічного лікування таких постраждалих, яка полягає у:

· лікуванні хворих з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок в спеціалізованих закладах;

· здійсненні ранньої діагностики глибини ураження;

· використанні комплексної програми превентивних, первинно-відновних та органозберігаючих оперативних втручань (рис.1);

· здійснененні диспансерізації постраждалих після термічних уражень верхніх кінцівок та їх наслідках;

· застосовуванні розроблених технологій хірургічного лікування пацієнтів з післяопіковими деформаціями та контрактурами верхніх кінцівок (рис. 2).

Таким чином, розроблена система хірургічного лікування хворих з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок та їх наслідками дозволило скоротити строки медичної реабілітації та досягти високих анатомо-функціональних результатів за рахунок застосування комплексної програми первинно-відновних та органозберігаючих операцій в гострому періоді травми та нових технологій і методів оперативних втручань у період реконвалесценції.

Висновки

У дисертаційній роботі представлено науково-практичне вирішення актуальної проблеми хірургії - підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з глибокими термічними ураженнями верхніх кінцівок від моменту отримання травми до усунення її наслідків на основі системного підходу із застосуванням нових патогенетично обгрунтованих методів оперативних втручань на всіх стадіях опікової хвороби.

1. Клінічний перебіг та виникнення ускладнень при глибоких термічних ураженнях верхніх кінцівок тісно пов'язані з тяжкістю анатомо-функціональних порушень та тривалістю ранового процесу. Вірогідність утворення рубцевої тканини полягає у: високому вмісті лімфоцитів периферичної крові (до 60%), зниженні ферментативної активності фагоцитуючих клітин зони ураження (нижче 4%), підвищенні рівнів церулоплазміну більше ніж у 1,5 рази, сіалової та молочної кислот - у 1,2 та 1,4 рази у фазу запалення; високому рівні аутоагресивних реакцій (більше 40%) та циркулюючих імунних комплексів (більше 35%) у фазу гранулювання рани; підвищенні кількості глікозаміногліканів у 2,5 рази, лужної у 1,2 рази та кислої у 2 рази фосфатаз у фазу утворення рубця.

2. Розроблена комплексна програма превентивних, органозберігаючих та первинно-відновних втручань при глибоких термічних ураженнях верхніх кінцівок, що включає виконання раннього висічення некрозу у поєднанні з комбінованою пластикою дефекту, забезпечує відновлення покривних тканин та дозволяє зменшити їхню фіброзно-рубцеву трансформацію. Раннє виконання дренуючих остеотомій, резекцій уражених кісток і суглобів та застосування реваскуляризації глибоких утворень з апаратною фіксацією сегментів дозволяє відновити уражені структури і зберегти кінцівку чи її сегмент.

3. Використання комплексної програми превентивних, органозберігаючих та первинно-відновних втручань дає можливість уникнути незадовільних результатів лікування у хворих з глибокими дермальними опіками, знизити кількість незадовільних результатів у постраждалих з субфасціальними ураженнями та скоротити терміни початку реконструктивних операцій з 4-6 міс. Запропонована комплексна програма сприяє покращенню перебігу ранового процесу, зменшенню вираженості запального процесу та рівня ендогенної інтоксикації. Краще приживлення шкірних трансплантатів та їх функціональна перебудова відбувається при пересадці клаптів на висічену ранову поверхню, а активність місцевих запальних реакцій та утворення сполучної тканини значно зменшується через 4-6 міс після травми.

4. Формування деформацій та контрактур суглобів верхніх кінцівок тісно пов'язано з тривалістю ранового процесу та запальних реакцій, вираженістю рубцевих змін шкірних покривів, первинним руйнуванням чи вторинним втягненням у рубцевий процес глибоких анатомічних структур. Розроблена класифікація післяопікових контрактур суглобів верхніх кінцівок, основу якої складають морфологічна характеристика та анатомічна локалізація ураження, дозволяє диференційовано і патогенетично обгунтовано визначити тактику та методи хірургічного лікування.

5. Розроблений пристрій для розтягування тканин має нові конструктивні особливості і вигідно відрізняється від латексних ендоекспандерів. Вивчені в експерименті особливості розтягування тканин та створені електронні бази даних дозволяють визначити об'єм уведеної в експандер рідини для досягнення необхідної площі приросту. Розробка математичної та комп'ютерної моделі переміщення клаптів дозволяє передбачити інтраопераційне переміщення розтягнутих тканин, більш раціонально використати отриманий матеріал, здійснити первинне пластичне закриття донорської рани, зменшити можливість виникнення порушень кровообігу та некрозу тканин.

6. Розроблена технологія дермотензії із залученням запропонованих пристроїв для розтягування тканин, модифікованих клаптів та методів переміщення отриманого пластичного матеріалу дозволяє збільшити кількість позитивних функціональних результатів на 34% і знизити кількість ускладнень на 35% у порівнянні з класичною методикою.

7. Розроблені способи хірургічної корекції тотальних та субтотальних привідних контрактур плечових суглобів з використанням розтягнутих васкуляризованих клаптів із зовнішньої поверхні плеча та згинальних контрактур пальців кисті пластикою долонної поверхні васкуляризованими розтягнутими клаптями з бічної поверхні пальців забезпечують безрецидивне усунення деформацій.

8. Контрактури суглобів з ураженнями глибоких утворень потребують втручань на анатомічних структурах: при тендоміогенних порушеннях обгунтовано використання мобілізуючих втручань, а при важких нейроваскулярних та остеоартрогенних пошкодженнях - стабілізуючих операцій. Розроблена технологія реконструктивно-відновного лікування контрактур плечових суглобів забезпечує відновлення функції верхніх кінцівок за рахунок рухів м'язів плечового поясу і тулуба після формування лопатково-плечового зрощення. Лікування остеоартрогенних контрактур ліктьових суглобів є найбільш ефективним із застосуванням розробленої технології мобілізуючих втручань та функціональних апаратів зовнішньої фіксації.

9. Порівняльний аналіз хірургічного лікування деформацій та контрактур суглобів верхніх кінцівок при використанні нових технологій та методів оперативних втручань з традиційними способами пластики показав їх високу ефективність, довів підвищення кількості добрих та задовільних результатів у 1,4 рази і зниженні незадовільних результатів більше ніж на 28% у віддалений період.

10. Розроблена система хірургічного лікування термічних уражень верхніх кінцівок та їх наслідків, що включає ранні операції у гострий період травми, лабораторний моніторінг місцевих та загальних порушень, нові технології та методи оперативних втручань у період реконвалесценції дозволяє піліпшити результати лікування у 1,3 рази, знизити кількість деформацій у 1,7 рази та зменшити інвалідізацію хворих у 2,3 рази.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Радомский А.А., Даниленко И.В., Нечипорчук С.Л., Жернов А.А. Микрохирургическое восстановление периферических нервов при повреждениях конечностей в условиях травматологического отделения // Український нейрохірургічний журнал. - 2001. - №2(14) - С. 35 - 36.

2. Жернов А.А. Хирургическая коррекция последствий электропоражений предплечья и кисти у детей // Літопис травматології та ортопедії. - 2002. - №3 - 4. - С. 67 - 70.

3. Жернов О.А., Щирый О.В. Дифференцированный подход к хирургическому лечению электропоражений кисти у детей // Травма. - 2002. - Т. 1, №1. - С. 35 - 39.

4. Повстяний М.Ю., Жернов О.А., Циганков В.П., Сочієнкова Л.С., Тацюк С.В. Електротермічні ураження великих суглобів кінцівок і кисті // Вісник наукових досліджень. - 2002. - №4(29). - С. 76 - 79.

5. Жернов О.А. Діагностика та лікування артрогенних контрактур ліктьових суглобів після термічних уражень // Вісник наукових досліджень. - 2003. - №3(32) .- С. 21 - 24.

6. Жернов О.А Патогенез структурно-функціональних порушень при контрактурах після термічних уражень кінцівок // Шпитальна хірургія. - 2003. - №3. - С. 107 - 112.

7. Жернов О.А. Хірургічна тактика лікування субфасціальних термічних уражень верхніх кінцівок в гострий період // Шпитальна хірургія. - 2003. - №4. - С. 48 - 52.

8. Жернов О.А., Осадча О.І., Сочієнкова Л.С. Особливості патогенезу і клінічного перебігу електроуражень // Шпитальна хірургія. - 2003. - №1. - С. 85 - 89.

9. Жернов О.А., Повстяний М.Ю. Уніфікована класифікація контрактур після термічних уражень // Вісник наукових досліджень. - 2003. - №4(33). - С. 34 - 37.

10. Жернов О.А., Повстяной Н.Е., Галич С.П., Тацюк С.В. Случай успешного излечения больного с обширным гнойно-некротическим дефектом плеча и плечевого сустава после электротравмы // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2003. - Т. 4, №1. - С. 195 - 196.

11. Жернов О.А. Особливості відновного лікування післяопікових деформацій і контрактур верхніх кінцівок у дітей // Хірургія дитячого віку. - 2004. - №3(4). - С. 102 - 107.

12. Жернов О.А. Шкірно-жирова пластика в реконструктивній і відновній хірургії наслідків опіків верхніх кінцівок // Хірургія України. - 2004. - №1(9). - С. 93 - 96.

13. Жернов О.А. Метод тканинного розтягування в хірургічному лікуванні деформації верхньої кінцівки // Клінічна хірургія. - 2004. - №8. - С. 53 - 56.

14. Жернов О.А. Сучасні проблеми хірургічного лікування ліктьових суглобів після термічної травми // Шпитальна хірургія. - 2004. - №3. - С. 48 - 52.

15. Жернов О.А. Використання апаратів зовнішньої фіксації в системі хірургічного лікування постраждалих з післяопіковими контрактурами суглобів верхніх кінцівок та кистей // Літопис травматології та ортопедії. - 2004. - №1-2. - С. 63 - 67.

16. Жернов О.А., Жернов А.О., Гузь О.О. Реконструктивно-відновне лікування глибоких дефектів верхніх кінцівок після термічної травми та її наслідків з використанням клаптів з осьовим кровообігом // Вестник неотложной и восстановительной медицины. - 2004. - Т. 5, №4. - С. 620 - 623.

17. Боярська Г.М., Осадча О.І., Жернов О.А. Особливості розвитку реакцій неспецифічної резистентності при опіковій травмі // Український журнал гематології та трансфузіології. - 2004. - №2. - С. 39 - 43.

18. Жернов О.А., Повстяной Н.Е., Коваленко О.Н., Гузь О.А., Пономаренко О.Б. Раннее хирургическое лечение в профилактике осложнений термической травмы предплечья и кисти // Международный медицинский журнал. - 2004. - Т. 10, №4. - С. 93 - 95.

19. Крижановський Я.Й., Кульбака В.С., Коваленко О.М., Жернов О.А., Антонів В.Р. Відновлення великих раньових дефектів шкіри методами ауто-та ксенодермопластики //Вісник Української медичної стоматологічної академії.-2005. - Т. 5, вип. 1(9). - С. 92 - 95.

20. Грабовий О.М., Пономаренко О.Б., Жернов О.А. Морфологія загоєння глибоких опіків після ранньої некректомії та автодермопластики //Клінічна анатомія та оперативна хірургія. - 2004. - Т. 3, №4. - С. 65 - 67.

21. Козинец Г.П., Осадчая О.И., Боярская А.М., Шейман Б.С., Воронин А.В., Коваленко О.Н., Жернов О.А. Особенности развития ожоговой болезни у пострадавших в условиях чрезвычайной ситуации вследствие влияния комбинированного этиологического фактора // Хірургія України. - 2006. - №4(20). - С. 93 - 97.

22. Жернов О.А. Реконструктивно-відновне лікування наслідків термічної травми з використанням модифікованих комплексів тканин // Шпитальна хірургія. - 2007. - №2. - С. 88 - 91.

23. Жернов О.А., Козинець Г.П. Реваскуляризуючі операції з приводу гнійних дефектів верхніх кінцівок // Клінічна хірургія. - 2007. - №11 - 12. - С. 25 - 26.

24. Повстяний М.Ю., Жернов О.А., Осадча О.І., Боярська Г.М., Тацюк С.В., Мирошниченко З.М., Настенко О.П. Особливості розвитку ДВЗ-синдрому у дітей з опіками великої площі та критичними опіками // Гематологія і переливання крові: Міжвід. зб. - К.: Знання України, 2002. - Вип. 31. - С. 270 - 274.

25. Повстяной Н.Е., Жернов О.А., Тацюк С.В, Сочиенкова Л.С. Особенности хирургического лечения гнойно-некротических дефектов конечностей // Проблеми військової охорони здоров'я: Зб. наук. праць Української військово-медичної академії. - 2003. - Вип. 13. - С. 318 - 323.

26. Коваленко О.М., Повстяний М.Ю., Осадча О.І., Жернов О.А. Динаміка аутоагресивних факторів у постраждалих з опіками при використанні ранніх хірургічних втручань // Зб. наук. праць співробітників КМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2003. - С. 53 - 59.

27. Мирошниченко З.Н., Боярская А.М., Осадчая О.И., Жернов О.А. Диагностическое значение исследования минерального и соединительнотканного метаболизма у больных с ожоговой болезнью //Гематологія і переливання крові: Міжвід. зб. - К.: “Нора-Друк”, 2006. - Вип. 33. - С. 205 - 209.

28. Жернов О.А., Козинець Г.П. Обгрунтування методів переміщення розтягнутих тканин при корекції деформацій верхніх кінцівок // Зб. наук. праць співробітників НМАПО ім. П.Л. Шупика. - Київ, 2007. - С. 39 - 43.

29. Деклараційний патент на корисну модель 7982 Україна. МПК G01N33/48. Спосіб прогнозування аутоімунних реакцій у хворих з опіковою хворобою / Жернов О.А., Боярська Г.М., Осадча О.І., Настенко О.П. (Україна). - Заявл. 24.12.04. Опубл. 15.07.05. - Бюл. №7. - 5 с.

30. Деклараційний патент на корисну модель 10661 Україна. МПК А61М29/00, А61В17/322, А61F2/00. Пристрій для розтягування тканин/ Жернов О.А.,Білошицький О.В., Жернов А.О., Гузь О.О. (Україна). - Заявл. 01.06.05. Опубл. 15.11.05. - Бюл. №11. - 5 с.: іл.

31. Деклараційний патент на корисну модель 9404 Україна. МПК А61F5/00, А61В17/60. Шарнірно-дистракційний аппарат БКЛ для ліктьового суглоба / Бур'янов О.А., Кваша В.П., Лакша А.М., Юнесі Р., Шидловський М.С., Жернов О.А. (Україна). - Заявл. 07.04.05. Опубл. 15.09.05. - Бюл. №9. - 5 с.: іл.

32. Деклараційний патент на корисну модель 16518 Україна. МПК А61В17/88. Спосіб лікування рубцевих згинальних контрактур пальців кисті / Жернов О.А., Жернов А.О., Назаренко В.М. (Україна). - Заявл. 08.02.06. Опубл. 15.08.06. - Бюл. №8. - 4 с.

33. Патент на корисну модель 23112 Україна. МПК А61В17/58, А61В17/88. Лікування пошкоджень проксимального відділу плечової кістки та плечового суглоба / Жернов О.А. (Україна). - Заявл. 05.12.06. Опубл. 10.05.07. - Бюл. №6. - 4 с. : іл.

34. Патент на корисну модель 23870 Україна. МПК А61В17/88. Спосіб лікування рубцевих привідних контрактур плечового суглоба / Жернов О.А., Козинець Г.П., Стаскевич С.В. (Україна). - Заявл. 26.01.07; Опубл. 11.06.07. - Бюл. №8. - 4 с.

35. Радомський О.А., Волошин О.І., Жернов О.А. Хірургічне лікування гнійно-некротичних уражень при пошкодженнях кінцівок // Матеріали пленуму ортопедів-травматологів України. - Київ, 1998. - розд. II. - С. 355 - 357.

36. Радомський О.А., Даниленко І.В., Сліпченко М.І., Жернов О.А. Пересадка тканин на судинній ніжці: класифікація та механізм гемоциркуляції // Матеріали XIII з'їзду ортопедів-травматологів України. - Донецьк, 2001. - С. 84 - 85.

37. Жернов А.А., Сочиенкова Л.С., Щирый О.В. Дифференцированный подход к хирургическому лечению послеожоговых контрактур локтевого сустава // Материалы междунар. конф. - Санкт-Петербург, 2002. - С. 423 - 425.

38. Жернов А.А., Сочиенкова Л.С., Щирый О.В., Стаскевич С.В. Проблемы современного лечения электропоражений сегмента «предплечье - кисть» у детей // Матеріали XX з'їзду хірургів України. - Тернопіль, 2002. - Т.2. - С. 622 - 623.

39. Жернов О.А. Особливості уражень периферичних нервів при термічній травмі верхніх кінцівок // Матеріали III з'їзду нейрохірургів України. - Алушта, 2003. - С. 284 - 285.

40. Пономаренко О.Б., Грабовий О.М., Жернов О.А. Особливості морфології гоєння опікових ран за різних умов їх хірургічного лікування // Гістологія та ембріогенез периферийної нервової системи. Матеріали наук. - практ. конф. - Київ, 2004. - С. 80 - 81.

41. Жернов А.А., Повстяной Н.Е., Назаренко В.Н. Тканевое растяжение в реконструктивно-восстановительной хирургии послеожоговых деформаций верхних конечностей // Нижегородский медицинский журнал (приложение). - Нижний Новгород, 2004. - С. 200 - 201.