Інфекційні хвороби

Етіологія.

Вірус гепатиту В спочатку мав назву ”австралійський” антиген, пізніше стала відома його частка -„частка Дейна”. HBsAg.

Епідеміологія.

Джерелом інфекції є хворі на гострий та хронічний гепатит, а також так звані здорові носії антигену вірусу гепатитуВ. Вірус гепатиту В з'являється в крові хворого задовго до появи клінічних симптомів та виявляється протягом усього гострого періоду захворювання та реконвалесценції. Вірус міститься також у слині, сечі, у фекаліях він не виявляється.Шлях передачі вірусу - парентеральний, трансплацентарний. Після ВГВ формується стійкий імунітет.

Клініка.

Інкубаційний період триває 6 - 26 тижнів. Захворювання розвивається поступово:слабкість, в'ялість,хворі швидко втомлюються, знижується працездатність, втрачається апетит, іноді підвищується температура тіла. Нерідко такі симптоми проявляються слабко, і початок хвороби характеризується темною сечею та жовтяницею.У дітей 1 - го року продромальний період скорочується до 5 - 7днів. З появою жовтяниці симптоми інтоксикації не зменшуються : нудота, блювання, підвищення температури тіла, важкість та біль в епігастральній ділянці та правому підребер'ї. Жовтяниця наростає поступово протягом 5 - 7 днів від світло - жовтого до канаркового та інтенсивно - жовтого кольору. Інтенсивність жовтяниці може не відповідати тяжкості хвороби, особливо в дітей 1 - го року, коли жовтяниця буває менш інтенсивною, ніж у дітей старшого віку при однаковому рівню білірубіну. Найвищим ступенем тяжкості у дітей 1 - го року життя є злоякісна форма - гепатодистрофія, яка виникає за умови розвитку дифузного масивного некрозу печінки.

Лікування.

Дієта відповідає при вірусному гепатиту А.

Використовуються препарати інтерферону для в/в введення. У разі тяжкого перебігу в/в краплинно вводять гемодез, реополіглюкін, глюкози 10% розчин для дезінтоксикації. Затяжна форма хвороби потребує проведення курсу лікування есенціале, легалоном.

Медсестринський процес:

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ'ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - озноб, гарячка, - проведені ін'єкції, - температура тіла до 38*С,

Т - загальна слабкість, переливання крові. - жовтяниця шкіри,

А - нудота, - ахолічний кал,

П - блювання, - гепатоспленомегалія,

- анорексія, - сеча темного кольору.

- свербіння шкіри,

- висипи на шкірі.

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Жовтяниця шкіри .

Е 2. Блювання.

Т 3. Гіпертермія.

А 4. Анорексія.

П 5. Свербіння шкіри.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т 3. Виконання лікарських призначень

А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду

П

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

1. Ізоляція дитини в інфекційне відділення на 21 день або на 45 днів.

Е 1. Взяття крові на біохімічний аналіз.

Т 2. Годувати дитину відповідно дієті.

А 3. Здійснювати догляд за дитиною під час блювання.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла, кольором шкіри.

5. Виконання лікарських призначень: вітамінотерапія, ентеросорбенти, гормонотерапія, дезінтоксикаційна терапія, препарати інтерферону, симптоматична терапія.

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану

Т 2. Відновлення кольору шкіри, покращання апетиту

А 3. Корекція мед сестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

Вірусний гепатит С - гостре інфекційне захворювання, пов'язане з вірусом, який передається парентеральним шляхом, клінічно нагадує вірусний гепатит В

Вірусний гепатит Е - гостре інфекційне захворювання пов'язане з вірусом, який передається водним шляхом, характеризується епідемічним поширенням, нерідко тяжким перебігом.

Вірусний гепатит Д - гостре або хронічне ураження печінки, пов'язане з дефектним вірусом без оболонки, що містить РНК і який для свого існування потребує вірус гепатиту В.

2.Поліомієліт - гостре інфекційне захворювання, яке характеризується загальнотоксичними проявами та ураженнями ЦНС по типу млявих периферичнихпаралічів.

Етіологія.

Збудник гострого поліомієліту - це вірус, який відноситься до групи пікорновірусів. Розрізняють 3 типи вірусів поліомієліту - 1 тип ( штам Брунгильд), 2 тип (штам Лансінг), 3 тип (штам Леон).

Епідеміологія.

Джерелом інфекціїє хворіна поліомієліт або вірусоносії. Вірус виділяється зі слизом із носогорла ( до 2 тиж) та з калом (до 1,5 міс). Максимальне виділення вірусу відмічається в перші 2 тиж.Основні шляхи передачі інфекції - фекально - оральний та повітряно - краплинний.Хворіють на поліомієліт переважно діти віком до 7 років, діти перших місяців життя хворіють рідко, що пов'язано з трансплацентарним імунітетом. Після перенесеного захворювання залишається стійкий імунітет.

Клініка.

Інкубаційний період триває від 5 до 26 днів. Клінічна картина поліморфна. Виділяють форми без ураження нервової системи і з ураженням нервової системи. Серед форм з ураженням нервової системи є непаралітичний поліомієліт (менінгеальна форма) та паралітичний поліомієліт (спінальна, бульбарна, понтинна, енцефалітична форми).

У клінічній картині паралітичної форми розрізняють кілька періодів: препаралітичний, паралітичний, відновний та резидуальний. Захворювання починається гостро, з підвищення температури до 38 - 39*С та появи симптомів інтоксикації (головний біль, блювання, порушення сну) і катаральних явищ (кашель, чхання, нежить).Нерідко буває біль в животі, шлунково - кишкові (пронос або закреп) та вегетативні розлади: потіння, зниження АТ, прискорення пульсу, червоний дермографізм.З'являється біль в руках, ногах, у хребті, особливо в разі бажання сісти. Хворий набуває вимушеного положення - симптом триніжка (дитина не може сидіти, не підпираючись руками позаду сідниць), симптом поцілунку колін ( не може доторкнутися губами до коліна). Об'єктивно: наявність симптомів Брудзинського, Ласега, рефлекси знижені, м'язові спазми, тонічні або клонічні судоми, рухове порушення.Через кілька днів після появи паралічів починається відновний період поліомієліту. Раніше і найшвидше відновлюється діяльність тих м'язів і кінцівок, які були уражені пізніше. В уражених м'язах довго виявляються знижений тонус, арефлексія, атрофія. Уражена кінцівка відстає в рості, зв'язковий апарат суглобів втрачає свій тонус, суглобові хрящі атрофуються, що сприяє частковим вивихам. У стадії залишкових явищ нерідко спостерігаються кіфоз, лордоз, сколіоз, грижі черевної стінки, клишоногість .

Серед непаралітичних форм виділяють інапарантну ( без клінічних проявів, з ростом титру антитіл), абортивну (температура, млявість, головний біль, катаральні явища, біль у животі, потіння. Гіперестезія, іноді гіпотонія та зниження рефлексів у кінцівках), менінгеальну (клінічна картина серозного менінгіту).

Лікування.

Усі хворі на поліомієліт направляються на госпіталізацію до інфекційної лікарні. Хворому необхідно забезпечити спокій (він повинен лежати).Велике значення має ранній і правильно організований профілактичний ортопедичний режим. У гострий період рекомендуються теплові процедури (гарячі укутування, озокерит, парафінові аплікації), суворо дозований масаж уражених м'язів.Внутрішньом'язово вводиться гама - глобулін, для зменшення внутрішньочерепного тиску - в/в введення глюкози, діуретиків, уротропіну та проведення люмбальної пункції. Для боротьби з болем застосовують анальгін, броміди. З 3 - 4 го тижня призначаютьпрозерин, дибазол,галантамін. Усі препарати вводяться одночасно або послідовно, в комплексі з фізіотерапією, масажем, гімнастикою та ортопедичним лікуванням(гіпсові пов'язки, шини) .У резидуальний період показано санаторно - курортне лікування (Євпаторія).

Профілактика.

Госпіталізація хворого обов'язкова, ізоляція - на 21 день від початку хвороби. На контактних накладається карантин на 20 днів.Найбільше значення в профілактиці поліомієліту має вакцинація (специфічна активна профілактика).Поліомієлітна жива ослаблена вакцина Себіна (ЖВС) вводиться з 3 місяців триразово з інтервалом 1 міс.Вакцина вводиться перорально (краплями) одночасно з вакциною АКДП. Ревакцинацію проводять на 2 -му і 3-му році життя одноразово, в подальшому - одноразово в 6 і 14років.

3. СНІД - інфекційне захворювання, що спричинюється лімфотропними ретровірусами, які уражають тимусзалежний ланцюжок імунної системи, при цьому організм стає сприйнятливим до вторинної інфекції та злоякісних пухлин.

Етіологія.

Збудником СНІДу є вірус - вірус імунодефіциту людини.

Потрапивши в організм людини, вірус СНІДу з'єднується з рецепторами макрофага і останній переносить вірус у лімфовузли, де він зустрічається з Т - хелперами, на поверхні яких є такі самі специфічні рецептори. Вірус потрапляє в Т - хелпери і уражає їх. Т- хелпери перестають пізнавати чужорідні антигени. Т -хелпери не тільки не інактивують вірус, але й починають працювати на нього, відбувається розмноження віріонів (часток вірусу).Віріони вражають нові Т - клітини, у людини втрачається захист від будь - якої інфекції. Синдром набутого імунодефіциту - це специфічна форма імунної недостатності, яка характеризується епідемічним поширенням.

Епідеміологія.

Джерелом інфекції є хвора наСНІД людина та вірусоносій, тобто ВІЛ -інфікований без проявів хвороби. Вірус виділяється з біосубстратів, а саме: крові, слини, сперми, слизу піхви, грудного молока, сльозової рідини, секрету потових залоз, спинномозкової рідини. Найбільшу епідеміологічну загрозу становлять кров, сперма та слиз із піхви. Механізми передачі інфекції - парентеральний, статевий, вертикальний (від матері до плода), горизонтальний (через грудне молоко), інтранатальний (трансплацентарний).

Клініка.

Клінічні прояви педіатричного СНІДу включають дефекти клітинного імунітету, наявність одного зі специфічних захворювань, яким проявляється ВІЛ - інфікованість, прояви бактеріальних інфекцій тривалістю понад 2 роки, енцефалопатії, синдром виснаження.

Головними клінічними синдромами у дітей є такі:

- природжений дисморфний синдром,

- клінічні прояви бактеріальних інфекцій, які зустрічаються з високою частотою,

- клінічні прояви опортуністичних інфекцій, які зустрічаються з набагато меншою частотою,

- злоякісні пухлини, що рідко проявляють себе.

Клінічні симптоми у дітей, які інфіковані парентерально, проявляються дуже рано і мають важкий перебіг. У разі вертикального зараження плода інкубаційний період становить до 12 міс. Для інфікування дітей парентеральним шляхом характерним є більш тривалий інкубаційний період, що становить до 41 міс. Однак після інфікування дітей під час гемотрансфузій інкубаційний період може бути дуже коротким - від 2 до 4 тиж.

Після інкубаційного періоду з'являються перші прояви ВІЛ у дітей, а саме:

- гарячка, що триває 2 - 3 тиж,

- збільшення периферийних лімфовузлів ,

- гепато- і спленомегалія,

- прояви ангіни, яка нагадує мононуклеозний комплекс,

- підвищена пітливість,

- апатія, втомлюваність,

- короподібна висипка на шкірі,

- у периферійній крові - лейкопенія, яка триває 2 - 4 тиж.

Після перших клінічних проявів починається тривалий схований період. Клініка розгорнутого СНІДу в дітей проявляється різними симптомокомплексами прогресуючих захворювань, залежно від віку дитини. Проявляється органна патологія такими симптомами:

- серцева недостатність,

- гіпертонія та ділатація серця, перикардит,

- тромбоз вінцевих судин,

- нефротичний синдром,

- ниркова недостатність,

- печінкова недостатність

Лікування.

Етіотропна (антивірусна) терапія - інгібітори зворотної транскриптази: азотимідин (АЗТ), азотимідин або зидовудин, рибавірин, ацикловір, ставудин, анкаміцин, сурамін, які дозволяють загальмувати розвиток хвороби (знижують інтенсивність розмноження вірусу).Імуномодуляційна терапія (відновлення імунітету) - інтерлейкін - 2, Т - активін, гама - інтерферон. Імунозамісна терапія - пересадження кісткового мозку, введення зрілих лімфоцитів, гама - глобулін внутрішньовенно. Важливим є ранне лікування опортуністичних інфекцій: антибіотики, протигрибкові та противірусні препарати. Симптоматичну, патогенетичну терапію призначають за індивідуальними потребами кожного хворого.

Медсестринський процес:

МЕДСЕСТРИНСЬКЕ ОБСТЕЖЕННЯ

1 СКАРГИ АНАМНЕСТИЧНІ ОБ'ЄКТИВНО

МАТЕРІ ДАННІ

Е - озноб, гарячка, - захворюваність на - температура тіла до 38*,

Т - підвищена пітливість, СНІД матері, - збільшення лімфовузлів,

А - апатія, втомлюваність - проведення - висип на шкірі ,

П - відсутність апетиту гемотрансфузій . - гепатоспленомегалія,

ПРОБЛЕМИ ПАЦІЄНТА

2 1. Гіпертермія.

Е 2. Анорексія.

Т 3. Збільшення лімфовузлів.

А 4. Висип на шкірі.

П 5. Гепатоспленомегалія.

ВИЗНАЧЕННЯ МЕТИ МЕДСЕСТРИНСЬКОГО ДОГЛЯДУ

3 1. Підготовка пацієнта та взяття матеріалу для лабораторних досліджень

Е 2. Догляд та медсестринське спостереження за пацієнтом

Т 3. Виконання лікарських призначень

А 4. Навчити матір пацієнта маніпуляціям по догляду

4 ПЛАНУВАННЯ ОБСЯГУ МЕДСЕСТРИНСЬКИХ ВТРУЧАНЬ

Е 1. Взяття крові на СНІД.

Т 2. Годувати дитину вітамінізованою їжею.

А 3. Здійснювати догляд за шкірою, ротовою порожниною.

П 4. Систематичний контроль за температурою тіла, ЧСС, частотою дихання, АТ.

5. Виконання лікарських призначень: антивірусна терапія , імунозамісна терапія, імуномодуляційна терапія , симптоматична терапія.

5 ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ТА КОРЕКЦІЯ ДОГЛЯДУ

Е 1. Зникнення інтоксикації, покращання загального стану.

Т 2. Корекція медсестринських втручань можлива при різних ускладненнях.

Тема 5. Невідкладна допомога на догоспітальному етапі та в стаціонарі. Охорона праці в галузі

Анафілактичний шок

Шифр МКХ 10 - Т 78.2

Анафілактичний шок є перерозподільним типом шоку и має розвиток у дітей с несприятливим алергічним анамнезом та атопічними захворюваннями и визначається як збочена імунна реакція швидкого типу.

Діагностичні критерії

Спочатку може бути локалізоване або тотальне свербіння шкіри, паління язика, долоней, підошви ніг, потім генералізована кропивниця, набряк Квінке. Швидке падіння артеріального тиску навіть до його відсутності, надмірна тахікардія або брадікардія., порушення свідомості, різка блідість шкіри та слизових оболонок, серцебиття до 200 і більше скорочень за 1 хв. або брадікардія, глухі тони. Порушення дихання, бронхоспазм, набряк гортані, можливі судоми із зупинкою дихання. Може розвинутися синдром „Гострого неефективного серця”, макульозно-папульозній висип (з”являється при экспозиції аллергена от 30 хв. і більше).

Критерії інструментального та лабораторного обстеження.

1. Вимірювання АТ і ЧСС.

3. Вимірювання частоти дихання.

4. Аускультація легень і серця.

5. Поширений клінічний аналіз крові з визначенням гемоглобіну і гематокриту.

6. Загальний аналіз мочи.

7. Біохімічні параметри крові (калій, натрій, гази крові, кальцій, білок та його фракції, коагулограма, глюкоза, білірубін, мочевина, альфа-амілаза крові).

8. Електрокардіограма.

Лікування:

1. При відсутності серцевої діяльності або її не ефективності - закритий масаж серця і штучне дихання.

2. Дихання 100% киснем.

3. В/венно адреналін 5 мкг/кг с наступною підтримуючою тривалою в/веннойю инфузієй розчину адреналіну в дозі 0,5 - 1 мкг/кг/хв, до стабілізації АТ.

4. В/венна ін фузія осмотично-активних колоідно-крісталоідних розчинів (поєднування реополіглюкину, глюкози і розчину натрію хлориду).

5. Дімедрол - 1-2 мг/кг ваги тіла в/венно.

6. Эуфілін або його аналоги в/венно 5 мг/кг/ваги тіла.

7.Норадреналін 1-5 мкг/кг в/венно при зберігаючийся гипотензії

8.Симптоматичні засоби при наявності показів: глюкокортикоіды - 5 мг/кг/веса тіла по преднізолону в/венно, атропін, новодрін, допамін

9.Цілодобовий контроль всіх фізіологічних параметрів - кардіомоніторінг, пульсоксіметрія.

10. Апаратна ШВЛ при неефективності дихання, кровообігу.

При необхідності проводиться комплекс міроприємств із серцево-легеневої і церебральної реанімації, від своєчасності початку яких залежить рятування життя постраждалих. Обов”язкова госпіталізація усіх дітей с анафілактичним шоком в відділення інтенсивного лікування.

Ускладнення шоку: (див. відповідні протоколи)

- респіраторний дістрес-синдром;

- набряку головного мозку;

- гостра ниркова недостатність;

- порушення ритму серцевої діяльності;

Консультації спеціалістів за показами (алерголог, невролог, кардиолог, нефролог). На всіх этапах надання допомоги дитині обов”язкова регістрація у медичній документації всіх фізіологічних параметрів, даних лабораторних та інструментальних досліджень, терапевтичних міроприємств.

Алергічний набряк Квiнке

Діагностичні критерії:

1.Розвивається при влученні різних алергенів (харчових, пильцевих, лікарських і ін.).

2.Виникає гостро, відзначається набряк клітковини губ, вушних раковин, кистей, стіп, статевих органів.

3.Найчастіше виникає набряк слизової оболонки гортані, осиплiсть голосу, дисфонiя, iнспiраторна задишка.

Медична допомога:

1.Десенсибiлiзуючi препарати: димедрол 1% розчин 0.5-1 мг/кг в/м'язово або в/венно.

2.Лазiкс 2% р-р - 1-2 мг/кг в/м'язово.

3.Адреналін 0.1% р-н - 0.2-0.3 мл пiдшкiрно.

4.Преднізолон - 1-2 мг/кг в/м'язово або в/венно.

5.При ентеральному влученні алергену - ентеросорбенти (активоване вугілля 0.5-1.0 г/кг або 5% розчин Ентеродеза 10-50 мл), очисна клізма.

6.Госпіталізація до ВIТ.

Інфекційно-токсичний шок

Критерії діагностики:

1.Розвивається як ускладнення важких інфекційних і запальних процесів.

2.Бліді шкірні покриви, ціаноз слизових оболонок, холодний піт.

3.Гіпотермія (менш 35.5С) або гіпертермія (більш 38.5С).

4.Вираженна артеріальна гiпотензiя і тахікардія.

5.Порушення психічного статусу.

6.Зниження діурезу або олiгурiя.

7.Геморагiї на шкірі, кровотечя з ШКТ.

Медична допомога:

1.Оксигенотерапія 100% киснем.

2.Iнфузiя сольових розчинів в дозі 20-30 мл/кг/година або препаратів гідроксієтілкрохмалю в дозі 4-8 мл/кг/година.

3.Внутрівенно преднізолон 5-7 мг/кг.

4.При явищах шоку, що зберігаються - після попередньої премедiкацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл) внутрівенно, ввести кетамiн в дозі 5 мг/кг внутрівенно та провести iнтубацiї трахеї і перевести хворого на ШВЛ.

5.Госпіталізація до ВIТ.

Серцево-судинна патологія

Гостра серцева недостатність

Діагностичні критерії:

1.Гостра серцева недостатність - порушення насосної функції серця зі зменшенням серцевого викиду і хвилинного обсягу крові.

2.Причина: токсикоз, септичний i алергічний стан, міокардит, отруєння або передозування кардiотропних засобів, гіпоксія, пороки серця, гостре порушення коронарного кровообігу.

3.Оцінка клінічних даних: наявність акроцiанозу, ціанозу, задишки (частіше експіраторного або змішаної), болю за грудиною, занепокоєння.

4.Розрізняють наступні варіанти гострої серцевої недостатності:

синдром малого серцевого викиду (СМСВ) - характерні артеріальна гіпотонія й ознаки централізації кровообігу;

синдром застійної серцевої недостатності (СЗСН) - характеризується перевантаженням малого кола кровообігу (задишка, вологі хрипи, набряк легень), також - перевантаженням великого кола кровообігу (набряки, збільшення печінки, виступання шийних вен, асцит, гiдроторакс).

5. Оцінка ЕКГ, пульсоксиметрiї.

Медична допомога:

1.Напівсидяче положення з піднятим головним кінцем.

2.Респіраторна терапія: при наявності вираженої задишки i акроцианоза - інгаляція 100% кисню в кількості 10-12 л/хв; при різко вираженій задишці і ціанозі, відсутності або патологічних типах подиху - після попередньої премедикацiї 0.1% метацина 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл) внутрівенно, введення кетамiну в дозі 5 мг/кг внутрівенно - провести iнтубацiю трахеї і перевести хворого на ШВЛ.

3.Термінова госпіталізація до ВIТ.

Астматичний стан

Шифр МКХ 10 - J 45.0

Астматичний стан слід розглядати, як важкий подовжений напад бронхіальної астми, який триває більш двох годин і є стійким до застосування ₂ адреноміметиків та глюкокортикоїдів.

Ризик виникнення астматичного стану вище у дітей з важкими формами захворювання. Чільним в виникненні астматичного стану є бронхоспазм і обструкція бронхів та бронхіол в'язким слизом, набряком слизової оболонки, клітинною інфільтрацією та м'язовим спазмом з порушенням функції зовнішнього дихання і розвитком гіперкапнії та гіпоксії.

Клінічні і пара клінічні діагностичні критерії.

Діагноз астматичного стану встановлюється у дитини з важким нападом бронхіальної астми з урахуванням газового складу крові та/або застосування ₂ адреноміметиків та глюкокортикоїдів. Компонентами для визначення діагнозу є:

І. Огляд хворого.

2. Термометрія

3. Вимірювання АТ, ЦВТ, ЧД

4. Клінічний аналіз крові, сечі

5. Рентгенографія легень.

6. Визначення гематокриту.

7. Гази крові та кислотно-лужний баланс

7. ЕКГ

Додаткові дослідження:

1. Огляд отолярінголога.

2. Повторна рентгенограма легень.

3.Розгорнуті лабораторні клінічні дослідження крові та сечі.

4.Поглиблені біохімічні дослідження крові (електроліти, сахар, коагулограма. протеїнограма, осмолярність).

5.Бронхограма (за показами).

6. Імунограма

7. Консультація спеціалістів за необхідністю.

За наявністю тахікардії, тахіпное, ознак респіраторного дістресу особливо у поєднанні із зменшенням дихальних шумів, парадоксального пульсу хворий підлягає госпіталізації в відділення інтенсивної терапії.

Лікування:

Інгаляцію зволоженого 100% кисню.

При відсутності дихальних шумів - вентиляцію за допомогою мішка (маски).

При лікуванні астматичного стану препаратами першої лінії є ₂-агоністи адренергічних рецепторів. Препаратом вибору слід вважати Албутерол в інгаляціях (по 2-4 дози через 20 хвилин при використанні дозованого інгалятору; по 0.15 мг/кг (максимально 5 мг) або 0.03 мл/кг 0.5% розчиненого в 2,5 - 3 мл ізотонічного 0.9% розчину натрію хлориду, через небулайзер. Дітям, що є толерантними до інгаляцій призначають постійну інгаляцію препарату в дозі 0,6 - 1,0 мг/кг на годину.

4. Підшкірно бета-адренергічні препарати (звичайно в дозі 0.01 мл/кг, максимально 0.3 мл) призначають у наступних випадках:

-хворим які нездатні вдихати ₂-агоністи, а також при депресії свідомості;

-при відсутності ефекту від інгаляції ₂ - адренергічних агоністів;

-при швидкій декомпенсації із розвитком дихальної недостатності;

-при неможливості синхронізувати інгаляцію препарату із вдихом;

-при вираженому неспокої дитини та упиранні проведенню інгаляційної терапії.

0.1% розчин адреналіну або 0,1% розчин тербуталіну підшкірно у дозі 0.01 мл/кг (максимально 0,3 мл),

5. Метілпреднізолон 1-2 мг/кг внутрішньовенно або внутрішньом'язево.

6. Антихолінергічні препарати. Іпратропіум бромід (переважною дія на

М₃-рецептори бронхів) призначають кожні 20 хвилин в дозі 0.25 мг дітям раннього віку, та 0.5 мг хворим старшого віку у 2.5-3 мл. ізотонічного 0.9% розчину натрію хлориду.

7. Еуфілін у випадку резистентності бронхоспазму до інгаляції ₂-адренергічних агоністів, призначенню кортикостероїдів або проблемах у припиненні ШВЛ. Болюс-доза (якщо дитина не одержувала теофілін раніше) складає 7 мг/кг маси тіла та вводиться протягом 15 хвилин в ізотонічному 0.9% розчині хлориду натрію або 5% розчині глюкози на тлі інгаляції кисню. Підтримуюча доза залежить від віку.

8. Внутрішньовенне вливання рідини та електролітів: швидкість введення дорівнює подвійному рівню фізіологічних потреб.

-Гідратація: 12 мл/кг або 360 мл/м2. протягом 1 години, 5% глюкоза 1/4 ізотонічного розчину NaCl;

-Фізіологічні потреби: 50-80 мл/кг за добу в залежності від віку або 1500 мл/м² за добу, 5% глюкоза із 2ммоль калію та 3 ммоль натрію на 100 мл. інфузату;

-Відновлення патологічних втрат, які тривають: 20-30 мл/кг за добу або 300-500 мл/м² за добу 5% глюкоза та 1/2 ізотонічного розчину NaCl в залежності від віку.

9. Корекція ацидозу: якщо рН нижче 7.30 та від'ємне значення ВЕ > 5 ммоль/л, проводять корекцію за формулою:

Гідрокарбонат (ммоль) = (-) ВЕ 0.3 масу тіла (кг). Одразу вводять 1/2 розрахованої кількості, а решту - після аналізу крові на гази.

10. Антибіотики: при наявності підтвердженої бактеріальної інфекції або знаній підозрі на інфікування.

11. Дезобструкція ТБД:

вібромасаж та віброперкусія.

ультразвукові інгаляції з секретолітичними та секретокінетичними медикаментозними засобами.

стимуляція кашлю.

постуральний дренаж.

аспірація харкотиння з дихальних шляхів.

Обсяг дихальної підтримки та її інвазивність залежать від стану хворого. Якщо консервативна терапія не має ефекту, то потрібна інтубація трахеї та лаваж ТБД. Трахею інтубують під кетаміновим наркозом в дозі 2 мг/кг внутрішньовенно із бензодіазепінами. Для швидкого і нетривалого паралітичного ефекту використовують сукцінілхолін в дозі 3 мг/кг внутрішньовенно. Для ШВЛ краще використовувати апарати з контрольованим об'ємом. Дихальний об'єм 10-12 мл/кг при частоті дихання 8-12 за хвилину, з пролонгованим експіраторним часом (5-6 секунд).

Відміняють ШВЛ при РаСО₂ < 45 мм.рт.ст. та відновленні чутливості до бронхорозширюючих препаратів.

Судомний синдром у педіатрії

Діагностичні критерії:

1.При гіпертермії, яка ускладнюється судомами, наявність температури до нападу судом, при централізації кровообігу - виключити інфекційний токсикоз, нейроiнфекцiї.

2.При нормальній температурі тіла з'ясувати причину виникнення судом - виключити отруєння, травми ЦНС, рахіт, спазмофілію, діабет, епілепсію, істерію.

3.Оцінити колір шкіряних покровів - ціаноз, багряні-синюшні, бліді.

4.Порушення подиху - апноe, патологічні типи подиху, задишка.

5.Порушення серцевої діяльності - тахi- або брадикардія, розлади гемодiнамiки.

6.Менiнгеальнi симптоми - ригідність м'язів потилиці, позитивні симптоми Кернiга, Брудзiнського.

7.Вегетативні порушення - розповсюджений дермографізм, анізокорія та інші.

Медична допомога:

1.За показниками - реанімаційні заходи.

2.При збереженій свідомості - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер; при порушенні свідомості (ступор, сопор, кома I ст) - iнсуфляцiя кисню через носовий катетер або ларiнгеальну маску; при комі II-Ш ст. з порушенням подиху - після попередньої премедикацiї 0.1% атропіну сульфату 0.1 мл/рік життя (не більш 0.5 мл) внутрівенно, iнтубацiя трахеї і переведення на ШВЛ.

3.Протисудомна терапія: бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) 0.3-0.5 мг/кг внутрівенно, при неефективності 1% гексенал або тiопентал натрію в дозі 3-5 мг/кг внутрівенно.

4.Дегiдратацiйна терапія: лазiкс 2-3 мг/кг внутрiм'зово або внутрівенно.

5.Госпіталізація до неврологічного відділення, при порушенні вітальних функцій - у ВIТ.

Лихоманка, синдром гiперпiрексiї

Діагностичні критерії:

1.Гiперпiрексiя у дітей виникає як наслідок багатьох інфекційних і неврологічних захворювань через невідповідність теплопродукції і тепловіддачі.

2.Синдром гiперпiрексiї у малюків може бути еквівалентом шоку: стан дитини раптово погіршується, шкіряні покрови бліді, наростаюча тахікардія, занепокоєння, прискорений поверхневий подих, судороги, може з'являтися блювота

3.Температура тіла підвищується до 39-40С, подальше підвищення температури може привести до набряку мозку з порушенням вітальних функцій організму.

Медична допомога:

Жарознижуючі препарати при гiперпiрексiї використовують таким чином:

-раніше здоровим дітям при температурі тіла вище 39С i/або при м'язовій ломоті і головнiй болі,

-дітям з фебрiльним судорогами в анамнезі при температурі тіла вище 38-38,5С,

-дітям з важкими захворюваннями серця і легень при температурі тіла вище 38,5С,

-дітям перших 3 місяців життя при температурі тіла вище 38С.

1.Парацетамол 10-15 мг/кг або iбупрофен (дітям старше 3 місяців) 5-10 мг/кг усередину, або ацелiзiн 0.1-0.2 мл/рік життя або 50% розчин анальгіну в дозі 0.1 мл/рік життя внутрiм'язово або внутрівенно.

2.При неефективності або порушеннях мікроциркуляції (холодні кінцівки при гіпертермії, озноб) - папаверин 2% у дозі 0.5 мг/кг або бензодiазепiни (седуксен, реланiум, дiазепам, сiбазон) у дозі 0.2-0.3 мг/кг внутрiм'язово.

3.При відновленій мікроциркуляції (шкіра гаряча, гiперемiрьована, кінцівки теплі) застосовують фізичні методи збільшення тепловіддачі: розкрити дитину, розтерти шкіру спиртом, оцтові обгортання, обдування вентилятором; у важких випадках - пакети з льодом (холодною водою) на області проекції великих судин.

4.Забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів, оксигенотерапія 100% киснем.

5.При явищах шоку - iнфузiя iзотонiчного розчину натрію хлориду 10 мл/кг, або препаратів ГЕК 4-6 мл/кг.

6. За показниками - реанімаційні заходи.

7. Госпіталізація у важких випадках до ВIТ.

Размещено на Allbest.ru

...