Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Міжнародна академія екології та медицини

Кафедра терапії

Виконав студент м41 групи

медичного факультету

Васильєв Андрій Вікторович

Київ 2015

Бронхіальна астма - захворювання досить поширене, за даними медичних досліджень нею хворіють від 4 до 10% населення. Лікування хвороби ускладнюється тим, що бронхіальна астма, симптоми якої схожі з багатьма легеневими хворобами, не завжди піддається діагностиці на ранніх стадіях. Жіночий сайт JustLady розповість вам про основні симптоми бронхіальної астми, її лікуванні та профілактиці.

"Asthma" - грецьке слово, перекладається як "задуха". Дійсно, ця хвороба пов'язана із запаленням в бронхах, що призводить до підвищення їх чутливості та реакції у вигляді задухи на дратівливі чинники. Задуха є наслідком спазму і набряку слизової оболонки бронхів, супроводжується тривалим кашлем.

Бронхіальна астма має чіткі симптоми, але, незважаючи на це, її часто плутають з іншими захворюваннями бронхів і призначають лікування антибіотиками і відхаркувальні препаратами, які не допомагають хворому і заводять хвороба в більш глибоку, хронічну стадію. Якщо ви підозрюєте у себе астму, розкажіть свого лікуючого лікаря, як можна детальніше про всі симптоми. Лікар проведе дослідження функції дихання з використанням спеціальних препаратів, або контроль "пік-флоу", при якому вимірюється максимальна швидкість видиху хворої людини. Це допоможе виявити хворобу на ранній стадії і стане запорукою успішного лікування.

Астма характеризується повторюваністю епізодів із хрипами, задишкою, стисненням у грудях та кашлем. Мокротиння може виділитись із легень кашлем, але досягти цього часто важко. Через високий рівень еозинофілів (білих кров'яних тілець) під час одужання після нападу може з'явитись гнійна маса. Зазвичай, симптоми погіршуються уночі та рано вранці або ж як реакція на фізичну діяльність чи холодне повітря. Деякі астматики рідко переживають симптоми, зазвичай у вигляді реакції на подразники, тоді як інші можуть мати яскраво виражені та стійкі симптоми.

Пов'язані хвороби

Існує ряд певних захворювань, що часто зустрічаються у хворих на астму, наприклад:хвороба шлунково-стравохідного рефлюксу (ХШСР), риносинусит та синдром зупинки дихання уві сні. Психологічні розлади також трапляються частіше разом із тривожним неврозом, що складає 16-52% і разом із афективними розладами -- 14-41%. Однак, невідомо, чи то астма призводить до психологічних проблем, чи навпаки.

Чинники

Астму спричиняє поєднання комплексної та не зовсім зрозумілої взаємодії середовища та генів. Ці фактори впливають як на важкість протікання хвороби, так і на реакцію на лікування. Вважається, що недавній підйом рівня захворюваності на астму спричинений епігенетичними змінами (спадковими факторами, що не пов'язані з послідовністю ДНК) та мінливим середовищем проживання.

Фактори, спричинені середовищем

Багато факторів, спричинених середовищем, призводять до розвитку астми та її загострення, як то: алергени, забруднення повітря та різні хімікати, що забруднюють навколишнє середовище. Куріння під час вагітності та після народження сприяє збільшенню ризику появи симптомів, схожих на астму. Низька якість повітря від транспортного забруднення чи високого рівня озону викликає як розвиток астми, так і підвищує важкість протікання хвороби. Вплив летких органічних сполук у приміщенні може стати збудником астми; вплив формальдегіду, наприклад, має позитивний зв'язок із астмою. Також, ефір талієвої кислоти у ПВХ пов'язаний з астмою як у дорослих, так і у дітей, як і вплив високих рівнів ендотоксину.

На астму впливає наявність алергенів у приміщені. Типові алергени у приміщенні: пиловий кліщ, тарган, шерсть тварин та цвіль. Засоби зменшення кількості пилового кліща виявились неефективними. Певні вірусно-респіраторні інфекції можуть підвищити ризик розвитку астми у малих дітей, такі як респіраторно-синцитіальний вірус та риновірус. Проте, деякі інфекції можуть знизити ризик.

Гіпотеза гігієни

Гіпотеза гігієни - теорія, що намагається пояснити підвищення рівня захворюваності на астму у світі як прямий та непередбачуваний наслідок зниження впливу незаразних бактерій та вірусів у дитинстві. Було запропоновано твердження, що зниження впливу бактерій та вірусів частково викликане підвищенням чистоти та зменшенням розміру сім'ї у сучасному суспільстві. До доказів на підтвердження гіпотези гігієни включають низький рівень астми у фермерських господарствах та родинах із домашніми тваринами.

Вживання антибіотиків у ранньому віці пов'язують із розвитком астми. Також народження через кесарів розтин пов'язане з підвищеним ризиком астми (приблизно 20-80%) - такий підвищений ризик викликаний недостатньою колонізацією груп корисних бактерій, яких мало б набути немовля, проходячи родовими шляхами. Існує зв'язок між астмою та рівнем фінансового благополуччя.

Бронхіальна астма буває двох видів:

* Атопічна астма - виникає після потрапляння в бронхи певного алергену;

* Інфекційно-залежна астма - розвивається як інфекційне захворювання дихальних шляхів.

По тяжкості протікання бронхіальну астму ділять: на легку, середню і важку; за способом медикаментозного лікування: на гормонально-залежну і аспіринову. Гормонально-залежна бронхіальна астма вимагає тривалого лікування глюкокортикостероїдними гармонії, аспіринова - пов'язана з непереносимістю протизапальних препаратів (аспірину, анальгіну і т.д.) і супроводжується поліпозом (поліпами в носі).

Астму класифікують клінічно згідно до частоти симптомів, форсованого об'єму видиху за 1 секунду (форсований об'єм видиху_{за 1 секунду}) та пікової швидкості видиху. Астму також можна класифікувати як атопічну (зовнішню) чи неатопічну (внутрішню), базуючись на симптомах, спровокованих алергенами ( тоді мова йде про атопічну астму) чи іншими збудниками (неатопічна астма). Астму класифікують за ступенем важкості, але на даний час не існує точної методики, за якою можна було б виокремити підгрупи поза даною класифікацією. Сучасною метою досліджень астми є визначення підгруп згідно реакції на різні типи лікування.

Незважаючи на те, що астма є хронічним обструктивним станом, її все ж не відносять до хронічної обструктивної хвороби легень, оскільки цей термін вживають лише до сполучень хвороби, що є необоротними, як то бронхоектазія, хронічний бронхіт та емфізема. На противагу згаданим хворобам, обструкція дихальних шляхів при астмі зазвичай оборотна; однак якщо хворобу не лікують, хронічне запалення, спричинене астмою, може призвести до незворотної обструкції легень через видозміну дихальних шляхів. На відміну від емфіземи, астма вражає бронхи, а не альвеоли.

Фактори, що провокують хворобу

Бронхіальна астма має спадкову схильність і нерідко може проявити себе після інфекційних захворювань, пневмонії та хронічного бронхіту. Провокуючими факторами, які запускають механізм хвороби, можуть бути:

* Різні алергени - пилок рослин, тваринна вовна, пил, продукти;

* Погодні умови - зміни тиску, вологості повітря, температурного режиму;

* Захворювання дихальних шляхів - бактеріальні та вірусні;

* Інші фактори - гормональні порушення, деякі лікарські препарати і т.д.

Симптоми

Для бронхіальної астми характерно епізодичне прояв симптомів, обумовлене впливом провокуючих чинників (див. вище). Типовими симптомами, характерними для кожного хворого, є:

- Кашель, що не приносить полегшення

- Гучне свистяче дихання

- Інтенсивна задишка

- Напади задухи (частіше бувають вночі)

Приступ бронхіальної астми супроводжується різкою нестачею повітря, хрипами і відчуттям "стиснення" в грудях. Якщо у вас стався напад, прийміть положення, яке трохи полегшить дихання: сядьте на стілець, упріться руками в сидіння. Відразу ж використовуйте протиастматичні засоби швидкої дії в інгаляційної формі: сальбутамол, венталін, беротек та ін Складність полягає в тому, що іноді напад бронхіальної астми переходить в астматичний статус, який супроводжується посинінням і дихальною недостатністю. Під час нього в бронхах накопичується густа мокрота, яка потім виходить з організму у вигляді згустків.

Напади бронхіальної астми можуть частішати на тлі респіраторних і вірусних захворювань. Тому, так важливо дотримуватися всіх розпоряджень лікаря при лікуванні або загостренні хронічних захворювань. Напади бронхіальної астми мають епізодичний характер, після прийняття відповідних заходів, симптоми на час зникають.

Загострення хвороби

У деяких хворих астма може стабільно тривати тижнями чи місяцями, а потім може раптово статися гострий напад астми. Різні хворі по-різному реагують на певні фактори. У більшості з них стан може загостритись від ряду збудників.

Наявність пилу, шерсті тварин (особливо котів та собак), алергенів тарганів та цвілі у приміщенні може призвести до загострення астми. Парфум є типовою причиною гострих нападів у жінок та дітей. Також можуть погіршити протікання хвороби вірусна чи бактеріальна інфекції верхніх дихальних шляхів. До цього ж списку збудників входить і психологічний стрес. Вважається, що стрес змінює імунну систему і, таким чином, підвищує запальну реакцію дихальних шляхів на алергени та подразники.

Діагностика

Навіть враховуючи те, що астма є станом, який легко діагностується, все ж не існує єдиного універсального узгодженого її визначення. Визначення астми, сформульоване Всесвітньою ініціативою боротьби з бронхіальною астмою наступним чином: "Це -- хронічне запальне порушення функції дихальних шляхів, у якому залучені різноманітні клітини та клітинні елементи. Хронічне запалення пов'язане з гіперреакцією дихальних шляхів, що призводить до хрипів, задишки, стиснення у грудях та кашлю, що переважно трапляється уночі або рано вранці. Вказані епізоди типово асоціюють із широко поширеною, але мінливою закупоркою дихальних каналів у легенях; часто цей процес є оборотним за наявності або відсутності лікування".

На даний час не існує точного аналізу, і діагностика астми зазвичай базується на певному ряді симптомів та реакції на лікування з плином часу. Астму можна підозрювати за наявності в анамнезі рецидивуючих хрипів, кашлю чи важкості дихання, і коли вказані симптоми проявляються або загострюються через фізичну активність, вірусні інфекції, алергени чи забруднене повітря. За таких умов вдаються до спірометрії для діагностування хвороби. Дітям до шести років важко діагностувати астму за допомогою спірометрії через їхній вік.

Спірометрія

Спірометрія рекомендована як засіб діагностування та контролю за хворобою. Цей аналіз є єдиним найкращим для визначення астми. Якщо об'єм форсованого видиху за 1 секунду, визначений за цією технікою, покращується більше, ніж н 12% після вживання такого бронхорозширювача, як сальбутамол, діагноз вважають підтвердженим. Проте такий показник є нормальним для хворих із середньою важкістю астми, яка на даний момент часу не проявляється. За допомогою визначення дифузійного об'єму одиночного дихання можна відрізнити астму від ХОХЛ. Вважається резонним вдаватися до спірометрії щороку або один раз на два роки задля з'ясування належного контролю за астмою.

Інше

Провокаційна проба з метахоліном - це інгаляція з підвищеною концентрацією речовин, які викликають звуження дихальних шляхів в осіб, які чутливі до цього. Негативний результат даного тесту вказує на те, що особа не хвора на астму; проте, і позитивний результат не є точним у визначенні хвороби.

Інші докази, що свідчать про наявність хвороби: ?20% різниця у піковій швидкості видиху за вимірюваннями мінімум трьох днів на тиждень протягом двох тижнів, ?20% покращення пікового видиху як реакція на лікування сальбутамолом та інгаляціями з кортикостероїдами чи преднізоном, або ж ?20% погіршення пікового видиху як реакція на вплив збудника. Аналіз пікової швидкості видиху більш варіабельний, ніж спірометрія, тому не рекомендується для стандартного діагностування. Даний аналіз можна застосувати хворим для щоденного самоконтролю хвороби середнього та важкого ступенів, а також для перевірки ефективності нових ліків. До того ж такий аналіз може допомогти у лікування осіб із різкими загостреннями.

Лікування

Незважаючи на відсутність ліків від астми, її симптоми зазвичай можна покращити. Слід розробити індивідуальний план активного моніторингу та лікування симптомів. Цей план повинен включати зменшення впливу алергенів, тести для оцінки ускладнення симптомів та застосування ліків. Необхідно скласти план лікування і рекомендується коригування терапії відповідно до зміни симптомів. Найбільш ефективним лікуванням астми є встановлення її причин, наприклад, дим цигарок, домашні тварини або аспірин, та виключення їхнього впливу. Якщо виключення причини недостатньо, рекомендується застосовувати ліки. Фармацевтичні препарати підбираються з урахуванням, окрім іншого, ступеню важкості захворювання та частоти симптомів. Препарати від астми класифікують як препарати швидкої та тривалої дії.

Бронхолітичні засоби рекомендують як короткочасний засіб послаблення симптомів. Хворі з нечастими нападами не потребують інших ліків. За наявності помірної постійної хвороби (більш двох нападів за тиждень) рекомендують інгаляції кортикостероїдів у невеликих дозах або приймання антагоністів лейкотрієну чи стабілізаторів тучних клітин перорально. Для людей зі щоденними нападами застосовують підвищені дози інгаляцій кортикостероїдів. У разі помірного або серйозного ускладнення до цієї терапії додають кортикостероїди перорально.

Ліки, що застосовуються для лікування астми, розділяють на два загальні класи: ліки швидкого полегшення, що застосовують для лікування гострих симптомів; та ліки тривалої дії, що застосовують для запобігання ускладнень.

бронхіальний астма захворювання діагностика

Ліки швидкої дії

Дозуючий інгалятор сальбутамол часто застосовують для лікування нападів астми.

· Ліки короткої дії бета₂-адреноміметики (КДБА), такі як сальбутамол (альбутерол [[Назва препарату у Довіднику національних непатентованих ліків США|USAN] ]) є терапією першої лінії для лікування симптомів астми.

· Антихолінергічні ліки, такі як бромід іпраторію, надають більше користі, коли використовуються у поєднанні з КДБА у хворих з середніми та серйозними симптомами. Антихолінергічні бронхолітики також можуть бути корисними, коли людина не переносить КДБА.

· Давніші адренергічні агоністи, що мали більш вибіркову дію, такі як інгалятор епінефрин, мали ефективність, аналогічну КДБА. Вони, однак, не рекомендуються через проблеми з надмірною серцеву стимуляцію.

Ліки тривалої дії

Дозуючий інгалятор з флутіказона пропіонатом часто застосовують для довгострокового контролю.

· Кортікостероїди вважаються найбільш ефективним засобом лікування для довгострокового контролю. Зазвичай використовують інгалятори, окрім випадків серйозної хронічної хвороби, для лікування якої можуть знадобитися пероральні кортікостероїди. Зазвичай рекомендується вдаватися до інгаляторів один раз чи двічі на день, залежно від серйозності симптомів.

· B2-агоністи довготривалої дії (БАДД) такі як сальметерол и формотерол можуть покращити контроль над астмою, принаймні у дорослих, коли супроводжуються прийомом інгаляторів-кортикостероїдів. У дітей ефективність їхньої дії не доведена. При отриманні разом із стероїдами вони підвищують ризик сурових побічних ефектів і навіть у поєднанні з кортикостероїдами вони можуть дещо підвищити ризик.

· Антагоністи лейкотрієна (такі як монтелукаст і зафірлукаст) можна використовувати на додачу до інгаляторів-кортікостероїдів, в основному також у комбінації з БАДД. Доказів ефективності цих препаратів при загостреннях хвороби існує недостатньо. У дітей віком до п'яти років ці препарати є додатковою терапією вибору після інгаляторів-кортікостероїдів.

· Стабілізатори тучних клітин (наприклад, [[кромолін натрію]) є ще однією не найкращою альтернативою кортекостроїдів.

Ліки зазвичай приймають у вигляді дозуючого інгалятора (ДІ) у поєднанні з астматичним спейсером або порошковим інгалятором. Спейсер - це пластиковий циліндр, що змішує ліки з повітрям для отримання повної дози препарату. Можна також застосовувати розпилювачі. Розпилювачі та спейсери однаково ефективні для людей з помірними симптомами, проте доказів для встановлення, чи існує різниця у лікуванні ускладнених симптомів, недостатньо.

Побічні ефекти

Довготривале застосування інгаляцій кортикостероїдів у звичайних дозах має незначний ризик побічних ефектів. До таких ризиків належить розвиток катаракти та незначне зменшення зросту.

Коли астма не реагує на звичайні ліки, в якості альтернативних варіантів можна застосовувати невідкладну терапію та запобігання нападів. До засобів невідкладної терапії належать:

· Кисень для запобігання гипоксії, якщо насичення менше 92%.

· Сульфат магнію внутрішньовенно показав бронхолітичний ефект при використанні з іншими засобами лікування при гострих нападах астми.

· Геліокс, суміш гелію та кисню, також можна спробувати у важких випадках захворювання, що не реагує на інші ліки.

· Немає доказів на користь сальбутамола внутрішньовенно, тому його використовують у крайніх випадках.

· Метилксантіни (наприклад теофілін) колись широко використовувалися, але вони значно не покращують ефекту інгаляторів-бета-агоністів. Їхнє використання при гострих нападах сумнівне.

· Дисоціативний анестезійний кетамін теоретично є корисним при інтубації та механічній вентиляції, необхідний людям, яким загрожує зупинка дихання; однак немає доказів у вигляді результатів клінічних досліджень на користь цього.

Хворим з ускладненою формою хронічної астми, яка не регулюється інгаляційними кортикостероїдами та бета-2-агоністами тривалої дії, можна запропонувати бронхіальну термопластику. Вона передбачає постачання контрольованої теплової енергії на стінки дихальних шляхів під час серії бронхоскопій. Незважаючи на те, що це може збільшити кількість випадків загострення протягом перших кількох місяців, вона зменшує подальше ускладнення. Наслідки через проміжок часу більше одного року невідомі.

Размещено на Allbest.ru