Размещено на http://www.allbest.ru/

Самостійна робота

На тему : «Бактеріальний вагіноз - лікування, симптоми, причини, діагностика»

виконав:

студент ІІІ курсу групи В

відділення Лікувальна справа

Захарець Михайло

План

1. Загальна частина

2. Причини бактеріального вагінозу

3. Симптоми бактеріального вагінозу

4. Бактеріальний вагіноз при вагітності

5. Діагностика

6. Лікування

7. Профілактика

1. Загальна частина

Бактеріальний вагіноз - це комплекс патологічних змін в піхві незапального характеру, що протікає з участю анаеробної мікрофлори на тлі дисбіотичних зрушень.

Суть бар'єрної функції піхвової середовища полягає в тому, щоб потрапляють (або вже існуючі) в неї різні інфекційні агенти не змогли висхідним шляхом проникнути в матку і придатки, і спровокувати серйозний запальний процес. Піхвове середовище володіє властивістю сталості, воно не дозволяє патогенних організмів довго перебувати і розмножуватися в слизовому шарі. Цьому сприяє незмінний рівень кислотності. Зміна рН піхви в сторону підвищення (більше 4.5) і зменшення кількості лактобацил у загальному складі створюють сприятливі передумови для розмноження умовно-патогенних бактерій.

Бактеріальний вагіноз протікає без вираженого запалення, може мати як незначні, так і яскраві симптоми. При тривалому рецидивуючому процесі говорять про хронічний бактеріальний вагіноз.

Захворювання може існувати в стертій формі довгий час, затухати і повертатися знову. При несприятливих умовах на тлі існуючого дисбіозу піхви може збільшитися кількість патогенної флори, і розвинутися запальний процес. Подібно будь-якому іншому дисбіотичному стану, без лікування бактеріальний вагіноз може служити основою для інших, більш серйозних, патологічних процесів у матці і придатках.

Ознаки бактеріального вагінозу нерідко виявляються у вагітних. Для більшості з них при своєчасній діагностиці він не представляє ніякої небезпеки і легко піддається терапії.

Бактеріальний вагіноз не має відношення до венеричних захворювань і не передається статевим шляхом. Говорити про наявність бактеріального вагінозу у чоловіків некоректно. Термін «вагіноз» підкреслює локалізацію процесу в піхві. Отже, бактеріальний вагіноз у чоловіків з'явитися не може.

Тактика ведення пацієнтів визначається індивідуально після огляду та обстеження.

2. Причини бактеріального вагінозу

Єдиною причиною виникнення бактеріального вагінозу є порушення кількісного складу мікроорганізмів у піхвовому середовищі.

Мікрофлора піхви представлена лактобацилами (до 98%). Інші потенційно патогенні бактерії присутні в незначних кількостях, це можуть бути анаеробні коки, епідермальний стафілокок, коринебактерії, мікоплазми, молочно-кислі стрептококи, гарднерели та інші. Лактобактерії беруть участь у процесах синтезу великої кількості молочної кислоти, завдяки якій в піхві підтримується постійна кисле середовище, що пригнічує зростання таких несприятливих бактерій як гарднерелла, стрептококи та анаеробні мікроорганізми.

Піхвове середовище підтримує постійний склад за рахунок розвиненої системи саморегуляції. Під впливом несприятливих факторів ця система може бути порушена, і піхвова мікрофлора втрачає свій нормальний кількісний склад. Кількість лактобацил знижується, змінюється кислотність піхвового середовища, починається безконтрольне розмноження умовно-патогенних мікроорганізмів.

Специфічних збудників бактеріального вагінозу не існує. Причиною розвитку цього стану є не один якийсь збудник, а його асоціація з іншими мікроорганізмами. Серед бактерій, асоційованих з бактеріальним вагінозом, частіше згадується Gardnerella vaginalis (гарднерелла), при зниженні кількості лактобацил саме вона більшою мірою займає їх місце і починає розмножуватися в піхві.

Негативні фактори, що сприяють розвитку бактеріального вагінозу можуть бути внутрішні і зовнішні. Відхилення в роботі імунної системи, порушення гормональної регуляції, інфекційні процеси, дисбактеріоз кишечника, ендокринні захворювання і деякі інші можуть спровокувати дисбіотичні зміни в піхву «зсередини». Лікувальні та діагностичні маніпуляції, застосування антибактеріальних засобів (особливо антибіотиків), гормональних препаратів, спринцювання, також надають несприятливий вплив на мікрофлору піхви.

В клімактеричному періоді бактеріальний вагіноз обумовлений природними причинами: на фоні зниження естрогенів у піхві знижується зростання лактобацил і збільшується рН середовища.

Під час вагітності порушення складу піхвової мікрофлори може статися під впливом гормональних змін.

3. Симптоми бактеріального вагінозу

Відсутність ознак запалення в піхві пояснює малу симптоматику бактеріального вагінозу. Провідним і часто єдиним симптомом захворювання є підвищена кількість виділень із статевих шляхів (білей). Близько 85% жінок вказують на неприємний запах, що нагадує запах риби. Дуже часто виділення не сильно турбують жінок, і вони не звертаються до лікаря, вважаючи подібне стан нормою.

Виділення при бактеріальному вагінозі рідкі, білого кольору, у деяких випадках можуть придбати сіруватий відтінок. На характер виділень впливає тривалість захворювання, фонові процеси і наявність супутніх змін. Якщо жінка хвора більше двох років, виділення можуть змінювати свій вигляд, консистенцію і колір - ставати більш тягучими, набувати жовтуватий відтінок за рахунок залучення в патологічний процес вторинної флори.

Крім виділень жінку може турбувати відчуття дискомфорту в піхву. При затяжному перебігу з'являються свербіж або печіння у піхві, розлади сечовипускання, неприємні відчуття, аж до інтенсивних болів під час інтимної близькості.

Офіційної класифікації бактеріальних вагінозов не існує. Іноді, за аналогією зі специфічними інфекціями статевих шляхів, виділяють гострий, торпідний (уповільнений) і хронічний процес, щоб підкреслити виразність симптомів і тривалість процесу.

Безсимптомний (уповільнений) бактеріальний вагіноз може перейти в хронічну форму.

Хронічний бактеріальний вагіноз відрізняється затяжним перебігом з періодами загострень і ремісій. Чим довше триває захворювання, тим менше лактобактерій залишається у піхві, аж до їх повного зникнення. Захисна функція піхви знижується, що може призвести до приєднання вторинної патогенної мікрофлори і розвитку запалення. Запальний процес може «підніматися» вище і викликати запальні зміни в шийці матки, матці і придатках. У цьому випадку бактеріальний вагіноз стає фоновим процесом для більш серйозних гінекологічних захворювань

Рясні виділення можуть з'явитися у здорової жінки напередодні місячних. Зазвичай жінка знає, яка кількість виділень для неї є нормальним, особливо якщо вона регулярно проходить профілактичне обстеження в жіночій консультації. Збільшення кількості виділень не завжди пов'язано з патологічним процесом. Достовірну причину зміни характеру піхвових виділень можна визначити тільки після огляду та лабораторного обстеження.

4.Бактеріальний вагіноз при вагітності

Під час вагітності в організмі жінки відбуваються фізіологічні зміни, забезпечують благополучне виношування вагітності та успішне розродження. У деяких випадках ці зміни можуть привести до появи бактеріального вагінозу. В організмі вагітної жінки створюється нова система гормональної регуляції з переважанням гестагенів, які називають «гормонами вагітності». Вони впливають на кількість слизу (відбувається її збільшення) і викликають коливання рН середовища. У результаті порушується механізм саморегуляції складу піхвової мікрофлори, кількість умовно-патогенних бактерій росте, і розвивається бактеріальний вагіноз.

Бактеріальний вагіноз зустрічається не у кожної вагітної жінки. Навпаки, кількість хворих вагітних поступається за кількістю таких поза вагітності. Передбачається, що це можна пояснити підвищеним вмістом лактобактерій у піхву майбутніх мам.

Якщо причиною бактеріального вагінозу є вагітність у більшості випадків він не приносить жінці майже ніяких незручностей, легко піддається корекції і проходить після пологів. Зовсім інакше може розвиватися ситуація, якщо жінка до вагітності мала в анамнезі діагноз бактеріального вагінозу. У таких жінок патологічний процес на тлі вагітності може збільшитися й призвести до небажаних наслідків.

Ознаки бактеріального вагінозу у майбутніх мам аналогічні таким у невагітних жінок, а ступінь їх вираженості залежить від тривалості процесу та наявності фонових і супутніх захворювань. Виділення зі статевих шляхів різної інтенсивності нерідко є єдиною скаргою. Бактеріальний вагіноз під час вагітності може протікати безсимптомно.

В якій формі не відбувався б патологічний процес у вагітних, залишати без уваги його не можна. В умовах зниження імунітету процес може ускладнитися приєднанням патогенної флори і розвитком запального процесу. Тоді патогенні мікроорганізми кинуться до шийки матки, а через неї - у вагітну матку до розвитку плоду. Висхідна інфекція може стати причиною внутрішньоутробного інфікування плода, ускладнити процес нормального перебігу пологів і післяпологового періоду .

Подібні ускладнення трапляються вкрай рідко, але навіть сама невелика йязицірність їх зобов'язує лікарів провести повне обстеження вагітної з приводу бактеріального вагінозу та здійснити необхідні лікувальні заходи у разі необхідності.

5. Діагностика бактеріального вагінозу

Важливим діагностичним критерієм при огляді є відсутність ознак запалення слизової піхви. При бактеріальному вагінозі вона має звичайний рожевий колір. Виділення рівномірно розподілені на стінках піхви, їх кількість та колір можуть бути різними. Іноді виділення мають специфічний запах, схожий на запах риби.

Під час огляду проводиться вимірювання рН піхвового вмісту. Для цього використовуються спеціальні індикаторні смужки з нанесеною шкалою поділу. Зсув рН в лужну сторону (вище 4.5) характерний для бактеріального вагінозу.

Поряд з рН - метрією проводиться аминовый тест. Піхвові виділення змішують з 10%-ним розчином КОН. Якщо при взаємодії з лугом з'являється або посилюється «рибний» запах, тест вважається позитивним і вказує на наявність бактеріального вагінозу.

У 30% хворих на бактеріальний вагіноз поєднується з патологією шийки матки. Якщо під час огляду у хворих виявляються зміни слизової шийки матки, призначається кольпоскопія.

Лабораторне обстеження починають з мікроскопії мазка з області заднього склепіння піхви. Вивчається склад піхвової мікрофлори: збільшення популяцій умовно-патогенних бактерій на тлі кількісного зниження (аж до повної відсутності) лактобацил, велика кількість гарднерел свідчать на користь бактеріального вагінозу.

Одним з важливих діагностичних ознак є наявність у мазок «ключових клітин». Вони виглядають як клітини слущенного (отслоившегося) багатошарового плоского епітелію піхви з бактеріями на мембрані.

Таким чином, у діагностиці вирішальне значення мають:

- зміна рН піхви;

- зменшення або відсутність лактобактерій;

- позитивний аминотест;

- велика кількість мікробної флори (особливо гарднерел);

«ключові клітини» при мікроскопії мазка;

- відсутність запальних явищ у піхву.

Якщо бактеріальний вагіноз асоційований з іншими захворюваннями, лікар призначає додаткові методи обстеження, щоб визначити тактику ведення хворої.

На підставі аналізу лабораторних даних можна зробити висновок про ступеня тяжкості бактеріального вагінозу:

- Компенсований процес I ступеня визначається як повна відсутність мікрофлори в матеріалі на тлі незмінених клітин піхвового епітелію. Є йязицірність заселення піхви потрапляє ззовні флорою;

- При бактеріальному вагінозі II ступеня тяжкості спостерігається кількісне зниження лактобактерій, збільшення умовно - патогенної мікрофлори, поява одиничних «ключових» клітин;

- III ступінь тяжкості відповідає вираженої клінічній картині бактеріального вагінозу. У матеріалі не виявляються лактобацили, багато різних мікроорганізмів, «ключові» клітини присутні у величезній кількості.

Диференціальна діагностика бактеріального вагінозу проводиться між неспецифічними вагінітами, грибковими захворюваннями піхви, венеричними інфекціями ( гонорея , трихомоніаз ), хламідіозом .

Вагітні проходять обстеження в обов'язковому порядку незалежно від наявності скарг кілька разів: при першому візиті до лікаря, один раз на триместр і напередодні пологів.

Обсяг обстеження визначає лікар. У більшості випадків діагноз бактеріального вагінозу не являє собою проблему і не вимагає великої кількості обстежень.

6.Лікування бактеріального вагінозу

Для кожного випадку бактеріального вагінозу лікуючий лікар складає індивідуальну схему лікування. Ніяких стандартних схем терапії не існує.

Терапія включає в себе два основних етапи - антибактеріальну терапію і відновлення мікробіоценозу піхви.

Обсяг лікування визначається декількома факторами:

- вираженість скарг;

- в якій формі протікає захворювання;

- давність захворювання;

- наявність супутніх гінекологічних захворювань;

- присутність запальних процесів;

- екстрагенітальна патологія і так далі.

Перед початком лікування з пацієнткою проводиться бесіда про дотримання деяких правил, щоб лікування було ефективним. Під час терапії слід уникати вживання алкоголю, гострої і пряної їжі. Якщо хвора проходить лікування іншого захворювання, вона повинна повідомити про це лікаря, так як деякі ліки можуть спотворювати ефект лікування. На період проведення терапії хворим рекомендується статевий спокій.

Під час першого етапу лікування використовують місцеву антибактеріальну терапію. Лікарські засоби вибираються з урахуванням даних лабораторного обстеження (мікроскопії мазка піхвового вмісту). Антибактеріальні препарати усувають несприятливу вагінальну флору і створюють сприятливі уязика для розмноження «хорошою» флори. З цією метою призначають вагінальні креми і свічки від бактеріального вагінозу.

Препаратами вибору найчастіше є:

- Хлоргексидин у вигляді зрошень або у складі свічки «Гексикон»;

- Кліндаміцин у складі 2% вагінального крему або свічок;

- вагінальний гель Метронидазолгель 075%.

Більшою популярністю серед хворих користуються свічки від бактеріального вагінозу через зручності їх використання. В більшості випадків для досягнення позитивного ефекту 7-10-денного місцевого застосування антибактеріальних препаратів цілком достатньо. Іноді лікар може використовувати альтернативні схеми лікування, при яких перорально (у вигляді таблеток) призначається Метронідазол або його аналоги. Курс лікування таблетками становить тиждень. Якщо хворий не переносить Метронідазол, препаратом вибору стає крем Кліндаміцин.

Антигістамінні засоби усувають місцеві алергічні реакції. При виражених порушеннях місцевого імунітету призначаються імунокоректори. У всіх хворих з метою регуляції рН піхвового середовища обов'язковим є місцеве застосування молочної кислоти. З цією метою може застосовуватися препарат Фемилекс - вагінальні свічки, основу яких становить молочна кислота.

Через 1 - 2 тижні після закінчення лікування повторюють огляд та лабораторні дослідження з метою оцінки ефективності.

Антибактеріальні засоби усувають умовно-патогенну флору в піхву, але створити в короткий термін уязика для розвитку лактобактерій вони не здатні. Тому через 2-3 дня починається наступний етап.

Другий етап лікування бактеріального вагінозу включає заходи, спрямовані на кількісне відновлення власної лактофлори піхви і підвищення його захисних властивостей. Успішно застосовуються еубіотики та пробіотики, які мають у складі лактобактерії та біфідобактерії (Ацилактобактерин, Біфідумбактерин, Ацилакт та інші).

У переважній більшості випадків (90%) двоетапне лікування бактеріального вагінозу дає позитивний результат. Ефективність проведеної терапії оцінюється двічі - через 10 днів і через 1 - 15 місяця після закінчення другого етапу лікування. Якщо біоценоз піхви відновлений, лікування вважається успішним.

Самолікування бактеріального вагінозу неприпустимо, оскільки специфічних симптомів цього захворювання немає, а домінуючий симптом (виділення) властивий практично всім захворювань зовнішніх статевих органів, і самостійно визначити характер патологічного процесу неможливо. В результаті неправильного самостійного застосування лікарських препаратів процес може ускладнитися.

7.Профілактика бактеріального вагінозу

бактеріальний вагіноз піхвовий вагітність

Оскільки бактеріальний вагіноз виникає на тлі дисбіотичних процесів, всі заходи профілактики спрямовані на підтримання сталості піхвового середовища та усунення провокуючих факторів:

- Правильна інтимна гігієна. Часті спринцювання видаляють вміст піхви разом з «корисною» мікрофлорою. Проведення подібних заходів слід обмежити або скасувати зовсім;

- Раціональне використання антибактеріальних засобів. Безконтрольне, нераціональне вживання антибіотиків і протигрибкових препаратів призводить до зміни фізіологічних параметрів піхвової середовища, що знижує місцевий імунітет;

- Культура інтимного життя;

- Усунення дисбактеріозу кишечника;

- Лікування статевих інфекцій;

- Раціональна гормональна контрацепція. Тривалий прийом гормонів змінює кількісний склад піхвового вмісту;

- Регулярні огляди в умовах жіночої консультації. Нескладна процедура гінекологічного огляду може виявити ознаки бактеріального вагінозу, а простий мазок виявить характер патологічних змін.

Останнім часом обговорюється застосування молочної кислоти у складі місцевих лікарських препаратів для запобігання розвитку дисбіотичних процесів. Більшою мірою це стосується жінок в клімаксі, коли відбувається природне кількісне зниження лактобактерій у піхву. Періодичне використання засобів, що містять молочну кислоту, може запобігти дисбіотичні розлади. Питання доцільності такого методу вирішує лікар.

Размещено на Allbest.ru