Актуальність даного дослідження полягає в тому, що артрози найбільш розповсюджене захворювання суглобів, в основі якого лежить передчасне старіння і дегенерація суглобного хряща, обумовлені порушенням метаболізму. Артроз - це дегенеративно-дистрофічне захворювання суглобів, при якому виникають зміни в суглобовому хрящі з наступними кістковими розростаннями. Це призводить до деформації суглобових кінців кісток, обмеження рухів, сухожилково-м'язових контрактур. Деформуючий артроз кульшового суглоба, або коксартроз - це дистрофічний процес, при якому в тазостегновому суглобі спостерігається дегенерація суглобового хряща з наступною зміною кісткових суглобових поверхонь, розвитком крайових остеофітів, деформації та порушення руху. Саме тому, слід досліджувати значення застосування засобів фізичної реабілітації, в тому числі масажу, при артрозах тазостегнових суглобів.

Люди, які через особливості своєї роботи ведуть малорухоме життя, не компенсуючи недостачу рухів фізкультурою, прирікають свій організм на згасання. М'язи у них поступово атрофуються, серце працює кволо, тканини та органи недостатньо забезпечуються кров'ю, така людина дихає поверхнево. Недостатність рухів і загартування робить організм уразливим.

Будь-яке захворювання порушує звичайний спосіб життя, і, як правило, призводить до обмеження рухів. Поки хвороба має гострий перебіг, режим спокою себе виправдовує. Але коли хворий починає видужувати, спокій повинен поступитися місцем перед тонізуючим, тренувальним режимом рухів.

Особливо добрі результати дає масаж та лікувальна фізкультура в поєднанні з клінічним, бальнеологічним та курортним лікуванням [12].

Отже можна припустити,що призначаючи масаж та інші заходи фізкультурного характеру, ми впливаємо на організм хворого і добиваємось сприятливих зрушень у перебігові хворобливого процесу.

Масаж при цьому захворюванні дозволяє посилити циркуляцію крові, за рахунок чого усі корисні елементи потрапляють до суглобів і хрящової тканини набагато швидше. Окрім цього він ефективно відновлює загальну функціональність рідини суглобів. Регулярний масаж хворого суглоба при коксартрозі допомагає гіаліновому хрящу відновлюватися набагато швидше. При коксартрозі окрім масажу рекомендується робити лікувальну гімнастику, а також регулярно відвідувати басейн і купатися в морі з підвищеною солоністю. За рахунок масажу при цьому захворюванні вдається зняти спазми в м'язах, а також зміцнити зв'язковий апарат. Сам уражений суглоб починає краще функціонувати і працювати при русі.

Ця процедура абсолютно безпечна для хворого у тому випадку, якщо її робить професіонал. Масаж має загальнотонізуючий вплив на організм. Він сприяє якнайшвидшій ліквідації анатомофізіологічних порушень в окремих органах і компенсує втрачені функції, поліпшує якість рухів.

Він добре впливає на психіку хворих, активізує обмін речовин, зміцнює кісткову і м'язову системи, нормалізує збудливі і гальмівні процеси. Слід зазначити, що масаж може принести користь при лікуванні коксартрозу тільки в тому разі, коли його призначають у поєднанні з лікувальною фізкультурою та медикаментозною терапією. [17].

Метою цієї роботи є дослідження впливу лікувального масажу на реабілітацію хворих деформуючим артрозом кульшового суглобу.

Виходячи з мети було сформульовано наступні завдання:

1. Проаналізувати патологічні особливості захворювання.

2. Визначити суть і завдання масажу, як засобу фізичної реабілітації при деформуючому артрозі кульшового суглобу.

3. Вивчити особливості застосування масажу при коксартрозах.

Об'єктом дослідження є особливості техніки масажу при коксартрозах.

Предметом даного дослідження є вплив масажу на лікування цього захворювання.

деформуючий артроз масаж кульшовий суглоб

Методами дослідження є узагальнення та систематизація літературних джерел з даного питання.

Розділ 1. Патофізіологічні особливості артрозів

1.1 Загальна характеристика захворювань суглобів

Ще недавно всі перераховані вище несприятливі фактори розглядалися вченими, як першопричина коксартрозних захворювань. Проте останнім часом погляди дещо змінилися - основною причиною розвитку коксартрозув, гонартрозу та інших артрозних змін у суглобах вважається хронічний стресовий стан пацієнта.

Суть в тому, що при тривалих негативних переживаннях наднирники виділяють підвищену кількість кортикостероїдних гормонів. Це призводить до зниження вироблення гіалуронової кислоти - важливої складової суглобової рідини ("змащення суглобів"). При нестачі або неповноцінності суглобової рідини відбувається "підсихання" суглобових хрящів, їх "розтріскування" і витончення, що в короткі терміни призводить до артрозу. Процес ускладнюється тим, що "стресові" гормони знижують проникність капілярів і, таким чином, погіршують кровопостачання пошкоджених суглобів.

Поєднання хронічного стресу з зазначеними вище несприятливими обставинами (перевантаження суглобів, травматизація, спадковість і т.д.) призводить до погіршення структури суглобних хрящів. В результаті розвиваються остеоартрози, у тому числі і коксартроз.

Крім вищеописаних причин, існують провокуючі фактори хвороби:

перевантаження і травматизація суглобових поверхонь. невропатія, підйом ваги, ожиріння,інфекції, зміна фізіологічного кровопостачання в регіонарних судинах, гормональна перебудова організму, ендокринна патологія з порушенням обміну кальцію, фосфору, глюкозаміна і хондроітінсульфата, вікові зміни кісткової тканини.

Встановити причини захворювання складно, так як на початкових стадіях патологія не виявляється якими-небудь зовнішніми клінічними симптомами. Незначний дискомфорт при поворотах тулуба "списується" на прояви остеохондрозу, який спостерігається у 70% людей.

Пізніше деформуючий артроз кульшового суглоба проявляється болючими відчуттями. Так як хрящова тканина не має больових рецепторів і у неї слабке кровопостачання, при наявності будь-яких змін в організмі може спостерігатися її пошкодження. Деякі симптоми недуги з'являються за рахунок змін оточуючих тканин.

Коксартроз зазвичай розвивається після сорока років, у жінок хвороба протікає важче. До основних симптомів коксартрозу відносяться болі в паховій ділянці і стегні, кульгавість, укорочення хворої ноги і атрофія м'язів стегна. Зазвичай при коксартрозі біль, що поширюється по передній і бічній поверхні стегна, доходить вниз до середини стегна або до коліна (нижче коліна цей біль майже ніколи не йде). Лише дуже рідко біль доходить до середини гомілки, але не опускається до пальців ніг - в цьому відмінність болю при коксартрозі від болю, викликаного пошкодженням попереку (наприклад, грижею міжхребцевого диска).

На початку захворювання коксартрозом болі в ділянці тазостегнового суглобу несильні. Виникають вони після фізичного перевантаження, тривалої ходьби, перенесення ваги і після відпочинку зменшуються або зовсім зникають. При тривалій ходьбі на відстані більше двох кілометрів може з'явитися кульгавість. Часто болі посилюються при підйомі по сходах. Обсяг рухів у суглобі залишається повним або знижується на 10 градусів. За допомогою рентгена можна виявити невеликі структурні зміни кісткової тканини. Якщо розвиток захворювання не призупинити, настає друга стадія коксартрозу, у якій болі стають сильнішими, вони починають віддавати в пахову ділянку, в стегно і коліно. З'являються вони частіше, вже при будь-якому русі в тазостегновому суглобі: при вставанні з ліжка чи стільця, при поворотах тулуба, на початку руху. М'язи навколо кульшового суглоба при коксартрозі рефлекторно напружуються, і ця напруга зберігається навіть вночі, що викликає нічні болі. Кульгавість виникає вже при ходьбі на відстань не більше півкілометра. Вже в цей період пацієнти, які страждають від коксартрозу, змушені ходити з палицею. Це допомагає розвантажити хворий суглоб. Рухи в суглобі на другій і третій стадії коксартрозу стають постійно болісними. При спробі руху інтенсивність болю в тазостегновому суглобі різко посилюється.

Симптоми третьої стадії коксартрозу полягають не тільки в повному порушенні функції суглоба. Неозброєним поглядом можна побачити у хворого дистрофію м'язів сідничної області і стегна. Характерний симптом цієї стадії - хворий не може рівно стояти на обох ногах. Через постійне напруження м'язів при коксартрозі виникає їх вкорочення - згинальна контрактура, яка веде за собою функціональне (відносне) вкорочення ноги (однак приблизно 10% хворих мають"неправильний" коксартроз, коли хвора нога, навпаки, подовжується). На третій стадії коксартрозу ходити пацієнт може тільки з допомогою милиць і на дуже невеликі відстані, іноді, не більше декількох метрів. Обмеження рухів у тазостегновому суглобі викликає порушення рухливості і інших суглобів кінцівки, що може привести до розвитку в них остеоартрозу. Порушується нормальна рухливість хребта. З'являються болі в попереку, крижах. Бажано не допускати прогресування патології до повного звуження суглобових поверхонь зі зрощенням кісток між собою (анкілозу).

При ерозійному остеоартрозі спостерігається сильне руйнування хрящових структур. Генетична неповноцінність дуже часто призводить до формування даної патології. Спостерігаються ерозії суглобових поверхонь також на тлі ожиріння пацієнта і менопаузи у жінок. Деформуючий артроз на фінальній стадії призводить до анкілозу. При ньому спостерігається повна нерухомість кінцівок і тільки оперативна заміна суглоба штучним протезом дозволяє людині ходити.

Рис. 1. Рентгенологічна картина коксартрозу.

Найякіснішу інформацію про стан суглобових щілин можна отримати за допомогою магнітно-резонансної томографії або артроскопії. Артроскопія дозволяє вивчити всі анатомічні утворення суглобової порожнини. Втручання є інвазивним, так як доступ в порожнину здійснюється через невеликий розріз. Оцінка анатомічних структур здійснюється за допомогою зонда.

При вивченні великих суглобів можна застосовувати ультразвукову діагностику. З її допомогою добре виявляти поразки меніска і суглобово-зв'язкового апарату.

Розділ 2. Техніка масажу та застосування інших засобів фізичної реабілітації при деформуючому артрозі кульшового суглобу

2.1 Лікування деформуючого артрозу кульшового суглобу

При лікуванні коксартрозу використовуються медикаментозна терапія (НПЗП, анальгетики, гормони). Нестероїдні, тобто негормональні, протизапальні препарати традиційно застосовують для усунення болю та запалення суглоба, тому що на тлі сильного болю неможливо почати нормальне лікування. Однак небажано застосовувати препарати цієї групи протягом тривалого часу. Адже коли зменшується біль, створюється оманливе враження, що почалося лікування. Коксартроз ж тим часом продовжує прогресувати: НПЗП лише усувають окремі симптоми хвороби, але не лікують її. У результаті вже вражений коксартрозом хрящ починає руйнуватися ще швидше. Таким чином, таблетки, які пацієнт приймає для зменшення болю в суглобі, можуть прискорити руйнування цього суглоба. Крім того, використовуючи нестероїдні протизапальні засоби, необхідно пам'ятати, що всі вони мають серйозні протипоказання і при тривалому застосуванні можуть давати суттєві побічні ефекти. До нестероїдних протизапальних препаратів, які можна застосовувати при артрозах можна віднести німесулід і моваліс. Дані препарати не володіють побічними ефектами на шлунково-кишковий тракт, тому при їх застосуванні знижується ймовірність ускладнень.

Хондропротектори (препарати для відновлення хрящової тканини не стільки усувають симптоми коксартрозу, скільки впливають на "підставу" хвороби, сприяючи відновленню хрящових поверхонь суглоба, поліпшенню вироблення суглобної рідини та нормалізації її "мастильних" властивостей. Подібний комплексний вплив хондропротекторів на суглоб робить їх незамінними в лікуванні початкової стадії коксартрозу. Однак вони мало ефективні при третій стадії коксартрозу, коли хрящ вже практично повністю зруйнований. Та й при першій-другій стадіях коксартрозу вони покращують стан пацієнта далеко не відразу. Для отримання реального результату потрібно пройти як мінімум 2 - 3 курси лікування цими препаратами, на що зазвичай іде півроку - рік.

Міорелаксанти - препарати, що застосовуються для усунення м'язового спазму призначають для усунення хворобливого спазму м'язів, який часто супроводжує коксартроз кульшового суглоба. Однак потрібно пам'ятати, що м'язовий спазм - це захисна реакція організму, що оберігає суглоб від подальшого руйнування. Якщо просто зняти захисне напруження м'язів, але не знизити надмірний тиск на тазостегновий суглоб (наприклад, використовувати тростину при ходьбі), ушкоджений суглоб почне руйнуватися прискореними темпами.

Судинорозширювальні препарати допомагають відновленню кульшового суглоба за рахунок поліпшення суглобного кровотоку і зняття спазму дрібних судин. З їх допомогою полегшується доставка "будівельного матеріалу" до хворого суглоба, а також усуваються нічні судинні болю.

Лікувальні мазі і креми при косартрозі малоефективні. Основний ефект від мазей при лікуванні коксартрозу полягає в поліпшенні кровообігу (особливо при енергійному втиранні), масаж при втиранні також зменшує м'язовий спазм. Але тазостегновий суглоб розташований досить глибоко під шаром м'язів; крім того наша шкіра володіє хорошими "бар'єрними" властивостями, тому розраховувати, що якась речовина проникне через неї в достатній кількості, пройде глибоко через товщу м'язів і досягне кульшового суглоба, на жаль, не доводиться.

Лікування дегенеративно-дистрофічного артрозу припускає комбінований підхід. При ньому використовуються не тільки медикаментозні препарати, але і інші лікувальні методи. На початкових стадіях хвороби досить нормалізувати раціон харчування, виключити причини недуги і обмежити навантаження, щоб запобігти подальшиому розвитку остеоартрозу. Тим не менш, на початкових стадіях хвороби виявити патологічні симптоми досить складно. Больового синдрому при ходьбі майже не виникає, а без лікування через кілька місяців подібні зміни призведуть до 2 стадії захворювання.

Деформуючий артроз ефективніше лікувати внутрішньосуглобовим введенням хондропротекторів і гіалуронової кислоти, що дозволяє забезпечити швидке позбавлення від болю. Зараз застосовується новий способ лікування деформуючого артрозу - PRP-терапія. Методика передбачає внутрішньосуглобове введення спеціальної біологічної субстанції - аутологічної тромбоцитарної плазми. Вона сприяє відновленню хрящової тканини і усуненню набряклості. При використанні цього методу немає необхідності в застосуванні лікарських препаратів та інших способів лікування захворювання. PRP-терапія досить дорога, тому доступна не кожному пацієнту.

Для зменшення больового синдрому на ранніх стадіях застосовуються фізіотерапевтичні методи: магнітна терапія, електрофорез з гідрокортизоном, УВЧ та імпульсна електротерапія.

Одним із методів лікування є дієта. Харчування при коксартрозі повинне бути спрямоване на зниження маси тіла в тому випадку, якщо є надмірна вага. Це допомагає знижувати навантаження на суглоби. При артрозах кульшових суглобів рекомендується вживати рослинні олії (оливкова, лляна) і горіхи як джерела ненасичених жирних кислот. Корисна жирна морська риба, яка багата вітамінами А, Е і Д, кальцієм, фосфором. Всі ці речовини дуже корисні для кісткової і хрящової тканини. Овочі і фрукти відіграють значну роль в дієті пацієнтів, особливо ті з них, які містять велику кількість вітаміну С (участь у синтезі колагену і еластину).

Оскільки 2-3 ступінь коксартрозу супроводжується ослабленням і атрофією м'язів, всім пацієнтам рекомендується ЛФК і масаж. Комплекс вправ складається таким чином, щоб спочатку йшло навантаження на здорову кінцівку, а потім поступово підключають до виконання вправ і хвору ногу. На перших порах ЛФК виконується в положенні лежачи на животі або спині, потім переходять до навантажень стоячи на четвереньках і сидячи. Всі вправи роблять у повільному і плавному темпі. Якщо під час виконання комплексу з'являється біль, це може призвести до мікротріщин в суглобі і посилення патології. ЛФК і масаж проводиться щодня. Краще поступово підвищувати навантаження за рахунок повторень рухів і включення нових вправ. Не слід намагатися збільшувати амплітуду рухів у хворому суглобі. З часом можна переходити до вправ з дозованим обтяженням.

Швидше лікувальний ефект виникає від масажу ураженої області. Він покращує кровообіг, попереджає атрофію м'язів, зменшує їх спазм. Краще звернутися до професійного масажиста, однак за відсутності такого корисно робити масаж самостійно. Для цього проводять погладжуючи і растираючі рухи в області спини, куприка, сідниць. Потім приділяють час масажу кульшового суглоба. Подушечками пальців роблять хрестоподібні і кругові розтирання ураженої області.

Також добре допомагають методи Тибетської медицини, а саме точковий масаж з голковколюванням, і призначення тибетських фітопрепаратів.

Оперативне лікування показано при 3-й ступені захворювання, тоді проводять ендопротезування хворого суглоба. Перед установкою протеза прибирають всі зруйновані ділянки хряща і замінюють їх новими. Операція "штучне стегно" раніше вважалося радикальним методом, що дозволяє забути про болі, однак молодим пацієнтам може знадобитися повторна операція.

2.2 Види масажу та застосування інших методів фізичної реабілітації при деформуючому артрозі кульшового суглобу

Масаж проводиться в положенні хворого лежачи на животі, на спині і на боці. Під час мануальної терапії м'язи тіла необхідно тримати в повністю розслабленому стані. Якщо є присутньою хворобливість в суглобі, то спочатку легко і неглибоко масажуються довколишні безболісні ділянки.

Рис. 3. Виконання масажу м'язів спини.

1. В першу чергу виконується погладжування поверхні усієї спини впродовж 5-10 хвилин для зігрівання, розгону крові і лімфи по фізіологічних напрямах, підготовка м'яких тканин спини до глибшого масажу. Потім виконується розтирання спини подовж від лопаток до крижової ділянки. Розтирання проводиться подушечками пальців лінійно по спині і кругоподібно в області (навкруги) остистих відростків хребців.

2. Наступний етап - масаж нижньої частини спини. Він також розпочинається з погладжування. Після погладжування переходять до розминання. Розминання робиться за допомогою великих пальців у виді кругоциркулярних рухів. Його також можна доповнити щипцевидным розминанням.

3. Далі переходимо до масажу поперекової області. Все розпочинається з розтирання попереку уздовж хребта підвищенням великого пальця і його подушкою. Потім робиться циркулярне розминання за допомогою чотирьох пальців, фаланг пальців, ребром долоні.

4. Масаж крижово-сідничної області. Переходимо на ділянку сідниць - місце розташування сідничних м'язів. Тут зарекомендували себе наступні прийоми: погладжування близько 10 разів, витискування ребром долоні або її основою. Виконується близько 5 разів.

3. Спускаємося нижче до стегна. Розпочинаємо все з того ж погладжування, потім витискування і розминання. Розминання можна проводити циркулярно, за допомогою фаланг зігнутих пальців.

4. Масаж в області ураженого суглоба. До цієї процедури можна переходити лише після виконаних попередніх прийомів і тільки при слабо виражених больових відчуттях. Все розпочинається з циркулярних розтирань долонею і її основою, циркулярне розтирання за допомогою фаланг зігнутих пальців близько 4 разів, циркулярне розтирання великим пальцем, його ребром (6 разів) Це місце при масажі буде особливо хворобливим, тому все необхідно робити дуже обережно, з невеликим зусиллям, повільно і акуратно.

Від сеансу до сеансу зусилля,що докладається, треба помалу посилювати в залежності від клінічної картини і динаміки симптомів. Цей алгоритм масажу виконується три рази і закінчується погладжуванням. Тривалість одного сеансу повинна складати близько 10 мину. Виконувати його треба 3 рази в день, не забуваючи завжди оцінювати стан хворого і коригувати мануальну терапію.

Рис. 4. Масаж стегна.

2.4 Техніка самомасажу при деформуючому артрозі кульшового суглобу

Рис. 5. Вправи, які можна використати при самомассажі.

1. Вправа виконується стоячи або сидячи. Ноги треба поставити на ширину плечей, трохи прогнутися назад, максимально розслабитися. Почати самомассаж спини і попереку. Для цього долоні своїх рук покласти на спину пальцями до хребта і проводити погладжуючі рухи вгору до лопаток і вниз до сідниць уздовж хребта (позиція №1на малюнку).

2. Наступний етап - розтирання. Воно виконується кулаками, які ставлять перпендикулярно та розтирають обрану ділянку. Рухи рук спочатку прямолінійні зверху вниз і від низу до верху уздовж хребта. Потім додаються кругові рухи все так само уздовж хребта від низу до верху і назад (позиція №2 на малюнку).

3. Далі биття. Воно робиться тильною стороною кулаків в області крижів і попереку. У області проекції бруньок (під лопаткою) биття виконувати не варто. Потім виконується натискання на больові точки крижової області за допомогою 2-3 пальців кистей. Спочатку натискання мають бути слабкими, мало інтенсивними.

4. Масаж сідниць. Прийняти положення стоячи з упором на здорову ногу. Хвора (масажована) нога трохи зігнута в коліні, п'ята підведена, уперта в підлогу шкарпеткою, трохи відведена назад і у бік. Починати слід з погладжування м'язів ділянки сідниць долонею від стегнової області у бік крижів і попереку. Потім виконується розтирання за допомогою середніх пальцьових фаланг, які зігнуті в кулак. Розтирання виконується в напрямі від низу до верху і назад. Розминання сідниці. Робиться за допомогою натискання кулаком по усій площі сідниці. Після розминки переходять до биття і натискання на больові точки сідниці так само, як описано вище.

5. Закінчується самомассаж масажуванням стегнових м'язів і колінного суглоба. Треба прийняти зручне положення сидячи, трохи випрямити масажовану ногу, під колінний суглоб покласти що-небудь м'яке. Починається масаж, як завжди, з погладжування верхніх і бічних поверхонь стегна за допомогою долонної ямки. Потім приступають до розтирання м'язів кулаком за допомогою подовжніх і циркулярних рухів. М'язи внутрішньої групи стегна розтираються долонею.

Далі проводимо розминання усіх м'язів стегна, потім натискання і биття кулаком по передньобоковых поверхнях стегна. Залишається задня поверхня стегна, масаж якої проводять в положенні сидячи (позиція №5 на малюнку) або лежачи (позиція №3 на малюнку). Напрям масажу від області підколіннї ямки до ділянки сідниць.

6. Колінний суглоб масажують в положенні сидячи (позиція №4). Погладжування виконуються від низу до верху від гомілки до стегна з обох сторін суглоба. Розтирання подовжнє і циркулярне виконується зверху вниз 2-3 пальцями обох рук, а також з бічних сторін суглоба.

Рис. 6. Самомасаж стегна.

Висновки