Ісландський мох

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство охорони здоров'я України

Національний фармацевтичний університет

Кафедра фармакогнозії

Курсова робота з фармакогнозії

на тему

«Ісландський мох»

Виконав: студент 2 курсу

групи ССО-3

Удовиченко А.М.

Перевірила: доц. Новосел О.М

Харків - 2017

План

Вступ

1.Ботанічна характеристика

2. Ареал, поширення, ресурси

3. Заготівля сировини

4. Хімічний склад

5. Застосування в медицині та господарське використання

5.1. Застосуванняв гомеопатії

5.2. Застосування в косметології

6. Лікарські форми

6.1. Ісла - МООС

6.2. Гербіон® сироп ісландського моху

6.3. Сироп від кашлю з ісландським мохом

7. Протипоказання

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Лікарська рослина з досить екзотичною назвою - ісландський мох - насправді є лишайником, та й росте не тільки в Ісландії. А якщо говорити науковою мовою, то ім'я йому - цетрарія. У народній медицині ісландський мох використовується вже, як мінімум, чотириста років! Ще в XVII столітті мохом лікували захворювання легенів (туберкульоз, астма, коклюш) і шкіри (зокрема, вугрі). Хоча відомо, що в Стародавньому Єгипті, а також у середньовічних Норвегії, Швеції та Ісландії застосування корисної рослини теж було популярним. Цікаво, що для народів півночі мох був не тільки панацеєю, але й харчовою добавкою до раціону в неврожайні роки. Його подрібнювали і варили, таким чином отримуючи холодець - густий слизовий відвар, який чудово засвоювався організмом.[9]



1.Ботанічна характеристика

Наукова латинська назва рослини походить від слова «cetra» -- невеликий шкіряний щит. Цю назву дали лишайникові за подібність апотеції верхівки слані до невеликого щита, який ще за часів Римської імперії носили римські легіонери.

Застаріла назва цетрарії «ісландський мох» закріпилася за даною рослиною ще із середньовічних часів, оскільки тогочасні вчені не вбачали великої різниці між мохами і лишайниками, до яких насправді належить ця рослина.

Ісландський лишайник, цетрарія ісландська (лат. Cetraria islandica (L.) Ach.) -- вид листовидно-кущових лишайників родини пармелієвих (Parmeliaceae) заввишки до 10--15 см. Іноді його неправильно звуть «ісландським мохом».

Він утворює дернівник, а іноді і суцільний хрусткий килим, що складається з кучерявих кущиків з коричневими стрічкоподібними лопатями з білою підкладкою. Лишайники ростуть дуже повільно, збільшуючись в рік на 3 -- 5 міліметрів. Кущик в 10 сантиметрів має від народження тридцять років.

Ботанічна систематика:

Представники роду Cetraria були відомими ще за життя Ліннея, у якого серед 80 описаних ним лишайників 6 видів віднесені до роду Сetraria. Лінней відніс цетрарію, як і більшість лишайників, до класу Lichen, до якого належать Lichen islandicus, Lichen juniperus, Lichen capiratus та інші види. Вказані вище лишайники отримали свою сучасну ботанічну родову назву тільки у1803р.,колиАхарікусвпер-у 1803 р., коли Ахарікус вперше описав представників даного роду і перейменував їх на Сetraria. Всього Ахарікус описав 8 видів, причому для чотирьох із них вказано було по одній різновидності. У 1825 р. А. Фріс поділив рід Сetraria на 2 секції: Physcia i Squamaria. У 1848 р. Тукерман, посилаючись на Е. Фріса, встановив 2 секції: Cartilaginea i Membranacaeae. У 1855 р. Кербер запропонував виділити в роді Сetraria 2 секції: Eucetrarіа, яка має прямостоячу листувату слань, і Platysma, що має типову листувату приплюснуту слань. У першу секцію Кербер відніс такі види, як C. Odontella,

C. Islandica, C. Aucullata i C. nivalis, а до другої -- C. juniperina, C. Pinastri, C.oakisiana, C. Laureri, C. fallax, C. glauca і C. saepincola. У 1858 р. Нюландер при опрацюванні даного роду розбив Сetraria на 2 самостійних, незалежних один від одного роди, поклавши за основу такого поділу різницю у формах конидіїв. Представників з шиловидними і циліндричними формами, дещо потовщеними на одній або обох конідіях, він виділив у рід Platysma. До цього роду Нюландер відніс Platysma nivale, Pl. Aucullatum, Pl. Complicatum, Pl. Glaucum та інші відомі види.Представники із короткими і цилі-ндричними конідіями він виділив у рід Сetraria. Cюди він відніс такі види, як Cetraria islandica, C. nigricans та інші. Види Nephromopsis Cornicularia даний систематик розподілив між двома вищевказаними родами.

У 1871-1874 рр. Ф. Фріс, а в 1906-1911 рр. А. А. Єленкін не погодились із нюландерським поділом Cetraria, враховуючи недоцільність виводити форму конідіїв як родову ознаку, оскільки вона не вказує на жодні мор-фологічні відмінності. У 1909 р. Ваніо запропонував новий поділ Cetrariа на 2 підроди, який грунтується на присутності або відсутності псеудоцифел у різних представників даного роду. Види, що мають псеудоцифели, він об'єднав у підрід Stigmatophora i відніс до нього Cetraria islandica, C. hiascens,C. Richardsonii, C complicata та ін. Види, у яких були відсутні псеудоцифели, він об'єднав у підрід Eucetraria. З критикою вказаного поділу вказаного роду виступив Н. Окснер, який вважав такий поділ штучним, бо, розглядаючи взірці деяких лишайників, він не знайшов псеудоцифел у менш розвинутих лишайників. Крім цього, близькі один до одного такі види, як Cetraria islandica, C.cuculata, згідно поділу Ваньо, належать до різних підродів.

У 1926 р. А. Цальбрукнер поділив рід Cetraria на 3 секції: Platysma, Eucetraria i Corniculata. Проте Дю Рі у своїй праці «Synopsis lichenum», написаній у 1926 р., вважає секцію Corniculata самостійним видом. З цим пізніше погоджується А. Цальбрукнер, який у 1930 р. за родом Cetraria зберіг тільки 2 секції: Eucetraria i Platysma.

У 1943 р. Резенен у своїй системі лишайників ділить рід Cetraria на дві секції: Stigmatophora i Eucetraria. Проте даний сестематик не описав види у повному об'ємі.

В даний час більшість ліхенологів погоджується із систематикою роду Cetraria за Цальбрукером (1930 р.), згідно якої вид Cetraria islandica входить у секцію Eucetraria роду Cetraria.

В залежності від субстрату цетрарію ісландську одні науковці відносять до групи надгрунтових лишайників, зокрема до групи листуватих і кущистих лишайників, що ростуть на різних грунтах. Деякі ліхенологи відносять цетрарію до груп епілітних і епіфітних лишайників, що ростуть на зам- шілих субстратах (зогнилих пнях і стволах дерев) і дуже рідко -- на голих каменях.

В залежності від рН-середовища цетрарія ісландська належить до групи лишайників, які ростуть на сильнокислих грунтах, зокрема даний лишайник росте на кислих грунтах з рН 4,2-4,6. (Питеранс А., 1974).

Ботанічний опис:

Цетрарія як лишайник не однорідний рослинний індивідиум, а симбіоз двох організмів, із яких один належить до царства грибів (переважно сумчатих), а інший -- до зелених або синьо-зелених водоростей. Обидва ці організми настільки тісно поєднані один з одним, нібито належать до єдиного цілісного організму.

Цетрарія ісландська є багаторічним листовидно-кущевим лишайником, що має кущисту прямостоячу, рідше розпростерту слань або талус, і складається із майже компактних вертикальних лопатей. Лопаті неправильно-стрічкоподібні, шкірясто- хрящові, вузькі, плоскі, заввишки до 10 см і завширшки 0,3-5,0 см, з короткими темними війками зеленувато-брунатні або з різними відтінками коричневого кольору, в залежності від освітлення, біля основи з червонуватими плямами, матові або деколи блискучі з нижньої сторони, деколи світліші або однакового кольору з обидвох сторін. Нижня сторона рясно вкрита білими плямами (псевдоцифелами) різної форми. Краї лопатей дещо завернені доверху. Війки біля основи великі (деколи вони повністю відсутні), висихаючи, набувають темно-коричневого кольору.

У цетрарії іноді розвиваються соредії або апотеції, іноді -- соредії або іридії. Апотеції, або плодові тіла, розвиваються на кінцях сильно розширених лопатей. Вони тарілкоподібні, коричнуваті, майже однакового кольору зі сланню, з плоским або дещо опуклим диском до 1,5 см з дещо зубчатим краєм. В апотеціях розвиваються сумки, наповнені спорами, які можна побачити під мікроскопом. Спори одноклітинні, безбарвні по 8 шт. у кожній сумці, еліпсовидні.

Цетрарія ісландська, як і більшість видів роду Cetraria, має надзвичайно повільний ріст у порівнянні із іншими представниками лишайників. Для розвитку даного виду потрібні сприятливі умови з одного боку -- для гриба, з іншого -- для водорості. Проте деколи ці умови бувають несприятливими. Для більшості лишайників роду Cetraria характерним є інтеркалярний ріст, тобто будь-яка частина лишайника може дати ріст новим особинам, який в умовах Арктики відбувається грубо-механічним і вегетативним шляхом. За допомогою вітру, оленів та людської діяльності кусочки ісландського моху розносяться по тундрі на великі площі, поки не причепившись до субстрату, обломки лишайника не почнуть відростати у вигляді нових особин (Расадіна К. А., 1950).[10]



2. Ареал, поширення, ресурси

Cetraria islandica є космополітичним елементом флори земної кулі. Даний лишайник широко поширений в Європі, Азії, Африці, Америці та Австралії. Це -- типовий представник соснових борів, дюн, відкритих безплідних просторів. Цетрарія поширена в усій північній півкулі аж до арктичного поясу. Ісландський мох росте в тундрі, сухих соснових борах північної частини лісової зони, в усіх високих горах (у високогірній мохово-лишайниковій тундрі), піднімаючись до висоти 1500 м над рівнем моря і вище. Поширений на кам'янистих і трав'янистих ділянках, на торфовищах, високогірних полянах, в гірських лісах, деколи -- на корі старих пнів. Зустрічається в Північній і Середній Європі, у тундрі і лісовій зоні Сибіру, в Україні -- в Карпатах. В Європі крім Карпат росте в Альпах, Балканах і Піринеях. Росте безросередньо на грунті, рідше -- на прогнилій корі та на старих пнях. У північній частині Росії цетрарія ширше поширена у європейській, ніж в азіатській частині. Росте також у горах Кавказу, Алтаю, Саян і Далекого Сходу.

Мал.3. Поширення ісландського моху

Цетрарія ісландська росте переважно на піщаних незатінених місцях, подекули утворюючи чисті зарості. Також часто зустрічається у сос-нових борах і в заростях вересу, де росте невеликими групами і поодинокими екземплярами серед інших лишайників, мохів і вищих рослин. Цетрарія є типовою рослиною боліт, лісотундри і тундри, де росте разом з іншими лишайниками.

Цетрарія ісландська є поліморфним видом, у якого в залежності від освітлення, зволоження та інших факторів змінюється як забарвлення, так і розміри лопатей і слані. Цетрарія ісландська розвивається тільки в умовах частого повітря у екологічно чистих регіонах. Завдяки вказаному фактору цетрарія є індикатором чистоти у промислових індустріальних районах. Даний фактор може знайти безпосереднє практичне застосування в наш час при вирішенні глобальних екологічних проблем.[10]



3. Заготівля сировини

Лишайник росте на старих пнях, гілках дерев або безпосередньо на ґрунті. У народній медицині використовують так звані слані - тобто гілочки: у цетрарії вони схожі на оленячі ріжки.

Заготівлю даного лікарської рослини потрібно здійснювати в кінці літа - початку осені. У лікувальних цілях використовують всю рослину. Збір ісландського моху проходить дуже просто - його можна знімати руками або скористатися для цих цілей граблями. Після збору цілющу сировину необхідно правильно просушити. Насамперед, слід очистити мох від можливої бруду і домішок - піску, грудочок землі, шматочків інших рослин. Потім потрібно розкласти мох на свіжому повітрі або в будь-якому добре провітрюваному місці, при цьому на рослину не повинні потрапляти сонячне проміння.

Перед тим, як заварювати ісландський мох, його слід просушити. Краще, якщо це буде відбуватися в природних умовах (без пічки-сушарки) в тіні, т. к. під прямими променями сонця частина цілющих властивостей лишайника втрачається.

Перед приготуванням відварів і настойок ісландський мох повторно перебирають, прибирають залишилися частинки хвої та інші забруднення.

Лікарський застосування ісландського моху

З цетрарії готують настойку на основі 60%-го спирту. На один стакан знадобиться 40 г висушеної сировини. Препарат готовий через тиждень настоювання в темному місці з періодичним струшуванням ємності. Приготований таким чином ісландський мох допомагає від кашлю, особливо нападів. Також настоянку корисно пити при розладах ШЛУНКОВО-кишкового тракту, проносі, втрату апетиту (цетрарія є природною гіркотою, сприяє виробленню жовчі). Вживають спиртову настоянку по 10 - 15 крапель щодня.

Відвар лишайника готується в різних концентраціях залежно від захворювання, однак схема дій у кожному випадку однакова:

? Сировину заливають окропом.

? Дають йому поваритися, проціджують.

? П'ють теплим в зазначених дозах.

Намочена у воді суха слань цетрарії повинна ослизнюватися, а відвар після охолодження має перетворюватися на студень. Запаси цетрарії в Карпатах є значними, проте в звязку з погіршенням екології за останні роки вони значно зменшились. Даних щодо впливу щорічної заготівлі на стан заростей цетрарії, а також даних про біологічний запас, допустиму раціональну заготівлю та відновлення заростей цетрарії після проведення заготівлі даної сировини в Карпатах на сьогоднішний день немає. Як вказують деякі посібники із заготівлі лікарської сировини, природні ресурси цетрарії в Україні, Росії та в деяких інших країнах, значно перевищують потребу в сировині в даному виді.[6;14]



4. Хімічний склад

Слиз - 70%. Вуглеводи (головним чином ліхенін та ізоліхенін), білки, жири, вітаміни А, С, В1, В2, В12, віск, солі хрому, цинку, марганцю, титану, бору, міді, молібдену, заліза. Містить органічні кислоти (ліхестеринову, протоліхестеринову), йод, ферменти, усниновокислий натрій, який справляє бактерицидну дію на збудника туберкульозу. Ліхестеринова та протоліхестеринова кислоти мають сильну антимікробну дію, справляються з стафілококами та стрептококами.

Детальне вивчення лишайникових кислот у слані цетрарії ісландської проведено науковцями Монголії в Інституті народних ліків м. Улан-Батора спільно з чеськими науковцями кафедри фармації і біохімії Празького університету. При цьому було ідентифіковано ізомери уснінової та ліхестеринової кислот, зокрема ізоуснінову та протоліхестеренову кислоти (Tuja D., Prochаzka V., 1988).[10]

Таблиця 1.

Група біологічно активних речовин	Назва сполуки	Хімічна формула
Вітаміни	Вітамін А
	Вітамін С
	Вітамін В1
	Вітамін В2
	Вітамін В12
Вуглеводи	Мальтоза
	Рафіноза
	Крохмал
	Лактоза
Органічні кислоти	Мурашина кислота
	Лимонна кислота
	Щавлева кислота



5. Застосування в медицині та господарське використання

мох ісландський промисловість фармацевтичний

Досвідчені народні цілителі і знахарі стверджують, що ісландський мох може врятувати від усіх захворювань. За багато років його використання в народній медицині люди переконалися в тому, що, якщо не всі до єдиної, то більшість хвороб точно відступають перед лікарськими препаратами, виготовленими на основі цієї рослини. Воно являє собою лишайник, який нагадує кущик з невеликими листочками і сланню, висота якого становить до п'ятнадцяти сантиметрів. Наукова назва рослини -- ісландська цетрарія, виростає переважно на території північної півкулі планети. Його можна знайти в тундрі, лісах, на торф'яних місцевостях, а також піщаних прибережних низинах.

Використовувати ісландський мох в народній медицині почали багато століть тому. Він цінується за свої лікарські властивості і унікальний біолого-хімічний склад. В даному рослині міститься велика кількість вітамінів, які потрібні людському організму, в тому числі і рідкісні, які не зустрічаються в інших продуктах.

У народній медицині використовується повністю всю рослину. З нього готують відвар при захворюваннях дихальної системи, при сильному кашлі, бронхіті, астмі й туберкульозі. Для лікування цих хвороб потрібно приготувати лікувальний відвар. Подрібнити попередньо рослина, його слоевище, тобто саме тіло. Засипати в емальованій посудині і залити склянкою свіжого коров'ячого молока. Суміш потрібно довести до кипіння, залишити варитися на тридцять хвилин, після чого процідити. Бажано пити такий засіб гарячим, перед відходом до сну. Тоді ефект буде проведений найбільший. Таке ж засіб добре позбавляє не тільки від кашлю і полегшує дихання, але і вбиває інфекцію і мікробів у всій ротової порожнини. Тому ісландський мох використовують для приготування відвару для полоскання хворого горла, при запаленні мигдалин, при ранках різного походження в роті.

Інший варіант, як можна приготувати відвар з ісландського моху: взяти дві столові ложки подрібненої рослини, залити холодною водою, довести до стану кипіння, остудити. Після проціджування можна вживати лікарський засіб по половині склянки, великими ковтками. Приймати його потрібно близько десяти разів на день.

Ісландський мох добре допомагає вилікувати захворювання травного тракту і шлунку, у тому числі і виразкову хворобу. Вважається, що ісландський мох в дванадцять разів ефективніше і успішніше бореться з виразкою шлунка, ніж найвідоміше у народній медицині масло обліпихи.

Хорошим заспокійливим і загоює дією володіє відвар, який приготовлений з ісландського моху і води, а не молока. Тому використовувати потрібно не молоко. Або ж можна приймати інший лікарський засіб: до подрібненого ісландському моху додати жменю лляних насіння, а також подрібнений корінь алтея. Весь збір потрібно добре перемішати, взяти дві ложки суміші, додати два-три склянки некип'яченої прохолодної води, після чого залишити настоюватися. Для повного приготування лікарський засіб повинен постояти п'ять годин, потім його варять сім-вісім хвилин, проціджують, остуджують. Такий засіб у народній медицині добре усуває порушення роботи травного тракту, його приймають перед кожним прийомом їжі приблизно по шість-сім ложок.

Ісландський мох використовують для приготування смачного й корисного чайного напою. Для цього дві чайних ложки подрібненої рослини заливають третій літр води, доводять до стану кипіння, а потім відразу знімають з вогню. Напій проціджують, і як тільки він охолоне до кімнатної температури його можна пити. Тим, хто любить погарячіше, можна вживати неостиглим чай. Корисно в профілактичних цілях пити по три чашки протягом дня. У чай рекомендується додавати трохи меду, -- і смак буде солодше, і ефект лікувальний. Такий чай корисний людям, у яких є захворювання -- емфізема легенів. Але щоб посилити лікувальний ефект, в чай ??з ісландського моху додають відвар мати і мачухи. За допомогою такого засобу можна добитися сильного відхаркувальний ефекту, а також поліпшення загального стану організму при застудах.

Славиться своїми властивостями в народній медицині цю рослину як усуває шкірні захворювання і дефекти. Зазвичай вугри і акне з великими труднощами піддаються лікуванню, практично не усуваються повністю і залишають після себе шрами. Чай, приготовлений на основі ісландського моху, потрібно пити протягом тривалого часу, не менше трьох склянок на добу. Тоді можна буде спостерігати, як поступово хвороба відступає, не залишаючи після себе рубців і шрамів. За допомогою цієї рослини можна позбутися від лишаїв, псоріазу, а також шрамів, які залишилися після опіку.

У народній медицині готують також і настій ісландського моху. Для цього подрібнене слоевище, попередньо висушене на сонці, заливається шестідесятіпроцентним спиртом, настоюється два тижні. Отриманий засіб використовують при ослабленні апетиту, при захворюваннях кишечника, розладах шлунка, діареї та зневоднення організму. Настоянку приймають по чайній ложці, можна розбавити з теплою водою або чаєм.

Деякі народні лікарі ісландський мох взагалі не кип'ятять і не наполягають. Вони тільки заливають його кип'яченою прохолодною водою на таку кількість часу, щоб пішла вся гіркота. Потім цю суміш додають у молоко під час кипіння, розмішують в чашці з невеликою кількістю цукру і п'ють при сильному бронхіті і туберкульозі.

Використовуючи рослини моху в якості добавки в процесі виготовлення мила в домашніх умовах, можна отримати чудовий косметичний засіб, що дозволяє доглядати за шкірою і підтримувати її молодість, пружність і красу.

Останнім часом вчені змогли довести, що вживання відварів на основі ісландського моху сприяє запобіганню розвитку злоякісних пухлин завдяки вмісту в ньому лишайникових кислот.

Володіє сильним протизапальним, імуномоделюючим ефектом. Справляє онкопротектору, антиоксидантну, антибактеріальну, антивірусну, абсорбувальну дію. Слизова речовина пом'якшує подразнення, обволікає та заспокоює запалені слизові оболонки шлунку, кишківника, ротової порожнини, та гортані. Сприяє відновленню сил після значних фізичних навантажень та важких хвороб, покращує апетит, регулює діяльність кишкового тракту.

Способи приготування:

Водна настоянка (1 спосіб):

2 ч. ложки з верхом залити склянкою холодної води, на повільному вогні довести до кипіння і відразу процідити. Приймати по 1 чашці тричі на день.

Водна настоянка (2 спосіб):

2 ч. ложки моху заварити 1 склянкою кип'ятку, настояти 30 хвилин. Пити по 1-2 ст. ложки 5-6 разів на день до їжі. 10 днів пити, 3-4 дні перерва, тоді знову пити. Пройти 3 курси (для лікування бронхо-легеневих захворювань).

Слизистий відвар:

2 ст. ложки з верхом залити 1 л холодної води, довести до кипіння і варити 40 хв. - 1,5 години на маленькому вогні. Процідити гарячим. Відвар можна зберігати в холодильнику до 2 діб.

Спиртова настоянка:

40 гр. моху залити склянкою 60% спирту. Настояти протягом 7 днів. Приймати по 10-15 капель.

При туберкульозі легень:

4 ст. ложки моху залити 2 склянками холодної кип'яченої води. Довести до кипіння, тримати на малому вогні 5 хвилин, процідити. Пити по ј склянки 3 рази на день.

Кашель:

1 ст. ложку моху залити склянкою молока. Варити в емальованій посудині з закритою кришкою на малому вогні протягом півгодини. Випити теплим перед сном.

Профілактика авітамінозу:

починаючи з 2 літрів в перший день поступово зменшуючи дозу до 1 склянки в день протягом 7-10 днів. Особливо необхідно в березні-квітні, можна 2-3 рази на рік.

Хронічний бронхіт, емфізема легень:

суміш з ісландського моху та мати-й-мачухи (в рівних пропорціях) полегшує відхаркування та послаблює приступи кашлю. 2 ч. ложки з верхом суміші залити склянкою холодної води, повільно довести до кипіння і відразу ж процідити. Пити 2-3 рази на день по 1 чашці.

Коклюш:

суміш чебрецю та ісландського моху в рівних пропорціях. 1 ст. ложку без верху суміші залити склянкою кип'ятку, настояти 5 хв. та процідити. Пити по 1 чашці 2-3 рази на день.

Втрата апетиту, хронічні шлунково-кишкові розлади з проносами:

спиртова настоянка.

Виразка шлунку:

взяти в рівних пропорціях ісландський мох, насіння льону, корінь алтея. 1,5 ст. ложки суміші залити 2 склянками кип'ятку. Кип'ятити на малому вогні 7 хвилин, відразу процідити. Приймати 5 разів на день по 1/3 склянки за 30 хвилин до їжі.

Вугрі, проблемна шкіра:

по 3 чашки чаю в день протягом 2-6 місяців.

Гнійні рани, опіки, фурункули, виразки: примочки зі слизуватого відвару на рану, обмивання (пов'язку змінювати 3-4 рази на день). Порошок з сухого моху можна використати як присипку на рану.

Пронос, діарея: міцний відвар моху.

Для захисту від побічної дії препаратів, що застосовуються при хіміотерапії в онкології.[7;8]

Господарське використання:

Ісландський мох - у північних районах важлива кормова рослина для північного оленя. Його звуть іноді ісландським ягелем, хоча зазвичай до ягелю відносять лишайники інших родов. Цетрарія ісландська довгий час вважалася живильною рослиною і використовувалася в їжу. У Скандинавії розмелені слані додавали в борошно при випічці хліба. Причому ця добавка могла бути дуже вагомою - до 50%. Однак, як виявилося, лишайниковий крохмаль - ліхенін - не має скільки-небудь істотної поживної цінності. Таким чином, поширена думка про високу харчовому гідність цетрарії потрібно вважати перебільшеним і навіть помилковим.[5]

5.1 Застосуванняв гомеопатії

Cetraria - гомеопатичний засіб з ісландського моху - готується як настоянка висушеного на повітрі слоевище лишайник на 60%-ном спирту. Цю вихідну настоянку використовують при звичайному і задушливому кашлі, при втрати апетиту і хронічних шлунково-кишкових захворюваннях з довгостроково безперервними проносами. До жаль, сучасна гомеопатія кілька нехтує цим цілющим рослиною. Нові відомості відсутні з-за недостатнього інтересу до нього, а у відповідній літературі про нього згадують лише побіжно.[13]



5.2 Застосування в косметології

Слань ісландського моху в основному складається з полісахаридів (ліхена, ліхенін, ізолехінін) з певною домішкою дубильних речовин, камеді, амінокислот, ліпідів, восків, пігментів, а також цілим комплексом кислот (які мають антисептичні властивості). Багатий він і мікроелементами, і вітамінами: в талломе цетрарии ісландської виявлено близько десятка мікроелементів - залізо, марганець, мідь, йод, і цілий набір інших мінералів. Завдяки вмісту в цетрарии полісахаридів косметика з вмістом цього лишайника має виражені обволікаючі властивості, а дубильні речовини, наявні в слань лишайника, надають їм терпкий ефект.

Цей компонент виявляє виражені вазоконстрикторні (судинозвужувальні), заспокійливі властивості, а також діє як натуральний антисептик: ісландський мох відомий своїми проівогрібковимі і антибактеріальними властивостями. (В основному ісландський мох ефективний і проти грампозитивних, і проти грамнегативних бактерій.) Ісландський мох - також відмінне протизастійний засіб, яке швидко знижує набряклість, а також мінімізує ризик формування патологічної рубцевої тканини.

Кому показаний ісландський мох (цетрарія):

? Для зниження запалення при подразненнях шкіри.

? Для усунення симптомів купероза.

? У комплексному лікуванні деяких форм розацеа.

? У комплексному лікуванні вугрової хвороби.

? Для загоєння пошкодженої шкіри.

? Від набряклості і мішків під очима.

? Для боротьби з лупою.

? У комплексній терапії дерматологічних інфекційних захворювань.

? В процесі обробки інфікованих ран.

? При механічних і термічних ушкодженнях шкіри.

? Для запобігання утворення рубців і шрамів.

? У лікуванні опіків і попрілостей.

? Для догляду за порожниною рота при запаленнях ясен і т.д.

Зустрічається цетрарія в дерматологічних засобах і в лікувальній косметиці (в оснновном, яка рятує від запальних і судинних проблем), а також продуктах по догляду за волоссям. Рідше - в продуктах для ванни та душу, в засобах по догляду за порожниною рота, антиперспіранти та дезодоранти. Згідно з Регламентом Європейського Союзу, максимально допустима концентрація цього компонента в готовій косметичної продукції становить 5%.[14]



6. Лікарські форми

6.1 Ісла - МООС

Склад: 1 пастилка містить 80 мг водного екстракту ісландського моху (0,4 - 0,8 : 1); допоміжні речовини: гуміарабік, парафін рідкий, сахароза, карамелізований цукор (карамель Е 150 с), вода очищена.

Фармакодинаміка. У препараті Ісла-Моос міститься екстракт лікарської рослини Cetraria islandica (ісландський мох). Лікувальний ефект препаратуІсла-Моос при катаральних захворюваннях дихальних шляхів грунтується в першу чергу на антимікробній активності та імуностимулюючих властивостях рослинного екстракту, який міститься в ньому, що доведено результатами наукових досліджень. Оскільки препарат Ісла-Моос має ще й захисні властивості, йогоможна застосовувати з метою профілактики інфекційно-запальних захворювань ротової порожнини та глотки. Коли існує небезпека застуди, профілактичне застосування препарату Ісла-Моос, здатного захищати слизові оболонки, значно знижує схильність дихальних шляхів до різного роду інфекцій. Препарат Ісла-Моостакож застосовується при підвищеному навантаженні на голосові зв'язки удорослих і дітей з лікувально-профілактичною метою. Полісахариди, що містяться в препараті, обволікають слизові оболонки повітроносних шляхів і ефективно захищають їх від дії шкідливих зовнішніх факторів і різного виду подразників.

Фармакокінетика. На сьогодні дослідження не проводилися.

Показання для застосування.Інфекційно-запальні захворювання горла:

- фарингіт, ларингіт, у т. ч. алергічного генезу;

- симптоматична терапія сухого кашлю при гострих та хронічних бронхітах і бронхіальній астмі у складі комплексної терапії;

- підвищене навантаження на голосові зв'язки (у співаків, вчителів, лекторів).

Сухість та подразнення слизових оболонок ротової порожнини і глотки (вдихання сухого, недостатньо зволоженого повітря в приміщеннях під час опалювального періоду, у приміщеннях, що оснащені кондиціонером; при обмеженому носовому диханні, а також під час спортивних занять).

Спосіб застосування та дози. Дорослим і дітям старше 12 років приймати по 1 пастилці щогодини (до 12 пастилок на день), дітям від 4 до 12 років - по 1пастилці кожні 2 години (до 6 пастилок на день), даючи їм повільно розчинитися в роті.

Завдяки добрій переносимості лікарського засобу Ісла-Моос його можна застосовувати без усяких побоювань протягом тривалого часу. Якщо після 10 діб застосування препарату покращання стану пацієнта не настає, то необхідно зминити тактику лікування.

Крім того, навіть після зникнення симптомів захворювання препарат слід приймати ще 2-3 дні з метою досягнення стійкого терапевтичного ефекту.

Профілактика.

Коли існує небезпека застуди, Ісла-Моос можна застосовувати з метою профілактики в зазначених вище дозах.

З метою захисту при особливій чутливості дихальних шляхів або при підвищеному навантаженні на них (відчуття перхоти в горлі або підвищене навантаження, наприклад мовлення, спорт) Ісла-Моос приймати по 1 пастилці кілька разів надень, даючи їм повільно розчинитися в роті. При цьому враховувати максимальні добові дози, що вказані вище.

Побічна дія. Побічна дія на сьогодні не відома.

Протипоказання. Підвищена чутливість до будь-якого інгредієнта препарату.[17]

6.2 Гербіон® сироп ісландського моху

Склад лікарського засобу:

діюча речовина: 1 мл сиропу містить 6 мг густого екстракту ісландського моху (Cetraria islandica (L.) Acharius s.l., thallus) (16-18:1); екстрагент: вода очищена;

допоміжні речовини: сорбіту розчин, що не кристалізується (Е 420); ксантанова камедь; натрію бензоат (Е 211); кислота лимонна, моногідрат; ароматизатор лимонний (містить етанол); вода очищена.

Фармакотерапевтична група. Засоби, які пригнічують кашльовий рефлекс, окрім комбінацій з відхаркувальними засобами.

Препарат «Гербіон® сироп ісландського моху» містить густий екстракт ісландського моху, який чинить протикашльову, імуностимулюючу, антибактеріальну та протизапальну дії. Основними компонентами екстракту ісландського моху є слиз у формі розчинних у воді полісахаридів, в основному ліхеніну та ізоліхеніну, а також гіркі лишайникові кислоти. Полісахариди чинять обволікаючу дію на слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, утворюючи захисний шар, який чинить заспокійливий вплив на поверхню слизових оболонок, завдяки чому зменшується кашльовий рефлекс, спричинений зовнішніми подразниками, та пом'якшується сухий та подразливий кашель. Слиз також з'єднується з водою на поверхні слизової оболонки і таким чином чинить місцеву обволікаючу дію на подразнені та сухі слизові оболонки порожнини рота та горла.

Показання для застосування:

? Сухий, подразливий кашель та захриплість;

? сухість слизових оболонок у сухому повітрі житлових кімнат або в недостатньо зволожених офісних приміщеннях під час опалювального періоду, а також при обмеженому носовому диханні або під час спортивних занять;

? сильне навантаження на голосові зв'язки.

Спосіб застосування та дози:

Перед застосуванням струсити флакон. Застосовують дорослим та дітям внутрішньо, використовуючи мірну ложку.

Дорослі та діти віком від 16 років: 15 мл сиропу 4 рази на добу (що відповідає 360 мг густого екстракту ісландського моху на добу).

Діти віком від 10 до 16 років: 10 мл сиропу 4 рази на добу (що відповідає 240 мг густого екстракту ісландського моху на добу).

Діти віком від 4 до 10 років: 5 мл сиропу 4 рази на добу (що відповідає 120 мг густого екстракту ісландського моху на добу).

Діти віком від 1 до 4 років: 2,5 мл сиропу 4 рази на добу (що відповідає 60 мг густого екстракту ісландського моху на добу).

Препарат Гербіон® сироп ісландського моху рекомендується запивати великою кількістю чаю або іншого теплого напою, але не раніше ніж через 20 хвилин після прийому препарату, оскільки препарат швидко видаляється із слизової оболонки порожнини рота та горла.

Тривалість лікування залежить від перебігу та тяжкості захворювання та визначається лікарем індивідуально. Після зникнення клінічних симптомів захворювання рекомендується приймати препарат ще декілька днів.

Належні заходи безпеки при застосуванні:

У разі появи задишки, лихоманки, гнійного та кривавого мокротиння, охриплості голосу або кров'янистих виділень із носа слід звернутися до лікаря.

Якщо поліпшення стану не настає через 4-5 днів після початку прийому, слід звернутися до лікаря.

Препарат «Гербіон® сироп ісландського моху» містить сорбітол. Пацієнтам із рідкісною спадковою непереносимістю фруктози не слід приймати цей препарат.

Цей препарат містить незначну кількість етанолу (спирту), менше ніж 100 мг/дозу.

Передозування:

Не слід приймати дози, що перевищують рекомендовані. Випадки передозування не спостерігалися.

Побічні ефекти:

У поодиноких випадках можуть виникнути алергічні реакції.

У разі появи будь-яких небажаних побічних реакцій лікування слід припинити та проконсультуватися з лікарем.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій:

Не повідомлялося про вплив препарату «Гербіон® сироп ісландського моху» на дію інших препаратів. Жодних досліджень взаємодії проведено не було.[16]

6.3 Сироп від кашлю з ісландським мохом

Приготований на основі ісландського моху сироп є ефективним імуномодулятором. Слизові речовини рослини містять обволікаючі компоненти, які благотворно діють на слизову дихальних шляхів. В якості біологічно активної добавки з вмістом уронових кислот, його призначають при захворюваннях:

? гостра респіраторна вірусна інфекція;

? грип;

? запалення легенів, бронхіт, плеврит;

? туберкульоз легенів і кістковий туберкульоз;

? післяопераційний реабілітаційний період.

Застосування при кашлі:

Народна медицина використовує корисні властивості ісландського моху для зняття запалення і антибактеріальної дії. Для приготування ліків від кашлю дві столові ложки готового продукту засипте в літр холодної води. Після закипання варіть на повільному вогні протягом години. Відвар повинен бути слизової консистенції нагадувати кисіль. Наполягати потрібно протягом десяти хвилин при закритій кришці, а потім процідити. Приймати ліки потрібно в теплому вигляді. Решту можна помістити в холодильник, але не більше ніж на два дні. Для зменшення гіркоти додайте цукор.

Ось ще один рецепт: дві чайні ложки залийте чвертю склянки холодної води. Повільно доведіть до кипіння, зніміть з вогню і процідіть. Пийте тричі на день по одній чашці. Можна підсолодити медом.

При бронхіті рекомендовано використовувати цей рецепт із суміші ісландського моху і мати-й-мачухи. Пити треба по одній чашці рано вранці. Це полегшить відходження мокротиння і послабить напади кашлю.

Корисно додавати при приготуванні чебрець. По половині ложки кожної рослини залити склянкою окропу і настояти. Пийте по одній склянці три рази в день.

Протипоказаннями до використання є:

? індивідуальна непереносимість;

? період вагітності та лактації;

? цукровий діабет.

Ісландський мох від кашлю дітям:

Використання ісландського моху для лікування кашлю у дитини ефективно, але малюкові може не сподобатись смак ліків. Готуючи відвар, скористайтеся рецептом з молоком. В емальовану посуду налийте склянку молока і покладіть столову ложку моху. Поставте на вогонь на тридцять хвилин. Отриманий відвар процідіть, і давайте дитині в теплому вигляді перед сном.[18]



7. Протипоказання

Протягом тривалого часу ісландський мох піддавався різним тестам і дослідженням. В результаті досліджень були виявлені його лікувальні властивості. На сьогоднішній день встановлено, що протипоказань до застосування центраріі не існує, за винятком індивідуальної чутливості або непереносимості її компонентів.

У будь-якому випадку займатися самолікуванням не можна, оскільки неправильний вибір дозування може спровокувати розвиток ускладнених наслідків. Вирішивши приймати ісландський мох, проконсультуйтеся з лікарем, фахівцем. Пам`ятайте, що лікувати будь-яке захворювання тільки засобами народної медицини не можна. Лікувальний курс обов`язково повинен бути комплексним і проходити під наглядом лікаря.[15]



Висновки

Ісландський мох, цетрарія ісландська (лат. Cetraria islandica (L.) Ach.) -- вид листовидно-кущових лишайників родини пармелієвих (Parmeliaceae) заввишки до 10--15 см.

Даний лишайник широко поширений в Європі, Азії, Африці, Америці та Австралії. Це -- типовий представник соснових борів, дюн, відкритих безплідних просторів. Цетрарія поширена в усій північній півкулі аж до арктичного поясу. Ісландський мох росте в тундрі, сухих соснових борах північної частини лісової зони, в усіх високих горах.

Корисна рослина відмінно бореться з вогнищами запалення і раковими клітинами, передчасним старінням і навіть стресами! Мохом лікують хвороби шлунково-кишкового тракту (виразки, гастрити) та ендокринні захворювання, злоякісні анемії і загальне виснаження організму, інфекційні шкірні захворювання, попрілості і опіки. Крім того, з моху готують засоби для полоскання (при хворобах ясен і мигдаликів) і навіть антисептики для обробки легких ран! У нас про рослину-цілителя знають дуже небагато, а от західні компанії вже давно випускають цілі серії лікарських і косметичних препаратів на його основі. А це і гігієнічні засоби (мило, зубні пасти), і засоби по догляду за шкірою (гелі, маски, креми), і льодяники від застуди... Але відомий природний доктор, насамперед, своєю здатністю справлятися з хворобами легень і дихальних шляхів - з кашлем різної інтенсивності і бронхітами, бронхіальною астмою і навіть туберкульоз! Сироп при кашлі з ісландським мохом - найпопулярніший варіант використання рослини.



Список використаної літератури

1. Пастушенков Л. В. Лекарственные растения. -- СПб.: Лениздат, 1990. -- С. 351. -- 384 с. -- 800 000 экз. -- ISBN 5-289-01148-X, ББК 633.8.

2. Жизнь растений. В 6-ти т. Т. 3. Водоросли и лишайники / Под ред. А. Л. Тахтаджяна. -- М.: Просвещение, 1981

3. Лекарственные растения и их применение. -- 5-е изд., перераб. и. доп. -- Мн., Наука и техника, 1974.

4. Смирнов А.В. Мир растений. -- М: "Молодая гвардия", 1982. -- Т. 3. -- С. 311. -- 335 с. -- 100 000 экз.

5.http://ua.6soto4ek.ru/lekarstvennie/7249-botanichna-harakteristika-cetrarii-islandskoi.html

6. http://diagnoz.net.ua/narodne-likyvanja/32482-slandskiy-moh-zastosuvannya.html

7.http://fitodom.com/uk/herbs/show/name/islandskiy-moh/latin/cetraria-islandica/price/25/pkg/50/id/3

8. http://www.vnarode.net/ісландський-мох-в-народній-медицині/

9. http://nakablychkah.com.ua/zdorovja/narodna-meducuna/islanskuj-moh.html

10. http://www.provisor.com.ua/archive/2007/N12/cetraria.php

11. http://diagnoz.net.ua/narodne-likyvanja/26969-slandskiy-moh.html

12. http://medic.in.ua/islandsekij-moh-likuvaleni-vlastivosti-i-protipokazannya-recep-v3.html

13. http://setrum.net/islandskij.php

14. http://cosmetic.ua/islandskiy_moh_tsetrariya_v_kosmetike

15. http://proallhealth.xyz/zdorov-ja/medicina/21985-islandskij-moh-likuvalni-vlastivosti-i.html

16. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=32849

17. http://mozdocs.kiev.ua/likiview.php?id=2206

Размещено на Allbest.ru

...