Введення.

Масаж - це сукупність прийомів механічної дозованої дії у виді тертя, натискування, вібрації, які проводяться безпосередньо на поверхні тіла людини як руками, так і спеціалізованими апаратами через повітрянe або інше середовище.

Масаж може бути загальним і місцевим.

В залежності від завдань розрізняють наступні основні види масажу:

Гігієнічний (косметичний). Проводиться на різних частинах тіла, голова, обличчя, руки і т.д.

Лікувальний, який поділяється на наступні види:

А) класичний (загальнооздоровчий)

Б) Рефлекторний. В основному приміняється на хребет по зонам.

В) Сполучний. Застосовується на сполучних тканинах,

суглобах.

Г) Переостальний. Застсовується при запаленні надкісниці (верхньої частини кості).

Д) Точковий і т.д.

Самомасаж.

Спортивний.

Масаж для дітей (також поділяється на загальний і місцевий).

Гігієнічні основи проведення масажу.

Приміщення для масажу повинно бути теплим, сухим, світлим, чистим, площею не менше 18 м2.

В приміщенні також повинні бути:

Кушетка

Шафа для білизни, талька, мазей і т.д.

Столик для масажу (рук, голови та ін.)

Валики

Аптечка

Апарат для вимірювання тиску

Умивальник

Вимоги до клієнта:

А) Перед масажeм прийняти душ

Б) Положення хворого

Лежачи на спині

Лежачи на голові

Лежачи на боці

Сидячи

М'язи в місці проведення масажу повинні бути максимально розслаблені

(для цього використовуються валики, настройка кушетки, якщо її конструкція дозволяє це і т.д.).

При проведенні масажу оголяється тільки та частина тіла яка підлягає масажу.

Вимоги до масажиста:

Масаж проводиться по ходу лімфатичних і кров'яних судин (в напрямку до серця, тобто знизу вверх).

Руки повинні бути сухі, теплі, чисті. Нігті коротко підстрижені, без каблучок, годинників і т.п.

Масажист повинен уміти виконувати всі види масажу і вибирати найбільш ефективні прийоми при проведенні масажу, в залежності від його виду та індивідуальних особливостей клієнта. Повинен володіти знаннями по анатомії і клініці захворювань.

Одяг масажиста: білий халат з короткими рукавами (які не зaважають проведенню масажу), зручне взуття на низькому ходу.

Масажист при проведенні масажу пацієнта не повинен робити зaйвих рухів корпусом, не бігати, не метушитися.

Не користуватися одеколоном, духами, дезодорантами і т.д., ароматичними речовинами, так як у пацієнта може бути алергія на ці речовини.

Загальні протипоказання до призначення масажу.

Гострі гнійні запальні процеси будь-якої локалізації.

Доброякісні і злоякісні пухлини різної локалізації тільки до

хірургічного їх лікування. Без хірургічного їх лікування при міомах дозволяється масаж комірцевої зони, рук, гомілок і стоп.

Кровотеч і схильність до них.

Активний туберкульоз легень і костей.

Гострі хвороби шкіри, нігтів, волосяної частини голови інфекційного, грибкового і не виясненого походження, бородавки, різноманітні шкірні висипки, пошкодження шкіри, плоскі бородавки, гнійні і гострі пошкодження шкіри, екзема, гостра розацева, герпес, контагіозний молюск, гірсутизм, садна і тріщини також трофічні язви, гангрена при захворюванні периферійних судин в місцях масажу.

Гострі захворювання крові.

Тромбоз, тромбофлебіти (значні варикозні розширення вен з трофічними порушеннями) в стадії запалення (гостра стадія).

Серцеві захворювання в період загострення.

Висока температура тіла, лихоманковий стан і всі види гострих запальних процесів. (Але при радикулітах, остеохондроз в період загострення масаж проводиться, як звичайно в цей час і звертаються частіше).

Цинга.

Ангіїт.

Атеросклероз периферійних судин, тробангіт в сполученні з атеросклерозом мозкових судин, супроводжуваним кризами.

Аневризи судин, аорти, серця.

Запалення лімфатичних вузлів, судин. Збільшенні болючі лімфавузли, спаянні з шкірою і підшкірними тканинами.

Захворювання вегетативної нервової системи в період загострення (гангліоніт, діецифальний криз).

Алергія з геморагічні висипки. Крововилив в шкіру.

Сильна фізична і психологічна втома.

Сифіліс І і ІІ стадії, інші гострі венеричні захворювання.

Захворювання органів черевної порожнини з схильністю до кровотеч. Після коровотеч у зв'язку з виразкою, а також викликаних захворюванням жіночої статевої сфери і травми.

Хронічний остеомієліт.

Каузалгічний синдром після травми периферійних нервів.

Психічні захворювання з надмірним збудженням, значно зміненою психікою.

Недостаток кровообігу ІІІ степеня.

Декомпенсація кровообігу кінцівок у хворих атеросклетичними оклюзіями і тромбогінітом.

Гострий період гіпертонічного або гіпотонічного кризу.

Гостра ішемія міокарда, виникаюча раптово.

Виражений склероз мозкових судин з схильністю до тромбозів і крововиливів.

Набряк Квінке.

Загальний тяжкий стан при різноманітних захворюваннях і травмах.

Гострі распіраторні захворювання на протязі 2-5 днів після них.

Тошнота, рвота, болючість при пальпації живота (при різноманітних захворюваннях).

Легенево-серцевий недостатність ІІІ степені.

Гостра біль, яка потребує призначення наркотиків.

Загальні покази до призначення масажу:

Захворювання серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця, інфаркт міокарда, в тому числі, після їхнього хірургічного лікування, постінфарктний кардіосклероз, гіпертонічна і гіпотонічна хвороба, функціональні нейрогенні розлади серцево-судинної системи, міокардіодестрофія, інфекційно-алергічний міокардит, вади серця, захворювання артерій і вен.

Захворювання органів дихання: хронічні неспецифічні захворювання легень, хронічна пневмонія і бронхіт, емфізема, пневмосклероз, бронхіальна астма поза стадією загострення і захворювання і травми.

Захворювання і травми опорно-рухового апарату: ревматоїдний і решту артритів, дистрофічні процеси в суглобах, анкілозуючий спондеартрит (хвороба Бехтєрєва), остеохондроз, сколіоз та ін. захворювання хребта, забій, розтягнення зв'язок, м'язів, переломів, контрактури, плоскостопість та ін.

Захворювання і наслідки травм ЦНС: травматичні пораження системи, наслідок порушення мозкового кровообігу, залишкові явища поліомієліта, міоліта з пастичними і в'ялими парезами, ДЦП, акушерські паралічі та ін.

Хронічні захворювання органів травлення: поза фазою загострення:

гастрити, коліти, дискенізія кишок, виразкова хвороба (без схильності до кровотечі), захворювання печінки і жовчного міхура (дискенізія жовчного міхура), а також стану після операції холіцистектомії і з приводу виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.

Запальні захворювання чоловічої статевої сфери і підгострій і хронічній стадії: хронічний уретрит, простатит, везикуліт. Захворювання жіночої статевої сфери.

Захворювання шкіри (не інфекційні): себорея волосяної частини голови, вугрові висипання лиця і туловища, випадання волосся.

Захворювання вуха, горла, носа.

Порушення обміну речовин (ожиріння, похудання та ін.)

Головний біль, порушення сну.

Підвищена дратівливість.

Статева слабість.

Церебральний атеросклероз з хронічною недостатністю мозкового кровообігу, з І компенсованою і ІІ субкомпенсованою ступенями (по Н.К. Боголєпову).

Захворювання і травми периферичної нервової системи: невралгії, неврити, плексити, радикуліти при дегенеративних ураженнях між хребцевих дисків; захворювання Паркінсона, деенцефальні синдроми, поліневрити після інфекції і виробничої вібрації.

Покази до застосування масажу у косметології викладені у відповідних керівництвах

Дітям дошкільного і шкільного віку покази і проти покази такі як у дорослих. Для дітей грудного віку масаж являється складовою частиною фізичного виховання і використовується разом з гімнастикою і загартовуванням маючи специфічні особливості.

2. Загальна характеристика прийому розтирання. Основні види прийому розтирання

Розтирання широко використовується майже в усіх видах масажу. Прийоми розтирання розширюють судини і посилюють кровообіг, при цьому місцева температура шкіри піднімається. Це сприяє кращому насиченню тканин киснем і поживними речовинами, а також швидкому видаленню продуктів обміну.

Зазвичай розтирання застосовується на ділянках, що слабо забезпечуються кров'ю: на зовнішній стороні стегна, на підошві, п'яті, а також в місцях розташування сухожиль і суглобів.

Використовують розтирання при невритах, невралгічних захворюваннях, т.д., розтирання знижує збудливість нервової системи, внаслідок чого зникають больові відчуття, характерні для цих захворювань.

Прийоми розтирання допомагають лікувати хворі суглоби, відновлюють їх після травм і ушкоджень. Сприятливу дію робить розтирання і на м'язи, роблячи їх рухливішими і еластичнішими.

За допомогою розтирання, яке збільшує тканинну рухливість, можна уникнути зрощення шкіри з поверхнями, що лежать під нею. Розтирання допомагають розтягувати спайки і рубці, сприяють розсмоктуванню припухлостей і скупчень рідин в тканинах.

Зазвичай розтирання виконується у поєднанні з іншими масажними рухами. При розтиранні поверхонь, що мають припухлості і патологічні відкладення, розтирання слід поєднувати з погладжуванням. Розтирання також використовують перед рoзминанням.

Виконувати розтирання треба в повільному ритмі. За 1 хвилину слід робити від 60 до 100 рухів. Без крайньої необхідності не можна затримуватися на одній ділянці більше 10 секунд. Триваліше розтирання однієї і тієї ж ділянки може викликати больові відчуття у масажованого.

Якщо треба збільшити тиск, розтирання можна робити з тим, що обтяжило. Тиск збільшується, якщо кут між кистю і масажованою поверхнею збільшиться.

При виконанні розтирання враховувати напрям лімфотоку не треба, напрям рухів при розтиранні залежить тільки від конфігурації масажованої поверхні.

Прийоми і техніка розтирання.

Основні прийоми розтирання - це розтирання пальцями, ребром долоні і опорною частиною кисті.

Розтирання пальцями застосовується при масажі волосистої частини голови, масажі обличчя, міжреберних проміжків, спини, кистей, стоп, суглобів і сухожиль, гребенів клубової кістки. Виконується розтирання за допомогою подушечок пальців або тильною стороною фаланг їх. Можна виконувати розтирання одним великим пальцем, при цьому інші пальці повинні спиратися на масажовану поверхню.

Якщо ж розтирання виконується усіма пальцями, окрім великого, опорну функцію виконує великий палець або опорна частина кисті.

Можна використовувати при розтиранні тільки середній палець, виконуючи його подушечкою прямолінійні, кругові або штрихові розтирання. Такий спосіб розтирання дуже зручно використовувати при масажуванні міжреберних і міжп'ясткових проміжків.

Можна проводити розтирання пальцями як однієї руки, так і обох рук. Другу руку можна використовувати для того, що обтяжило, а можна виконувати розтираючі рухи паралельно.

Як вже говорилося вище, вибір напряму при проведенні розтирань залежить від конфігурації масажованої поверхні, тобто від анатомічної будови суглобів, м'язів, сухожиль, а також від розташування на масажованій ділянці рубців, спайок, набряків і припухлостей. Залежно від цього можна проводити розтирання в подовжньому, поперечному напрямі, кругоподібно, зигзагоподібно і спіралевиднo.

Розтирання ліктьовим краєм кисті використовується при масажі таких великих суглобів, як колінний, плечовий і тазостегновий суглоби. Можна застосовувати розтирання ліктьовим краєм кисті при масажі спини і живота, країв лопаток і гребенів клубових кісток.

При розтиранні ліктьовим краєм кисті повинні зміщуватися і що підлягають тканині, утворюючи при зміщенні шкірну складку.

На великих м'язових пластах застосовується такий інтенсивний прийом, як розтирання опорною частиною кисті. Його зазвичай використовують при масажі спини, бедер, сідниць. Виконувати розтирання опорною частиною кистi можна як одній, так і двома руками. При такому прийомі рухи виконуються прямолінійно або спіралевидно. Залежно від напряму руху розтирання буває:

прямолінійним;

кругоподібним;

спіралевидним.

Прямолінійне розтирання зазвичай робиться подушечками одного або декількох пальців. Застосовувати прямолінійне розтирання слід при масажі обличчя, кисті, стопи, невеликих м'язових груп і суглобів.

Кругоподібне розтирання робиться за допомогою подушечок пальців. При цьому кисть повинна спиратися на великий палець або на основу долоні. Можна проводити кругове розтирання і тильною стороною усіх напівзігнутих пальців, а також одним пальцем. Цей спосіб розтирання можна проводити з тим, що обтяжило або по черзі двома руками. Застосовується кругоподібне розтирання при масажі спини, живота, грудей, кінцівок і інших частин тіла.

Спіралевидне розтирання, використовуване при масажі спини, живота, грудей, кінцівок і тазових областей, виконується ліктьовим краєм кисті, зігнутої в кулак, або опорною частиною кисті. При такому способі розтирання можна використовувати обидві кисті або одну кисть з тим, що обтяжило.

При розтиранні також використовуються допоміжні прийоми:

штрихування;

стругання;

пиляння;

перетин;

щипцеподібне розтирання;

гребенеподібне розтирання;

граблеподібне розтирання.

Штрихування. Правильно проведений прийом штрихування сприяє збільшенню рухливості і еластичності тканин, що піддаються масажу. Цей прийом застосовується при лікуванні після опікових шкірних рубців, рубцевих зрощень після інших ушкоджень шкіри, післяопераційних спайок, патологічних ущільнень. У певних дозах штрихування здатне зменшувати збудливість центральної нервової системи, що сприяє знеболюючому ефекту. Робиться штрихування подушечками великого, вказівного і середнього пальців (кожним окремо). Можна проводити штрихування вказівним і середнім пальцями спільно.

При виконаннi штрихування випрямлені пальці повинні знаходитися під кутом в 30 градусів до масажованої поверхні.

Штрихування робиться короткими і прямолінійними рухами. Пальці не повинні ковзати по поверхні, що підлягають тканині при виконанні прийому зміщуються у різних напрямах.

Стругання. Цей допоміжний прийом розтирання застосовується при лікуванні псорiазу і екземи, коли необхідно виключити дію на уражені області шкіри, а також при відновному лікуванні шкіри зі значними рубцевими ураженнями. Застосовується цей прийом для підвищення м'язового тонусу, оскільки стругання чинить збуджуючу дію на нервово-м'язову систему. Позитивна дія робить стругання і у боротьбі з підвищеними жировими відкладеннями на деяких ділянках тіла. Робиться стругання однією або обома руками. При проведенні масажу двома руками обидві кисті повинні рухатися послідовно, один за одним. Пальці мають бути складені докупи, при цьому їх слід розігнути в суглобах. Подушечки пальців роблять натискання, а потім зміщення тканин.

Пиляння. Прийом використовується для масажу спини, стегон, гомілки, живота, а також тих ділянок тіла, на яких розташовані великі м'язи і суглоби.

Виконувати пиляння треба однією або двома руками. Рухи робляться ліктьовим краєм кисті. Пиляння однією рукою слід робити в напрямі вперед-назад, при цьому підлеглі тканини зміщуються і розтягуються. Якщо пиляння робиться двома руками, кисті рук слід мати в розпорядженні на масажованій поверхні долонями одну до одної на відстані 2-3 см. Вони повинні робити рухи в протилежному напрямі. Необхідно виконувати рухи так, щоб кисті рук не ковзали, а зрушували підлеглі тканини.

Перетин. Прийом використовується при масажуванні м'язів спини і живота, кінцівок, шийного відділу, трапецієвидного м'яза. Виконувати перетин можна однією або двома руками. Рухи робляться променевим краєм кисті, великий палець має бути максимально відведений убік.

Якщо перетин робиться однією рукою, слід робити ритмічні рухи від себе і до себе. При виконанні прийому двома руками кисті слід мати в розпорядженні на відстані 2-3 см один від одного. Руки повинні рухатися в напрямі від себе і до себе поперемінно, зміщуючи підлеглі тканини.

Щипцеподібне розтирання. Прийом застосовується при масажі обличчя, носа, вушних раковин, сухожиль і невеликих м'язів.

Виконувати щипцеподібне розтирання слід кінцями великого і вказівного або великого, вказівного і середнього пальців. Пальці набувають форми щипців і рухаються по кругу або прямолінійно.

Гребенеподібне розтирання. Цей прийом використовується при масажі долонь і підошовної частини стопи, а також на ділянках з великими м'язами: на спині, сідницях, зовнішній поверхні стегна. Робити гребенеподібне розтирання слід кистю, стислою в кулак, розташовуючи його на масажованій поверхні кістковими виступами середніх фаланг пальців.

Граблеподібне розтирання. Прийом використовується, якщо необхідно обійти уражені ділянки на масажованій поверхні. Застосовують його при варикозному розширенні вен, щоб розставленими пальцями масажувати ділянки між венами, не зачіпаючи самих вен.

Застосовують граблеподібне розтирання і при масажі міжреберних проміжків, волосистій частині голови.

Виконують рухи широко розставленими пальцями, при цьому подушечки пальців виконують розтираючі рухи прямолінійно, кругоподібно, зигзагоподібно, спіралевидно або штрихуванням. Роблять граблеподібне розтирання зазвичай двома руками, можна робити рухи не лише подушечками пальців, але і тильними поверхнями зігнутих нігтьових фаланг.

Розтирання ребром долоні. Для виконання прийому слід розташувати ребро долоні упоперек масажованої ділянки (упоперек напряму кровоносних судин), накласти великий палець на вказівний і робити рухи вперед. Інші пальці при цьому мають бути трохи зігнуті в суглобах.

Розтирання основою долоні. Кисть руки долонею вниз слід розташувати на масажованій поверхні уздовж м'язових волокон. Великий палець треба притиснути до краю долоні, відвівши нігтьову фалангу убік.

Тиск на масажовану поверхню чиниться основою великого пальця і основою усієї долоні. Інші пальці треба злегка підвести і відвести у бік мізинця.

Розтирання двома руками виконується з тим, що обтяжило. Такий прийом сприяє посиленню дії на масажовану ділянку. Якщо те, що обтяжило виконується перпендикулярно, три пальці (вказівний, середній і безіменний повинні чинити тиск на променевий край великого пальця тієї кисті, яка робить масаж. Якщо те, що обтяжило виконується в поперечному напрямі, друга рука повинна чинити тиск на усю кисть руки, що виконує масаж.

Окрім основних прийомів розтирання, існує також допоміжний прийом, який називається дзьобовидним. Дзьобовидне розтирання робиться наступним декількома способами:

ліктьовою частиною кисті;

променевою частиною кисті;

лицьовою частиною кисті;

тильною частиною кисті.

При виконанні дзьобовидного розтирання пальці треба скласти у формі пташиного дзьоба, притиснувши великий палець до мізинця, вказівний, - до великого, безіменний палець накласти на мізинець згори, а середній розташувати над безіменним і вказівним пальцями. Виконуючи дзьобовидне розтирання ліктьовою частиною кисті, рухи слід робити ребром мізинця, просуваючи вперед кисть руки. При виконанні дзьобовидного вичавлювання променевою частиною кисті руху вперед слід робити ребром великого пальця.

Робити дзьобовидне розтирання лицьовою частиною кисті треба мізинцем і великим пальцем. Рух робиться вперед.

При виконанні дзьобовидного розтирання тильною частиною рух слід робити тильною частиною кисті (тобто розгорнувши її від себе). При цьому способі рух спрямований у зворотний бік.

Феннінг є розтиранням подушечками великих пальців. Прийом виконується двома руками поперемінно. Кисті встановлюємо "куполом", а подушечки великих пальців виконують спіралевидні рухи в сторони (ялиночкою) один від одного, зміщуючи шкіру.

Такі види розтирань, як поперечне розтирання двома долонями, розтирання ребром долоні (пиляння) відносяться до тих, що розігрівають і мають прямий знеболюючий ефект.

До дренажних розтирань, що впливають на рідинні середовища організму (кров, лімфу, міжтканинну рідину) відносяться прямолінійне розтирання подушечками чотирьох пальців, "кругоподібна гусениця", накочення, феннінг, граблеподібне і гребнеподібне розтирання.

Методичні вказівки (по В.І. Дубровскому).

1. Розтирання показане перед розминкою і є як би підготовкою тканин до нього.

2. Прийом проводиться повільно; коли ж він носить характер передстартового (підготовчого), то енергійніше і швидко.

3. Для посилення дії розтирання його нерідко застосовують з тим, що обтяжило (одна рука розташовується на іншій).

4. Розтирання здійснюється по ходу кровоносних і лімфатичних судин, а на м'язах спини - від поперекового відділу до шийного і від нижніх кутів лопатки до попереку.

5. При виконанні розтирання кисть (долоню) необхідно щільно притискати до масажованої ділянки.

6. Розтирання слід з обережністю застосовувати на м'яких тканинах після травм (ушкоджень) і захворювань.

7. Розтирання - це важливий прийом при дії на тканині суглобів, різних хронічних захворювань м'язів. Воно може поєднуватися з сауною, фізіо і гідро процедурами. З великою обережністю слід застосовувати його при лімфостазі, набряках і ін.

Характерні помилки при виконанні розтирання:

1) грубе, хворобливе виконання прийому;

2) проводять розтираючі рухи з ковзанням по шкірі, а не разом з нею;

3) розтирання прямими пальцями, а не зігнутими в міжфалангових суглобах. Це хворобливо для пацієнта і стомливо для масажиста;

4) виконуючи основні різновиди розтирання, робити не одночасні фази двoмa руками, а поперемінно.

3. Апаратні методи масажу

З метою полегшення праці масажиста винайдено надзвичайно багато пристосувань щодо масажу. Але апаратний масаж має низку вад, так як не дає масажисту відчути масажовану ділянку, і навіть застосувати деякі прийоми, тому апаратний масаж зазвичай використовують у ролі додаткового. Найчастіше в масажній практиці застосовуються вібромасаж, пневмомасаж (вакуумний) і гідромасаж.

Особливо апаратний масаж застосовується і під час вібраційних прийомів, так як з допомогою ручного масажу неможливо зробити вібрацію досить довго. Для цього застосовуються вібраційні апарати.

Вібромасаж.

Такий спосіб апаратного масажу грунтується на передачі масажованої поверхні коливальних рухів різної амплітуди і частоти у вигляді вібраційного апарату. Ступінь впливу апаратної вібрації на організм залежить від частоти і амплітуди коливань, і навіть від тривалості впливу.

Вібромасаж впливає на нервову систему: вібрація збуджує нерви, які перестали виконувати свої функції; занадто порушені нерви вібрація здатна заспокоїти. Стимулють нервову діяльність слабкі вібрації, сильні ж, навпаки, стримують її.

Вібромасаж впливає на судинну систему, він покращує кровообіг, нормалізує серцево-судинну діяльність. Доведено, що низькі коливальні частоти (до 50 гц) спроможні викликати зниження артеріального тиску, а високочастотні коливання (до 100 гц), навпаки, піднімають артеріальний тиск, і навіть збільшують число серцевих скорочень.

Аппаратная вібрація покращує роботу органів дихання, активізує обмінні процеси в організмі. Сприятливі впливу надає вібромасаж на нервово-м'язовий апарат. Вібромасаж здатний підвищити працездатність утомлених м'язів, так як він викликає позитивні реакції нервової системи та покращує кровопостачання м'язів, і навіть покращує окислювально-відновні процеси м'язової тканини.

Науково доведено, що щоденне використання вібромасажу призводить до тривалого підвищення працездатності людини. Вібромасаж надає тонізуючий вплив на масажовані тканини, і навіть протизапальний і знеболювальний. Досягнення максимального ефекту застосовувати апаратний масаж найкраще на біологічно активних точках (БАТ) і сегментарно-рефлекторних зонах.

Аппаратная вібрація застосовується під час лікування захворювань опорно-рухового апарату, наслідків переломів і травм, бронхітів і бронхіальну астму, радикулітів, остеохондрозів, захворювань центральної нервової системи.

Не рекомендується вібромасаж під час травм хребта, остеопорозі, ендартериті і атеросклерозі нижніх кінцівок, тромбофлебіті, трофічних виразках, хвороби Рейно тощо. Не слід проводити вібромасаж перед сном.

Широко застосовується апаратна вібрація на спортивному масажі перед тренуванням і після нього.

Усі апарати, застосовувані при вібромасажі, можна розділити на апарати для локальної (приватної) вібрації і апарати задля спільної вібрації.

У масажній практиці набув широкого поширення вібраційний апарат М.М. Васильєва, з допомогою якого виконувати вібрації із частотою від Про до 30 гц. За підсумками цього апарату вже створені і інші апарати, які мають іншу конструкцію вібраторів і більш потужний двигун; ці апарати виконують як прийоми вібрації, так і прийоми розминання.

З допомогою електродвигуна працює апарат П.Л. Берсенєва. Частота вібрацій цього апарату може змінюватися.

Широко застосовується переносний вібраційний апарат ВМП-1, який працює від мережі змінного струму і має низку вібраторів.

З іншого боку, використовують у масажній практиці працюючий від мережі апарат “Тонус”, обладнаний масажним поясом, передаваючим вібрацію на масажовану ділянку тіла. Частоту коливань, створюваних апаратом, можна регулювати.

Застосовуються в масажі вібраційні апарати, які, крім вібрації, надають тепловий вплив на масажовану поверхню. Вони можуть змінювати як частоту коливань, так і температуру вібраторів.

Усі перелічені апарати відносяться до апаратів для локальної вібрації і застосовуються для масажу окремих ділянок тіла.

Загальна вібрація проводиться за допомогою таких апаратів, як вібраційний стілець, у якому коливальні рухи створюються з допомогою електромотора. З іншого боку, в масажній практиці застосовується вібраційна кушетка, велотраб Гоффа, різні масажні крісла. З допомогою масажного крісла та вібраційної кушетки можна провести і локальний масаж, включивши при цьому лише потрібну частину даного апарату.

Починати сеанс вібромасажу треба не зі спини. Рухати приставки віброапарату слід у напрямку до лімфатичних вузлів (до пахвових западин). Масаж виконується круговими і поздовжніми рухами. Масаж спини слід виконувати протягом 3-5 хвилин, можна трохи затриматися на найширших м'язах спини.

масаж розтирання лікувальний гігієнічний

По-друге, треба зробити масаж верхніх кінцівок, починаючи масажувати внутрішню поверхню плеча, ліктьовий суглоб і згин передпліччя, далі - зовнішню поверхню плеча і передпліччя. Потім промасажувати долоню й лучезапястний суглоб. Можна також використовувати при масажі кінцівок два вібратора. Виконувати масаж однієї руки належить протягом 1-1,5 хвилин.

Наступний етап - масаж поперекового відділу спини і тазової області. Рух слід спрямовувати до пахової області.

Далі - масаж задньої поверхні ноги, на нею відводиться приблизно хвилина. Спочатку слід масажувати колінний суглоб і задню поверхню стегна. Направляти рухи треба від колінного суглоба до сідничної складки (категорично не рекомендується використовувати вібромасажер на внутрішній поверхні стегна). Потім необхідно промасажувати литковий м'яз і ахілове сухожилля, спрямовуючи рухи від п'яти убік колінного суглоба. Стільки ж часу відводиться на масаж передньої поверхні ноги. Спочатку - масаж передньої поверхні стегна в напрямі від колінного суглоба вгору, потім масаж колінного суглоба, передньої поверхні гомілки від гомілковостопного суглоба.

Після цієї сировини впродовж 1 хвилини слід масажувати великі грудні м'язи у напрямку до хребта. Область живота потрібно масажувати у процесі товстого кишечника. Починати і закінчувати сеанс вібромасажу слід ручним поглажуванням.

Не рекомендується виконувати вібромасаж більш 20 хвилин, так як тривала вібрація може надати несприятливий вплив на організм, викликати млявість і стомлення, безсоння і головний біль.

Під час проведення вібромасажу не можна використовувати мазі і гелі, так як це послаблює його вплив.

Необхідно старанно дотримуватися правил безпеки при користуванні вібраційним апаратом:

1. Вібратор повинен завжди перебувати у справному стані.

2. Не можна перегрівати апарат.

3. Вмикати вібраційний апарат до мережі потрібно тільки за тієї напруги, якої його розраховано.

4. Після закінчення сеансу вібратори слід продезинфікувати.

Пневмомасаж

Вплив пневмомасажу аналогічний впливу медичних банок. З допомогою спеціального насоса відбувається наповнення апарату повітрям, та його відсмоктування. Спеціальний пристрій, оснащений манометром і вакууметром, регулює кількість нагнітаючого і відсмоктуваного повітря. Насадки, що накладуються на масажовану поверхню, мають різну форму, залежно від того, для якої частини тіла вони призначені. Приєднуються насадки до апарата з допомогою спеціального шланга.

Пневмомасаж покращує кровообіг, збільшує кількість функціонуючих капілярів, покращує трофіку тканин, підвищує м'язовий тонус. Застосовується пневмома саж під час лікування міозитів, ендартериїтів, радикулітів, невралгій, і навіть після операцій на колінному суглобі для попередження атрофії чотирьохглавого м'яза стегна.

Не можна вживати вакуумний масаж при лімфостазі, гематомах, тромбофлебіті, серйозних травмах опорно-рухового апарату, запальних захворюваннях шкіри, при серцево-судинній недостатності II-III ступеня по Лангу.

У спортивному масажі пневмомасаж застосовується після тренувань, перед тренуваннями чи змаганнями.

При виконанні пневмомасажу рухатись слід у процесі лімфатичних судин. Рухи насадки повинні прагнути бути плавними, без ривків і натискань, інакше масажованому можна завдати болю.

Пневмомасаж можна зробити, використовуючи два методи: лабільний (ковзний) і стабільний (нерухомий).

Стабільний метод грунтується у тому, що приставка перебуває у тій же ділянці масажоваої поверхні протягом декількох хвилин. Потім її треба перекласти на наступну ділянку тіла, і затримати на ній такий самий проміжок часу. Наприклад, під час лікування попереково-крижового радикуліту, остеохондрозу поперекового відділу, міозиту насадку слід на 3-5 хвилин накласти на поперековий відділ. Стабільний метод пневмомасажу застосовується також для лікування урологічних захворювань, імпотенції, гінекологічних захворювань, у таких випадках насадка також накладається на поперекову область спини.

При лікуванні шийного остеохондрозу, хвороби Рейно, невритів іплекситів верхньої кінцівки, захворюваннях шлунково-кишкового тракту насадка накладається на міжлопаточну і шийну області.

При лабільному методі приставку потрібно пересувати прямолінійно і зигзагами на паравертебральних областях спини, довгих м'язах кінцівок, і навіть на областях грудей та живота. Перемещати насадку слід від дистальних відділів до проксимальних (наприклад, від колінного суглоба до паху).

Починати вакуумний масаж варто з м'язів спини, використовуючи при цьому насадку найбільшого розміру. Рухи потрібно виробляти прямолінійно, кругоподібно із спіралі від поперекового відділу до плечової області. Для найширших м'язів спини можна використовувати дві насадки одночасно.

Після масажу спини потрібно по можливості перейти до масажу задньої поверхні ніг. Рухи мають бути спрямовані від колінного суглоба до сідничної складки, від ахилового сухожилля до колінного суглобу. Потім масажований повинен лягти горілиць. Масаж передньої поверхні нижніх кінцівок виконується від стопи до пахової складки.

Гідромасаж.

Гідромасаж сприяє поліпшенню обмінних процесів в організмі, активізує кровопостачання тканин, знімає напругу м'язів, знижує збуджуваність організму.

Застосовують гідромасаж під час лікування деяких захворювань, зокрема, захворювань опорно-рухового апарату і центральної нервової системи. Використовується гідромасаж й у спортивної практиці, особливо у підготовках до тренувань (змагань), але провести його потрібно пізніше, як 2-3 години на початок тренування (змагання).

Гідромассаж потрібно чергувати з класичним ручним масажем. Найкраще починати звичайний масаж з гідромасажу. Проводити гідромасаж рекомендується протягом 3-7 хвилин; час проведення класичного масажу, наступного за гідромасажем, потрібно скоротити на одну третину.

Список використаної літератури