Діагностика та лікування артеріальної гіпотензії у дітей

Размещено на http://www.allbest.ru/

Діагностика

Діагностика артеріальної гіпотензії включає:

1. Збір генеалогічних і клініко-анамнестичних даних.

2. Клінічні та біохімічні дослідження крові (показники активності, глюкоза, електроліти, холестерин та ін.).

3. Електрокардіографію у спокої й при фізичному навантаженні.

4. Дослідження функціонального стану вегетативної нервової системи (оцінка вегетативного тонусу, реактивності й забезпечення).

5. Ехокардіографію.

6. Добовий моніторинг артеріального тиску.

7. Транскраніальну допплерографію або реоенцефалограму.

8. Тілт-тест.

9. Проведення за необхідності електроенцефалографії та магнітно-резонансної томографії головного мозку.

10. Консультацію вузьких фахівців: кардіолога, невролога, окуліста, ендокринолога (індивідуально, коли це необхідно).

Для діагностики артеріальної гіпотензії необхідно правильно визначити рівень артеріального тиску. При оцінці отриманих результатів використовуються єдині критерії артеріальної гіпотензії (табл. 5.8) і центильний метод.

За нормальні приймають значення систолічного й діастолічнош AT, що не виходять за межі 10-го і 90-го процентилів, що відповідає розподілу дітей з урахуванням їх віку, статі. Артеріальна гіпотензія може бути систолічною, систолодіастолічною, рідше діастолічною. У разі артеріальної гіпотензії значення артеріального тиску знаходяться нижче 10-х процентилів для відповідного віку та статі при триразовому його вимірюванні. Тяжкість гіпотензії оцінюють з урахуванням процентилю кривої розподілу рівнів AT: гіпотензію легкого ступеня тяжкості діагностують при AT в межах 10-го процентилю кривої розподілу; середнього ступеня - при AT в межах 5-го процентилю; тяжкого - при AT нижче 5-го процентилю. Оцінка тяжкості гіпотензії має не лише грунтуватися на величині AT, але й ураховувати вираженість мозкової й кардіальної симптоматики, толерантність до фізичних та інтелектуальних навантажень, частоту й вираженість непритомності та вегетативного кризу, зниження працездатності. Добове моніторування артеріального тиску дає можливість виявити початкові відхилення в добовому ритмі й величині артеріального тиску.

При цьому враховують такі ознаки: середні значення артеріального тиску (систолічного, діастолічною, середнього гемодинамічного, пульсового) за добу, день і ніч; індекси часу гіпо- і гіпертензії в різні періоди доби (день і ніч); варіабельність артеріального тиску у вигляді стандартного відхилення, коефіцієнта варіації й добового індексу.

Індекс часу гіпотензії дає змогу оцінити тривалість зниження артеріального тиску протягом доби. Цей показник розраховують за відсотком вимірювань, які нижче 5-го процентилю систолічного AT

Таблиця 5.8. Єдині критерії артеріальної гіпотензії у дітей

або діастолічного AT за 24 години, або окремо для кожної години доби. Індекс часу гіпотензії, що перевищує 25 % для систолічного або діастолічного артеріального тиску, розглядають як патологічний. При непостійній формі артеріальної гіпотензії індекс часу перебуває в межах 25-50 %, при стабільній формі - перевищує 50 %.

При електрокардіографічному обстеженні в дітей з артеріальною гіпотензією виявляють такі зміни: синусову брадикардію, міграцію водія ритму, АВ-блокаду І ступеня, екстрасистоли екстракардіального характеру, підвищення зубця Т у лівих грудних відведеннях. Ехокардіографічне дослідження дає змогу підтвердити функціональний характер змін з боку серцево-судинної системи при артеріальній гіпотензії й виявити зміни внутрішньосерцевої гемодинаміки адаптаційно-компенсаторного характеру. Структурні зміни серця за артеріальної гіпотензії не виявляють. Може збільшуватися кінцево-діастолічний об'єм лівого шлуночка, при цьому кінцево-систолічний об'єм лівого шлуночка знаходиться в межах нормальних значень, що свідчить про підвищену здатність міокарда до розслаблення.

У дітей з гіпотензією спостерігається неоднорідність центральної гемодинаміки. Найчастіше простежується гіпокінетичний тип центральної гемодинаміки. артеріальна гіпотензія мозок дитина

У більшості дітей з артеріальною гіпотензією переважає ваготонія.

Частіше спостерігаються вазопаретичні зміни судинного тонусу у вертебробазилярному басейні, у той час як у каротидному басейні - вазоспастичні, наявні ознаки венозної дисциркуляції.

Для вивчення функціональної активності головного мозку, особливо у дітей із синкопальними станами, застосовується ЕЕГ.

Під час огляду очного дна у 80 % випадків виявляють зміни у вигляді розширення й повнокров'я вен сітківки, набряку по ходу судин, що свідчить про підвищення внутрішньочерепного тиску.

Лікування артеріальної гіпотензії

Лікування гіпотензивних станів спрямоване на усунення причини та основного патогенетичного чинника. У разі вторинної артеріальної гіпотензії об'єктом терапії є основне захворювання. За артеріальної гіпотензії нейровегетативного характеру необхідно проводити корекцію вегетативного дисбалансу. Стратегічним напрямом терапії та профілактики артеріальної гіпотензії є здоровий спосіб життя, дотримання раціонального режиму праці й відпочинку, достатня тривалість сну. Дітям важливо подовжити фізіологічний сон до 9-10 год на добу. Корисним є як нічний (не менше 8-9 год), так і денний сон упродовж 1-2 год. Хворим із ранковою ортостатичною гіпотензією бажано спати в ліжку з підведеним ножним кінцем.

Харчування має бути без істотних обмежень рідини, солі. їжа повинна бути різноманітною, з підвищеним умістом білка, вітамінів А, В1, В6, С, D, Е. Рекомендується дозована фізична праця на повітрі, тривалі прогулянки, зайняття різними видами фізичної культури й спорту: біг, ходьба, лижний спорт (катання по лижні, традиційні види аматорського гірськолижного спорту), ковзани, плавання в теплій воді, волейбол, бадмінтон, настільний теніс, великий теніс, велоспорт. Дітям з артеріальною гіпотензією шкодять зайняття видами спорту, пов'язаними з ударами по голові, зміною положення тіла (футбол, баскетбол, бокс, боротьба, кікбоксинг, гімнастика).

В умовах санаторно-курортного лікування широко застосовується бальнеотерапія у вигляді лікувальних ванн із природною мінеральною водою. Гідробальнеотерапія сприяє тренуванню систем регуляції та управління серцево-судинними реакціями на неспецифічні навантаження. Залежно від особливостей прояву хвороби застосовують лікувальні душі: циркулярний, голчастий, контрастний; обливання прісною та мінеральною водою; підводний душ- масаж. Позитивно впливають на судинний тонус лікувальні ванни: азотно-радонові, радонові, йодо-бромні (при переважанні процесу збудження), вуглекислі (при неврозі з переважанням процесу гальмування з кардіальними проявами), теплі хвойні ванни; купання в басейні. Призначення в домашніх умовах лікувальних ванн із різними рослинними добавками тонізуючої спрямованості (настій білокопитнику, березового, смородинового листя; ефірні олії апельсина, базиліка, розмарину та ін.) потребує великої обережності, бо недотримання рекомендацій щодо температурного режиму води й тривалості процедури може призвести до парадоксального ефекту, аж до розвитку синкопального стану. Позитивний вплив на вегетативну нервову систему має аеротерапія (повітряні ванни й прогулянки перед сном).

Лікувальний масаж шийно-комірцевої зони, литкових м'язів, кистей, рук ефективний за гіпотензії, що супроводжується цефалгією, неприємними відчуттями в ділянці серця, емоційною лабільністю, зниженням розумової працездатності.

Ароматерапія при артеріальній гіпотензії з використанням ароматичних ефірних олій розмарину, мускатної шавлії, апельсина, базиліка, анісу, гвоздики, чебрецю чинить стимулюючу й тонізуючу дію на судинну стінку, підвищує AT, поліпшує мікроциркуляцію.

Гіпербарична оксигенація поліпшує кисневе забезпечення тканин, нормалізує процеси вільнорадикального перекисного окислення ліпідів та гемодинамічні показники й функціональний стан судин. Психотерапія з позицій доказової медицини є найефективнішим методом корекції вегетосудинних розладів при артеріальній гіпотензії. У разі ваготонії варто віддавати перевагу сугестивним напрямам психотерапії, а при симпатикотонії - аналітичним.

У разі відсутності ефекту від комплексу немедикаментозних заходів варто проводити диференційовано медикаментозну терапію залежно від клінічних проявів і причинних чинників, що викликали вегетативну дизрегуляцію з розвитком артеріальної гіпотензії в дітей і підлітків.

За наявності загальмованості, апатії, зниженої розумової працездатності, підвищеної сонливості, що супроводжуються головним болем, запамороченням, непритомністю, дітям і підліткам призначають адаптогени рослинного походження.

При цьому адаптогени поділяють на лікарські засоби з помірним стимулюючим ефектом (чай зелений, солодка, кава), з найбільшим стимулюючим ефектом (женьшень, лимонник китайський, заманиха, родіола рожева, аралія) та загальнотонізуючі (трифоль, кульбаба, фенхель, спіруліна, ламінарія, кропива, ехінацея, чебрець, золототисячник). Дозування препаратів: 1 крапля на 1 рік життя 2 рази на день (ранок, день) до їди.

Недостатність тонусу симпатичного відділу нервової системи потребує призначення препаратів, які його стимулюють (тонгінал). Антихолінергічні лікарські препарати (белатамінал, беласпон) зменшують збудливість центральних і периферичних адренергічних, холінергічних систем організму, мають заспокійливу дію на ЦНС.

Для підвищення рівня артеріального тиску за артеріальної гіпотензії в ургентних станах дітям віком понад 15 років рекомендований б1-адреностимулятор периферичної дії - мезатон. Цей лікарський засіб має судинозвужувальну дію, підвищує AT, не чинить прямої дії на адренорецептори серця, ЧСС, скорочення міокарда, не впливає на тонус гладенької мускулатури бронхів. Препарат уводять внутрішньовенно, підшкірно, внутрішньом'язово. Мезатон швидко надходить до тканин організму. Ефект при внутрішньовенному введенні триває 20 хв, при введенні під шкіру - 40-50 хв. У разі гострого зниження артеріального тиску препарат уводять зазвичай внутрішньовенно в дозах 0,1-0,3-0,5 мл 1% розчину у 20 мл 5-20% розчинів глюкози або в таких самих об'ємах ізотонічного розчину натрію хлориду. Введення здійснюють повільно, у разі необхідності повторюють. При краплинному способі рекомендовано 1 мл 1% розчину мезатону у 250-500 мл 5% розчину глюкози. Підшкірно й внутрішньом'язово - у дозах 0,3-1 мл 1% розчину. Вищі дози: внутрішньовенно - разова 5 мг, добова 25 мг; підшкірно й внутрішньом'язово - разова 10 мг, добова 50 мг.

Прогноз

Прогноз захворювання сприятливий, залежить від комплексного лікування й способу життя.

Размещено на Allbest.ru