Гострий обструктивний бронхіт
Аналіз гострого бронхіту, якому притаманні явища обструкції дихальних шляхів за рахунок набряку, гіперсекреції слизу або бронхоспазму. Анатомо-фізіологічні особливості дітей, їх вплив на розвиток обструкції. Симптоми, патогенез, діагностика бронхіту.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 09.07.2017 |
| Размер файла | 16,5 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Гострий обструктивний бронхіт
Гострий бронхіт, якому притаманні явища обструкції дихальних шляхів за рахунок набряку, гіперсекреції слизу або бронхоспазму. Цей стан досить часто розвивається в дітей молодшого віку. У дітей, особливо раннього віку, звуження дихальних шляхів обумовлено набряком слизової оболонки та гіперсекрецією слизу в просвіті бронхів. Спазм бронхіальної мускулатури більш типовий для алергічної природи захворювання.
Розвитку обструкції сприяють наступні анатомо-фізіологічні особливості в дітей:
- бронхи в маленьких дітей мають менший діаметр, ніж у дорослих;
- вузькість бронхів і всього дихального апарату значно збільшує аеродинамічний опір. Так, набряк слизової бронхів усього на 1 мм викликає підвищення опору току повітря в трахеї більше ніж на 50 %;
- для дітей раннього віку характерні податливість хрящів бронхіального тракту, недостатня ригідність кісткової структури грудної клітки, що вільно реагує втягненням поступливих місць на підвищення опору в повітроносних шляхах, а також особливості положення та структури діафрагми;
- велика кількість келихоподібних клітин, що виділяють слиз, і підвищена в'язкість бронхіального секрету, пов'язана з високим рівнем сіалових кислот;
- більш тривалий сон, переважне перебування на спині в перші місяці життя;
- частий плач;
- ранній дитячий вік характеризується недосконалістю імунологічних механізмів: значно знижене утворення інтерферону у верхніх дихальних шляхах, сироваткового і секреторного імуноглобуліну А, знижена також функціональна активність Т-системи імунітету.
Початок захворювання визначається симптомами ГРВІ: субфебрильна та фебрильна температура тіла, катаральні прояви, порушення загального самопочуття, яке напряму залежить від збудника. Бронхообструктивний синдром зазвичай розвивається на З-4-й день ГРВІ та проявляється експіраторною задишкою, гучним свистячим диханням, розсіяними сухими та різнокаліберними вологими хрипами в легенях. Поступово збільшуються частота дихання та тривалість видиху. Дихання стає шумним і свистячим. Бронхообструктивний синдром клінічно проявляється шумним диханням із свистячим видихом, який чути на відстані від хворого (wheezing). Свистяче дихання пов'язане з тим, що в просвіті бронхів відбувається зміна в'язкості секрету - він "підсихає", що призводить до появи хрипів, що дзижчать (низьких), або свистячих (високих) сухих хрипів. Ураження бронхів має поширений характер, тому аускультативна картина хрипів однаково симетрична над всією поверхнею грудної клітки, що змінюється після покашлювання. Чим молодша дитина, тим частіше попри сухі хрипи можуть вислуховуватись вологі середньопузирчасті хрипи.
При огляді виявляються роздута грудна клітка, участь в акті дихання допоміжної мускулатури та втяжіння податливих місць грудної клітки, роздування крил носа. Нерідко виявляються періоральний ціаноз, блідість шкірних покривів, неспокій дитини, яка нерідко старається принята вимушене сидяче положення. Перкуторно знаходять ознаки здуття легень: коробковий відтінок легеневого звуку, звуження меж відносної серцевої тупості, грудна клітка збільшена в передньо-задньому розмірі.
Рецидиви обструктивного бронхіту завжди пов'язані з ГРВІ та зазвичай припиняються у віці до 3-4 років.
Повторні епізоди гострого бронхіту тривалістю 2 тижні і більше, що діагностуються по 2-3 рази на рік і більше на фоні респіраторних вірусних інфекцій, визначаються як рецидивуючий бронхіт (J40.0). Клінічні та рентгенологічні прояви в період захворювання відповідають ознакам гострого бронхіту. Зустрічається переважно в дітей перших 4-7 років життя.
Гострий запальний процес у слизовій оболонці дрібних бронхів і бронхіол переважно в дітей раннього віку, що характеризується рясними дрібними вологими хрипами і дихальною недостатністю. Слід зауважити, що в світовій літературі поділ гострого обструктивного бронхіту та бронхіоліту визнається не всіма.
Найбільш часто хворіють діти перших двох років життя. Летальність при гострому бронхіоліті становить близько 1-2 %.
В етіологічному аспекті 60-85 % випадків - це респіраторносинцитіальний вірус (PC-вірус), рідше - вірус парагрипу (3-го типу), цитомегаловірус, аденовірус, мікоплазма, хламідії.
Патогенез. Передумовою вважають надлишок материнських гуморальних антитіл до PC-вірусу (IgG) при дефіциті секреторного імуноглобуліну А, що веде до утворення імунних комплексів, які осідають у стінці бронхів. Оскільки є недостатній місцевий захист верхніх дихальних шляхів, то віруси проникають глибоко, досягаючи дрібних бронхів і бронхіол, в яких наступають десквамація нормального епітелію та заміщення клітинами росткового шару, які не мають війок. При цьому виникають первинна альтерація слизової оболонки, набряк стінки, накопичення слизу в просвіті дрібних бронхів і бронхіол. Перибронхіальний простір інфільтрується лімфоцитами, визначається виражений набряк підслизової оболонки та адвентиції. Злущений епітелій, волокна фібрину, слиз утворюють щільні пробки, що призводить до гострої чи повної обтурації дихальних шляхів. Виникаючі порушення газообміну призводять до розвитку дихальної недостатності, що, в свою чергу, призводить до гіпоксемії та гіперкапнії, а в кінцевому результаті - до ураження міокарда.
Ступінь обструкції, наявність або відсутність колатеральної гіпервентиляції неуражених ділянок визначають розвиток колапсу або емфізематозно роздутих ділянок легень.
При неускладненому перебігу бронхіоліту регенерація епітелію починається через 3-4 дні від початку захворювання, на 4-ту добу зменшується гіперсекреція, повністю відновлення епітелію відбувається через 2 тижні неускладненого перебігу захворювання.
У зв'язку з тим, що діаметр дрібних дихальних шляхів на вдиху більший, ніж на видиху, у хворого клінічно утруднений більше видих. Роль бронхоспазму при бронхіоліті в дітей раннього віку незначна, це обумовлено анатомо-фізіологічними особливостями бронхіол у цьому віці, оскільки м'язовий шар недорозвинутий.
Діагноз гострого бронхіоліту виставляють при наявності комплексу наступних ознак:
1) при огляді виявляють помірно виражені явища риніту, назофарингіту. Поступове погіршення загального самопочуття на 2-4-й день захворювання; бронхіт обструкція дихальний діти
2) поява нав'язливого сухого кашлю, що швидко переходить у вологий;
3) наростання дихальної недостатності (до 60-80 у хвилину): експіраторна задишка, роздування крил носа, ціаноз носогубного трикутника, участь допоміжної мускулатури в акті дихання, втяжіння податливих місць грудної клітки, напруження з обох сторін т.sternocleidomastoideus;
4) ознаки порушення бронхіальної прохідності та розширення грудної клітки в передньо-задньому розмірі, горизонтальне розта-
шування ребер, опущення діафрагми, приглушеність тонів серця, звуження відносних меж серцевої тупості;
5) перкуторно відмічається коробковий звук;
6) аускультативно над легенями - велика кількість дрібнопузирчастих і крепітуючих хрипів на вдиху та на початку видиху, свистячі сухі хрипи на видиху, подовжений видих. Після покашлювання поширеність хрипів міняється, але можуть залишатися вологі середньопузирчасті хрипи і зменшитись кількість дрібнопузирчастих хрипів. При надто вираженій задишці та поверхневому диханні інколи хрипи майже не прослуховуються, можуть появлятися періоди апное;
7) відмічається виражена тахікардія, тони серця дещо ослаблені;
8) тяжкість стану дитини визначається не інтоксикацією, а вираженістю дихальної недостатності та тиском 02 у крові, показники якого можуть зменшуватися до 55-60 мм рт.ст.
Хронічне поширене ураження бронхів із повторними загостреннями, морфологічною перебудовою секреторного апарату слизової оболонки та розвитком склеротичних змін у глибоких шарах бронхіальної стінки, що характеризується: наявністю продуктивного кашлю протягом кількох місяців упродовж 2 років, постійними різнокаліберними вологими хрипами, 2-3 загостреннями на рік протягом 2 років, збереженням у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень. Рентгенологічно: підсилення та деформація рисунка легень, порушення структури коренів легень.
За розвитку хронічного бронхіту основну роль у формуванні патологічного процесу відіграють: порушення мукоциліарного кліренсу та дренажної функції, зниження місцевого імунітету, гіпертрофія та гіперфункція бронхіальних залоз, зниження протеолітичної активності трахеобронхіального секрету, недостатність неспецифічного ферментного захисту.
Є первинні і вторинні хронічні бронхіти.
Первинний хронічний бронхіт - хронічне поширене запальне ураження бронхів, що перебігає з повторними загостреннями. Існування такої окремої нозологічної форми в дітей дискутується, оскільки в цьому віці практично не вдається діагностувати хронічний бронхіт, що відповідав би наведеному визначенню й критеріям діагностики в дорослих. Це пояснюється тим, що в дитячому віці ще відсутні чи не встигають реалізуватися ті фактори ризику, які відповідальні за розвиток хронічного бронхіту в дорослих (паління, забруднення атмосфери, виробничі шкідливості тощо). Реальним стає виявлення цього захворювання в підлітковому віці за умови тривалого впливу причинно-значущих факторів розвитку хронічного бронхіту.
Вторинний хронічний бронхіт є складовою частиною багатьох хронічних хвороб легень, у тому числі хронічної пневмонії та муковісцидозу, деяких системних і спадкових захворювань, вад розвитку легень і бронхів, синдрому ціліарної дискінезії, синдрому хронічної аспірації їжі та ін.
Виділяють 4 форми хронічного бронхіту: простий неускладнений бронхіт, гнійний бронхіт, обструктивний бронхіт, гнійно-обструктивний бронхіт. Фази патологічного процесу: загострення чи ремісія.
Діагностичні критерії хронічного бронхіту:
1. Загострення процесу з тривалістю кілька місяців упродовж 2 років і більше.
2. Два-три загострення на рік протягом не менше 2 років.
3. Збереження у фазі ремісії ознак порушення вентиляції легень.
4. Наявність продуктивного кашлю протягом кількох місяців упродовж 2 років. Надсадний малопродуктивний кашель ранком; кашель на початку захворювання з'являється вранці після сну, виділяється невелика кількість мокротиння (недостатність мукоциліарного транспорту проявляється в нічний час). Кашель посилюється в холодний період року, а також у період загострення хвороби; у період ремісії, а також при ураженні дрібних бронхів, що не мають рецепторів кашльового рефлексу, практично відсутній.
5. При прогресуванні хвороби кашель наростає та з'являється протягом усього дня і вночі.
6. При дихальній недостатності III ст. кашльовий рефлекс згасає, кашель стає малопродуктивним, навіть за наявності бронхоектазів.
7. Мокротиння має різний характер, але переважає підвищена в'язкість.
8. Задишка спочатку з'являється при загостренні, пізніше наростає після фізичного навантаження.
9. Можлива деформація грудної клітки у вигляді кіфозу грудного відділу хребта та симптом "барабанних паличок".
10. Обмеження екскурсії грудної клітки при диханні, участь у диханні допоміжних м'язів.
11. Перкуторно: коробковий відтінок тону над ділянками з емфіземою, притуплений - у місцях запального процесу.
12. Аускультативно: подовжений видих, жорстке дихання, при емфіземі дихання ослаблене; при ураженні дрібних бронхів у горизонтальному положенні при видиханні - сухі високотональні хрипи, якщо вони відсутні у вертикальному положенні, то це прихована бронхообструкція. При бронхоектазах - вологі хрипи різного калібру. Характер хрипів нестійкий, можуть зникати після кашлю.
13. Рентгенологічно: порушення структури коренів легень, підсилення та деформація судинного рисунка, пневмосклероз.
14. Для діагностики важливими є виділення етіологічного збудника - мазок із носа та зіва на патогенну мікрофлору і віруси, дослідження мокротиння на патогенну мікрофлору та віруси. За необхідності можливе проведення бронхоскопії та браш-біопсії слизової оболонки бронхів, бронхографії або комп'ютерної томографії, реопульмонографії, спірографії, пневмотахометрії, пікфлоуметрії.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Типові клінічні прояви та методи діагностики хронічного обструктивного бронхіту. Етіологія хронічного бронхіту. Фактори розвитку загострення захворювання. Неухильне прогресування хвороби як найважливіша ознака хронічного обструктивного бронхіту.
реферат [19,5 K], добавлен 26.06.2010Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму, їх зв'язок з хворобами дихальної системи. Епідеміологія, етіологія, патогенез, клінічні симптоми та методи дослідження хронічного бронхіту у дітей. Фізіотерапевтичні методи лікування хворих дітей.
курсовая работа [47,9 K], добавлен 21.01.2011Адекватна експериментальна модель запального процесу дихальних шляхів. Вплив мінеральної радонової води, найбільш ефективної комбінації ліків та їх поєднання на одній з ключових ланок патогенезу. Особливості перебігу рецидивуючого бронхіту в фазі ремісії.
автореферат [46,2 K], добавлен 12.03.2009Характеристика інфекційного бронхіту курей: епізоотологія, патогенез, патологоанатомічні ознаки. Заходи з профілактики та ліквідації інфекційного бронхіту курей. Епізоотичний та серологічний моніторинг. Еволюція штамів інфекційного бронхіту курей.
дипломная работа [619,7 K], добавлен 12.02.2013Вивчення скарг, анамнезу, клінічного об’єктивного обстеження пацієнта. Особливості лікування гострого бронхіту. Загальна клініко-фармакологічна характеристика лікарських засобів, що застосовуються. Оцінка характеру можливої взаємодії лікарських засобів.
история болезни [22,6 K], добавлен 01.03.2016Анатомічно-фізіологічні особливості нервової системи в дітей раннього віку. Методика дослідження нервової системи в дітей, оцінка їх нервово-психічного розвитку. Основні симптоми та синдроми ураження нервової системи в дітей, принципи діагностування.
реферат [26,7 K], добавлен 12.07.2010Вивчення питомої ваги хронічного бронхіту у структурі обструктивних захворювань легенів. Розгляд функціонального стану кардіореспіраторної системи дітей 10-12 років з хронічним бронхітом. Ознайомлення з показниками дітей після проведення експерименту.
статья [23,3 K], добавлен 18.12.2017Поняття, сутність, класифікація, етіологія, клінічна діагностика та антибактеріальна терапія пневмоній. Особливості діагностики та лікування хронічного бронхіту. Характеристика та принципи лікування спадкових захворювань та вад розвитку бронхів і легень.
реферат [354,4 K], добавлен 12.07.2010Діагностика, лікування та профілактика ранніх і пізніх хірургічних ускладнень аспірацій сторонніх тіл у дітей. Обстеження, лікування та реабілітація дітей зі сторонніми тілами дихальних шляхів. Застосування медикаментозної підготовки до бронхоскопії.
автореферат [61,1 K], добавлен 12.03.2009Клінічні особливості перебігу хронічного бронхіту у хворих з наявністю фонової тонзилярної патології. Перспективність використання вітчизняного імуноактивного препарату рослинного походження протефлазіду при проведенні медичної реабілітації хворих.
автореферат [41,3 K], добавлен 08.02.2009Формування та структура органів дихання в дітей. Семіотика уражень дихальної системи, клінічні прояви захворювань. Анатомо-фізіологічні особливості травної системи в дітей, особливості кишкової мікрофлори, головні синдроми ураження, методи дослідження.
реферат [89,6 K], добавлен 12.07.2010Аналіз маркерів запалення бронхів та дихальних шляхів у школярів, хворих на тяжку бронхіальну астму фізичної напруги. Фактори розвитку виразнішої гіперчутливості дихальних шляхів до гістаміну у школярів, хворих на тяжку бронхіальну астму фізичної напруги.
статья [14,3 K], добавлен 06.09.2017Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму та характерні патологічні стани в різні вікові періоди. Семіотика порушень фізичного розвитку, визначення і методи його оцінки. Закономірності збільшення основних антропометричних показників у дітей.
реферат [59,9 K], добавлен 12.07.2010Анатомія та фізіологія підшлункової залози, етіологія та патогенез гострого панкреатиту. Додаткові методи діагностики гострого панкреатиту та консервативне лікування. Показання до виконання оперативного втручання, радикальні операції при панкреонекрозі.
курсовая работа [466,9 K], добавлен 17.11.2009Причини розвитку і види гострого психозу. Характеристика ендогенного, органічного, екзогенного, гострого маніакально-депресивного психозу. Симптоми хвороби. Медикаментозне та психотерапевтичне лікування різних форм психозу. Електросудомна та фізіотерапія.
презентация [62,5 K], добавлен 15.03.2016Етапи розвитку імунної системи, поняття клінічної імунології. Патологія, що характерна для дефектів окремих ланок імунітету. Анатомо-фізіологічні особливості серцево-судинної системи дитини в різні етапи онтогенетичного розвитку, методика її дослідження.
реферат [257,1 K], добавлен 12.07.2010Принципи і методи діагностики інфекційних хвороб. Основні принципи антибіотикотерапїї. Інфекційні хвороби дихальних шляхів, крові та кишкові інфекції, їх етіологія, патогенез, збудники, клінічні симптоми, методи діагностування та напрямки лікування.
презентация [1,9 M], добавлен 27.10.2013Кардіогенні причини раптової смерті. Основні методи реаніматології при гострій зупинці серця, гострій дихальній недостатності, обструкції, астматичному статусі у дітей і дорослих. Первинні мозкові коми. Загальні принципи інтенсивної (базисної) терапії.
учебное пособие [6,3 M], добавлен 14.03.2011Особливості структури та розвитку сечової системи у дітей перших років життя, схильність до розвитку мікробно-запальних захворювань. Методика дослідження органів сечової системи в дітей, симптоматика їх ураження. Захворювання ендокринної системи.
реферат [21,4 K], добавлен 12.07.2010Анатомо–фізіологічні особливості хребта. Види деформацій скелету у дітей і підлітків, причини виникнення. Структурні особливості правильної постави. Характеристика дефектів постави, сколіотичної хвороби. Класифікація та методи профілактики плоскостопості.
курсовая работа [76,5 K], добавлен 29.11.2011
