Кров і лімфа

Склад крові, її трофічна, транспортна і захисна функції. Плазма як рідка частина крові. Червоні кров'яні тільця еритроцити, їх функція по перенесенню кисню і двоокису вуглецю. Ядра лейкоцитів і їх здатність до амебоїдного руху. Тромбоцити та моноцити.

Рубрика Медицина
Вид лекция
Язык украинский
Дата добавления 13.07.2017
Размер файла 190,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кров і лімфа

Одними з різновидів сполучної тканини є кров і лімфа.

Кров (від латинського sanguis, shema) складається з клітинних елементів (49 %) і рідкої речовини - плазми (51 %). Кров виконує трофічну, транспортну і захисну функції. Крім того, кров забезпечує збереження постійного складу і властивостей внутрішнього середовища організму - гомеостазу (від грецького homoios - однаковий і stasis - стан, нерухомість). Загальна кількості крові в дорослої людини 4-6 л, що складає 6-8 % від маси його тіла (у чоловіків у середньому - 5,4 л, у жінок - 5 л). Приблизно 84 % крові тече в судинах великого кола кровообігу, а 9 % - у судинах малого кола і 7 % - у серці. Приблизно 64 % загальної кількості крові міститься у венах, 6 % - в капілярах і 18 % - в артеріях.

Плазма - це рідка частина крові, в якій міститься близько 91 % води, 6,5-8,0 % білків, 2 % низькомолекулярних сполук. Плазма крові має pH у межах від 7,37 до 7,43, а питома щільність дорівнює 1,025-1,029. Плазма багата як електролітами, так і неелектролітами. Серед катіонів переважають натрій (143мекв/л), калій і кальцій (по 5 мекв/л кожний), серед аніонів- хлор (103 мекв/л), бікарбонати (27 мекв/л), фосфати (2 мекв/л), органічні кислоти (6 мекв/л). У плазмі крові є глюкоза (5 мекв/л) і сечовина (7 мекв/л). Білки крові (6,5-8 г/л) - альбуміни і глобуліни - виконують трофічну, транспортну, захисну, буферну функції, вони також приймають участь у процесі згортання крові і створенні колоїдно-осмотичного тиску.

Частина крові, яку займають формені елементи (точніше, еритроцити), називається гематокритом. У чоловіків він дорівнює 44-46 % від загальної маси крові у жінок - 41-43 %. У крові людини є без'ядерні клітини - еритроцити (4,0-5,0 * 10|2/л крові), лейкоцити (4,0-6,0 * 109/л крові), серед яких виділяють зернисті, або гранулоцити (нейтрофільні, ацидофільні і базофільні), або агранулоцити (моноцити) (рис. 24). У крові є кров'яні пластинки - тромбоцити (180,0-320,0 * 109/л), а також лімфоцити - основні морфофункціоиальні елементи імунної системи.

Еритроцити (від грецького erythros - червоний), або червоні кров'яні тільця (червонокрівці), у мазках крові мають форму ввігнутих з двох боків дисків діаметром від 7 до 10 мкм. Еритроцити містять гемоглобін, що здійснює перенесення кисню і двоокису вуглецю. Вміст еритроцитів у чоловіків складає 4-5 * 1012/л, у жінок 3,9-4,7 * 1012/л. Загальна кількість еритроцитів у чоловіків досягає 27 * 1012 клітин, у жінок - 18 * 1012 клітин, а загальна площа поверхні всіх еритроцитів дорівнює приблизно 3 800 м2. Форма еритроцита сприяє найбільш ефективному виконанню основної його функції - газообміну, тому що дифузійна поверхня велика, а дифузійна відстань від плазми крові до гемоглобіну мала. Еритроцити дуже пластичні, тому, змінюючи свою форму, вони можуть проходити через капіляри, діаметр просвіту яких не перевищує 3-4 мкм. Еритроцит - єдина клітина в організмі людини, у якої немає ядра. Еритроцит покритий цитолемою товщиною близько 7 нм, у якій є антигени системи АВ0 і резус, мембранні ферменти. Поверхня еритроцита гладка, вкрита шаром глікокаліксу. Тривалість життя еритроцитів близько 120 днів, після чого вони руйнуються і фагоцигуються макрофагоцитами в селезінці. Більшість еритроцитів мають діаметр 7,5 мкм: це нормоцити. Клітини, що мають діаметр менше 6 мкм називаються мікроцитами, а більше 8 мкм - макроцитами. Після фарбування мазків крові барвником Романовського при світловій мікроскопії еритроцити мають вигляд рожевих кілець зі світлими центрами, цитоплазма яких оксифільна, а органели відсутні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Клітини крові

лейкоцит плазма тромбоцит моноцит

Приблизно 1-2% еритроцитів мають голубуватий колір, їх називають поліхроматофільними еритроцитами (ретикулоцитами). Цитоплазма поліхромна, при фарбуванні крезиловим синім у них помітна синя сіточка неправильної форми, обумовлена наявністю рРНК, що зберігається протягом 24 годин. Гемоглобіну в цих клітинах менше, ніж у зрілих еритроцитах. У них є невелика кількість мітохондрій, елементів комплексу Гольджі і рибосом, а також гранули гемосидерину (сидеросоми). Ретикулоцити поглинають феритин за допомогою піноцитозу. Через 24-36 годин ретикулоцити перетворюються у зрілі еритроцити. Збільшення кількості ретикулоцитів свідчить про посилене утворення еритроцитів у відповідь на їх інтенсивне руйнування.

Лейкоцити, або білокрівці (від грецького leukos - білий) - це клітини, що мають ядра і здатні до амебоїдного руху. У цитоплазмі лейкоцитів є мітохондрії, лізосоми, комплекс Гольджі, ендоплазматична сітка, рибосоми та інші органели. На відміну від еритроцитів, що виконують властиві їм функції в просвіті кровоносних судин, більшість лейкоцитів здійснює свої функції в тканинах, куди вони мігрують шляхом діапедезу (від ірецького dia - крізь, pedesis - стрибок). Але перед тим вони контактують з ендотеліоцитами судин. Потім шіазмолема лейкоцитів утворює лсевдолодії (від грецького pseudes - помилковий) за допомогою яких клітини проходять між ендотеліоцитами через базальну мембрану мікросудин у відповідну тканину. Рух псевдоподіїв забезпечують скорочувальні білки (актин і міозин), що полімеризуються і взаємодіють між собою за участю АТФ, у результаті чого виникає енергія, необхідна для руху. Лише 20 % лейкоцитів циркулюють у крові, приблизно 50 % знаходиться в тканинах, а 30 % - у кістковому мозку (у тому числі і лімфоцити - клітини імунної системи). Тривалість життя лейкоцитів коливається в широких межах - від декількох днів до декількох років.

Лейкоцити поділяються на гранулоцити, або зернисті (приблизно 70 % від усіх лейкоцитів), і незернисті, або агранулоцити (майже 30 % від усіх лейкоцитів, у це число включені і лімфоцити). Гранулоцити - кулясті клітини діаметром 10-15 мкм. До зернистих лейкоцитів (гранулоцитів) відносять нейтрофільні, еозинофільні і базофільиі клітини. Нейтрофільиих поліморфноядерних гранулоцитів у крові найбільше - 93-96 % від усіх гранулоцитів. У дорослої людини в крові їх є 3 * 1012. Час циркуляції гранулоцитів у крові не перевищує 8-12 годин, потім вони мігрують у сполучну тканину.

Зрілий нвйтрофільний гранулоцит має діаметр 10-12 мкм. Для нього характерне сегментоване ядро, яке при фарбуванні за методом Романовського стає темно-синім або синьо-фіолетовим. Нагадаємо, що в ядрах нейтрофільиих гранулоцитів жінок є тільця статевого хроматину (тільця Барра) діаметром 1,5-2 мкм. Гетерохроматин розташований на периферії ядра, поблизу нуклеолеми, а еухроматин - у його центрі, ядерець немає. Цитоплазматична мембрана утворює незначну кількість коротких мікроворсинок.

Слабо оксифільна цитоплазма клітини багата иейтрофільними і азурофільними гранулами. Малі вторинні нейтрофільні гранули діаметром 0,1-0,3 мкм складають 80-90 % від усіх гранул. При світловій мікроскопії вони мають ліловий колір. При електронномікроскопічному дослідженні гранули круглі або видовжені, оточені елементарною мембраною. У гранулах багато лужної фосфатази і бактерицидних речовин, а також є катіонні білки, амінопептидаза, колагеназа, лізоцим. Більші гранули (первинні лізосоми) мають діаметр до 0,4 мкм, їх близько 10-20 % від загальної кількості усіх гранул. Вони азурофільні і забарвлені в червоно-фіолетовий колір. Ці гранули містять кислу фосфатазу та інші лізосомальні ферменти, лізоцим, мієлопероксидазу. Остання є маркером цих гранул. Гранули обох типів необхідні для фагоцитозу та інактивації фагоцитованого матеріалу. Спочатку з фагосомою зливаються нейтрофільні, а через 3-4 хвилини - азурофільні гранули. У цитоплазмі нейтрофільних гранулоцитів багато часточок глікогену, ліпідів, але мало органел. Внутрішній сітчастий апарат Гольджі розвинений слабо, центріолі дрібні, мало невеликих круглих мітохондрій.

Приблизно 3-5 % лейкоцитів представлено па- личкоядериими пейтрофільпими гранулоцитами. їхнє ядро нагадує вигнуту або S-подібну паличку. У крові також є до 0,5 % юних нейтрофільних гранулоцитів (метамієлоцитів), що мають бобоподібне ядро. Паличкоядерні та юні нейтрофільні гранулоцити містять нейтрофільні гранули, а також невелику кількість азурофільних гранул.

Після фагоцитозу продуктів розпаду тканим і мікроорганізмів нейтрофільні гранулоцити гинуть, а вивільнені при цьому лізосомальні ферменти руйнують навколишні тканини, сприяючи формуванню гнійника.

Еозинофільні (ацидофільні) гранулоцити складають 0,5-5 % від усіх циркулюючих лейкоцитів. У 1 мм3 крові їх є від 120 до 350. Між кількістю еозинофільних гранулоцитів і рівнем глюкокортикоїдів у крові існує обернений пропорційний зв'язок. Опівночі кількість клітин досягає максимуму, а зранку - мінімуму. Еозинофільні гранулоцити циркулюють у крові не більше 8 днів, а потім через венули мігрують у пухку сполучну тканину. Цих клітин особливо багато у власній пластинці слизової оболонки кишки і дихальних шляхів. Діаметр еозинофільних гранулоцитів дорівнює 10-15 мкм. Ядро, що складається з двох часток (нагадує за формою гантель) багате гетерохроматином і містить 1-2 ядерця. Цитолема утворює незначну кількість малих мікроворсинок. У цитоплазмі міститься багато великих мембранних ацидофільних (червоних або яскраво-жовтих) видовжених гранул діаметром близько 1 мкм. Гранули - це лізосоми, що містять пероксидазу, кислу фосфатазу та інші лізосомальні ферменти. Крім того, в цитоплазмі є малі (діаметром 0,1-0,3 мкм) круглі гомогенні гранули, що містять ферменти - кислу фосфатазу й арилсульфатазу. Добре розвинений сітчастий апарат Гольджі розташований в заглибині між частками ядра. У цитоплазмі є мітохондрії, елементи гранулярної та агранулярної ендоплазматичної сітки, часточки глікогену.

Еозинофільні гранулоцити мають меншу фагоцитарну активність, ніж нейтрофільні. Вони в основному фагоцитують комплекс антиген-антитіло, руйнують гістаміни. Кількість еозинофільних гранулоцитів у циркулюючій крові збільшується (еозинофілія) при паразитарних захворюваннях, алергійних і аутоімуиних процесах.

Базофільних гранулоцитів у циркулюючій крові мало - до 0,5 % від загальної кількості лейкоцитів (40-50 клітин у 1 мм3 крові), перебувають вони в крові не більше 12-15 годин. Діаметр клітин 10-12 мкм, при світловій мікроскопії в клітині видно багато темно-синіх круглих або овальних метахроматичиих гранул розміром до 2 мкм. Гранул у цитоплазмі настільки багато, що вони “маскують” велике ядро, яке складається з двох часток або має S-подібну форму. Базофільні гранули оточені мембраною і заповнені часточками розмірами близько 15 нм. Гранули містять гістамін і гепарин. У цитоплазмі є рибосоми, незначна кількість мітохондрій, елементів гранулярної ендоплазматичної сітки і азурофільних гранул (лізосом); добре розвинений комплекс Гольджі; багато часточок глікогену розмірами 25-30 нм.

На плазмолемі базофільних гранулоцитів є незначна кількість коротких мікроворсинок і рецепторів для відповідних імуноглобуліиів. Після утворення на поверхні клітин імунних комплексів відбувається деграиуляція, і гістамін, що виділився, викликає алергічну реакцію, а гепарин активує лі- поліз у сироватці крові. Базофільні гранулоцити забезпечують синтез і метаболізм гепарину і гістаміну, приймають участь в алергічних і запальних реакціях, здатні до фагоцитозу.

У крові постійно циркулюють різні субпопуляції Т- і В-лімфоцитів, що є клітинними елементами імунної системи. У науковій і навчальній літературі лімфоцити усе ще зараховують до незернистих (агранулярних) лейкоцитів крові, що є хибною думкою. Лімфоцитів (див. “Органи кровотворення й імунної системи”) у циркулюючій крові відносно багато - 25-40 % від усіх лейкоцитів, 1 000-4 000 клітин у 1 мм3. Лімфоцити переважають у лімфі, вони відповідальні за імунітет. В організмі дорослої людини кількість лімфоцитів сягає 6* 1012. Значна частина лімфоцитів здатна до рециркуляції, чим забезпечуються імунні процеси в організмі.

Моноцити складають від 3 до 11 % циркулюючих клітин крові (200 600 клітин у 1 мм3). Вони перебувають у кровоносній системі 2-3 доби, після чого мігрують у тканину, де перетворюються в макрофаги. Протягом доби у людини обмінюється 0,6-1.0 * 109 моноцитів, причому в циркулюючій крові їх приблизно в 20 разів менше, ніж у тканинах. Моноцит - велика овальна клітина діаметром до 20 мкм. Плазмолема утворює незначну кількість мікроворсинок. Велике бобоподібне багате хроматином ядро містить 1-2 ядерця. Цитоплазма базофільна, але має димчасто-сірий відтінок, містить дрібні азурофільні гранули (первинні лізосоми), а також помірну кількість вільних рибосом, елементів гранулярної ендоплазматичної сітки і мітохондрій. багато фагоцитарних вакуоль і піноцитозних пухирців. У заглибині ядра розташований розвинений комплекс Гольджі, поблизу якого чітко видно центріолі.

Тромбоцити, або кров'яні пластинки - це сплощені овальні двоопуклі без'ядерні фрагменти великих клітин - мегакаріоцитів, їх діаметр дорівнює 2-4 мкм, а товщина - 0,5-0,75 мкм. їх кількість сягає 250 000-350 000 у 1 мм3 крові. Вони циркулюють у крові не більше 7-10 діб, після чого потрапляють у селезінку, де руйнуються. Плазмолема тромбоцитів іззовні вкрита шаром глікокаліксу товщиною майже 50 нм, під ним розташований блідо-голубий дрібнозернистий матрикс (гіаломер) без органел. На периферії матриксу є кільце з мікротрубочок, що й обумовлює форму пластинки. У центрі пластинки знаходиться грануломер, у якому розташовується невелика кількість мітохондрій, елементів ендоплазматичної сітки, лізосом, часточок глікогену, секреторних гранул діаметром 0,2-0,3 мкм, що містять гідролітичні ферменти - кислу фосфатазу, глюкуронідазу, катепсин. У пластинках є система трубочок, зв'язаних з цитолемою, у середині яких знаходяться мукополісахариди. Крім того, виявляються щільні трубочки, що містять матеріал помірної електронної щільності.

Тромбоцити беруть участь у згортанні крові, зупинці кровотеч і захисті організму завдяки здатності фагоцитувати віруси, імунні комплекси і неорганічні часточки, депонувати серотонін і гістамін. При ушкодженні ендотелію тромбоцити контактують з колагеновими волокнами і прилипають до них, утворюючи агрегати. При цьому збільшується проникність мембран тромбоцитів, із них вивільняються серотонін, катехоламіни, АТФ, АДФ і фосфоліпід - тромбоцитариий фактор (ТФ-3). Серотонін і катехоламіни викликають звуження судин, а АДФ підсилює адгезію пластинок. Під дією ТФ-3 у присутності іонів кальцію білок плазми кроні протромбін, що утворюється клітинами печінки, перетворюється у тромбін, останній сприяє перетворенню білка плазми фібриногену, що також утворюється в печінці, у фібрин. Останній формує основну частину тромбу.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Внутрішнє середовище організму. Об’єм крові в організмі дорослої людини. Основні функції еритроцитів та тромбоцитів. Газообмін між легенями, тканинами та кров'ю. Тривалість життя лейкоцитів, їх види та функції. Групи крові та основні правила переливання.

    презентация [3,4 M], добавлен 02.12.2014

  • Склад і властивості плазми крові. Хвороби крові як результат порушень регуляції кровотворення і кроворуйнування. Кількісні зміни крові, особливості і класифікація анемії. Пухлини системи крові або гемобластози. Злоякісні та доброякісні утворення крові.

    реферат [26,1 K], добавлен 21.11.2009

  • Клінічний аналіз крові - кількісне та якісне дослідження елементів, формуючих кров; діагностика захворювань та подальший моніторинг на фоні медикаментозної терапії. Фактори впливу на показники аналізу крові. Показання та підготовка до дослідження.

    презентация [896,7 K], добавлен 10.10.2013

  • Загальна характеристика та різновиди тканин внутрішнього середовища. Розміри, кількість та характеристика формених елементів крові за їх основними функціями та продуктами синтетичної діяльності. Типи лімфоцитів, їх призначення. Кровотворення (гемопоез).

    лекция [30,3 K], добавлен 08.02.2009

  • Вивчення рівня реактивної відповіді поліморфноядерних нейтрофільних лейкоцитів периферійної крові у дітей із сколіозом і здорових дітей у віці 7-10 років. Визначення залежності від полу і показників, що характеризують реактивну відповідь нейтрофілів.

    статья [20,0 K], добавлен 31.08.2017

  • Рух крові по судинах. Значення кров'яного тиску для життєдіяльності організму. Механізми регуляції, патологічні зміни кров'яного тиску. Методи і прилади вимірювання артеріального і капілярного тиску. Залежність венозного кров’яного тиску від віку.

    реферат [45,3 K], добавлен 06.06.2013

  • Забарвлення еритроцитів та перенесення кисню гемоглобіном. Тривалість життя тромбоцитів. Групи крові в українців. Резус-конфлікт і групова несумісність. Характеристика ізогемаглютинуючих сироваток. Оцінка результатів реакції за наявністю аглютинації.

    курсовая работа [267,5 K], добавлен 16.05.2014

  • Ізосерологічна несумісність крові матері та плоду. Розподіл антигенів еритроцитів по імунологічному ризику. Продукування антитіл при першій та наступних вагітностях. Профілактика резуссенсибілізації, а також зв'язок групи крові та стану здоров’я.

    курсовая работа [503,3 K], добавлен 26.03.2014

  • Характеристика основних симптомів глікемії та концентрації в крові глюкози, яка відображає обмін в організмі вуглеводів, білків і жирів. Особливості гіпоглікемічного стану, пов’язаного із різким зниженням вмісту глюкози в крові, особливо під час змагань.

    реферат [782,2 K], добавлен 27.05.2010

  • Методика та етапи проведення комплексної оцінки функціонально-морфологічного стану тромбоцитів за такими показниками: кількість тромбоцитів у крові, взятої із пальця ноги та руки, адгезивно-агрегацій на функція тромбоцитів, тромбоцитарна формула крові.

    курсовая работа [30,6 K], добавлен 05.11.2010

  • Утворення в просвіті судин або порожнині серця згустку крові. Тромбоз судин основи мозку. Утворення первинної тромбоцитарної бляшки. Агглютинація і дегрануляція тромбоцитів. Зміни судинної стінки. Зміни системи гемостазу крові. Зміни густоти крові.

    презентация [6,3 M], добавлен 03.05.2015

  • Використання методу пульсоксиметрії як вимірювання поглинання світла певної довжини хвилі гемоглобіном крові для визначення трьох основних діагностичних параметрів: ступеню насичення гемоглобіну крові киснем, частоти пульсу та його "об'ємної" амплітуди.

    реферат [81,2 K], добавлен 09.01.2012

  • Предмет клінічної біохімії. Основні об'єкти клініко-біохімічних досліджень. Особливості взяття крові для аналізу. Принципи, які необхідно враховувати для правильного трактування результатів біохімічних аналізів. Вплив положення тіла на показники крові.

    презентация [179,6 K], добавлен 10.04.2014

  • Вивчення функціонального стану мікроциркуляції крові за допомогою методу лазерної допплерівської флоуметрії. Виявлення залежності особливостей мікроциркуляції крові від індивідуально-типологічних особливостей вищої нервової діяльності студентів.

    статья [337,9 K], добавлен 21.09.2017

  • Розробка новітніх методик корекції гіпоксії у хворих з синдромом гострого пошкодження легенів при критичних станах з позицій інтегративної медицини. Ефективність малопоточної мембранної оксигенації крові, протекторний вплив її на легеневу тканину.

    автореферат [52,1 K], добавлен 24.03.2009

  • Поняття травми, принципи класифікації та види пошкоджень. Дістрофія та атрофія. Поняття та чинники некрозу тканин. Хвороби системи крові, порушення обміну циркулюючої крові. Характеристика хвороб системи виділення, порушення функції та хвороби нирок.

    реферат [19,3 K], добавлен 27.01.2009

  • Класифікація захворювань з генетичної точки зору. Аналіз теорії про плейотропність генів. Закономірності успадкування Менделя. Виявлення взаємозв’язку між різними групами крові та гонорейними інфекціями. Оцінка нейроінфекцій серед чоловіків та жінок.

    статья [22,0 K], добавлен 17.08.2017

  • Підвищений рівень гомоцистеїну в плазмі крові, гіпергомоцистеїнемія, є незалежним фактором ризику прискореного розвитку серцево-судинної патології. Вітамінно-мікроелементниі комплекси як гіпогомоцистеїнемічні засоби. Лікувальна гіпогомоцистеїнемічна дія.

    автореферат [164,8 K], добавлен 09.03.2009

  • Кореляційний аналіз показників лейкограми крові жінок з фізіологічним перебігом вагітності. Лабораторні показники вмісту еритроцитів та гемоглобіну, кількості формених елементів у сечі жінок при ускладненні вагітності різних строків пієлонефритом.

    дипломная работа [1,1 M], добавлен 13.10.2015

  • Внутрішня будова та кровообіг в печінці, її основні функції. Групи захворювань печінки. Етіологічний чинник розвитку цирозу, клінічна картина. Дослідження біохімічних показників крові при різних патологічних станах печінки в стадії декомпенсації.

    дипломная работа [691,7 K], добавлен 10.12.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.