Лікування в стаціонарі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Лікування в стаціонарі

Лікуванню в стаціонарі підлягають хворі на гостру пневмонію діти:

- віком до 3 років;

- з ускладненим перебігом захворювання;

- при наявності дихальної недостатності 2-3-го ступенів і нестабільній гемодинаміці;

- діти з гіпотрофією;

- діти з вродженими вадами розвитку серцево-судинної системи, аномаліями розвитку трахеобронхіальної системи та легень;

- з несприятливим преморбідним фоном;

- з наявністю супутніх хронічних захворювань;

- за несприятливих соціально-побутових умов.

Діти з деструктивною пневмонією, плевритом потребують переведення до хірургічного відділення. Показанням до термінового переведення є виникнення пневмотораксу та піопневмотораксу.

Лікуванню в домашніх умовах підлягають діти, хворі на гостру пневмонію:

- віком понад 3 роки;

- при легкому неускладненому перебігу захворювання;

- при відсутності токсикозу;

- при відсутності дихальної та серцево-судинної недостатності або тяжких порушень в інших органах і системах організму;

- при достатньому рівні загальної та санітарної культури членів родини.

Лікар щодня відвідує хворого вдома до стійкого поліпшення загального стану дитини, потім через 1-2 дні до повного видужання.

Режим у дитини має бути постільним протягом усього періоду гарячки, з достатньою аерацією приміщення. Після нормалізації температури режим розширюють, і за 3-4 дні можна починати прогулянки, поступово збільшуючи їх тривалість, що залежить від періоду року та самопочуття дитини.

Положення хворого в ліжку підвищене. Необхідним є забезпечення дитині адекватного носового дихання.

Харчування в гострому періоді хвороби потрібно надавати згідно з вимогами хворої дитини, потрібна механічно та хімічно щадна їжа. Кількість рідини збільшують порівняно з віковими нормами (морси, соки, чай із лимоном, компот із сухих фруктів). Їжа повинна відповідати віку дитини, бути повноцінною, легкозасвоюваною, збагаченою вітамінами.

Етіотропну терапію хворим на пневмонію проводять з урахуванням можливих збудників захворювання, з огляду на вік, походження пневмонії, клінічну картину.

Препаратом вибору для лікування нетяжких позалікарняних пневмоній залишається амоксицилін, якщо дитина протягом останніх 3 місяців отримувала антибактеріальну терапію - амоксицилін + клавуланат. Багатоцентрове дослідження з вивчення резистентних форм пневмококу, гемофільної палички та в-гемолітичного стрептококу гр. А - ПеГАС-І, - II, - III (1999-2009) показало, що найбільш ймовірні збудники позалікарняної пневмонії - S.pneumoniae і Н. influenza зберігають високу чутливість до амінопеніцилінів. Препаратами альтернативної групи є цефалоспорини II покоління (цефуроксиму аксетил) або макроліди. У даний час 14-, 15- і 16-членні макроліди зберігають високу активність щодо S.pneumoniae (у дослідженні ПеГАС рівень резистентних форм пневмококу до азитроміцину, кларитроміцину не перевищував 8,2%). Призначення антибактеріальної терапії практично завжди проводять емпірично. Перш ніж призначити антибактеріальний препарат, необхідно визначити наявність алергічних реакцій у дитини та близьких родичів на медикаменти, харчові продукти. Для стартової емпіричної терапії рекомендуються захищені пеніциліни, цефалоспорини II покоління. Альтернативними антибіотиками є цефалоспорини III або IV покоління. Цефтріаксон і цефотаксим (цефалоспорини III покоління) зберігають високу активність відносно пневмококів і гемофільної палички - резистентні форми не перевищують 2%. Що стосується цефіксиму, то спостерігається висока активність проти пневмококу - резистентні форми не перевищують 6,8%, проте даний антибіотик поступається за активністю амоксициліну та цефтріаксону. Рекомендовані дози, режими введення представлено в табл. 4.9.

При тяжкому перебігу пневмонії доцільним є проведення комбінованої антибіотикотерапії, тобто одночасне застосування двох або декількох антибактеріальних препаратів, що дає кращі результати, ніж монотерапія. Необхідно враховувати сумісність антибактеріальних препаратів за їх комбінованого застосування.

Парентеральне введення лікарських препаратів слід продовжувати принаймні протягом 2-3 днів після отримання ефекту, потім переходити на пероральне введення препарату (ступінчаста терапія). У разі неускладненої пневмонії можна застосовувати перо - ральні засоби з перших днів хвороби.

Призначення протигрибкових і біопрепаратів під час коротких курсів антибіотиків вузького спектра має обмеження в дітей 1-го місяця життя та хворих із імуносупресією.

Дозування антимікробних препаратів у дітей віком від 1 місяцядо 12 років (Андреева І.В., Беденков А.В., Веселов А.В. та ін., 2009)

терапія стаціонар пневмонія

Критерії визнання повного ефекту від антибіотикотерапії: зниження температури тіла до рівня нижче 38°С за 24-48 год при неускладненій і за 2-4 доби при ускладненій пневмонії з покращенням загального стану хворого (відновлення апетиту, зменшення задишки), нормалізація лабораторних показників крові. При такій ситуації антибіотик не міняють, а парентеральне введення препарату замінюють на пероральний прийом.

Частковий ефект - збереження лихоманки довше вказаних строків при клінічному покращенні та відсутності негативної рентгенологічної динаміки; змінювати антибіотик не потрібно.

Відсутність ефекту - збереження лихоманки при погіршенні загального стану, зростання патологічних змін у легенях при об'єктивному обстеженні та при рентгенографії легень (поява нових вогнищ інфільтрації, їх злиття, виникнення плеврально-легеневих ускладнень). Потрібно здійснити заміну антибіотика. Це бажано зробити з урахуванням результатів бактеріологічного дослідження мокротиння.

Показанням до застосування інших антибіотиків є відсутність клінічного ефекту від препарату першого вибору протягом 48-72 годин при неускладненій і 36-48 годин - при ускладненій пневмонії, а також розвиток небажаних медикаментозних реакцій.

У більшості випадків тривалість лікування коливається в межах від 7 до 14 діб.

Критеріями для відміни антибіотиків, окрім позитивної клінічної динаміки, є тенденція до нормалізації рентгенологічної картини, показників крові. Лікування ускладненої пневмонії є тривалим (у разі абсцедування - 42-56 діб).

За необхідності застосовують противірусні препарати (таміфлю, рибавірин, лаферон, віферон, анаферон, гропринозин, аміксин, арбідол, амізон, протигрипозний імуноглобулін). При вірусних пневмоніях на перший план виходить посиндромна терапія.

Для покращання мукоциліарного кліренсу трахеобронхіального дерева показані відхаркувальні препарати та протикашльові засоби, що призначають при тривалому сухому непродуктивному кашлі:

1. Препарати, що стимулюють відкашлювання (секретомоторні, ре гідранти):

а) рефлекторної дії, що базуються на гастропульмональному рефлексі: рослинного походження (коріння алтею, трава багна, кореневище оману, листя мати-й-мачухи та ін.);

б) препарати резорбтивної дії, що всмоктуються в кров, виділяються із секретом бронхів, розріджуючи мокротиння (калію йодид, натрію гідрокарбонат, ефірні масла тощо).

II. Препарати, що розріджують бронхіальний секрет (бронхосе - кретолітичні, муколітичні):

а) протеолітичні ферменти - трипсин, хімотрипсин;

б) синтетичні муколітики - амброксолу гідрохлорид, ацетил - цистеїн, карбоцистеїн.

III. Протикашльові препарати - пакселадин, глаувент, тусин, кодтерпін.

Муколітичні лікарські засоби, що найчастіше застосовуються в педіатричній практиці, представлені в табл. 4.10.

Антигістамінні препарати призначають в окремих випадках із вираженим ексудативним компонентом, оскільки вони мають «висушуючу» дію на слизову бронхів, підсилюють непродуктивний кашель, небезпечні в разі наявності і без того в'язкого характеру секрету.

Як жарознижувальні засоби в дітей використовують парацетамол (10-15 мг/кг внутрішньо чи у свічах ректально 15-20 мг/кг разово; в/в (інфулган) по 15 мг/кг парацетамолу на введення з тривалістю інфузії 15 хвилин) або ібупрофен внутрішньо в разовій дозі 5-10 мг/кг. Призначення анальгіну небажане у зв'язку з його гепатотоксичною дією та побічними ефектами (алергічні реакції, синдром Стивенса-Джонсона, Лайелла, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, бронхоспазм).

Характеристика муколітичних препаратів

Лікувальна фізкультура починається відразу ж після нормалізації температури чи зниження її до субфебрильної, виходу дитини зі стану токсикозу і включає в себе призначення дихальної гімнастики та спеціального масажу грудної клітки (вібромасаж).

Доцільним є проведення тепловологих інгаляцій, інгаляцій із муколітиками, відвару трав, фізіологічного розчину або інгаляцій ефірних олій за допомогою професійного ультразвукового інгалятора.

Загальнозміцнююча терапія спрямована на підвищення захисних сил організму в періоді поліпшення та видужання, зменшує можливість виникнення ускладнень пневмоній. З урахуванням цього кожній дитині (особливо раннього віку) після закінчення гострого періоду повинен бути призначений курс адаптогенів у комплексі з полівітамінами.

При застосуванні антибіотиків (особливо широкого спектра дії) обов'язковим є призначення вітамінів С, А, Е, групи В перорально. Після закінчення курсу антибіотиків призначають пробіотики в разі виникнення розладу шлунково-кишкового тракту та наявності дисбіозу.

Прогноз при гострій пневмонії у випадку відсутності ускладнень супутніх захворювань сприятливий. При сприятливому перебігу захворювання розсмоктування пневмонічного вогнища завершується за період 3-4 тижня. При затяжному перебігу пневмонії з неповним розсмоктуванням можливе утворення вогнища пневмосклерозу та перехід до хронізації.

Виписка хворого в дитячий заклад можлива при легкому перебігу захворювання не раніше 3-4 тижнів від початку захворювання при стійкій клінічній картині одужання, нормалізації даних лабораторного та рентгенологічного дослідження.

Усі діти, які перенесли крупозну пневмонію, повинні спостерігатися в амбулаторних умовах у кабінеті відновлювального лікування поліклініки: упродовж 3 місяців - діти віком до 3 років і 2 місяців - діти старше трьох років. У кабінеті відновлювального лікування проводяться лікувальна фізкультура та масаж грудної клітки, апаратна фізіотерапія, аерозольна терапія, вітамінотерапія.

Размещено на Allbest.ru