Класифікація діагностичних моделей
Діагностика як розділ медицини, що вивчає методи й принципи встановлення діагнозу. Типи діагностичних моделей. Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками. Діагностика рівня здоров'я за прямими показниками та резервами біоенергетики.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.07.2017 |
| Размер файла | 137,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
11
Размещено на http://www.allbest.ru/
Класифікація діагностичних моделей
Діагностика - розділ медицини, що вивчає методи та принципи встановлення діагнозу (діагноз - розпізнання). Це особливий вид лікарської діяльності, що має багато схожого з науковим пізнанням. Лікар є суб'єктом, а хворий - об'єктом пізнання.
Під час дослідження хворого лікар будує модель хвороби, яку зіставляє з еталоном - нозологічною формою, описаною мовою сучасної науки. Більш конкретний зміст поняття діагноз - це короткий лікарський висновок про суть хвороби та стан хворого, а висновок може бути у двох формах "здоровий" або "хворий". Вважається, що коли у людини не виявлено прояву патології, то вона є "здоровою", а якщо є відхилення та зміни від фізіологічної норми, то вона "хвора". Але такий підхід є досить умовним, тому що у людини може бути принаймні чотири стани:
1) оптимальна стійкість до дії патогенних факторів, коли хороша фізична, психічна та соціальна адаптованість;
2) передхвороба, коли можливий розвиток патологічного процесу без зміни сили дії патогенного фактора, внаслідок зниження резистентності;
3) стан, який характеризується наявністю патологічного процесу без специфічних симптомів хвороби;
4) хвороба, тобто такий прояв патологічного процесу, який позначається на соціальному статусі хворого.
У зв'язку з цим валеологія розглядає три типи діагностичних моделей:
1. Нозологічна діагностика.
2. Донозологічна діагностика за функціональними показниками.
3. Діагностика здоров'я за прямими показниками. Вибір моделі залежить від мети діагностики, тобто стан одного й того ж пацієнта може бути описаний різними моделями. При цьому головним буде не симптоматика, а інтерпретація та інтеграція при остаточному формулюванні діагнозу. З позиції валеології діагноз - це логічна формула, в якій відображено стан індивіда, виражений у поняттях сучасної медичної науки.
Донозологічна діагностика здоров'я за функціональними показниками
Ця діагностика ґрунтується на тому, що перехід від стану здоров 'я до хвороби проходить через ряд послідовних стадій, протягом яких організм пристосовується до нових умов існування, змінюючи рівень функціонування та напруги регуляторних механізмів. Вони можуть характеризуватись як:
1) нормальні адаптаційні реакції;
2) напруга механізмів адаптації (короткочасна, або нестійка адаптація);
3) перенапруга та розлад у роботі механізмів адаптації.
У разі довготривалої адаптації зростає кількість мітохондрій, збільшується синтез макроергів, тобто основним шляхом адаптації є зміна енергетичного обміну. Саме нестача енергії визначає регуляторні, метаболічні та структурні зміни. Починають працювати механізми компенсації, які є, по суті, маркерами передхвороби, потім настає фаза зворотних змін, а лише після неї виникають морфологічні ушкодження структур.
Охарактеризувати стадію адаптації людини можна за трьома параметрами:
1) рівнем функціонування системи;
2) ступенем напруги регуляторних механізмів;
3) розмірами функціональних резервів.
Найбільш доступним методом оцінки рівня функціонування системи є аналіз серцевого циклу, тому що середнє значення тривалості серцевого циклу обернено пропорційне частоті пульсу (за P. M. Баевським, 1979).
На підставі математичного аналізу серцевого циклу розраховують індекс напруги (ГН). Після реєстрації не менше 100 електрокардіограм визначають такі показники:
мода (МО) - найбільш частий прояв тривалих інтервалів R-R;
амплітуда моди (AMO) - частка (у % відношенні) моди до всіх зареєстрованих кардіоінтервалів;
АХ - розкидання інтервалів R-R (коефіцієнт варіації)
Індекс напруги розраховується за формулою:
Централізація нейрогуморального управління роботою серця сприяє кращій адаптації та підвищенню індексу напруги, а децентралізація, навпаки, призводить до їх зниження. Збільшення ІН понад 200 ум. од. вказує на розвиток напруги механізмів регуляції, а понад 500 ум. од. - на стан перенапруги.
Другий метод донозологічної діагностики досить простий і може бути запропонований для масових досліджень. При цьому розраховують адаптаційний потенціал (АП) системи у балах за формулою:
Адаптаційний потенціал оцінюється за такими значеннями:
задовільний (до 2,1);
напружений (2,11-3, 20);
незадовільний (3,21-4,30);
перенапруга та розлад адаптації (понад 4,30). Указаними методами донозологічної діагностики
можна швидко і без великих витрат виявити людей, яким терміново потрібно провести оздоровчі заходи, хоча не завжди проби дають чіткий результат. Наприклад, у людини, яка має хронічне запалення легень, може бути кількість балів, що відповідає стану задовільної адаптації, хоч рівень здоров'я у цієї людини досить низький.
Діагностика рівня здоров'я за прямими показниками
Цей тип моделі має два різновиди - діагностика за визначенням біологічного віку або за резервами біоенергетики.
Діагностика рівня здоров'я за визначенням біологічного віку, тобто за швидкістю старіння організму.
Специфіку старіння визначають або за співпаданням біологічного віку з календарним, або за його руйнівною силою.
Абсолютною мірою життєдіяльності організму (кількості здоров'я) є тривалість життя. Біологічний вік (БВ) визначають за різними тестами:
1) розрахунком дійсного значення БВ із використанням клініко-фізіологічних показників;
2) розрахунком необхідного значення БВ за календарним віком;
3) за співвідношенням дійсного та календарного віку. Отримані результати є відносними, тому що також
потрібно знати середню величину ступеня старіння в певному календарному віці для конкретної популяції. Ґрунтуючись на цих результатах, можна поділити осіб одного календарного віку (КВ) на групи, залежно від ступеня "вікового руйнування" та за "запасом здоров'я".
|
І рівень |
від - 15 до - 9 років |
|
|
ІІ рівень |
від - 8,9 до - 3 років |
|
|
III рівень |
від - 2,9 до +2,9 років |
|
|
IV рівень |
від +3 до +8,9 років |
|
|
V рівень |
від +9 до +15 років |
І рівень відповідає дуже повільному, а V різко прискореному старінню, III рівень свідчить про відповідність біологічного віку людини її календарному віку.
Розроблено чотири варіанти методик із визначення біологічного віку. Два варіанти дуже складні, в них використовується сучасна апаратура. Третій варіант спирається на загальнодоступні показники та вимір життєвої ємності легень, а в четвертому варіанті не потрібні спеціальні дослідження. Для визначення біологічного віку за четвертим варіантом запропонована така формула:
де Мт - маса тіла, кг; СОЗ - самооцінка здоров'я за питаннями, бали; СБ - статичне балансування із закритими очима на лівій нозі без взуття, с.
За допомогою наведених формул вираховують біологічний вік, а щоб визначити, наскільки він відповідає календарному, слід зіставити їх індивідуальні величини. Величина належного БВ (НБВ) визначається за формулами:
НБВ = 0,629 KB + 18,6 - для чоловіків; НБВ = 0,581 - KB + 17,3 - для жінок.
Діагностика рівня здоров'я за резервами біоенергетики
Здоров'я - це абстрактно логічна категорія. Найбільш удалим визначенням здоров'я, відображенням його суті є життєздатність організму. Це його властивість жити в змінених умовах існування, протистояти дії патогенних факторів, компенсувати втрату функції, а також здатність на високому рівні виконувати свої біологічні та соціальні функції.
Згідно з методологічною спрямованістю всі сучасні концепції розвитку життя належать до трьох основних типів - субстратні, інформаційні та енергетичні. Найбільш розвинутою є субстратна концепція (починаючи з Ламарка - морфологія організмів, а в подальшому - різні рівні біології).
Дякуючи кібернетиці та інформатиці, швидко розвивається інформаційна концепція.
Виділяють два енергетичні напрямки еволюції живих організмів або розвитку життя - екстенсивний та інтенсивний. Перший базується на збільшенні запасів енергії в організмі, а другий на покращанні ефективності її використання. Зокрема, підвищення дихальної функції є однією з головних еволюційних змін.
Прогресивна еволюція біосистем пов'язана з підсиленням інтенсивності дихання і внутрішньоклітинного утворення енергії. Біологічне значення цього феномена полягає в тому, що підвищенням потужності внутрішньоклітинного утворення енергії забезпечується прояв усіх функцій на більш високому рівні, в тому числі й адаптація.
Як зазначив В.І. Вернадський, завжди існують суттєві матеріально-енергетичні відмінності між живим і неживим (кісним) тілом. Жива речовина у складі біосфери має відносно незначну частину, але енергетично вона виступає в ній на перше місце.
Положення про джерела та характер енергії, які забезпечують функціонування живих систем, про застосування щодо них другого закону термодинаміки сформулював Е.С. Бауер у вигляді принципу "стійкої нерівно-ваги". Саме безперервна нерівновага відрізняє живе від неживого. Виходячи з цього, Е.С. Бауер сформулював основний закон біології: "лише всі живі системи ніколи не перебувають у стані рівноваги та виконують за рахунок своєї вільної енергії постійну роботу супроти рівноваги, яка вимагається законами фізики та хімії. "
Неживі системи інколи також проявляють ознаки нерівноваги. Проте причиною такої нерівноваги у них є дія зовнішнього середовища, як правило, спрямована на руйнування системи (наприклад, діючий вулкан).
У живих системах нерівновага пов'язана з їх внутрішньою енергією. Це не означає, що живій системі непотрібна енергія зовнішня. Але зовнішня енергія, що надходить із їжею, трансформується в специфічну енергію хімічних сполук, акумулюється в макроергах, здатна використовуватись організмом для роботи, забезпечуючи неврівноважений стан. Здатність накопичувати енергію в АТФ та інших макроергах є універсальною енергетичною функцією всього живого.
Саме ця функція забезпечує неврівноважений стан біосистеми - життя, а її кількісна характеристика може бути основою для оцінки життєздатності (здоров'я) кожної людини.
Чим доступнішими для використання є резерви біоенергетики, тим більша життєздатність організму, тому що життя підтримується витратою енергії на роботу клітин, їхніх насосів, на різноманітні процеси всмоктування, виділення і внутрішньоклітинного обміну, синтез білків тощо. При цьому виявляється одна важлива закономірність: чим більше мітохондрій, тим більший діапазон зовнішніх впливів здатна витримати клітина, не змінюючи своєї структури.
Здатність мобілізувати ресурси органів, систем, усього організму - перша умова швидкого пристосування організму до зміни умов існування.
Щохвилини в окислювальних процесах усіх клітин тіла людини з молекул поживних речовин через ферменти дегідрогенази та цитохроми на кисень (при його середньому споживанні) переходить 2,86-1022 електронів, а при фізичних навантаженнях у 15-20 разів більше. Чим більше утворюється енергії за одиницю часу, тим ефективніше людина може проявляти свої біологічні та соціальні функції.
діагностична модель біоенергетика діагноз
Перетворення енергії в організмі відбувається анаеробним та аеробним шляхами. При гліколізі з 1 молю глюкози (180 г) продукується 2 молі АТФ, що зберігає майже 42 кДж енергії, а коефіцієнт корисної дії становить 36%.
При аеробному окисненні з 1 моля глюкози утворюється 38 молів АТФ, акумулюється 1591 кДж при коефіцієнті корисної дії 55%.
Таким чином, проблема визначення життєздатності, а іншими словами рівня соматичного здоров'я, наштовхується на проблему оцінки потужності та ефективності аеробного утворення енергії, тобто з використанням кисню.
З фізіологічної точки зору цей показник інтегрально характеризує стан дихальної, серцево-судинної та інших систем, а з біологічної - стійкість (життєздатність) неврівноваженої системи, якою є живий організм.
Вважають, що розвиток, ріст і старіння організму - це процес наближення до кінцевого стаціонарного стану, що супроводжується зменшенням інтенсивності теплопродукції.
Швидкість "старіння" найбільша на ранніх стадіях розвитку, а найменша - на кінцевих етапах онтогенезу. Починаючи з віку 25 років у людини відносне зменшення теплопродукції складає 3-7,5% за кожні 10 років життя. В основі цього лежить зменшення активності ферментів, кількості мітохондрій тощо.
Згідно з даними ООН, кожного місяця 1 млн. жителів Землі переходить межу 60-літнього віку, а понад 100 тис. - межу 80 років, і ці показники постійно зростають. У зв'язку з цим багато держав змушені орієнтуватися у своїх планах розвитку на людей більш зрілого віку, тому що процес старіння людей вимагає змін у стилі життя окремої людини, сім'ї, держави.
Виявлена динаміка рівня здоров'я, визначеного за системою експрес-оцінки. Помітно, по-перше, закономірне падіння рівня соматичного здоров'я з віком і, по-друге, вихід середньої оцінки рівня здоров'я за межі "безпечної зони" (12 балів) після межі 40 років життя (табл.1).
Таблиця 1. Динаміка рівня соматичного здоров'я (експрес-оцінка, бали)
|
Вік, роки |
Рівень здоров'я |
||||||
|
Чоловіки |
Жінки |
||||||
|
Макс. |
Мін. |
Серед. |
Макс. |
Мін. |
Серед. |
||
|
20-30 |
15 |
10 |
12,5 |
14 |
8 |
11,0 |
|
|
31-40 |
15 |
4 |
9,5 |
10 |
5 |
7,5 |
|
|
41-50 |
14 |
4 |
8,0 |
7 |
3 |
5,0 |
|
|
51-60 |
10 |
3 |
6,5 |
7 |
3 |
5,0 |
|
|
61-70 |
7 |
3 |
5,0 |
5 |
2 |
3,5 |
|
|
71-80 |
2 |
3 |
2,5 |
2 |
2 |
2,0 |
Зовнішня енергія, яка надходить до організму з продуктами, трансформується у специфічну енергію хімічних сполук, акумулюється й здатна використовуватись для життєдіяльності. Ця специфічна енергія характерна лише живим системам, вона являє собою енергію фосфорних зв'язків. Здатність накопичувати енергію в макроергічних зв'язках є універсальною функцією всього організму в цілому.
Саме ця функція забезпечує неврівноважений стан біосистеми - життя, а її кількісна характеристика може служити основою для оцінки життєдіяльності конкретного організму (Апанасенко Л. Г.)
Таким чином, основною умовою існування всього живого на Землі є можливість поглинати енергію з навколишнього середовища, акумулювати її і використовувати в процесі життєдіяльності. При цьому виявляють важливу закономірність - чим потужніший апарат мітохондрій (енергетичних станцій), тим більший діапазон зовнішніх впливів клітина здатна витримати й відновити свою структуру. На рівні органа існує така ж закономірність, чим менший резерв енергії, тим швидше та сильніше проявляється у вигляді порушення гомеостазу наслідок впливу на орган будь-якого ушкоджувального фактора.
Головним механізмом накопичення енергії є біологічне аеробне окиснення.
Визначення потужності аеробного утворення енергії, тобто максимального споживання кисню (МСК) проводиться за допомогою прямих і непрямих методів.
При прямому визначенні МСК людині задається фізичне навантаження "до відмови" та визначається об'єм спожитого кисню. При непрямих методах визначення МСК проводиться на підставі розрахунків, які базуються на даних споживання кисню при певних фізичних навантаженнях, наприклад, після бігу протягом 12 хвилин. Кореляція між виконаною роботою (отриманим результатом) і МСК складає 0,897 (табл.2).
Таблиця 2. Кореляція між результатами бігу та величиною МСК (за К. Купером, 1972)
|
Подолана за 12 хв. відстань, км |
Максимальне споживання кисню, мл/хв. /кг |
|
|
до 1,6 |
до 25,0 |
|
|
1,6-2 |
25,0-33,7 |
|
|
2,01-2,4 |
33,8-42,5 |
|
|
2,41-2,8 |
42,6-51,5 |
|
|
понад 2,8 |
понад 51,6 |
Доведено, що МСК - це показник, який характеризує стійкість організму до дії різноманітних екстремальних факторів, від гіпоксії та крововтрати до впливу радіаційного випромінювання. Установлено також оптимальне значення рівню аеробної здатності, нижче нього зростає ризик смерті. Воно становить 9 метаболічних одиниць для жінок і 10 - для чоловіків.
Разом з тим слід пам'ятати, що використання методу фізичних навантажень "до відмови", а також тест Купера є небезпечними для людей з прихованими формами серцево-судинних захворювань.
Таким чином, контроль за енергетичним потенціалом дозволяє прогнозувати стан здоров'я. При цьому певний рівень утворення енергії може бути критерієм адекватності адаптаційних можливостей людини, порогом, за яким можуть розвинутись деструктивні процеси в організмі з відповідними наслідками.
Питання для самооцінки здоров'я.
1. Чи турбує вас головний біль?
2. Чи легко Ви просинаєтесь від будь-якого шуму?
3. Чи турбує Вас біль у ділянці серця?
4. Чи погіршився Ваш зір?
5. Чи погіршився Ваш слух?
6. Ви п'єте лише кип'ячену воду?
7. Чи пропонують Вам місце у міському транспорті?
8. Чи турбує Вас біль у суглобах?
9. Чи впливає на Вас переміна погоди?
10. Чи буває у Вас утрата сну?
11. Чи турбує Вас стул?
12. Чи турбує Вас біль у ділянці печінки?
13. Чи буває у Вас запаморочення?
14. Чи стало Вам зосереджуватись важче, ніж раніше?
15. Чи турбує Вас послаблення пам'яті?
16. Чи відчуваєте Ви у різних місцях тіла пекучість, поколювання, "повзання мурашок"?
17. Чи турбує Вас шум або дзвін у вухах?
18. Чи носите Ви валідол, нітрогліцерин тощо?
19. Чи бувають у Вас набряки на ногах?
20. Чи змушені Ви відмовлятись від деяких справ?
21. Чи маєте Ви задишку під час швидкої ходьби?
22. Чи турбує Вас біль у ділянці попереку?
23. Чи використовуєте Ви для лікування мінеральну воду?
24. Чи можете Ви сказати, що Ви стали плаксивим?
25. Чи ходите Ви на пляж?
26. Чи вважаєте Ви, що ваша працездатність залишилась такою ж, як раніше?
27. Чи часто Ви відчуваєте радість, збудження?
28. Як Ви оцінюєте стан свого здоров'я?
Якщо відповідь - добрий, задовільний, поганий і дуже поганий, то до всіх 28 запитань додайте 1.
При ідеальному стані оцінка буде "0" і "28" при поганому самопочутті.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Діагностика медулобластом мозочка шляхом конкретизації диференціально-діагностичних критеріїв та встановлення прогностично-вагомих клініко-морфологічних ознак. Топографо-анатомічні особливості росту медулобластом мозочка та їх вплив на захворювання.
автореферат [51,7 K], добавлен 24.03.2009Ефективність лікування тварин, хворих на мастит. Діагностика та експрес-методи виявлення субклінічних маститів. Лабораторна діагностика субклінічних маститів. Проба відстоювання за В.І. Мутовіним. Диференційна діагностика клінічних форм маститу.
методичка [19,5 K], добавлен 05.05.2009Фактори ризику формування та прогресування стоматологічних захворювань у дітей, які потребують ортодонтичного лікування в залежності від стану загальносоматичного здоров’я. Індивідуалізовані комплекси профілактичних заходів та комп’ютерна діагностика.
автореферат [37,8 K], добавлен 10.04.2009Мета соціальної медицини та організації охорони здоров'я. Дослідження місця соціальної медицини в системі соціального управління. Вивчення стану здоров'я населення та процесів його відтворення. Аналіз схеми впливу на здоров'я населення факторів ризику.
реферат [29,1 K], добавлен 19.11.2014Класифікація та характерні риси невідкладних станів у пульмонології, їх діагностика та перша допомога. Диференціальна діагностика легеневих захворювань, етапи та методи досліджень. Форми та симтоматика туберкульозу, проблема його розповсюдження.
реферат [28,7 K], добавлен 03.09.2009Анамнез про хворобу тварини. Найважливіші показники стану здоров’я собаки. Кон’юнктиви і видимі слизові оболонки. Шерстний, волосяний покрив, шкіра, лімфатичні вузли. Скелетно-м’язова система. Класифікація цукрового діабету, причини, методи лікування.
курсовая работа [33,3 K], добавлен 02.06.2014Питання епідеміології, патогенезу, апріорної діагностики гістоструктурних форм та відновленню репродуктивного здоров’я при доброякісних кістозних утвореннях яєчників. Теоретичне узагальнення даних епідеміологічних досліджень. Ендогенна інтоксикація.
автореферат [105,4 K], добавлен 12.03.2009Показники поширеності розсіяного склерозу, вивчення його етіології та виявлення авто-антитіл (абзимів), здатних каталізувати розщеплення ДНК. Визначення прогностичних критеріїв тяжкості й перебігу хвороби, розробка діагностичних підходів і тактики.
автореферат [39,8 K], добавлен 19.03.2009Виникнення генітальної герпетичної інфекції, симптоми та причини захворювання. Аналіз фармакологічної дії сучасного арсеналу лікарських препаратів протигерпетичної спрямованості. Підвищення рівня діагностики та ефективності лікування і профілактики.
автореферат [38,1 K], добавлен 12.03.2009Пухлини нирки. Кісткові метастази. Рентгенологічні методи дослідження. Ультразвукова діагностика. Пухлини верхніх відділів сечових шляхів. Пухлини сечового міхура, сечовипускного каналу. Рак передміхурової залози. Пухлини статевого члена, яєчка.
реферат [49,9 K], добавлен 06.12.2008Попередні дані про коня: реєстрація, анамнез життя та хвороби. Аналіз загального стану тварини. Дослідження окремих органів і систем, лабораторні дані. Встановлення діагнозу колік, спричиненого гострим розширенням шлунка та метеоризмом кишечника.
курсовая работа [42,6 K], добавлен 03.06.2011Поняття раку піхви як злоякісного захворювання жіночої статевої сфери. Фактори патогенезу раку піхви. Середній вік хворих на плоскоклітинний рак вульви. Прихований перебіг захворювання, його основні симптоми. Стадіювання раку піхви, його діагностика.
презентация [4,5 M], добавлен 16.06.2016Історія відкриття збудника хронічного інфекційного захворювання лепри. Мікобактерія лепри - облігатний внутрішньоклітинний паразит тканинних макрофагів. Класифікація захворювання, його типи та стадії. Діагностика, методи лікування та прогноз на одужання.
презентация [26,4 M], добавлен 10.09.2015Вчення про здоров'я, його градації, критерії, групи. Самооцінка культури здоров'я. Визначення фізичного стану людини. Методика тестування і оцінки показників фізичних якостей і рухових здібностей. Потреба у складанні та положення про "Паспорту здоров'я"
курсовая работа [893,7 K], добавлен 26.09.2010Апендикс як імунологічний орган, його роль у мікрофлорі товстої кишки. Діагностика апендициту у дітей, у людей похилого віку, у вагітних. Специфіка діагностики хронічного апендициту. Клінічні показники осіб при надходженні і при виписці з лікарні.
курсовая работа [189,1 K], добавлен 02.05.2012Вивчення динаміки поширеності пірометри серед сук зони обслуговування приватної клініки ветеринарної медицини "Лідер" м. Харкова. Встановлення вікової, сезонної та породної залежності прояву пірометри. Ефективність використання методу УЗД при діагностиці.
дипломная работа [3,3 M], добавлен 19.08.2011Стан охорони здоров'я в Донбасі на 1920 рік, особливості формування медичних установ та шляхи вирішення їх проблем. Особливості розвитку робітничої медицини в Донбасі. Оцінка внеску держави та керівних органів у сферу охорони здоров'я на Донбасі.
автореферат [35,1 K], добавлен 10.04.2009Історія реформування системи охорони здоров’я. Формування державної політики і її роль в системі охорони здоров’я. Програми медичного реформування, іноземний досвід та рекомендації щодо охорони здоров’я для України з досвіду Словаччини та інших країн.
курсовая работа [57,1 K], добавлен 12.08.2010Етапи розвитку системи охорони здоров’я в Україні. Моделі фінансового забезпечення охорони здоров’я. Основні джерела фінансування. Динаміка змін фінансування видатків на охорону здоров’я в Україні за 2006-2011 рр. Структура видатків на охорону здоров’я.
презентация [1,1 M], добавлен 30.11.2015Дослідження провідної системи серця. Концепція застосування комплексу морфологічних, імуногістохімічних, імунологічних критеріїв для судово-медичної диференційної діагностики. Співвідношення кількості випадків смерті від ССЗ у залежності від статі.
автореферат [59,5 K], добавлен 11.04.2009
