Порядок проведення санітарно-епідеміологічних експертиз
Аналіз санітарно-гігієнічної експертизи, її етапи. Планова, позапланова експертиза та експертиза вітчизняних та імпортних товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації. Ветеринарний контроль харчових продуктів. Правила видачі ветеринарних документів.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | доклад |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 18.08.2017 |
| Размер файла | 37,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Порядок проведення санітарно-епідеміологічних експертиз
Санітарно-гігієнічна експертиза, як і товарна експертиза, складається з трьох етапів: підготовчого, основного і заключного.
Може проводитися планова, позапланова експертиза і експертиза вітчизняних та імпортних товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації.
Планова гігієнічна експертиза проводиться з метою контролю за якістю харчової продукції за органолептичними, фізико-хімічними і бактеріологічними показниками спеціалістами санітарно-епідеміологічних станцій за завданням вищих інстанцій або, як виняток, за проханням контролюючих організацій. Вона здійснюється у процесі попереджувального та поточного державного санітарного нагляду за календарним графіком роботи лікаря з гігієни харчування і лабораторії CEC на підприємствах агропромислового комплексу, а також на підприємствах громадського харчування і торгівлі. З цією метою на цих об'єктах спеціально відбираються зразки продукції для їх лабораторного аналізу.
Основним завданням планової гігієнічної експертизи є контроль за дотриманням санітарних норм та правил під час виготовлення, зберігання, транспортування та реалізації харчових продуктів (особливо швидкопсувних) і готової їжі; за використанням нових матеріалів для виробів, тари, упаковки та обладнання, яке щільно прилягає до харчових продуктів; за дотриманням норм в їжі залишкової кількості пестицидів, солей важких металів, антибіотиків, шкідливих домішок, харчових добавок (консервантів, барвників, ароматизаторів) тощо.
Планова експертиза передбачає також контроль за випуском нових видів харчових продуктів як з традиційної, так і з нетрадиційної сировини.
Позапланова гігієнічна експертиза здійснюється з метою контролю за харчовими продуктами, якість яких з гігієнічної точки зору викликає сумнів або видається небезпечною, проводиться працівниками CEC з власної ініціативи, а також за санітарно-епідеміологічними показниками або за зверненням різних відомств та організацій.
Позапланова гігієнічна експертиза здійснюється в режимі арбітражу, за дорученням вищих інстанцій санітарно-епідеміологічної служби, у разі виникнення суперечок між CEC і господарськими організаціями з питань, які мають гігієнічне і епідеміологічне значення. Вона також проводиться за дорученням керівних органів, за заявою контролюючих органів, за дорученням слідчих та судових органів у разі потреби звернення до компетенції санітарного лікаря, за письмовою заявою господарських організацій в складних випадках товарознавчої експертизи або у разі виникнення суперечок в оцінці якості продуктів за показниками, які мають гігієнічне значення.
Експертиза якості харчової сировини, що імпортується, і продуктів харчування, які підлягають обов'язковій сертифікації, здійснюється на договірних засадах експертами Бюро товарних експертиз Торгово-промислової палати і санітарно-епідеміологічної служби України.
Дозволена кількість сторонніх речовин і харчових домішок в продукції, що імпортується, визначається умовами контракту на придбання, укладеного з урахуванням прийнятих в Україні гігієнічних нормативів, вимог міжнародних стандартів, нормативів країн-експортерів, й вноситься у сертифікат якості, який супроводжує партію товару.
Державний санітарний нагляд і гігієнічна експертиза імпортної продукції здійснюються CEC в пунктах ввозу, базовими CEC та науково-дослідними інститутами.
Технологія проведення підготовчого етапу аналогічна етапу при проведенні товарної експертизи.
Основний етап санітарно-гігієнічної експертизи товарів включає:
* зовнішній огляд партії товарів;
* розкриття упакованих товарів;
* проведення органолептичних досліджень з відбором зразків відповідно до нормативної документації.
Про результати огляду партії товарів складається акт, в якому зазначаються:
* місце і час складання акта;
* ім'я, по батькові, прізвище експерта, інших осіб, які брали участь в експертизі;
* підстава для призначення санітарно-гігієнічної експертизи;
* загальні відомості про партію товару (походження, розміри партії, стан тари, наявність у супровідних документах дати відвантаження і прибуття партії тощо);
* результати огляду партії товарів (умови зберігання, кількість розпакованих місць, дані органолептичних досліджень товарів тощо);
* дані про відбір зразків для лабораторних досліджень;
* висновок про якість товару і умови його використання, якщо він може бути складений без лабораторних досліджень.
Лабораторні дослідження проводять акредитовані лабораторії.
Методи, які застосовуються при дослідженні зразків в лабораторіях санітарно-епідеміологічних станцій, визначаються завданням і характером досліджень.
При необхідності визначення відповідності якості товарів вимогам нормативної документації використовують стандартні методи дослідження.
Під час дослідження шкідливості і безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини, визначення санітарно-токсикологічних показників застосовують методики, затверджені МОЗ України.
Дослідження зразків продуктів на виявлення харчових отруєнь, визначення санітарно-епідеміологічних і токсикологічних показників відбувається відповідно до методик, затверджених МОЗ України.
Результати лабораторних досліджень фіксуються у протоколі за затвердженою формою. Протокол складається з трьох частин: описової, результативної, висновку.
Описова частина містить наступні дані:
- назва і час надходження зразка до лабораторії;
- вид і характер упакування;
- час, особа, яка провела відбір зразків, місце відбору зразків, маса або кількість екземплярів;
- опис органолептичних показників (докладно і чітко).
Результативна частина. В ній наводяться дані фізико-хімічних і
бактеріологічних досліджень. Результати підписують особи, які відповідають за проведення експерименту.
Висновок містить оцінку властивостей, якості досліджуваного зразка і придатності його для вживання на підставі результатів досліджень, наведених в результативній частині. Висновок підписує санітарний лікар.
Протокол аналізу є офіційним документом, який підтверджує доброякісність харчового продукту, його відповідність вимогам нормативної документації, містить дані про наявність або відсутність сторонніх включень, шкідливих речовин, бактеріального забруднення тощо.
Протокол є підставою для прийняття рішення санітарним лікарем, слідчим і судовими органами, арбітражем.
Право вирішення питань про якість партії товару, його придатності або непридатності для харчових цілей належить санітарному лікарю, який проводив експертизу, і головному лікарю санітарно-епідеміологічної станції, який виносить постанову.
Санітарно-гігієнічна експертиза харчових продуктів може визначити:
- придатність продукту для харчування людей без будь-яких обмежень, що оформляється актом експертизи або спеціальним документом-висновком;
- умовну придатність:
за умови дотримання встановлених вимог, наприклад, дотримання строку реалізації, умов теплової обробки, продажу тільки у відведених місцях і за певних умов, що оформляється відповідними документами;
- непридатність продукту для безпосереднього споживання, з встановленням можливості використання продукту як сировини для переробки на спеціально відведених підприємствах;
Після використання продукту як сировини для виробництва іншого продукту він подається на експертизу санітарному лікарю і в Управління у справах захисту прав споживачів для вирішення питання про придатність для харчування.
- безумовну непридатність продукту для харчування з визначенням його знищення або утилізації або за відповідним рішенням ветеринарної служби може бути отриманий дозвіл на використання продукту для годування худоби.
Згідно із Законом України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції" до неякісних та небезпечних відносяться продовольчі товари:
* які не відповідають вимогам нормативно-правових і нормативних документів щодо їх споживних властивостей;
* які не відповідають обов'язковим вимогам нормативно-правових і нормативних документів щодо їх безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля;
* яким з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисно надано певного зовнішнього вигляду або окремих властивостей певного виду, але які не можуть бути ідентифіковані як товари, за які вони видаються;
* під час маркування яких порушено встановлені законодавством вимоги щодо умов маркування та змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомлятися;
* строк придатності яких до споживання або використання закінчився;
* на які немає передбачених законодавством документів, що підтверджують їх якість та безпечність.
Для передавання товару керівник організації повинен подати санітарно-епідеміологічній станції офіційну довідку з визначенням дати, кількості товару; місця, куди його передали.
Висновок про знищення товару зберігають деякий час, за збереження його відповідає визначена особа. Посада, прізвище, ім'я, по батькові відповідальної особи; маса, розмір партії, кількість одиниць упакування, термін зберігання товару зазначаються в постанові або спеціальному документі.
Небезпечний товар з метою створення умов, які включають можливість для його використання, обробляють речовинами, що мають сильний запах: гасом, нафтою, фенолом, хлорним вапном або розчином барвника, який надає продукту нехарактерне забарвлення.
Інфіковані харчові продукти, небезпечні для населення, перед знищенням знезаражують (20%-ним розчином хлорного вапна, 2.5%-ним розчином сірчанокарболової суміші і однієї частини соляної кислоти, 3 частинами очищеної карболової кислоти, формаліном тощо). Про знищення партії продуктів складається акт.
Обов'язкова сертифікація вітчизняної і імпортної продукції проводиться згідно з переліком продукції, до якого входять продукти харчування, харчові добавки, харчова сировина. Результатом сертифікації є надання гігієнічного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи на вітчизняну (Додаток Г) і імпортну (Додаток Д) продукцію.
Гігієнічний висновок -- це офіційний документ, який засвідчує відповідність продукції санітарно-гігієнічним вимогам, нормам і правилам і є дозволом на виробництво і використання продукції в Україні. Гігієнічний висновок обов'язково додається до сертифіката.
Гігієнічний висновок затверджується Головним державним лікарем України та за його дорученням головними державними лікарями Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя, головним лікарем Українського центру державного санепіднагляду.
Для оформлення гігієнічного висновку на вітчизняну продукцію виготовлювач повинен надати для розгляду наступні матеріали:
* нормативний документ та Висновок державної санітарно-гігієнічної експертизи нормативної документації;
* акт територіальної державної санітарно-епідеміологічної служби про обстеження підприємства-виготовлювача, умов транспортування, зберігання, реалізації продукції, їх відповідності санітарно-гігієнічним вимогам;
* результати проведення досліджень продукції, виконаних атестованими установами і організаціями;
* всі наявні документи, які підтверджують, що продукція відповідає санітарним нормам і правилам.
При оформленні гігієнічного висновку на імпортну продукцію постачальник повинен подати контракт, сертифікат виготовлювача, країни-постачальника, результати державної санітарно-гігієнічної експертизи та протокол досліджень продукції, проведених в Україні.
Сертифікат країни-постачальника повинен бути поданий до державної санепідемслужби перед закупівлею сировини, продуктів, що імпортуються. У сертифікатах повинні міститися дані безпеки, гігієнічні показники, медико-біологічні властивості продовольчої сировини, харчових продуктів. Дані повинні відповідати санітарним нормам, що визначаються за санітарно-гігієнічними, санітарно-токсикологічними, санітарно-епідеміологічними показниками.
В разі відсутності сертифіката країни-постачальника на імпортну продовольчу сировину і харчові продукти, останні повинні пройти дослідження в акредитованих лабораторіях у визначеному порядку.
Термін дії гігієнічного висновку визначається залежно від призначення продукції, її обсягів та висновків санітарно-гігієнічної експертизи.
Ветеринарна експертиза -- це діяльність, спрямована на запобігання завезенню з товарами, сировиною та матеріалами в Україну особливо небезпечних хвороб тварин, а також хвороб, спільних для тварин і людей. Ветеринарна експертиза проводиться для сільськогосподарської сировини і харчових продуктів тваринного походження, метою якої є забезпечення безпеки споживачів шляхом попередження інфікування їх хворобами, загальними для людини і тварини. Ветеринарна експертиза проводиться регіональною службою державного ветеринарного контролю та ветеринарної медицини відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину". До завдань ветеринарної експертизи (її ще називають ветеринарно-санітарною), входить: своєчасне виявлення небезпечних інфекційних захворювань, які можуть передаватись від тварин; розробка та використання сучасних методів ветеринарної оцінки, підтвердження відповідності об'єктів ветеринарним вимогам. Ветеринарно-санітарна експертиза проводиться при наявності захворювань, загальних для людини і тварини (сибірська язва), і необхідності захисту населення; небезпеці їх широкого розповсюдження; появі нових захворювань ("коров'ячий сказ"); використанні засобів захисту тварин, гормональних препаратів для прискорення росту, що потребує контролю за їх використанням і вмістом залишкової кількості; необхідності забезпечення безпеки продуктів тваринного походження; охороні території України від появи захворювання тварин з інших держав, для чого створюються митні ветеринарні контрольні пункти.
Ветеринарна експертиза може проводитись самостійно або бути частиною комплексної товарознавчої експертизи.
Продукти тваринного походження повинні відповідати встановленим вимогам безпеки для людей і походити з території, благополучної в цьому відношенні.
При проведенні ветеринарної експертизи в повному обсязі ставиться клеймо і такий продукт може використовуватись для харчових цілей без обмежень. При необхідності проведення обеззараження ставиться ветеринарний штамп, який вказує порядок використання зараженого м'яса згідно з діючими нормами.
Експертиза може проводитись також до і після забою тварин, але це не дає права на реалізацію м'яса в повному обсязі.
Проводити ветеринарну експертизу мають право спеціалісти в галузі ветеринарії. Це працівники ветеринарних і ветеринарно-санітарних служб.
Державний ветеринарний контроль здійснюється органами управління, організаціями Державної ветеринарної служби і направлений на профілактику тварин і забезпечення безпеки у ветеринарному відношенні продуктів тваринного походження шляхом попередження, виявлення порушень ветеринарного законодавства. Відомчий ветеринарний нагляд здійснюється відповідними службами, які діють згідно з Положенням про ветеринарно-санітарний нагляд, розробленим у відповідності з ветеринарним законодавством.
За результатами ветеринарної експертизи оформляється ветеринарний сертифікат або свідоцтво (на ринках -- довідка), що може слугувати основою для прийняття рішення експертами при комплексній товарознавчій експертизі, а також для видачі сертифіката відповідності. Але ветеринарний сертифікат не може замінити сертифікат відповідності.
За порушення ветеринарного законодавства передбачена відповідальність згідно із законодавством України.
Ветеринарний контроль харчових продуктів. Правила видачі ветеринарних документів на вантажі, що підлягають обов'язковому ветеринарному контролю від 7 січня 1997 р. № 27 розроблені відповідно до Закону України "Про ветеринарну медицину" і є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями незалежно від відомчої підпорядкованості та форм власності, посадовими особами та громадянами.
З метою охорони території України від занесення з території інших держав або карантинної зони збудників карантинних хвороб тварин, птиці та з метою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, обов'язковому ветеринарному контролю підлягають перевезення тварин і птиці всіх видів, продуктів і сировини тваринного походження, риби, бджіл, шовкопрядів, кормів, кормових добавок, біопрепаратів, ветеринарних лікарських засобів, штамів мікробів, вірусів та грибів, токсинів тощо.
Ці вантажі супроводжуються ветеринарними документами (ветеринарними свідоцтвами, ветеринарними сертифікатами, довідками) встановленого зразка, що видаються установами ветеринарної медицини на місцях.
Ветеринарні свідоцтва чинні на території всієї країни і є разові. При експортуванні вантажів до інших країн на прикордонних пунктах державного ветеринарного контролю ветеринарні свідоцтва обмінюються на ветеринарні сертифікати.
Бланки ветеринарних свідоцтв та ветеринарних сертифікатів, а також заповнені їхні корінці підлягають зберіганню на рівні з документами суворого обліку.
Довідкою супроводжується перевезення тварин, транспортування продукції або сировини тваринного походження у межах адміністративного району. санітарний гігієнічний експертиза ветеринарний
Право видачі ветеринарних свідоцтв надається керівникам (начальникам, завідувачам), головним (провідним) лікарям ветеринарної медицини таких організаційних структур державної ветеринарної медицини:
- районних підприємств (лікарень) державної ветеринарної медицини, дільничних лікарень ветеринарної медицини, дільниць ветеринарної медицини;
- міських підприємств (лікарень) державної ветеринарної медицини, міських районних лікарень ветеринарної медицини, прикордонних і транспортних пунктів державного ветеринарного контролю.
Право видачі ветеринарних сертифікатів надається організаційним структурам регіональних служб державного ветеринарного контролю на кордоні та транспорті.
Довідки видаються лікарями та фельдшерами ветеринарної медицини установ державної ветеринарної медицини, господарств, підприємств.
Ветеринарні свідоцтва дійсні для пред'явлення до відправлення: тварин і харчових тваринницьких продуктів -- протягом 3 днів, а сировини тваринного походження -- протягом 5 днів від їх видачі. Ксерокопії бланків ветеринарних свідоцтв та ветеринарних сертифікатів вважаються недійсними.
При виникненні захворювання тварин на ящур або іншу карантинну хворобу, що входить до списку "А" МЕБ, ветеринарні свідоцтва на перевезення тварин, продуктів та сировини тваринного походження з однієї території до іншої видаються головними лікарями ветеринарної медицини з дозволу ветеринарного органу відповідної області або Автономної Республіки Крим, на міжобласні (міждержавні) перевезення у зазначених випадках -- з дозволу Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислового комплексу України. За цих умов у ветеринарному свідоцтві проставляються дані про те, хто і коли дав дозвіл на перевезення, що засвідчується підписом і круглою печаткою установи державної ветеринарної медицини.
14 січня 2000 року був прийнятий Закон України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", який встановлює правові та організаційні засади вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції з метою недопущення негативного впливу такої продукції на життя, здоров'я людини, майно і довкілля.
Відповідно до цього закону до неякісної та небезпечної продукції відноситься:
- продукція, яка не відповідає вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів стосовно відповідних видів продукції щодо її споживних властивостей;
- продукція, яка не відповідає обов'язковим вимогам чинних в Україні нормативно-правових актів і нормативних документів щодо її безпеки для життя і здоров'я людини, майна і довкілля;
- продукція, якій з метою збуту споживачам виробником (продавцем) навмисно надано зовнішнього вигляду та (або) окремих властивостей певного виду продукції, але яка не може бути ідентифікована як продукція, за яку вона видається;
- продукція, під час маркування якої порушено встановлені законодавством вимоги щодо мови маркування та (або) до змісту і повноти інформації, яка має при цьому повідомлятися;
- продукція, строк придатності якої до вживання або використання закінчився;
- продукція, на яку немає передбачених законодавством відповідних документів, що підтверджують якість та безпеку продукції.
Цей закон регулює відносини, що виникають у процесі вилучення з обігу, переробки, утилізації, знищення або подальшого використання неякісної та небезпечної продукції і поширюється на власників неякісної та небезпечної продукції, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, що здійснюють переробку, утилізацію або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції.
Законодавство про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції складається із законів України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", "Про відходи", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення", "Про захист прав споживачів" та інших нормативно-правових актів.
Неякісна та небезпечна продукція підлягає обов'язковому вилученню з обігу.
Вилучення неякісної та небезпечної продукції з обігу здійснюється власником цієї продукції за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади відповідно до їх повноважень шляхом недопущення можливості її реалізації, споживання чи використання за призначенням, а також шляхом повернення її суб'єктам підприємницької діяльності, у яких ця продукція знаходиться на підставі договорів доручення, схову, перевезення та інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачі прав власності на продукцію.
Вилучена з обігу неякісна та небезпечна продукція повинна зберігатися власником у належно обладнаних і опломбованих (опечатаних) приміщеннях.
При приведенні вилученої з обігу та небезпечної продукції у відповідність з вимогами нормативно-правових актів і нормативних документів, які встановлюють вимоги до відповідних видів продукції, зазначена продукція повертається в обіг за рішенням спеціально уповноважених органів виконавчої влади.
Загальні вимоги щодо порядку, умов та правил переробки, утилізації, знищення або подальшого використання вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок, умови та правила переробки, утилізації, знищення або подальшого використання конкретних видів вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції розробляються та затверджуються спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади в межах їх повноважень.
Переробка, утилізація або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції здійснюється підприємствами, виробництво яких пройшло атестацію на виконання цих робіт відповідно до вимог цього Закону.
Особи, винні в порушенні законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції, несуть згідно з законом дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність.
Санітарна експертиза (фітосанітарна) -- оцінка рослинної продукції (сировини, продукції, шкідників та мікроорганізмів, які бувають карантинні та некарантинні) для підтвердження її карантинної безпеки. Експертиза проводиться з метою попередження розповсюдження сільськогосподарських шкідників, які відносяться до карантинних. Основними завданнями державного санітарного нагляду є забезпечення населення нешкідливими і доброякісними товарами шляхом здійснення постійного контролю за виконанням ветеринарно-санітарних, санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідеміологічних вимог при їх виробництві, транспортуванні, зберіганні, реалізації.
В Україні санітарно-гігієнічну експертизу продуктів проводять органи державного санітарного нагляду системи Міністерства охорони здоров'я України. Повсякденну експертизу харчових продуктів здійснюють відомчі санітарні служби. Органи державного санітарного нагляду в плановому порядку здійснюють санітарну експертизу товарів, що швидко псуються. Санітарно-епідеміологічні станції досліджують головним чином ті показники, що мають санітарно-епідеміологічне значення і можуть впливати на здоров'я людей, визначають наявність шкідливих домішок, ступінь бактеріального забруднення продукту і характер мікрофлори, вміст патогенної мікрофлори та ін.
Тому важливою при визначенні якості товарів є санітарно-епідеміологічна оцінка. Вона дає уявлення про ступінь нешкідливості і доброякісності товарів, тобто відсутність патогенних мікроорганізмів, їх токсинів та інших шкідливих речовин органічної та неорганічної природи, про наявність ознак псування.
Найбільш розповсюдженим та небезпечним шкідником є колорадський жук, стеблова нематода, а мікроорганізмом -- бактерії раку картоплі. Для виявлення карантинних шкідників і хвороб експерт повинен відібрати пробу з характерними ознаками і направити її в карантинну лабораторію. їх визначають за допомогою візуального та цитохімічного методу, мікроскопіювання, люмінесценції. При виявленні карантинних об'єктів необхідно дати висновок про заходи, які необхідно застосувати. Вони можуть бути профілактичні та шляхом знищення. При санітарній експертизі оформляється висновок, акт експертизи або відповідний сертифікат.
Нешкідливість харчових продуктів. Значення харчових продуктів дуже велике, тому повинна бути гарантована їх абсолютна нешкідливість для людини.
У зв'язку з цим необхідно нагадати про можливі причини і випадки порушення цих вимог.
Усе більш широке використання хімічних добрив, інсектицидів і гербіцидів, особливо в період росту, робить актуальною задачею контроль можливої залишкової кількості в рослинній сировині тих із них, які можуть негативно впливати на здоров'я людини.
В основу безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів покладені розроблені Міністерством охорони здоров'я України вимоги до обмеження допустимих рівнів вмісту в них основних груп потенційно небезпечних для здоров'я речовин хімічного і біологічного походження (додаток Е).
За останні роки спостерігається наявність в сировині і готових продуктах окремих радіоактивних продуктів ядерного розкладу, з яких, з точки зору тривалості періоду напіврозкладу, найбільш шкідливими можуть бути стронцій-90 і цезій-137. У зв'язку з цим контроль за зараженням їх радіоактивними продуктами ядерного розщеплення став також актуальною проблемою.
Радіоактивні речовини, які надходять в оточуюче середовище після аварії на ЧАЕС, представлені ізотопами з довготривалим терміном розкладу. Зараз радіонукліди цезію-137 і стронпію-90 розташовані в глибокому шарі ґрунту, де знаходиться коріння, і через них накопичуються у рослинах. Характер і ступінь накопичення радіоізотопів у рослинах залежить від багатьох факторів, у тому числі від рівня забруднення ґрунту і біологічних особливостей рослин. З кормами радіоактивні речовини можуть надходити в організм тварин, а потім з молоком, м'ясом -- в організм людини.
До токсичних елементів, вміст яких підлягає контролю в продовольчий сировині і харчових продуктах, відносяться, перш за все, важкі метали і миш'як. Особливе значення серед важких металів має свинець, ртуть і кадмій, які володіють високою токсичністю і накопичуються в організмі при тривалому надходженні з харчовими продуктами.
Важливим є контроль за вмістом токсичних елементів в сировині та продуктах харчування в районах геохімічних аномалій; в районах розташування підприємств металургійної, машинобудівної, горнодобувної, хімічної промисловості та ін.; при використанні для зрошення промислових стоків і осадів мулу з очисних споруд в якості добрив; у продукції рослинництва, вирощеної поблизу великих автомагістралей; при інтенсивному використанні мінеральних добрив, засобів хімічного захисту рослин.
Можливе виникнення токсичності продуктів і сировини, які перезимували в полі на кореню. Це зерно внаслідок впливу грибної мікрофлори на його жирову фракцію може бути причиною захворювання людини септичною ангіною.
В окремих країнах використовувалось відбілювання борошна на млинах трьоххлористим азотом (спосіб Адепе). При цьому метіонін, який входить до складу білків борошна, перетворюється в сульфоксимін, токсичний для тварин і людей.
Причиною можливої токсичності хліба можуть бути і речовини, які утворюються пліснявими грибами Asp. Flavus і тому називаються афлатоксинами. Продуцентами афлатоксинів можуть бути і окремі різновиди (штами) Asp. Pйnicillium, а також і Rhizopus. Тому для позначення цих отруйних речовин використовують і більш широкий термін -- мікотоксини.
Мікотоксини -- велика група низькомолекулярних токсичних метаболітів, які продукуються мікроскопічними (пліснявими) грибами. Поряд з вираженою загальною токсичною дією, окремі мікотоксини володіють канцерогенними, мутагенними, тератогенними, естрогенними і галюциногенними властивостями.
Найбільш часто уражаються грибами-продуцентами мікотоксинів харчові продукти рослинного походження (зернові, бобові, горіхи, плодоовочева продукція). При попаданні забруднених мікотоксинами кормів до раціонів сільськогосподарських тварин можливий перехід цих токсинів та їх метаболітів в харчові продукти тваринного походження, в першу чергу -- в молоко і молочні продукти.
Встановлено, що продуценти мікотоксинів можуть розвиватись на зерні, в борошні, на хлібі і утворені ними мікотоксини можуть дифундувати в хліб. Тому в окремих країнах (Бельгії, Італії та ін.) встановлений гранично допустимий вміст афлатоксинів у зерні, борошні та хлібі. Необхідний контроль за можливою присутністю афлатоксинів і у ферментних препаратах, отриманих із культур окремих видів плісеней
Пестициди -- речовини або суміші речовин хімічного, біологічного походження, мікроорганізми та інші організми, призначені для знищення бур'янів, деревинної рослинності та чагарнику, окремих видів риб, що не мають промислового значення, а також для знищення, регулювання і припинення розвитку шкідливих організмів, внаслідок діяльності яких уражаються рослини, тварини, люди і наноситься шкода матеріальним цінностям.
Порушення сільськогосподарських і гігієнічних регламентів використання пестицидів (норм втрат, частоти обробки, використання пестицидів на непередбаченій для обробки культурі, внесення пестицидів під час обробки на ділянки, які розташовані поряд, а також інші непередбачені обставини) можуть бути причиною забруднення ними продовольчої сировини і продуктів харчування вище допустимої кількості, що може представити небезпеку для здоров'я людини при вживанні продуктів харчування.
У зв'язку з цим необхідний вибірковий плановий контроль за порядком використання пестицидів і рівнем вмісту їх залишкових кількостей в сировині та продуктах харчування.
З метою забезпечення нешкідливості продуктів харчування на підприємствах повинен бути встановлений порядок і періодичність контролю за показниками безпеки у відповідності з діючим документом.
Задачами контролю за вмістом чужорідних речовин в продовольчій сировині і продуктах харчування є забезпечення випуску продукції гарантованої якості і попередження надходження в організм людини шкідливих речовин в кількостях, які перевищують гігієнічні норми.
Вимоги до нешкідливості харчової продукції встановлені "Медико-біологічними вимогами і санітарними нормами якості продовольчої сировини і харчових продуктів" № 5061-89 від 01.08.89 р., "Тимчасово допустимі рівні вмісту радіонуклідів цезію-137, стронцію-90 в харчових продуктах і питній воді" (ТДК-91) від 22.01.91 р., санітарно-гігієнічними і санітарно-протиепідемічними правилами, нормативною документацією на готову продукцію (ДСТУ, ТУ, ГСТУ та ін.).
Визначення нітратів здійснюється іонометричним та фотометричним методами аналізу. Іонометричний метод є найбільш простий та експресний, проте не може бути застосований для контролю продукції, що містить галогеніди, та ряд інших домішок, тому його слід застосовувати тільки для аналізу свіжої рослинної продукції.
Фотометричний метод більш універсальний і може застосовуватись як для аналізу нітратів, так і для аналізу нітритів у всіх видах продукції, в тому числі тієї, що пройшла кулінарну і технологічну переробку.
У наведеному додатку Е вказані найбільш розповсюджені назви препаратів пестицидів окремих видів харчових продуктів, при цьому термін "не допускається" означає відсутність в межах чутливості методу.
Продовольчі товари тваринного походження забруднюються різноманітними антибактеріальними речовинами. Джерелом надходження їх в основному можна вважати різні кормові добавки, лікарські та хімічні препарати, які використовуються для підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин, профілактики захворювань, збереження доброякісності кормів. Найбільш поширеними є антибіотики, сульфаніламід, нітрофурани і гормональні препарати.
У харчових продуктах можуть зустрічатись антибіотики різного походження: природні, антибіотики, які утворюються в процесі приготування продуктів, антибіотики лікувально-ветеринарних засобів і біостимуляторів, деякі види, що вживаються для консервування, та ін.
Для виключення можливості попадання антибіотиків у продукти тваринництва використання їх при вирощуванні і відгодівлі сільськогосподарських тварин суворо регламентується. Не дозволяється додавати кормові антибіотики у корми коровам, племінним тваринам і птиці у племінних господарствах, а також куркам-несучкам (крім препарату бацитрацину). Корми з антибіотиками виключають з раціону всіх тварин не менше, ніж за добу до забою. При постачанні худоби і птиці на м'ясо у ветеринарному свідоцтві або довідці повинен бути вказаний час виключення антибіотиків з раціону.
Частина населення дуже чутлива до антибіотиків, які змінюють кишкову мікрофлору, внаслідок чого порушується синтез вітамінів і розмножуються патогенні мікроорганізми. Деякі антибіотики, особливо пеніцилін і тилозін, викликають алергічну дію.
Згідно з Гігієнічними вимогами до якості і безпеки продовольчої сировини і харчових продуктів (1996 р.), у продуктах тваринництва регламентується вміст ветеринарних препаратів. У м'ясі, м'ясопродуктах, субпродуктах забійної худоби і птиці контролюються як допущені до використання у сільському господарстві кормові антибіотики -- гризін і бацитрацин, так і лікувальні, які частіше за все використовуються у ветеринарії -- антибіотики тетрациклінової групи і левоміцетин. У молоці і молочних продуктах визначають пеніцилін, стрептоміцин, левоміцетин і антибіотики тетрациклінової групи; у яйцях і яєчних продуктах -- бацитрацин, стрептоміцин, левоміцетин і антибіотики тетрациклінової групи.
Гранично допустимий вміст антибіотиків передбачений гігієнічними нормативами якості та безпечності (табл. 1.3 ).
Таблиця 1.3. Гранично допустимий вміст антибіотиків у продуктах тваринного походження (од/г)
|
Види продуктів |
Левоміцетин, мг/кг |
Тетрациклінова група |
Гризін |
Бацитрацин |
Пеніцилін |
Стрептоміцин |
|
|
М'ясо і птиця: свіжі, охолоджені, заморожені, у т. ч. напівфабрикати |
<0,01 |
<0,01 |
<0,5 |
<0,02 |
- |
- |
|
|
Жир-сирець забійних тварин, сало всіх видів |
<0,01 |
<0,01 |
<0,5 |
<0,02 |
- |
- |
|
|
Яйця і яєчні продукти |
<0,01 |
<0,01 |
- |
<0,02 |
- |
<0,5 |
|
|
Молоко пастеризоване, стерилізоване і пряжене, вершки, сметана, кисломолочні напої |
<0,01 |
<0,01 |
- |
- |
<0,01 |
<0,5 |
|
|
Масло коров'яче |
<0,01 |
<0,01 |
- |
- |
<0,01 |
<0,5 |
|
|
Концентрати білків сироватки, казеїн, казеїнати, гідролізати молочних білків |
<0,01 |
<0,5 |
- |
- |
<0,01 |
<0,5 |
Об'єднаним комітетом експертів ФАО/ВОЗ з харчових добавок і контамінантів рекомендовані максимальні рівні залишків антимікробних засобів і залишків ветеринарних препаратів у продуктах тваринництва (табл. 1.4, 1.5).
Таблиця 1.4. Максимальний рівень залишків антимікробних засобів
|
Назви засобів |
Види тварин |
Назви продуктів |
Максимальний рівень залишків, мг/кг (л) |
|
|
Бензилпеніцилін |
Всі види |
М'ясо, печінка, нирки Молоко |
0,05 0,004 |
|
|
Спектиноміцин |
ВРХ, свині, кури ВРХ |
М'ясо Печінка Нирки Жир Молоко |
0,3 2,0 5,0 0,5 0,2 |
|
|
Дигідрострептоміцин і стрептоміцин |
ВРХ, свині, кури ВРХ |
М'ясо, печінка Жир Нирки Молоко |
0,5 0,5 1,0 0,2 |
|
|
Неоміцин |
ВРХ, свині, вівці, кози, кури, індики Кури ВРХ |
М'ясо, печінка і жир Нирки Яйця Молоко |
0,5 5,0 0,5 0,5 |
|
|
Гентаміцин |
ВРХ, свині ВРХ |
М'ясо Жир Печінка Нирки Молоко |
0,1 0,2 1,0 0,1 |
|
|
Хлортетрациклін |
ВРХ, свині, птиця ВРХ, свині, вівці і птиця Птиця |
М'ясо Нирки Печінка Яйця |
0,1 0,6 0,3 0,2 |
|
|
Окситетрациклін |
Всі види |
Всі харчові продукти |
0,1 |
|
|
Сертиофур |
ВРХ, свині ВРХ |
М'ясо Печінка Нирки Жир Молоко |
0,2 2,0 4,0 0,6 0,1 |
|
|
Сульфадемідин |
ВРХ, свині, птиця ВРХ |
М'ясо, печінка, нирки і жир Молоко |
0,1 0,025 |
Таблиця 1.5. Максимальні рівні залишків ветеринарних препаратів
|
Назви препаратів |
Види тварин |
Назви продуктів |
Максимальний рівень залишків, мг/кг (л) |
|
|
Елбендазол |
ВРХ |
М'ясо, жир, молоко Печінка, нирки |
0,1 5,0 |
|
|
Клозантел |
Вівці ВРХ |
М'ясо, печінка Нирки Жир М'ясо, печінка Нирки, жир |
1,5 5,0 2,0 1,0 3,0 |
|
|
Івермерктин |
ВРХ |
Печінка Жир |
0,1 0,04 |
|
|
Флубендазол |
Свині Птиця |
М'ясо, печінка М'ясо Печінка Яйця |
0,01 0,2 0,5 0,4 |
|
|
Тіабендазол |
ВРХ, вівці, кози і свині ВРХ, кози |
М'ясо, печінка, нирки і жир Молоко |
0,1 0,1 |
|
|
Триклобендазол |
ВРХ Вівці |
М'ясо Печінка, нирки Жир М'ясо, печінка, нирки, жир |
0,2 0,3 0,1 0,1 |
|
|
Левамізол |
ВРХ, вівці, свині і птиця |
М'ясо, нирки і жир Печінка |
0,01 0,1 |
|
|
Фебантел, фенбендазол і оксфендазол |
ВРХ, вівці і свині ВРХ, вівці |
М'ясо, нирки і жир Печінка Молоко |
0,1 0,5 0,1 |
|
|
Моксидектин |
ВРХ, вівці і олені |
М'ясо Печінка Нирки Жир |
0,02 0,1 0,05 0,5 |
|
|
Доремектин |
ВРХ |
М'ясо Печінка Нирки Жир |
0,01 0,1 0,03 0,15 |
Використовуються гормональні препарати для стимуляції росту тварин, поліпшення засвоєння кормів, прискорення статевого дозрівання тощо; частина гормональних препаратів володіє вираженою анаболічною активністю.
Використання гормональних препаратів та інших біокаталізаторів вимагає додаткових гігієнічних досліджень відносно їх токсикології, накопичення в клітинах і тканинах організму.
Об'єднаним комітетом експертів ФАО/ВОЗ з харчових добавок і контамінантів не встановлені максимальні рівні залишків трьох стимуляторів росту: естрадіолу-178, прогестерону і тестостерону. Вважають, що ендогенний синтез цих гормонів у людини може бути на різних рівнях. Це мотивується тим, що використання даних препаратів як стимуляторів росту не є небезпечним для здоров'я людини при дотриманні встановленої практики тваринництва. Для інших видів встановлені граничні рівні залишків (табл. 1.6).
Таблиця 1.6. Максимальні рівні залишків стимуляторів росту
|
Назва препаратів |
Вид тварин |
Назва продукту |
Максимальний рівень залишків, мг/кг (л) |
|
|
Зеранол |
ВРХ |
М'ясо Печінка |
0,002 0,01 |
|
|
Тренболон ацетат |
ВРХ |
М'ясо |
0,002 |
|
|
Карбадокс |
Свині |
М'ясо Печінка |
0,005 0,03 |
|
|
Глюкокортикозостероїди |
ВРХ, коні, свині ВРХ |
М'ясо, нирки Печінка Молоко |
0,0005 0,0025 0,003 |
Транквілізатори представлені азапероном, максимальний рівень залишку якого у свинині та свинячому жирі рекомендований 0,06 мг/кг, а в свинячих печінці та нирках -- 0,1 мг/кг, як сума азаперону і азаперолу.
$--Аденоцептори-6локаторп включають каразолол, залишок якого у свинині та салі не повинен перевищувати 0,005 мг/кг, а в печінці і нирках свиней -- 0,025 мг/кг.
Вміст гормональних препаратів, а також інших антибіотиків, не наведених вище, і ветеринарних препаратів контролюють в продуктах, що імпортуються в експертному порядку за сертифікатом країни-експортера і фірми-виробника, користуючись розглянутими максимальними рівнями залишків. У випадку необхідності в арбітражному порядку здійснюється аналітичний контроль як вітчизняних, так і м'ясних і молочних продуктів, що імпортуються.
Харчові добавки. Термін "харчові добавки" має кілька тлумачень. Частіше розуміють як групу речовин природного або штучного походження, які використовують для вдосконалення технології, виготовлення харчових продуктів спеціального призначення, з характерними органолептичними показниками, відповідними властивостями.
Закон України про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини встановлює, що харчовою добавкою є природна чи синтетична сировина, яка спеціально вводиться в харчовий продукт для надання йому бажаних властивостей. Вони можуть проявляти індивідуальні ознаки або в поєднанні зі складовими компонентами рецептури.
До харчових добавок (Food additives) Комісією ФАО/ВОЗ за Кодексом Аліментаріус відносять "... будь-які речовини, що не використовуються як їжа в нормальних умовах і не застосовуються як типові інгредієнти їжі, незалежно від їх харчової цінності, спеціально добавлені для технологічних цілей, у тому числі для поліпшення органолептичних властивостей, під час виробництва, обробки, пакування, транспортування або зберігання харчових продуктів...".
Чинними Санітарними правилами і нормами із застосування харчових добавок, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України від 23.07.1996 р. № 222, передбачено, що вироблення, застосування та реалізація харчових добавок на території держави повинні здійснюватися з дозволу МОЗ України. Постановою Кабінету Міністрів України від 4.01.1999 р. № 12 затверджено перелік харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах. Раніше затверджені висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи щодо використання харчових добавок дійсні на термін їх видачі, але не більше, ніж на один рік з дня прийняття згаданої постанови. Водночас багато добавок, які заборонені в Україні, можуть використовуватись в інших країнах, і це слід враховувати при надходженні імпортних товарів. Законодавчими актами забороняється ввезення та реалізація харчових продуктів, які не відповідають вимогам щодо використання речовин, що не дозволені як харчові добавки. Харчові добавки можуть залишатись у продуктах повністю або частково без змін або у вигляді речовин, які утворюються після хімічної взаємодії добавок з компонентами продуктів харчування.
Для харчових добавок головним критерієм використання є їх безпечність і навіть при тривалому зберіганні вони не повинні загрожувати здоров'ю людини. Тому гігієністи враховують ступінь дії при безпосередньому потраплянні їх в організм людини або після відповідної технологічної обробки продуктів, що включають певні добавки.
За останнє десятиліття різко збільшився асортимент харчових добавок, які використовуються у харчовій промисловості. Тому гостріше стає питання безпеки цих добавок для організму людини. Актуальність його зростає при врахуванні можливостей споживання багатьох харчових добавок людьми різного віку протягом більшої частини свого життя.
Дозвіл на використання нових добавок дає Головний державний санітарний лікар України на підставі позитивного висновку державної санітарно-гігієнічної експертизи. Впровадження у виробництво харчових добавок на відповідних підприємствах здійснюється під контролем установ державної санітарно-епідеміологічної служби на місцях. Ці установи проводять державний санітарно-епідеміологічний нагляд та вибірковий контроль за використанням харчових добавок і вмістом їх у харчових продуктах.
Максимально допустимий рівень відповідних дозволених добавок стосується всіх продуктів, які надходять для реалізації на територію України, виробляються підприємствами харчової промисловості та громадського харчування незалежно від їх відомчої належності, підпорядкування та форми власності. Відповідальність за дотримання встановлених норм несуть керівники виробничих, а також підприємств громадського харчування і торгівлі.
На споживчій упаковці харчових продуктів, які включають харчові добавки, вказують назву кожної харчової добавки (хімічний чи торговельний або міжнародний символ).
У цілому проблема харчових добавок складна і багатогранна. Питаннями використання харчових добавок займається спеціалізована міжнародна організація -- Об'єднаний комітет експертів ФАО/ВОЗ з питань харчових добавок і контамінантів (забруднювачів) -- YECFA (ФАО -- від англійської FAO -- Food and Agricultural Organization -- спеціалізована установа ООН з питань продовольства і сільського господарства).
Згідно з Законом України про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини забороняється реалізація і використання вітчизняних та ввезення в Україну імпортних харчових продуктів без маркування державною мовою України про склад харчового продукту із зазначенням переліку назв використаних у процесі виготовлення харчових добавок, барвників, інших хімічних речовин або сполук. Харчова добавка може позначатись як індивідуальна речовина, наприклад, сорбінова кислота, лецитин та ін., або груповою назвою, наприклад, консервант, емульгатор, синтетичний барвник тощо. Останнім часом набуло поширення позначення харчової добавки у вигляді індексу "Е" (Europe) з трьох- або чотирьохзначним номером, який належить конкретній добавці і зрозумілий в усіх країнах світу. Він підтверджує, що дана сполука перевірена на безпечність, для неї встановлені критерії чистоти і вона відповідає цим критеріям; для неї встановлені гігієнічні нормативи в харчових продуктах (максимально допустимі рівні, допустима добова доза, допустиме добове споживання тощо).
У деяких випадках після назви харчової добавки або її індексу може стояти її концентрація. В нашій країні вона виражається в мг на 1 кг або 1 л продукту, а за кордоном використовується абревіатура ppm ("parts per million" -- частин на мільйон) і означає, що на 1 млн вагових чи об'ємних частин продукту припадає певна кількість харчової добавки. Наприклад, величина 50 ppm вказує, що в мільйоні частин продукту знаходиться не більше 50 частин відповідної добавки, тобто 50 мг/кг або 50 мг/л продукту.
Класифікація харчових добавок:
Харчові добавки класифікують залежно від багатьох ознак. У харчовій технології виділяють наступні групи добавок:
1. Харчові добавки, необхідні в технологічному процесі виробництва продуктів: прискорювачі технологічного процесу; незамінні технологічні харчові добавки (розпушувачі тіста, драгле- і піноутворювачі, відбілювачі тощо); фіксатори міоглобіну.
2. Харчові добавки, які попереджають мікробіологічне і окислююче псування продуктів: антимікробні засоби; хімічні; біологічні; антиоксиданти (антиокислювачі), які попереджають хімічне (окислююче) псування продуктів.
3. Харчові добавки, які формують товарні властивості виробам і забезпечують їм успіх на ринку: харчові барвники; поліпшувачі консистенції; ароматизатори; смакові добавки.
4. Поліпшувачі якості харчових продуктів.
У товарознавчій практиці доцільно виділити наступні групи харчових добавок:
1. Регулятори смаку і аромату: підсолоджувачі; смакові добавки; ароматизатори.
2. Регулятори консистенції: згущувачі; гелеутворювачі; стабілізатори; емульгатори; розріджувачі.
3. Поліпшувачі зовнішнього вигляду: барвники; відбілювачі.
4. Регулятори зберігання: консерванти; антиоксиданти (антиокислювачі).
5. Добавки з іншими корисними властивостями: харчові волокна. Спеціальною комісією з Кодекс Аліментаріус (Codex Alimentarius) ФАО/ВОЗ з питань харчових добавок виділено 23 функціональних класи для маркування, їх дефініції (визначень) і технологічних функцій.
Пріоритетними напрямами розвитку харчової промисловості повинно бути використання високоякісної екологічно чистої сировини, сучасних технологій виробництва продовольчих товарів, які запобігають потраплянню і утворенню шкідливих речовин в продуктах харчування.
Згідно зі ст. 16 Закону України "Про захист прав споживачів" від 15 грудня 1993 р. споживач має право на те, щоб придбані ним товари за звичайних умов їх використання були безпечними для його життя, здоров'я та навколишнього середовища. В цьому питанні важливу роль повинно відігравати здійснення нагляду за товарами вітчизняного та закордонного виробництва щодо їх безпеки для здоров'я людей.
Немало продуктів харчування, що закуплено, особливо за демпінговими цінами за кордоном та реалізуються на ринку України, не відповідають вимогам екологічної чистоти і є небезпечними для здоров'я людини. Тому необхідно на державному рівні вжити більш суворих заходів щодо потрапляння на ринок України таких товарів.
Закон України "Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини", чинний з 23 грудня 1997 р., встановлює правові заходи забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини та вимоги щодо попередження ввезення на територію України, виготовлення, реалізації, використання, споживання неякісних, небезпечних або фальсифікованих харчових продуктів, продовольчої сировини і супутніх матеріалів. Його виконання може здійснюватись за умови суворого контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини під час їх виробництва, зберігання, транспортування, реалізації, використання, утилізації чи знищення спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у галузі охорони здоров'я, захисту прав споживачів, стандартизації, карантину рослин, їхніми органами в Автономній республіці Крим, областях, районах, містах Києві і Севастополі в межах їх компетенції.
...Подобные документы
Особливості санітарно-гігієнічного режиму і прибирання відділення. Основні правила догляду за недоношеними дітьми. Туалет дитини. Спостереження за станом і поведінкою новонародженого. Вигодовування.
реферат [17,6 K], добавлен 07.06.2006Предмет і задачі санітарної мікробіології. Санітарно-бактеріологічні лабораторії та обладнання. Характеристика методів санітарно-мікробіологічних досліджень. Види патогенних мікроорганізми, які визначаються в різних об'єктах зовнішнього середовища.
реферат [146,2 K], добавлен 19.10.2010Розвиток сучасного мобільного зв’язку. Смартфон як сучасний високотехнологічний засіб комунікації, отримання і обробки різноманітної інформації, наділений значною кількістю функцій, які могли б бути використані при проведенні судово-медичних експертиз.
автореферат [46,3 K], добавлен 07.03.2009Історія акушерства в Україні та етапи розвитку родопомочі. Періоди пологів, особливості їх ведення, основні ускладнення та профілактика. Порядок надання та роль акушерської допомоги під час пологів. Санітарно-освітня робота з питань планування сім'ї.
контрольная работа [28,9 K], добавлен 04.07.2009Ознайомлення з результатами гігієнічної оцінки особливостей харчування та стану здоров’я школярів старших класів загальноосвітніх навчальних закладів. Вивчення режиму харчування та режиму дня, а також рівня споживання основних видів харчових продуктів.
статья [26,4 K], добавлен 07.02.2018Значення та області застосування міді. Фізичні й хімічні властивості міді. Клінічні симптоми отруєння тварин різних видів, патолого-анатомічна картина. Діагностика, лікування, профілактика отруєнь. Ветеринарно-санітарна експертиза продуктів тваринництва.
курсовая работа [44,4 K], добавлен 25.11.2014Загальна характеристика методу імуноблоту. Схема його проведення. Умови перенесення білків з поліакриламідного гелю на нітроцелюлозну мембрану. Виявлення білків за допомогою трансілюминатора. Контроль специфічності антитіл. Оптимізація імунодетекції.
презентация [2,7 M], добавлен 25.05.2015Актуальність проблеми впровадження концепції профілактичної (санологічної) спрямованості діяльності лікарів. Медичні, санітарно-технічні, гігієнічні заходи, загальні принципи та види профілактики. Аналіз стратегій профілактики неінфекційних захворювань.
курсовая работа [40,5 K], добавлен 09.07.2019Аналіз клінічних ознак слабоумства - хворобливого стану психіки (вродженого, набутого у ранньому дитинстві або такого, що розвинувся через психічне захворювання), який характеризується неповноцінністю розумової діяльності. Судово-психіатрична експертиза.
реферат [42,3 K], добавлен 19.12.2010Основні захворювання очей. Очні краплі, примочки, вставки. Перспективи створення й організації виробництва очних засобів в Україні. Власна технологія очних крапель з антибіотиком, рецептура, фармацевтична експертиза. Контроль якості лікарської форми.
курсовая работа [2,2 M], добавлен 22.01.2014Загальне поняття про раціональне, диференціальне, індивідуальне харчування та основу лікування цукрового діабету – дієту №9. Вплив простих та складних вуглеводів на діабетика. Поняття про глікемічний індекс. Правила підбору харчових продуктів і солодощів.
курсовая работа [239,6 K], добавлен 14.06.2013Мета проведення медичних оглядів дітей віком до 3 років. Оцінка стану здоров’я дитини, її фізичного та психомоторного розвитку. Виявлення захворювань та патологічних станів, проведення вакцинації. Облаштування кабінету, де проводиться огляд дітей.
презентация [19,8 K], добавлен 08.02.2011Гігієна як розділ медицини. Використання епідеміологічного методу дослідження. Принципи теорії гігієнічного нормування. Критерії оцінки дії малих концентрацій атмосферних забруднень на організм. Організація санітарно-епідеміологічної служби в Україні.
контрольная работа [21,9 K], добавлен 17.11.2009Бактерії, які паразитують в організмі людей і тварин. Морфологія і фізіологія кампілобактерій. Екзогенні та ендогенні інфекції, спричинені кампілобактеріями. Захист води, харчових продуктів від контамінації їх кампілобактеріями від хворих домашніх тварин.
реферат [18,3 K], добавлен 26.08.2013Розгляд професійних алергічних захворювань, а саме: професійних алергічних захворюваннь верхніх дихальних шляхів; бронхіальної астми; екзогенного алергічного альвеоліту. Трудова експертиза даних захворювань. Загальна характеристика промислових алергенів.
контрольная работа [119,7 K], добавлен 29.04.2011Забезпечення випуску доброякісних у ветеринарно-санітарному відношенні продуктів тваринництва. Ветеринарна звітність міської лікарні ветеринарної медицини по формі 1-Вет. Пояснююча записка до звітності районної лікарні державної ветеринарної медицини.
реферат [23,5 K], добавлен 11.12.2013Характеристика клінічних випадків вродженої вади серця, при якій не спостерігається закриття протоки між аортою та легеневою артерією. Аналіз епідеміологічних даних щодо відкритої артеріальної протоки. Можливі ускладнення хірургічної перев'язки судини.
презентация [1,3 M], добавлен 04.02.2015Погіршення здоров’я населення. Забруднення продовольчої сировини та харчових продуктів індустріального і аграрного регіонів токсичними елементами. Заходи, які дозволять зменшити ризик потрапляння ксенобіотиків з продуктами харчування до організму.
автореферат [58,4 K], добавлен 09.03.2009Принципи створення нових лікарських речовин: етапи їх пошуку, зв'язок між структурою молекул речовин і їх дію на організм, залежність фармакологічної дії від фізичних і хімічних властивостей. Порядок проведення доклінічних і клінічних випробувань.
курсовая работа [716,8 K], добавлен 28.03.2016Поділ лабораторних тварин на групи: традиційні, домашні і сільськогосподарські, генетично контрольовані, стерильні лабораторні. Підбір тварин для проведення тривалих досліджень, для вивчення дії чинників довкілля, харчових, лікарських та інших речовин.
презентация [878,9 K], добавлен 17.05.2019
