Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці ХУІІІ-ХІХ ст.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Роль медичних кадрів київського приказу громадської опіки Російської імперії у розбудові медичного обслуговування населення наприкінці ХУІІІ-ХІХ ст.

Ганна Андріяка

На прикладі Київської губернії досліджено діяльність медичних установ приказів громадської опіки у наданні медичної допомоги населенню. Розповсюдження епідемічних захворювань на території Російської імперії та велика смертність від них стало пріоритетним напрямом державного апарату у розбудові якісної системи охорони здоров 'я. Впровадження нових губернських органів з питань охорони здоров 'я, -- основним завданням яких було відкриття нових лікувальних закладів, залучення нового пласту кваліфікованих медичних працівників, розповсюдження елементарних медичних знань серед населення, покращення медико-санітарного стану міст та сіл губерній тощо, -- стало першим кроком у розбудові державної системи медичного обслуговування населення.

У статті проаналізовано діяльність перших повітових лікарів, які своєю невтомною працею заклали підвалини у розвиток дільничного медичного обслуговування населення. Вони витіснили з поприща лікувальної справи некваліфікованих фельдшерів та цирульників, на місце яких прийшла плеяда освіченого медичного персоналу з медичних навчальних закладів.

Ключові слова: охорона здоров 'я, лікарня, повітовий лікар, приказ громадської опіки, реформа.

Проведення реформ сьогодні у провідних галузях вітчизняної економіки, вимагає вивчення історичного досвіду господарювання, зокрема і медичного обслуговування населення. Реформування системи охорони здоров'я потребує зваженого та науково-обґрунтованого підходу. Ця галузь економіки займає одне з пріоритетних місць у нашій державі, адже здоров'я нації є невід'ємним чинником ефективного розвитку національної економіки. Тому для ефективного реформування та децентралізації управління даної галузі потрібно звернутися до досвіду минулих реформ, зокрема до приказів громадської опіки Російської імперії на терені України, що поклали початок охорони здоров'я на державному рівні.

Серед дослідників, які вивчали діяльність приказів громадської опіки в галузі охорони здоров'я населення в Україні, в тому числі Київській губернії, були: С.А. Верхратський¹, О.М. Голяченко Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні (до часів введення земства) / Верхратський С.А.: дис. доктора мед. наук. -- К., 1944. -- 298 с. Голяченко А.М. История развития больничного обслуживания сельского населения Украины (1864-1964) / А.М. Голяченко: автореферат дисс. кан. мед. наук. -- Ивано- Франковский мед. институт. -- Ив.-Фр., 1967. -- 20 с., В.Я. Коган Коган В.Я. Материалы к развитию больничного строительства в сельских мест-ностях УССР (в дореволюционный период и за 50 лет Советской власти) / В.Я. Коган: дисс. канд мед. наук. -- К., 1967. -- 288 с., П.Д. Пащенко Пащенко П.Д. История Киевской психоневрологической больницы имени акаде-мика И.П. Павлова (материалы к истории отечественной психиатрии дооктябрьского периода) / П.Д. Пащенко: дисс. канд. мед. наук. -- К., 1959. -- 675 с., М. Рогоза Рогоза О.М. Діяльність земств України по створенню та розвитку системи охорони народного здоров'я (1864-1917) / О.М. Рогоза: дис. канд. істор. наук: 07.00.01. -- Х., 2002. -- 294 с., Н.М. Рубан Рубан Н.М. Розвиток земської медицини в Україні (1865-1914) / Н.М. Рубан: дис. канд. істор. наук: 07.00.01. -- Д., 2004. -- 253 с., Г.М. Сидоренко-Зелезінська Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины за полтора столетия (1797-1941) / Г.М. Сидоренко-Зелезинская: дисс. канд. мед. наук. -- К., 1962. -- 315 с., Ф.Я. Ступак Ступак Ф.Я. Благодійність та суспільна опіка в Україні (кінець XVIII -- початок XIX ст.) / Ф.Я. Ступак: дис. док. іст. наук: 07.00.01. -- К., 2010. -- 434 с., Д. Хорош Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития сельского здравоохранения в Украинской ССР / И.Д. Хорош: дисс. док. мед. наук. -- К., 1964. -- 826 с. та інші.

Актуальність досліджуваної проблеми полягає в тому, що вона незважаючи на низку наукових праць, все ж залишається не вивченою належним чином.

Мета роботи дослідити та дати належну оцінку діяльності медичних кадрів Київського приказу громадської опіки наприкінці ХУІІІ-ХІХ ст.

Ціль наукової роботи полягає у детальному вивченні стану охорони здоров'я населення Київської губернії і заходів влади щодо його поліпшення.

Автором поставлена низка завдань, а саме: розкриття процесу становлення приказів громадської опіки на території Київської губернії, а також висвітлення роботи повітового лікарського та середнього медичного персоналу.

Праця виконана на основі документів і матеріалів архівів та наукових бібліотек: Центрального державного історичного архіву України м. Київ, Державного архіву Київської області, Державного архіву м. Києва, Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського, Національної наукової медичної бібліотеки України, Національної історичної бібліотеки України, Російської державної бібліотеки та інших установ.

Велика смертність серед бідного сільського населення -- особливо дитяча, яка забирала майже третину життів від епідемій чуми та інших небезпечних захворювань, -- спонукала імперську владу запровадити зміни у законодавстві щодо покращення медичної допомоги населенню. За ініціативи Катерини II, було створено комісію для розробки нових законів Російської імперії, прийняття яких спричинило проведення значних реформ державного управління, зокрема в охороні здоров'я Мирский М.Б. Медицина России ХУІ-ХІХ веков / Мирский М.Б. -- М., 1996. -- С. 131. Полное собрание законов Российской империи. -- Собрание 1. -- Т. 20. -- СПб., 1830. -- С. 229-230; Андріяка Г.О. Внесок приказів громадської опіки у розбудову системи медичного обслуговування населення України наприкінці ХУІІІ-ХІХ ст. // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія. -- Вінниця, 2016. -- Вип. 24. -- С. 18..

Відповідно до адміністративно-територіальної реформи про “Учреждения для управления губерний Всероссийской империи” від 7 листопада 1775 р. № 14392, зі зміною адміністративних одиниць та їх кордонів, одночасно були впроваджені спеціальні державні установи -- прикази громадської опіки, які повинні були діяти в інтересах усіх соціальних станів населення. Свою діяльність прикази громадської опіки на території України почали з 1780 р., а у Київської губернії -- з 1781 р. (таблиця 1)¹¹:

Етапи впровадження адміністративно-територіальної реформи
на українських землях наприкінці XVIII ст.

Після набрання чинності закону 1775 р., в губерніях та намісництвах Російської імперії почали відкриватися лікарняні заклади, притулки для бездомних, сиріт, інвалідів. У Київському намісництві перша лікарня з'явилася у 1786 р. Пащенко П.Д. История Киевской психоневрологической больницы... -- С. 44. За лікування була встановлена платна від 6 руб. 30 коп. до 7 руб. 50 коп. щомісяця, а бідне населення могло отримати медичну допомогу безкоштовно. Часто в даних установах лікувалися безпритульні, нижні воєнні чини, держані службовці та ін.Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития... -- Ч. 1. -- С. 25-29. Прикази фінансувалися з державної скарбниці одноразово у розмірі 15 тис. рублів, а також вони заробляли кошти самостійно за рахунок фінансових операцій своїх закладів. Були й інші прибутки від аптек, господарських закладів, благодійних внесків тощо МирскийМ.Б. Медицина России... -- С. 133; АндріякаГ.О. Внесок приказів гро-мадської опіки... -- С. 18-19; Пащенко П.Д. История Киевской психоневрологической больницы... -- С. 35; Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні. -- С. 204..

З приходом до влади в Росії Павла I, знову відбулися зміни на державному рівні: було проведено низку реформ, серед яких в адміністративно-територіальному устрої замість намісництв були створені губернії, а також в охороні здоров'я. З 1797 р. в Російській імперії почали свою діяльність лікарські управи під керівництвом Медичної колегії, головним завданням яких було контролювати стан охорони здоров'я у губерніях. Це був важливий крок з боку владних структур щодо впровадження нових контролюючих органів з питань медичного обслуговування населення на місцях, з урахуванням особливостей тої чи іншої місцевості, та децентралізації управління охороною здоров'я в Російській імперії. Вперше до цих нових управ увійшли представники з вищою медичною освітою, що звісно позитивно відобразилося на поліпшенні медичного обслуговування населення у губернії. Згідно з даними С.А. Верхратського, склад Київської лікарської управи був наступний (таблиця 2) Мирский М.Б. Медицина России... -- С. 133; Верхратський С.А., Забулдов- ський П.Ю. Історія медицини: Навч. посібник. -- 4-е вид., випр. І допов. / Верхрат-

ський С.А., Забулдовський П.Ю. -- К.: Вища школа, 1991. -- С. 232-233; Пащенко П.Д. История Киевской психоневрологической больницы... -- С. 95; Сидоренко-

Зелезинськая Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 58; Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития... -- Ч. 1. -- С. 27.:

У цей період, відповідно до закону від 19 січня 1797 р. № 17743, було затверджено штати лікарських управ та повітового медичного персоналу у кожній губернії Російської імперії з зазначенням заробітної плати. Посади міських лікарів були введені сенатом ще у 1737 р., але вимоги вищого державного органу довгий час виконувалися за відсутності медичних кадрів в країні Полное собрание законов Российской империи. -- Собрание 1. -- Т. 10. -- СПб., 1830. -- С. 136-137; Полное собрание законов... -- Т. 24. -- СПб., 1830. -- С. 287-296.. Станом на 1798 р. у Київській губернії нараховувалося лише 9 повітових лікарів, а у 1802 р., як зазначає дослідник Г. М. Сидоренко-Зелезинська, вже 12 осіб повітового лікарського персоналу: Богуславський повіт -- Федір Григорович Тумашевський, Васильківський повіт -- Василій Федорович Клад- кевич, Звенигородский повіт -- Олександр Графенгорст, Київський повіт -- Семен Пилипович Розлач, Липовецький повіт -- Христіан Іванович Геннуш, Махновський повіт -- Аліферій Єфимович Романовський, Радомишльський повіт -- Іван Іванович Ромбах, Сквирський повіт -- Андрій Арндт, Тара- щанський повіт -- Іван Петрович Фрейберх, Уманський повіт -- Трофим Іванович Ноздрі, Черкаський повіт -- Яків Єфимович Дранковський, Чигиринський повіт -- Ілля Аморенський Сидоренко-ЗелезинскаяГ.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 58-60..

Відповідно до нововведень у законодавстві про медичне обслуговування населення Російської імперії, у кожному повіті окрім повітового лікаря, було введено посади старшого та молодшого учнів та однієї повитухи. Загалом на державній службі Київської губернії у 1811 р. було: повітових лікарів -- 12, учнів -- 22, повивальних бабок -- 8; приватних лікарів -- 11, з них 2 доктора медицини -- доктор Дека при маєтку графа Потоцького та доктор Цім в маєтку губернського маршала дворянства графа Олезара. У таблиці 3 наведено чисельність медичного персоналу у 12 повітах Київської губернії та їх заробітну плату станом на 1811 р. Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні. -- С. 236.:

Учнями лікарів переважно були цирульники, які мали досвід роботи у медичній справі. Їм надавалося таке право лише після перевірки знань лікарською управою. Список апробованих цирульників управа надсилала до поліції, яка стежила за тим, щоб ніхто без складання іспиту не влаштовував цирульні та наглядала за самою роботою цирульників, щоб останні не проводили серйозних хірургічних операцій без нагляду лікаря, окрім дозволеного кола маніпуляцій Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні... -- С. 125.. Були випадки коли лікарська управа надавала дозвіл на

приватну практику цирульникам, але за умови, що вони будуть надавати лише окремі елементарні послуги медичного характеру: прививати віспу, перев'язувати рани, одним словом все те, що не потребувало спеціальної лікарської освіти. Лікування та проведення складних операцій суворо заборонялося Сидоренко-ЗелезинскаяГ.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 56; Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні... -- С. 118-120; Верхратський С.А., Забулдовський П.Ю. Історія медицини. -- С. 261..

У праці С.А. Верхратського знаходимо уривок з архівного документу від 05 травня 1811 р., де вказувалося про те, що магістрат просить Київську лікарську управу заборонити повітовому лікареві чинити перешкоди у медичній практиці цирульнику Ізраїлю Бородянському, який вже 40 років працює у Сквирі та користується великою пошаною серед місцевого населення Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні ... -- С. 121..

На зміну цирульникам згодом прийшли відставні або ротні фельдшери, які також займалися медичною практикою. Лікарська управа даним особам безкоштовно видавала дозволи на практику на підставі їх свідоцтва з військової служби. На відміну від цирульників вони були більш обізнані із засобами наукової медицини та призвичаєні у своїй роботі бути в залежності від лікарів Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні ... -- С. 121-124.. Прикази громадської опіки згодом почали проводити підготовку фельдшерів громадської медицини у спеціалізованих навчальних закладах -- фельдшерських школах. Перша така школа з'явилася в Києві у 1842 р. Обзор Киевского губернского земства за 1904-1917 гг. Ч. 1. Обще-земские меро-приятия. -- Киев, Типография Киевской губернской народной управы, 1918, -- С. 159; Державний архів Київської області (далі -- ДАКО), ф. 13, оп. 1, спр. 2964, арк. 1..

Особливої уваги заслуговує стан повивальної справи в повітах губернії. Було затверджено законопроект “Об определении повивальных бабок не только в городах губернских, но и в уездных, с назначением им жалованья” від 30 січня 1797 р. № 17773 про введення потрібної кількості повивальних бабок в губерніях Російської імперії Полное собрание законов... -- Собрание 1. -- Т. 24. -- СПб., 1830. -- С. 312.. Хоча ці особи спочатку не мали медичної освіти та обсяг їх практики був дуже обмеженим, все ж вони дотримувались елементарних правил гігієни та знань повивальної справи; згодом повивальниці здобували освіту у спеціальних медичних школах Центральний державний архів України м. Київ (далі -- ЦДІАК України), ф. 442, оп. 660, спр. 271, арк. 30-34; Державний архів м. Києва (далі -- ДАК), ф. 16, оп. 315, спр. 42, арк. 8.. Повивальні бабки стали незамінними помічницями породіллям та їх дітям під час пологів. Хоча були випадки, коли потрібна була допомога повітового лікаря, особливо при патологічних пологах та інших складних випадках. Також дані особи повинні були подавати звіти про кількість прийнятих пологів за окремий період ДАКО, ф. 13, оп. 1, спр. 288, арк. 8.. Так, у дослідженні С.А. Верхратського, згадується про повивальну бабку Махновського повіту Київської губернії, яка повідомляє лікарську управу про кількість прийнятих пологів у 1810 р. Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні... -- С. 238.

Згідно закону від 14 березня 1812 року № 25037, була створена посада генерал-штаб -- лікаря громадської медицини, якому підпорядковувались повітові та вільно практикуючі лікарі губернії. Громадська медицина була відділена від воєнної, хоча формально все залишалось на своїх місцях протягом ще тривалого часу. Державна охорона здоров'я обслуговувала потреби армії, а на громадську службу переходили ті лікарі, які не були придатні до військової служби Полное собрание законов Российской империи. -- Собрание 1. -- Том 32. -- СПб., 1830. -- С. 230-231; Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні. -- С. 239..

Матеріально-побутовий стан повітового лікарського персоналу у перші роки діяльності був задовільний. Хоча нерідко лікарі скаржилися на відсутність хірургічного інструменту, на незадовільний медико-санітарний стан лікарняних закладів, брак ліків та транспорту для відвідування хворих у повіті, науково- медичної літератури тощо Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні. -- С. 242-247; Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития. -- Ч. 1. -- С. 26.. Про деякі з цих негативних явищ роботи повітового лікарського персоналу, ми довідуємося з тогочасної преси, в якій є замітка від штаб-лікаря м. Маріуполя Мєдвєдева Друг здравия, народно-врачебная газета. -- 1835. -- № 9. -- С. 71-72. Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні ... -- С. 231; Сидоренко-ЗелезинскаяГ.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 19; Журавский Д.П. План статистического описания губерний Киевского учебного округа: Киевской, Волынской, Подольской, Полтавской и Черниговской составлен в комиссии Высочайше учрежденной при университете Св. Владимира. Киев Универси-тетская типография, 1851 -- С. 1-59; Хорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития. -- Ч. 1. -- С. 25-31..

Досить часто посади повітового лікарського персоналу були вакантними із- за покладених на них інших обов' язків та паперової роботи, якої вимагав бюрократичний апарат тогочасної імперської влади, що часу на лікарську практику взагалі не вистачало. Один повітовий лікар обслуговував понад 100 тис. населення, до того ж часто не мав власного транспорту, що унеможливлювало відвідування хворих. Іноді один лікар обслуговував 2-3 повіти. З наступної таблиці довідуємось про кількість населення, яке проживало на території окремої адміністративно-територіальної одиниці, яку повинен був обслуговувати повітовий лікар (див. Таблицю 4)³ .

медичний лікар захворювання губернський

Лікарі були зобов'язані, відповідно до своїх посадових інструкцій, подавати до Київської лікарської управи щорічні звітні відомості захворюваності населення, медико-топографічні описи, формулярні списки тощо Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні ... -- С. 254; Ступак Ф.Я. Благодійність та суспільна опіка... -- С. 178..

Особливу історичну цінність складають медико-топографічні описи, що складалися повітовими лікарями та подавалися до лікарських управ щорічно, починаючи з 1800 р., в яких містилися відомості окремих місцевостей Київської губернії. Київською лікарською управою було створено низку програм та інструкцій для їх складання та оформлення належним чином.

Медична колегія позитивно відносилася до складання топографічних описів. Навіть в інструкції щодо створення земських установ 1864 р., вказувалося про обов'язкове складання медико-топографічних описів, особливо це стосувалося медико-санітарного стану території земств. Та на жаль не всі медико-топо- графічні описи відповідали вимогам, які вимагали нормативні документи щодо їх оформлення.

Загалом, медико-топографічні описи були різнохарактерними науковими роботами: одні дослідники приділяли більше уваги фізично-географічним питанням, інші -- соціально-економічним умовам життя населення. Серед них зустрічалися праці, що мали значну кількість статистичного матеріалу та відомості про розповсюдження різних захворювань тощоХорош И.Д. Основные этапы и перспективы развития... -- Ч. 1. -- С. 27..

Виникнення топографічних описів було пов'язане з потребою вивчення не лише географічних, а й соціальних особливостей країни. Історію виникнення

цих документів пов'язують з московським та воронезьким губернаторами, які у 1777 р. подали Сенату описи довірених їм губерній. Прийнявши їх до розгляду та вивчивши, Сенат постановив спеціальним указом, робити такі описи в усіх губерніях Російської імперії Сидоренко-ЗелезинскаяГ.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 70-73..

Одним з найбільш ранніх медико-топографічних описів в Україні є опис Афанасія Пилиповича Шафонського “Чернігівського намісництва топографічний опис” 1786 р. Черниговского наместничества топографическое описание с кратким географи-ческим и историческим описанием на Малыя России, из частей коей оное наместни-чество составлено с четырьмя географическими картами, сочиненное действительным статским советником и кавалером Афанасием Шафонским в Чернигове, 1786 года. Киев, Университетская типография, 1851. -- 697 с.

В архівних фондах Державного архіву Київської області (далі -- ДАКО) знайдено низку документів з медико-топографічними описами Київської губернії. Нашої уваги заслуговує є фізичний і топографічний опис Липовецького повіту початку XIX ст., зроблений штаб-лікарем Х. І. Геннушем ДАКО, ф. 13, оп. 2, спр.7, арк. 26-44.. У ньому докладно описується стан повітового міста та повіту, загалом: про географічне розташування місцевості; стан ґрунтів і водоймищ; характеристика рослинного та тваринного світу; про санітарний стан сіл та містечок. Автор розповідає про антисанітарні умови побуту більшості жителів повіту, про незбалансоване харчування бідних верств населення, що призводило до розповсюдження небезпечних захворювань, зокрема венеричних та різних інфекційних хвороб. З наведеного архівного документу ми дізнаємося про насторожене відношення бідного люду до лікарів та лікарських засобів, що призначалися ними; більшість бідного населення лікувалось в домашніх умовах народними засобами, що не завжди були ефективними та спричиняли летальні випадки як серед дорослого населення так і серед дітей. Згадується про те, що у даному повіті не було жодного стаціонарного лікарняного закладу, про нестачу середнього медичного персоналу, в тому числі кваліфікованих повивальних бабок Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 61..

Цей документ яскраво й реально відображав стан медичної допомоги населенню імперською владою на початку XIX ст.: відсутність стаціонарних лікарняних закладів та кваліфікованого медичного персоналу -- лікарів, фельдшерів, акушерів, які могли надати невідкладну допомогу хворим. У більшості випадків бідні верстви населення були залишені напризволяще, що було поштовхом для розповсюдження небезпечних захворювань та спалахів смертоносних епідемій. Також у описі згадується про те, що у Липовецькому та багатьох інших повітах не було аптек, доводилось ліки замовляти з інших губерній, що не завжди вдавалося Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 61-65..

Вартий уваги фізико-топографічний опис штаб-лікаря Київського повіту С. П. Розлача, де він описав географічні особливості Київської губернії, рослинний та тваринний світ, підприємства, ярмарки, культуру народу. Натомість автор нічого не сказав про населення, його побут, традиції, звичаї, захворюваність, смертність тощо .

Змістовний медико-топографічний опис Київського округу зробив старший лікар управління державним майном Київського округу Домінік П'єр де ля Фліз. у 50 роках XIX ст. Праця має 1245 сторінок тексту написаного російською та французькою мовами. Автор на основі власних досліджень описав місцевість Київського округу, вивчив рослинний та тваринний світ, водойми, ґрунти й кліматичні особливості ДАКО, ф. 13, оп. 2, спр. 7, арк. 46-51 зв. Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (далі -- ІР НБУВ), ф. VIII спр. 187, арк. 1-1245; ІР НБУВ, ф. VIII, спр. 188м/281, арк. 1-69..

Де ля Фліз висвітлив побут, культуру та звичаї місцевого населення, раціон харчування у різні пори року, розкрив причини розповсюдження небезпечних захворювань, про народні засоби лікування, які були у майже кожного селянина та вживання продуктів харчування при різних хворобах. Його праця містить багато відомостей, що можуть бути цікавими як історикам, так і іншим науковцям. До сьогодні цей рукопис зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні ... -- С. 266-267..

Зокрема, велике значення мали детальні описи експедиції Імперської академії наук, що були організовані у 1768-1774 р. вченими, якої була досліджена велика територія Російської імперії.

Академією наук були розроблені заходи і рекомендації для вчених, які від'їжджали у різні губернії для топографічного опису, стосовно вивчення медичного обслуговування населення.

Інші документи, що потрібно в обов' язковому порядку подавати до лікарської управи це формулярні списки всіх медичних працівників, зокрема й повітових лікарів. Списки складались за певною формою, що була розроблена лікарською управою, вони мали форму анкети, питання якої стосувались віросповідання, соціального стану, майна подружжя та ін. Сидоренко-ЗелезинскаяГ.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 72-74.

Формулярні списки 1815 р. штаб-лікарів Васильківського повіту В. Кладке- вича та Таращанського повіту І. Фейберха та інших повітових лікарів Київщини автор опрацювала у фондах ДАКО. Лікарською управою суворо контролювався соціальний стан медичного персоналу, про це свідчить знайдена зведена відомість про соціальне походження лікарів Київської губернії складена у 1858 р. ДАКО, ф. 13, оп. 2, спр. 17, арк. 3; Там само, спр. 258, арк. 3-3 зв.

Імперську владу особливо хвилювала політична благонадійність медичних працівників, які були на особливому обліку губернської адміністрації. Часто під час спалахів епідемій на лікарняних дільницях, амбулаторіях та лікарнях довго були вільні посади лікарів, тому що керівництво губернії не схвалювало представлених кандидатів із низки причин, саме політичного характеру. Губернатор мав так звані “чорні списки” лікарів, які не мали права посідати навіть громадські посади, відхилення даного документу не допускалося Сидоренко-ЗелезинскаяГ.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 78.. Медичним працівникам заборонялось тісне спілкування з народом, а за деякими особами встановлювався нагляд. За розпорядженням Київського губернатора у Звенигородському повіті від медичного персоналу брали розписку “...о непринадлежности их ни к каким тайным обществам.” ДАКО, ф. 13, оп. 2, спр. 86, арк. 3.. Проте, серед медичних працівників було багато осіб, які служили за покликом душі та були відданими своїй справі. Одним з таких ентузіастів у Київській губернії був лікар Андрій Йосипович Козачковський з Переяслава-Хмельницького, який користувався великою популярністю серед населення і мав дружні стосунки з Тарасом Григоровичем Шевченком Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 78..

У 1840 р. через нестачу медичних кадрів на Загальних зборах Державної Думи Російської імперії було прийнято рішення про залучення на державну службу осіб, які мали нижні лікарські звання ДАКО, ф. 13, оп. 2, арк. 80, арк. 42-43.. У матеріалах дисертації Сидоренко Г.М., знаходимо список медичного персоналу Черкаського повіту за 1852 р., з якого видно, що до медичних працівників могли бути віднесені не тільки лікарі, лікарські помічники й цирульники, але й особи, які видавали себе за кваліфікованих медичних працівників без освіти Сидоренко-Зелезинская Г.М. Здравоохранение и здоровье населения Киевщины... -- С. 77-79..

Поряд з міськими та повітовими лікарями державної служби, лікарською практикою займалися також приватні лікарі, які діставали дозвіл у лікарській управі після складання іспитів Верхратський С.А. Матеріали з історії медицини на Україні... -- С. 259..

Впровадження імперської владою приказів громадської опіки в Україні сприяло розбудові охорони здоров'я населення. Хоча ці громадські установи мали значні недоліки у своїй роботі, все ж вони стали першою державною ланкою медичного обслуговування населення. Саме з них держава виявила зацікавленість у розвитку охорони здоров'я й поліпшенні медичного обслуговування населення. Нові установи були схожими на медичні заклади європейських країн, а очільники російської держави намагалися всіляко копіювати європейський уклад життя, що їм важко вдавалося.

На прикладі Київської губернії автором було проаналізовано діяльність лікарської управи та повітових лікарів, опрацьовано низку медико-топогра- фічних описів, що стали надбанням не тільки для медицини, а й для культури нашого народу загалом.

Отже, саме перші повітові лікарі заклали міцні підвалини у розбудову медичної галузі, на яких була побудована земська медицина. Їх важка робота на перших етапах розбудови державної охорони здоров'я стала неоціненним здобутком у подальші роки становлення та розвитку медичного обслуговування населення. Незважаючи на бюрократичні перепони та утиски зі сторони влади, нестачу медичних засобів, вони зуміли вистояти та зробити вагомий внесок у розповсюдженні елементарних медичних знань серед сільського населення, у боротьбі з інфекційними захворюваннями, особливо серед дітей, смертність яких у той час була досить високою.

Размещено на Allbest.ru