Вплив тунельної реваскулярзації та кверцетину на мікроциркуляцію тканин пародонту в осіб похилого віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив тунельної реваскулярзації та кверцетину на мікроциркуляцію тканин пародонту в осіб похилого віку

Перебіг хронічного генералізованого пародонтиту (ХГП) в осіб похилого віку характеризується переважанням деструктивних процесів над запальними, збільшенням явищ клітинного апоптозу, зниженням остеогенної активності, мікроциркуляції, прогресуючої тканинної гіпоксії, зниженою репаративною здатністю зв'язкового апарату зуба [1, с. 389-395; 2, с.659-666; 5, с. 547-552].

У ланцюзі причинно-наслідкових зв'язків, зміни мікроциркуляції носять вторинний характер. Вивчення характеру мікроциркуляції пародонту в нормі та при його патології дає інформацію про сутність різних захворювань пародонту, дозволяє говорити про функціональний стан органу та дає оцінку ефективності застосовуваних в хірургічній стоматології методів лікування.

На думку ряду авторів спазм судин може вести до предтромботичних і тромботичних процесів. Відомо, що судинна стінка є еферентним регулятором процесу згортання крові і фібринолізу. Тому структурні зміни в формі ферментативних процесів ведуть до порушення агрегації і адгезії клітин крові та проникності судин. Порушення ж функції капілярно -- сполучнотканинних структур і агрегатного стану еритроцитів і тромбоцитів є важливими патогенетичними ланками у формуванні симптомокомплексу при ХГП [1, с. 389-395; 3, с. 138-148;5, с. 547-552].

У практичній медицині з успіхом використовується кверцетин з ангіопротекторною, мембраностабі-лізуючою, імуномоделюючою дією. Даний препарат володіє антиоксидантним ефектом, покращує кровообіг, прискорює загоєння ран та впливає на процеси ремоделювання кісткової тканини. Однак на сьогодні залишається маловивченим вплив кверцетину на метаболізм факторів росту та пружноеластичні властивості, структурно-функціональний стан мікроцирку- ляторного русла тканин пародонту в осіб похилого віку хворих на ХГП.

Мета дослідження: підвищення ефективності хірургічного лікування хворих на хронічний генералі- зований пародонтит ІІ-Ш ступеня важкості шляхом поєднаного використання тунельної реваскуляризації кверцетину.

Об'єкт і методи дослідження

Під нашим спостереженням знаходились 30 осіб віком 60-74 роки без вираженої супутньої патології, яким проводилось комплексне лікування з приводу ХГП ІІ-ІІІ ступеня важкості. Для оцінки стану пародонту та встановлення діагнозу використовували класифікацію захворювань пародонту за Данилевським М. Ф. (1994). В залежності від проведеного методу лікування пацієнтів було поділено на 3 групи: 1 група (група порівняння) -- 10 осіб без ознак патології пародонту;

1 група -- 10осіб, яким проводилось загальноприйняте лікування, згідно затвердженому МОЗУ протоколу надання медичної допомоги (МКХ к. 05.31) та закритий кюретаж пародонтальних кишень; 3 група -- 10 осіб,

яким крім традиційного лікування, застосовувалася тунельна реваскуляризація з поєднаним використанням кверцетину перорально. Операція тунельної реваску- ляризації проводилась під місцевим знеболенням та полягала в утворенні дугоподібних субперіостальних тунелів спицею Кіршнера (діаметром 1 мм) з вестибулярної сторони, відступивши на 5-8 мм від краю ясен, в ділянці між першими молярами відповідної щелепи. Метою проведення даного втручання було створення умов для направленого судинного росту в уражені ділянки пародонту Дану операцію проводили на п'ятий день базового лікування, термін якого в середньому складав 15 днів. Кверцетин (реєстраційне посвідчення № UA /0119/01/01) гранули по 2 гр. призначався тричі на добу, протягом всього періоду лікування.

Функціональний стан ендотелію вивчали методом лазерної доплерівської флоуметрії на апараті ЛАКК-2 (Росія). Рівень фактору росту ендотелію судин VEGF (Vascular endothelial growth factor) визначали в сироватці крові методом імуноферментного аналізу (ІФА) за допомогою набору реактивів фірми Bender Medsystems (Австрія). Рівень фактору некрозу пухлин (TNF) визначали в сироватці крові методом ІФА за допомогою набору реактивів фірми Вектор бест (Росія). Рівень ка- піляризації тканин пародонту оцінювали за допомогою методу біомікроскопії на капіляроскопі ТМ-1.

Зметою порівняльної характеристики проведених методів хірургічного лікування проводити оцінку даних рентгенографії та ультразвукової остеоме- трії кісткової тканини щелеп (остеометр ЕОМ-01 Ц), якісних і кількісних характеристик реографічних кривих альвеолярного відростка щелеп (реограф Рео- Спектр-2, Росія) до лікування та через 6 міс. після оперативного втручання.

Достовірність різниці між середніми кількісними значеннями вибірок визначали за ^-критерієм Ст'юдента. З метою з'ясування характеру та ступеня взаємозв'язку різних показників визначали коефіцієнти кореляції (r).

Результати та їх обговорення

Згідно отриманих даних, з віком спостерігається відносне зменшення капілярної щільності, про що свідчить збільшення відсотку капілярного дефіциту у осіб похилого віку 2 та 3 групи в порівнянні із 1 групою (табл. 2).

Оскільки доведеним лабораторним показником активності фізіологічного компенсаторного ангіоге- незу є рівень фактору росту ендотелію судин, нами було досліджено рівень означеного показника в трьох групах обстежуваних. Так, у пацієнтів 2 групи у порівнянні із 1 групою людей похилого віку спостерігалось незначне його підвищення, що може бути пов'язано із необхідністю підтримання нормальної перфузії за умов вік-залежних змін метаболізму органів та тканин. При визначенні рівня VEGF в осіб похилого віку відзначалось: у 1 групі досліджуваних його рівень продовжував зростати відповідно до вікових потреб, а у 2 та 3 групах -- спостерігалось недостатнє збільшення рівня даного показника (табл. 1).

Слід відзначити наявність кореляційного зв'язку рівня фактора росту ендотелію судин з кількістю функціонуючих капілярів за даними біомікроскопії па- родонту (r = 0,39), що свідчить про важливу роль фізіологічного компенсаторного ангіогенезу в забезпеченні оптимального рівня капіляризації тканин при старінні.

Про об'єктивність даного висновку свідчать результати біомікроскопії пародонту. Так в осіб похилого віку 2 та 3 групи спостерігалось достовірне зниження щільності функціонуючих капілярів в порівнянні з 1 групою осіб з практично здоровим пародонтом. Звертає на себе увагу, що в 2 та 3 групі осіб похилого віку із капілярною розрідженістю спостерігався недостатній рівень фактору росту ендотелію судин, на відміну від осіб 1 групи із оптимальною капіляризацією, у яких рівень означеного показника був відносно достатнім.

Отримані нами результати підтверджують, що кількість функціонуючих капілярів в тканинах паро- донту пацієнтів 2 і 3 груп значно нижче, ніж у 1 групі, що безсумнівно, поряд з іншими факторами необхідно розцінювати як передумову до розвитку перфузійних порушень, вік-залежної гіпоксії та синдрому капі- ляротрофічної недостатності.

При вивченні взаємозв'язку маркеру внутрішньосу- динного запалення (фактору некрозу пухлин) з рівнем фактору росту ендотелію судин було показано, що в 2 і 3 групах пацієнтів до лікування спостерігалось підвищення рівня TNF. Не відзначається кореляційний зв'язок рівня фактору некрозу пухлин з рівнем фактора росту ендотелію судин, що свідчить про відсутність стимулюючого впливу внутрішньосудинного запалення на процес фізіологічного компенсаторного ангіоге- незу в практично здорових осіб похилого віку (табл. 3).

Основним фізіологічним механізмом підтримки задовільного рівня активності фізіологічного компенсаторного ангіогенезу є цілісність та функціональна збереженість ендотелію, зокрема достатня NO-син- тазна активність, оскільки ендотелій судин є місцем синтезу та основної дії факторів росту [4,6]. З метою визначення ролі функціонального стану ендотелію в активності фізіологічного компенсаторного ангіоге- незу в осіб похилого віку хворих на ХГП нами було досліджено рівень NO-синтазної активності ендотелію в групах обстежених шляхом проведення ЛДФ проби з реактивною гіперемією.

При вивченні NO-синтазної активності ендотелію суттєвих відмінностей рівня ендотелійзалежної вазоди- латації в 1 групі практично здорових людей була оптимальною та відповідала фізіологічним віковим змінам. В 2 та 3 групі людей похилого віку спостерігалась загальна тенденція до зниження рівня ендотелійзалежної вазодилатації, однак в 1 групі пацієнтів із достатнім рівнем фактора росту ендотелію судин відсоток приросту показника мікроциркуляції (ПМ) був вірогідно вищий, ніж у осіб із недостатнім рівнем VEGF (табл. 1).

пародонтит тунельний реваскуляризація кверцетин

Таблиця 1 Рівень фактору росту ендотелію судин (VEGF) в сироватці крові у пацієнтів похилого віку хворих на ХГП, пг/мл.

Примітки: * -- вірогідні зміни порівняно з групою практично здорових осіб, р < 0,05.

Таблиця 3 Рівень фактору некрозу пухлин (TNF) в сироватці крові у пацієнтів похилого віку хворих на ХГП, пг/мл

Примітка: * -- вірогідні зміни порівняно з групою практично здорових осіб, р < 0,05.

Отримані дані вказують на зниження активності ендотеліальної NO-синтази з віком, що свідчить про зменшення вироблення оксиду азоту і призводить до порушення захисних властивостей ендотелію в процесі старіння організму.

При проведенні кореляційного аналізу було з'ясовано, що в осіб 2 і 3 групи спостерігається наявність взаємозв'язку рівня фактору росту ендотелію судин та рівня ендотелійзалежної вазодилатації (г = 0,37), що свідчить про важливу роль ендотелію в забезпеченні адекватного компенсаторного ангіогенезу в тканинах пародонту.

Таблиця 4 Функціональний стан ендотелію у пацієнтів похилого віку хворих на ХГП

Примітка: * -- вірогідні зміни порівняно з групою практично здорових осіб молодого віку, р<0,05.

У хворих 2 та 3 груп до проведення хірургічного лікування ХГП встановили наявність дефіциту кровообігу (за показниками ПТС, ППО, ПВВ, ІОК), зниження судинного тонусу та еластичності судин, а в свою чергу -- погіршення трофіки тканин. Динаміка показників реограм у осіб похилого віку хворих на ХГП 3 групи через 6 місяців після операції тунельної рева- скуляризації була більш вираженою порівняно з такими ж у хворих 2 групи. У результаті досліджень встановлено, що у хворих 2 та 3 групи протягом 6 місяців спостереження відбувалося покращення кровообігу в тканинах пародонта, проте позитивні результати були більш виражені у хворих 3 групи. Через 6 місяців після лікування якісні та кількісні показники реограм (ПТС, ППО, ПВВ, ІОК) у хворих 3 групи вказують на стійке поліпшення регіонарного кровообігу альвеолярних відростків щелеп і у віддалених термінах після хірургічного лікування ХГП (табл. 5).

Таблиця 5 Динаміка реографічних показників у пацієнтів похилого віку хворих на ХГП

Примітки: * -- вірогідність відмінності від здорових, р<0,05;

» -- вірогідність відмінності до і після лікування, р>0,05

Рентгенологічна картина та показники ультразвукової остеометрії у хворих обох груп до оперативного втручання свідчили про наявність патологічних змін у тканинах пародонта: зниження висоти компактної пластинки альвеолярного відростка щелепи та демі- нералізації кісткової тканини. Показники рентгенологічного та ультразвукового дослідження у більшості хворих 2 та 3 груп після операції покращувались. При рентгенологічному дослідженні через 6 місяців після операції у 10 хворих 3 групи та в 4 хворих 2 групи спостерігалася стабілізація процесу, яка проявлялася в ущільненні і чіткому визначенні компактної пластинки альвеолярного відростка щелепи.

Результати остеометричних досліджень вказують на достовірну різницю між методом лікування у хворих 2 та 3 групи. Через 6 міс. після операції час проходження ультразвукових хвиль у хворих 2 групи становив 18,90±0,15 мксек., у хворих 3 групи -- 16,31±0,05 мксек. (р<0,05). Через 6 місяців після операції у 4 хворих 2 групи та в 10 хворих 3 групи час проходження ультразвуку зменшився, що свідчило про позитивні процеси мінералізації кістки.

Висновки

З віком у похилого віку спостерігається зниження кількості функціонуючих капілярів на одиницю площі тканини. Важливу роль фізіологічного компенсаторного ангіогенезу в забезпеченні достатнього рівня капіляризації тканин при старінні підтверджує наявність кореляційного зв'язку рівня фактору росту ендотелію судин з кількістю функціонуючих капілярів за даними біомікроскопії тканин пародонту.

Активність компенсаторного ангіогенезу в осіб похилого віку не пов'язана з активністю внутріш- ньосудинного запалення, про що свідчить відсутність кореляційного взаємозв'язку рівня фактору росту ендотелію судин з рівнем фактору некрозу пухлин. Важливу роль ендотелію в забезпеченні адекватного компенсаторного ангіогенезу при старінні доводить наявність взаємозв'язку рівня фактору росту ендотелію судин з рівнем ендотелійзалежної вазодилатації.

Після операції тунельної реваскуляризації з використанням кверцетину у комплексному лікуванні покращується кровопостачання в ділянці де проведена маніпуляція, попереджується розвиток деструктивних процесів у пародонті в результаті чого позитивна динаміка клінічних, рентгенологічних та остеометрич- них показників зумовлена покращенням мікроцирку- ляції і метаболізму кісткової тканини.

Література

1. Carmeliet, P. Mechanisms of angiogenesis and arterio-gene- sis / P. Carmeliet // Nat Med. -- 2009. -- V 6 (4). P. 389-395.

2. Dulak, J. Nitric Oxide Induces the Synthesis of Vascular Endothelial Growth Factor by Rat Vascular Smooth Muscle Cells / J. Dulak; A. Jуzkowicz*, A. Dembinska-Kiec // Arteriosclerosis, Thrombosis, and Vascular Biology. -- 2000. -- Р. 659-666.

3. Dishart, K. L. Gene therapy for cardiovascular / K. L. Dishart, L. M. Work, L. Denby // J. Biomed Biotechnol. -- 2003. ---- P. 138-148.

4. Fukuda, S. Angiogenic signal triggered by ischemic stress induced myocardial repair in rat during chronic infarction /S.Fukuda // J. Mol. Cell Cardiol. - 2004. № 4. - P. 547-559.

5. Schultz, A. Interindividual heterogeneity in the hypoxic regulation of VEGF: Significance for the development of the coronary artery collateral circulation / A. Schultz, L. Lavie,

Размещено на Allbest.ru