Аналіз лікарських рослин, які використовуються при гострій распіраторно-вірусній інфекції

В російській міфології тирлич-трава - одна з дев'яти чарівних трав. Вона разом з аконітом, красавкою, біленою, дурманом, чемерицею була неодмінною складовою частиною чарівної мазі, за допомогою якої будь-яка відьма могла "злітати на Лису гору, опуститися в замогильне царство, перевтілитися в будь-яку тварюку".

Про медичне вживання золототисячника повідомляють Гіппократ, Теофраст, Діоськорід, Авіценна.

Заготівля і зберігання. В лікарських цілях використовується трава золототисячника зонтичного разом з коренями (Herba Centaurii). Заготовлюють її на початку цвітіння, до того, як пожовтіє листя прикореневої розетки. При заготівках трави зрізають всю надземну частину рослини разом з розетковим листям. Заготовлену траву сушать на відкритому повітрі в тіні, розкладаючи її тонким шаром (3-5 см), або в сушарках при температурі нагріву трави 40-50 °С. Сушить траву золототисячника в пучках не можна, оскільки це звичайно приводить до загнивання усередині пучка. Термін придатності сировини 2 року. Смак сировини гіркий, запах відсутній. З інших видів в медицині використовують золототисячник красивий Centaurium pulchellum

Хімічний склад. Трава золототисячника містить гіркі глікозиди (генціопікрин, зритаурин, эритроцентаурин і ін.), алкалоїд генціанін ( 0,6 % ), аскорбінову і олеанолову кислоти, ефірне масло, смоли, слизи і інші речовини.

Фармакологічні властивості і застосування в медицині. Золототисячник використовують як гіркоту для збудження апетиту і поліпшення травлення. Рослина стимулює секрецію травних залоз, усилює перистальтику органів кишечника і надає деяку послаблюючу дію, володіє протиглистними і жовчогінними властивостями.

Надземна частина. Настій, відвар - гіркота для збудження апетиту і посилення діяльності травних органів, входить до складу апетитного чаю, шлункових зборів; у складі гіркої настоянки - при гіпацидних і хронічних атрофічних гастритах, при анорексії на грунті нервових захворювань, після оперативного втручання. В практичній медицині настій, відвар (у складі зборів) - при хронічних ентероколітах, хвороби язви шлунку і дванадцятипалої кишки, гастродуоденітах, диспепсії, спазмах шлунку і кишечника, метеоризмі, хворобах печінки і жовчного міхура; при гінекологічних захворюваннях, для інволюції матки після пологів, при метрорагії після аборту, ранньому токсикозі вагітних, альгодисменореї; для зміцнення стінок судин, як антисептичне, десенсибілізуюче; при патологічному клімаксі з схильністю до гіпертензії і дисменореє; настій (в зборі для аерозольної інгаляції) - при хронічному гаймориті; настій, настоянка - ранозагоююче при захворюваннях порожнини рота. В Болгарії настій, порошок (у складі зборів) - при печії, цукровому діабеті, замках, анемії і як загальнозміцнююче; настій зовнішньо - при шкірному висипі, погано заживаючих ранах; настоянка на оливковому маслі - при язвах гомілки. В гомеопатії - при хворобах шлунку, печінки, жовчного міхура. В народній медицині настій, відвар (самостійно, частіше у складі зборів) -в основному аналогічно вживанню в науковій медицині; крім того, при жовтяниці, діареї, малярії, туберкульозі легенів, хворобах серця, гіпертонічній хворобі, набряках, головному болі; при гастроптозі, хворобах нирок, алкоголізмі, екземі, фурункульозі; скрофульозі, грипі, гельмінтозі. В Республіці Білорусь - при черевному тифі; в середньовічній медицині Вірменії - при невриті, епілепсії; на Кавказі настоянка (у минулому) - при педикульозі. В Болгарії настій, відвар, порошок (самостійно, частіше в зборах) - при туберкульозі кишечника, гастрокардиальном симптомі, для регулювання стільця при гепатиті, при жіночих хворобах, геморої; місцево при алергіях; ранозагоювальне при гнійних ранах. В деяких країнах Центральної Європи - при подагрі, неврозах; в середньовічній медицині сік, відвар (чай) - при пухлинах і ущільненнях селезінки, печінці, раці шлунку; місцево - при раці молочної залози, губ, мови, бородавках.

Лікарські форми, спосіб вживання і дози. Настоянка гірка (Tinctura amara). Одержують з 60 частин трави золототисячника, 60 частин листя вахти трилистої, 30 частин кореневищ лепехи болотяного, 30 частин трави полину гіркої, 15 частин шкірки мандарина, спирту 40 % в достатній кількості для виготовлення (методом перколяції) 1 л настоянки. Є прозорою рідиною бурого кольору, гірко-пряного смаку, ароматичного запаху. Призначають всередину по 10-20 крапель 2-3 рази на день за 15-20 хв до їжі для підвищення апетиту і поліпшення травлення.

Настой трави золототисячника (Infusum herbae Centaurii): 10 г (2 столові ложки) сировини поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл гарячої кип'яченої води, закривають кришкою і нагрівають в киплячій воді (на водяній бані) 15 хв, охолоджують 45 хв при кімнатній температурі, проціджують, сировину, що залишилася, віджимають. Об'єм одержаного настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приймають в теплому вигляді по 1/3 - 1/2 стакана 2-3 рази на день за 30 хв до їжі як гіркота для збудження апетиту і поліпшення травлення при зниженій функції шлунково-кишкового тракту.

Чай апетитний № 4. Склад: листя трилисника водяного і трави полину гіркої по 7 частин, трави золототисячника 6 частин. Столову ложку суміші заварюють в 200 мл кип'ятку, наполягають 20 хв, потім проціджують. Приймають по 1 столовій ложці перед їжею 3-4 рази на день.

Відвар трави золототисячника: готують з розрахунку 20 г сировини на 1 л води.

Розділ 3. Фітотерапевтичні прописи

1.Rp.: Fior. Tiliae (квіток липи серцелистої)

Flor. Sambuci (квіток бузини чорної)

Flor. Crataegi (квіток глоду колючого)

Flor. Chamomillae (квіток ромашки лікарської) аа 25,0 М. f. species

D. S. 1 столову ложку суміші настояти на 1 склянці окропу 10 хв. Напар пити ковтками протягом доби при ГРВІ, грипі

2.Rp.: Cort. Salicis (кори верби білої) 30,0

Aq. fervidae 250,0

Sir. Rubi Idaei (сиропу малинового) 30,0 M. f. Decoct.

D. S. Пити щогодини по 1 столовій ложці при парагрипі, грипі

3.Rp.: Cort. Salicis (кори верби білої) 100,0

Rad. Ononidis (кореня вовчуга польового) 50,0 Rhiz. Glyzyrrhizae (кореневищ солодки голої) 50,0 Herb. Herniariae (трави остудника голого) 50,0 М. f. species

D. S. 1 столову ложку суміші кип'ятити 10 хв в 1 склянці окропу. Відвар пити охолодженим ковтками по 1 склянці 3 рази на добу при грипі з ломотою, парагрипі

4.Rp.: Fior. Tiliae (квіток липи серцелистої)

Fruct. Rubi Idaei (плодів малини звичайної)

Fol. Fariarae (листків підбілу звичайного)

Cort. Salicis (кори верби білої)__

Fruct. Anisi (плодів анісу звичайного) аа 10,0

М. D. S. 1 столову ложку суміші кип'ятити 10 хв в 2 склянках води. Випити за кілька разів гарячим (замість ацетилсаліцилової кислоти)

5.Rp.: Flor. Lavandulae (квіток лаванди вузьколистої) 40,0

Flor. Calendulae (квіток нагідок лікарських) 40,0

Flor. Sambuci (квіток бузини чорної) 30,0

Flor. Ulmariae (квіток гадючника в'язолистого) 30,0

М. f. species

D. S. 1 столову ложку суміші прокип'ятити в 1 склянці

води 1 хв. Випити по 3--4 склянки на добу при

грипі, лихоманці

6.Rp.: Flor. Sambuci (квіток бузини чорної) 30,0

Herb. Violae tricoloris (трави фіалки триколірної) 20,0 Flor. Tiliae (квіток липи серцелистої) 30,0 Fruct. Rubi Idaei (плодів малини звичайної) 20,0 Aq. fervidae 1000,0

D. S. Пити щогодини по 0,5 склянки при грипі, лихоманці

7.Rp.: Оl. Eucalypti (евкаліптової олії) 20,0

01. Ріпі folliorum (олії з глиці сосни лісової) 10,0 Mentholi cryst. 1,0

М. D. S. Для інгаляцій і розпилювання навколо ліжка хворого на грип

Висновки

Майже при всіх хворобах рослинні ліки можна застосовувати як допоміжні, а нерідко і як основні лікарські засоби. Захворювання часто зумовлені не тільки зовнішніми факторами, але й хворобами внутрішніх органів, порушенням обміну речовин в організмі. В цьому випадку необхідно використати комплексну терапію, і рослинні лікарські форми - саме те, що потрібно для досягнення максимального ефекту. Вони рідко кумулюються в органах і тканинах, не мають токсичної дії, часто є синергістами. Перевагою їх є також і невелика ціна у порівнянні із таблетованими, ампульованими засобами створеними сучасною хімією, що є не менш важливим.

Гостра респіраторна вірусна інфекція - найбільш важлива в інфекційній патології людини, оскільки це найпоширеніші захворювання, що наносять величезну утрату здоров'ю населення і економіці країни. З особливою частотою вони вражають дітей: діти до року хворіють в 3 рази частіше за решту дітей дошкільного віку і в 5 разів частіше, ніж дорослі. Раніми і особи літнього віку. Ця інфекція сприяє формуванню хронічних захворювань дихальних шляхів, є однією з причин виникнення пневмоній, обтяжує перебіг інших хвороб, сприяючи їх несприятливому результату.

До групи гострих респіраторних вірусних інфекцій входять вірус грипу, вірус парагрипу, ларингіт, тонзиліт, аденовіруси, ентеровіруси верхніх дихальних шляхів. У кожного з них є улюблена локалізація поразки дихальних шляхів: при грипі - трахея, при парагрипі - слизиста гортані (ларингіт), при аденовирусной інфекції - слизиста глотки (фарингіт) і слизиста кон'юнктив, при респираторно-синтициальной інфекції - бронхіоли (бронхіоліт).

Джерелом інфекції є хвора людина, але і після клінічного одужання може залишатися вірусоносійство: при грипі - до 5-7 днів, іноді - до 10 днів з моменту захворювання, при аденовірусній і ентеровірусній інфекції - до двох тижнів. Шлях передачі - повітряно-краплинний. Сприйнятливі і дорослі і діти всіх вікових груп, включаючи новонароджених.

Основними рослинами, що використовується для лікування захворювань ГРВІ є липа серцелиста, бузина чорна, верба біла, глід колючий, багно звичайне, гадючник в'язолистий, алтея лікарська, мальва лісова , волошка синя, золототисячник звичайний.

Дія лікарських рослин на дихальний апарат пов'язана з наявністю у їх складі суміші полісахаридів, слизистих і дубильних речовин, алкалоїдів, сапонінів, ефірних олій, флавоноїдів.

Всі ці рослини володіють відхаркувальними, пом'якшувальними, протизапальними, захисними, жарознижуючими, потогінні, антисептичними властивостями і тому використовуються при грипі, а також ангінах, ларингітах, тонзилітах, коклюші і фарингітах.

У перспективі проводити дослідження у напрямку вивчення нових лікарських рослин, які допомагатимуть у терапії хвороб, зумовлених інфекційними збудниками. Можливе їх поєднання з іншими лікарськими формами.

Список використаної літератури

1.Бензель Л.В., Олійник П.В., Бабій В.Є., Бензель І.Л. Фітодовідник: - Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2004.-292с.

2.Бурков А.Н., Маянський А.М. Современная фармакологія// Химико-фармацевтический журнал.- 1991.Т.31.№1 - С.30 - 32.

3.Довженко В.Р., Довженко А.В. Растения служат человеку: Дов./Художн. В.Д. Фесенко. - Сімферополь: Таврія, 1991. - (Охорона навколишнього середовища). - 368с.

4.Енциклопедичний довідник/ Л-56 Відп. ред. А.М.Грондзінський. - К.: Видавництво “Українська Енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 1992. - 544 с.

5.Кукес В.Г., Сметнев А.С. Внутренние болезни: - Москва: “Медицина”, 1991. - 680с.

6.Лагерь О.О. Фітотерапія. - Красноярск: Красноярский рабочий,1988-266с. 7.Муравйова Д.А., Самиліна І.А., Яковлів Г.П. Фармакогнозія: Підручник-4-е видання, доопр.і доп.- М.: Медицина, 2002. - 656с.

8. Олійник П.В., Бензель Л.В., Сятина М.Л., Крамаренко Г.В. Лікарські рослини: Фітодовідник: - К.: Рідний край, 1999.-320с.

9.Скакун М.П., Посохова К.А. Фармакологія: Підручник. - Тернопіль: Укрмедкнига,2003. - 740 с.

10.Солодухін Є.Д. Аптека в лесу.- М.: Агропроміздат, 1989.-351с.

11.Справочник по лекарственным растениям / А.М. Задорожний С.Я. Соколов та ін. - М.:Лесн.пром-сть, 1988.-415с.

12.Терновой К.С., Кузько Н.В. Профілактика некоторых заболеваний внутрених органов. - К.: Вища школа, 1983. - 360 с.

13.Уженов Г. Новий народный лечебник.- М.:Вече, 2001. - 400с.

14.Факультетська терапія: Підручник/ В.М.Хворостінка, Т.А.Моїсенко, Л.В.Журавльова; За ред. В.М.Хворостінки. - Х.: Факт, 2000. - 888с.

Размещено на Allbest.ru