Етіологічна структура вірусних гепатитів серед пацієнтів львівської обласної клінічної інфекційної лікарні

Баклабораторія регулярно провітрюється, прибирається і періодично проводиться дезінфекція приміщення. Температура в приміщеннях підтримується в межах +18-21 °С.

Відпрацьовані піпетки, скельця та шпателі складаються в ємкості з 1% розчином медикарину. Руки обробляються дескософтом або 70% розчином спирту. Робочі поверхні столів, підлога обробляються 0,1% розчином дескозалу. Стіни в боксах миються сумішшю 6% перекису водню з миючим засобом.

4.1.2 Аналіз методів дослідження та характеристика обладнання

Баклабораторія Кз ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» проводить наступні дослідження:

І. Мікробіологічне дослідження біоматеріалів (крові, слизу носоглотки й носа, калу, слини, спинномозкової рідини, ексудатів, транссудатів, грудного молока, раневого відокремлюваного, відокремлюваного з вух, статевих органів, блювотних мас, матеріалу при аутопсії й ін.):

а) на патогенні мікроорганізми: коренебактерії дифтерії; бордетелли коклюшу, паракоклюшу; менінгокок; гонокок; шигелли; сальмонелли; ентеропатогенні ешерихії; ієрсинії; вібріон холери до роду;

б) на умовно-патогенні факультативно-анаеробні мікроорганізми: стафілокок; стрептокок; гемофіли; клебсієлли; протеус; цитробактер; псевдомонади; кандіди;

в) на умовно-патогенні облігатно-анаеробні мікроорганізми: клостридії; бактероїди; біфідобактерії; пептококки; пентострептококки.

ІІ. Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків методом "газону" із застосуванням паперових дисків.

ІІІ. Визначення чутливості до бактеріофагу.

ІV. Мікробіологічне дослідження із санітарно-бактеріологічного контролю ЛПУ:

а) дослідження мікробної обсемененості повітряного середовища у відділеннях хірургічного профілю, у палатах реанімації й інтенсивній терапії, родильному відділенні;

б) дослідження на стерильність хірургічного матеріалу (інструментів, шовного й перев'язного матеріалу, білизни), рук хірургів, операційного поля, стерильних лікарських форм;

в) дослідження крові та її компонентів на стерильність.

V. Серологічне дослідження:

а) реакція аглютинації з бактеріальними діагностикумами: брюшнотифозним; паратифозним; коклюшним; паракоклюшним;

б) реакція преципітації: реакція Райта; реакція Хеддельсона;

в) реакція пасивної гемаглютинації з еритроцитарними діагностикумами: сальмонельозним; дизентерійним; сипного тифу; ієрсиніозним; псевдотуберкульозним.

У ході написання дипломної роботи, під час проведення досліджень, ми використали також такі прилади: ваги торсійні, іонометр, електрична плита, термостат, дистилятор та автоклав. Також під час роботи використовували посуд: піпетки, дозатори, предметні скельця, колби, ступки, флакони, пробірки звичайні, чашки Петрі.

Крім того, у баклабораторії Кз ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» нами було використано наступні електроприлади.

1. Медичний автоклав. Правила експлуатації:

- підготовка до роботи: перевірити наявність заземлення, справність приладу;

- відкрити запобіжний кран виходу повітря з автоклава;

- скласти стерилізаційний матеріал в камеру;

- наповнити автоклав дистильованою водою до потрібного рівня;

- накрити автоклав кришкою, поступово закрутити хрест-навхрест гвинти;

- відрегулювати необхідні покази манометра для даної стерилізації;

- включити автоклав в електромережу;

- при виході через паровипускний кран сухої пари, перекрити його;

- контролювати підйом робочого тиску;

- після закінчення часу стерилізації вимкнути автоклав з мережі;

- довести спад тиску пари в автоклаві до "0", відкрити паровипускний кран, охолодити автоклав;

- обережно відкрити гвинти, підняти кришку, не нахиляючись над нею, щоб запобігти опікам парою;

- вийняти стерилізаційний матеріал, автоклав витерти всередині і зовні.

2. Дистилятор. Правила експлуатації:

- підготовка до роботи: перевірити наявність заземлення, справність приладу;

- відрегулювати подачу холодної води в апарат;

- включити апарат в електромережу;

- слідкувати за охолодженням дистилятора протягом всього періоду роботи.

3. Іонометр. Правила експлуатації:

- підготовка до роботи: перевірити наявність заземлення, справність приладу;

- перемикачі іономіра встановити в положення "t" і "-1 | 19";

- ввімкнути в електромережу і прогрівати протягом 30 хв;

- натиснути кнопку "t" і гвинтом "температура розчину" встановити значення температури досліджуваного розчину;

- занурити електроди в склянку з розчином;

- натиснути кнопку "mv" і кнопку потрібного діапазону вимірювань;

- зняти покази приладу.

4. Плита електрична. Правила експлуатації:

- підготовка до роботи: перевірити наявність заземлення, справність приладу;

- завантажити конфорки електроплити;

- ввімкнути в мережу;

- ввімкнути потрібні конфорки;

- після роботи вимкнути конфорки.

При порушенні роботи приладів (запах, нагрівання, поява диму, зміна характеру шуму та ін.), а також при виявленні аварійної ситуації, прилад необхідно відключити від живлення і не користуватись до прийняття необхідних заходів.

4.1.3 Характеристика об'єкту дослідження, речовин та їх небезпечних властивостей

Правила прийому матеріалу. Будь-який матеріал, що надходить на дослідження до баклабораторії, розглядається як потенційно небезпечний.

Розпакування матеріалу, що надійшов до лабораторії, проводиться з дотриманням запобіжних заходів. Персонал баклабораторії використовує маску та гумові рукавички. Ємкості, що містять матеріал, обробляють дезрозчином, ставлять на металеві підноси або в штативи і переносять в кімнату для реєстрації, сортування і підготовки матеріалу. Контейнери, в яких доставлено зразки, після розвантаження, обробляють дезрозчинами.

Вимоги до зберігання витратних матеріалів. Зберігання хімічних реактивів здійснюють в спеціальних приміщеннях, що мають опалення, вентиляцію, штучне освітлення. Температура повітря в приміщенні для зберігання реактивів повинна бути від 8 до 20 оС, відносна вологість 60-70%.

Реактиви зберігаються на стелажах або в шафах. Доступ до них дозволяється тільки особам, які відповідають за їх облік і зберігання. При наявності високих стелажів в складі необхідно мати драбину або спеціальну підставку.

Вологочутливі реактиви зберігають в герметичній тарі; особливо гігроскопічні і вологочутливі - в додатковій упаковці, герметичному жорсткому футлярі або поліетиленовому мішечку.

Світлочутливі реактиви зберігають в темному місці, що виключає попадання на них прямих сонячних променів, в тарі з жовтого скла або світлонепроникного матеріалу. Дозволяється зберігати деякі реактиви в тарі з безбарвного скла, але обов'язково упаковувати в чорний папір.

Токсичні реактиви підлягають обов'язковому обліку і зберіганню в спеціально виділених для цього сейфах, металевих шафах (ящиках) під замком. Облік і видачу токсичних реактивів проводить працівник, призначений наказом по установі.

Вогненебезпечні та вибухові речовини зберігають за межами основних приміщень (в спеціальних приміщеннях з вентиляцією та природним освітленням). В лабораторії їх можна мати тільки для поточних робіт.

Готові поживні середовища зберігають на відстані від приладів опалення, захищеними від дії прямих сонячних променів. Поживні середовища, що містять кров, інші органічні додатки, антибіотики зберігають в холодильнику.

Дезінфікуючі засоби зберігають в закритих сховищах, в міцній, справній тарі з маркуванням, де зазначено виробник, дата виготовлення, номер партії, маса.

4.2 Організаційно-технічні заходи

4.2.1 Організація робочого місця і роботи

Важливе значення для виконання дослідів має підготовка робочого місця для постановки того чи іншого досліду. Треба продумати, куди поставити прилад, яким працюють, перевірити його справність. Терези, бюретку для розливання рідин зручніше поставити з правого боку, а мікроскоп зліва від експериментатора, щоб права рука була вільна для записів, рисунків.

В баклабораторії робоче місце слід розмістити так, щоб було достатнє освітлення, як денне, так і штучне. Всі реактиви експериментатор підбирає перед початком виконання роботи. Найбільш важливі реактиви зручно розмістити на поличці біля робочого місця, шкідливі і концентровані речовини - у витяжній шафі. В лабораторії не можна працювати одному.

Кожний працівник баклабораторії Кз ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» має своє робоче місце. До нього входить робочий стіл, на якому знаходяться необхідні речовини і посуд. Всі методики та аналізи проводяться тільки в робочій кімнаті, а всі необхідні записи здійснюються у відведеній для документальної роботи кімнаті.

Працівники лабораторій установ охорони здоров'я підлягають обов'язковому страхуванню згідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.98. №1642.

4.2.2 Санітарно-гігієнічні вимоги до умов праці

Спеціальний одяг, взуття та інші засоби індивідуального захисту повинні відповідати характеру та умовам роботи, забезпечувати безпеку праці, підбиратися індивідуально для кожного працівника, закріплюватися за ним і зберігатися окремо від особистого одягу.

Для роботи в боксі, крім основного спецодягу, необхідно мати стерильний комплект: халат, шапочку, маску, гумові рукавички, бахіли, які зберігаються у передбокснику. Оптимальним є використання одноразового стерильного одягу.

Оптимальна швидкість руху повітря в приміщенні - 0,2 м/с.

4.2.3 Заходи безпеки під час роботи з обладнанням, об'єктом дослідження і речовинами

Кожен працівник лабораторії повинен мати закріплене за ним робоче місце.

Перед початком роботи слід одягти спецодяг, який зберігається в індивідуальних шафах, окремо від верхнього одягу. Тип захисного костюма і частота його зміни визначаються в залежності від характеру роботи.

При використанні скляного посуду необхідно дотримуватись наступних правил безпеки роботи з ним:

- під час роботи із скляними приладами необхідно користуватися скляними трубками, що мають оплавлені краї;

- при нагріванні речовин в пробірці або колбі слід їх закріплювати в тримачі для пробірок або в лапці штатива;

- під час миття скляного посуду необхідно пам'ятати, що скло крихке, легко ламається і тріскається від ударів, різкої зміни температури; для миття посуду щітками ("йоржиками") допускається направляти дно посудини тільки від себе або вниз;

- при використанні спиртівки для нагрівання рідин слід берегти руки від опіків: нагрівання рідин виконувати тільки в тонкостінному посуді (пробірки, колби тощо);

- отвір пробірки або шийку колби при нагріванні направляють від себе та вбік від оточуючих;

- при нагріванні рідин не допускається нахилятися над посудиною і заглядати в неї;

- при нагріванні предметного скла спочатку рівномірно прогрівають усю пластину, а потім ведуть повільне нагрівання;

- не допускається кип'ятити легкозаймисті рідини на відкритому полум'ї;

- при роботі з хімреактивами слід наливати рідкі хімреактиви за допомогою піпеток з різними пастками або гумової груші, тверді реактиви із склянок набирати спеціальними ложечками, шпателями;

- слід обережно користуватися гострими і ріжучими інструментами (скальпелі, ножиці, леза тощо) для виготовлення препаратів;

- під час роботи з мікроскопом необхідно обережно користуватися предметними скельцями з біопрепаратами.

Крім того, при роботі зі скляними приладами необхідно:

- захищати руки рушником при зборі скляних приладів або з'єднанні окремих частин їх за допомогою каучуку або гуми; при розламуванні скляних трубок притримувати лівою рукою трубку біля надпилу;

- при закриванні колби, пробірки або іншої тонкостінної посудини пробкою, тримати посудину за верхню частину шийки ближче до місця, куди повинна бути вставлена пробка, захищаючи руку рушником;

- оплавляти і змочувати водою кінці трубок і паличок до одягання каучуку; при плавленні кінців трубок і паличок користуватися тримачами.

Особливої обережності потребує експлуатація приладів, які працюють під тиском (автоклавів). Постійно треба слідкувати за справністю манометрів, за рівнем води в нагрівному баку.

При роботі з ультрацентрифугою і центрифугою, крім перевірки заземлення, треба уважно зрівноважувати центрифужні пробірки.

Не можна залишати без нагляду газовий пальник запаленим, слід перевірити, чи гумові шланги не прорвані, чи немає утічки газу в місцях з'єднання.

Культура мікроорганізмів, що використовується в роботі, повинна бути непатогенною. Посіви культури проводять в боксах, в яких повітря дезинфіковане ультрафіолетовими променями. Культуру бактерій зберігають у закритих ватними корками колбах.

В лабораторному приміщенні всі речовини повинні мати етикетки.

Отруйні речовини повинні зберігатися у матеріально-відповідального, і видаватись лише в необхідних випадках. У робочих столах хімічні речовини зберігати не слід.

Легкозаймисті речовини необхідно зберігати у витяжних шафах, у кількостях денної потреби.

Особливу небезпеку становлять концентровані кислоти та луги. їх слід зберігати у витяжній шафі. При роботі з ними необхідний спеціальний одяг для захисту шкіри від концентрованих лугів та кислот. Розливають кислоти та луги за допомогою гумової груші. Розведення концентрованої кислоти проводять у фарфоровому посуді.

Після роботи з шкідливими речовинами необхідно помити руки, прибрати рештки з робочого столу. Рештки концентрованих речовин не можна зливати у раковини, їх слід виливати у спеціально відведений посуд.

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях

4.3.1 Протипожежні та противибухові заходи

Пожежна безпека забезпечується проведенням організаційних, технічних та інших заходів у баклабораторії, відповідно до правил пожежної безпеки в Україні.

Приміщення баклабораторії Кз ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» забезпечені автоматичною пожежною сигналізацією, вогнегасниками, які розміщені в добре доступних місцях. Бокс забезпечений вогнегасником та азбестовою або вовняною ковдрою.

Усі підходи до засобів пожежогасіння вільні.

Для попередження виникнення пожежі у бак лабораторії Кз ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» заборонено:

- палити у виробничих приміщеннях;

- залишати без нагляду включені електроприлади, електричне освітлення, запалені газові пальники;

- прибирати випадково пролиті легкозаймисті речовини при запалених пальниках і включених електроприладах;

- запалювати вогонь, включати електроприлади, якщо в приміщенні відчувається запах газу;

- нагрівати легкозаймисті речовини на відкритому вогні, електроплитах тощо;

- порушувати електропроводку, заставляти шафами, завішувати плакатами, картинами, газетами тощо електропроводи, електровимикачі, розетки;

- захаращувати коридори, переходи, виходи, сходи і доступи до протипожежних засобів шафами, столами та іншими предметами;

- користуватися саморобними, несправними або з відкритою спіраллю електронагрівальними приладами;

- залишати та зберігати вату, марлю, папір, спирт та інші легкозаймисті речовини та матеріали на шафах та поза ними, на радіаторах центрального опалення поблизу палаючих пальників, електричних проводів і приладів;

- зберігати легкозаймисті, вибухові та вогненебезпечні речовини (бензин, скипидар, ефір, фото- і кіноплівку тощо) без дотримання правил безпеки.

4.3.2 Організація евакуації працівників

Проведення організованої евакуації з приміщень бак лабораторії Кз ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» забезпечується шляхом:

- планування евакуації людей (складання плану евакуації з приміщення);

- визначення зон, придатних для розміщення евакуйованих з потенційно небезпечних зон;

- організації оповіщення керівників підприємств і людей про початок евакуації;

- організації управління евакуацією;

- навчання населення діям під час проведення евакуації.

Отже, успішне виконання професійних обов'язків у баклабораторії Кз ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня», усунення небезпечних випадків, уникнення можливостей травматизму можливі лише при суворому виконанні заходів з охорони праці. Дослідження виявило, що умови праці у баклабораторії Кз ЛОР «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» відповідають санітарно-гігієнічним та ергономічним нормативам. При виконанні дипломної роботи ми також дотримувались усіх правил техніки безпеки [12].

Висновки

1. У Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні протягом 2011-2013 рр. виявлено такі вірусні гепатити: гострий гепатит А, гострий гепатит В та хронічний гепатит С.

2. Вивчення вікової структури пацієнтів Львівської обласної клінічної інфекційної лікарні за 2011-2013 рр. показало значну частку хронічного гепатиту С серед пацієнтів зрілого віку другого періоду (36-60 років). Серед пацієнтів віком від 1 року життя до 18 років хворих хронічним гепатитом С не виявлено.

4. Найбільшу частку пацієнтів із гострими гепатитами А та В спостерігали в осіб віком від 1 року життя до 18 років. Серед пацієнтів похилого та старечого віку хворих гострим гепатитом А не виявлено.

5. Серед хворих гепатитом переважали особи чоловічої статі, захворюваність серед жінок була на третину меншою.

6. Аналіз захворюваності вірусним гепатитом по сезонах дозволив виявити, що пік захворюваності серед усіх вікових груп пацієнтів припадає на весну (квітень-березень), а також кінець літа - початок зими (серпень-грудень).

7. Умови праці в бактеріологічній лабораторії Львівської обласної клінічної інфекційної лікарні відповідають санітарно-гігієнічним та ергономічним нормативам.

Література

1. Аликеева Г. К., Максимов С. Л., Сафиуллина Х. Л., и др. Вирусный гепатит Е // Лечащий врач. - 2012. - № 10. - С. 12-13

2. Балаян М. С. Вирусный гепатит Е // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. - 1995. - Т. 5, № 2. - С. 32-37.

3. Балаян М. С. Вирус гепатита Е у животных // Мир вирусных гепатитов. - 2000. - № 1 - С. 3-4.

4. Балаян М. С., Михайлов М. И. Энциклопедический словарь. Вирусные гепатиты. - М. : Амипресс, 1999. - С. 113-115.

5. Быстрова Т. Н. Характеристика гепатита А-инфекции // Медицинский альманах. - 2011. - № 2. - С. 227-229.

6. Вирусные гепатиты (пособие для пациентов) / Составители: Н. А. Малышев, Н. П. Блохина, Е. А. Нурмухаметова. - М. : Департамент здравоохранения, 2003 - 56 с.

7. Вовк А., Татьянко Н. Вірусні гепатити - актуальна проблема охорони здоров`я // Ваше здоров`я. - 2000. - № 23. - С. 6.

8. Вьючнова Е. С., Чарный А. М., Шестаков Л. А. Диагностика и лечение вирусных гепатитов // Гастроэнтерология. - 2010. - №4. - С. 22-24

9. Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю ДСП 9.9.5.-080-02 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.uazakon.com/document/spart18/inx18870.htm

10. Ершов Ф. И. Вирусные гепатиты // Антивирусные препараты. -Справочник. Изд. 2-е. - М. : ГЭОТАР Медиа, 2006. - С. 269-287.

11. Ершов Ф. И., Романцов М. Г. Вирусные гепатиты // Лекарственные средства, применяемые при вирусных заболеваниях. - М. : Коста, 2007. - С. 84-106

12. Захаров Л.Н. Техника безопасности в химических лабораториях. - Лениград : Химия, 1991. - 336 с.

13. Инфекционные болезни: национальное руководство / Под. ред. Н. Д. Ющука, Ю. Я. Венгерова. - М. : ГЭОТАР-Медиа, 2009. - 1056 с.

14. Лекции по инфекционным болезням / Под ред. Н. Д. Ющука, Ю. Я. Венгерова. - 3-е изд. - М. : Медицина, 2007. - 1032 с.

15. Лобзин Ю. В., Казанцев А. П. Справочник по инфекционным болезням. - Санкт- Петербург : Комета, 1997. - С. 344 - 354.

16. Логинов А. С., Блок Ю. Е. Хронические гепатиты и циррозы печени. - М. : Медицина, 1987. - С. 76-82.

17. Михайлов М. И., Шахгильдян И. В., Онищенко Г. Г. Энтеральные вирусные гепатиты. - М. : Теза, 2007. - 349 с.

18. Михайлов М. И. Вирусный гепатит В. Проблемы изучения // Вопросы вирусологии. - 2006. - № 3. - С. 20-22.

19. Подымова С. Д. Болезни печени : Руководство для врачей. - М. : Медицина, 1993. - 544 с.

20. Поздеев О. К. Медицинская микробиология. - Москва : ГЭОТАР-Мед., 2001. - С. 159-165.

21. Посібник з клінічної лабораторної діагностики. / За ред. В. Г. Денисюка. - К. : Здоров`я, 1992. - 296 с.

22. Правила пожежної безпеки в Україні. - Київ : П68 Пожінформтехніка, 2005. - 208 с.

23. Рациональная фармакотерапия заболеваний органов пищеварения / Под общ. ред. Ивашкина В. Т. - М. : Литтерра, 2003. - С. 250-251, 423-425.

24. Савицький С. Т. Термінологія хронічних гепатитів // Лікування та діагностика. - 1998. - №4. - С. 41- 44.

25. Соринсон С. Н. Вирусные гепатиты в клинической практике. - Санкт - Петербург : Теза, 1996. - 300 с.

26. Справочник по лабораторным методам исследования. / Под ред. Л. А. Даниловой. - СПб. : Питер, 2003. - 736 с.

27. Тимаков В. Д., Левашев В. С., Борисов Л. Б. Микробиология. - М. : Медицина, 1993. - С. 511-518.

28. Тимошук С. В., Яремко З. М., Третяк О. І. Безпека праці під час роботи з хімічними чинниками : Навч.-метод. посібник. - Л. : ВЦЛНУ імені Івана Франка, 2009. - 80 с.

29. Фролов А. Ф., Шевченко Л. Ф., Широбоков В. П. Практическая вирусология. - Киев : Здоровье, 1999. - С. 217- 225.

30. Филдс Б., Наип Д. Вирусология. - М. : Мир, 1989. - Т.3. - С. 287-330.

Доповідь

Вельмишановний голово, шановні члени державної екзаменаційної комісії та всі присутні !!!

До Вашої уваги пропонуються результати дипломної роботи на тему : «ЕТІОЛОГІЧНА СТРУКТУРА ВІРУСНИХ ГЕПАТИТІВ СЕРЕД ПАЦІЄНТІВ ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ КЛІНІЧНОЇ ІНФЕКЦІЙНОЇ ЛІКАРНІ».

(Слайд № 1 Презентації).

За останні роки в галузі вивчення вірусних гепатитів пройдено значний шлях від діагнозу «хвороба Боткіна», або «жовтяниця», до виявлення вірусів гепатитів, які специфічно вражають печінку. Для назв гепатитів, що викликаються цими вірусами, використовують букви латинського алфавіту (наприклад, гепатити А, В, С, D, Е тощо). He викликає сумніву, що найближчим часом стануть відомі нові гепатотропні віруси (такі, що мають спорідненість із тканинами печінки), тому що в частини хворих з гепатитами не виявляється жодного з відомих збудників. Актуальність вивчення вірусних гепатитів визначається не тільки розповсюдженням інфекції з великим охопленням дорослого та дитячого населення та значним економічним збитком, але й частотою різноманітних несприятливих результатів.

(Слайд № 2 Презентації).

Метою роботи було встановити етіологічну структуру вірусних гепатитів у пацієнтів Львівської обласної клінічної інфекційної лікарні за 2011-2013 роки.

Завдання:

1) Здійснити порівняльний аналіз етіологічної структури вірусних гепатитів пацієнтів різних вікових періодів.

2) Визначити сезонність захворювання вірусними гепатитами різної етіології.

3) Порівняти рівень захворюваності вірусним гепатитом осіб різної статі.

(Слайд № 3 Презентації).

У загальній етіологічній структурі вірусних гепатитів пацієнтів Львівської обласної клінічної інфекційної лікарні за 2011-2013 роки переважала захворюваність хронічним гепатитом С. Варто зазначити, що високою за досліджуваний період є і захворюваність гострим гепатитом В. Захворюваність вірусним гепатитом А була найнижчою.

(Слайд № 4 Презентації).

Серед хворих переважали особи чоловічої статі, а захворюваність серед жінок була меншою.

(Слайд № 5 Презентації).

Пік захворюваності вірусними гепатитами серед усіх вікових груп пацієнтів припадає на весну (квітень-березень), а також кінець літа-початок зими (серпень-грудень).

(Слайд № 6 Презентації).

У 2011-2013 роках у Львівській обласній клінічній інфекційній лікарні діагноз «вірусний гепатит» поставлено 14 особам віком від 1 до 19 років.

У них діагностовано вірусний гепатит А та В. Гепатиту С в цієї вікової групи протягом зазначеного періоду не виявлено. З них 5 осіб перехворіло гострим гепатитом А, а 9 осіб гострим гепатитом В.

(Слайд № 7 Презентації).

Усі пацієнти віком 21-35 років хворіли гострим гепатитом А і В та хронічним гепатитом С. Хронічних гепатитів А та В, а також гострих гепатитів С не виявлено. З них тільки 4 особи хворіли гострим гепатитом А, 41 особа - гострим гепатитом В, 59 осіб - хронічним гепатитом С. В етіологічній структурі вірусних гепатитів у пацієнтів зрілого віку першого періоду (21-35 років) у 2011 році переважала захворюваність гострим гепатитом В (16 осіб) та хронічним гепатитом С (13 осіб), а в 2012 році зросла захворюваність хронічним гепатитом С (22 особи), у 2013 році спостерігаємо цю ж саму тенденцію - перевага пацієнтів з хронічним гепатитом С (24 особи).

(Слайд № 8 Презентації).

Усі пацієнти зрілого віку другого періоду перехворіли гострим гепатитом А й В чи хронічним гепатитом С. З них тільки 6 осіб перехворіло гострим гепатитом А, 57 - осіб гострим гепатитом В, 121 особа - хронічним гепатитом С. Слід відзначити, що в етіологічній структурі вірусних гепатитів у цих пацієнтів у 2011 році переважала захворюваність гострим гепатитом В (26 осіб) та хронічним гепатитом С (35 осіб), у 2012 році переважала захворюваність хронічним гепатитом С (43 особи), у 2013 році спостерігаємо цю ж саму тенденцію - перевага пацієнтів із хронічним гепатитом С (43 особи).

(Слайд № 9 Презентації).

Протягом досліджуваного періоду у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні перебувало 46 осіб, хворих гепатитом, похилого та старечого віку. Усі пацієнти перехворіли гострим гепатитом В чи хронічним гепатитом С. З них 17 осіб перехворіли гострим гепатитом В, 29 осіб - хронічним гепатитом С. Не було таких, що перехворіли гепатитом А. В етіологічній структурі вірусних гепатитів у цих пацієнтів у 2011 році переважала захворюваність хронічним гепатитом С (10 осіб), у 2012 році спостерігали зниження кількості пацієнтів з гострим гепатитом В (4 особи) та хронічним гепатитом С (6 осіб), у 2013 році спостерігаємо збільшення кількості пацієнтів із хронічним гепатитом С (13 осіб).

Порівнюючи отримані результати з даними літератури, можемо сказати, що в нашій роботі знайшла підтвердження теза про те, що гострим гепатитом А переважно хворіють пацієнти молодших вікових категорій - діти до 10-12 років; гострим гепатитом В переважно хворіють пацієнти віком від 20 до 40-45 років; хронічним гепатитом С хворіють пацієнти старших вікових категорій (40 років і старші). Рідкісних форм вірусних гепатитів - хронічних гепатитів А та В й гострого гепатиту С - не виявлено.

(Слайд № 10 Презентації).

Висновки дозвольте не зачитувати, оскільки вони прозвучали в ході доповіді і представлені на слайді.

Дякую за увагу!!!

Із рис. 3.3. видно, що пік захворюваності вірусними гепатитами серед усіх вікових груп пацієнтів припадав на весну (квітень-березень), а також кінець літа - початок зими (серпень-грудень).

Размещено на Allbest.ru

...