Аналіз перинатальної захворюваності та смертності в умовах перинатального центру та шляхи її зниження

Размещено на http://www.allbest.ru/

АНАЛІЗ ПЕРИНАТАЛЬНОЇ ЗАХВОРЮВАНОСТІ ТА СМЕРТНОСТІ В УМОВАХ ПЕРИНАТАЛЬНОГО ЦЕНТРУ ТА ШЛЯХИ її ЗНИЖЕННЯ

Пасієшвілі Нана Мерабівна,

кандидат медичних наук, головний лікар,

вул. Маліновського, 4, м. Харків, Україна, 61052

E-mail: pasonana@mail.ru

У роботі проведен аналіз перинатальної захворюваності та смертності в умовах перинатального центру. Визначені фактори, що сприяють її підвищенню та дані рекомендації щодо їх усунення та оптимізації надання акушерської допомоги в Україні. Особлива увага звертається на допологову діагностику внутрішньоутробного інфікування плода, як однієї з причин перинатальної захворюваності та смертності, яке можна своєчасно попередити та тим самим запобігти невиношуванню вагітності.

Ключові слова: перинатальна захворюваність та смертність, перинатальний центр, інфекційно-запальні ураження плода, недоношування

Aim of research. The analysis of perinatal morbidity and mortality in the condition of one perinatal center of Ukraine and optimization of the possible ways of its decrease.

Methods of research. There was analyze the work of Kharkiv regional center in 2011-2015 years taking into account the rates ofperinatal morbidity and mortality and factors that have influence on it. There were studied the next parameters: the number of newborns, its apportionment on the weight category, survival, general morbidity, mortality structure of the full-term and premature children. Statistical processing of the received results was carried out using Statistica 6.0 program.

Results of research. The frequency of normal delivery in perinatal center is in average 58,9 %. The rates of neonatal mortality decreased- 4,11 %% (in 2011 year - 8,23 %%) and early neonatal one - 3,34 %% (in 2011 year - 6,44 %%). The survival of newborns with extremely low body weight (500-999 g) in first 0-168 hours was 62,50 %; with body weight 1000-1499 g - 82,35 %; with body weight at delivery 1500-2499 g was 98,17 %, survival of newborns with body weight >2500 g in the first 0-6 days was 99,75 % .

The morbidity structure of full-term children still almost unchangeable during the last 5 years: asphyxia, congenital defects of development, arrest of foetus growth, cerebral ischemia, intrauterine infection, birth trauma. The morbidity structure of premature ones: respiratory disorder syndrome, intrauterine infection; asphyxia, congenital defects of development, arrest offoetus growth.

Among the mortality causes the main ones were congenial defects of development (prevailed in full-term children) and intrauterine infection (on the first place in premature children). The perinatal mortality rate in 2015 year was 18,22 %%, in 2011year - 26,65 %%.

The maternal foetus infection is the very frequent cause of stillbirth and pre-term birth and as the result the birth of small premature children with intrauterine defects of infectious character that considerably worsen the prognosis for newborns. The timely diagnostics and treatment ofpregnant from the risk group as to infectious and inflammatory injuries of foetus on the background of complex organization measures allows considerably decrease the rates of perinatal morbidity and mortality.

Conclusion. Analysis of the work ofperinatal center indicates the high efficiency of such III level institutions of the obstetrical help in the decrease of perinatal morbidity and mortality in Ukraine. It is necessary to pay the special attention to prophylaxis and treatment of intrauterine infection offoetus as one of the main causes of perinatal mortality and morbidity especially in premature newborns and its timely prevention

Keywords: perinatal morbidity and mortality, perinatal center, infectious and inflammatory lesions of foetus, preterm birth

Вступ

Демографічна ситуація в Україні характеризується стійкою депопуляцією в результаті падіння народжуваності при високому рівні смертності населення (1171,1 на 100 тис.). В цих умовах зниження перинатальної смертності (ПС), зберігання життя та здоров'я новонароджених є необхідною умовою демографічного розвитку України та фактором національної безпеки [1]. Показники перинатальної захворюваності та смертності вважаються індикатором соціально-економічного благополуччя країни, а їх зниження включено в головні цілі розвитку тисячоріччя, які визначила ООН згідно рекомендованої ВООЗ нової програми Європейської політики охорони здоров'я - «Здоров'я - 2020» [1, 2].

1. Обґрунтування дослідження

Перинатальна захворюваність (ПС) залишається одним з основних демографічних показників здоров'я популяції та характеризує не тільки рівень здоров'я новонароджених, але й соціально-економічні умови життя та якість надання медичної допомоги жінкам і дітям. Проблема зниження ПС набуває особливе соціальне значення в сучасних умовах в

Україні в зв'язку з негативними демографічними тенденціями в країні. Вивчення причин перинаталь- ної захворюваності та смертності, її частоти, аналіз факторів, що впливають на ці показники, в умовах перинатального центру в Україні є актуальною проблемою сучасного акушерства, а отримані результати дозволять розробити заходи щодо зниження ПС та покращення демографічних даних.

Поняття «перинатальна смертність», «перина- тальний період» вперше були запропоновані в медичній практиці австрійським демографом С. Пеллером з метою вказати на єдність етіологічних причин та патогенетичних механізмів, які визначають розвиток плоду, залежать від ряду обставин, можуть призвести до його загибелі до початку пологів (антенатальна загибель), в пологах (інтранатальна загибель) або в перші 7 діб після народження (рання неонатальна смертність). В Україні затверджена Наказом МОЗ України від 29.03.2006 р. Інструкція з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, згідно якій перинатальним періодом визначається період, який починається з 22 тижня вагітності (154 доби), термін гестації, якому в нормі відповідає маса плода 500 г, і закінчується після 7 повних діб життя новонародженого (168 годин) [3, 4].

За даними ВООЗ, з 133 млн дітей, щорічно народжених живими, 2,8 млн. вмирають на протязі першого тижня життя, в економічно розвинутих країнах рівень ранньої неонатальної смертності складає 2,6 на 1000 живих новонароджених, рівень малюкової смертності в Україні складає 9,2 на 1000 живонароджених, що в 2-3 рази вище ніж в країнах Євросоюзу [2, 5]

Разом з тим, в світі щорічно реєструється біля 2,5 млн. випадків мертвонароджуваності, з них 98 % припадає на країни з низьким та середнім рівнем доходів населення. При цьому в економічно розвинених країнах показник мертвонароджуваності коливається між 2 та 4 на 1000 народившихся. В структурі неонатальної смертності 70 % приходиться на дітей першого тижня життя, що максимально обумовлено перинатальними факторами та етіопатогенетично пов'язано з мертвонароджуваністю. З них 30,7 % вмирали на протязі перших 24 годин після народження, за даними інших авторів - % дітей загибли на протязі перших 2 діб в умовах акушерського стаціонару [6-8]. Цей факт обумовив створення перинатальних центрів з наданням необхідного рівня неонатальної реанімаційної допомоги в пологодопоміжних стаціонарах, де дитина знаходиться на протязі перших 3 найбільш небезпечних діб. В результаті ПС зменшилась з 17,5 %% до 10,2 %%, однак підвищилися показники мертвонароджуваності, серед яких антенатально загиблі складають 80,3 %. Причому доношені плоди серед мертвонароджених складають 51,3 %, що вказує на недоліки в організації перинатальної допомоги. Створення регіональних перинатальних центрів в Україні було обумовлено незадовільним станом здоров'я матері та новонародженого [9].

Структура причин неонатальної смертності смертності малюків залишається стабільною на протязі багатьох років і обумовлена перинатальни- ми станами (44,8 %), вродженими вадами (24,5 %), захворюваннями органів дихання (14,2 %). Серед материнських причин - моделі ПС зумовлені материнською кровотечею (25 %), інфекціями (15 %), еклампсією (12 %), утрудненими пологами (8 %) та іншими причинами. Таким чином, інфекційна патологія займає друге місце серед причин перинатальної загибелі [2, 4, 10].

Основним контингентом серед загиблих плодів та новонароджених є недоношені, які складають за даними різних авторів серед антенатально загиблих 50-68 %, інтранатально - більше 40 %, постнатально - 40-78 %. Ця обставина має велике практичне значення та вказує на необхідність приділяти увагу профілактиці невиношування вагітності в боротьбі за зниження перинатальної смертності [11, 12].

Причини перинатальної смертності різноманітні, але розподіляти їх за класифікацією «з боку матері», «з боку плода» не відповідає сучасним уявленням про взаємовідносини матері та плоду. Чисельні експериментальні та клінічні дослідження продемонстрували, що розвиток плода повністю залежить від стану материнського організму. Аномалії розвитку плода розглядаються як основна причина його загибелі, але вони можуть виникнути на початку вагітності як результат інфекційного захворювання вагітної (токсоплазмоз, лістеріоз та інші). Частота морфологічно веріфікованого, безсимтопного хронічного ендометриту в анамнезі у жінок з невино- шуванням складає більш ніж 64 % без залежності від клінічної картини переривання вагітності. До причин антенатальної смертності відносяться також шкідливі умови праці та неповноцінне харчування. Однак в 1/3 випадків причина антенатальної загибелі плода залишається нез'ясованою. Серед причин інтранатальної загибелі плоду превалюють слабкість пологової діяльності, вузький таз, аномалії розвитку плода, патологія пуповини та плаценти, неправильні положення плоду, прееклампсія, сідничні перед лежання, інфекційні фактори. Причини постнатальної загибелі повністю співпадають з інтранатальними, перерахованими вище [1, 2].

Звертає на себе увагу той факт, що деякі причини загибелі плодів антенатально, інтранатально та постнатально ідентичні (вади розвитку, інфекції), хоча вказані в різних групах загиблих. Це вказує на те, що однакові причини можуть призвести до загибелі до пологів, під час пологів та після пологів. Не- онатальна смертність щільно пов'язана з патологією вагітності, станом плода та плином пологів. 1/3 дітей вмирає в першу добу після пологів (32,1 %) та майже 60 % - в перші 2 доби [6, 8].

Серед факторів, що сприяють підвищенню ПС, виділяють соціально-економічні, біологічні, генетичні та інші. За даними ВООЗ мертвонароджуваність серед забезпечених сімей складає 14-18 на 1000 новонароджених, в групі робітниць - 21-26 [5]. Конституція жінки може зумовити ускладнення для плода: пікнотичні жінки схильні до прееклампсії, інфантильні - до передчасного переривання вагітності, астеничні - до гіпотонії. Генетичні фактори впливають на показники перинатальної захворюваності та смертності. В США мертвонароджуваність у білої раси склала 28, у афроамериканців - 45 на 1000 жи- вонароджених. Кліматогеографічні фактори мають вплив на показники ПС за рахунок підвищення частоти прееклампсії, невиношування вагітності, анемії в умовах Півночі, а новонароджені в субтропіках мають меншу вагу та більш чутливі до шкідливих факторів. Професійні фактори сприяють викидням (водії - 13-20 %, швачки - 10-19 %), передчасним пологам, вадам розвитку (хімічні фактори, іонізуюча радіація та інші). Гендерний підхід до ПС продемонстрував, що ПС переважає у хлопчиків (11,23 %) над дівчатками (9,06 %), причому мертвонародження частіше у дівчаток, а постнатальна смертність - у хлопчиків [6-8].

До факторів ризику перинатальної смертності відносяться також вік матері, сімейний стан, шкідливі звички, екстрагенітальна патологія, кількість попередніх пологів, вага плода, стан новонародженого, непрофесійний медичний персонал. Якщо вік матері більше 30 років, то частота мертвонароджуваності коливається від 2 до 12 %, а загибель дітей при перших пологах у жінок старше 45 років в 6 раз вище, ніж у 20-річних. В свою чергу перинатальна смертність в юних першородячих вище, що зумовлено частішим розвитком прееклампсії (21 %), аномаліями розвитку плода (8 %). Якщо у вікових першородячих підвищення частоти ускладнень вагітності обумовлено порушенням пристосовних та регуляторних механізмів за рахунок інволютивних процесів, то в юних першородячих воно зумовлено їх незрілістю та нестійким нервово-психічним станом вагітної [8].

Порушення харчового балансу сприяє мертво- народженню (в 4 рази вище при дефіциті вітамінів), невиношуванню (в 2,5 рази частіше) [11, 12]. Надлишкова маса тіла, ожиріння, куріння також відносяться до факторів ризику мертвонароджування та неонатальних втрат. Патологія плаценти та інфекції, що призводять до передчасних пологів, визначають більшу частину мертвонароджень, особливо антенатальних, частота яких сягає 84 % [10].

Ураження ембріону в критичні періоди розвитку обумовлені підвищенням їх чутливості до дії зовнішніх факторів в ці періоди, що базується ґрунтується на зниженні їх репарабільності. Недоношування не є причиною загибелі новонародженого, особливо при гарному нагляді за ним. Загибель недоношених новонароджених обумовлена його низьким опором зовнішнім факторам або від причини, що призвела до невиношування, наприклад інфекції [12].

Таким чином, існує багато факторів, які сприяють та призводять до перинатальної захворюваності та смертності і необхідно в кожному випадку визначити причину, яка призвела плід до загибелі, щоб мати можливість її уникнути або нейтралізувати її наслідки. Безпосередні причини можуть поєднуватися з супутньою патологією, тому необхідно в кожному випадку визначати всі ланки патологічного ланцюга, з'ясовувати причини загибелі плоду передбачати ускладнення та завчасно проводити профілактичні заходи.

В розвинених країнах проводяться активні заходи щодо зниження впливу вказаних факторів ризику на репродуктивні втрати. Усі жінки забезпечуються необхідною преконцепціоною та якісною антенатальною допомогою, широко впроваджуються національні програми перинатального аудіту, які направлені на покращення якості акушерської та неонатальної допомоги [6]. перинатальний захворюваність смертність інфікування

Таким чином, інтегральним фактором ризику ПС є соціально-економічне положення населення, яке реалізується через патологію материнського організму та осередково впливає на плід що розвивається та демографічну ситуацію в країні. Висока захворюваність вагітних при недостатній якості медичної допомоги, запобігання ускладнень в пологах, є основними факторами зниження високої ПС. Тому ВООЗ підтримує надання комплексної та ефективної допомоги вагітним та новонародженим під час вагітності та пологів, що має рішуче значення в профілактиці перинатальної захворюваності та смертності [5].

З цією метою в Україні було реалізовано Національний проект «Нове життя. Нова якість охорони материнства та дитинства» для забезпечення населення доступною висококваліфікованою медичною допомогою, комфортними умовами народження та виходжування дітей шляхом створення мережі регіональних перінатальних центрів. Показник ПС є індикатором соціально-економічного благополуччя країни, тому створення перинатальних центрів в Україні сприяє досягненню оновлених цілей розвитку тисячоліття, прийнятих ООН щодо поліпшення здоров'я матері та зменшення дитячої смертності. В залежності від рівня надання акушерської допомоги визначено, що показник ПС в закладах 1-2 рівня в 1,2-1,4 рази вище, ніж у закладах 3-4 рівня [13].

Таким чином, зміни пріоритетів розвитку служби рододопоміжних закладів від реанімаційних технологій до превентивної перинатології погоджується з сучасною концепцією ВООЗ і стратегією первинної профілактики перинатальної патології.

2. Мета дослідження

Аналіз перинатальної захворюваності та смертності в умовах одного з перинатальних центрів в Україні та оптимізація напрямків їх зниження.

3. Матеріали та методи дослідження

Проаналізовано роботу Харківського обласного клінічного перинатального центру (ХОКПЦ) за результатами річних звітів (2011-2015 рр.) з урахуванням показників перинатальної захворюваності та смертності і факторів, які на них впливають. Були вивчені наступні параметри: кількість новонароджених, їх розподіл за ваговою категорією, виживаністю, загальною захворюваністю, структурою захворюваності доношених та недоношених дітей. Проведено аналіз смертності за статтю, місцем проживання, віком, вагою, шкалою Апгар, способом пологорозродження, структурою смертності (окремо для доношених та недоношених новонароджених).

Статистична обробка отриманих результатів проведена за допомогою програми Statistica. 6.0. Excel для Windоws XP Professional. Вірогідність відміно- стей параметричних показників оцінювалася за допомогою t-критерію Ст'юдента та Фішера.

4. Результати дослідження

За 5 років (2011-2015) в ХОКПЦ всього відбулося 14283 пологів, в середньому 2859±132 пологів за рік. Показник нормальних пологів коливався від 56,8 % до 61,2 %, складаючи в середньому 58,9 %, що наближається до рекомендованих МОЗ України індикаторів якості надання допомоги в перинатальних центрах. Кількість передчасних пологів (до 37 тижнів вагітності) поступово знижувалася від 10,4 % в 2011р. до 6,93 % - в 2015 р., що вказує на більш ефективне лікування недоношування вагітності за рахунок попередження передчасного виливу амніотичної рідини та пролонгування вагітності з використанням акушерського песарію або цервікального серкляжу та лікування материнсько-плодової інфекції.

За 5 років значно збільшилась кількість партнерських пологів, майже всі пологи проводилися в індивідуальних пологових залах з використанням партограми, активним веденням третього періоду пологів, цілодобовим спільним перебуванням матері та дитини в післяпологовому періоді, що сприяє профілактиці внутрішньолікарняніх інфекцій.

Щорічно знижувалася кількість кесарських розтинів: з 30,4 % в 2011р. до 26,4 % в 2015 р., хоча їх високий відсоток зумовлений тяжкою акушерською патологією у жінок Харківської області, яка потребує оперативного розродження. Пологи, закінчені шляхом накладання акушерських щипців, спостерігалися у 0,3-0,5 % випадках.

Аналізуючи випадки пологових травм, слід зазначити що їх кількість майже не змінилися за 5 років - 0,53 % та 0,47 % відповідно. Аналіз пологових травм показав наявність сполучених причин їх виникнення: сполучення макросомії плоду з ендокринною патологією (порушення вуглецевого обміну, ожиріння), анемією, прееклампсією, судинними змінами у фетоплацентарному комплексі (плацентарна дисфункція, вроджені аномалії пуповини), віком матері старше 35 років, материнсько-плодовою інфекцією, ускладнених пологів внаслідок сідничного передлежання плоду, загальнозвуженого тазу у матері, неадекватної поведінки роділлі у ІІ періоді пологів, недоношеністю або переношеністю плоду, відсутністю акушерської допомоги (народження дитини вдома).

В 2015р. народилося живими 2656 дітей (мінімальна кількість за 5 років), що на 336 менше, ніж у 2014 році (2992 дітей - максимальна кількість). Число недоношених новонароджених за 5 років зменшилася: від 291 (10,41 %) - в 2011 р. до 190 - 7,15 % (у 2015 році), кількість дітей вагою при народженні менше 2500 г в середньому складала 9,96 %, частка новонароджених у вагових категоріях до 1500 г - 1,14 %, до 1000г - 0,32 %.

У 2015 році було 33 мертвонародження (12,27 %), що значно менше, ніж у 2011 році - 58 (20,75 %%) та зумовлено розподілом потоків госпіталізації вагітних з антенатальною загибеллю плоду. За терміном гестації мертвонародження відбувалося переважно в 37-41 тижнів вагітності, за вагою переважали плоди 2000-2499 г, чоловічої статі. За причинами мертво- народжень: затримка росту плода (ЗРП), порушення кровообігу у судинах фетоплацентарного комплексу, вроджені вади розвитку, несумісні з життям. У всіх випадках антенатальної загибелі плода пологи були проведені через природні пологові шляхи.

З числа народжених живими мали безперервний 2-годинний контакт «шкіра до шкіри» в 2011 р. - 64,81 %, в 2015 р. - 84,56 %, при цьому у ряді випадків контакт «шкіра до шкіри» новонародженого, що народився шляхом операції кесаревого розтину, здійснювався з батьком дитини. Раннє прикладання до грудей у пологовому залі та подальше грудне вигодовування здійснювалося у 96,65 % дітей.

Кількість асфіксій на 1-й хвилині (менше 7 балів) и, відповідно, реанімацій при народженні зменшилася до 4,46 % (у 2012 році - 6,9 %), що вказує на ефективність надання акушерської допомоги в умовах перинатального центру.

В 2015 р. народилося хворими і захворіло 398 дітей, це вказує на те, що захворюваність загальна значно знизилася і склала 149,85 % (у 2011 році - 182,47 %). Захворюваність знизилася за рахунок доношених - 120,44 % та, у значній мірі, недоношених дітей - 531,58 %%.

У структурі захворюваності доношених в 2015році переважали вроджені вади розвитку (ВВР) (33,33 %), на другому місці - асфіксія (26,26 %), у 2011 році - навпаки: асфіксія (32,48 %), ВВР (27,11 %), на третьому місці - ЗРП (14,81 %). Значно зменшилася кількість гіпоксично-ішемічних уражень ЦНС (11,78 %), що займали третє місце у структурі захворюваності доношених у 2011 році. Також зменшилася кількість кон'югаційних жовтяниць (у 2015 році - 1,01 %, у 2011 році - 5,37 %), кількість внутрішньоут- робних інфекцій стала більшою ( у 2015 році - 5,38 %, у 2011 році - 4,35 %).

У структурі захворюваності недоношених переважали дихальні розлади (47,52 %), на другому місці - асфіксія (42,57 %), на третьому - внутріш- ньоутробні інфекції (14,85 %), ЗРП (11,88 %) та ВВР (10,89 %).

Показники неонатальної смертності знизилися - 4,11 %о (за 2011 р. - 8,23 %о), як і ранньої неона- тальної - 3,34 %о (у 2011 році - 6,44 %). З екстремально низькою вагою (від 500 до 999 г) виживаність у перші 0-168 годин - 62,50 %, з вагою від 1000 до 1499 г виживаність - 82,35 %, виживаність новонароджених у перші 168 годин з масою тіла при народженні 1500-2499 г склала 98,17 %, виживаність у перші 0-6 діб новонароджених з вагою >2500 г - 99,75 %.

За способом розродження загиблі в ранньому неонатальному періоді діти народилися в результаті мимовільних пологів (52,38 %), кесаревого розтину (38,09 %), акушерських щипців (9,52 %). При розподілу в залежності від статті визначено, що хлопчиків померло, більше, ніж дівчат .

Серед причин смерті новонароджених основними були вроджені вади розвитку (переважали у доношених дітей) та внутрішньоутробні інфекції (на першому місці у недоношених дітей). Показник перинатальної смертності у 2015 році склав 18,22 %, у 2011 році - 26,65 %.

5. Обговорення отриманих результатів

Аналізуючи структуру причин випадків пе- ринатальної смертності, можна дійти до висновку, що своєчасне виявлення вад розвитку плода, материнсько-плодових інфекцій, ознак недостатності фетоплацентарного комплексу, адекватне лікування інфнекційно-запальних уражень плода в умовах акушерських стаціонарів третього рівня, а також прегравідарна підготовка жінок, що належать до групи ризику, будуть сприяти профілактиці пери- натальних втрат.

Особливу увагу слід приділити діагностиці та лікуванню перинатальним інфекціям. Материнсько-плодова інфекція досить часто є причиною як мертвонароджень, так і передчасних пологів, і, внаслідок цього, народження глибоконедоношених дітей з внутрішньоутробними ураженнями інфекційного характеру, значно погіршує прогноз для новонароджених. За даними бактеріологічного моніторінгу, проведеного вагітним з підозрою на внутрішньоут- робне інфікування плода, було визначено, що перші місця займають Staphylococcus aureus (55-60 %) та Streptococcus agalactus (38-40 %). Enterococcus, Corinobacteriaceae, Escherichia coli зустрічаються в 10-15 % випадків. Candida albicans виявлена у 40-45 % вагітних, Gardnerella vaginalis - у 30-32 %, Herpesvirus simplex - у 10-14 %, Chlamidia trahoma- tis - у 10-12 %, Micoplasma hominis та Ureaplasma urealyticum - у 7-8 %, Cytomegalovirus - у 6 % обстежених жінок. У 70 % вагітних виявлені асоціації мікроорганізмів. Після веріфікації збудника проводилася відповідна терапія, згідно Клінічного протоколу, затвердженого Наказом МОЗ України № 906 від 27.12.2007 р., що дозволило, за нашою думкою, значно знизити перинатальну захворюваність та смертність, особливо у недоношених новонароджених.

Раннє виявлення вроджених вад розвитку плоду з використанням ультразвукових та магні- то-резонансних методів дослідження зі своєчасною його елімінацієй (до 22 тижнів) є резервом зниження перинатальної смертності.

Гіпертензивні розлади також призводять до порушень кровотоку у судинах фетоплацентарного комплексу, тому при спостереженні за такими вагітними вкрай важлива адекватна оцінка стану матері та внутрішньоутробного плоду, скерування до перинатального центру, відповідне лікування та своєчасне розродження з метою запобігання несприятливого закінчення вагітності.

Для попередження перинатальної смертності необхідно виконувати комплексне обстеження вагітних, оцінка внутрішньоутробного стану плоду (лабораторні методи дослідження, УЗД, оцінка біофізичного профілю плоду, кардіотокографія, доппле- рівське дослідження), використовувати консультування вагітних суміжними спеціалістами, проводити ультразвуковий скринінг новонароджених, за показаннями - рентгенологічне обстеження, забезпечувати необхідною апаратурою та достатньою кількістю медикаментів відділення інтенсивної терапії новонароджених. Для лікування дихальних розладів використовуються сурфактант «Сурванта» та «Куро- сурф», хоча кількість витрачених доз сурфактанта в останній час зменшилась, що зумовлено введенням у практику нового протоколу МОЗ України № 225 від 28 березня 2014 року «Початкова реанімаційна та післяреанімаційна допомога новонародженим в Україні», що регламентує ранній початок респіраторної підтримки дитини із застосуванням СРАР, пріоритетний напрямок неінвазивної респіраторної підтримки, проведення пульсоксиметрії в пологовій залі, збільшення тривалості плацентарної трансфузії під час передчасних пологів.

Таким чином, за 5 років роботи ХОКПЦ показники захворюваності новонароджених змінилися наступним чином: зменшилися показники загальної захворюваності на 26,9 %, доношених - на 21,28 %, недоношених - на 56,4 %. Як наслідок зменшення захворюваності, знизився відсоток дітей пролікованих у відділенні інтенсивної терапії до 11,2 %, в якому за ваговою категорією переважали недоношені діти, щорічно зростала кількість пролікованих новонароджених вагою до 1500 г.

Структура захворюваності доношених залишалася майже без змін: асфіксія, вроджені вади розвитку, затримка росту плода, церебральна ішемія, внутрішньо утробна інфекція, пологова травма. Структура захворюваності недоношених включала синдром дихальних розладів, внутрішньоутробні інфекції, асфіксію, вроджені вади розвитку, затримку росту плода. Показником якості ефективного надання медичної допомоги недоношеним дітям була відсутність за останні роки таких ускладнень як бронхолегенева дисплазія та ретинопатія недоношених, а також невелика кількість постгеморагічних гідроцефалій. Недоношеним новонародженим з пе- ринатальним ураженням ЦНС проводився аудіо- логічний скринінг, огляд очного дна у дітей групи ризику, нейрохірургічна корекція (вентрікуло-суб- галіальне шунтування) дітям з постгеморагічною гідроцефалією.

Для підвищення ефективності лікування новонароджених та зниження перинатальної захворюваності та смертності лікарі ХОКПЦ приймали участь у телекомунікаційних конференціях та у створенні єдиного національного реєстру недоношених, використовуючи в роботі «Резолюцію ВОЗ від 30 червня 2014 року, щодо попередження смертності новонароджених (успіхи, пріоритети, втручання, слабкі місця, шляхи подолання)» .

Таким чином, шляхи оптимізації зниження пе- ринатальної захворюваності та смертності, за нашою думкою, полягають в дотриманні принципів регіо- налізації та диференціації перинатальної допомоги, ефективному перинатальному супроводі (кваліфіковані кадри, доступні технології, оптимізація ефективності лікування, контролювання інтенсивної терапії), що повністю відповідає рекомендаціям вітчизняних та закордонних вчених [3, 9, 11]. Але, в той же час, залишається ряд невирішених проблем: необхідно досягти усунення дефіциту діагностичної та лікувальної апаратури, оптимізувати розвиток мережі телемедицини для надання консультативної допомоги в акушерських стаціонарах міста та області, стимулювати подальшу розробку локальних протоколів, покращити рівень інформаційної бази та стандартизації допомоги. Все вищевикладене буде сприяти зменшенню перина- тальної захворюваності та смертності, і як результат, покращанню демографічної ситуації в Україні.

Висновки

1. Аналіз роботи перинатального центру вказує на високу ефективність подібних закладі III рівня надання акушерської допомоги в зниженні перина- тальної захворюваності та смертності в Україні.

2. Особливу увагу необхідно звернути на профілактику та лікування інфекційно-запальних уражень плода, як однієї з основних причин перина- тальної захворюваності та смертності, особливо у недоношених новонароджених.

Література

1. Знаменская, Т.К. Приоритетние направления развития перинатальной служби в Украине [Текст] / Т. К. Знаменская // Неонатологія, хірургія та перинатальна медицина. - 2011. - Т 1, № 2. - С. 6-10.

2. Могилевкина, И.А. Аудит перинатальных потерь в усовершенствовании перинатальной помощи в Украине [Текст]: зб. наук. пр. / И.А. Могилевкина. - К.: “Поліграф плюс”, 2012. - С. 298-302.

3. Квашенко, В.П. Роль впровадження системи ре- гіоналізації перинатальної допомоги [Текст]: зб. наук. пр. / В.П. Квашенко. - К.: “Поліграф плюс”, 2012. - С. 235-238.

4. Грищенко, О.В. Пути решения проблемы перинатальных потерь [Текст]: зб. наук. пр. / О.В. Грищенко, В.В. Бобрицкая, О.Б. Демченко. - К.: Інтермед, 2011. - С. 205-209.

5. WHO Recommended interventions for improving maternal and newborn health [Text]. - World Health Organization. - Geneva, 2009. - 6 p. - Available at http://apps.who.int/ iris/bitstream/10665/69509/1/WHO_MPS_07.05_eng.pdf

6. Tanaka, S. Understanding perinatal mortality [Text] / S. Tanaka, S.J. Stock, Y Yamamoto, J. Kondejewski, D.M. Olson // Obstetrics, Gynaecology & Reproductive Medicine. - 2010. - Vol. 20, Issue 11. - P. 317-322. doi: 10.1016/j.ogrm.2010.08.004

7. Alshebly, M. Perinatal mortality over 15 years period in the central region of Saudi Arabia [Text] / M. Alshebly, B. Sobaih. - Vienna, 2013. - P. 89.

8. Насищева, С.М. Анализ причин антенатальной гибели [Текст] / С.М. Насищева, А.Ф. Михельсон, Т.Е. Феоктистова и др. - Москва, 2012. - С. 119-121.

9. Вдовиченко, Ю.П. Критерії визначення базового лікувального закладу для створення регіонального перинатального центру [Текст] / Ю.П. Вдовиченко, Н. Г Гойда. - К., 2011. - 7 с.

10. Larsen, B. Infectious diseases and prematurity [Text] / B. Larsen, F. DeSeta, J. Hwang, M. Merialdi, J. Tiran- Saucedo // Infectious Diseases in Obstetrics and Gynecology. - 2010. - Vol. 2010. - P. 1-2. doi: 10.1155/2010/163046

11. Lasswell, S.M. Perinatal regionalization for very low-birth-weight and very preterm infants [Text] / S.M. Lass- well, W.D. Barfield, R.W. Rochat, L. Blackmon // JAMA. - 2010. - Vol. 304, Issue 9. - P. 992. doi: 10.1001/jama.2010.1226

12. Аганезов, С.С. Возможности снижения риска преждевременных родов с позиции доказательной медицины [Текст] / С.С. Аганезов, Н.В. Аганезова // Акушерство и гинекология. - 2015. - № 4. - С. 62-68.

13. Романенко, Т.Г. Пути снижения перинатальных осложнений в акушерстве [Текст] / Т.Г. Романенко, О.И. Чайка, Е.Н. Гопчук // Здоровье женщины. - 2012. - № 10 (76). - С. 32-34.

References

1. Znamenskaja, T.K. (2011). Pryorytetnye napravlenyja razvytyja perynatal'noj sluzhby v Ukrayne. Neonatologija, hiru- rgija ta perynatal'na medycyna, 1 (2), 6-10.

2. Mogilevkina, I.A. (2012). Audit perinatal'nyh poter' v usovershenstvovanii perinatal'noj pomoshhi v Ukraine. Kyiv: “PoHgraf pljus”, 298-302.

3. Kvashenko, V P. (2012). Rol' vprovadzhennja sys- temy regionalizacii' perynatal'noi' dopomogy. Kyiv: “Poligraf pljus”, 235-238.

4. Grishhenko, O.V, Bobrickaja, VV, Demchenko, O.B. (2011). Puti reshenija problemy perinatal'nyh poter'. Kyiv: In- termed, 205-209.

5. WHO Recommended interventions for improving maternal and newborn health (2009). World Health Organization. Geneva, 6. Available at http://apps.who.int/iris/bit- stream/10665/69509/1/WHO_MPS_07.05_eng.pdf

6. Tanaka, S., Stock, S.J., Yamamoto, Y, Kondejewski, J., Olson, D.M. (2010). Understanding perinatal mortality. Obstetrics, Gynaecology & Reproductive Medicine, 20 (11), 317-322. doi: 10.1016/j.ogrm.2010.08.004

7. Alshebly, M., Sobaih, B. (2013). Perinatal mortality over 15 years period in the central region of Saudi Arabia. Vienna, 89.

8. Nasishheva, S.M., Mihel'son, A.F., Feoktistova, T.E. et. al (2012). Analiz prichin antenatal'noj gibeli. Moscow, 119-121.

9. Vdovychenko, Ju.P., Gojda, N.G. (2011). Kryterii' vyznachennja bazovogo likuval'nogo zakladu dlja stvorennja regional'nogo perynatal'nogo centru. Kyiv, 7.

10. Larsen, B., DeSeta, F., Hwang, J., Merialdi, M., Tiran-Saucedo, J. (2010). Infectious Diseases and Prematurity. Infectious Diseases in Obstetrics and Gynecology, 2010, 1-2. doi: 10.1155/2010/163046

11. Lasswell, S.M., Barfield, W.D., Rochat, R.W., Blackmon, L. (2010). Perinatal Regionalization for Very Low-Birth- Weight and Very Preterm Infants. JAMA, 304 (9), 992. doi: 10.1001/ jama.2010.1226

12. Aganezov, S. S., Aganezova, N. V (2015). Vozmozhnosti snizhenija riska prezhdevremennyh rodov s pozicii dokaza- (2012).

13. Romanenko, T.G., Chajka, O.I., Gopchuk, E.N. Puti snizhenija perinatal'nyh oslozhnenij v akusherstve. tel'noj mediciny. Akusherstvo i ginekologija, 4, 62-68. Zdorov'e zhenshhiny, 10 (76), 32-34.

Размещено на Allbest.ru