Особливості проявів депресії та тривоги у емігрантів та реемігрантів, хворих на депресивні розлади

Размещено на http://www.allbest.ru

ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ ДЕПРЕСІЇ ТА ТРИВОГИ У ЕМІГРАНТІВ ТА РЕЕМІГРАНТІВ, ХВОРИХ НА ДЕПРЕСИВНІ РОЗЛАДИ

О.П. Венгер

Під час обстеження 196 емігрантів і 191 реемігранти у порівнянні з 198 не емігрантами було виявлено вплив чинника еміграції (рееміграції) на особливості проявів депресії та тривоги при розладах психогенного, ендогенного та органічного ґенезу.

Ключові слова: депресивні розлади, тривога, емігранти, реемігранти

еміграція рееміграція депресія тривога

При обследовании 196 эмигрантов и 191 реэмигранта в сравнении с 198 не эмигрантами обнаружено влияние фактора эмиграции (реэмиграции) на особенности проявлений депрессии и тревоги при расстройствах психогенного, эндогенного и органического генеза.

Ключевые слова: депрессивные расстройства, тревога, эмигранты, реэмигранты

Having examined of 196 emigrants and 191 remigrants and compared them with 198 non-emigrants was found the influence of the factor of emigration (remigration) to the peculiarities of manifestations of depression and anxiety of psychogenic, endogenic and organic genesis disorders.

Keywords: depressive disorders, anxiety, emigrants, remigrants

Проблема еміграції та рееміграції в Україні вважається однією з найбільш актуальних державних та суспільних проблем, що зумовлено значною кількістю українських емігрантів (за експертними оцінками -- близько 15 % постійного населення, або 6,5--7 млн осіб), з тенденцією до постійного збільшення [1,2], а також значним обсягом зворотного руху емігрантів (рееміграцією добровільного або примусового характеру).

Еміграція та рееміграція супроводжуються значною кількістю психологічних проблем, пов'язаних з адаптацією та реадаптацією мігрантів, і розглядається як один з чинників, що негативно впливає на стан психічного здоров'я населення [3--5]. Еміграція провокує несприятливі зміни у психоемоційній сфері: прояви психічної дезадаптації, неврастенічні розлади, пролонговані депресивні реакції та депресивні епізоди [6--8]. При цьому, незважаючи на вагому соціальну та медичну значущість проблеми еміграції та рееміграції, особливості психічних розладів у емігрантів та реемігрантів в Україні залишаються практично не дослідженими. Зокрема, відсутні дослідження, що вивчають клінічні та психопатологічні особливості депресивних та тривожно-депресивних розладів у емігрантів та реемігрантів. Відсутність таких досліджень унеможливлює розроблення комплексних програм лікування, реабілітації та профілактики депресивних розладів у емігрантів та реемігрантів.

Метою дослідження було вивчення особливостей депресивних та тривожно-депресивних розладів у емігрантів та реемігрантів.

Нами було обстежено 585 хворих на депресивні розлади, які перебували на лікуванні у Тернопільській обласній клінічній комунальній психоневрологічній лікарні, і яким було встановлено діагноз відповідно до критеріїв МКХ-10: осіб, які щонайменше протягом останнього року проживали за межами України і планували найближчим часом повернутися за кордон (емігранти) -- чисельністю 196; осіб, які не менше року проживали за межами України і протягом останнього року повернулися для постійного проживання в Україну (реемігранти) -- чисельністю 191; осіб, які постійно проживають в Україні і ніколи не виїжджали за її межі для тривалого проживання (не емігранти) -- чисельністю 198. Психогенні депресивні розлади (коди за МКХ-10 -- F43.21 та F43.22) встановлені у 69 не емігрантів, 68 емігрантів та 67 реемігрантів, ендогенні (F31.3, F31.4, F32.1, F32.2, F33.1 та F33.2) -- у 65, 66 та 63 особи відповідно, органічні (F06.3) -- у 64, 62 та 61 осіб відповідно.

Обстеження проводили за допомогою шкали для оцінки депресії М. Hamilton (Hamilton Rating Scale for Depression -- HDRS [9] та шкали тривоги М. Hamilton (Hamilton Anxiety Rating Scale -- HARS) [10]. Статистичне оброблення даних проводили за допомогою непараметричних методів (точний критерій Фішера, критерій х² Пірсона, тест Манна -- Уітні).

Найбільший середній рівень показника депресії за даними шкали M. Hamilton серед хворих на депресивні розлади психогенного характеру був виявлений у реемігрантів (27,3 ± 6,2 бали), нижчий -- у емігрантів (25,0 ± 6,4 бали), і найнижчий -- у не емігрантів (22,7 ± 6,6 бали), різниці є статистично значущими при порівнянні груп не емігрантів і емігрантів, емігрантів та реемігрантів (р < 0,05), не емігрантів та реемігрантів (р < 0,01). Під час аналізу типологічних особливостей депресивних розладів виявлені значущі різниці у показниках виразності адинамічної депресії, яка більшою мірою виражена у реемігрантів (21,0 ± 3,7 бали), а у не емігрантів та емігрантів показники виявилися близькими (16,7 ± 4,2 бали і 17,1 ± 4,1 бали відповідно), різниці значущі при порівнянні груп не емігрантів та реемігрантів і емігрантів та реемігрантів (р < 0,01). Натомість, показник ажитованої депресії більше виражений у емігрантів (12,3 ± 4,5 бали проти 10,2 ± 4,4 бали у реемігрантів і 9,2 ± 4,7 бали у не емігрантів), різниці значущі при порівнянні груп не емігрантів та емігрантів (р < 0,01), не емігрантів та реемігрантів (р < 0,1), емігрантів та реемігрантів (р < 0,05). Депресія зі страхом також більшою мірою була виражена у емігрантів (10,8 ± 3,9 бали проти 9,5 ± 3,8 бали у реемігрантів і 8,7 ± 3,8 бали у не емігрантів), різниці значущі при порівнянні груп не емігрантів та емігрантів (р < 0,01), емігрантів та реемігрантів (р < 0,05). Показники виразності недиференцій- ованого типу депресії були найвищими у реемігрантів (6,8 ± 1,4 бали), меншими -- у емігрантів (6,2 ± 1,4 бали) і найменшими -- у не емігрантів (5,9 ± 1,4 бали), різниці значущі при порівнянні груп не емігрантів та реемігрантів (р < 0,01) і емігрантів та реемігрантів (р < 0,05).

Під час аналізу особливостей тривоги виявлено, що найвищі рівні тривоги у хворих на психогенні депресивні розлади виявлені у емігрантів: її середній рівень склав 23,3 ± 8,5 бали; найвищими у цій групі є показники як психічної, так і соматичної тривоги (відповідно 14,1± 5,3 бали та 9,2 ± 4,0 бали). У реемігрантів виявлено дещо менший рівень загальної, психічної та соматичної тривоги, відповідно -- 18,8 ± 5,2 бали, 11,7 ± 2,3 бали та 7,1 ± 3,9 бали. Найнижчими є рівні тривоги у не емігрантів: загальної -- 16,9 ± 6,2 бали, психічної тривоги -- 11,1± 4,3 бали, соматичної -- 5,7 ± 2,9 бали. Значущі різниці виявлені при порівнянні усіх трьох груп між собою (р < 0,05).

У хворих на ендогенні депресивні розлади максимальний показник за шкалою M. Hamilton виявлений у реемігрантів (31,3 ± 3,8 бали), дещо нижчий -- у емігрантів (29,3 ± 5,7 бали), найнижчий -- у не емігрантів (27,4 ± 4,1 бали), різниці є статистично значущими при порівнянні груп не емігрантів і емігрантів, а також емігрантів та реемігрантів р < 0,05, для груп не емігрантів та реемігрантів р < 0,01. Під час аналізу типологічних особливостей ендогенних депресивних розладів виявлені певні відмінності від психогенних, при збереженні загальних закономірностей. Так, адинамічна і недифе- ренційована депресія найбільшою мірою виражена у реемігрантів (24,6 ± 2,5 бали та 8,1 ± 1,2 бали відповідно), менше -- у емігрантів (21,0 ± 3,9 бали і 7,2 ± 1,7 бали відповідно), і найменше -- у не емігрантів (27,4 ± 4,1 бали та 6,8 ± 2,5 бали відповідно). Для адинамічної депресії різниці значущі при порівнянні груп не емігрантів та реемігрантів, а також емігрантів та реемігрантів (р < 0,01). Для недиференційованої депресії різниці значущі при порівнянні тих же груп, але рівень значущості різниць для порівняння не емігрантів та реемігрантів нижчий (р < 0,05). Ажитована депресія і депресія зі страхом більш виражена у емігрантів (12,9 ± 4,2 бали та 12,5 ± 3,7 бали відповідно), ніж у реемігрантів (11,5 ± 3,1 бали та 11,2 ± 3,2 бали відповідно) та не емігрантів (10,9 ± 3,5 бали та 10,4 ± 2,6 бали відповідно), різниці для обох видів депресії значущі при порівнянні груп не емігрантів та емігрантів (р < 0,01), емігрантів та реемігрантів (р < 0,05).

Під час аналізу особливостей тривожності у емігрантів та реемігрантів, хворих на ендогенні депресивні розлади, було виявлено, що найвищі показники тривоги виявлені у емігрантів: її середній рівень склав 25,5 ± 9,6 бали. У емігрантів виявлений високий рівень як психічної, так і соматичної тривоги (відповідно 14,5 ± 4,5 бали та 11,0 ± 5,8 бали). У реемігрантів рівень тривоги -- нижчий: 21,3 ± 6,0 балів, психічної тривоги -- 12,8 ± 3,9 бали, соматичної -- 8,5 ± 3,1 бали. У не емігрантів, як і в групі психогенних депресивних розладів, рівні тривожності -- найнижчі: загальної -- 20,5 ± 9,1 бали, психічної тривоги -- 12,6 ± 4,0 бали, соматичної -- 7,9 ± 5,5 бали. Значущі різниці за загальним показником тривоги та за показником соматичної тривоги виявлені при порівнянні усіх груп між собою, а за показником психічної тривоги -- при порівнянні груп не емігрантів та емігрантів (р < 0,01), і емігрантів та реемігрантів (р < 0,05).

Дослідження особливостей депресивних розладів у хворих на органічні депресивні розлади за допомогою шкали М. Hamilton виявило, що реемігрантам притаманні найвищі рівні загального показника тривожності (32,1 ± 4,9 бали), найнижчі показники виявлені у не емігрантів (28,1 ± 5,5 бали), а у емігрантів вони займають проміжне положення (29,9 ± 2,9 бали), різниці значущі при порівнянні груп не емігрантів та емігрантів (р < 0,05), не емігрантів та реемігрантів (р < 0,01), емігрантів та реемігрантів (р < 0,05). У типологічній структурі депресії у реемігрантів найбільше значення має адинамічна депресія (22,4 ± 4,0 бали); у хворих на органічні депресії у емігрантів показник адинамічної депресії нижчий, ніж у не емігрантів (19,7 ± 2,3 бали та 20,7 ± 4,2 бали відповідно), що відрізняє цю категорію депресивних розладів від психогенних та ендогенних. При цьому різниці статистично значущі при порівнянні груп не емігрантів та реемігрантів (р < 0,05), а також емігрантів та реемігрантів (р < 0,01). Особливістю депресивних розладів органічного ґенезу є також найвищий рівень ажитованої депресії у реемігрантів (16,0 ± 2,2 бали), що дещо вище, ніж у емігрантів (15,7 ± 1,7), хоча ці різниці статистично не значущі, різниці є значущими (р < 0,01) при порівнянні груп не емігрантів та емігрантів, а також не емігрантів та реемігрантів. Аналогічні закономірності виявлені також для депресії зі страхом: найнижчий її рівень виявлений у не емігрантів (11,6 ± 3,3 бали), а у групах емігрантів та реемігрантів показник майже однаковий (14,0 ± 2,2 бали та 14,0 ± 2,0 бали відповідно), різниці є статистично значущими (р < 0,01) при порівнянні груп не емігрантів та емігрантів, а також не емігрантів та реемігрантів. Щодо недиференційованої депресії, то найвищі показники її виявлені у групі реемігрантів (7,0 ± 1,8 бали), у не емігрантів він незначно нижчий (6,8 ± 1,8 бали), а у емігрантів -- найнижчий (6,3 ± 1,4 бали), різниці (р < 0,05) виявлені при порівнянні груп не емігрантів та емігрантів (р < 0,1), а також емігрантів та реемігрантів (р < 0,05).

Під час аналізу особливостей тривожності у хворих на органічні депресивні розлади виявили вищий її рівень у порівнянні з хворими на психогенні та ендогенні розлади. Максимальний рівень показника тривоги, а також показників психічної та соматичної тривоги виявлений у емігрантів -- 27,8 ± 3,8 бали, 17,2 ± 1,6 бали та 10,6 ± 2,9 бали відповідно. Показники у реемігрантів нижчі: загальний рівень тривожності -- 25,6 ± 2,6 бали, психічної тривоги -- 16,2 ± 1,8 бали, соматичної -- 9,4 ± 2,3 бали. У не емігрантів показники є меншими, ніж у реемігрантів, хоча різниці у значеннях не такі суттєві, як при психогенній та ендогенній депресіях: загальний показник тривоги склав 23,8 ± 7,2 бали, психічної тривоги -- 13,9 ± 4,0 бали, соматичної -- 9,9 ± 4,1 бали. Значущі різниці (р < 0,05) виявлені при порівнянні усіх груп за загальним показником тривоги і показником психічної тривоги, а за показником соматичної тривоги -- при порівнянні груп не емігрантів та емігрантів і емігрантів та реемігрантів.

Проведене дослідження дозволило встановити, що чинник еміграції справляє важливий вплив на особливості перебігу депресивних розладів психогенного, ендогенного та органічного ґенезу. Загальними закономірностями при цьому є більша виразність депресивної симптоматики у реемігрантів, що може бути ознакою фрустраційних тенденцій і необхідності адаптуватися у важких соціально-політичних та економічних умовах сьогодення, причому така дезадаптація проявляється погіршенням як загального показника виразності депресії, так і проявів адинамічної депресії; а також більшою виразністю тривожно-депресивних та ажитованих форм депресії у емігрантів, що може бути пов'язане з побоюваннями щодо можливості продовження роботи за кордоном у зв'язку з психічним захворюванням. Водночас у хворих на психогенну депресію вплив чинника еміграції (рееміграції) на прояви депресії є найбільшим, а у хворих на органічні депресивні розлади -- найменшим. Найбільш виразними прояви тривожних розладів є у емігрантів, а найменш виразними -- серед не емігрантів. Реемігрантам притаманний високий рівень тривожності, однак значна виразність астено-депресивних та апато-депресивних проявів у цій групі значною мірою нівелює прояви тривоги. Виявлені закономірності мають бути враховані під час розроблення лікувально-профілактичних та реабілітаційних заходів для емігрантів та реемігрантів.

Список літератури

1. Міграція в Україні: факти і цифри [Текст] / Міжнародна організація з міграції. -- К. : Представництво МОМ в Україні, 2011. -- 7 с.

2. Щорічна Доповідь про стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини [Текст]: Постанова Верховної Ради України від 05.04.2011 року № 3194-VI // Голос України. -- 2011. -- № 35. -- С. 23--29.

3. Incidence of psychotic disorders in immigrant groups to the Netherlands [Text] / [J. P. Selten, N. Veen, W. Feller et al.] // British Journal of Psychiatry. -- 2001. -- № 178. -- P. 367--372.

4. The mental health of migrants [Text] / [B. E. Gavin, B. D. Kelly, A. Lane et al.] // Irish Medical Journal. -- 2001. -- Vol. 94. -- P. 229--230.

5. Lauber C. Patterns of Psychiatric Inpatient Care in Migrants: Results from Switzerland [Text] / C. Lauber, B. Lay, W. Rossler // Swiss Medical Weekly. -- 2006. -- № 135. -- Р. 50--56.

6. Иванова М. В. Психическое здоровье мигрантов (клинический, социально-психологический и реабилитационный аспекты) [Текст] : дис. на соискание уч. степени канд. мед. наук : спец. 14.01.18 «Психиатрия» / Марина Владимировна Иванова ; НИИ психического здоровья СО РАМН. -- Томск, 2007. -- 205 с.

7. Некоторые особенности психологической адаптации мигрантов [Электронный ресурс] / В. Б. Колянов, В. П. Боряк, Н. В. Барнаш, Л. В. Михайленко. -- Режим доступа : http:// migrocenter.ru/conferences-kavkaz-m_kavkaz030

8. Кириленко Я. Интердисциплинарные аспекты миграции [Текст] / Я. Кириленко, Е. Чуманская // Таврический журнал психиатрии. -- 2011. -- Т. 15. -- № 2 (55). -- С. 52--53.

9. Hamilton M. A rating scale for depression by Max Hamilton [Text] / M. Hamilton // Journal of Neurology, Neurosurgery, Psychiatry. -- 1960. -- № 23. -- Р. 56--62.

10. Hamilton M. The assessment of anxiety states by rating [Text] / М. Hamilton // British Journal of Medical Psychology. -- 1959. -- № 32. -- Р. 50--55.

Размещено на Allbest.ru