Дослідження обґрунтованості госпіталізації та використання ліжкового фонду спеціалізованих стаціонарів закладів охорони здоров'я вторинної медичної допомоги

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 614.2:351.773

DOI 10.11603/1681-276Х.2016.1.6086

Дослідження обґрунтованості госпіталізації та використання ліжкового фонду спеціалізованих стаціонарів закладів охорони здоров'я вторинної медичної допомоги

В. І. Бугро

ДОСЛІДЖЕННЯ ОБҐРУНТОВАНОСТІ ГОСПІТАЛІЗАЦІЇ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЛІЖКОВОГО ФОНДУ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ СТАЦІОНАРІВ ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ВТОРИННОЇ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

Раціональність використання ресурсів охорони здоров'я, зокрема ліжкового фонду, тривалий час є предметом обговорення політиків, управлінців, лікарів. Вирішення проблеми фокусується у площині реформування лікарняної мережі, але без значимих позитивних результатів. Саме тому проблема залишається актуальною для вітчизняної системи охорони здоров'я і потребує поглибленого дослідження, особливо у спеціалізованих стаціонарах вторинної медичної допомоги. Мета дослідження полягала у вивченні обґрунтованості госпіталізації та використання ліжкового фонду спеціалізованих стаціонарів вторинної медичної допомоги. З використанням методів системного підходу і системного аналізу, медико-статистичного та матеріалів офіційної статистичної звітності й медичних карт стаціонарних хворих виявлено, що незважаючи на проведене впорядкування мережі та скорочення чисельності ліжок, відсоток хворих, необґрунтовано госпіталізованих до відділень терапевтичного профілю, складав від (15,0±3,4) % до (70,6±6,4) %, а у відділення хірургічного профілю від (8,4±2,7) % до (40,7±6,7) %. Зберігаються резерви оптимізації використання ліжок цілодобових стаціонарів шляхом моніторингу обґрунтованості показань до госпіталізації та тривалості перебування на ліжку, а також диференціації ліжкового фонду за критерієм інтенсивності лікування і створення більш широкого доступу до стаціонарзамінних технологій.

Ключові слова: ліжковий фонд, раціональне використання, ресурси.

ИССЛЕДОВАНИЕ ОБОСНОВАННОСТИ ГОСПИТАЛИЗАЦИИ И ИСПОЛЬЗОВАНИЯ КОЕЧНОГО ФОНДА СПЕЦИАЛИЗИРОВАННЫХ СТАЦИОНАРОВ УЧРЕЖДЕНИЙ ЗДРАВООХРАНЕНИЯ ВТОРИЧНОЙ МЕДИЦИНСКОЙ ПОМОЩИ

Рациональность использования ресурсов здравоохранения, в частности коечного фонда, длительное время является предметом обсуждения политиков, управленцев, врачей. Решение проблемы фокусируется в плоскости реформирования больничной сети, но без ощутимых положительных результатов. Именно поэтому проблема остается актуальной для отечественной системы здравоохранения и требует углубленного исследования, особенно в учреждениях здравоохранения, оказывающих вторичную медицинскую помощь. Цель исследования заключалась в изучении обоснованности госпитализации и использования коечного фонда специализированных стационаров вторичной медицинской помощи. С использованием методов системного подхода и системного анализа, медико-статистического и материалов официальной статистической отчетности и медицинских карт стационарных больных выявлено, что несмотря на проводимое упорядочение сети и сокращение численности коек, процент больных, необоснованно госпитализированных в отделения терапевтического профиля, составлял от (15,0±3,4) % до (70,6±6,4) %, а в отделения хирургического профиля от (8,4±2,7) % до (40,7±6,7) %. Сохраняются резервы оптимизации использования коек круглосуточных стационаров путем мониторинга обоснованности показаний к госпитализации и продолжительности пребывания, а также дифференциации коечного фонда по критерию интенсивности лечения и создания более широкого доступа к стационар замещающим технологиям.

Ключевые слова: коечный фонд, рациональное использование, ресурсы.

STUDY OF VALIDITY OF HOSPITALIZATION AND BED CAPACITY USE OF SPECIALIZED HOSPITAL HEALTH INSTITUTIONS OF SECONDARY MEDICAL CARE Rational use of health care resources, in particular, number of beds, is a long subject of discussion of politicians, managers, doctors. Solving the problem is focused to the hospital network reforming plan, but without significant positive results. That is why the issue remains relevant for the national health system and requires in-depth research, especially in health care, secondary care providers. The purpose of the study was to examine the validity of the admission and the use of hospital beds specialized secondary care hospitals. Using the methods of systems approach and systems analysis, medical and statistical materials and the official statistical reports and medical records of hospitalized patients revealed that despite the conducted online ordering and a reduction in the number of beds, the percentage of patients admitted to the department unreasonably therapeutic profile, ranged from (15.0±3.4) % to (70.6±6,4) %, and in the surgical departments from (8.4±2,7) % to (40.7±6,7) %.

Key words: bed capacity, rational use, resources.

Відомо, що стаціонарна медична допомога потребує більш значного вкладення ресурсів, ніж амбулаторна, тому проблема їх раціонального використання залишається актуальною [1]. В Україні більше 70,0 % коштів охорони здоров'я витрачається на утримання лікарняного ліжкового фонду, разом з тим, як за даними науковців, у розвинених європейських країнах цей обсяг значно нижчий від третини до половини усіх витрат [4]. Разом з тим, проведене упорядкування мережі лікарняних закладів та скорочення ліжкового фонду поки що не призвели до очікуваних результатів [2, 3, 5-8]. В умовах перманентного обмеженого фінансування галузі, загострення соціально-політичної кризи виникає потреба у визначенні якісно нових підходів до організації стаціонарної допомоги. їх розробка залежить, зокрема, від вивчення дійсних потреб пацієнтів у цілодобовій госпіталізації та перебуванні на ліжку, що визначає обґрунтованість використання ліжкового фонду. стаціонар госпіталізація лікування

Метою дослідження було вивчити обґрунтованість госпіталізації та застосування ліжкового фонду спеціалізованих стаціонарів вторинної медичної допомоги (на прикладі окремих закладів Івано-Франківської, Черкаської, Чернігівської областей) та визначити перспективні напрями поліпшення його ефективності.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ Використані статистичнодовідкові матеріали з ф. № 20 "Звіт лікувальнопрофілактичного закладу за 2014 рік” (6 од.), а також ф. № 003/о "Медична карта стаціонарного хворого” (усього 2302 од.) лікарняних закладів Івано-Франківської, Черкаської, Чернігівської областей: Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1; Косівської центральної районної лікарні Івано-Франківської області; Черкаської міської лікарні № 1; Черкаської центральної районної лікарні Черкаської області; Чернігівської міської лікарні № 1; Козелецької центральної районної лікарні Чернігівської області. Медичні карти стаціонарних хворих у кожній лікарні відбирали у кількості, репрезентативній до числа хворих, яких виписано за 2014 рік, та пропорційній числу виписаних хворих із відділень відповідного профілю.

Дослідження обґрунтованості госпіталізацій здійснювали з використанням діючих Уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги хворим з: артеріальною гіпертензією, гострим геморагічним інсультом, хронічним панкреатитом, бронхіальною астмою, гострим порушенням мозкового кровообігу (ішемічний інсульт), виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, гострим коронарним синдромом (інфарктом міокарда), ішемічною хворобою серця, ревматоїдним артритом, хронічним обструктивним захворюванням легень (всього 10 од.) та, у випадках відсутності Уніфікованих клінічних протоколів медичної допомоги, з використанням нормативних документів із бази стандартів медичної допомоги (http:// www.dec.gov.ua/mtd/index.html).

Методи дослідження: системні підхід і аналіз; медикостатистичний.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Узагальнені характеристики вибірок представлені у таблиці 1, з якої видно, що міські лікарні надавали медичну допомогу переважно жителям відповідних міст, хоча (21,8±2,1) % хворих, яких виписано з Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1, і (8,8±1,4) % Черкаської міської лікарні № 1 складали жителі сільської місцевості. У досліджуваних центральних районних лікарнях стаціонарну медичну допомогу отримувало населення як сільських населених пунктів адміністративної території обслуговування, так і міст районного значення.

Більшість пацієнтів Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 (55,5±2,5) %, Косівської центральної районної лікарні (56,9±2,5) %, Козелецької центральної районної лікарні (58,0±2,6) % складали жінки; в інших закладах у структурі стаціонарних хворих переважали чоловіки.

Середній вік хворих, яких виписали, коливався від (46,2±17,3) року в Козелецькій центральній районній лікарні до (54,7±16,2) року в Чернігівській міській лікарні № 1.

Показники середньої тривалості перебування хворих на ліжку вказали на перевищення цього показника у досліджуваних закладах, порівняно з середньоєвропейським показником (9,2 дня), та в окремих лікарнях з середньоукраїнським (11,6 дня). Найкоротшими вони виявились у Черкаській міській лікарні № 1 (9,7±3,7) дня, а найдовшими у Козелецькій центральній районній лікарні (13,3±8,4) дня. В Івано-Франківській міській клінічній лікарні № 1 показник дорівнював (10,7±6,1) дня, Косівській центральній районній лікарні (9,8±4,5) дня, Черкаській центральній районній лікарні (10,7±4,1) дня, а у Чернігівській міській лікарні № 1 (11,0±3,4) дня.

На лікуванні перебували особи зі встановленими ознаками інвалідності, найбільшою була їх відносна кількість у Косівській центральній районній лікарні (24,0±2,2) %, найменшою у Козелецькій (7,8±1,4) %.

Порівняльний аналіз причин випадків фактичної госпіталізації і показань до госпіталізації у цілодобові стаціонари лікарень, що надають вторинну медичну допомогу, представлених у відповідних за нозологіями Уніфікованих клінічних протоколах медичної допомоги та/або стандартах медичної допомоги, засвідчив значні невідповідності стану хворих визначеним критеріям госпіталізації (табл. 2).

Як видно з таблиці 2, відсоток хворих, необґрунтовано госпіталізованих до відділень кардіологічного профілю, складав (22,1±4,5) % у Косівській центральній районній лікарні та (32,7±4,5) % у Чернігівській міській лікарні № 1. У терапевтичні відділення з необґрунтованими показаннями надійшло від (15,0±3,4) % хворих у Козелецькій центральній районній лікарні до (22,0±4,3) % у ІваноФранківській міській клінічній лікарні № 1. У пульмонологічному відділенні Черкаської міської лікарні № 1 перебувало на цілодобових ліжках без показань (56,1±7,8) % усіх госпіталізованих пацієнтів, а у Чернігівській міській лікарні № 1 (70,6±6,4) %. Не мали показань до лікування у цілодобових неврологічних відділеннях вторинної медичної допомоги від (26,4±4,6) % до (58,2±5,5) % хворих.

Таблиця 1. Узагальнені характеристики вибірок досліджуваних закладів охорони здоров'я