Особливості перебігу захворювань органів дихання у дітей раннього віку на фоні коморбідних станів та умови їх ранньої діагностики

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАННЯ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ НА ФОНІ КОМОРБІДНИХ СТАНІВ ТА УМОВИ ЇХ РАННЬОЇ ДІАГНОСТИКИ

На данному етапі захворювання органів дихання є провідною патологією у структурі захворюваності дітей. Клініка різних захворювань органів дихання має схожі риси. Саме тому необхідно враховувати дані анамнезу і наявність коморбідних станів у дітей, від яких в цілому залежить тяжкість та перебіг окремого захворювання. У структурі коморбідних станів слід звертати увагу на недоношеність, штучну вентиляцію легенів в анамнезі, наявність перенатального ураження ЦНС та інше. Комплексний підхід до клінічного обстеження таких дітей має поліпшити ефективність терапевтичної тактики.

Вступ

Захворювання органів дихання у дітей залишаються актуальною медико-соціальною проблемою, що пов'язано з їх високою частотою, тяжкістю діагностики та ризиком формування хронічної респіраторної патології, а це нерідко призводить до інвалідізації [1].

З того часу, як в Україні стали виходжувати немовлят з низькою та надто низькою масою при народженні, все частіше зустрічаються випадки складної діагностики та тяжкого перебігу захворювань органів дихання в дітей у ранньому віці. Однією із причин такої складності слід вважати глибоку незрілість як самих анатомічних та морфологічних структур різних відділів респіраторної системи, так і нездатність до необхідного їх функціонування навіть у звичайному респіраторному режимі [2-5].

Одними з найбільш частих коморбідних станів, на нашу думку, можна вважати перинатальну патологію центральної нервової системи та стан органів дихання після проведення ряду інтенсивних дій щодо забезпечення їх життєдіяльності. Особливо це стосується передчасно народжених дітей та дітей з малою масою при народженні. Коморбідність може бути пов'язана з однією із причин або з єдиним механізмом патогенезу тих чи інших патологічних станів. Загострення основного захворювання на фоні коморбідного стану викликає підвищення ступеня тяжкості основного захворювання. обстеження коморбідний легеня вентиляція

Провідними клінічними симптомами, які дозволяють запідозрити у дитини бронхолегеневу патологію, є: інтоксикація, лихоманка, кашель, утруднення дихання, ціаноз та типові фізикальні дані над легенями [6, 7]. Але зазвичай, якщо такі класичні терміни не витримуються, виникає питання - чому? Слід пам'ятати, що окрім зміни терапевтичних заходів, необхідно звернути увагу на анамнез дитини в період новонародженості та перебіг попередніх захворювань.

Метою дослідження стало вивчення особливостей перебігу захворювань органів дихання у дітей раннього віку з коморбідними станами, що виникли в періоді новонародженості.

Матеріали і методи

Дослідження проведено в педіатричному відділенні за період з 2011 до 2015 року. За цей період було проліковано 3139 дітей. У структурі захворюваності питома вага дітей із гострими респіраторними захворюваннями в середньому склала 36,5 % (гострі бронхіти - 33,4 %, гострі обструктивні бронхіти - 18,1 %, пневмонії - 12 % дітей).

До основної групи увійшли 124 дитини віком від 1 до 7 років. З них 85 % госпіталізовано вперше, а 15 % - повторно. Як правило, це діти перших 3 років життя. 30 % дітей було госпіталізовано у стаціонар на 1-2 добу захворювання, 48 % - на 3 добу, 22 % - через 1-2 тижні.

Результати досліджень та їх обговорення Аналіз анамнестичних даних показав, що в 71,5 % випадків спостерігали ускладнений перебіг вагітності у матері, в основному за рахунок гестозів, загрози переривання вагітності та анемії. 3,5 % вагітних хворіли на гострі респіраторні захворювання, а у 7,5 % відмічали загострення хронічної патології.

У 82,5 % дітей в період новонародженості визначено перинатальне ураження ЦНС. Питома вага дітей із затримкою внутрішньоутробного розвитку склала 16,4 %, недоношених - 12,5 %, з асфіксією - 9,5 %. Виключно грудне вигодовування на першому році життя було лише у 57,5 % дітей. На частково грудному середнього рівня - 17,5 %, на штучному - 20,5 %, а 4,5 % дітей зовсім не отримували грудне молоко з народження в силу тяжкого стану та перебування на інтенсивній терапії.

У більшості дітей захворювання розпочиналось з підвищення температури тіла до фебрильних цифр, непродуктивного кашлю, утрудненням носового дихання та виділеннями з нього. Тривалість та характер лихоманки залежали в основному від нозології захворювання (рис. 1).

Підвищення температури до фебрильних цифр було у 65,5 % дітей із ГРЗ та пневмоніями, тривалість гарячкового періоду не завжди корелювала з тяжкістю перебігу захворювання. Діти з перинатальним ураженням ЦНС та недоношені (24,6 %) не давали відповідної температурної реакції на тяжкість стану. Субфебриль- ну лихоманку було діагностовано у 27,5 % дітей з переважним ураженням верхніх дихальних шляхів та бронхітами і зберігалась протягом 3 діб. Лише у 5,5 % дітей реєстрували піретичну лихоманку, тривалість якої складала не більше 2 діб. А у 1,5 % дітей з ураженнями органів дихання не було відмічено підвищення температури. Найбільш тяжкий перебіг захворювань органів дихання відмічали у дітей із перинатальним ураженням ЦНС та у глибоконедоношених, які перебували у відділеннях інтенсивної терапії та реанімації. Обтяжений алергологічний анамнез було виявлено більше ніж у половини дітей за рахунок наявності різних видів алергії у батьків. У кожної четвертої дитини на першому році життя відзначались алергічні реакції у вигляді шкірних висипів, свербіння. А у третини дітей - прояви дисбіозу кишечника.

Оцінка стану тяжкості показала, що у 22 дітей він був тяжким, а у 102 - середньої тяжкості в основному за рахунок дихальних розладів, інтоксикації та не завжди чітких фізикальних даних над легенями. Кашель спостерігали майже у 100 % дітей. Але він був малопродуктивним майже протягом першого тижня захворювання. Упродовж 10 діб він рідшав і через 2 тижні залишався у 22 % дітей. У 49,1% дітей діагностовано різні розлади дихання. Із них задишка експіраторного характеру - в 39 %, інспіраторна - у 42 %, змішана - в 19 % дітей. Причому інспіраторний характер задишки був в основному в дітей із перинатальною патологією ЦНС в анамнезі, а саме, у дітей із псевдобульбарними розладами, синдромом вегетативної дисфункції.

Специфічною була й аускультативна симптоматика. Так, фізикальні зміни над легенями характеризувались жорстким диханням із послаблення. На початку 35 доби від початку захворювання вислухувалась крепітація або поодинокі дрібнопухирчасті хрипи. При гострому бронхіті на фоні жорсткого дихання вислуховувались сухі хрипи, які поступово ставали вологими. У 42,5 % дітей із бронхообструктивним синдромом типовою була наявність експіраторної задишки з дов- готривалістю до 7-9 днів.

У більшої половини дітей із гострими респіраторними захворюваннями при лабораторному обстеженні спостерігали лейкоцитоз, у третини - за рахунок підвищення кількості нейтрофілів, у інших - за рахунок лімфоцитів.

І лише у 30 % дітей показники крові відповідали віковій нормі (рис. 2). У дітей із гострими бронхітами на фоні перинатального ураження ЦНС абсолютний нейтрофі- льоз діагностовано у 42,5 %, абсолютний лімфоцитом - у 35,5 %, прискорення ШОЕ - у 30,5 % дітей. Навіть при пневмонії тільки у половини хворих визначено абсолютний нейтрофільоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, а у третини - прискорення ШОЕ.

Висновки

Для якісної діагностики захворювань органів дихання у дітей із коморбідними станами слід враховувати комплекс анамнестичних даних, а саме: наявність недоношеності, перинатальних уражень ЦНС, перебування в палатах інтенсивної терапії та реанімації новонароджених, алергологічну спадковість, особливо по материнській лінії, об'єктивні клінічні та параклінічні дані. Важливим критерієм тяжкості перебігу пневмоній слід також вважати штучне вигодовування, особливо з самого народження.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перспективи подальших досліджень Вважаємо доцільним подальше вивчення впливу різних коморбідних станів, а саме, внутрішньоутробних інфекцій, малої маси при народженні, бронхолегеневої дисплазії тощо, на перебіг захворювань дихання у дітей раннього віку.

Список літератури

1. Абатуров О. Є. Клінічні особливості перебігу та стан місцевого імунітету в дітей раннього віку, які хворіють на гострий обструктивний бронхіт / О. Є. Абатуров, О. О. Русакова // Перинатология и педиатрия. - 2012. - № 1 (49). - С. 106-108.

2. Безрукава Л. А. Предупреждение повторных бронхообструктивных состояний у детей, перенесших респираторносинцитиальную и аденовирусную инфекции : автореф. дисс. на соискание научн. степени канд. мед. наук / Л. А. Безрукава. - Тюмень, 2009. - 21 с.

3. Заплатников А. Л. Внебольничные пневмонии у детей: принципы диагностики и этиотропной терапии / А. Л. Заплатников // Современная педиатрия. - 2010. - № 4(32). - С. 161-165.

4. Клименко В. А. Особливості перебігу гострого обструктивного бронхіту у дітей грудного віку з перинатальним ураженням центральної нервової системи / В. А. Клименко, О. В. Давиденко // Педіатрія, акушерство та гінекологія. - 2012. - № 2. - С. 19-21.

5. Мизерницкий Ю. Л. Дифференциальная диагностика и принципы дифференцированной терапии бронхообструктивного синдрома при ОРИ у детей / Ю. Л. Мизерницкий // Здоровье ребенка. - 2009. - № 1.

6. Применение статистического анализа в изучении заболеваемости детей бронхолегочной патологией / А. Н. Полковничен- ко, В. Я. Гальченко, В. С. Гейвах, Ю. А. Черепахин // Укр. мед. альманах. - 2010. - Т. 13, № 2. - С. 17-19.

7. Таточенко В. К. Пневмония у детей: диагностика и лечение / В. К. Таточенко // Современная педиатрия. - 2009. - № 3 (25). - С. 10-11.

Размещено на Allbest.ru