Сучасні напрямки створення та удосконалення пробіотиків

Размещено на http: //www. allbest. ru/

ДУ «Інститут мікробіології та імунології ім. 1.1. Мечникова Національної академії медичних наук України»

Національний фармацевтичний університет

Сучасні напрямки створення та удосконалення пробіотиків

С.В. Калініченко, О.О. Коротких, І.Ю. Тіщенко

Анотація

Стаття присвячена актуальним напрямкам удосконалення пробіотиків, таким як: дослідження фізіології перспективних виробничих штамів з метою підбору поживних середовищ для їх культивування; визначення процесів сорбції пробіотичних бактерій як загальнобіологічного процесу; вивчення ролі продуктів метаболізму та біологічно активних речовин мікробної клітини для визначення природи адгезинів і механізму антагоністичної активності; розробка технології виготовлення комплексних препаратів на основі консорціумів бактерій з широким спектром антагоністичної активності; дослідження синергічної та інгібіторної дії різних видів та штамів пробіотичних бактерій; вдосконалення методів контролю антагоністичної активності препаратів, що містять життєздатні мікробні клітини, та розробка методів визначення вмісту живих мікроорганізмів; розробка препаратів для корекції мікрофлори не лише кишечника, а й інших відкритих порожнин організму людини.

Ключові слова: пробіотики; мікробіоценоз; антагоністична дія; нормальна мікрофлора; корекція мікрофлори; антибіотичні субстанції; людські біоактивні сполуки

пробіотик бактеріальний мікрофлора кишечник

Аннотация

С. В. Калиниченко, О. О. Коротких, И. Ю. Тищенко

СОВРЕМЕННЫЕ ПУТИ СОЗДАНИЯ И УСОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ПРОБИОТИКОВ

Статья посвящена актуальным направлениям усовершенствования пробиотиков, таким как: исследование физиологии перспективных производственных штаммов бактерий с целью подбора питательных сред для их культивирования; определение процессов сорбции пробиотических бактерий как общебиологического процесса; изучение роли продуктов метаболизма и БАВ микробной клетки для определения природы адгезинов и механизма антагонистической активности; разработка технологий изготовления комплексных препаратов на основе консорциумов бактерий с широким спектром антагонистической активности; исследование синергического и ингибиторного действия разных видов и штаммов пробиотических бактерий; усовершенствование методов контроля антагонистической активности препаратов, которые содержат жизнеспособные микробные клетки и разработка методов их определения; создание препаратов для коррекции микрофлоры не только кишечника, но и других открытых полостей организма человека.

Ключевые слова: пробиотики; микробиоценоз; антагонистическое действие; нормальная микрофлора; коррекция микрофлоры; антибиотические вещества; человеческие биоактивные вещества

Annotation

S. V. Kalinichenko, O. O. Korotkykh, I. Yu. Tishchenko

THE TOPICAL AREAS OF CREATION AND IMPROVEMENT OF PROBIOTICS (REVIEW)

The article describes the topical areas of improvement of probiotics, such as: study of the physiology of promising industrial strains in order to select nutrient media for their cul-tivation; determination of sorption processes of probiotic bacteria as a general biological process; study of the role of metabolic products and biologically active substances of microbial cells to define the nature of the adhesins and the mechanism of antagonistic activity; development of technology for the manufacture of complex products based on consortia of bacteria with a wide spectrum of antagonistic activity; research and synergistic inhibitory effects of various species and strains of probiotic bacteria; improved methods of control of antagonistic activity of preparations containing viablemicrobial cells and the development of methods for the determination of living organisms and the development of drugs for the correction of the intestinal microflora is not only, but also other open cavities of the human body.

Key words: probiotics; microbiocenosis; antagonistic effect; normal microflora; correction of microflora; antibiotic substances; human bioactive substances

ВСТУП

Вперше термін «пробіотик» було використано у 1953 р. німецьким бактеріологом, гігієністом та нутрицевтиком Вернером Коллатом (1892-1970 рр.) для визначення органічних і неорганічних добавок, необхідних для відновлення здоров'я пацієнтів, які страждали від недостатнього харчування внаслідок введення до раціону надлишкової кількості високоочищених продуктів.

На теперішній час згідно з визначенням ВООЗ (WHO, 2009 р.) пробіотики апатогенні для людини бактерії, які мають антагоністичну активність щодо патогенних і умовно-патогенних бактерій та забезпечують відновлення нормальної мікрофлори [3].

Видовий склад мікроорганізмів, які використовуються для отримання пробіотиків, постійно розширюється. Досить багато даних свідчить про те, що пробіотичні властивості притаманні багатьом представникам як нормальної мікрофлори різних біологічних ніш людини та тварин, так і мікроорганізмам, що заселяють різноманітні абіотичні субстрати. До них відносяться Escherichia coli, представники родів Lactobacillus, Bifidobacterium, Streptococcus, Lactococcus, Enterococcus, Propionibacterium, Leuconostoc, Aerococcus, Saccharomyces, Bacillus, Pediococcus, Streptococcus, Clostridium та ін. [1, 4, 8, 10, 11, 13, 19, 30, 41].

Найчастіше в якості пробіотичних штамів використовують біфідобактерії і молочнокислі бактерії, зокрема лактобацили [1, 4, 13]. Ці пробіотики називають класичними, оскільки вони засновані на штамах, що домінують у різних біотопах людини, починаючи з перших днів життя [38]. Зазначеним мікроорганізмам властива висока здатність до колонізації епітелію, що служить захисним бар'єром на шляху проникнення патогенної мікрофлори і, в свою чергу, забезпечує стабілізацію нормального складу мікробіоценозу за рахунок закислення середовища та синтезу антибіотичних речовин. Потрапляючи в сприятливі умови, лактобацили і біфідобактерії розмножуються й продукують багато біологічно активних речовин (органічні кислоти, ліпіди, провітаміни, антибіотики, імуномодулятори тощо), тим самим підвищуючи неспецифічну резистентність організму господаря [5, 6, 8, 18, 35]. У процесі їх життєдіяльності утворюються вітаміни В1, В2 і К, а також молочна й оцтова кислоти. Кисле середовище сприяє кращому засвоєнню еукаріотичними клітинами жирів, вітамінів, іонів заліза і кальцію, затримує розмноження патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів [5, 6].

Кишкові палички почали застосовувати в якості основи біопрепаратів ще з 1918 року у складі мутафлора [1, 14, 17]. Ефективність препарату пов'язували з різким зменшенням утворення в кишечнику токсичних речовин під впливом нормалізованої кишкової мікрофлори. У СРСР для розробки пробіотика застосовували штам Е. coli M-17, який вирощували на молоці. Проте, «коліпростокваша» мала короткотривалий термін зберігання, тому були розроблені нові форми таблетки, капсули, свічки, що отримали назву «Колібактерин». Зараз кишкові палички є основою таких препаратів як «Нормофлорин», «Коліфлоран», «Севакол», «Мутафлор», «Нормофлор», «Біфікол», «Колібактерин».

Українськими вченими був розроблений і впроваджений пробіотик «А-бактерин» на основі представників роду Aerococcus, що володіють широким спектром антагоністичної дії проти грампозитивних і грамнегативних патогенних мікроорганізмів [31].

У останні десятиліття для виробництва пробіотичних препаратів активно застосовуються дріжджі, до складу яких входить Saccharomyces boulardii [2, 15, 28, 36]. Препарати мають антимікробну дію, обумовлену антагоністичним ефектом відносно патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів: Clostridium difficile, Klebsiella pneumoniae, Staphylococcus aureus, Pseudomonas aeruginosa, Candida krusei, Candida albicans, Candida pseudotropicalis (in vitro також відносно Salmonella typhi, Escherichia coli, Shigella dysenteriae, Yersinia enterocolitica).

В якості перспективних конкурентів патогенам увагу дослідників привернули спороутворюючі бактерії роду Bacillus, які стабільно виділяються з різноманітних біотопів, в тому числі з організму і тканин теплокровних тварин, комах та рослин [22, 23]. На відміну від біфідобактерій і лактобацил, які тривало персистують в макроорганізмі з утворенням біоплівок, бактерії роду Bacillus не колонізують слизові оболонки. Разом з тим вони регулярно потрапляють у травний тракт із зовнішнього середовища і діють на макроорганізм переважно в період надходження: чинять антагоністичну дію на патогенні й умовнопатогенні мікроорганізми, беруть участь у процесах травлення завдяки ферментативній активності, чинять позитивний вплив на макроорганізм, продукуючи різноманітні біологічно активні речовини. Для штамів цього роду характерні висока стійкість до несприятливих умов зовнішнього середовища, висока ферментативна та антагоністична активність щодо патогенних і умовно-патогенних мікроорганізмів. При цьому вони є продуцентами біологічно активних речовин і характеризуються тим, що не викликають розвиток патологічного стану у людей. Вищезазначене обумовлює перспективність використання цих бактерій в якості основи для розробки лікувально-профілактичних препаратів. Описано більше 70 різних антибіотиків, утворених бактеріями цього виду (мікобацилін, субтилін, бацилізин, бациломіцин, субтилізин, субспорин та ін.) [1]. При пероральному введенні спори бацил проростають і починається розмноження вегетативних бактеріальних клітин. У результаті цього в верхніх відділах шлунковокишкового тракту утворюються зони антагоністичного інгібування патогенних мікроорганізмів і знижується їх кількість, аж до повного зникнення. Зазначені бактерії істотно підвищують неспецифічну резистентність організму, а деякі штами індукують синтез ендогенного інтерферону. Спектр біологічної активності аеробних спороутворюючих бактерій включає таку цінну властивість, як їх здатність впливати на імунологічну реактивність макроорганізму, а саме стимулювати активність лімфоцитів на рівні таких мітогенних речовин як фітогемаглютинін і Кон-А, підвищувати активність секреторних імуноглобулінів, підвищувати активність макрофагів та природних кілерних клітин. Крім того, бактерії роду Bacillus діють в кишечнику як біокаталізатор, продукуючи ферменти, вітаміни та амінокислоти. Найбільш повно і всебічно вивчені види В. subtilis і В. licheniformis. За останні роки на їх основі розроблено більше десятка ефективних препаратів, які віднесені до покоління пробіотиків, що самоелімінуються [1].

Для виготовлення сучасних пробіотиків найчастіше використовують [1]: Е. coli M-17, Bacillus subtilis, Bifidobacterium adolescentis, В. bifidum, В. breve, B. infantis, B. longum, Enterococcusfaecalis, E. faecium, EsФеrichia coli, Lactobacillus acidophilus, L. casei, L. delbrueckii ssp. bulgaricus, L. helveticus, L. reuteri, L. fermentum, L. lactis, L. rhamnosus, L. salivarius, L. plantarum, Lactococcus lactis ssp. cremoris, L. lactis ssp. lactis, Leuconostoc, Pediococcus, Propionibacterium acnes, Saccharomyces boulardii, Streptococcus salivarius ssp. thermophilus, Aerococcus, Clostridium butiricum.

Удосконалення технологічних процесів дозволило впровадити у практику сорбовані пробіотики, в яких бактеріальні штами, що складають їх основу, розміщені на спеціальних субстанціях сорбентах. Це сприяє транспортуванню активних компонентів до місця призначення і підсилює біологічну активність препаратів [1, 23, 24, 25].

В останні роки велика увага приділяється пошуку пробіотичних штамів, зокрема лактота біфідобактерій з імуномодулюючими властивостями, які регулюють розвиток імунної відповіді за рахунок балансування продукції цитокінів Th1/Th2 типів та впливають на розвиток клітинної та гуморальної імунної відповіді, змінюючи продукцію цілої низки імунорегуляторних цитокінів, насамперед ТЕі1-типу (інтерферону-g та інтерлейкіну-12) [9, 12]. Перспективним напрямком імунокорекції також є розробка нових методів лікування, які передбачають комбіноване застосування пробіотиків з іншими імуномодулюючими препаратами, зокрема препаратами інтерферону та інтерлейкінів (наприклад ІЛ-2), оскільки саме ці біологічно активні речовини є ключовими для адекватної активації імунної системи та спрямування імунної відповіді за клітинним типом [9].

На сьогодні для вирішення проблеми лікування багатьох інфекційних захворювань пробіотики застосовуються сумісно з найрізноманітнішими імуностимуляторами, а також противірусними речовинами та цитокінами. Найбільш відомими з таких симбіозів є препарати інтерферону [9, 20]. Однак, даний підхід досить ускладнює технологію виробництва та суттєво підвищує вартість, що, у свою чергу, робить ці комплексні препарати нерентабельними. Відповідно, і застосування на практиці вони мають обмежене [20].

Альтернативним та більш перспективним напрямком стали наукові пошуки безпосередньої модифікації пробіотичних штамів за допомогою клонування генів противірусних білків рекомбінантних штамів [26, 27]. У 2005 р. на всесвітньому конгресі з гастроентерології в Монреалі були представлені пробіотики нового покоління препарати, основою яких є рекомбінантні штами мікроорганізмів із заданими властивостями, спроможні стимулювати синтез або продукувати ендогенний інтерферон, і, таким чином, проявляти не лише антагоністичну активність щодо бактеріальних патогенів, але й противірусну активність [39]. Проте суспільство відноситься до продуктів генної інженерії з обережністю. Тому на теперішній момент активно проводиться пошук природних штамів із вираженими імуногенними властивостями.

За існуючою класифікацією пробіотичні препарати для корекції мікробіоценозу поділяються на [7, 29, 38]:

Монопробіотики одержані на основі одного штаму пробіотичного мікроорганізму.

Асоційовані пробіотики містять кілька штамів (2-30).

Гетеропробіотики пробіотики можуть призначатися широкому колу живих організмів (людині, тваринам, птахам, рибам тощо) незалежно від видової приналежності хазяїна, від якого були виділені штами пробіотичних бактерій.

Гомопробіотики пробіотики призначають представникам того виду хазяїна, з біоматеріалу якого були виділені відповідні штами.

Аутопробіотики до складу яких входять штами (аутоштами, аутоасоціації штамів) нормальної мікрофлори, ізольовані від конкретної особи та призначені для корекції її мікроекології (кріобанки).

За механізмом дії препарати пробіотиків є багатофакторними лікувальними засобами [1, 4, 7, 20, 21, 25, 29, 33, 38]. Вони мають антагоністичну активність щодо широкого спектра патогенних і умовнопатогенних мікроорганізмів, здійснюють коригуючий вплив на біоценоз та стимулюють репаративні процеси [20, 21, 38]. За формою випуску пробіотики діляться на дві групи рідкі та сухі [1]. Сухі пробіотики це ліофілізовані мікроорганізми, які можуть перебувати у порошку, капсулах, таблетках. Термін зберігання сухих препаратів більш тривалий, ніж рідких, до того ж вони менш залежні від умов зовнішнього середовища і, таким чином, не вимагають суворого дотримання критеріїв зберігання. Тому багато фірм, особливо зарубіжних, вважають доцільним виробляти саме сухі пробіотики, які також набагато зручніші і в транспортуванні. Брак сухих пробіотиків полягає в тому, що при ліофілізації бактерії втрачають частину своїх корисних властивостей, а після вживання препарату необхідно від 1 до 8-10 годин для переходу бактерій із стану анабіозу в активну форму та початку дії.

Рідкі пробіотики це бактерії «з активною життєвою позицією», тобто вони зберігають усі свої цінні властивості і починають діяти відразу ж після потрапляння в організм. Більшість дослідників вважає, що краще у складі пробіотиків застосовувати живі культури мікроорганізмів [5, 24, 33]. Проте, по-перше, це вимагає суворого дотримання умов зберігання, подруге, термін придатності у зазначених препаратів коротший за ліофілізовані аналоги не більше трьох місяців.

Рідкі форми пробіотиків можуть складатися з [1]:

• бактерій, які знаходяться у фізіологічно активному стані;

• спеціального поживного середовища, що служить джерелом живлення фізіологічно активних бактерій;

• додатково введених інгредієнтів, які підсилюють ефективність препарату (водорозчинні вітаміни, мікроі макроелементи, амінокислоти тощо);

• метаболітів (продукти життєдіяльності бактерій). Рідка форма відкриває можливості введення пробіотичних препаратів різними шляхами (вагінально, перорально, інтраназально, ректально тощо). Також вони можуть бути використані для полоскання ротової порожнини, їх можна наносити на шкіру і на волосяну частину голови в залежності від необхідності відновлення мікроекології різних біологічних ніш.

До відбору пробіотичних штамів для промисловості висуваються певні вимоги (міжнародні стандарти для оцінки штамів) [32, 34, 37, 40]:

1. штами повинні бути виділені від здорових людей або видів тварин, для яких вони будуть призначені, відноситись до виду, який не викликає захворювань, та депоновані у національні або міжнародні колекції;

2. штами повинні мати чітке фізіолого-біохімічне та генетичне маркування (паспорт) як для виключення фальсифікації, так і для періодичного контролю ідентичності вихідних пробіотичних штамів та виробничих культур у процесі їх культивування, причому генетична характеристика штаму має містити дані щодо відсутності позахромосомних спадкових факторів плазмід, транспозонів, бактеріофагів, а фенотипова стандартні методи, що дозволяють порівнювати їх біологічні властивості для виключення гетерогенності культур;

3. мати природну стійкість щодо сучасних антибактеріальних препаратів, яка повинна бути обумовлена хромосомною природою;

4. повинні бути безпечними (для генетично модифікованих штамів має бути встановлено відсутність неконтрольованого переносу ДНК, що клонується, та неможливість подальшого широкого розповсюдження гібридної векторної плазміди);

5. не повинні бути вірулентними, токсигенними, токсичними або продукувати ферменти, що відносяться до факторів патогенності (каталаза, гіалуронідаза, фібринолізин, гемолізин, лецитиназа С), тобто повинні бути нешкідливими для людей, включаючи імунологічну безпеку;

6. повинні мати колонізаційний потенціал (бути стійкими до природних інгібіторів травного тракту низьких значень рН, жовчних кислот, ферментів травлення, антимікробних субстанцій, синтезованих індигенною мікрофлорою; мати середню адгезивну активність та достатньо високу антагоністичну активність (зони затримки росту не менш ніж 10 мм до відповідних тестштамів), однак не повинні пригнічувати ріст представників нормофлори зони затримки росту повинні бути менш ніж 10 мм;

7. бути охарактеризовані за здатністю продукувати корисні для людини біологічно активні речовини (ферменти, вітаміни, кислоти, бактеріоцини, бактеріостатини тощо);

8. мати обґрунтування клінічної корисності:

• пройти випробування in vitro для з'ясування механізму пробіотичного ефекту;

• повинні спричиняти позитивний вплив на організм хазяїна, підтверджений лабораторними дослідженнями і клінічними спостереженнями;

• у разі введення у великих кількостях повинні характеризуватися мінімальною здатністю до транслокації з просвіту травного тракту у внутрішнє середовище макроорганізму;

• за тривалого використання не повинні викликати побічних ефектів;

• не повинні пригнічувати нормальний мікробіоценоз;

9. повинні мати стабільні характеристики як у клінічному, так і у технологічному плані:

• зберігати здатність до продукції корисних біологічно активних речовин при «п» кількості пасажів штаму на поживних середовищах;

• повинні мати високу швидкість росту та розмноження в умовах виробництва;

• зберігати стандартність і стабільність біологічних властивостей;

10. при розробці комплексних препаратів має бути всебічно обґрунтованим підбір штамів або відповідних інгредієнтів;

11. мати достатню кількість життєздатних бактерій при ліофілізації або тривалому зберіганні;

12. повинні потрапляти в організм людини в активній формі, минаючи тривалі етапи реактивації клітин, що дасть їм змогу одразу проявляти свою біологічну активність, успішно конкуруючи з потенційними патогенами.

Таким чином, до актуальних напрямків удосконалення пробіотиків відносяться:

• дослідження фізіології перспективних виробничих штамів з метою підбору поживних середовищ для їх культивування;

• визначення процесів сорбції пробіотичних бактерій як загальнобіологічного процесу;

• вивчення ролі продуктів метаболізму та біологічно активних речовин мікробної клітини для визначення природи адгезинів і механізму антагоністичної активності;

• розробка технології виготовлення комплексних препаратів на основі консорціумів бактерій з широким спектром антагоністичної активності;

• дослідження синергічної та інгібіторної дії різних видів та штамів пробіотичних бактерій;

• розробка оптимальної форми випуску препаратів (порошок, таблетки із захисним покриттям, капсули, гранули, суппозиторії, мазі, гелі тощо), яка б забезпечувала збереження біологічних властивостей пробіотиків та простоту і зручність їх застосування;

• вдосконалення методів контролю антагоністичної активності препаратів, що містять життєздатні мікробні клітини, та розробка методів визначення вмісту живих мікроорганізмів;

• розробка препаратів для корекції мікрофлори не лише кишечника, а й інших відкритих порожнин організму людини.

Перелік вікористаних джерел інформації

1. Англо-русский глоссарий основных терминов по вакцинологии и иммунизации [Електронний ресурс] // World Health Organization. 2009. Режим доступу: http://www.euro.who.int/__data/assets/ pdf_file/0013/102172/E92773.pdf

2. Белоусова Е. Л. Saccharomyces boulardii в гастроэнтерологической практике / Е. Л. Белоусова // Гастроэнтерол. 2009. № 2. С. 5-8.

3. Валышев А. В. Микробная экология пищеварительного тракта человека [Текст] / А. В. Валышев, Ф. Г. Гильмутдинова // Экология микроорганизмов человека / Под ред. О. В. Бухарина. Екатеринбург: Институт клеточного и внутриклеточного симбиоза, 2006. С. 169-290.

4. Войда Ю. В. Микроэкология человека и роль пробиотических препаратов в терапии гнойно-воспалительных заболеваний в акушерстве и гинекологии [Текст] / Ю. В. Войда, Н. Л. Солонина // Annals of Mechnikov Institute. 2012. № 2. -

5. С. 27-37. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/AMI/ 2012_2/12vyvmcr.pdf

6. Гайдеров А. А. Изучение свойств штаммов Escherichia coli M-17 и bacillus subtilis 1719 на модели экспериментального дисбиоза [Текст]: автореф. дис. ... канд. биол. наук: 03.00.07 / А. А. Гайдеров. Российский университет дружбы народов. М., 2007. 22 с.

7. Иркитова А. Н. Эколого-биологическая оценка штаммов Lactobacillus, используемых в производстве пробиотических продуктов [Текст]: автореф. дис. ... канд. биол. наук: 03.00.07 / А. Н. Иркитова. Институт экологии и генетики микроорганизмов УрО РАН. Пермь, 2012. 22 с.

8. Калініченко С. В. Сучасний стан розробки та застосування пробіотичних, пребіотичних та синбіотичних препаратів (огляд літератури) [Текст] / С. В. Калініченко // Ан. Мечниювського Інституту. 2013. № 3. С. 5-12. Режим доступу: http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_ nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P2 1DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=n juu_all&C21C0M=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21 P02=0&S21P03=I=&S21C0L0RTERMS=0&S21ST R=EJ000019/2013/3

9. Карташова О. Л. Микрофлора кожи человека [Текст] / О. Л. Карташова, Б. Я. Усвяцов // Экология микроорганизмов человека / Под ред. О. В. Бухарина. Екатеринбург: Институт клеточного и внутриклеточного симбиоза, 2006. С. 61-102.

10. Кордон Т. І. Принципи створення, механізм дії та клінічне застосування пробіотиків (Огляд) [Текст] / Т. І. Кордон // Ан. Мечниювського інституту. 2014. № 4. С. 8-16. Режим доступу: http:// nbuv.gov.ua/j-pdf/ami_2014_4_3.pdf

11. Краснопoльський Ю. М. Пробиотики для терапии и профилактики дисбактериозов кишечника [Електронний ресурс] / Ю. М. Краснопoльский // Укр. мед. журн. 2011. № 2. С. 9. Режим доступу: http://doctor.itop.net/ArticleItem.aspx?ArticleId=195

12. Левицкий А. П. Пребиотики и проблема дисбактериоза [Текст] / А. П. Левицкий, Ю. Л. Волянский, К. В. Скидан. Х.: ЭДЭНА, 2008. 100 с. ISBN 966-8230-17-5.

13. Мокрозуб В. В. Ефективність застосування штамів лактота біфідобактерій з препаратами цитокінів при експериментальній стафілококовій інфекції [Текст]: автореф. дис. . канд. біол. наук: 03.00.07 / В. В. Мокрозуб; Інститут мікробіології і вірусології ім. Д. К. Заболотного Національної академії наук України. К., 2014. 22 с.

14. Осипенко М. Ф. Применение пробиотиков в лечении патологии внутренних органов [Текст] / М. Ф. Осипенко // Фарматека. 2005. № 14. С. 16-20.

15. Пат. 2144954 RU, C 12 N 1/21, A 61 K 35/74 Штамм бактерий Escherichia coli M 17/p Colap, используемый для получения пробиотического препарата [Текст] / [В. А. Лившиц, В. Л. Чеснокова,

16. В. Алешин и др.]. Заявитель В. А. Лившиц. № 98107308/13. Заявл.: 15.04.1998. Опубл.: 27.01.2000.

17. Похиленко В. Д. Пробиотики на основе спорообразующих бактерий и их безопасность (огляд літератури) [Текст] / В. Д. Похиленко, В. В. Перелыгин // Химическая и биологическая безопасность. 2007. № 2-3 (32-33). С. 20-41. Режим доступу: http://www.cbsafety.ru/rus/saf_32_2f.pdf

18. Пробиотики и пребиотики [Електронний ресурс] // Всемирная гастроэнтерологическая организация (WGO). Практические рекомендации. 2008. Режим доступу: http://www.gastroscan.ru/ literature/authors/5634

19. Риженко С. А. Пробиотик «А-бактерин» уникальное инновационное предложение для оздоровления населения / С. А. Рыженко, Г. Н. Кременчуцкий. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.sesobl.dp.ua/clients/sesdp. nsf/(InfoW)/DB6935EB9CC3AAAAC22574A300 23BDCA?opendocument

20. Соловьева И. В. Изучение биологических свойств новых штаммов рода Lactobacillus [Текст] / И. В. Соловьева // Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского. 2010. № 2 (2). - 462-468.

21. Солонина Н. Л. Життєздатність та адгезивні властивості пробіотичних штамів мікробів, що входять до складу ліофілізованих комерційних пробіотиків, використовуваних у практиці [Текст] / Н. Л. Солонина // Annals of Mechnikov Institute. 2013. № 1. С. 61-65. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/e-journals/AMI/2013_1/13snlzta.pdf

22. Скроцька О. І. Використання рекомбінантних мікроорганізмів для створення сучасних пробіотичних препаратів [Текст] / О. І. Скроцька, С. О. Старовойтова, Ю. М. Пенчук, Я. В. Гавриш // Наук. пр. Нац. ун-ту харч. технол. 2012. № 42. С. 41-46.

23. Старовойтова С. О. Пробіотики промотори життя XXI століття / С. О. Старовойтова, В. Ю. Горчаков // Наук. вісті НТУУ «КПІ». 2006. № 2. С. 104-114.

24. Старовойтова С. О. Молочнокислі бактерії біосорбенти важких металів [Текст] / С. О. Старовойтова, Л. Б. Орябінська, В. Ю. Горчаков // Наук. вісті НТУУ «КПІ». 2008. № 1. С. 108-116.

25. Старовойтова С. О. Технологія пробіотиків: [підруч. для студ. ВНЗ, які навчаються за напрямом підготовки «Біотехнологія»] [Текст] / С. О. Старовойтова, О. І. Скроцька, Ю. М. Пенчук, Т. П. Пирог; Нац. ун-т харч. технологій. К.: НУХТ, 2012. 318 c.

26. Старовойтова С. О. Сучасні аспекти технології іммобілізованих пробіотиків [Текст] / С. О. Старовойтова // Біотехнол. 2012. Т. 5, № 4. С. 9-20.

27. Старовойтова С. О. Імуномодулюючі властивості бактерій роду Lactobacillus [Текст] / С. О. Старовойтова, Н. О. Тимошок, В. Ю. Горчаков, М. Я. Співак // Мікробіол. журн. 2009. Т. 71, № 3. С. 41-47.

28. Старовойтова С. А. Пробиотики на основе трансгенных микроорганизмов [Текст] / С. А. Старовойтова, О. И. Скроцкая // Biotechnol. Acta. 2013. Т. 6, № 1. С. 34-45.

29. Старовойтова С. А. Огляд міжнародних проектів у галузі мікробної екології людини та створення пробіотиків [Текст] / С. А. Старовойтова // Biotechnol. Acta. 2013. Т. 6, № 3. С. 121-131.

30. Ткаченко Е. И. Saccharomyces boulardii (Энтерол®) в практике терапевта и гастроэнтеролога / Е. И. Ткаченко, Е. В. Сказываева, Е. Б. Авалуева, С. И. Ситкин // Гастроэнтерол. Санкт-Петербурга. 2010. № 1. С. 23-24.

31. Шендеров Б. А. Пробиотики, пребиотики и синбиотики. Общие и избранные разделы проблемы [Текст] / Б. А. Шендеров // Пищевые ингредиенты. Сырье и добавки. 2005. № 2. С. 23-26.

32. Янковский Д. С. Микрофлора и здоровье человека [Текст] / Д. С. Янковский, Г. С. Дымент. К.: ТОВ «Червона Рута-Турс», 2008. 552 с.

33. Billoo A. G. Role of a probiotic (Saccharomyces boulardii ) in management and prevention of diarrhoea [Electronic resource] / A. G. Billoo // World J. Gastroenterol. 2006. Vol. 12, № 28. Р. 4557-4560. ISSN 1007-9327. Access mode: http://www. wjgnet.com/1007-9327/12/4557.pdf

34. Characterization Standards for Probiotics [ТєхЩ / Guidance for Industry. Early Clinical Trials with Live. Biotherapeutic Products: Chemistry, Manufacturing, and Control Information [DRAFT GUIDANCE] // University ofMaryland School of Medicine. 2010. R 1-17.

35. Ducle H. Characterization of Bacillus probiotics available for human use [Text] / [Н. Ducle, H. A. Hong, T. M. Barbosa et al.] // Appl. and Environ. Microbiol. 2004. Vol. 70, № 4. Р. 2161-2171.

36. Hoffmann Diane E. Final Report Federal Regulation of Probiotics: An Analysis of the Existing Regulatory Framework and Recommendations for Alternative Frameworks [ТєхЩ / Diane E. Hoffmann // NIH Grant Number: 5R01HG005171-02. November 15, 2012. 116 р.

37. Martinez R. C. R. In vitro evaluation of gastrointestinal survival of Lactobacillusamylovorus DSM 16698 alone and combined with galactooligosaccharides, milk and/or Bifidobacterium animalis subsp. lactis Bb-12 [Text] / R. C. R. Martinez // Int. J. Food Microbiol. 2011. Vol. 149. Р. 152-158.

38. Pilipenko V. I. Probiotics as signaling molecules: Saccharomyces boulardii [Text] / V. I. Pilipenko // Clinical gastroenterol. and gemetol. 2008. № 6. P. 456-462.

39. Probiotics in food Health and nutritional properties and guidelines for evaluation ^ext] / World Health Organization. Food and agriculture organization of the united nations. Rome, 2006. 56 p. ISSN 0254-4725.

40. Vamanu E. Viability of the Lactobacillus rhamnosus IL1 strain in simulated gastrointestinal conditions [Text] / E. Vamanu, A. Vamanu // Int. J. Pharmacol. 2010. Vol. 6. Р. 732-737.

41. Venugopalan V. Regulatory Oversight and Safety of Probiotic Use ^ext] / V. Venugopalan, A. Shriner Kimberly, A. Wong-Beringer // Emerging Infectious Dis. November 2010. Vol. 16, № 11. Р 1661-1665.

42. Toteja G. S. ICMR-DBT. Guidelines for evaluation of probiotics in food ext] / G. S. Toteja // Ind. Council of Med. Res. New Delhi, 2011. [Електроний ресурс]. Режим доступу: www.icmr.nic.in

43. Wenner M. Going with his gut bacteria [Text] / M. Wenner // Sci. Amer. 2008. July. P. 90-92.

Размещено на Allbest.ru