Функціональний нирковий резерв у хворих на синдром набутого імунодефіциту

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ НИРКОВИЙ РЕЗЕРВ У ХВОРИХ НА СНІД

С. Гойдик, канд. мед. наук,

К. Сервецький, канд. мед. наук, доц.,

А. І. Гоженко, д-р мед. наук, проф.

Abstract

The water-salt load in 10 AIDS patients and 10 patients without AIDS (group of comparison). Studies have demonstrated significant diagnostic capabilities of RFR definition. The carried out analysis indicate the degree of damage, both renal in general and, particularly, for each of nephrons. Timely diagnosis and treatment of renal disease in patients with AIDS is an essential element of their tactics of management and prevention of chronic kidney disease.

Key words: RFR, AIDS, glomerular filtration.

ВІЛ-інфекція/СНІД є однією з найбільш важливих і гострих проблем у світі. Україна, за даними ВООЗ, вважається однією з несприятливих країн в Європі щодо поширення ВІЛ-інфекції/ СНІДу [1-5].

Зумовлений вірусом імунодефіциту людини, СНІД являє собою тяжке системне ураження організму, провідним проявом якого є грубий розлад імунної відповіді. Внаслідок системності ураження організму ВІЛ нирки можуть бути одним з органів- мішеней при СНІДі. Тим більше що, згідно з даними літератури, зниження показників імунітету у населення корелює зі зростанням кількості хронічних запальних захворювань сечостатевої сфери [5; 6].

Сьогодні відомо, що одним з основних клінічних проявів патології нирок є сечовий синдром (СС). Порушення клубочкової фільтрації, ка- нальцевої реабсорбції та канальцевої секреції -- причина виникнення СС -- кількісних і якісних змін сечі. Його головні складові: протеїнурія, ци- ліндрурія, лейкоцитурія і еритроцитурія. Слід зазначити, що СС обов'язково присутній при ураженні нирок, але досить часто трапляється при захворюваннях легенів, печінки, серцево- судинної системи. Розвиток СС у пацієнтів зі СНІДом пов'язують з ушкодженням нирки інфекційним агентом, токсинами, автоімунним процесом. При цьому наявність СС, і особливо про- теїнурії, розглядається як результат, з одного боку, змін, що відбуваються в системі білкового гомеостазу, а з другого, і це головне -- як вплив на нирки інфекційного агента або токсичних речовин, автоімунного та інших можливих ушкоджень. У зв'язку з цим наявність і ступінь вираженості СС можна вважати одним з критеріїв тяжкості розвитку основного захворювання [6; 7].

Також зменшення клубочкової фільтрації залежить від двох груп причин. По-перше, це зменшення кількості функціонуючих нефронів, що може відбуватися при патології після їх загибелі. По-друге, це тимчасове зменшення швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) у функціонуючих нефронах унаслідок системних гемодинамічних змін або внутрішньонефронних [7].

Важливо відмітити, що показники ШКФ, зафіксовані у стані функціонального спокою, не є достатніми, щоб зробити висновок як щодо кількості функціонуючих нефронів, так і функціональних можливостей діючих. Відповідь на ці питання, у значній мірі, може надати показник функціонального ниркового резерву (ФНР) [8-10].

Тому одним із найважливіших критеріїв ступеня ушкодження нирок та виявлення прихованих порушень клубочкової фільтрації є встановлення ФНР, який визначається як різниця між максимальною (стимульованою) і базальною величинами клубочкової фільтрації [8; 9].

Метою нашого дослідження було вивчення стану функціонального ниркового резерву та його особливостей у хворих на СНІД.

Матеріали та методи дослідження

Вивчено функцію нирок після водно-сольового навантаження у 10 хворих на СНІД, а також у 10 пацієнтів без СНІДу (група порівняння). Для водно-сольового навантаження використовували 0,5 % розчин хлориду натрію об'ємом 0,5 % від маси тіла хворого, сечу збирали за 1 год.

Дослідження проводилося так: о 7-й ранку наступного за днем дослідження дня досліджуваний повністю звільнював сечовий міхур, після чого йому пропонувалося випити 0,5 % розчин натрію хлориду в розрахунку 0,5 % від маси тіла. Далі протягом години пацієнт перебував у стані спокою в лежачому положенні. Через годину збирали сечу, заміряли її кількість і визначали концентрацію креатиніну за стандартною методикою. Вимірювали загальний об'єм виділеної сечі, з якої відбирали пробу для визначення концентрації креатиніну. Потім розраховували екскрецію креатиніну при водно-сольовому навантаженні, швидкість сечовиділення за 1 хв, фільтрацію за кліренсом креатиніну (КК) [8; 9].

У пацієнтів з водно-сольовим навантаженням оцінювали основні показники загального та біохімічного аналізу крові, загальний аналіз сечі, аналіз сечі за Нечипоренком, визначали креати- нін в сечі та осмолярність, K, Na, Cl.

У сечі та плазмі крові вивчали концентрацію креатиніну загальноприйнятим методом з пікриновою кислотою.

Визначали вміст електролітів у екскретуючій сечі хворих.

З метою оцінки екскреції іонів у хворих визначали вміст електролітів у сечі за допомогою аналізатора електролітів Medica “EasyLyte K+Na+Cl^-”. Крім того, вивчали концентрацію осмотично активних речовин кріоскопічним осмометром GONOTEC GmbH “OSMOMAT 030”).

Приріст у відсотках екскреції креатиніну після водно-сольового навантаження щодо екскреції креатиніну при добовому діурезі становив величину ФНР.

Для визначення ФНР, тобто наявності та величини зростання ШКФ після сольового навантаження, розраховували ШКФ спокою за формулою Кокрофта -- Голта.

Результати дослідження та їх обговорення

Діагноз хронічної хвороби нирок (ХХН) установлено на основі наявності ознак СС протягом більш як трьох місяців (табл. 1). Дані цієї таблиці свідчать про те, що СС виявляється при СНІДі, хоча і не залежить від ступеня імунної недостатності у хворих [11-13].

Для визначення функціонального стану неф- ронів проведено водно-сольове навантаження у 10 хворих на СНІД, а також у 10 пацієнтів без СНІДу. Наведені дані свідчать, що у нефрологіч- но здорових осіб після сольового навантаження збільшується ШКФ за рахунок включення ФНР, що у середньому становить 50 %. У хворих на СНІД з діагнозом ХХН I та II стадії також після сольового навантаження відмічається збільшення ШКФ, причому аж удвічі, що свідчить про наявність переважно функціонального характеру попередньо визначених порушень нирок (табл. 2). Якщо розрахункова швидкість клубоч- кової фільтрації за формулою Кокрофта -- Голта у нефрологічно здорових пацієнтів дорівнювала (101,84±23,20) мл/хв, то у хворих на СНІД -- (109,5±12,74) мл/хв і практично не відрізнялася від контролю.

Отримані дані свідчать про те, що незважаючи на ознаки ушкодження нирок у хворих на СНІД, ФНР не тільки не зменшився, а навпаки -- зріс.

Загальна характеристика та сечовий синдром у хворих на СНІД