Вплив поліморфізму генів TLR4 та TLR7 на швидкість прогресування фіброзу печінки у хворих на хронічний гепатит С
Аналіз факторів, які сприяють прогресуванню фіброзу печінки. Частота поліморфнозмінених генотипів гена TLR7 у хворих на хронічний гепатит С. Зв’язок між наявністю поліморфізму Asp299Gly гена TLR4 і швидкістю прогресування фіброзу печінки при ХГС.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 01.12.2017 |
| Размер файла | 84,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Вплив поліморфізму генів TLR4 та TLR7 на швидкість прогресування фіброзу печінки у хворих на хронічний гепатит С
Вступ
Загальновідомо, що для хронічного гепатиту С (ХГС) характерне постійне прогресування і у частини хворих цироз печінки (ЦП) та гепатоцелюлярна карцинома є фінальними етапами його природного перебігу [1]. Прогресування ХГС в ЦП відбувається протягом кількох десятиліть, в середньому - за 20-30 років від моменту інфікування (EASL, 2013), однак у третини хворих цей час може становити менше 20 років, а у третини - збільшуватися до 50 [2]. Доведеними факторами, які впливають на швидкість прогресування фіброзу (ШПФ) при ХГС, є: інфікування в похилому віці; чоловіча стать; хронічне споживання алкоголю; ожиріння; інсулінорезистентність і цукровий діабет 2-го типу; ко-інфекція ВІЛ, тютюнопаління (EASL, 2013).
Останнім часом увагу дослідників привертає пошук генетичних детермінант, які впливають на ШПФ при ХГС, зокрема, вивчається генетичний поліморфізм генів TLR4 і TLR7. Дані гени представляють особливий інтерес з точки зору вивчення ХГС: ген TLR4 взаємодіє з протеїновою оболонкою і розпізнає неструктурні білки вірусу гепатиту С (ВГС); а лігандом гена TLR7 є одноланцюгова вірусна РНК. Саме ці гени при взаємодії з ВГС запускають ефекторні механізми вродженого імунітету і в подальшому спрямовують розвиток адаптивної імунної відповіді [3-6]. У науковій літературі зустрічаються поодинокі повідомлення щодо впливу поліморфізму Asp299Gly гена TLR4 і Gln11Leu гена TLR7 на розвиток фібротичних змін печінки у хворих на ХГС. Так, C. Guarner-Argente та співавт., 2010 [7], Y. Li та співавт., 2009 [8] пов'язують поліморфізм Asp299Gly гена TLR4 з підвищеним ризиком прогресування фіброзу печінки (ФП) при ХГС. В інших роботах, цей факт заперечується [9,10], а J. Guo та співавт., 2009 [11] описують протекторну роль даного поліморфізму щодо розвитку ФП. Інформація стосовно впливу поліморфізму GlnllLeu гена TLR7 вкрай обмежена - повідомляється про відсутність асоціацій між його наявністю і прогресуванням ФП при ХГС [12, 13]. Таким чином, суперечливість наукових даних щодо впливу поліморфіз- мів Asp299Gly гена TLR4 і GlnllLeu гена TLR7 на розвиток фібротичних змін печінки у хворих на ХГС обумовлює доцільність проведення досліджень в цьому напрямку.
Мета дослідження - з'ясувати вплив поліморфізму Asp299Gly гена TLR4 і GlnllLeu гена TLR7 на швидкість прогресування фіброзу печінки у хворих на ХГС.
Матеріали і методи дослідження. Для досягнення поставленої мети обстежено 39 хворих на ХГС, які знаходились на лікуванні в Полтавській обласній клінічній інфекційній лікарні (ПОКІЛ). Серед обстежених хворих жінок - 17 (43,6%), чоловіків - 22 (56,4%), вік від 23 до 59 років (середній - 40,18±1,59).
Діагноз ХГС встановлювали згідно міжнародної класифікації хвороб 10 перегляду і міжнародної класифікації хвороб печінки (Лос-Анджелес, 1994) з обов'язковим виявленням РНК ВГС у сироватці крові методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) в режимі реального часу з генотипуванням. За генотипом хворі розподілялись наступним чином: 1 генотип ВГС - 25 (64,1%), 2 і 3 - 14 (35,9%). Для виключення інфікування іншими гепатотропними вірусами у сироватці крові всіх хворих досліджували HBsAg, HBeAg, анти-HBs, анти-HBe, анти-HBcor (сумарні), анти- HDV, анти-HIV методом ІФА.
Стадію фіброзу печінки за шкалою METAVIR встановлювали за допомогою методу FibroTest, який проводився тест-системами Roche Diagnostics (Швейцарія) на аналізаторі Cobas 6000 (с 501 модуль) медичної лабораторії «Synevo» та методом еластометрії печінки - на УЗД-сканері «Ultima PA-Expert» (Україна). ФП визначали до призначення противірусної терапії (ПВТ) ХГС.
ШПФ обчислювали за формулою Т. Poynard, шляхом ділення стадії ФП за МETAVIR на час, за який вона сформувалася та вимірювали в одиницях на рік (од/рік) [2]. У дослідження ввійшли лише хворі, точкою відліку тривалості інфікування ВГС яких були: жовтянична форма гострого вірусного гепатиту С, трансфузія крові та її компонентів до 1994 року, системне споживання ін'єкційних наркотиків.
Поліморфну ділянку Asp299Gly гена TLR4 генотипували методом ПЛР з використанням олігонуклеотидних праймерів, ампліфікація проведена на ампліфікаторі «Терцик» (ООО «НПО ДНК-Технология», Росія), поліморфну ділянку GlnllLeu гена TLR7 - методом ПЛР в режимі реального часу з використанням специфічних олі- гонуклеотидних праймерів, ампліфі- катор «ДТ Лайт» (ООО «НПО ДНК- Технология», Росія).
Розподіл частот генотипів і алелей досліджуваних генів оцінювався на предмет відповідності рівновазі Харді-Вайнберга (HWE) за допомогою критерію у2 (http://gen-exp.ru/ calculator_or.php), при p>0,05 рівновага виконується.
Статистична обробка результатів дослідження проведена за допомогою програми «SPSS 17.0». Для перевірки розподілу на нормальність використовували тест Колмогорова-Смірнова, залежно від чого кількісні перемінні були представлені у вигляді середніх значень (М) і похибки середнього значення (m) або медіани (Ме), верхніх і нижніх квартилів (інтерквартильний розмах, IQR; Q1-Q3). У випадку нормального розподілу вірогідність відмінностей кількісних результатів для різних груп обстежених пацієнтів визначали за допомогою t-критерію Стьюдента, при розподілі, який відрізнявся від нормального - U-критерію Манна-Уітні, якісних - за допомогою точного тесту Фішера (F). Вплив генотипів і алелей досліджуваних генів на ШПФ оцінювали як відношення шансів (OR) із 95 % довірчим інтервалом [95 % CI] за допомогою методу простої логістичної регресії. Для всіх видів аналізу відмінності вважали вірогідними при р<0,05.
Результати дослідження. У результаті проведеного дослідження встановлено, що тривалість інфікування обстежених хворих становила від 1 до 46 років, середня - 19,5±1,7 роки. Переважна більшість хворих була інфікована у віці до 44 років - 94,9%. На момент обстеження у хворих визначались різні стадії ФП без переважання будь-якої з них (рис.1).
Як видно на рис. 1, загалом хворих без фіброзу (F0) виявилося 7 (17,9%), з мінімальними та помірними фібро- тичними змінами (F1-F2) - 14 (35,9%), з прогресуючим фіброзом (F3-F4) - 18 (46,2%). В обстежених хворих медіана обчисленої ШПФ склала 0,115 (0,0450,200) од/рік. За розрахунком медіани ШПФ час від моменту інфікування до формування F4 становив 34,8 роки. Хворі з ШПФ >0,115 од/рік були віднесені в групу з швидко прогресуючим фіброзом, їх виявилось 18, а хворі з ШПФ<0,115 од/рік - в групу з повільно прогресуючим фіброзом - 21 з 39 обстежених, тобто кількість хворих з швидко та повільно прогресуючим ФП виявилась майже однаковою - 46,2% і 53,8% відповідно.
Рисунок 1. Розподіл хворих за стадією фіброзу печінки
У подальшому представилось за доцільне проаналізувати вплив загальновідомих факторів, які сприяють прогресуванню ФП, у хворих із швидко та повільно прогресуючим ФП (табл. 1).
Згідно даних, представлених в табл. 1, серед нами обстежених хворих із швидко прогресуючим ФП переважали чоловіки - 77,8% (з повільно прогресуючим - 38,1%, р=0,023), що відповідає даним наукової літератури (EASL, 2013). За іншими загальновідомими факторами групи не відрізнялися, що може бути пов'язано з невеликою кількістю обстежених.
У результаті проведеного молекулярно-генетичного обстеження у 39 хворих на ХГС нами виявлені як
Таблиця 1 Порівняльна характеристика хворих на ХГС зі швидко та повільно прогресуючим фіброзом печінки
|
Фактори |
Хворі на ХГС |
р |
||
|
Швидко прогресуючий ФП, n=18 |
Повільно прогресуючий ФП, n=21 |
|||
|
Вік, М±т |
40,9±2,6 |
39,6±1,9 |
0,687 |
|
|
Стать: |
||||
|
- чоловіки (абс. %) |
14 (77,8) |
8 (38,1) |
0,023 |
|
|
- жінки (абс. %) |
4 (22,2) |
13 (61,9) |
||
|
Генотип ВГС: |
||||
|
- 1, (абс. %) |
12 (66,7) |
13 (61,9) |
1,000 |
|
|
- 2 і 3, (абс. %) |
6 (33,3) |
8 (38,1) |
||
|
Споживання алкоголю > 40 г/добу, (абс. %) |
4 (22,2) |
1(4,8) |
0,162 |
|
|
Тютюнопаління, (абс. %) |
2 (11,1) |
7 (33,3) |
0,139 |
|
|
Ожиріння, (абс. %) |
3 (16,7) |
3 (14,3) |
1,000 |
«дикі» - Asp299Asp, GlnllGln, так і «мутантні» генотипи - Asp299Gly, GlnllLeu, Leu11Leu генів TLR4 і TLR7; гомозиготний генотип Gly299Gly гена TLR4 не визначався. Серед загальної кількості обстежених генотип Asp299Asp гена TLR4 визначено у 34 (87,2%), Asp299Gly - у 5 (12,8%), генотип GlnllGln гена TLR7 - у 24 (61,5%), GlnllLeu - у 14 (35,9%), LeullLeu - у 1 (2,6%) хворих. Порівняльний аналіз розподілу генотипів і алелей генів TLR4 і TLR7 між групами зі швидко та повільно прогресуючим ФП встановив їхню відповідність рівновазі HWE, що свідчить про репрезентативність вибірки та коректність визначення варіантних маркерів (табл. 2).
При порівняльному аналізі частот генотипів і алелей поліморфного локусу Asp299Gly гена TLR4 нами не встановлено статистично значимих відмінностей між хворими зі швидко та повільно прогресуючим ФП (табл. 3).
Таблиця 3 Розподіл частот генотипів і алелей гена TLR4 у хворих на ХГС зі швидко та повільно прогресуючим фіброзом печінки, абс. (%)
|
Генотипи і алелі гена TLR4 |
Швидко прогресуючий ФП, n=18 |
Повільно прогресуючий ФП, n=21 |
F |
OR [95% CI] |
р |
|
|
Asp299Asp |
16 (88,9) |
18 (85,7) |
1,0 |
0,75 [0,11-5,07] |
0,768 |
|
|
Asp299Gly |
2 (11,1) |
3 (14,3) |
||||
|
299Asp |
34 (94,4) |
39 (92,9) |
1,0 |
0,76 [0,12-4,85] |
0,775 |
|
|
299Gly |
2 (5,6) |
3 (7,1) |
Таблиця 4 Розподіл частот генотипів і алелей гена TLR7 у хворих на ХГС зі швидко та повільно прогресуючим фіброзом печінки, абс. (%)
|
Генотипи і алелі гена TLR7 |
Швидко прогресуючий ФП, n=18 |
Повільно прогресуючий ФП, n=21 |
F |
OR [95% CI] |
р |
|
|
Gln11Gln |
15(83,3) |
9 (42,8) |
0,019 |
0,15 [0,03-0,67] |
0,014 |
|
|
Gln11Leu+Leu11Leu |
3 (16,7) |
12 (57,2)* |
||||
|
11Gln |
33 (91,7) |
29 (69,0) |
0,023 |
0,20 [0,05-0,78] |
0,021 |
|
|
11Leu |
3 (8,3) |
13 (31,0)* |
Примітка. * - статистично значимі відмінності.
Таблиця 2Розподіл генотипів і алелей генів TLR4 та TLR7 у хворих на ХГС із швидко та повільно прогресуючим фіброзом печінки
|
Ген, поліморфізм |
Групи |
Генотип |
N.O. |
N.E. |
HWE, x2 d. f.= 1 |
|
|
TLR4 (Asp299Gly) |
Швидко прогресуючий ФП, n=18 |
Asp299Asp |
0,889 |
0,892 |
0,06 (р-0,8) |
|
|
Asp299Gly |
0,111 |
0,105 |
||||
|
Gly299Gly |
0,000 |
0,003 |
||||
|
Повільно прогресуючий ФП, n=21 |
Asp299Asp |
0,857 |
0,862 |
0,12 (р-0,7) |
||
|
Asp299Gly |
0,143 |
0,133 |
||||
|
Gly299Gly |
0,000 |
0,005 |
||||
|
TLR7 (GlnllLeu) |
Швидко прогресуючий ФП, n=18 |
GlnllGln |
0,833 |
0,840 |
0,15 (р-0,7) |
|
|
GlnllLeu |
0,167 |
0,153 |
||||
|
LeullLeu |
0,000 |
0,007 |
||||
|
Повільно прогресуючий ФП, n=21 |
GlnllGln |
0,428 |
0,477 |
1,07 (р-0,3) |
||
|
GlnllLeu |
0,524 |
0,427 |
||||
|
LeullLeu |
0,048 |
0,096 |
Примітка. N.O. - частоти генотипів, які спостерігаються; N.E. - очікувані частоти генотипів; критерій х2 - використаний для оцінки відповідності розподілу генотипів, який спостерігається очікуваному, виходячи з рівноваги HWE; d. f. - число ступенів свободи.
Аналіз розподілу генотипів поліморфного локусу гена TLR7 виявив статистично значимі відмінності між групами з швидко та повільно прогресуючим ФП, які свідчили, що у хворих з поліморфізмом GlnllLeu гена TLR7 фібротичні зміни в печінці розвиваються повільніше, ніж при наявності нормального генотипу даного гена. Так, серед хворих з швидким прогресуванням ФП нормальний генотип GlnllGln визначався у 15 з 18 хворих (83,3%), поліморфнозмінений GlnllLeu - у 3 (16,7%), тоді як у хворих з повільно прогресуючим ФП переважали «мутантні» генотипи - 12 (57,2%) з 21 хворого: гетерозиготні (GlnllLeu) - у 11(52,4%) і гомозиготні (LeullLeu) - у 1 (4,8%). Враховуючи низьку частоту гомозигот за «мутантним» алелем, при порівнянні розподілу генотипів гена TLR7 частоту генотипу Gln11Leu поєднували з Leu11Leu і порівнювали з Gln11Gln (табл.4).
Згідно даних, представлених в табл. 4, частота «мутантних» генотипів гена TLR7 в групі хворих із швидко прогресуючим ФП склала 16,7%, що виявилося в 3,4 рази рідше, ніж у хворих з повільно прогресуючим ФП - 57,2% (F=0,019; OR=0,15 [95% СІ 0,03-0,67], р=0,014). Результати порівняльного аналізу частот алелей відповідали даним вивчення частот ген отипів: «дикий» (11Gln) і «мутантний» (11Leu) алелі гена TLR7 у хворих зі швидко прогресуючим ФП виявлялись в 91,7% і 8,3% випадків, а у хворих з повільно прогресуючим - у 69,0% і 31,0% відповідно. Загалом у хворих на ХГС з повільно прогресуючим ФП алель 11Leu визначалась в 3,7 рази частіше, ніж при наявності швидкого прогресування ФП (F=0,023; OR=0,20 [95% СІ 0,05-0,78], р=0,021). Отримані дані свідчать, що «мутантні» генотипи Gln11Leu+Leu11Leu і алель 11Leu гена TLR7 виявилися протекторними факторами щодо ШПФ при ХГС.
Згідно даних, отриманих нами раніше, частота поліморфнозмінених генотипів гена TLR7 у хворих на ХГС в Полтавській області складає 18,4% [14,15], тобто за ознакою наявності нормального генотипу гена TLR7 більшість хворих мають схильність до швидкого прогресування ФП. Отримані дані дозволяють віднести наявність нормального генотипу Gln11Gln гена TLR7 до генетичних факторів ризику прогресування ФП при ХГС. Визначення поліморфізму гена TLR7 дозволить в подальшому індивідуалізувати підходи до призначення ПВТ хворим на ХГС. Як ілюстрацію, наводимо виписки з історій хвороб обстежених нами хворих, які підтверджують отриманий висновок:
Приклад 1. Хворий С., 1971 р. н. (карта стаціонарного хворого №1099), госпіталізований у ПОКІЛ 24.12.2014 р., з метою вирішення питання про призначення ПВТ ХГС. На момент вступу до стаціонару скарги на тяжкість в правому підребер'ї, зниження апетиту, періодичний головний біль, загальну слабкість. Діагноз ХГС, 1 генотип встановлено в 2013 році, під час обстеження в травматологічному відділенні, де лікувався з приводу закритого перелому лівого надколінка. За даними епідеміологічного анамнезу - переливання крові в 1988 році, інших факторів ризику інфікування ВГС не виявлено. Тривалість інфікування - 26 років. З анамнезу: зловживання алкоголем (>40 г/добу), контакт з гербіцидами (працює фермером). Об'єктивно: ІМТ=20,7 кг/см2, гепатомегалія +2,5-3 см, інших змін не виявлено. При лабораторному обстеженні: загальний аналіз крові: еритроцити - 4,4х1012/л, гемоглобін - 144 г/л, лейкоцити - 4,6х109/л, п/я - 11%, с/я - 62%, лімфоцити - 24%, моноцити - 2%, тромбоцити - 190х109/л, ШОЕ - 5 мм/год; біохімічний аналіз крові: білірубін загальний - 8,9 мкмоль/л, аланінамінотрансфераза - 56 ОД/л, аспартатамінотрансфераза - 41 ОД/л, у-глутамілтранспептидаза - 36 ОД/л, сечовина - 4,3 ммоль/л, креатинін - 67 мкмоль/л, загальний білок - 73 г/л, альбумін - 39 г/л; коагулограма: фібриноген - 2,22 г/л, протромбіновий індекс - 86%; ANA - <1:320; УЗД ОЧП: ознаки жирової інфільтрації печінки і підшлункової залози, хронічного холециститу; фібротест: 0,173, що відповідає F0 за шкалою METAVIR; еластометрія печінки: 5,81 кПа - F0 за шкалою METAVIR. У результаті молекулярно-генетичного обстеження виявлено генотипи Asp299Asp гена TLR4 і Gln11Leu гена TLR7. Таким чином, у хворого на ХГС 1 генотипу, з тривалістю інфікування 26 років та наявністю в анамнезі факторів, які сприяють розвитку ФП, діагностовано мінімальні запально-некротичні зміни печінки та відсутність фібротичних, що може бути пов'язане з генетичними особливостями, а саме наявністю поліморфізму Gln11Leu гену TLR7.
Приклад 2. Хворий С., 1966 р.н. (карта стаціонарного хворого № 4256), госпіталізований у ПОКІЛ 27.09.2013 р., з метою вирішення питання про призначення ПВТ ХГС. На момент вступу до стаціонару скарги на тяжкість в правому підребер'ї, зниження апетиту, загальну слабкість, втомлюваність, емоційну лабільність. В 2011 році переніс жовтяничну форму гострого гепатиту С, 1 генотип. Тривалість інфікування - 2 роки. Алкоголь не вживає. Працює лікарем. Об'єктивно: ІМТ=22,2 кг/ см2, гепатомегалія +1см, пальпується край селезінки, інших змін не виявлено. При лабораторному обстеженні: загальний аналіз крові: еритроцити - 4,4хіо12/л, гемоглобін - 140 г/л, лейкоцити - 5,6х109/л, п/я - 2%, с/я - 59%, лімфоцити - 22%, моноцити - 10%, тромбоцити - 180х109/л, ШОЕ - 6 мм/ год; біохімічний аналіз крові: білірубін загальний - 7,4 мкмоль/л, ала- нінамінотрансфераза - 94 ОД/л, ас- партатамінотрансфераза - 50 ОД/л, у-глутамілтранспептидаза - 38 ОД/л, сечовина - 5,3 ммоль/л, креатинін - 71 мкмоль/л, загальний білок - 70 г/л, альбуміни - 43 г/л; коагулограма: фібриноген - 4,21 г/л, протромбіновий індекс - 78%; ANA - <1:100; УЗД ОЧП: гепатоспленомегалія, жирова вогнищева дегенерація печінки, хронічний холецистит, ліпоматоз підшлункової залози; фібротест: 0,558, що відповідає F2 за шкалою METAVIR; еластометрія печінки: 9,21 кПа - F2 за шкалою METAVIR. В результаті молекулярно-генетичного обстеження виявлено генотипи Asp299Asp гену TLR4 і Gln11Gln гена TLR7. Таким чином, у хворого, при нетривалому інфікуванні (2 роки) та відсутності додаткових факторів, які сприяють прогресуванню фіброзу, помірний фіброз (F2) печінки сформувався швидко, що може бути пов'язане з нормальним генотипом Gln11Gln гена TLR7.
Висновки
1. При обстеженні 39 хворих на ХГС встановлено: «мутантні» генотипи Gln11Leu+Leu11Leu гена TLR7 в 3,4 рази (F=0,019; OR=0,15 [95% СІ 0,030,67], р=0,014), а алель 11Leu - в 3,7 рази (F=0,023; OR=0,20 [95% СІ 0,050,78], р=0,021) частіше реєструються у хворих з повільно прогресуючим фіброзом печінки, що дозволяє розглядати їх в якості протекторних факторів щодо швидкості прогресування фіброзу печінки.
В проведеному дослідженні не виявлено зв'язку між наявністю поліморфізму Asp299Gly гена TLR4 і швидкістю прогресування фіброзу печінки при ХГС
Література
1. Федорченко С. В. Хроническая HCV-инфекция: монография / С. В. Федорченко - К. : Медицина, 2010. - 272 с.
2. Poynard T. Natural history of liver fibrosis progression in patients with chronic hepatitis C / T. Poynard, Р. Bedossa, Р. Opolon // The OBSVIRC, METAVIR, CLINIVIR and DOS-VIRC groups // Lancet. - 1997 - Vol.349 - P.825-832
3. Роль То11-подобных рецепторов в патогенезе инфекционных заболеваний человека / Л. В. Ковальчук, О. А. Свитич, Л. В. Ганковская [и др] // Курский научно-практический вестник «Человек и здоровье». - 2012. - №2. - С.147-152.
4. Kawai T. The role of pattern-recognition receptors in innate immunity: update on Toll-like re-ceptors / Т. Kawai, S. Akira // Nat. Immunol. - 2010.- Vol.11(5). - Р.373-384.
5. Toll-like receptors in hepatitis C infection: implications for pathogenesis and treatment // J. Howell, P. Angus, P. Gow, K. Visvanathan // Journal of Gastroenterology and Hepatology. - 2013. - Vol.28(5). - Р. 766-776
6. Друцкая М. С. Врожденное распознавание вирусов / М. С. Друцкая, П. В. Белоусов, С. А. Недоспасов // Молекулярная биология. - 2011. -Т.45, № 1. - С. 7--19.
7. Toll-like receptor 4 D299G polymorphism and them cidence of infections in cirrhotic patients / C. Guarner-Argente, E. Sanchez, S. Vidal [et al.] // Aliment. Pharmacol.Ther. - 2010. - Vol.31. - Р.1192-1199.
8. Multiple variants in toll-like receptor 4 gene modulate risk of liver fibrosis in Caucasians with chronic hepatitis C infection [Electronic resource] / Y. Li, M. Chang, O. Abar [et al.] // J. Hepatol. - 2009. - Vol.51 (4). - P.750-757. - Access mode: http://www.ncbi.nlm.nih.gov
9. Toll-like receptor 4 polymorphism with hepatitis C virus infection in Saudi Arabian patients [Electronic resource] / AA. Al-Qahtani, MR. Al-Anazi, F. Al-Zoghaibi [et al.] // BioMed Research In-ternational. - 2014. - Article ID 357062, 9 pages. - Access mode: http://www.hindawi.com
10. Lack of association between polymorphisms of the TLR4 gene and infection with the hepatitis B and C viruses [Electronic resource] / О. de Souza Pires-Neto, K.S.G. de Sa, В.В. Santana [et al] // Me-diators of Inflammation. - 2015. - Article ID150673, 7 pages. - Access mode: http://www.hindawi.com
11. Functional linkage of cirrhosis-predictive single nucleotide polymorphisms of Toll - like re-ceptor 4 to hepatic stellate cell response / J. Guo, J. Loke, F. Zheng [et al.] // Hepatology. - 2009. - Vol. 49(3). - P. 960-968.
12. Ascar E. Toll-like receptor 7 rs179008/Gln11Leu gene variants in chronic hepatitis C virus infection / Е. Ascar, G. Ramadori, S. Mihm // J Med Virol. - 2010. - Vol.82 (11). - Р. 1859-1868
13. A toll-like receptor 7 single nucleotide polymorphism protects from advanced inflammation and fibrosis in male patients with chronic HCV-infection / E. Schott, H. Witt, K. Neumann [et al.] // J. Hepatol. - 2007. - Vol.47. - Р. 203-211.
14. Поширеність поліморфізму гена TLR7 Gln11Leu серед хворих на хронічний гепатит С в Полтавській області / Л. М. Сизова, Т. І. Коваль, В. А. Полторапавлов, Н. П. Лимаренко // Актуальні проблеми сучасної медицини. - 2015. - Т.15, №3(51). - С.101-104
15. Роль генетического полиморфизма toll-like рецепторов 4 и 7 в развитии хронического гепатита С и гендерные особенности их распределения / Л. М. Сизова, Т. І. Коваль, И. П. Кайдашев и др. // Gergian medical news. - 2016. - №1(250). - С. 51-56
фіброз печінка гепатит
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Дистрофічні і некротичні ураження печінки. Недостатність печінки за ступенем порушення функцій. Токсична дистрофія печінки. Патологоанатомічні зміни печінки в різні періоди захворювання. Гострий і хронічний перебіг гепатиту. Морфологічні ознаки цирозу.
реферат [23,0 K], добавлен 24.11.2009Особливості патогенезу, клінічного перебігу, лабораторної діагностики, морфологічних і морфометричних змін печінки у хворих на хронічний гепатит і цироз печінки з синдромом холестазу, розробка концепції діагностики і лікування виявлених порушень.
автореферат [61,6 K], добавлен 21.03.2009Захворювання жовчного міхура та печінки: дискінезія, жовчнокам'яна хвороба, холецистит, хронічний гепатит та цироз печінки. Характеристика дієти №5, дозволені до вживання продукти. Догляд за лежачими хворими. Боротьба з пролежнями хворої людини.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 25.12.2012Рівень інфікованості населення планети вірусом гепатиту С. Виявлення поширеності різних генотипів вірусу серед хворих на хронічний гепатит С в Подільському регіоні України, частоту визначення в залежності від віку, статі, шляхів та факторів інфікування.
автореферат [38,6 K], добавлен 07.04.2009Основні патогенетичні фактори у розвитку ішемічно-реперфузійного синдрому при обтураційній жовтяниці до та після її ліквідації. Взаємозв’язок між ступенем тяжкості печінкової недостатності та ступенем цитолізу гепатоцитів, морфологічні зміни печінки.
автореферат [109,3 K], добавлен 21.03.2009Центральною проблемою клінічної нефрології залишається проблема прогресування хронічного гломерулонефриту. Рівень IL-1в в плазмі хворих на хронічний гломерулонефрит при різних клінічних варіантах перебігу захворювання. Стадії хронічної хвороби нирок.
автореферат [109,1 K], добавлен 10.04.2009Основні клініко-діагностичні критерії, які відображають вплив жирової дистрофії печінки на перебіг цукрового діабету. Роль порушень білкового, ферментного, пігментного обмінів у хворих. Програми диференційованого лікування жирової дистрофії печінки.
автореферат [38,8 K], добавлен 09.03.2009Стандартне лікування хворих на стабільну стенокардію навантаження на основі вивчення функціонального стану печінки. Рекомендації до проведення тривалої ліпідознижуючої терапії та застосування гепатопротекторів. Динаміка клініко-функціональних показників.
автореферат [32,3 K], добавлен 21.03.2009Класифікація, будова, життєвий цикл, епідеміологія, діагностика та лікування вірусу гепатиту С. Дослідження ефективності застосування імуномоделюючих препаратів у хворих на хронічний гепатит С. Визначення показників клітинного і гуморального імунітету.
курсовая работа [58,9 K], добавлен 11.11.2009Механізми порушення і клінічне значення власне функціональних проб печінки. Діагностика вірусного гепатиту. Біотрансформація органічних аніонів. Знешкоджуюча функція печінки. Ендоскопічні методи та лабораторні методи дослідження вірусних гепатитів.
реферат [28,3 K], добавлен 21.09.2010Внутрішня будова та кровообіг в печінці, її основні функції. Групи захворювань печінки. Етіологічний чинник розвитку цирозу, клінічна картина. Дослідження біохімічних показників крові при різних патологічних станах печінки в стадії декомпенсації.
дипломная работа [691,7 K], добавлен 10.12.2012Клінічні особливості перебігу хронічного бронхіту у хворих з наявністю фонової тонзилярної патології. Перспективність використання вітчизняного імуноактивного препарату рослинного походження протефлазіду при проведенні медичної реабілітації хворих.
автореферат [41,3 K], добавлен 08.02.2009Характеристика та променеві ознаки захворювань печінки, жовчного міхура та жовчних шляхів, перелік їх провідних променевих досліджень. Основні показання та протипоказання до пункційної біопсії печінки під ультразвуковим контролем та радіоімунного аналізу.
реферат [27,4 K], добавлен 16.08.2010Мікроциркуляторні порушення у яснах хворих на хронічний генералізований пародонтит на тлі цукрового діабету. Патогенетичне лікування хронічного генералізованого пародонтиту у даної категорії хворих, використання лікувальної композиції "Діоцинкохім".
автореферат [44,4 K], добавлен 21.03.2009Хронічний гломерулонефрит як найактуальніша проблема сучасної нефрології. Виснаження системи антиоксидантного захисту та активація перекисного окислення ліпідів. Концентрація мікроелементів у крові. Лікування хворих на хронічний гломерулонефрит.
автореферат [43,4 K], добавлен 21.03.2009Мікрогемоциркуляторні зміни в печінці щурів з експериментальним цирозом після дії дозованої кріогепатодеструкції. Введення екстрактів кріоконсервованих фрагментів печінки і селезінки та при їхньому спільному застосуванні. Їх спільне застосування.
автореферат [47,0 K], добавлен 09.03.2009Діагностика та лікування хворих на хронічний панкреатит в залежності від рівня кислотопродукції в шлунку. Особливості клініки та функціонального стану ПЗ у хворих на ХП з синдромом шлункової гіперацидності. Комбінована терапія з трьохдобовим призначенням.
автореферат [58,1 K], добавлен 05.04.2009Критерії проведення раціональної фармакотерапії порушень вуглеводного обміну. Спосіб корекції гіпертригліцеридемії у хворих на інфаркт міокарда з порушеною функцією печінки. Особливості порушення вуглеводного обміну. Стан ліпідного обміну у хворих.
автореферат [948,3 K], добавлен 21.03.2009Удосконалення комплексного хірургічного лікування хворих на гострий калькульозний холецистит ускладнений коломіхуровим інфільтратом. Порушення у хворих стану білковосинтезуючої функції печінки, гуморального імунітету, ферментів цитолізу гепатоцитів.
автореферат [41,5 K], добавлен 21.03.2009Визначення клініко-лабораторних, ендокринних і імунологічних показників у хворих на пієлонефрит, взаємозв’язок між параметрами адаптації і показниками імунітету. Зв'язок між адаптогенною і імуномоделюючою дією бальнеотерапії на курорті Трускавець.
автореферат [88,8 K], добавлен 10.04.2009
