Хронопсихологічне прогнозування перебігу психосоматичних захворювань

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 612.821.1

ХРОНОПСИХОЛОГІЧНЕ ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ ПСИХОСОМАТИЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

І.І. Савенкова

В останній час особливо актуальною стала необхідність комплексного підходу до прогнозування перебігу психосоматичних захворювань. Їх дослідження має велике соціальне значення, оскільки дозволяє вирішити важливе завдання сучасного суспільства, пов'язане зі зміцненням здоров'я нації, у першу чергу, її працездатної частини, що є запорукою відповідального вирішення багатьох соціально-економічних і політичних проблем українського суспільства.

1. Постановка проблеми

2. Літературний огляд

Психосоматичне захворювання є властивістю людського організму як системи, його неможливо пояснити шляхом дослідження властивостей якоїсь однієї підсистеми - психічної або соматичної. Тільки взаємодія між цими підсистемами і навколишнім середовищем може призвести до нового стану організму, який визначається як психосоматичне захворювання. І тільки розуміння цих зв'язків може дати можливість ефективно впливати на його виникнення.

Життя людини від народження до смерті має циклічну будову [3]. Сучасні науковці виділяють багатодобові, багатомісячні та багатолітні цикли у житті людського індивіда [4], виокремлюють поворотні пункти (так звані вузлові точки) - певний вік, в якому відбуваються «психологічні злами» [5]. Дискретний відлік індивідуального часу людьми призводить до того, що на рівні суб'єктивних переживань і поведінкових проявів їх життя прохо-дить нерівномірно. Протягом життя чітко виділя-ються періоди, в середині яких людина знаходиться в оптимальній психосоматичній формі, а на початку і в кінці - у мінімумі своїх можливостей. В масштабі періодів великого біологічного циклу [6] відбувається віковий розвиток психіки, коливання успішності діяльності, загострення хронічних неінфекційних захворювань, а також психосоматичні кризи особистості [7].

3. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Відкритими в окресленому проблемному полі залишаються і питання прояву психосоматичних захворювань кожної окремої нозологічної форми хвороби у типологічній групі хронотипу та психопрофілактики цих розладів. Медична практика показує, що при використанні напрацьованих схем диспансерного спостереження, навіть своєчасно проведена профілактика психосоматичного захворювання двічі на рік (весна - осінь) не запобігає загостренню хвороби у пацієнтів, які страждають на такі порушення.

1. Обґрунтувати загальні теоретико- методологічні засади прогнозування перебігу психосоматичних захворювань.

2. Визначити зміст етапів та розробити алгоритм хронопсихологічного прогнозування перебігу психосоматичних захворювань, проана-лізувати його ефективність на прикладі різних нозологічних груп хворих на психосоматичні захво-рювання.

3. Виокремити психолого-часові індикатори прогнозування перебігу психосоматичних захворювань.

4. Побудувати індивідуальний хронотип перебігу у людини психосоматичних захворювань в онтогенетичній розгортці.

Методи дослідження. хвороба лікування психосоматичний порушення

1. Теоретичні: аналіз наукової літератури за темою дослідження та узагальнення здобутої інформації, системний аналіз та інтерпретація отриманих даних, класифікація, структурно-функціональне моделювання.

2. Емпіричні: спостереження, бесіда, анкетування, психодіагностичне тестування (було використано наступні методики: шкала реактивної та особистісної тривожності Спілбергера-Ханіна, опитувальник Бека, опитувальник рівня суб'єктивного контролю Роттера, методика діагностики показників і форм агресії А.Басса та А. Дарки, тест Томаса, опитувальник Міні-мульт, методика визначення психологічної характеристики темпераменту Д.Райгородського, шкалована самооцінка болю).

3. Метод хронометричної проби із метою прогнозування перебігу психосоматичних захворювань (із застосуванням електронного хроноскопу).

4. Методи математичної статистики: описова статистика, методи середніх величин, процентильна статистика, порівняння середніх значень за t-кри- терієм Стьюдента, кореляційний аналіз.

5. Характеристика вибірки

У дослідженнях, результати яких викладені у дисертації, взяли участь 2375 хворих на псих осо- матичні захворювання віком від 27 до 60 років.

Розглядаючи питання щодо «переважаючих» хвороб [8], ми виходили з відомого положення, що у окремого індивіда в залежності від належності до тієї чи іншої типологічної групи, в його організмі існує «locus minoris resistentiae» (місце найменшого опору). Аналіз віку хворих від дати народження до початку захворювання показує, що місце найменшого опору виявляється найбільш вразливим наприкінці тривалого великого біологічного циклу або його тривалих чвертей. Простеживши «С-періодичність» захворювань, стає можливим стверджувати, що у житті індивіда є ряд окремих вікових точок, які стають критичними. Саме у цих точках має місце загострення психосоматичного захворювання. Логічно виникає запитання, чому саме у цих точках проявляються загострення «переважаючих» хвороб?

Пояснення початку «переважаючих» хвороб, виходячи із запропонованої циклоїдної моделі переживання часу [8], пов'язане із уявленнями про фазову сингулярність [9]. Під фазовою сингуляр- ністю розуміють злиття часових фаз різних циклів у окремі точки [10]. Відповідно до циклоїдної моделі [10], фазова сингулярність має місце у точках, де кінець попереднього великого циклу зливається з початком наступного циклу.

Виходячи із циклоїдної моделі «ковзаючих коліс» переживання часу, стало можливим пояснити початок прояву психосоматичних захворювань. Арка циклоїда відображає повний оберт „колеса” біологічного циклу. Якщо площі під аркою надати зміст біоенергетичного потенціалу індивіда, то початок психосоматичних захворювань буде співпадати з кінцем біологічного циклу або з кінцем його тривалої чверті, тобто з окремими віковими точками життя, в яких потенціал досягає мінімуму. Використовуючи передаточне число у зворотному порядку відповідно до циклоїдної моделі, стає можливим показати, що у п'яти точках фазових сингулярностей великого циклу зливаються кінці та початки все менших та менших періодів «ковзаючих коліс» аж до дихальних циклів та циклів «дійсного справжнього». Як зрозуміло, у окремо взятій фазовій сингулярності велика кількість кінців та початків життєвих циклів індивіда стискаються за мить до неймовірно малих розмірів. У цьому полягає головна загроза фазової сингулярності, так як за мить зміни кінців початками організм досягає мінімуму свої можливостей, а потім відновлюється знову.

6. Апробація результатів дослідження

Результати досліджень, викладених у статті, апробовано на засіданні лабораторії вікової психофізіології Інституту психології імені Г. С. Кос- тюка та на 11 наукових конференціях різних рівнів: ХІІ Міжнародна науково-практична конференція "Наука і освіта - 2014"; І Всеукраїнська науково- практична конференція "Регіональні проблеми розвитку місцевого самоврядування"; І Всеукраїнська науково-практична конференція "Гендер: сучасний стан та перспективи розвитку в українському суспільстві"; ІІІ Всеукраїнська науково- практична конференція "Актуальні проблеми практичної психології"; V! Міжнародна науково- практична конференція "Development of modem science and technics"; І Міжнародна науково- практична конференція «Медична психологія: здобутки, розвиток та перспективи» (2-3 листопада 2013 року, м. Київ); VIII Міжнародна науково - практична конференція “Соціалізація особистості в умовах системних змін: теоретичні та прикладні проблеми» (15 березня 2014 року, м. Київ).

Висновки

Резюмуючи викладені в дослідженні результати теоретичних і експериментальних досліджень, можна зробити такі підсумкові висновки:

1. Аналіз чинників, які зумовлюють перебіг психосоматичного захворювання, дає підставу віднести до найважливіших передумов прогнозування порушення диференціацію часових характеристик у суб'єктів із цими розладами. Найважливішими чинниками, що зумовлюють ефективність прогнозування, є індивідуальний хронотип та часова спрямованість особистості. Крім того, підлягають обов'язковому врахуванню чинники, що впливають на перебіг захворювання, а саме, місце найменшого опору, фазова сингулярність та базовий емоційний прояв поведінки хворого.

2. Результати дослідження підтверджують: серцево-судинні захворювання локалізуються у межах переважно двох типологічних груп індивідів, для яких вони є «переважаючими», та за межі цих груп практично не виходять. Сама хвороба окреслила межі двох груп «помірними» екстравертами (0,8<Хт<0,86) (53 %) та «помірними» інтровертами (0,94<Хт<1,0) (47 %), які перенесли інфаркт міокарда.

Хронотип обстежених хворих на органи шлунково-кишкового тракту знаходиться переважно у діапазоні 1,0<Хт<1,1 (78,3 %), що відповідає групі індивідів, у яких домінують хвороби шлунка типологічного масиву одного з п'яти сегментів спектру «спрямованості на час».

Обстеження хворих на нефроурологічні захворювання підтверджує припущення, що сечова система є місцем найменшого опору у людей із хронотипом у діапазоні: 0,86<Хт<0,94 (92 %), куди відносяться індивіди із «суто» амбівертним типом спрямованості.

Пульмонологічні симптоми хворих на бронхіальну астму та рецидивуючий трахеобронхіт локалізовуються переважно (83 %) у діапазоні:

O, 7<Хт<0,8, куди відносяться індивіди екстраверто- ваної групи.

3. У різних індивідів їх домінантна хвороба проявляється з певною „С-періодичністю”. Аналіз віку хворих від дати народження до початку захворювання показує, що місце найменшого опору виявляється найбільш враженим на кінці тривалого великого біологічного циклу або їх тривалих чвертей (65 %).

Література

1. Martis, R. J. Application of higher order cumulants to ECG signals for the cardiac health diagnosis [Text] / R. J. Martis, U. R. Acharya, A. K. Ray, C. Chakraborty // 2011 Annual International Conference of the IEEE Engineering in Medicine and Biology Society, 2011. - P. 1697-1700. doi: 10.1109/iembs.2011.6090487

2. Dunbar, F. Emotions and bodily changes [Text] / F. Dunbar. - New York, 1954. - 143 p.

3. Ehrenwald, H. Versuche zur Zeitauffassung des Unbewussten Arche [Text] / H. Ehrenwald // Psychologie. - H. 1-2. - Leipzig, 1958. - 213p.

4. Кунченко, Ю. П. Стохастические полиномы [Текст] / Ю. П. Кунченко. - К. : Наук. думка, 2006. - 275 с.

5. Zimmermann, H.-J. Fuzzy Set Theory - and its Applications [Text] / H.-J. Zimmermann; 3rd ed. - Dordrecht: Kluwer Academic Publishers, 1996. - 315 p. doi: 10.1007/97894-015-8702-0

6. Holovacs, J. Computer modelling of characteristics of structures with short periods [Text]: proc. 4th inter. conf. / J. Holovacs, A. Mitsa, V. Mitsa // Applied Informatics. - Eger- Noszvaj (Hungary), 1999. - P. 51-57.

7. Savenkova, I. Prognostic manifestations of reactive and personal anxiety in patients with psychosomatic diseases [Text] : 2012 Annu al intern. conf. of the IEEE / I.Savenkova // Engineering in Medicine and Biology Society, EMBC, 2012. - P.1697-1700.

8. Информационные технологии в медицине [Текст] : учеб. / под ред. Г. А. Титаренко. -- М. : ЮНИТИ, 2000. -- 335 с.

9. Макаров, И. М. Автоматизация синтеза и обучение интеллектуальных систем управления [Текст] / И. М. Макаров, В. М. Лохин, С. В. Манько, М. П. Романов. - М.: Наука, 2009. - 228 с.

Анотація

Теоретично та практично обґрунтовується концепція хронопсихологічного прогнозування перебігу захворювань у психосоматичних хворих. Виконана практична розробка загального алгоритму прогнозування психосимптоматики, перебігу хвороби та ефективності лікування психосоматичних порушень; побудована модель «хронопсихологічного профілю особистості» хворих

Ключові слова: типологічна група, хронотип, часова спрямованість суб'єкта, амбиверт, біологічний цикл життя

The theoretical and practical concept of chronopsychological prognosis of the course of diseases in psychosomatic patients is justified. The practical development of the overall algorithm of psychosomatics prediction, the course of disease and the treatment effectiveness is made. The model of chronopsychological personality profile of patients is developed

Keywords: typological group, hronotype, temporal orientation of the subject, ambivert, biological life cycle

Размещено на Allbest.ru