Наукове обґрунтування гігієнічих основ екологічної безпеки при морегосподарській діяльності

Размещено на http://allbest.ru

42

1

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

«ІНСТИТУТ ГРОМАДСЬКОГО ЗДОРОВ'Я імені О.М. МАРЗЄЄВА

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ МЕДИЧНИХ НАУК УКРАЇНИ»

УДК 613:577.1:656.022.21

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора медичних наук

Наукове обґрунтування гігієнічих основ екологічної безпеки при морегосподарській діяльності

14.02.01 «Гігієна та професійна патологія»

Голубятников Микола Іванович

Київ-2016

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Державній установі «Інститут громадського здоров'я ім. О.М.Марзєєва НАМН України ».

Науковий консультант:

академік НАМН України, доктор медичних наук, професор, Сердюк Андрій Михайлович, ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМН України», директор.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Станкевич Валерій Васильович, ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМН України». завідувач лабораторією гігієни ґрунтів та відходів

доктор медичних наук, Кондратюк Володимир Андрійович, Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України, професор кафедри загальної гігієни та екології

доктор медичних наук, професор Щербань Микола Гаврилович Харківський національний медичний університет, головний науковий співробітник Центральної науково-дослідної лабораторії .

Захист відбудеться « 29 » вересня 2016 року о 10:00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.604.01 ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М. Марзєєва НАМН України» за адресою: 02660, м.Київ-94, вул. Попудренка, 50.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О.М.Марзєєва НАМН України» за адресою: м. Київ, вул. Попудренка, 50.

Автореферат розісланий «____» квітня 2016р.

Вчений секретар Спеціалізованої вченої ради

доктор біологічних наук О.М. Литвиченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В останні десятиріччя питання охорони навколишнього середовища є найбільш важливими для світового співтовариства.

За висновками провідних вчених екологів та гігієністів, використання об'єктів навколишнього середовища, його ресурсів, необмежене скидання відходів у водойми складають значну небезпеку для людства, майбутніх поколінь (Трахтенберг І.М., 2010; Сердюк А.М., 2011).

В останні роки, в зв'язку з наростаючими темпами науково-технічного прогресу почали інтенсивно проявлятися ознаки еколого-гігієнічної кризи навколишнього середовища антропогенного походження за рахунок безконтрольного використання природних ресурсів (Проданчук М.Г., 2000; Сердюк А.М., 2002).

За оцінками багатьох авторів, загальний обсяг забруднення Світового океану нафтою та нафтопродуктами складає 5-20 млн. т/рік, на нафтоналивні морські судна припадає до 22-23 % забруднення(Горбатюк Л.О., 2008).

Дослідження в сфері еколого-гігієнічної безпеки відповідають національним інтересам країни в довгостроковому плані. Незадовільним, з точки зору санітарно-епідеміологічного благополуччя є якість морських прибережних вод, якість питної води, яка використовується населенням в оздоровчих закладах, стан відкритих водних об'єктів в курортно- рекреаційних зонах.

Швидкість деградації навколишнього середовища в приморських регіонах, в деяких ділянках морської берегової зони України досягла таких масштабів, що може вийти за межі стійкості екосистеми. Намітилась негативна тенденція до скидання у поверхневі водойми забруднених стічних вод, кількість яких на сьогодні збільшилась в 1,5 рази (Б.В. Буркинський, 2008).

Гігієнічна та екологічна ситуація в Україні характеризується:

*погіршенням санітарно-епідеміологічних та геоекологічних умов життєдіяльності населення;

*зменшенням запасів та забрудненням поверхневих і підземних вод, в зв'язку з посиленим водозабором, скиданням забруднених промислових, комунальних вод, хімізацією сільського господарства;

*забрудненням повітря, змінами його складу, за рахунок промислових, транспортних та інших викидів.

До звичайних природних шляхів забруднення моря (річковий сток, атмосферні осади, атмосферна циркуляція) додається антропогенний вплив: - стічні води населених пунктів скидання при експлуатації водного транспорту, при розробці корисних копалин, аварійні викиди з різних джерел (Б.В. Буркинський, 2008).

Морський флот є значною частиною єдиної транспортної системи в міжнародному судноплавстві. Актуальною стає проблема забрудненням водойм, акваторій міжнародних морських портів, рекреаційних зон приморських міст при судноплавстві. Має місце значний вплив водного транспорту на прибережні райони моря, при скиданні з морських суден неочищених вод багатокомпонентного складу і твердих відходів (Станкевич В.В., 1996; Сидоренко Г.И., 1999; Проданчук М.Г., 2000; Сердюк А.М., 2009; You.W., 2014).

У значній мірі, не допущення забруднення морських вод, залежить від ефективної організації державного санітарно-епідеміологічного нагляду та неухильного дотримання санітарних норм і правил за умови їх своєчасного оновлення, відповідно до досягнень науки, техніки та оптимальних соціально-економічних умов життя населення (Будников Г.К., 2002).

Актуальність проблеми впливу водного транспорту, об'єктів портової інфраструктури на забруднення поверхневих морських вод, атмосферного повітря приморських міст нині не викликає сумніву (Сердюк А.М., Кірєєва І.С., Черніченко І.О., 2002; Шафран Л.М., 2005; Торский В.П., 2015). Вміст хвороботворних мікроорганізмів і хімічних речовин у забрудненій воді, що скидається в море підприємствами транспорту і промисловості, робить їх небезпечними, як для мешканців водойм, так і для людини (Лобенко А.А., Надворний М.М., 1998; Чікановський В.А., 2006, Faure М.G.,2006).

У роботах багатьох авторів останніх років вказується на необхідність організації превентивних заходів, які спрямовані на посилення санітарно-екологічного захисту прибережних морських вод в рекреаційних зонах припортових населених пунктів (Лоранский Д.Н. та ін., 1975; Сидоренко Г.И., 1988; Станкевич В.В., 1996; Шафран Л.М., 2005; Рахманин Ю.А., 2010)

Однак, незважаючи на чинні нормативні акти, санітарно-екологічний стан в причорноморському регіоні залишається напруженим (Колоденко В.А., Надворний М.М., Ніков П.С., Сенкевич К.Я. та ін., 2000; M.Epur, 2001; Руденко Ю.С., 2002; Cognetti G.M. 2005; Кліментьєв І.М., Прилипко Ю.В., 2007).

У зв'язку з інтенсивним розвитком міжнародного судноплавства, експлуатацією якісно нового флоту з потужними енергетичними установками, високою вантажопідйомністю, пасажиромісткістю та швидкістю пересування, виникають проблеми утилізації будь-яких суднових відходів, які неминуче утворюються на його борту . До них відносяться суднові стічні води та води, що містять нафту, інші відходи. Особливу небезпеку несуть необроблені стічні води з суден, що знаходяться на зовнішніх рейдах морських портів, очікуючи вантажно-розвантажувальні роботи (Ермошкін Н.Г., Черненко Н.С., 2002; Буркинський Б.В., Степанов В.М. та ін., 2008). Вміст у них хвороботворних бактерій, вірусів, паразитів, шкідливих хімічних речовин робить їх небезпечними для жителів водойм, рекреаційних можливостей, а проблему - актуальною (Сенкевич К.Я.,1986; Зубрілов С.Н. та ін., 1989; Сіденко В.П. та ін., 2007; Красовський Г. М. та ін., 1993, Ерич М.П.,2001).

Вивчення роботи систем очищення та знезараження стічних вод на суднах дозволяє оцінити ефективність їх роботи, як таку, що не відповідає основним санітарно-гігієнічним вимогам, що пояснюється, як нераціональною експлуатацією, так і недосконалістю окремих вузлів функціонуючих суднових очисних установок(Воронов Ю.В., 2004; Пугачов Е.А., 2004; Шведов В.М. та ін. 2004; Козодой В.М. та ін., 2006; Короткий Н.В. та ін., 2006).

Ступінь ризику для людини, при цьому, представляють: місто-порт, порт-судна, судновий баласт (чистий та ізольований), стічні і лляльні води, вантажі, відходи, прибережні зони з рекреацією і берегові каналізаційні стічні води (Юровский Ю.Г. 2006.).

На цьому фоні відмічено, що цілий комплекс питань негативного впливу об'єктів море господарського комплексу країни не вивчено, не вирішені питання системного прогнозування та оздоровлення умов водокористування населенням в прибережних зонах північно-західної частини Чорного моря. Особливо відчуваються недоліки в сфері наукового вивчення еколого-гігієнічних проблем забруднення рекреаційних зон моря при міжнародному судноплавстві, експлуатації портів, процесів днопоглиблення морських акваторій, також фумігації сільськогосподарської продукції при морегосподарській діяльності (МГД).

Тому, для удосконалення сучасного санітарного законодавства актуальною є потреба в дослідженнях особливостей стану екосистеми Чорного моря, еколого-гігієнічної безпеки об'єктів МГД та здійснюваних ними функцій, оцінки динаміки розвитку та розробки науково-обґрунтованих рішень при водокористуванні та зменшення впливу екосистеми моря на стан здоров'я населення припортових населених пунктів.

На сучасному етапі в проблемі еколого-гігієнічного обґрунтування заходів по охороні здоров'я населення, захисту прибережних морських вод та рекреаційних зон приморських міст, внаслідок МГД, невирішеними є ціла низка питань, серед яких принципово-важливе місце займає відсутність науково обґрунтованої еколого-гігієнічної концепції щодо проблеми безпечної МГД.

Не вивчено та не визначено особливості міграції хімічних та біологічних забруднень, що надходять до морської води із стічними та баластними водами суден, зокрема, закордонного плавання. Не встановлені рівні антропогенного забруднення води в акваторіях низки крупних портів. Вимагає гігієнічної оцінки з наступною розробкою рекомендацій щодо ефективності роботи сучасних схем-модулів з очистки та знезараження стічних і баластних вод суден. В чинних нормативних документах відсутні гігієнічні вимоги до здійснення днопоглиблювальних робіт в акваторії портів, також фумігаційних робіт із знезараження сільгосппродукції в портах, на контейнерних терміналах та морських суднах. Не визначені узагальнюючі гігієнічні та екологічні показники безпечності функціонування морегосподарського комплексу в цілому.

Розробка єдиної наукової Концепції гігієни та екологічної безпеки МГД в країні, повинна бути пріоритетною в еколого-гігієнічному плані до вирішення проблеми управління гігієнічними аспектами при судноплавстві, експлуатації об'єктів водного транспорту. Ця концепція базується на нейтралізації багатофакторних контамінантів і антропогенних навантажень при функціонуванні комплексної системи - «море-судно-порт-місто» і спрямована на перспективність подальших досліджень проблеми безпечності експлуатації водоохоронних об'єктів морського судноплавства і формування науково-правових актів санітарно-епідеміологічної діяльності.

Саме вирішенню цих проблемних питань присвячена мета та завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках науково-дослідних робіт ДУ «Інститут громадського здоров'я ім. О. М. Марзєєва НАМН України» - «Еколого-гігієнічний моніторинг стану навколишнього середовища при перевантаженні, транспортуванні та зберіганні вантажів у портах України та на спеціалізованих майданчиках з метою запобігання забруднення довкілля та виключення шкідливого впливу на здоров'я людей» (д/р № 0112U004294); «Наукове обґрунтування еколого-гігієнічних принципів регламентації морських акваторій чорноморських портів та прилеглих рекреаційних районів України» (д/р № 0112U001049). Дисертант був співвиконавцем вищеназваних НДР.

Мета і завдання дослідження. Наукове обґрунтування гігієнічної концепції та основ екологічної безпеки прибережних і рекреаційних зон приморських міст при судноплавстві, експлуатації об'єктів морегосподарської діяльності та виявлення факторів ризику для населення при дії комплексної системи «море-судно-порт-місто».

Для досягнення вказаної мети були постановлені наступні завдання:

1. Провести еколого-гігієнічну оцінку характеру та рівням забруднення води морських акваторій. Вивчити вплив пріоритетних забруднень на якість морської води.

2.Визначити рівні забруднення морських акваторій стічними водами багатокомпонентного складу та оцінити природні і медико-екологічні фактори, що впливають на забруднення Північно-Західної частини Чорного моря.

3.Встановити особливості шляхів надходження, характер і рівні забруднення морських акваторій баластними водами та біообростанням морських суден закордонного плавання.

4.Здійснити експериментальні лабораторні дослідження процесів міграції хімічних та біологічних забруднювачів морської води стічними водами судна при використанні пасивних домішок з флуоресцеїном натрію та вплив шкідливих хімічних речовин морської води на життєдіяльність самоочисних модельних мікрокосмів (мікроценозу водойми).

5.Вивчити в експериментальних умовах ефективність біологічної очистки, знезараження та детоксикації різних типів суднових стічних вод біоценозом мікроорганізмів сучасних суднових компактних каналізаційних модулів.

6. Провести гігієнічну оцінку впливу системи «море-судно-порт-місто» на забруднення морської акваторії Північно-Західної частини Чорного моря та формування факторів ризику для населення приморських міст.

7.Визначити та обґрунтувати санітарно-епідеміологічні та екологічні вимоги до днопоглиблювальних робіт в акваторіях морських портів, які розташовані в рекреаційній зоні приморських міст.

8.Встановити ступінь безпечності гігієнічних та екологічних показників та впровадити в діяльність море господарського комплексу еколого-гігієнічну методологію, як основу виконання профілактичних заходів щодо здоров'я населення та довкілля.

9.Визначити безпечні умови водного транспорту при проведенні фумігаційних робіт в портах, на морських суднах (у транзиті) для здоров'я робітників та розробити нормативно-правові акти для еколого-гігієнічної регламентації при знезараженні отрутохімікатами сільськогосподарської продукції.

10. Науково обґрунтувати та розробити еколого-гігієнічну концепцію санітарної охорони море господарського комплексу та довкілля для збереження здоров'я населення.

Об'єкт дослідження: Вплив забруднення прибережних морських рекреаційних зон на здоров'я населення. Стан еколого-гігієнічної безпеки прибережних і рекреаційних зон приморських міст та визначення факторів ризику для здоров'я населення при дії комплексної системи «море-судно-порт-місто» - при судноплавстві та експлуатації об'єктів морегосподарської діяльності, вплив природних і еко-технологічних факторів.

Предмет дослідження: Конвенції, директиви та регламенти ЄС, Закони України та санітарні правила, форми звітності, інформаційні системи оцінки забруднення довкілля, комплекс показників управління еколого-гігієнічними особливостями та засобами безпеки водного середовища на лініях морського судноплавства.

Методи дослідження: бібліометричний метод аналізу наукової інформації; санітарного обстеження; санітарної експертизи; натурного і лабораторного гігієнічного експерименту на дослідно-промислових модулях суднових компактних каналізаційних очисних споруд; санітарно-гігієнічні, мікробіологічні, вірусологічні, фізико-хімічні, екологічні, гідрологічні, токсикологічні, медико-соціальні, епідеміологічні, а також математичні методи статистичної обробки результатів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше проведена науково-гігієнічна оцінка рівнів забруднення прибережних морських вод акваторій портів при експлуатації суден, їх впливу на рекреаційні зони, біологічні ресурси моря та здоров'я населення міст північно-західної частини Чорного моря. Встановлена (в натурних умовах) міграція забруднень стічно-фанових вод судна в зону рекреації та їх вплив на захворюваність гострими кишковими хворобами населення приморських міст; визначено вміст шкідливих токсичних речовин у морській воді та досліджено їх вплив на процеси самоочищення, мікробну деструкцію ксенобіотиків в умовах експерименту; встановлена можливість забруднення баластних вод небезпечними біопатогенами, що заносяться в рекреаційні зони морського середовища Чорного моря при судноплавстві; розроблені та оцінені сучасні схеми біологічного, фізико-хімічного очищення суднових стічних вод, відповідність їх якості встановленим нормативам. Запропоновані сучасні технології обробки суднових стічних вод та осадів; встановлені закономірності прискорення біологічного дозрівання активного мулу аеротенків суднових очисних установок з ініціацією біохімічних процесів при застосуванні новітніх коагулянтів-стимуляторів і біоактиваторів та значного підвищення ефективності біологічного очищення суднових стоків; доведена ефективність детоксикації суднових стічних вод (фанових та баластних) при застосуванні новітніх технологій їх очищення; запропоновані спеціальні заходи санітарно-епідеміологічного нагляду при проведені днопоглиблювальних робіт та поводжені з донними відкладеннями; обґрунтовані методичні підходи до санітарно-токсикологічної безпеки проведення фумігаційних робіт для знезараження сільськогосподарських вантажів на морських суднах та в контейнерах; розроблені нормативні документи з методичних питань еколого-гігієнічної оцінки ефективності очищення суднових стоків системами водовідведення морських суден; отримані патенти «Укрпатент».

Теоретичне значення роботи полягає у виявленні закономірностей еколого-гігієнічних принципів оздоровлення оточуючого морського середовища в прибережних зонах моря та формування антропогенного забруднення акваторій морських портів, приморських рекреаційних зон при техногенному навантаженні судноплавства, експлуатації об'єктів море господарського комплексу, функціонуванні приморських міст. Вперше обґрунтовано, розроблено та впроваджено еколого-гігієнічну Концепцію гігієнічних основ екологічної безпеки при морегосподарської діяльності (МГД), на основі визначення техногенних навантажень в системі «море-судно-порт-місто» та здійснено створення нових нормативних, законодавчих і методологічних документів. У роботі узагальнено досвід ВООЗ та ІМО, в організації в масштабах України превентивної системи санітарної охорони морських рубежів в реальних умовах.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що його результати використано для: наукового обґрунтування та розробки методичних підходів вивчення основних джерел техногенного навантаження на рекреаційні приморські зони; проведення системних аналітичних досліджень еколого-гігієнічних аспектів МГД в системі «море-судно-порт-місто»; визначення практичних шляхів забезпечення санітарно-екологічної безпеки морського середовища при використанні сучасних природоохоронних систем і технологічних процесів обробки і очищення поверхневих та судових стічних вод; розробки сучасних схем очищення судових стічних , нафтоутримуючих, баластних вод і сміття.

Результати роботи використані і знайшли відображення в низці нормативних і методичних документів, зокрема: «Державних санітарних правилах для морських суден» ДСП 7.7.4.-057-2000. Київ, 2000; «Державних санітарних правилах для морських портів». Київ, 1999; «Тимчасовій інструкції з технології та забезпечення безпеки при знезараженні зерна і сільгосппродуктів препаратами на основі фосфіну на суднах водного транспорту України». Київ, 1999; «Державних санітарних правилах і нормах проектування, будівництва та експлуатації плавальних басейнів на морських і річкових суднах № 202-94». Київ, 2008; «Державний санітарний нагляд за установкою очищення та знезараження стічно-фанових вод (ОЗСФВ) на суднах» (методичні рекомендації, підготовлені до видання, 2016, лист Голови Держсанепідслужби від 08.04.2016 р.); «Санітарно-епідеміологічний нагляд при проведенні днопоглиблювальних робіт судами технічного флоту» (методичні рекомендації, підготовлені до видання, 2015); «Санітарно-епідеміологічний нагляд за технологією знезараження отрутохімікатами зерна, с/г продукції, інших об'єктів на судах і портах України (методичні вказівки, підготовлені до видання, 2015).

На основі матеріалів роботи створено санітарно-технічні засоби, на які отримано патенти: «Пристрій для розподілу рідкої фракції суднових установок» ( № 57705 від 05.08.2010, бюл. № 5); «Хвиле-енергетичний модуль для захисту рекреаційних зон» (№4657 від 08.12.2011, бюл. № 3); «Пристрій для знезараження баластних вод» (№ 106495 від 10.09.2014, бюл. № 17); «Пристрій для відбору проб води та ін. рідини» ( № 78305 від 11.07.2010, бюл. № 7).

Розроблені автором гігієнічні рекомендації використані при розробці проекту «Конвенції санітарної охорони території України» (знаходяться в МОЗ, вхід. №19/2151-15 від 10.12.2015р.).

Основні теоретичні положення та висновки, фактичний матеріал дисертації використано при написанні та виданні чотирьох навчальних посібників, які використовуються у теоретичному та практичному курсах під час навчання студентів і курсантів Національного університету «Одеська морська академія», Одеському Національному морському університеті, Одеський медичний університет.

Особистий внесок здобувача. Теоретичне обґрунтування і всі результати роботи отримані автором особисто. Самостійно проведено статистичне опрацювання, узагальнення, аналіз отриманих результатів, сформульовано висновки та практичні рекомендації.

У дисертаційній роботі використано власні наукові публікації, у тому числі написані в співавторстві. Ідеї або розробки, що належать співавторам наукових публікацій, у дисертаційній роботі не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації викладені та обговорені: на міжнародному рівні - на Lowrad 2010 conference (Barcelona, 13 the to15 the December, 2010), The Honorary Membeship at Genaral № 9 in Brest, June 2013; на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Актуальні інфекційні захворювання: клініка, діагностика, лікування та профілактика» (Київ, 2013); на ХII міждержавній науково-практичній конференції «Внесок держав-учасниць співдружності незалежних держав у забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення у сучасних умовах» (Росія, Саратов, 2014), International congress of maritime tropical and hyperbazik medicine//Hygienic problems of the seaport with good quality drinking water (Gdynia, Poland, 2009); на міжнародному конгресі «Медицина транспорту 2010» (Одеса, 2010); на науково-практичній конференції «Новітні науково-навчальні досягнення медицини транспорту»; на семінарі ВООЗ «Дотримання міжнародних медико-санітарних правил (ММСП)» (Київ, 2013); на міжнародному семінарі ВООЗ «Проведення оцінки міжнародних вузлів у відповідності з міжнародними медико-санітарними правилами (ММСП)» (Казахстан, м. Астана, 2013); на міжнародному симпозіумі «Актуальні аспекти екстремальної медицини подорожей і туризму (Одеса, 2011)», Екологічна комплектація стратегії міжнародного захисту від забруднення Чорного моря (Одеса, 2011); на міжнародному симпозіумі «Проблеми вдосконалення транспортної медицини» (Одеса, 2007). На державному рівні - на науково-практичній конференції з міжнародною участю «Сучасні проблеми епідеміології та гігієни»/ До питання розробки епідеміологічної моделі трансмісивних вірусних інфекцій на території південноукраїнського регіону (Львів, 2011); на XV з'їзді гігієністів і санітарних лікарів «Наукові основи еколого-гігієнічної та правової діяльності санепідслужби на водному транспорті» (Львів, 2012); на науково-практичній конференції/ Принципи еколого-гігієнічного захисту морського середовища від забруднення суднами (Донецьк, 2009); на Всеукраїнській науково-практичній конференції / Питання контамінування та санітарно-екологічного захисту морського середовища акваторій портів і рекреаційних зон чорноморського басейну (Одеса, 2009); на науково-практичній конференції/Біоутилізація органічних відходів: шляхи вирішення проблеми екології причорноморських міст і територій (Ялта, 2009).

Публікації. Матеріали дисертації відображені в 54 наукових працях, з них: 25 статей у фахових виданнях України (із них 8 самостійні), у тому числі 10 робіт в журналах, що входять до міжнародних науко-метричних баз; 11 статей у зарубіжних виданнях, 4 навчальних посібника, 12 методичних рекомендацій, 4 патенти.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, аналітичного огляду літератури, опису матеріалів і методів досліджень, дев'яти розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаних джерел літератури. Матеріали дисертації викладено на 364 сторінках комп'ютерного тексту (обсяг основного тексту 293 сторінок), ілюстровано 63 таблицями і 54 рисунками. Список використаних джерел включає 320 найменувань, з яких 160 кирилицею та 160 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, викладено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробацію, особистий внесок здобувача та публікації. деградація захист екологічний прибережний морський

У першому розділі на підставі огляду літератури з досліджуваної проблеми та аналізу сучасних наукових досягнень у галузі захисту моря від забруднення при судноплавстві та впливу на оздоровчу функцію морського середовища відображена значимість морської транспортної галузі, яка відрізняється - надзвичайними специфічними еколого-гігієнічними особливостями, що сприяють забрудненню морського середовища при судноплавстві і при цьому негативно впливають на водойму і здоров'я людини.

Резюмується аналітичний матеріал літератури, обґрунтовані не вирішені проблеми еколого-гігієнічної безпеки міжнародного судноплавства, та визначаються необхідність поглибленого вивчення впливу антропогенних факторів забруднення, в т.ч. в зонах рекреацій Причорномор'я. Проведено дослідження зв'язку судноплавства з медико-екологічними ризиками в сучасних умовах. Представлена проблема відповідає програмам ВООЗ, національним програмам Уряду, Міністерства Охорони Здоров'я України, щодо оздоровлення оточуючого середовища, в тому числі від негативного впливу об'єктів морегосподарського комплексу на рекреаційну здатність Чорного моря. Доцільність обраного напрямку відповідає цілям і завданням дисертаційної роботи.

У другому розділі дана програма, об'єкти та методи досліджень. З метою реалізації поставлених у роботі завдань, дисертаційні дослідження виконувались в декількох напрямках: проводилось поглиблене санітарно-гігієнічне обстеження об'єктів море господарського комплексу з використанням інструментально-лабораторних методів дослідження; виконувались лабораторні та натурні експериментальні дослідження, спрямовані на розкриття механізму глибокого очищення суднових стічних вод і їх осадів з використанням біоактиваторів і стимуляторів; мікробної очистки лляльних, нафтоутримуючих, баластних вод і сміття; зменшення біообростань корпусу суден морського флоту.

Також визначались умови проведення днопоглиблювальних робіт в морській акваторії портів, процес фумігації пестицидами сільськогосподарської продукції з метою донозологічної діагностики негативного впливу фумигантів на організм. При цьому використовувалися сучасні методи досліджень: аналітичні, гігієнічні, хімічні, бактеріологічні, вірусологічні, токсикологічні, екологічні, епідеміологічні, статистичні та математичні. Дослідження виконували за стандартними або загальноприйнятими методиками у відповідності до вимог нормативних документів. В процесі виконання роботи досліджено 2284 об'єкта, виконано 29022 аналізів морської, річкової води, різних видів суднових стічних вод і твердих відходів, біологічних обростань корпусу суден, міських стічних вод, донних відкладень, баластних вод. Для виявлення факторів ризику для здоров'я населення приморських міст, при МГД у комплексній системі «місто-море-акваторії-порт-судна-вантажі-рекреації», вперше розроблена поетапна інтегральна структура ідентифікаційної безпеки морського середовища і акваторій портів. (рис.1)

Рис 1. Інтегральна структура ідентифікаційної безпеки (ІСІБ)

У третьому розділі представлено моніторинг гідрохімічного режиму і забруднення вод української частини Чорного моря, що підтверджує багатофакторність проблеми. Спостереження проводилися у дельтах річок Дунаю, Дністра, Південного Бугу, Дніпра, у акваторіях портів Одеси, Іллічівська, Білгород-Дністровська, Южного, Миколаєва, Севастополя, в районах вхідних морських каналів портів Одеса та Іллічівськ, при скиданні суднових стоків з очисних споруд. При цьому, були задіяні лабораторні дослідження установ держсанепіднагляду на водному транспорті (2005-2014рр.).

Проаналізовано гирлову ділянку р. Дунай , яка робить значний внесок у забруднення прибережних вод Чорного моря.

Найбільший ступінь контамінації і виносу токсичних речовин, залежить від весняних і зливових паводків у верхів'ях річки, куди скидаються господарсько-побутові та виробничі відходи різного ступеню очистки з сімнадцяти європейських країн.

Відмічається висока інтенсивність судноплавства по всій довжині річки, з урахуванням загального впливу сформованої системи каналів Рейн-Майн-Дунай. Вміст нафтових вуглеводнів у період спостережень (2007-2014р.) у всіх пробах, був нижчий від межі чутливості методу хімічного аналізу (0.05 мг/дм³).

Концентрація синтетичних поверхнево-активних речовин змінювалася від «не виявлено» до 40 мкг/дм³ (0,4 ГДК). Вміст суми фенолів коливався від аналітичного нуля до 6 мкг/дм³ (6 ГДК).

Максимальне значення спостерігаються щорічно в літні місяці року в районі п. Ізмаїл. Повторюваність концентрації фенолів, що досягали і перевищували ГДК, склала 65 % від загального числа спостережень. Середньорічний рівень фенольного забруднення вод не змінився.

У дунайських водах відзначені випадки присутності хлорорганічних пестицидів. Середній вміст їх за рік залишився на рівні попередніх років. Вміст шестивалентного хрому змінювався в діапазоні 1-24 мкг/м³ (24 ГДК), його максимальні концентрації зафіксовані в літні місяці п. Ізмаїл. Повторюваність значень хрому вище ГДК склала 100 % від загального числа спостережень. Середньорічний вміст хрому перевищено ГДК у 10 разів.

Вміст загального фосфору змінювався від 39 до 190 мкг/дм³, максимальна концентрація зафіксована в січні, в районі п. Кілія. Середньомісячні значення знижувалися від 170 мкг/дм³ (січень) до 67 (серпень), з подальшим зростанням до 110 мкг/дм³ (листопад-грудень). Середньорічна величина склала 94 мкг/дм³.

Вміст амонійного азоту змінювалося від 10 до 380 мкг/дм³ (1,3 ГДК); середня за рік величина склала 130 мкг/дм³, що перевищило середньорічну концентрацію 2011 р. практично втричі. Концентрація нітритного азоту варіювала в діапазоні 10-79 мкг/дм³ (4 ІІДК). Найбільші значення спостерігалися в травні.

Повторюваність, у районі міст Ізмаїл - Кілія, концентрації нітритів, вище ПДК, збільшилася до 73 % від загального числа спостережень. Середньорічний вміст нітритного азоту істотно не змінився і склав 22 мкг/дм³.

Концентрація нітратного азоту змінювалася в межах 380-2450 мкг/дм³, найбільші значення відзначалися в січні-квітні. Середньорічний вміст нітратного азоту склав 1090 мкг/дм³ і був мінімальним за останні роки (рис.2).

Абсолютний вміст розчиненого кисню в дунайських водах змінювався в межах 6,15-12,40 мгО₂/дм³,. Дефіцит за середньомісячним значенням досягав 9-17 %. За останні роки аерація вод покращилася, середньорічний вміст розчиненого кисню досягав 89 % насичення.

Абсолютний вміст розчиненого у воді кисню в гирлах дельтових водотоків, змінювався в межах 5,27-12,48 мгО₂/дм³. При цьому, дефіцит розчиненого кисню щомісячно складав 2-16 %. У середньому, за рік, відносний вміст розчиненого кисню у 2012 році склав 90 %, що відповідає попереднім багаторічним прогнозам.

Рис. 2 Внутрішньорічний розподіл середньомісячної концентрації мінерального азоту, загального фосфору (мкг/дм³) і вміст кисню (мгО₂/дм³) в поверхневому шарі води в гирлі дельтових водотоків дельтових водотоків

Виявлені особливості водообміну прибережного морського середовища, розповсюдження забруднюючих речовини, морськими течіями у водно-рекреаційні зони. Проаналізовано діапазон змін і середні величини основних гідрохімічних параметрів вод поверхневих і глибинних горизонтів, що потенціюють їх надлишок. Встановлено формування дефіциту кисню з причини його споживання на розкладання надлишкової органічної речовини, в умовах обмеженої динаміки вод і щільнісної стратифікації, дефіцит кисню тягне за собою тяжкі наслідки для гідробіонтів, викликає явища заморів, зниження швидкості самоочищення води, приводить до накопичення речовин, які важко окислюються, у тому числі токсичних, таких як поліароматичні вуглеводні і феноли, високомолекулярних сполук з обмеженою розчинністю, що утворюють колоїдні маси.

Розраховано індекс забрудненості вод Чорного моря на різних ділянках, для отримання усереднених результатів спостереження і приведення до ГДК величин концентрацій, пріоритетних для кожного з районів моніторингу забруднюючих речовин і розчиненого у воді кисню для порівняння якості вод різних чорноморських акваторій (табл.1).

Таблиця 1

Оцінка якості вод Південно-Західної частини Чорного моря за індексом забрудненості вод (ІЗВ) і класу якості вод (КЯВ) за 2010-2012 рр.

Район	2010 р.	2011 р.	2012 р.	Пріоритетні показники забруднення
	ІЗВ	КЯВ	ІЗВ	КЯВ	ІЗB	КЯВ
Гирлова ділянка р.Дунай	1,79	III	1,80	.III	2,18	III	НВ; СПАР; феноли хром; N-NO2;
Гирло дельтових водотоків	0,55	II	0,31	II	0,38	II	НВ; СПАР; феноли: N-NH4; N-NO2;
Сухий лиман	0,27	II	0,24	I	0,28	II	НВ; N-NO2; N-NH4 ;
Вхідний канал і ОС м. Іллічівська	0,26	II	0,21	I	0,25	I	НВ; СПАВ; N-N02; N-NH4;
Акваторія п.Одеса	1,59	IV	1,98	V	1,56	IV	НВ; СПАР; фенолы;
Гирло р. Південний Буг, Бузький лиман	0,98	III	1,21	III	1,20	III	НВ; N-NH4; N-NO4;
Гирло р. Дніпро	1,17	III	1,18	III	2,29	V	НВ; N-NO4; N-NH4;
Дніпровський лиман	1,44	IV	1.38	IV	1,44	IV	НВ; N-NH4; N-NO4;
Акваторія п. Ялта	0,28	II	0,18	I	0,35	II	НВ; у-ГХЦГ; N-NH4;
Керченська протока (північна вузькість)	0,54	II	0,32	II	0,84	III	НВ; а-ГХЦГ: N-NH4;

Дослідженням встановлено факт транскордонного перенесення забруднень з річковим стоком , що вносить значний вклад в формування стабільного фонового забруднення прибережних вод Чорного моря та рекреаційних зон моря за межами дельти річки, з виносом, з морською течією на велику відстань (Ар Крим, Херсонська обл.).

У розділі наведено результати досліджень еколого-гігієнічного стану Північно-Західної частини Чорного моря - портових міст Одеса, Іллічівськ, Южний, що зазнають впливу антропогенних факторів природного середовища. Встановлено основні джерела надходження стічних вод в море (табл.2).

Таблиця 2

Характеристики основних джерел надходження стічних вод у акваторію Одеської затоки

Джерело, нормативна характеристика скидання стічних вод	Обсяг скидання, тис.м2/рік	Нафтопродукти т/рік	Завислі речовини, т/рік	БСК5, т/рік	Залізо, т/рік
СБО «Північна» нормативно чисті	111300	522,6	8004,0	1022,2	168,5
СБО «Південна» недостатньо очищені	67780
Припортовий завод, нормативно чисті	2080	0,55	15,6	4,0
Іллічівський порт, нормативно чисті	9285	18	31,5	45,0	2,7
Станція очищення баластних вод, нормативно чисті	1825	15,8	-	-	-
ЗОР, недостатньо очищені	1609	14,4	329,8	-	0,6
ТЕЦ (2 скидання), недостатньо та умовно чисті	500	5,7	29,5	-	-
Скидання 10 і 16 станцій Великого Фонтану, без очищення	500	-	25,0	34,3	-

При вивчені бактеріального та паразитарного забруднення морського середовища Одеського порту, за усередненими показниками виявлено перевищення санітарно-допустимих норм: мікробна забрудненість на 18,3±0,8 %; БГКП на - 12,5±0,1 %; яйця кишкових гельмінтів (цисти найпростіших) на - 13,0±0,5 %; клостридії на 51,3 ± 1,1 %; ентеровіруси на 5,1 ±0,2 % .

У результаті інтоксикації вод прибережної зони Північно-Західної частини моря, порушуються еколого-гігієнічні умови і втрачаються рекреаційні властивості морського узбережжя. Встановлено перевищення забруднень у воді і в донних відкладеннях за нафтовими вуглеводнями (далі-НВ), поліциклічними органічними сполуками, хлорорганічними пестицидами.(табл.3)

Таблиця 3

Показники забруднення морського середовища портів

Показники	Проби з перевищенням ГДК
	п. Одеса	п. Іллічівськ	п. Южний
	>1-10ГДК	> 10ГДК	>1-10ГДК	> 10ГДК	>1-10ГДК	> 10ГДК
БСК5	40	-	50	-	83	-
Розчинений О2	10	-	10	-	-	-
Феноли	90	10	90	10	93	7
СПАР	20	80	69	31	75	25
Індекс ЛКП	18	-	6	-	-	-
Клостридії	51	-	12	-	-	-
Колі-фаги	13	-	6	-	3	-

За санітарно-хімічними показниками (розчинений кисень, БСК₅, нітрати, нітрити, фосфати, СПАР, феноли, колі-індекс) встановлено значне їх перевищення в порівнянні з ГДК. У портах Іллічівськ, Южний відзначено присутність у морському середовищі великих концентрацій фенолів з перевищенням ГДК до 2-8 разів і до 11-30 разів у порту Одеса. Значне перевищення ГДК також зазначено за вмістом фосфатів, СПАР - до 5 разів. Перевищення ГДК у десятки разів, за нафтовими вуглеводнями, поліциклічними ароматичними, хлорорганічними сполуками, встановлено, як у морській воді, так і у донних відкладеннях. Перевищення санітарно-гігієнічних допустимих показників відзначені в 64 ± 9,1 % випадків, у тому числі: за індексом ЛКП - в 18 ± 1,1 %; за індексом Е.соli - в 12 ± 2,1 %; за коліфагами - в 13 ± 1,1 %; за клостридіями - в 51,3 ± 4,2 %; за стафілококом - в 5,1 ± 0,3-%, в одній з проб (нафтогавань) виявлений холерний вібріон НАГ 1 групи Хейберга.

У четвертому розділі представлені результати натурних досліджень і експериментів, визначена потенційна санітарно-епідемічна небезпека, що виникає при функціонуванні водного транспорту, шляхом поширення біоконтамінантів і підвищення рівня біологічного забруднення в акваторіях портів Одеської затоки.

Забруднення прибережних вод відбувається промисловими, господарсько-побутовими стічними, зливовими водами, в тому числі різними видами стоків з суден, а також населенням при водокористуванні для оздоровлення, це сприяє появі в морській воді великої кількості кишкових вірусів, мікроорганізмів і паразитів. У свою чергу, тривале купання в забрудненій патогенними мікроорганізмами морській воді, використання її з лікувальною і спортивною метою стає причиною збільшення захворюваності серед населення приморських міст кишковими та іншими інфекціями.

Останнім часом почастішали випадки виявлення в чорноморській воді патогенних ентеробактерій, вірусів та паразитів. Тому є всі підстави вважати, що прибережні води не тільки перестають грати роль оздоровчого фактора, а й стають небезпечними в епідемічному відношенні. У зв'язку з цим, нами виявлено високу захворюваність на гострі кишкові інфекції (ГКІ) невстановленої етіології у містах Чорноморського басейну.

У 2008-2014 рр., захворюваність на дизентерію (на 100000 населення) у містах Одеса, Миколаїв, Севастополь в 2 рази перевищувала відповідну у містах внутрішнього регіону країни, а питома вага гастроентеритів невстановленої етіології - в 1,2 рази (рис. 4.). Отримано вірогідну різницю (з довірчою імовірністю р= 95 %) між рівнем захворюваності на ГКІ та дизентерію у весняно-літній період у містах Чорноморського басейну та містах внутрішнього басейну (t=3,8; р?0,05 та t=3,1; р?0,05 відповідно). Це пов'язано з потенційною роллю водно-рекреаційного фактору у передачі збудників кишкових інфекцій у курортний період. Виявлено вірогідно вищий рівень захворюваності на ГКІ невстановленої етіології та дизентерію серед працівників портів та плавскладу у порівнянні з загальним населенням міст Чорноморського басейну (t=3,4; р?0,05 та t=3,0; р?0,05 відповідно), що пов'язано з посиленням впливу професійно обумовлених неспецифічних факторів передачі інфекцій, таких як контакт з забрудненою морською водою при виконання днопоглиблювальних, розвантажувальних робіт, тривалий контакт екіпажу у закритих організованому колективі, суден інші роботи в акваторіях портів з обслуговування суден закордонного плавання (зняття стічних вод, твердих відходів).

Рис.3 Питома вага різних нозоформ ГКІ у містах Чорноморського басейну та у містах, розташованих у континентальній Україні в 2008-2014 рр.

При досліджені шляхів розповсюдження забруднень з суден в акваторію Одеської затоки застосували в якості трасера пасивну домішку - флуоресцеїн-натрію (ФН-уранін С₂₀Н₁₀Nа₂О₅). В морській воді визначали його присутність спектрофлуорометричним методом. Розрахунок концентрації трасера, з урахуванням природного руйнування в досліджуваному обсязі, проводили при допомозі методу математичного моделювання (критерій Стьюдента), з урахуванням існуючої системи течій в акваторії порту та в Одеській затоці, швидкості, напрямку приводного вітру, термодинамічного стану морської поверхні, який визначає процеси дифузії.

Встановлено, що час надходження забруднювача в акваторію, дорівнював виносу його за межі порту. Однак, для кожного конкретного моменту існує певний просторовий розподіл забруднення акваторії, обумовлений, як місцем надходження забруднювача, так і гідрологічними (існуючі течії) та сезонними факторами в Одеській затоці, з урахуванням переважного Південно-Західного напрямку цих течій уздовж Одеської затоки і локальною круговою течією всередині затоки.

Отримані нами експериментальні дані про міграцію забруднювачів морської акваторії п. Одеса підтвердили поширення на рекреаційні зони водокористування, що підтверджує потенційну роль водно-рекреаційного чинника в патології ГКІ серед населення приморських міст України.

У п'ятому розділі проаналізовані дослідження хімічних контамінантів при їх впливі на мікробіоз водойми (в експерименті) .

До експерименту включено хімічні речовини в наступних концентраціях:

- Алкілсульфати (АС) - 50,0; 25,0; 12,0; 10,0; 5,0; 1,0 і 0,5 мг/дмі.

- Мідь (CuSО4) - 1,0; 0,1; 0,02; 0,01; 0,005 мг/дмі.

- Свинець (Рb (NО3) 2) - 10,0; 1,0; 0,1 м /дмі.

- Цинк (ZnSО4) - 1,0 і 0,1 мг/дмі.

Тест-об'єктами служили штами бактерій групи кишкової палички, ентерококи, Е.соli, колі-фаги, salmonella typhi-murium і вакцинний штам вірусу поліомієліту. Експериментальна модель, наближена до натурних умов, відображена автором у дисертації. Встановлено виборчу дію хімічних сполук на різні індикаторні та умовно-патогенні мікроорганізми.

Результати спостереження показали, що АС, починаючи з концентрації 10 мг/дмі, впливає стимулююче на БГКП, salmonella typhimurium, фаги кишкової палички. До 7-9 діб, їх кількість перевищувала на 1,5-2,01g порівняно з контролем як у прісній, так і в морській воді, а терміни виживання пролонгувались (20-40 днів).

АС в концентрації 5,0 мг/дм³ і нижче не чинив негативної дії на патогенні ентеробактерії. Ця концентрація при впливі на БГКП у морській воді істотно не відрізняється від дії на Salmonella typhimurium, проте в прісній воді не виявлено різкої різниці при додаванні органічних речовин у імітовану водойму і без них. У той же час АС, діючи стимулююче на фаг, в концентрації вище 10,0 мг/дмі, не чинив негативної дії на вірус поліомієліту. Виняток становив ентерокок . АС в концентраціях, близьких до ГДК, діє згубно на ентерококи, які, швидко відмирають і втрачають своє індикаторне значення, так як ПАР містяться не тільки в промислових, але і у всіх господарсько-побутових стічних водах.

Розглядаючи вплив солей важких металів (мідь, свинець, цинк) у різних концентраціях на мікроорганізми, нами встановлено їх різноманітний вплив. Так, свинець в низьких концентраціях до 0,1 мг/дмі (при ГДК 0,1 мг/дмі) має стимулюючу дію в морській воді відносно фагів кишкових паличок і патогенних ентеробактерій.

Вплив свинцю на БГКП не відмічений ні в морській, ні в прісній воді. В той же час високі концентрації свинцю (10 мг/дм³) пригнічують життєдіяльність як БГКП, так і сальмонел. Аналогічні дані отримані при вивченні впливу цинку на ці мікроорганізми.

Токсична дія міді встановлена на вакцинний штам вірусу поліомієліту в концентрації 1,0 і 0,1 мг/дм³. Із збільшення концентрації зменшується тривалість виживання. Не виявлено достовірної різниці відносно виживання вірусів і фагів для морської і прісної води. На сальмонели мишачого тифу і БГКП мідь здійснює гальмівну дію і в нижчих концентраціях (0,1; 0,02; 0,005 мг/дм³ при ГДК 1 мг/дм³).

Проведені дослідження показали, що для забезпечення епідемічної безпеки морських вод при гігієнічній регламентації і контролі промислово-побутового забруднення цих вод, в першу чергу, необхідне використання санітарно-мікробіологічних прийомів, що враховують вплив шкідливих речовин на процеси мікробного самоочищення морського середовища.

Встановлена різна дія шкідливих речовин на динаміку розвитку сапрофітної мікрофлори і життєдіяльність санітарно-показових і патогенних мікроорганізмів, що обґрунтовує необхідність обліку впливу цих речовин на показники епідемічної безпеки морських вод при гігієнічній регламентації промислового (хімічного) забруднення.

Рис.4 Вплив солей свинцю на життєдіяльність сальмонел у морській воді

Підтверджена виражена здатність до тривалого виживання і висока стійкість ентеровірусів в прісних і морських водах при промислово-побутовому забрудненні і визначенні найбільш адекватних показників вірусного забруднення -- фагів кишкової палички.

Виявлена стимулююча дія важких металів на виживання санітарно-показових і патогенних мікроорганізмів, що підвищує епідемічну небезпеку морських вод при їх оздоровчо-лікувальному і культурно-побутовому використанні.

У результаті розроблені методичні прийоми вивчення впливу шкідливих речовин на життєдіяльність санітарно-показових і патогенних мікроорганізмів в морських водах.

У серії іншого експерименту, представлені матеріали досліджень впливу СПАР на штучну водойму - лабораторну екосистему «Екотрон», що містить у морській воді представників фонових видів фауни і флори (молюски, черви, ракоподібні, найпростіші, одноклітинні водорості) прибережної зони Одеської затоки. У підсумку біотестування гранично допустима концентрація СПАР становить не більше 0,0125-0,25 мг/дмі.

Методика розроблена нами вперше, запропонована для використання в галузі токсикології, гігієни та екології навколишнього середовища.

У дослідах вивчення деструктивної активності штамів мікроорганізмів на лляльні та баластні води, відпрацьовано регламент доочистки суднових нафтовмісних вод бактеріями Pseudomonas Fluoresces, які отримані методом селекції мікроорганізмів за апробованою технологією. Науково обґрунтована, до впровадження, система доочистки нафтовмісних вод. При цьому, виявлена біодеструкція нафтопродуктів 19,0-50 мг/дмі до 0,4-1,0 мг/дмі. Гігієнічно регламентована технологія, призначена для берегових станцій доочистки баластних вод, а також суднобудівних і судноремонтних заводів.

У модельному експерименті дослідження процесів самоочищення морської води, в залежності від рівня її забруднення небезпечними біоконтамінантами, розроблено коефіцієнт ризику контамінування об'єктів сальмонелами по ентерофагу.

У шостому розділі аналізується потенційна небезпека морського транспорту шляхом оцінки рівня біологічного та хімічного забруднення морських акваторій, прибережної зони моря, баластними водами суден, які прибули з-за кордону. Виявлено випадки контамінації «чистого» баласту, осадів в баластних танках (суднові резервуари) іноземних суден, що прибули з Китаю, Індії, В'єтнаму, Японії в Одеський регіон та здійснювали скидання різної кількості баласту в акваторію Чорного моря.

Зовнішні морські рейди та акваторії портів використовуються суднами закордонного плавання, для скидання неочищеного морського баласту який судно прийняло в іноземному порту.

При дослідженнях якості баласту за мікробіологічними показниками встановлено перевищення нормативних вимог, щодо складу будь-яких видів стічних вод, що скидаються в зоні санітарної охорони морського району рекреаційного водокористування населенням.

В період проведення досліджень (2009-2015р.) баластної води, яка скидалась з морських суден в акваторію портів: встановлено невідповідність: індексу лактозо - позитивних кишкових паличок (ЛПКП) від 7 до 23,7%, виявлено Vibrio cholerae non 01- 8-15.7%, ентеровіруси - 5,1%, яйця кишкових гельмінтів (цисти найпростіших) - 18,3%; (досліджено 1474 проби).

При досліджені чистого морського баласту з суден, при скидані в портах визначена велика різноманітність мікрофлори за чисельністю та видами збудників інфекційних захворювань. Встановлено, що в деяких випадках санітарно-показові мікроорганізми в пробах води на 5-6 порядків перевищували встановлені норми. Останнє підтверджує епідеміологічну небезпеку забортної води акваторій портів Південно-Східної Азії, яка доставлена морським судном та скинута в акваторію Чорного моря.

При дослідженні встановлено, що бактеріальній забрудненості баластних вод з різними термінами знаходження води в танках судна, створюються умови для поступового накопичення біомаси, в т.ч. мікрофлори і гідробіонтів, токсикантів, в тому числі на підводній частині морського судна. За результатами санітарно-гігієнічних досліджень осаду ізольованого баласту, виявлені життєздатні яйця гельмінтів та цисти кишкових найпростіших (дизентерійних та кишкових амеб) на фоні забруднення нафтопродуктами, залізом, свинцем. При дослідженні 68 проб елюатів баластних вод, у восьми випадках (12 %) в пасажах на клітинних культурах, виділено віруси, серед яких Коксакі В-3 (6 штамів), поліовірус (I типу) та аденовірус.

Мікроорганізми баластних вод, згідно наших даних, мають унікальну здатність до адаптації та екологічної пластичності і схильні зберігати життєздатність у широкому діапазоні різних абіотичних факторів - вологість, температура, органічний склад, рН та ін. Завдяки чому, ризик забруднення акваторій портів зростає.

Останнє пов'язано з морським транспортуванням з іншої екосистеми баласту, з вібрацією яка діє на протязі всього руху судна. При цьому, мікроорганізми в резервуарах морського судна депонуються переважно в планктоні, осаді і біоплівці. Дослідженнями проведена оцінка занесення морськими суднами небезпечних патогенів осадами водного ізольованого баласту в порти Одеської затоки за сумою складових чинників передачі інфекції (інвазії), хімічного забруднення. На підставі досліджень вперше розроблено асоційований еколого-гігієнічний модуль управління водним баластом.

...