Покращення показників імунітету у ВІЛ-інфікованих осіб з хронічною токсоплазмовою інвазією та недостатньою імунореконституцією на тлі антиретровірусної терапії за допомогою препарату рибонуклеїнової кислоти

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК:616.98:578.828+616.993.192.1+612.018 +615.281.8 DOI: 10.15587/2519-4798.2017.97061

Незважаючи на ефективну супресію вірусного геному високоактивною антиретровірусною терапією (АРТ), у деяких ВІЛ-інфікованих хворих утримуються низькі рівні СD4+<100 клітин в 1 мкл крові навіть через 3 роки від початку лікування [1]. Подібна дискордантність імунологічної та вірусологічної ефективності асоціюється із підвищеною смертністю пацієнтів, якщо її причиною є низька прихильність до терапії [2]. В іншому разі, вона може асоціюватися і з більш сприятливим прогнозом [3]. В патогенезі ВІЛ індукованого імунодефіциту важливим є баланс між щоденними втратами CD4+Т-лімфоцитів та кількістю лімфоцитів, які поступають із кісткового мозку. Функціональний стан останнього повинен бути достатньо високим, щоб кількість CD4+клітин підтримувалася на рівні >500 клітин в 1 мкл крові. Встановлено, що прогресуюче виснаження популяції CD4+T клітин в крові, пов'язане зі значною їх втратою в лімфоїдних структурах кишкового тракту під час гострої інфекції [4] та порушення лімфопоезу з дозріванням Т-лімфоцитів в хронічну стадію ВІЛ-інфекції є важливими умовами розвитку СНІДу [5]. Хронічна імунна активація, що характеризується підвищеною експресією прозапальних цитокінів, які включають інтерферони І-го типу, ІЛ-6, трансформуючий фактор росту-бета, ІЛ-8, ІЛ-1а і ІЛ-1Р, сироваткові маркери запалення (секреторний CD14, C-реактивний білок, цистатин-С, D-димери), разом із активацію системи згортання крові [6] має велике значення як у прогресуванні хвороби [7], так і в недостатній імунореконституції на тлі АРТ [7, 8]. Маркером прогресування також може слугувати взаємний баланс цитокінів INF-y і ІЛ-2. Так, домінування INF-y характерне для швидкої прогресії імунодефіциту, а домінування ІЛ-2 - для повільної [8, 9]. Таким чином, недостатня реконституція імунної системи в осіб, які отримують АРТ, разом із системною імунною активацією, з одного боку створює умови для появи різноманітних опортуністичних захворювань, а з іншого вимагає пошуку додаткових заходів для імунокорекції.

Обґрунтування дослідження

У ВІЛ-інфікованих осіб, які інвазовані Toxoplasma gondii, прогресування імунодефіциту може створювати загрозу появи токсоплазмозного ураження головного мозку. Більше того, в організмі осіб із зазначеною інвазією виникає додаткова імунопатологія. Насамперед, Toxoplasma gondii пригнічує ефекти IFN-y щодо інтерферон-гама залежної активації генів [10]; блокує експресію мРНК і протеїну головного комплексу гістосумісності класу II [11, 12]. Мікробостатичний ефект стосовно внутрішньоклітинних паразитів пов'язаний із синтезом неорганічного оксиду нітрогенію (NO) із молекули L-аргініну як в активованих моноцитах [13], так і в мікроглі- альних клітинах мозку мишей, обролених INF-y та TNF-a [14, 15]. Зазначені цитокіни важливі в проти- паразитарному захисті, оскільки дослідники показали, що під їхнім впливом в культурі гладком'язових клітинах судин помітно підвищувалася експресія мРНК синтази азоту та синтез неорганічного оксиду азоту [16]. Для антитоксоплазмастатичного ефекту через індукцію синтезу неорганічного NO потрібний вплив комплексу цитокінів, однак, головним чинником є INF-y, а допоміжними - TNF-a та ІЛ-1 [17]. З іншого боку, відомо, що Toxoplasma gondii володіє численними механізмами уникнення імунного контролю. Інвазовані макрофаги втрачають здатність відповідати на стимуляцію ІЛ-12 та TNF-a, через те, що паразит інгібує внутрішньоклітинні сигнальні молекули - транскрипційний фактор (NF-kB), INF-регуляторний фактор 1 і перетворювача сигналів і активаторів транскрипції-1 (STAT-1) [18].

Велику роль в активації токсоплазм відіграє також і ІЛ - 10, рівень якого, назагал, зростає як у ВІЛ-інфікованих, так і в інвазованих Toxoplasma gondii осіб. У культурі спленоцитів мишей уражених токсо- плазмами виявлено зниження рівнів IFN-y та IFN-y мРНК та підвищення ІЛ-10. Важається, що останній може мати критичне значення в розвитку імуносупре- сії викликаної внутрішньоклітинним паразитом [19]. У свою чергу підвищені рівні ІЛ-10 у ВІЛ-інфікованих осіб посилюють процеси програмованої смерті-1 та порушують функцію CD4+ Т-клітин [20].

Тому додаткова корекція імунопатологічних змін в організмі ВІЛ-інфікованих осіб можливо є необхідною для покращення результатів АРТ [21]. Препарати на основі дріжджової рибонуклеїнової кислоти (РНК) можуть бути корисними, оскільки володіють вираженою стимулювальною дією на кіст- ковомозкове кровотворення, міграцію стовбурових клітин з кісткового мозку та покращують функціональний стан імунокомпетентних клітин [22]. Під впливом препарату рибонуклеїнової кислоти зростає внутрішньоклітинний вміст РНК, білків і глікогену, посилюється хемотаксис, активність лізосомальних ферментів, завершеність фагоцитозу макрофагами. У людей з набутими імунодефіцитами різноманітного походження препарат РНК нормалізує рівні Т-хелперів, Т-супресорів, В-клітин та покращує їх функціональну активність, усуває дисбаланс популяцій лімфоцитів; сприяє зростанню рівня ендогенного інтерферону, сироваткових імуноглобулінів класів G, А, М [23]. В деяких дослідженнях уже було показано, що застосування нуклексу покращує показники клітинного імунітету у хворих на вірусні гепатити [24], а також у ВІЛ-інфікованих осіб, які не мали прихильності до невідкладного призначення АРТ, призводило до деякого підвищення рівня СD4+Т-лімфоцитів у периферійній крові, разом із зниженням вірусного навантаження, а також позитивно змінювався цито- кіновий профіль крові [25, 26]. Залишається нез'ясо- ваним, який існує вплив хронічної токсоплазмової інвазії на баланс важливих прозапальних та протизапальних цитокінів у ВІЛ-інфікованих осіб, які отримують АРТ та зміни їх рівнів на тлі застосування препарату рибонуклеїнової кислоти.

Мета дослідження

Вивчити можливість додаткової корекції імунологічного дисбалансу препаратом рибонуклеїнової кислоти у ВІЛ-інфікованих осіб, які інвазовані Toxoplasma gondii, що отримують антиретровірусну терапію і не досягли імунореконституції.

Матеріали і методи

Під спостереженням в обласному Івано-Франківському центрі профілактики і боротьби зі СНІ- Дом знаходилися 60 ВІЛ-інфікованих осіб, віком 36-56 років (в середньому - 38,7±1,2 років), поділені на дві однорідні за віком і стадіями хвороби групи: 30 осіб отримували препарат рибонуклеїнової кислоти в капсулах по 250 мг («Нуклекс», реєстраційний № UA/5066/01/02 від 30.04.2010 по 30.04.2015; № UA/5066/01/02 від 15.07.2015 до 15.07.2020) у дозі 1500 мг на день - 1 місяць, а наступні 2-й і 3-й місяць по 750 мг на день. Інша група з 30 пацієнтів препарат не отримували. Пацієнти частково рандомізовані у випадковому порядку направлення і поступлення в стаціонар з приводу обстеження і лікування. Після дообстеження і уточнення діагнозу кожен другий пацієнт отримував препарат, розпочинаючи його вживання на стаціонарному етапі і продовжуючи на абулаторному. Критеріями включення пацієнтів у дослідження були: серопозитивний статус щодо токсоплазмозу, СD4+Т-лімфоцитів <350 кл в 1 мкл крові, вживання антиретровірусної терапії не менше 6 місяців. Критеріями виключення були: захворювання на активні прояви туберкульозу будь-якої локалізації, саркома Капоши й інші види онкопатології, інші тяжкі опортуністичні захворювання в період інтенсивного лікування. У хворих діагностовано наступні стадії ВІЛ - інфекції: IV-а - в 35-ти осіб, ІІІ-я - в 12-ти, ІІ - в 8-ми і І-а - в 5-ти. Усім пацієнтам через 1 місяць лікування і 3 місяців лікування проводився моніторинг клінічних даних, гематологічних, біохімічних, імунологічних, показників. Пацієнтам в обох групах визначали рівні інтерлейкінів: ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-10, INF-y, TNF-a та імуноглобулінів IgG, IgM, IgA за допомогою імуно-ферментного аналізу (тест системи «Вектор-Бест», Росія), цитофлуориметрич- ним методом визначали кількість CD4+Т-лімфоцитів через 1 та через 3 місяці. За пацієнтами продовжували клінічне спостереження впродовж 2-х років по завершенню дослідження. Комплексне імунологічне обстеження та лікування пацієнтів з включенням препарату рибонуклеїнової кислоти проводили за добровільною поінформованою письмовою згодою пацієнта. Статистична обробка матеріалу здійснена в програмі Microsoft Office Excel 2003 [27].

Результати дослідження

Група пацієнтів (30 осіб), які отримували нуклекс мали різні стадії ВІЛ-інфекції: І-а - у 3-х пацієнтів; ІІ-га - у 6-ти; ІІІ-я - у 5-х та IV-а - у 16-ти. Із діагнозом залишкових змін туберкульозу легень (ЗЗТБ) було 5 осіб. У цій групі хворих часто зустрічалися супутні хронічні гепатити: гепатит В - у 2-х, С - у

х, В+С - у 8-ми, криптогенний - у 2-х. Рівень СD4+Т-лімфоцитів у середньому становив 271,89± ±21,75 клітин/мкл крові (min=31, max=455 клітин/мкл).

Пацієнти в 2-й групі, які не отримували рибонуклеїнової кислоти, також мали різні стадії ВІЛ-ін- фекції: І-ша - у 2-х; ІІ-га - у 2-х; ІІІ-я - у 7-ми та IV-а - у 19-ти. У хворих середній рівень СD4+Т-лімфоцитів становив 220,93±34,35 (min=3, max=474 клітин/мкл). У цій групі хворих також поширеними були супутні хронічні гепатити: гепатит В - у 2-х, гепатит С - у

х, гепатит В+С - у 6-ти, токсичний - у 1-го, криптогенний - у 4-х. ЗЗТБ легень діагностовано у 3-х пацієнтів.

Як видно з даних, представлених у табл. 1, у всіх обстежених ВІЛ-інфікованних пацієнтів, які мали серопозитивний статус щодо токсоплазмової інвазії, виявлено виражене зниження рівня CD4+Т-лім- фоцитів до 246,41±27,22 кл/мкл крові прорівняно з 1105,5±33,92 кл/мкл - у здорових осіб, що характеризувало імунодефіцит спричинений ВІЛ (p<0,001).

Показники інтерлейкінів показували різнонаправле- ні зміни, що свідчили про поліклональну активацію різного роду імуноцитів. Порівняно зі здоровими особами, підвищеними були як прозапальні (TNF-a, INF-y), так і протизапальні цитокіни (ІЛ-4, ІЛ-10). Так, у хворих TNF-a становив 2,47±0,11 пг/мл проти 1,90±0,04 пг/мл, P<0,001; INF-y - 10,82±0,38 пг/мл проти 4,13±0,12 пг/мл, P<0,001; ІЛ-4 - 1,74±0,08 пг/мл проти 0,81±0,09 пг/мл, P<0,001 та ІЛ-10 - 11,64±0,31 проти 6,70±0,13, P<0,001.

±0,38 пг/мл, P<0,001) та в 1,4 рази, порівняно з групою порівняння (7,51±0,24 пг/мл проти 10,28± ±0,31 пг/мл, P<0,001), хоча в останній групі на тлі базисної терапії показник ІЛ-10 також дещо знизився (10,28±0,31 пг/мл проти 11,56±0,44 пг/мл, P<0,05). Рівень INF-y, навпаки, зріс з 10,15± ±0,34 пг/мл до 11,29±0,25 пг/мл, P<0,01, та перевищував аналогічний показник у групі порівняння - 9,98±0,26 пг/мл, P<0,001.

Таблиця 1 Імунологічний статус ВІЛ-інфікованих пацієнтів, інвазованих токсоплазмами

Після 3-го місяця лікування в обох групах відрізнялися показники ІЛ-10, TNF-a та INF-y (табл. 2). Так, в групі хворих, які отримували препарат РНК, порівняно із групою осіб, які його не отримували, рівень ІЛ-10 знизився (7,73± ±0,22 пг/мл проти 9,83±0,30 пг/мл, P<0,001) і навіть був нижчим від показника, який був до лікування (7,73±0,22 пг/мл проти 11,72±0,38 пг/мл, P<0,001). Також знизився рівень TNF-a і став меншим від показника в групі порівняння (2,23±0,10 пг/мл проти 2,53±0,09 пг/мл, P<0,05) та від показника до лікування (2,23±0,10 пг/мл проти 2,54±0,08 пг/мл, P<0,05); INF-y перевищував показника у групі порівняння (10,37±0,11 пг/мл проти 9,86±0,20 пг/мл, P<0,05).

В групі пацієнтів, які не отримували препарат, в період 2-3 місяців спостереження виник рецидив ТЕ у 2-х пацієнтів, перший епізод якого був діагностований ще перед початком АРТ.

Таблиця 2 Зміни імунологічних показників у ВІЛ-інфікованих осіб, серопозитивних на токсоплазмоз, під впливом препарату рибонуклеїнової кислоти

Як видно з даних, представлених у табл. 2, у групі ВІЛ-інфікованних осіб, які отримували препарат рибонуклеїнової кислоти після 1-го місяця лікування рівень CD4+ T-лімфоцитів мав тенденцію до зростання, яка стала значущою вже наприкінці 3-го місяця (394,67±25,32 пг/мл проти 271,89±21,75 пг/мл до лікування, Pj<0,001) та перевищував показник, що був у групі осіб, які не отримували препарат (394,67±25,32 пг/мл проти 295,73± ±33,18 пг/мл, P2<0,05).

Після першого місяця лікування (табл. 2) у хворих, які отримували препарат, порівняно з групою, які його не отримували, спостерігалося підвищення показників ІЛ-2 (2,83±0,11 пг/мл проти 2,28±0,11 пг/мл, P<0,001), тим більше, що в групі, де хворі не отримували препарат рівень інтерлейкіну навіть знижувався з 2,68±0,16 пг/мл перед початком лікування до 2,28±0,11 пг/мл - через 1 місяць лікування, P<0,05. Мало місце зниження показників TNF-a до 2,25±0,08 пг/мл, не тільки в порівнянні з початковим - 2,54±0,08 пг/мл, P<0,05, але й, у порівнянні з показником у групі, які препарат не отримували, - 2,50±0,09 пг/мл, P<0,05. Зниження стосувалося і активності ІЛ- 10 в 1,6 рази, порівняно з рівнем до лікування (7,51±0,24 пг/мл проти 11,72±Після основного терміну спостереження пацієнти були під загальним диспансерним наглядом ще 2 роки. Через 1 рік у пацієнтів, які отримували препарат РНК зберігалася підвищена кількість СD4+Т-лімфоцитів, порівняно із хворими, які не його не вживали (445,76±32,83 кл/мкл проти 347,29± ±29,18 кл/мкл). Проте, вже через 2 роки показники у двох групах спостереження зрівнялися (398,65± ±26,52 кл/мкл проти 374,12±21,19 кл/мкл - у групі, які не отримували нуклексу).

Обговорення результатів дослідження

Імунопатологія, яка індукується ВІЛ є доволі широкопланова і полягає не тільки в зниженні кількості СD4+Т-лімфоцитів. Виявлені у хворих функціональні зміни активності прозапальних і протизапальних цитокінів свідчать про поліклональну активацію імунокомпетентних клітин. Так, підвищений рівень ІЛ-4 - про активацію Т-хелперів 2-го порядку, INF-y - активацію Т-хелперів-1-го порядку. Рівень ІЛ-2 хоча залишався нормальним, але на тлі вираженого зниження кількості СD4+Т-лімфоцитів також може свідчити в користь активації цієї популяції клітин. Високий рівень ІЛ-10, TNF-a - ймовірно виник через функціональну активність макрофагів. З огляду на такий цитокіновий дисбаланс у хворих, виникають сприятливі умови для реактивації опортуністів, насамперед, тосоплазмової інфекції. Подальший перебіг ВІЛ-інфекції та імунологічні показники відрізнялися в групах пацієнтів, які отримували препарат РНК і, які його не отримували. Так, в групі хворих, які застосовували препарат переважав показник INF-y і меншими виявилися рівні ІЛ-10, TNF-a, що свідчило про більш оптимальний баланс цитокінів, а саме, зменшився супресивний вплив ІЛ-10 на Т-хелпери 1 порядку, що проявилося в зростанні INF-y, необхідного для захисту від активних форм токсоплазм. На цьому тлі знизилися показники неспецифічного запального чинника TNF-a. Зазначені зміни, які відбувалися під впливом препарату РНК, відображають збалансованість ре- ципрокної взаємодії популяцій Т-хелперів та макрофагів [28]. Прогностично позитивним для пацієнтів, які отримали препарат упродовж 3-х місяців, було стабільне підвищення кількості СD4+Т-лімфоцитів, що утримувалося не менше 1 року. Переконливим фактом позитивних імунологічних змін в організмі ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які отримували АРТ і додатково ще препарат РНК було те, що жоден з них не захворів на ТЕ впродовж спостереження, натомість, у групі порівняння, у 2-х пацієнтів розвинувся його рецидив.

токсоплазмозний інфікований рибонуклеїновий енцефаліт

Висновки

1. У ВІЛ-інфікованих осіб із позитивним серологічним статусом стосовно ^xoplasma gondii додаткове до антиретровірусної терапії застосування препарату рибонуклеїнової кислоти сприяло зростанню CD4+Т-лімфоцитів в периферійній крові через 1 місяць і через 3 місяці лікування, яке стійко утримувалося впродовж 1 року.

2. Препарат рибонуклеїнової кислоти призводив до підвищення рівня ІЛ-2, INF-y та зниження підвищених рівнів ІЛ-10, TNF-a.

3. Застосування препарату рибонуклеїнової кислоти посприяло попередженню розвитку токсо- плазмозного енцефаліту в осіб із серопозитивним статусом стосовно токсоплазмової інвазії.

Література

1. Banu, A. Immunological failure despite virological suppression in HIV seropositive individuals on antiretroviral therapy [Text] / A. Banu, P. Chandrashekhara, B. Prabhakar, H. Pavithra, S. Sasthri // Indian Journal of Sexually Transmitted Diseases and AIDS. - 2011. - Vol. 32, Issue 2. - P. 94-98. doi: 10.4103/0253-7184.85412

2. Moore, D. M. Discordant immunologic and virologic responses to highly active antiretroviral therapy are associated with increased mortality and poor adherence to therapy [Text] / D. M. Moore, R. S. Hogg, B. Yip, E. Wood, M. Tyndall, P. Braitstein, J.S. G. Montaner // JAIDS Journal of Acquired Immune Deficiency Syndromes. - 2005. - Vol. 40, Issue 3. - P. 288-293. doi: 10.1097/01.qai.0000182847.38098.d1

3. Onen, N. Sub-optimal CD4 recovery on long-term suppressive highly active antiretroviral therapy is associated with favourable outcome [Text] / N. Onen, E. Overton, R. Presti, C. Blair, W. Powderly, K. Mondy // HIV Medicine. - 2009. - Vol. 10, Issue 7. - P. 439-446. doi: 10.1111/j.1468-1293.2009.00711.x

4. Levy, J. A. HIV pathogenesis and long-term survival [Text] / J. A. Levy // AIDS. - 1993. - Vol. 7, Issue 11. - P. 1401-1410. doi: 10.1097/00002030-199311000-00001

5. Sauce, D. HIV disease progression despite suppression of viral replication is associated with exhaustion of lymphopoiesis [Text] / D. Sauce, M. Larsen, S. Fastenackels, M. Pauchard, H. Ait-Mohand, L. Schneider et. al. // Blood. - 2011. - Vol. 117, Issue 19. - P. 5142-5151. doi: 10.1182/blood-2011-01-331306

6. Miedema, F. Immune Activation and Collateral Damage in AIDS Pathogenesis [Text] / F. Miedema, M. D. Hazenberg, K.Tesselaar, D. van Baarle, R. J. de Boer, J. A. M. Borghans // Frontiers in Immunology. - 2013. - Vol. 4. - P. 298. doi: 10.3389/ fimmu.2013.00298

7. Deeks, S. G. Immune activation set point during early HIV infection predicts subsequent CD4+T-cell changes independent of viral load [Text] / S. G. Deeks, C. M. R. Kitchen, L. Liu, H. Guo, R. Gascon, A. B. Narvaez et. al. // Blood. - 2004. - Vol. 104, Issue 4. - P. 942-947. doi: 10.1182/blood-2003-09-3333

8. Hunt, P. W. T-cell activation is associated with lower CD4+ T cell gains in human immunodeficiency virus-infected patients with sustained viral suppression during antiretroviral therapy [Text] / P. W. Hunt, J. N. Martin, E. Sinclair, B. Bredt, E. Hagos, H. Lam- piris, S. G. Deeks // The Journal of Infectious Diseases. - 2003. - Vol. 187, Issue 10. - P. 1534-1543. doi: 10.1086/374786

9. Douek, D. C. Emerging Concepts in the Immunopathogenesis of AIDS [Text] / D. C. Douek, M. Roederer, R. A. Koup // Annual Review of Medicine. - 2009. - Vol. 60, Issue 11. - P. 471-484. doi: 10.1146/annurev.med.60.041807.123549

10. Kim, S. K. Toxoplasma gondii dysregulates IFN-gamma-inducible gene expression in human fibroblasts: insights from a genome-wide transcriptional profiling [Text] / S. K. Kim, A. E. Fouts, J. C. Boothroyd // The Journal of Immunology. - 2007. - Vol. 178, Issue 8. - P. 5154-5165. doi: 10.4049/jimmunol.178.8.5154

11. Lang, C. Diverse mechanisms employed by Toxoplasma gondii to inhibit IFN-gamma-induced major histocompatibility complex class II gene expression [Text] / C. Lang, M. Algner, N. Beinert, U. GroB, C. G. K. Luder // Microbes and Infection. - 2006. - Vol. 8, Issue 8. - P. 1994-2005. doi: 10.1016/j.micinf.2006.02.031

12. Luder, C. G. Toxoplasma gondii down-regulates MHC class II gene expression and antigen presentation by murine macrophages via interference with nuclear translocation of STAT1alpha [Text] / C. G. Luder, W. Walter, B. Beuerle, M. J. Maeurer, U. Gross // European Journal of Immunology. - 2001. - Vol. 31, Issue 5. - P. 1475-1484.

13. Jun, C. D. Nitric oxide mediates the toxoplasmastatic activity of murine microglial cells in vitro [Text] / C. D. Jun, S. H. Kim, C. T. Soh, S. S. Kang, H. T. Chung // Immunological Investigations. - 1993. - Vol. 22, Issue 8. - P. 487-501. doi: 10.3109/08820139309084178

14. Chao, C. C. Activated microglia inhibit multiplication of Toxoplasma gondii via a nitric oxide mechanism [Text] / C. C. Chao, W. R. Anderson, S. Hu, G. Gekker, A. Martella, P. K. Peterson // Clinical Immunology and Immunopathology. - 1993. - Vol. 67, Issue 2. - P. 178-183. doi: 10.1006/clin.1993.1062

15. Koide, M. Cytokine-induced expression of an inducible type of nitric oxide synthase gene in cultured vascular smooth muscle cells [Text] / M. Koide, Y. Kawahara, T. Tsuda, M. Yokoyama // FEBS Letters. - 1993. - Vol. 318, Issue 3. - P. 213-217. doi: 10.1016/0014-5793(93)80514-u

16. Langermans, J. A. IFN-gamma-induced L-arginine-dependent toxoplasmastatic activity in murine peritoneal macrophaes is mediated by endogenous tumor necrosis factor-alpha [Text] / J. A. Langermans, M. E. Hulst Vander, P. H. Nibbering, P. S. Hiemstra, L. Fransen, R. Van Furth // Journal ofimmunology. - 1992. - Vol. 148

17. Zhao, Z. Y Virulent Toxoplasma gondii evade immunity-related GTPase-mediated parasite vacuole disruption within primed macrophages [Text] / Z. Y. Zhao, D. J. P. Ferguson, D. C. Wilson, J. C. Howard, L. D. Sibley, G. S. Yap // Journal of immunology. - 2009. - Vol. 182

18. Khan, I. A. IL-10 mediates immunosuppression following primary infection with Toxoplasma gondii in mice [Text] / I. A. Khan, T. Matsuura, L. H. Kasper // Parasite immunology. - 1995. - Vol. 17

19. Said, E. A. Programmed death-1-induced interleukin-10 production by monocytes impairs CD4+T-cell activation during HIV infection [Text] / E. A. Said, F. P. Dupuy, L. Trautmann, Y. Zhang, Y Shi, M. El-Far et. al. // Nature Medicine. - 2010. - Vol. 16, Issue 4. - P. 452-459. doi: 10.1038/nm.2106

20. Poonia, B. Immunotherapy in HIV Infection [Text] / B. Poonia // Journal of Infectious Diseases and Therapy. - 2013. - Vol. 1, Issue 1. - P. 102. doi: 10.4172/2332-0877.1000102

21. Ткачук, З. Ю. Вплив препаратів дріжджової РНК на проліферацію стовбурових клітин кісткового мозку мишей при сингенній трансплантації [Текст] / З. Ю. Ткачук, Т. Г. Яковенко // Доп. НАН України. - 2006. - № 12. - С. 161-166.

22. Ткачук, З. Ю. Вивчення мембраностабілізуючої та протизапальної дії дріжджової РНК in vivo та vitro [Текст] / З. Ю. Ткачук, В. В. Ткачук, Л. В. Ткачук // Біополімери і клітина. - 2006. - № 2. - С. 109-116.

23. Фролов, В. М. Вплив противірусного препарату нуклексу на показники клітинної ланки імунітету у хворих на хронічний вірусний гепатит С [Текст] / В. М. Фролов, Я. А. Соцька, О. В. Круглова, З. Ю. Ткачук // Український морфологічний альманах. - 2012. - Т. 10, № 1. - С. 99-105.

24. Dykyj, В. The action of preparation “Nuclex” on virologic and immunological indexes in HIV-infected persons [Text] / Dykyj, Z. Tkachyk, I. Gryzhak, O. Kondryn, R. Ostjak // SEPSIS. - 2011. - Vol. 4, Issue 1. - P. 103-104.

25. Дикий, Б. М. Вірусно-імунологічні та гематологічні ефекти нуклексу у ВІЛ-інфікованих осіб [Текст] / Б. М. Дикий, І. Г. Грижак, З. Ю. Ткачук, Р. С. Остяк, Н. В. Васкул // Інфекційні хвороби. - 2011. - № 4 (66). - С. 31-34.

26. Лапач, С. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel [Текст] / Н. Лапач, А. В. Чубенко, П. Н. Бабич. - К.: МОРИОН, 2000. - 320 с.

27. Клінічна імунологія і алергологія [Текст] / ред. Г Н. Дранник. - К.: Поліграф плюс, 2006. - 482 с.

Анотація

Встановлено, що у ВІЛ-інфікованих осіб із токсоплазмовою інвазією були підвищеними рівні цитокінів: TNF-a, INF-y, ІЛ-4, ІЛ-10. Після застосування препарату рибонуклеїнової кислоти впродовж 1 місяця спостерігалося зростання рівнів ІЛ-2 та INF-y, натомість, знижувався TNF-a. Після 3-го місяця лікування знизилися рівні ІЛ-10 та TNF-a, зросла кількість CD4+Т-лімфоцитів та усувався ризик токсоплазмозного енцефаліту

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, токсоплазмозна інвазія, токсоплазмоз мозку, імунореабілітація, антире- тровірусна терапія, препарат рибонуклеїнової кислотиВступ

Размещено на Allbest.ru