Ефективність застосування L-карнітину у комплексному лікуванні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки
Аналіз результатів досліджень ефективності використання L-карнітину у комплексному лікуванні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки. Огляд показників цитокінового та адипокінового профілів крові у хворих на хворобу печінки у динаміці лікування.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 28.12.2017 |
| Размер файла | 29,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ L-КАРНІТИНУ У КОМПЛЕКСНОМУ ЛІКУВАННІ ХВОРИХ НА НЕАЛКОГОЛЬНУ ЖИРОВУ ХВОРОБУ ПЕЧІНКИ
В.П. Присяжнюк Вищий державний навчальний заклад “Буковинський державний медичний університет”, м. Чернівці, Україна
Анотація
У статті наведені результати власних досліджень ефективності використання L-карнітину у комплексному лікуванні хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки (НАЖХП). У пацієнтів, яким додатково до стандартної лікувальної програми призначали L-карнітин, упродовж двох тижнів лікування ефективніше коригувалися показники, які відображають процеси цитолізу, холестазу та інтоксикаційного синдрому. Також у них відзначали достовірне зменшення вмісту фактора некрозу пухлина і лептину, та зростання концентрації адипонектину у крові. У хворих на НАЖХП молодого віку проведене лікування сприяло ефективнішій корекції цитолітичного, холестатичного та інтоксикаційного синдромів, поєднаній із нормалізацією цитокінового та адипокінового профілів, що проявлялось швидшим регресом клінічних проявів захворювання, порівняно з хворими зрілого та літнього віку.
Ключові слова: неалкогольна жирова хвороба печінки, L-карнітин, лептин, адипонектин, лікування.
В статье приведены результаты собственных исследований эффективности использования L-карнитина в комплексном лечении больных неалкогольной жировой болезнью печени. У обследованных пациентов, которым дополнительно к стандартной лечебной программе назначали L-карнитин, в течение двух недель лечения эффективнее корректировались показатели, которые отражают процессы цитолиза, холестаза и интоксикационного синдрома. Также у них отмечали достоверное уменьшение содержания фактора некроза опухолей-а и лептина на фоне роста концентрации адипонектина в крови. У больных молодого возраста с неалкогольной жировой болезнью печени проводимое лечение способствовало более эффективной коррекции цитолитического, холестатического и интоксикационного синдромов, сочетанной с нормализацией цитокинового и адипокинового профилей, что сопровождалось быстрым регрессом клинических проявлений заболевания, по сравнению с пациентами зрелого и пожилого возраста.
Ключевые слова: неалкогольная жировая болезнь печени, L-карнитин, лечение.
The results of L-carnitine efficiency in the treatment of patients with nonalcoholic fatty liver disease are presented in the article. Cytolysis, cholestasis and intoxication indicators within two weeks of treatment were more effectively corrected in the patients, who in addition to standard treatment had been administered L-carnitine. Significant reduction of tumor necrosis factor-а and leptin levels together with increased adiponectin plasma concentration were also noted in this group of patients. More effective correction of cytolytic, cholestatic and intoxication syndromes combined with normalization of cytokine and adypokine profiles manifested by faster regression of clinical manifestations of the disease were typical for young patients with nonalcoholic fatty liver disease compared with mature and elderly patients.
Key words: nonalcoholic fatty liver disease, L-carnitine, treatment.
Вступ
Актуальність. В останні десятиліття спостерігається значне зростання поширеності неалкогольної жирової хвороби печінки (НАЖХП), ознаки якої можуть траплятися у близько третини дорослого населення у країнах Західної Європи та Північної Америки та 15% - у країнах Азії [1]. Зазначене пов'язане зі зростанням кількості людей із надлишковою масою тіла й ожирінням, збільшенням захворюваності на цукровий діабет ІІ типу та метаболічний синдром [2, 3]. Z.A. Ozturk et al., вказують, що НАЖХП може розвиватися у 90% людей із ожирінням та 10-15% осіб із нормальною масою тіла [3]. Найбільш несприятливим щодо розвитку НАЖХП є абдомінальний тип ожиріння, при якому це захворювання розвивається у більш молодому віці та при меншому надлишку маси тіла [4, 5].
Наразі дискусійним є питання лікувальної тактики хворих із НАЖХП. Серед можливих лікарських препаратів, які можуть сприятливо впливати на результати лікування таких пацієнтів, розглядають карнітин (3-гідрокси-4^-(триметил-амоній) масляна кислота) - органічну сполуку, яка задіяна у транспортуванні довголанцюгових жирних кислот із цитоплазми в мітохондрії, де відбувається їх окислення [6-8]. Крім цього, карнітин регулює внутрішньоклітинний рівень ацетил-КоА, приймає участь у виведенні з мітохондрій продуктів окислювального розпаду жирів та ксенобіотиків, виявляє анаболічні та антиапоптотичні властивості [2, 9]. В експериментальних та клінічних дослідженнях отримані позитивні результати щодо використання L-карнітину за умов НАЖХП [10-14]. Зокрема, L-карнітин, попереджує розвиток стеатогепатиту у мишей, яких тривалий час годували висококалорійною дієтою, шляхом активації процесів окислення у мітохондріях, покращення чутливості до інсуліну і зниження активності літогенезу у печінці [10]. В іншому експериментальному дослідженні на мишах показані властивості карнітину селективно збільшувати вміст холестеролу ліпопротеїнів високої щільності, при цьому не впливаючи на рівень холестеролу ліпопротеїнів низької щільності та триацилгліцеролів у плазмі крові, що асоціювалося зі зменшенням розмірів печінки та кількості жирової тканини у ній [11]. S.K. Panchal et al., в експерименті дослідили, що L-карнітин попереджує виникнення НАЖХП шляхом моделювання метаболізму ліпідів [12].
У багатоцентровому клінічному дослідженні продемонстровано клінічно-лабораторне покращення перебігу НАЖХП у пацієнтів, які приймали карнітину оротат, що виявлялося у достовірному зниженні активності аланінамінотрансферази (АлАТ) у крові та покращенні індексу затухання печінкової паренхіми за даними комп'ютерного томографічного дослідження [13].
Подібних висновків дійшли M. Malaguarnera et al., які довели, що призначення карнітину у пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом сприяє зниженню активності АлАТ, аспартатамінотрансферази (АсАТ), гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП), рівнів загального холес- теролу, холестеролу ліпопротеїнів високої та низької щільності, три- ацилгліцеролів, С-реактивного білка і фактора некрозу пухлин-а (TNF-а) у крові [14].
Мета дослідження: вивчити ефективність використання L-карнітину у комплексному лікуванні хворих на не- алкогольну жирову хворобу печінки.
Обстежені пацієнти і методи. Обстежено 60 хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки віком від 21 до 72 (54,15 ± 12,3) років. Серед обстежених пацієнтів переважали чоловіки - 36 (60,0%). Верифікацію діагнозу НАЖХП та призначення лікування обстеженим пацієнтам проводили згідно Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 826 від 06.11.2014 і адаптивної клінічної настанови, заснованої на доказах “Неалкогольна жирова хвороба печінки” (2014) [15] та EASL-EASD-EASO Clinical Practice Guidelines for the managementof nonalcoholic fatty liver disease (2016) [16].
Етіологічним чинником розвитку НАЖХП у обстежених хворих були надлишкова вага та ожиріння аліментарного походження. Проводили вимірювання ваги та зросту, з подальшим вирахуванням індексу маси тіла (BMI):
BMI = маса тіла (кг)/зріст (м)2
Здійснювали вимірювання об'єму талії і стегон, та вичисляли їхнє співвідношення. У разі діагностування ожиріння визначали його ступінь та тип (на абдомінальний тип вказували збільшення об'єму талії у чоловіків більше 94 см, у жінок - більше 80 см, показник відношення об'єму талії до об'єму стегон у чоловіків > 1,0, у жінок > 0,85) [17].
З метою виключення вірусної етіології захворювання усі обстежені хворі були протестовані на можливу інфікованість вірусами гепатитів В та С (ПЛР метод). В обстежених пацієнтів виключали потенційно небезпечне вживання спиртних напоїв (споживання < 30 г етанолу/день для чоловіків, < 20 г етанолу/день для жінок) та тривалого застосування гепатотоксичних лікарських препаратів [15, 16]. Варто зазначити, що при детальному зборі анамнестичних даних обстежені хворі вказували на вживання алкогольних напоїв у нижчих вищезазначених кількостях, рідше одного разу на тиждень, що дозволяє виключити вплив етанолу як можливого етіологічного чинника ушкодження печінки у таких пацієнтів.
Основна група включала 30 хворих на НАЖХП, яким додатково до основного лікування призначали карнівіт (L-карнітин) у дозі 2 г (10 мл) один раз на день довенно, струменево, повільно впродовж 14 днів.
Групою порівняння щодо біохімічних показників, параметрів цитокінового та адипокінового профілів крові були 30 хворих на НАЖХП, які отримували загальноприйняте базисне лікування. Контрольну групу становили 45 практично здорових осіб, репрезентативних за віком та статтю до пацієнтів досліджуваних груп.
Усі пацієнти та практично здорові особи надали письмову інформовану згоду на участь у дослідженні. Забір крові проводили вранці, натще із ліктьової вени в 1-2-ий день перебування в стаціонарі, до призначення лікування. Антикоагулянтом слугував 5% розчин етилендіамінтетраацетату динатрієвої солі. Біохімічні дослідження крові здійснювали на біохімічному аналізаторі “Accent-200” (“Cormay S.A.”, Польща) за допомогою стандартних реактивів та методик на базі лабораторії Чернівецького обласного діагностичного центру.
Визначення показників цитокінового та адипокінового профілів здійснювали на імуноферментному аналізаторі “Statfax 303/Plus” (“Awareness Technology Inc”, США). У крові обстежених пацієнтів та практично здорових осіб визначали рівень TNF-a (“Bender MedSystems GmbH”, Австрія), інтерлейкін-10 (Il-10) (“Bender MedSystems GmbH”, Австрія), транс- формуюючого фактора росту-(TGF) (“Bender MedSystems GmbH”, Австрія), лептину (“Diagnostics Biochem Canada Inc”, Канада), адипонектину (“Bio Vendor - Laboratorni medicina”, Чеська Республіка).
Тип розподілу даних визначали за порівнянням середньої арифметичної, моди і медіани, та за допомогою тесту Шапіро-Уілка. Для визначення статистичних відмінностей між двома незалежними групами використовували критерії Манна-Уітні. Достовірність змін показників у динаміці лікування визначали за допомогою критерію Вілкоксона. Достовірною вважали ймовірність похибки менше 5% (p<0,05).
Результати та їх обговорення
Покращення загального лікувального ефекту від додаткового курсового призначення L-карнітину спостерігалось у всіх хворих основної групи. Зазначені пацієнти відзначали більш раннє покращення самопочуття, зниження інтенсивності відчуття важкості у правому підребер'ї, зникнення нудоти, зменшення загальної слабкості та покращення працездатності.
Динаміка активності біохімічних середників, які є маркерами процесів цитолізу, холестазу та інтенсивності інтоксикаційного синдрому є загальноприйнятими критеріями ефективності лікування хворих на хронічні дифузні захворювання печінки, серед яких і НАЖХП [18]. У пацієнтів основної групи після проведеного лікування відзначали достовірне зменшення активності АсАТ на 51,5 % (р = 0,03) (табл. 1). Також у хворих цієї групи знижувалась активність АлАТ - на 50,9 % (р = 0,046), що узгоджується з результатами досліджень інших авторів [13, 14]. У пацієнтів групи порівняння реєстрували лише тенденцію до зниження активності маркерів цитолітичного синдрому.
Окрім достовірного зниження активності цитолізу у хворих, яким додатково призначали L-карнітин, відзначали зменшення активності ЛДГ (заг.) на 16,2% (р = 0,03), що свідчить про зниження інтенсивності окисно- відновних процесів. Активність ГГТП упродовж лікування достовірно знижувалася у пацієнтів обох груп, значніше у хворих основної групи - на 55,8 % (р = 0,04), у пацієнтів групи порівняння - на 27,7 % (р = 0,03). Варто зазначити, що для хворих на НАЖХП молодого віку, порівняно з пацієнтами старших вікових груп, було властивим ефективніше зниження активності трансаміназ, ЛДГ (заг.) та ГГТП, що асоціювалося зі швидшим регресом проявів диспепсичного та астено- вегетативного синдромів.
У пацієнтів основної групи відзначали незначне, проте достовірне, зниження рівня глюкози у крові в середньому на 0,4 ммоль/л упродовж лікування (табл. 1), що не спостерігалося у хворих групи порівняння. Це вказує на певний сприятливий вплив L-карнітину на вуглеводний обмін.
Детальний аналіз результатів дослідження цитокінового та адипокінового профілів крові у хворих на НАЖХП у динаміці лікування наведені у таблиці 2. У пацієнтів основної групи після проведеного лікування відзначали достовірність окремих біохімічних показників крові у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки у динаміці лікування
лікування хвороба печінка жировий
Таблиця 1.
|
Показники |
ПЗО n = 45 |
Група порівняння; n = 30 |
Основна група; n = 30 |
|||
|
до лікування |
після лікування |
до лікування |
після лікування |
|||
|
Глюкоза, ммоль/л |
4,7± 0,08 |
6,5 ± 0,50 р1< 0,0001 |
6,2 ± 0,47 р1< 0,0001 |
6,3 ± 0,20 р1< 0,0001 |
5,9 ± 0,23 р1< 0,0001,р2 = 0,03 |
|
|
Білірубін загальний, мкмоль/л |
11,1± 0,79 |
15,9 ± 1,32 р1 = 0,0004 |
13,7 ± 1,20 Р1 = 0,03 |
13,5 ± 1,50 |
13,6 ± 1,24 |
|
|
Білірубін прямий, мкмоль/л |
3,1 ± 0,31 |
4,5 ± 0,72 Р1 = 0,02 |
3,4 ± 0,44 |
3,7 ± 0,55 |
3,9 ± 0,44 |
|
|
Холестерол, ммоль/л |
4,62 ± 0,15 |
5,5 ± 0,24 р1 = 0,001 |
5,1 ± 0,23 Р1 = 0,04 |
5,2 ± 0,26 р1 = 0,049 |
4,9 ± 0,30 |
|
|
Триацилгліцеро- ли, ммоль/л |
1,05 ± 0,07 |
2,0 ± 0,18 р1< 0,0001 |
1,8 ± 0,14 р1< 0,0001 |
1,9 ± 0,24 р1< 0,0001 |
1,8 ± 0,12 р1< 0,0001 |
|
|
Сечова кислота, мкмоль/л |
243,3 ± 9,89 |
349,1 ± 16,60 р1< 0,0001 |
351,6 ± 13,45 р1< 0,0001 |
367,0 ± 31,16 р1 = 0,0001 |
364,9 ± 18,93 р1< 0,0001 |
|
|
Альбумін, г/л |
45,0 ± 0,41 |
43,8 ± 1,10 |
45,1 ± 0,88 |
44,6 ± 1,45 |
44,9 ± 1,28 |
|
|
Загальний білок, г/л |
69,3 ± 0,62 |
73,8 ± 1,47 р. = 0,01 |
71,2 ± 1,65 |
71,4 ± 1,78 |
72,4 ± 1,79 р1 = 0,047 |
|
|
Сечовина, ммоль/л |
4,2 ± 0,23 |
5,2 ± 0,30 Р1 = 0,01 |
5,5 ± 0,41 Р1 = 0,01 |
5,6 ± 0,55 Р1 = 0,03 |
5,3 ± 0,56 Р1 = 0,04 |
|
|
Креатинін, мкмоль/л |
82,6 ± 1,80 |
90,0 ± 3,59 Р1 = 0,04 |
85,7 ± 3,69 |
89,5 ± 4,29 |
87,8 ± 4,95 |
|
|
АсАТ, ОД/л |
22,6 ± 1,37 |
32,8 ± 3,36 р1 = 0,001 |
29,5 ± 2,33 р1 = 0,006 |
30,6 ± 2,82 Р1 = 0,01 |
20,2 ± 2,14 р, = 0,03 |
|
|
АлАТ, ОД/л |
18,5 ± 1,46 |
34,7 ± 4,15 р1 = 0,0002 |
31,8 ± 3,32 р1 = 0,0006 |
34,1 ± 5,42 Р1 = 0,03 |
22,6 ± 3,97 р2 = 0,046 |
|
|
ЛДГ (заг.), Од/л |
387,0 ± 13,59 |
465,7 ± 27,70 Р1 = 0,02 |
442,9 ± 21,09 Р1 = 0,04 |
489,9 ± 28,32 р1 = 0,002 |
421,5 ± 26,14 р2 = 0,03 |
|
|
ЛФ, Од/л |
80,3 ± 3,20 |
89,6 ± 6,69 |
88,5 ± 4,49 |
86,8 ± 4,58 |
83,8 ± 4,29 |
|
|
ГГТП, Од/л |
21,9 ± 1,62 |
53,0 ± 7,51 р1< 0,0001 |
41,5 ± 3,86 р1< 0,0001, р2 = 0,03 |
45,5 ± 10,05 р1< 0,0001 |
29,2 ± 3,30 Р1 = 0,008, р 2 = 0,04 |
Примітка: ПЗО - практично здорові особи; р1 - достовірність відмінностей порівняно з показниками в групі практично здорових людей; p2 - достовірність відмінностей між показниками до і після лікування. не зменшення вмісту TNF-a у крові на 39,8% (р = 0,04). У хворих групи порівняння спостерігалася тенденція лише до зниження концентрації зазначеного прозапального цитокіну у крові. Зниження рівня TNF-a у крові пацієнтів із неалкогольним стеатогепатитом, яким призначали карнітин, також показано у дослідженнях M. Malaguarnera et al. [14]. Водночас рівні I1-10 не зазнавали суттєвих змін упродовж лікування у пацієнтів обох груп. Також не відзначено достовірних відмінностей вмісту TGF-^ у крові обстежених хворих після двотижневого лікування.
Дослідження адипокінового профілю в обстежених пацієнтів обох груп показало вищий рівень лептину та нижчий вміст адипонектину у крові порівняно з такими ж у практично здорових осіб, що вказує на формування адипокінового дисбалансу, який характерний для хворих на НАЖХП [19, 20]. Для пацієнтів основної групи було властивим достовірне зменшення вмісту лептину в крові на 44,1% (р = 0,02) на тлі зростання концентрації адипонектину - у 2,03 рази (р = 0,03), що не було характерним для пацієнтів групи порівняння. Слід зазначити, що незважаючи на досліджений сприятливий вплив L-карнітину щодо зниження рівня про- запального TNF-a у крові, а також нормалізуючий ефект на адипокіновий профіль у хворих основної групи, після двотижневого курсу лікування концентрації TNF-a та адипокіну у крові все ж не досягали рівня відповідних показників у практично здорових осіб, що може вказувати на потребу продовження обраної терапевтичної схеми на амбулаторно-поліклінічному етапі.
Висновки
У хворих із неалкогольною жировою хворобою печінки, яким додатково до стандартної лікувальної програми призначали L-карнітин, упродовж двох тижнів лікування ефективніше коригувалися показники, які відображають процеси цитолізу, холестазу та інтоксикаційного синдрому.
Таблиця 2. Показники цитокінового та адипокінового профілів у крові хворих із неалкогольною жировою хворобою печінки у динаміці лікування
|
Показники |
ПЗО n = 20 |
Група порівняння; n = 15 |
Основна група; n = 20 |
|||
|
До лікування |
Після лікування |
До лікування |
Після лікування |
|||
|
Інтерлейкін 10, пг/мл |
3,9 ± 0,34 |
4,5 ± 1,04 |
3,9 ± 0,79 |
4,7 ± 0,93 |
4,1 ± 0,60 |
|
|
Фактор некрозу пухлин-a, пг/мл |
15,3 ± 0,95 |
30,6 ± 8,14 р1 = 0,02 |
24,8 ± 3,94 р1 = 0,0005 |
33,0 ± 2,53 р1<0,0001 |
23,6 ± 1,86 р1 = 0,0008, р2 = 0,04 |
|
|
Трансформуючий фактор росту-Р,, пг/мл |
52,8 ± 6,96 |
68,7 ± 12,06 |
62,8 ± 14,74 |
70,3 ± 7,46 |
64,5± 3,29 |
|
|
Лептин, пг/мл |
7,0 ± 1,40 |
14,1 ± 2,20 р1 = 0,002 |
12,0 ± 1,43 р1 =0,006 |
13,4 ± 1,19 р1 = 0,009 |
9,3 ± 2,33 р2 = 0,02 |
|
|
Адипонектин, мкг/мл |
8,1 ± 0,55 |
3,0 ± 0,60 р1 = 0,001 |
3,1 ± 0,42 р1 = 0,0002 |
2,9 ± 0,82 р1 = 0,001 |
5,9 ± 1,24 р1 = 0,02, р2 = 0,03 |
Примітка: ПЗО - практично здорові особи; р1 - достовірність відмінностей порівняно з показниками в групі практично здорових людей; р2 - достовірність відмінностей між показниками до і після лікування.
1. Застосування L-карнітину сприяло достовірному зменшенню вмісту фактора некрозу пухлин-а, що свідчить про зниження інтенсивності процесів запалення, а також зниженню вмісту лептину на тлі зростання концентрації адипонектину у крові, що вказує на нормалізацію адипокінового дисбалансу.
2. Отримані результати вказують на те, що для повноцінної корекції клінічних проявів захворювання, біохімічних показників, змін цитокінового та адипокінового профілів двотижневого застосування L-карнітину недостатньо. Потребує продовження обраної схеми лікування у підтримуючій дозі до настання стійкої ремісії на амбулаторно-поліклінічному етапі. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у продовженні вивчення ефективності L-карнітину у комплексному лікуванні хворих на не- алкогольну жирову хворобу печінки та інші хронічні дифузні захворювання печінки з визначенням особливостей та тривалості його застосування, залежно від активності патологічного процесу та віку хворих.
Література
1. Bellentani S. Epidemiology of non-alcoholic fatty liver disease / S. Bellentani, F. Scaglioni, M. Marino // Dig. Dis. - 2010. - № 28. - Р. 155-161.
2. Особливості лікування неалкогольного стеатогепатиту у хворих на цукровий діабет / Н. В. Харченко, Г. А. Анохіна, В. В. Харченко [та ін.] // Сучасна гастроентерологія. - 2011. - № 2 (58). - С. 60 - 64.
3. Ozturk Z.A. Insulin sensitizers for the treatment of non-alcoholic fatty liver disease / Z.A. Ozturk, A. Kadayifci // World J Hepatol. - 2014. - № 4. - Р. 199-206.
4. Pilot study of liraglutide effects in non-alcoholic steatohepatitis and non-alcoholic fatty liver disease with glucose intolerance in Japanese patients (LEAN-J) / Y. Eguchi, Y. Kitajima, H. Hyogo [et al.] // Hepatol Res. - 2015. - Vol. 45 (3). - P. 269-278.
5. Бабак О. Я. Неалкогольный стеатоз печени - «аккорд» метаболических нарушений / O.Я. Бабак, Е. В.Колесникова, К. Ю. Дубров // Український терапевтичний журнал. - 2011. - № 1. - С. 5 - 11.
6. Shang R. Effective dosing of L-carnitine in the secondary prevention of cardiovascular disease: a systematic review and meta-analysis / R. Shang, Z. Sun, H. Li // BMC Cardiovasc Disord. - 2014. - Vol. 14. - P. 88-95.
7. Systematic review: the treatment of muscle cramps in patients with cirrhosis / H. Vidot, S. Carey, M. Allman-Farinelli [et al.] // Alimentary Pharmacology & Therapeutics. - 2014. - Vol. 40, Issue 3. - P 221-232.
8. Carnitine: function, metabolism and value in hepatic failure during chronic alcohol intoxication / A. K^pka, S.D. Szajda, N. Waszkiewicz [et al.] // Postepy Hig Med Dosw. - 2011. - Vol. 65. -
P.645-653.
9. Копелевич В. М. Витаминоподобные соединения L-карнитин и ацетилкарнитин: от биохимических исследований к медицинскому применению // Укр. біохім. журн. - 2005. - Т. 77, № 4. - С. 30 - 50.
10. L-carnitine prevents metabolic steatohepatitis in obese diabetic KK-Ay mice / K. Kon, K. Ike- jima, M. Morinaga // Hepatol Res. - 2016. - Vol.7. - P 723-729.
11. Improvement of high-fat diet-induced obesity by a mixture of red grape extract, soy isofla- vone and L-carnitine: implications in cardiovascular and non-alcoholic fatty liver diseases / J.S. Kang, WK. Lee, C.W. Lee [et al.] // Food Chem Toxicol. - 2011. - Vol. 49(9). - P. 2453-2458.
12. Modulation of tissue fatty acids by L-carnitine attenuates metabolic syndrome in diet-induced obese rats / S.K. Panchal, H. Poudyal, L.C. Ward [et al.] // Food Funct. - 2015. Vol. 6(8). - P. 2496-2506.
13. Improvement of Nonalcoholic Fatty Liver Disease With Carnitine-Orotate Complex in Type 2 Diabetes (CORONA): A Randomized Controlled Trial / J.C. Bae, W.Y. Lee, K.H. Yoon [et al.] // Diabetes Care. - 2015. - Vol. 38(7). - P. 1245-1452.
14. L-carnitine supplementation to diet: a new tool in treatment of nonalcoholic steatohepatitis - a randomized and controlled clinical trial / M. Malaguarnera, M.P. Gargante, C. Russo [et al.] // Am. J. Gastroenterol. - 2010. - Vol. 105, № 6. - P. 1338-1345.
15. Наказ МОЗ України № 826 від 06.11.2014 “Про затвердження та впровадження медико- технологічних документів зі стандартизації медичної допомоги при хронічних неінфекційних гепатитах” / МОЗ. - К.: МОЗ, 2014.
16. EASL-EASD-EASO Clinical Practice Guidelines for the management of non-alcoholic fatty liver disease // J Hepatol. - 2016. - Vol. 64(6). - P. 1388-1402.
17. Obesity: preventing and managing the global epidemic Report of a WHO Consultation (WHO Technical Report Series 894) / World Health Organization. - Geneva, 2000. - 253 p.
18. Hepatology. A clinical textbook. 7th Edition / S. Mauss, T. Berg, J. Rockstroh [et al.] - Hamburg, 2016. - 710p.
19. Adiponectin and its receptors in non-alcoholic steatohepatitis / S.Kaser, A. Moschen, A.Cayon // Gut. - 2005. - Vol. 54. - P. 117-121.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Стандартне лікування хворих на стабільну стенокардію навантаження на основі вивчення функціонального стану печінки. Рекомендації до проведення тривалої ліпідознижуючої терапії та застосування гепатопротекторів. Динаміка клініко-функціональних показників.
автореферат [32,3 K], добавлен 21.03.2009Лікувально-діагностична тактика та ефективність хірургічного лікування хворих на жовчнокам’яну хворобу шляхом обґрунтованого вибору мініінвазивного способу втручання з використанням лапароскопічних технологій і операцій з мінілапаротомного доступу.
автореферат [38,9 K], добавлен 19.03.2009Зниження адаптаційних можливостей старіючого організму. Iшемічна хвороба серця одне з найбільш розповсюджених, прогностично несприятливих захворювань з високою інвалідизацією та смертністю. Радонова бальнеотерапія - метод лікування хронічних захворювань.
автореферат [57,9 K], добавлен 07.03.2009Вивчення фармакодинамічних ефектів препаратів сорбілакт і реосорбилакт у пацієнтів із легеневою недостатністю та хронічним легеневим серцем та дослідження ефективності й безпеки їхнього застосування у комплексному лікуванні хворих. Інфузійна терапія.
автореферат [192,5 K], добавлен 06.04.2009Обґрунтування системи психотерапії у комплексному лікуванні хворих з гострим інфарктом міокарду на підставі клініко-психопатологічного, психодіагностичного дослідження і визначення макро- і мікросоціальних чинників ризику розвитку розладів адаптації.
автореферат [54,5 K], добавлен 10.04.2009Фізична реабілітація в системі комплексного відновного лікування хворих на гіпертонічну хворобу. Клінічна характеристика хворих контрольної і експериментальної груп. Динаміка показників в період відновної терапії. Використання засобів фізіотерапії.
дипломная работа [1,1 M], добавлен 05.03.2013Основні патогенетичні фактори у розвитку ішемічно-реперфузійного синдрому при обтураційній жовтяниці до та після її ліквідації. Взаємозв’язок між ступенем тяжкості печінкової недостатності та ступенем цитолізу гепатоцитів, морфологічні зміни печінки.
автореферат [109,3 K], добавлен 21.03.2009Оптимізація антигіпертензивної терапії у метеолабільних хворих на гіпертонічну хворобу літнього й старечого віку на основі вивчення особливостей порушень кальцієвого гомеостазу, фібринолітичної і згортаючої систем крові. Порівняльний аналіз показників.
автореферат [32,8 K], добавлен 21.03.2009Гемодилюційний ефект сорбіланту та реосорбіланту у хворих з хронічним легеневим серцем. Безпечність застосування сорбіланту у хворих із некомпенсованим хронічним легеневим серцем на основі показників ехокардії. Застосування реосорбіланту в лікуванні.
автореферат [129,9 K], добавлен 03.04.2009Особливості патогенезу, клінічного перебігу, лабораторної діагностики, морфологічних і морфометричних змін печінки у хворих на хронічний гепатит і цироз печінки з синдромом холестазу, розробка концепції діагностики і лікування виявлених порушень.
автореферат [61,6 K], добавлен 21.03.2009Основні принципи лікування артеріальної гіпертензії. Застосування різних засобів і прийомів для зниження підвищеного м'язового тонусу. Регулярні заняття аеробної спрямованості для нормалізації АТ. Методи фізичної реабілітації хворих на гіпертензію.
курсовая работа [74,7 K], добавлен 20.05.2015Рак молочної залози – найпоширеніше онкологічне захворювання у жінок. Сучасна тактика лікування хворих і використання комплексного впливу: хірургічне втручання, променева терапія, хіміотерапія та гормонотерапія. Проведення неоад'ювантної хіміотерапії.
автореферат [34,2 K], добавлен 12.03.2009Розроблення кількісних критеріїв ступеня тяжкості хворих на гострий деструктивний панкреатит. Визначеня комплексу лікувальних заходів, що сприяли зниженню летальності та поліпшенню результатів лікування деструктивного панкреатиту та виниклих ускладнень.
автореферат [49,1 K], добавлен 21.03.2009Стан ліпідів і ліпопротеїдів у хворих на хронічну хворобу нирок V стадії, які лікуються програмним гемодіалізом. Критерії оцінки тяжкості перебігу ХХН V ст. Ефективність терапії із застосуванням аторвастатину у хворих. Оцінки тяжкості перебігу хвороби.
автореферат [220,6 K], добавлен 24.03.2009Клінічні ознаки старіння переднього відрізка ока у хворих на первинну відкритокутову глаукому. Рівень периферичних і центральних статевих гормонів. Особливості гіпофізарно-тиреоїдної системи у хворих на ПВКГ. Клінічна ефективність комплексного лікування.
автореферат [63,6 K], добавлен 09.03.2009Гіпертонічна та ішемічна хвороби. Застосування антигіпертензивних препаратів, які мають органопротекторні та ендотеліопротекторні властивості. Особливості дисфункції ендотелію, ремоделювання серця та сонних артерій у хворих на гіпертонічну хворобу.
автореферат [155,5 K], добавлен 09.03.2009Важливість проблеми псоріазу. Поглиблене клініко-лабораторне обстеження в динаміці хворих на псоріаз. Порівняльний аналіз найближчих (після лікування) та віддалених результатів клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз за алгоритмом клініки.
автореферат [49,0 K], добавлен 04.04.2009Особливості клінічного перебігу гіпертонічної хвороби у хворих із супутнім синдромом сонних апное. Вплив синусоїдальних модульованих струмів у стандартному режимі на клініко-лабораторні і функціональні показники серцево-судинної і респіраторної систем.
автореферат [52,8 K], добавлен 21.03.2009Вплив флуренізиду на кислототвірну функцію шлунка у хворих на ВХ ДПК. Особливості варіабельності серцевого ритму. Порівняння ефективності ерадикації. Параметри загальної спектральної потужності під час фонової проби. Повна клінічна ремісія хворих.
автореферат [36,0 K], добавлен 21.03.2009Дистрофічні і некротичні ураження печінки. Недостатність печінки за ступенем порушення функцій. Токсична дистрофія печінки. Патологоанатомічні зміни печінки в різні періоди захворювання. Гострий і хронічний перебіг гепатиту. Морфологічні ознаки цирозу.
реферат [23,0 K], добавлен 24.11.2009
