Оригінальні дослідження ефективності противірусної терапії хронічного гепатиту С у коінфікованих ВІЛ/ХГС

Визначення ефективності терапії пегільованими інтерферонами в комбінації з нуклеозидними аналогами у пацієнтів з коінфекцією ВГС/ВІЛ. Визначення рівня вірусного навантаження ВІЛ-1. Ефективність лікування хронічного гепатиту С у ВІЛ-інфікованих осіб.

Рубрика Медицина
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 28.12.2017
Размер файла 100,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова, м. Вінниця, Україна

Державна установа «Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського» НАМН України, м. Київ, Україна

ОРИГІНАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОТИВІРУСНОЇ ТЕРАПІЇ ХРОНІЧНОГО ГЕПАТИТУ С У КОІНФІКОВАНИХ ВІЛ/ХГС

Л.В. Мороз., С.М. Антоняк, О.С. Андросова

Насьогодні інфекції, викликані вірусами імунодефіциту людини (ВІЛ) та гепатиту С (ВГС), є глобальною проблемою охорони здоров'я внаслідок їх розповсюдженості, високих рівнів захворюваності та смертності [1].

Україна залишається в категорії країн з концентрованою стадією епідемії ВІЛ-інфекції, яка зосереджена серед груп високого ризику інфікування [2].

Аналіз епідемічної ситуації з ВІЛ- інфекції в Україні свідчить про те, що ця інфекція є викликом національній системі охорони здоров'я: темпи розвитку епідемії ВЩ-інфекціїУСНЩу випереджають темпи розгортання діяльності щодо її запобігання, зокрема, забезпечення доступу до антиретрові- русної терапії (АРТ) [3].

Розповсюдженість коінфекції ВІЛ/ ВГС є високою внаслідок спільних шляхів передачі інфекції: парентерального, статевого, вертикального; 30% ВІЛ-інфікованих хворих одночасно інфіковані ВГС-інфекцією [4,5]. За даними епідеміологічних досліджень, серед споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) частота виявлення маркерів ВГС та ВІЛ-інфекції відповідно становила 61,5 та 32,9 % [6]. Кожний другий СІН зі стажем вживання наркотиків, що перевищує 5 років, інфікований ВГС. В Україні у 82,4% ВІЛ- інфікованих визначають маркери ВГС, а серед ВІЛ-інфікованих СІН цей показник сягає 95,0 % [5].

ВІЛ-інфекція прискорює прогресування хронічного гепатиту С [6,7]. Гостра внутрішньопечінкова запальна відповідь цитокинів може бути основною причиною прискореного прогресування ВГС [8,9]. Так, на тлі ВІЛ-інфекції відбувається 8-кратне збільшення реплікації ВГС, у 7 разів прискорюється прогресування захворювання печінки, зростає ризик розвитку гепатоцелюлярної карциноми у молодому віці [10].

Згідно з сучасними даними, інфекція ВГС безпосередньо не впливає на перебіг ВІЛ-інфекції [11]. В той же час, збільшення тривалості життя хворих на ВІЛ-інфекцію при застосуванні ефективної АРТ призвело до підвищення впливу печінкової недостатності, що розвивається внаслідок ВГС-інфекції. Печінкова недостатність стала найчастішою причиною смерті хворих на ВІЛ-інфекцію. Таким чином, ко-інфекція ВІЛ/ВГС все більше впливає на тривалість життя ВІЛ- інфікованих пацієнтів.

Багато питань, що стосуються лікування ко-інфікованих пацієнтів, як і раніше, залишаються відкритими та потребують розробки та вдосконалення. До цього часу дискутується питання строків і критеріїв початку лікування ВГС-інфекції у хворих на ВІЛ-інфекцію, питання строків і критеріїв початку АРТ при ко-інфекції ВІЛ/ВГС. Потребують подальшого вивчення підходи до визначення схем лікування та особливості взаємодії терапевтичних засобів [11, 12].

Вищезазначене обумовило мету дослідження.

Мета дослідження - визначити ефективність терапії пегільованими інтерферонами (Пег-ІФН) в комбінації з нуклеозидними аналогами у пацієнтів з ко-інфекцією ВГС/ВІЛ.

Матеріали та методи.

Дослідну групу склали 130 пацієнтів, які отримували ПВТ Пег-ІФН в сполученні з рибавірином.

Критеріями включення пацієнтів в дослідження були виявлення антитіл до ВІЛ (методом ІФА з підтвердженням методом ІБ) та виявлення антитіл до ВГС (методом ІФА) та РНК ВГС (методом ПЛР, якісно).

Клінічна стадія ВІЛ-інфекції визначалась відповідно до Клінічної класифікації стадій ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків (ВООЗ, 2006), що застосовується в Україні відповідно до Клінічного протоколу антиретро- вірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків.

Визначення кількості CD4 лімфоцитів проводилось стандартним методом проточної цитофлуориметрії на проточному цитометрі Cytomics FC 500 Beckman Coulter із використанням моноклональних антитіл CD45-FITC/ CD4-RD1/CD3-PC5 в клініко-діагнос- тичній лабораторії ДУ «ІЕІХ». Проводилось визначення абсолютної кількості клітин CD4 в мкл периферійної крові та відсотковий вміст клітин CD4 в популяції лімфоцитів периферійної крові. хронічний гепатит пегільований терапія

Визначення рівня вірусного навантаження ВІЛ-1 проводилось стандартним методом зворотної транскрипції - полімеразної ланцюгової реакції (ЗТ- ПЛР), кількісно у режимі «реального часу» на приладі Abbott m24sp з амп- ліфікатором Abbott Real-time m2000rt у відділі ВІЛ та ВІЛ-асоційованих інфекцій ДУ «ІЕІХ».

Імунофенотипування здійснювалось з застосуванням реагентів TriTest CD3 флуоресцеінізотіоцианат (FITC)/ CD4 фікоеритрин(PE)/CD45 перидин хлорофіл протеїн (PerCP) виробництва Becton Dickinson.

Всі пацієнти отримували противірусну терапію (ПВТ) пегільованим інтерфероном (Пег-ІФН альфа 2-а в стандартній дозі (180 мкг підшкірно) 1 раз на тиждень або Пег-ІФН альфа 2-b в стандартній дозі (1,5 мкг/кг маси тіла) підшкірно 1 раз на тиждень в комбінації з рибавірином в стандартній дозі (800-1200 мг на добу), залежно від генотипу ВГС. В рамках моніторингу відповіді на ПВТ проводилось визначення РНК ВГС кількісним методом на початку ПВТ і на 12 тижні ПВТ та оцінювалось в МО/мл, визначення РНК ВГС на 4, 24, 48 тижні ПВТ якісним методом.

При наявності показань, пацієнтам досліджуваної групи було почато та/або безперервно проводилась АРТ. Призначення АРТ здійснювалось на підґрунті клінічних та імунологічних критеріїв, що відповідає стандартам ВООЗ та Клінічному протоколу анти- ретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків, затвердженого Наказом МОЗ України від 12.07.2010 року № 551, зі змінами відповідно до Наказу МОЗ України від 10.09.2010 року № 766.

Статистична обробка даних виконувалася із використанням пакета аналізу додатку Excel Microsoft Office 2010.

Результати дослідження та їх обговорення

Згідно отриманих даних повний курс ПВТ завершили 68,5% пацієнтів. Не завершили повний курс ПВТ 31,5% пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ/ ВГС: 23,8% - внаслідок вірусологічної неефективності та 7,7% - внаслідок побічних реакцій ПВТ.

В якості потенційних факторів впливу на ефективність ПВТ були проаналізовані демографічні показники (вік, стать), шлях інфікування ВІЛ на підставі анамнезу споживання ін'єкційних наркотиків (СІН, не СІН), показники, що характеризують перебіг ВГС-інфекції (генотип ВГС, вірусне навантаження на початок ПВТ) та ВІЛ- інфекції (кількість лімфоцитів CD4 на початок ПВТ, сполучення АРТ і ПВТ).

Не було виявлено статистично достовірної залежності СВВ від демографічних показників та шляху інфікування ВІЛ.

Було встановлено статистично значущий вплив генотипу ВГС на ефективність лікування, тобто на досягнення СВВ.

СВВ в групі пацієнтів з 2 та 3 генотипами ВГС було досягнуто у 81,7% (49/60) пацієнтів (ДІ 95% від 71,2% до 91,5%), а з 1 генотипом ВГС - у 44,1% (30/68) пацієнтів (ДІ 95% від 32,3% до 55,9%) (рис.1)

В якості потенційного фактора впливу на ефективність ПВТ проаналізовано кількість лімфоцитів CD4 на початку ПВТ, клінічну стадію ВІЛ- інфекції у пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ/ВГС та вплив одночасного застосування АРТ з ПВТ.

Серед пацієнтів з кількістю CD4 < 350 кл/мкл на початку ПВТ було досягнуто СВВ на лікування у 68,2% пацієнтів (ДІ 95% від 48,7% до 87,6%), а серед пацієнтів з кількістю CD4 > 350 кл/мкл СВВ було досягнуто у 60,2% пацієнтів (ДІ 95% від 51,0% до 69,4%). Статистично значущого впливу кількості CD4 на початку ПВТ на вірусологічну ефективність лікування ВГС-інфекції не було виявлено.

Не було встановлено статистично значущого взаємозв'язку між клінічною стадією ВІЛ-інфекції та ефективністю ПВТ.

р = 0,00001 ген. 1,2,3,4 ген. 1 РНК ВГС >800 ген. 1 РНК ВГС <800 ген. 2/3 (80/130) 000(11/34) 000(19/34) (49/60)

Рисунок 1 Стійка вірусологічна відповідь (СВВ) на ПВТ у хворих на ко-інфекцію ВІЛ/ВГС, залежно від генотипу і вірусного навантаження при 1 генотипі ВГС

Рисунок 2 Стійка вірусологічна відповідь (СВВ) на ПВТ у хворих на ко-інфекцію ВІЛ/ВГС залежно від НІЗТ-компонента схем АРТ

АРТ отримували одночасно з ПВТ 69,2% (90) пацієнтів з ко-інфекцією ВІЛ/ВГС; 26,2% (34) пацієнтів з ко- інфекцією ВІЛ/ВГС не отримували АРТ, вони отримували тільки ПВТ та 4,6% (6) пацієнтів була призначена АРТ під час ПВТ в різний час (на 10, 17, 23, 24, 29, 36 тижнях ПВТ).

Не було визначено статистично значущого впливу одночасного проведення АРТ на ефективність противірусного лікування ВГС.

Однак достовірний вплив на ефективність ПВТ (досягнення СВВ) мала заміна схеми АРТ із AZT-вмісного режиму на TDF-вмісний режим (рис. 2).

Проте, не виявлено статистично значущого впливу на ефективність ПВТ схем АРТ в залежності від ННІЗТ- або ІП-основи.

Побічні реакції ПВТ у дослідній групі (n = 130) характеризувалися переважно гематологічними ускладненнями та психічними розладами (депресія).

Висновки

1. Ефективність лікування ХГС у ко- інфікованих HCV/HIV пацієнтів не залежить від статі, віку, шляху інфікування ВІЛ та споживання ін'єкційних наркотиків в анамнезі.

2. Частота СВВ була в 1,9 разів вищою у пацієнтів з 2 та 3 генотипами ВГС, та не залежала від стартового рівня віремії.

3. Не виявлено впливу початкової кількості CD4, а також взаємозв'язку між клінічною стадією HIV - інфекції та ефективністю ПВТ ХГС.

Література

1. ВІЛ-інфекція в Україні // Інформаційний бюлетень №37 МОЗ України, ДУ “Український центр профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України”, ДУ “Інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського НАМН України”. К., 2012. с. 81.

2. Клінічний протокол антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків (Наказ МОЗ України від 12.07.2010 року № 551, зі змінами відповідно до Наказу МОЗ України від 10.09.2010 року № 766).

3. Клінічний протокол «Діагностика та лікування вірусного гепатиту С у дорослих, хворих на ВІЛ-інфекцію» (Наказ МОЗ України від 30.12.2008 № 826).

4. Визначення специфічних серологічних маркерів гепатитів В і С у ВІЛ-інфікованих осіб/ Т. А. Сергеева, О. М. Кислих, О. В. Максименок, В. Р. Шагінян // Лабораторна діагностика. 2007. № 2. С. 12-18.

5. Комбинированная терапия хронического гепатита C пегиллированным интерфероном альфа-2а и рибавирином у больных с ВИЧ-инфекцией и больных с моноинфекцией HCV / Н. Д. Ющук, С. Л. Максимов, Л. М. Иванова // Российский журнал гастроэнтерологии, гепатологии, колопроктологии. 2009. № 1. С. 35-42.

6. HIV-1 co-infection and morphine co-exposure severely dysregulate HCV-induced hepatic pro- inflammatory cytokine release and freeradical production: in creased pathogenesis coincides with uncoordinated host-defenses / N. El-Hage, S. M. Dever, S. Fitting, T. Ahmed, K. F. Hauser // J. Virol. 2011. P. 56-61.

7. Вовк А. Д., Антоняк С. М. Клінічні аспекти ВІЛ-інфекції/СНІДу і вірусних гепатитів / А. Д. Вовк, С. М. Антоняк // Науковий вісник Ужгородського університету, серія Медицина. № 26.2005. с. 101-105.

8. Колесникова Е. В. Особенности поражения печени при ВИЧ-инфекции / Е. В. Колесникова // Сучасна гастроентерологія. 2008. № 5. С. 100-104.

9. Page E. E., Nelson M., Kelleher P HIV and hepatitis C coinfection: pathogenesis: microbial translocation / E. E. Page, M. Nelson, P Kelleher // CurrOpin HIV AIDS. 2011. P.67-72.

10. Challenges and opportunities for hepatitis C drug development in HIV-HCV coinfected patients/ V. Soriano, K. E. Sherman, J. Rockstroh, D. Dieterich, D. Back, M. Sulkowski, M. Peters // AIDS. 2011. P. 123-132.

11. Successful treatment of chronic hepatitis C with pegylated interferon in combination with ribavirinin a methadonemaintenance treatment program/ A. H. Litwin, K. A. Jr. Harris, S. Nahvi, P. J. Zamor, I. J. Soloway, P. L. Tenore, D. Kaswan, M. N. Gourevitch, J. H. Arnsten // J. Subst Abuse Treat. 2009.V. 37(1). Р. 32-40.

12. The model for end-stage liver diseases coreis the best prognostic factor in human immunodeficiency virus 1-infected patients with end-stage liver disease: a prospective cohort study/ J. Murillas, A. Rimola, M. Laguno, E. de Lazzari, J. Rascon, F. Aguero, J. L. Blanco, E. Moitinho, A. Moreno, J. M. Miro; ESLD-HIV Working Group Investigators// Liver Transpl. 2009. V 15(9). P. 1133-1141.

Анотація

Дана робота присвячена вивченню ефективності лікування хронічного гепатиту С у ВІЛ-інфікованих осіб. Виявлено, що частота стійкої вірусологічної відповіді була в 1,9 разів вищою у пацієнтів з 2 та 3 генотипами гепатиту С.

Ключові слова: ВІЛ-інфекція, хронічний вірусний гепатит С, стійка вірусологічна відповідь.

Аннотация

ЭФФЕКТИВНОСТЬ ПРОТИВОВИРУСНОЙ ТЕРАПИИ ХРОНИЧЕСКОГО ГЕПАТИТА С У КОИНФИЦИРОВАННЫХ ВИЧ/ХГС

Данная работа посвящена изучению эффективности лечения хронического гепатита С у ВИЧ-инфицированных лиц. Выявлено, что частота стойкого вирусологического ответа была в 1,9 раз выше у пациентов с 2 и 3 генотипами гепатита С.

Ключевые слова: ВИЧ-инфекция, хронический вирусный гепатит С, устойчивый вирусологический ответ.

Annotation

EFFECTIVENESS OF ANTIVIRAL THERAPY FOR CHRONIC HEPATITIS C IN HCV/HIV COINFECTED PATIENTS

Effectiveness of chronic hepatitis C treatment in HIV-infected individuals has been presented in the work. It has been found that incidence of permanent virological response was 1.9 times higher in patients with hepatitis C, 2 and 3 genotypes.

Key words: HIV infection, chronic hepatitis C, permanent virological response.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.