Топографія органів нижнього середостіння в пренатальному періоді онтогенезу людини

Kryvetsky V. V., Rotar G. P.

Abstract. The data considering the peculiarities of the body topography of the lower mediastinum in the prenatal period of human ontogenesis are presented in this article, such as: internal mammary artery and vein, lymph nodes, lymph-gland, heart, pericardium, thoracic lymphatic duct, esophagus, Hemiazygos vein, vagus nerve, sympathetic trunk.

One of the reasons of prenatal and early neonatal death is a congenial handicap, the frequency of which is 20.3 per 1000 in Ukraine, they need surgery corrections and occur in 3% of newborns. The detection of congenial handicap in the later periods can lead to disabilities or deaths. Congenial heart diseases amount 30% of all the handicaps among children, taking the 3rd place after pathology of supporting-motor system and central nervous system, which are in 0.7-1.7% of all newborns.

For the purpose of a congenial handicap detection in the prenatal period different method of diagnostics are used, the most profitable method nowadays is a sonography, which allows to make investigations before the birth of a child. In order to do intrauterine operations one need to have deeper knowledge of topography peculiarities and the relation between the heart, pericardium, esophagus, Hemiazygos vein, vagus nerve, sympathetic trunk and other parts of human prenatal development.

According to scientific sources, the aniage of a heart starts at the beginning of the 3rd week and finishes at the end of the 10th week of prenatal development. In some sources of literature the issue of morphogenesis and the establishment of esophagus and vagus nerves are illustrated. Despite a vast majority of investigations, the issue concerning the development of a heart and esophagus in human's ontogenesis is still disputable and needs further investigations.

A lot of scientific works are dedicated to the morphological peculiarities of Hemiazygos veins; they were not deeply investigated in morphological investigations in the prenatal period of human ontogenesis, they change in a different way in different periods of ontogenesis, but their sizes reach the point in the 8th week.

The facts about regularities and peculiarities of the body expansion, vascular thoracic cavity and their morphometric parameters in different age periods of prenatal ontogenesis are important for neonatologists, pediatric surgeons, medical geneticists and pediatricians to adequately assess the fetal maturity, forecasting its viability, antenatal congenital disease prevention and operational correction.

Despite the development of the modern surgery, some diseases are still unstudied. That's why doctors should assiduously investigate the problems of intrauterine congenial handicaps, especially heart, esophagus and Hemiazygos vein handicaps.

Alas, it is not always possible to detect disease in the early stages of embryogenesis, so you need to improve current approaches to treatment and surgical correction aimed at early diagnosis of congenital handicap. If more actively introduce prenatal and antenatal prevention of congenital defects critical conditions can be avoided and prenatal mortality rate can be reduced.

Keywords: the lower mediastinum, congenital handicap, fetal, human.

Робота є фрагментом планової комплексної наукової роботи кафедри анатомії людини ім. М. Г Туркевича і кафедри анатомії, топографічної анатомії та оперативної хірургії Буковинського державного медичного університету "Закономірності перинатальної анатомії та ембріотопографії. Визначення статево-вікових особливостей будови і топографо-анатомічних взаємовідношень органів та структур в онтогенезі людини" (№ 01100003078).

Розвиток неонатальної медицини і фетальної хірургії потребує підвищених вимог до знань з анатомії і топографії внутрішніх органів людини в пренатальному періоді онтогенезу. В даний час досить детально описана морфологія новонароджених, дітей та осіб зрілого віку, в той час як відомості з анатомії плода розрізнені і базуються на даних ультразвукового дослідження [19]. Однією з причин перинатальної та ранньої неонатальної смертності є природжені вади, частота яких в Україні становить 20,3 на 1000 новонароджених, які потребують хірургічної корекції, виявляються в 3% новонароджених. Смертність від природжених вад внутрішніх органів посідає 3-тє місце у загальній структурі дитячої смертності протягом першого року життя [4,34,36,38].

Актуальним у наш час є дослідження морфогенезу складових нижнього середостіння, а саме: внутрішні грудні артерії та вени, пригруднинні та передосердні лімфатичні вузли, нижня частина загруднинної залози, серце, перикард, грудна лімфатична протока, стравохід, парна та півнепарна вени, блукаючі нерви, симпатичний стовбур [5,9,13].

За даними Чернівецької обласної комунальної медичної установи "Патологоанатомічне бюро", природжених вад на Буковині за періодом 20012008 рр. становить 20,4%. У нозологічній структурі переважають вади нервової, кровоносної систем та множинні природжені вади [28]. Природжені вади серця складають 30% серед всіх вад розвитку у дітей, посідаючи третє місце після патології опорно- рухового апарату та центральної нервової системи, виявляються у 0,7-1,7% новонароджених дітей [14,27].

З метою виявлення природженої патології в перинатальному періоді широко проводяться скринінг-дослідження, результати яких впливають на процес планування вагітності. Оптимальним діагностичним дослідженням є сонографія, переваги якої дозволяють проводити обстеження до народження дитини. Окремі захворювання плода лікуються в утробі матері, зокрема, виконуються й хірургічні втручання. В наш час, так звана "фетальна хірургія" є одним з перспективних напрямків перинатальної медицини [4].

В Україні в 2010 році вже було проведено першу внутрішньоутробну операцію в клініці "Надія". Для проведення такого роду операцій необхідні детальні відомості топографічної та проекційної анатомії серця в цілому і внутрішньо серцевих структур плода. Проведений інформаційний пошук показав, що в сучасній літературі широко висвітлені питання морфології серця новонародженої дитини, в той час як роботи з анатомії і топографії серця плода поодинокі та присвячені, як правило, одній проблемі [20,32,35]. Для цього необхідні глибокі знання як з анатомії, так і з топографічної анатомії взаємовідношення серця, перикарду, стравоходу, непарної та півнепарної вен, блукаючих нервів, симпатичного стовбура та інших органів в онтогенезі людини [11].

Закладка серця розпочинається наприкінці 3-го, а закінчується його формування до 10-го тижня внутрішньоутробного розвитку [31,37]. За рахунок бічних листків мезодерми утворюються дві порожнисті серцеві трубки, що наближаються до серединної площини. У подальшому відбувається відособлення тіла зародка від позазародкових органів, вентральної сторони тіла та формування кишкової трубки, парні закладки наближаються одне до одного, зміщуються присередньо та зливаються в непарну закладку у вигляді простої ендотеліальної закладки серця, дещо потовщується та перетворюються на міоепікардіальні пластинки, за якими у подальшому диференціюється міокард і епікард [33]. Вивченням розвитку серця, перетворенням його форми і структурних компонентів стінки в пренатальному і ранньому постнатальному онтогенезі займалася велика кількість дослідників, а саме: Кошарний В.В., Демьяненко І.А., Абдул-Огли Л.В. [1]. Науковці дослідили, що морфологічні ознаки диференційованого рівня співвідношення клітинного до тканинного компонента стінки серця плода закінчує формуватися на 36-му тижні пренатального періоду онтогенезу людини [12].

Формування внутрішнього рельєфу серця відбувається на 5-му тижні онтогенезу, шляхом розшарування серцевої стінки та формування деламінаційних пластинок, які і є матеріалом для хорд, сосочкових м'язів та м'язових трабекул. Процес перетворення внутрішнього рельєфу спостерігається з 5-го по 20-й тижні внутрішньоутробного розвитку [2,29]. Самий перикард у плодів людини розвивається у вигляді замкнутого мішка кулястої форми, який представлений двома листками: зовнішнім - волокнистим, а внутрішній - серозний [8].

В окремих джерелах літератури висвітлюється питання морфогенезу і встановлення топографії стравоходу та блукаючих нервів у передплодів людини [23,25]. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених цій проблемі, дані про особливості морфогенезу та становлення топографії стравоходу на ранніх етапах пренатального періоду онтогенезу людини залишаються мало вивченими і дискусійними [3,22]. За даними 1.1. Кривецької, в плодів і новонароджених спостерігалась варіабельність і асиметрія кількості симпатичного стовбура, форми і розміщення вузлів. Варіабельність стовбура і кількості сполучних і вісцеральних гілок більше виражена в організмі плодів [30].

За даними літератури з 6-го тижня внутрішньо- утробного розвитку спостерігається прискорення росту стравоходу в довжину, а на 8-му тижні - уповільнення. Збільшення товщини стінок та довжини стравоходу відбувається синхронно і пропорційно [21,24,26]. Гістогенез стравоходу завершується на 12-му тижні пренатального розвитку [2].

Чимало наукових робіт присвячених вивченню морфологічних особливостей венозних судин у віковому аспекті [6,9]. Однак, не зважаючи на велике функціональне значення легеневих, непарної та півнепарної вен, вони не стали об'єктом всебічних морфологічних досліджень, особливо в зародковому періоді пренатального онтогенезу. За даними Головацького А.С., непарна та півнепарна вени виникають протягом другої половини 6-го тижня внутрішньоутробного розвитку внаслідок складних перетворень у басейні задньої кардинальної, субкардинальної та супракардинальної вен.

Непарні та півнепарні вени змінюються не однаково у різні періоди онтогенезу, але їхні розміри найбільш зростають на 8-му тижні розвитку. Встановлено, що між непарною та півнепарною венами і суміжними структурами на початку перед- плодового періоду онтогенезу людини існує тісний взаємозв'язок, який зумовлює своєрідну залежність в ембріотопографічних взаємовідносинах [11].

Значення анатомічних досліджень для пояснення закономірностей нормального розвитку органів та систем, з'ясування патогенезу деяких природжених аномалій розвитку та варіантів будови і топографії ні у кого з клініцистів та морфологів не викликає сумнівів. Відомості про закономірності та особливості розвитку органів, судин і нервів грудної порожнини та їх морфометричні параметри у різні вікові періоди пренатального онтогенезу людини мають велике значення для неонатологів, дитячих хірургів, медичних генетиків і педіатрів для адекватної оцінки ступеня зрілості плода, прогнозування його життєздатності, антенатальної профілактики природжених захворювань і для оперативної їх корекції. Відомості в науковій літературі про топографо-анатомічні особливості органів і структур грудної порожнини фрагментарні та суперечливі [5,13,18].

За твердженням Ахтемійчука Ю.Т., основні завдання перинатології полягають у запобіганні захворюваності плода і новонародженого, зменшенні інвалідизації, спричиненої перинатальними факторами, зниженні перинатальної та ранньої неонатальної смертності. Своєчасна кваліфікована кардіохірургічна допомога можлива при виявленні природжених вад серця до народження дитини, починаючи з 13-14 тижнів внутрішньоутробного розвитку [4,15].

Висновок