Моніторинг поширення вірусу сказу серед диких та свійських тварин Дніпропетровщини

microviro@ukr.net

Вступ

Дану роботу виконано у межах держбюджетної теми «Структурно-функціональні властивості природних мікроорганізмів та механізми біологічної дії мікробних препаратів», № 1-294-15.

Сказ це небезпечна хвороба, яка займає особливе місце серед інфекційних хвороб тварин, так як викликається вірусом Rabies virus. Хвороба небезпечна і за рідкісними винятками призводить до смертельних наслідків. Інфекція поширюється через укуси або подряпини від заражених тварин. Вірус вражає мозок, що призводить до незвичайної, часто агресивної, поведінки зараженої тварини [1,2].

У країнах, що розвиваються близько 90 або більше відсотків випадків сказу у людей викликані укусами собак. Але, наприклад, у США, сказ собак було в значній мірі усунено в результаті вакцинації тварин із подальшим контролем. За останні роки в Україні склалась, в результаті певних обставин, дуже складна епізоотична ситуація щодо сказу, так як саме епіцентр враження інфекцією знаходиться на території нашої країни.

З 2015 року в області різко ускладнилась епізоотична ситуація зі сказу. В порівнянні з 2014 роком захворюваність на сказ серед тварин зросла більш ніж в 2 рази, 37 випадків проти 16. Сказ реєструвався в 34 населених пунктах, в 2014 році в 15 населених пунктах. Серед захворілих на сказ тварин собаки складають 32,4% (12 випадків), коти 27,0% (10 випадків), лисиці 10,8% (4 випадки), сільськогосподарські тварини 29,4% (11 випадків).

За даними державної санітарно-епідеміологічної служби України серед джерел зараження сказом домінуюче місце займаюсь коти близька 40,8%, на другому місці собаки 34,4%, далі лисиці 17,1%, 7,7% припадає на таких тварин як кажани та інші види. За останні 10 років в Україні щорічно реєструється зростання епізоотії сказу: 1995 р. 351 випадок, 1998 р. 766 випадків, 2000 р. 1580 випадків, 2003 р. 2009 випадків, 2006 р. 2039 випадків і в 2007 році 2929 випадків [8].

Незважаючи на зменшення кількості випадків сказу в I кварталі 2008 року в Київській, Житомирській, Кіровоградській областях та в цілому в Україні в порівнянні з 2007 роком їх кількість збільшилася майже на 30%. В 1 півріччі 2008 діагностовано 1026 випадків проти 781 за відповідний період минулого року. Особливо напруженою епізоотична ситуація залишається в Донецькій, Полтавській, Сумській, Запорізькій, Херсонській та Хмельницькій областях [8].

Непроста епізоотична ситуація спостерігається і в інших країнах світу. У 70-80-х роках минулого століття сказ був поширений на території близько 28 країн Європи. У Німеччині, Австрії, Франції щорічно діагностували від 780 до понад 9000 випадків захворювання. Впровадження в комплекс протиепізоотичних заходів пероральної антирабічної імунізації лисиць, починаючи з 1983 року, внесло кардинальні зміни до епізоотичної карти Європи. Як наслідок в 2000 році в Німеччині було виявлено всього 192 випадки захворювання, у Франції 5, в Австрії 2 випадки.

Таким чином, дана тематика є актуальною для України, в тому числі і для Дніпропетровської області.

вірусний сказ імунізація протиепізоотичний

1. Мета дослідження

Провести аналіз розповсюдження сказу серед свійських та диких тварин у Дніпропетровської області.

Об'єкт і методи дослідження. Роботу було виконано у межах науково-дослідної лабораторії на кафедрі мікробіології, вірусології та біотехнології Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара. В якості об'єкта в даній роботі використовується мозок тварин, підозрілих на зараження вірусом сказу. Для виділення вірусу використовують метод біологічної проби на білих мишах [5].

Тест щеплення миші, незважаючи на свою простоту, багато в чому залежить від точності його виконання. Білі миші обох статей та різного віку однаково сприйнятливі до внутрішньомозкової інокуляції вірусу сказу, але найбільш сприйнятливі для зараження саме миші сосунці. Для інокуляції мишей готували матеріал із різних частин головного мозку інфікованої тварини. Частини мозку механічно подрібнювали у керамічній ступці з додаванням фізіологічного розчину, або використовували середовище Хенкса.

Аналізувались зразки інфікованого матеріалу від таких тварин: лисиці, собаки, коти, куниці, велика рогата худоба (ВРХ), дрібна рогата худоба (ДРХ) (вівці, кози), вовки, єнотовидні собаки, білки, пацюки та хом'яки.

Отримані дані представлені графічно (рис. 1).

Загалом на території Дніпропетровщини в період 2005-2013 роки було зареєстровано 1040 випадків захворювання. Різкий підйом епізоотії припадав на такі роки: 2007 рік, 2010 рік та 2013 рік. Динаміку розповсюдження захворювання на сказ по районам Дніпропетровської області приведено в таблиці (табл. 1).

Дані таблиці 1 свідчать, що основна частина випадків захворювання припадала на Магдалинівський (11,36%), Межівський (7,75%), П'ятихатський (8,09%), Синельниківський (6,71%), Царичанський (6,71%) та Васильківський (6,71%) райони області. Загалом на долю цих районів припадає 47,33%, що складає майже половину усіх виявлених випадків.

У Дніпропетровській області в період з 2005 по 2013 роки було зареєстровано зараження сказом, як у диких, так і у свійських тварин (рис. 2).

Згідно даних графічної інформації домінуюче місце займаюсь лисиці (34,1%) та коти (26,3%).

Що стосується свійських тварин ВРХ займає близько 13%.

При досконалому розгляданні динаміки інвазії вірусом сказу встановлено, що у 2005 та 2007 роках домінуюча кількість заражених була серед диких тварин, а у 2006 та з 2008 по 2013 рік у котів та собак. Проведено моніторинг відносно розповсюдження вірусного сказу серед різних видів як диких, так і свійських тварин (табл. 2, 3).

Таблиця 2 Результати аналізу зразків мозку диких тварин

Література

1. Атамась В.Я. Особливості епізоотології сказу тварин в південних областях України / В.Я. Атамась, Л.В. Петроцька, С.І. Масленікова // Аграрний вісник Причорномор'я. -- 2008. -- Вип. 42. -- С. 8-12.

2. Борисов Л.Б. Медицинская микробиология, вирусология, иммунология / Л.Б. Борисов, А.М. Смирнов, И.С. Фрейдлин. -- М., Мир, 1999. -- 342 с.

3. Бусол В. Епізоотологічний моніторинг Сказ / В. Бусол, В. Горжеев, В. Постой // Ветеринарна медицина України. -- 2002. -- № 4. -- С. 8-11.

4. Бучнев К.Н. Методы диагностики бешенства / К.Н. Бучнев. Алма-Аты: Тенгиз, 2002. 112 с.

5. Ваненков М.В. Диагностика и эпизоотология бешенства / М.В. Ваненков, Б.А. Десятников // Ветеринария. 1992. № 1. С. 23-24.

6. Иванов А.В. Эпизоотологический и иммунологический надзор за бешенством / А.В. Иванов, М.А. Хисматуллина // Ветеринарный врач. --2008. -- № 4. С. 8-10.

7. Ильин В.Ю. Бешенство / В.Ю. Ильин. Киев: Наукова думка, 1988. 156 с.

8. Носенко О.В. Поширення вірусного сказу серед тварин у Дніпропетровській області / О.В. Носенко, М.М. Ніконова, О.В. Крисенко, ТВ. Скляр, А.І. Вінніков // Вісник проблем біології і медицини. -- 2015. -- Вип. 2 (3). -- С. 277-280.

9. Seda Dagar Rabies suspected animal contact cases in a city with animal husbandry and the appropriateness of prophylactic procedures / Seda Dagar, Sibel Sahin, Deniz Oray, Arif Akkaya, Ahmet Kama, Gulsah Ucan // Turkish Journal of Emergency Medicine. -- June 2015. -- Volume 15, Issue 2. -- P. 79-84.

Анотація

МОНІТОРИНГ ПОШИРЕННЯ ВІРУСУ СКАЗУ СЕРЕД ДИКИХ ТА СВІЙСЬКИХ ТВАРИН ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ

Парасочка Л. Г., Зубарева І. М., Вінніков А. І.

Резюме. Мета. Провести аналіз розповсюдження сказу серед свійських та диких тварин Дніпропетровської області.

Методи. Використовували метод біопроб на білих мишах.

Результати. Встановили, що найбільше поширення вірусного сказу зафіксовано в 2005-2007 рр. серед диких тварин, а у 2006 та в період з 2008 по 2013 рр. у котів та собак. Домінуючим джерелом інвазії вірусом є лисиці (близько 34,1%). Найбільше розповсюдження вірусу виявлено у Магдалинівському районі.

Ключові слова: сказ, поширення, біопроба, імунофлуоресценція.

Аннотация

МОНИТОРИНГ РАСПРОСТРАНЕНИЯ ВИРУСА БЕШЕНСТВА СРЕДИ ДИКИХ И ДОМАШНИХ ЖИВОТНЫХ ДНЕПРОПЕТРОВЩИНЫ

Парасочка Л. Г., Зубарева И. М., Винников А. И.

Резюме. Цель. Провести анализ распространения бешенства среди домашних и диких животных Днепропетровской области.

Методы. Использовали метод биопроб на белых мышах.

Результаты. Установили, что наибольшее распространение вируса бешенства зафиксировано в 20052007 гг. среди диких животных, а в 2006 и в период с 2008 по 2013 гг. у котов и собак. Доминирующим источником инвазии вирусом являются лисы (около 34,1%). Наибольшее распространение вируса обнаружено в Магдалиновском районе.

Ключевые слова: бешенство, распространение, биопроба, иммунофлуоресценция.

Annotation

EPIZOOTIC MONITORING THE SPREADING OF RABIES AMONG WILD AND DOMESTIC ANIMALS IN DNIPROPETROVSK REGION

Parasochka L. G., Zubareva I. M., Vinnikov A. I.

Abstract. Rabies is an acute infectious viral disease of the central nervous system that affects all warm-blooded wild and domestic animals and humans.

The mortality rate is close to 100%. Rabies is caused by a neurotropic RNA virus, which belongs to the Lyssavirus genus of the family Rhabdoviridae.

The virus is found mostly in the brain, spinal cord, saliva glands, and saliva of the affected animals. In the nature, wild animals are reservoirs of the virus and they transmit the disease usually by biting and via saliva rich in the virus. Rarely, transmission by non-salivary routes has been recorded. These include aerosol transmission to humans in the laboratory and in bat-infested caves.

Most often, humans contract the disease from stray domestic animals. Animals contract the disease via wounds, when they are bitten by another animal infected with rabies.

Rabies is being detected in many European countries. Rabies is also found in Africa, the Near East, many Asian countries and Central and South America.

The aims of the study were:

1) to analyse the epizootic status of rabies infections in domestic and wild animals in Dnipropetrovsk Region (2005-2013)

2) to determine regional specificity of the spread of the disease.

The prevalence of rabies in the animal population of Ukraine during the period of 2005-2013 was investigated.

In 2005-2013, a total of 1 040 cases of rabies were diagnosed in Dnipropetrovsk Region and wild animals were infected more often than domestic animals.

According to the records, in 2008-2013 mostly cats and dogs were infected. It is shown that the peak incidence of rabies accounted for 2005 and 2010, respectively 162 and 157 cases.

The immunofluorescence method and the mouse inoculation test were used to diagnose the disease. Rabies was diagnosed in 18.18% of domestic and in 18.64% of wild animals. The disease was found to be spread in all regions of Dnipropetrovsk Region. The largest centers of rabies infection were determined to be in the districts of Mahdalynivka, Vasylkivka, Piatykhatky, Tsarychanka, Mezhova. The highest number of rabies cases 66 was recorded in the Mahdalynivka district. Our results indicate a very uneven distribution of rabies infections and show that during 2005-2013 rabies was registered in the entire territory of Dnipropetrovsk Region.

The spread of rabies in the animal population creates a great danger to the public health. The results are a scientific basis for monitoring viral rabies and can be useful in the development of measures and to prevention the spreading of rabies.

Keywords: rabies, spreading, mouse inoculation test, immunofluorescence.

Размещено на Allbest.ru