Комплексна методика фізичної реабілітації підлітків з обмеженими можливостями

Размещено на http://www.allbest.ru/

Стаття

на тему: Комплексна методика фізичної реабілітації підлітків з обмеженими можливостями

Виконав:

Ю.С. Клименко

Практика фізичної реабілітації засвідчує, що корекційно- реабілітаційна робота повинна стати підґрунтям формування у нашому суспільстві фізичної культури для дітей з обмеженими психічними і фізичними можливостями як соціально обумовленого явища з відповідним науковим, програмним і фінансовим забезпеченням. У статті проаналізовано доцільність організації процесу фізичної реабілітації дітей з порушеннями опорно-рухового апарату на основі поступово структурованого підходу. Пропонуються спеціально розроблені рухові режими, що дозволяють забезпечити адекватне фізичне навантаження, широке варіювання засобів, методів і форм фізичної реабілітації. Автори довели, що корекційно-виховна робота є основою реабілітації підлітків з порушеннями опорно- рухового апарату і комплексно впливає на різні боки особистості.

Ключові слова: реабілітація, спинний мозок, рухові режими, мотивація, корекція, фізичні здібності.

Ключевые слова: реабилитация, спинной мозг, двигательные режимы, мотивация, коррекция, физические способности.

Key words: Rehabilitation, spinal cord, motor regimes, motivation, correction, physical abilities.

Постановка проблеми в загальному вигляді та її зв'язок з важливими науковими і практичними завданнями

Необхідність розв'язання різних проблем підлітків з обмеженими можливостями вказує на значущість й важливість вдосконалення форм і методів реабілітації. Специфічність проблеми вимагає створення різних програм, які мають належне науково-методичне забезпечення та принципи організації. Таким чином, виникає необхідність розвитку системи реабілітації підлітків з обмеженими можливостями в сучасних умовах. Майбутнє країни будують її громадяни. І тільки фізично й духовно здорова людина може вирішити поставлені перед нею завдання. З кожним роком здорових людей стає менше. У сучасному світі зросла кількість дітей із порушеннями фізичного розвитку [1].

Дане дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи Донбаського державного педагогічного університету «Науково- практичні основи фізичної та соціальної реабілітації школярів з обмеженими можливостями» (№ 0119482209). Основні напрямки дослідження пов'язані також з державними програмами «Діти України», «Допоможи собі сам», «Фізична культура - здоров'я нації».

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковане вирішення даної проблеми і на які спирається автор. Проблемі підвищення якості процесу фізичної реабілітації підлітків з обмеженими можливостями присвячуються роботи і дослідження багатьох фахівців [2; 3; 4; 5; 6; 8; 9]. Процес фізичної реабілітації осіб з обмеженими можливостями має функціонувати як лікарсько-педагогічна система, що дозволяє на різних етапах реалізувати в оптимальному обсязі співвідношення лікувальних і педагогічних факторів, забезпечивши тим самим їхню інтелектуальну, емоційну і фізичну адаптацію до умов навколишнього середовища. На сьогодні дана проблема продовжує залишатися актуальною, оскільки повинна стати основою формування в нашому суспільстві фізичної реабілітації як соціально обумовленого явища, здатного забезпечити особам з обмеженими можливостями задоволення своїх рухових, естетичних і етичних потреб, реалізувати своє прагнення до фізичного вдосконалення [3; 4; 6; 7; 8].

Виділення раніше не вирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. На нашу думку, невирішеним залишається питання щодо теоретичних і методичних основ етапної структуризації змісту програм фізичної та соціальної реабілітації підлітків з ураженнями функцій опорно-рухового апарату. Необхідно розробити спеціальні рухові режими, що дозволять забезпечити адекватне фізичне навантаження, широке варіювання засобів, методів і форм фізичної реабілітації.

Мета статті - провести дослідження, спрямоване на розробку науково-практичних основ організації ефективної системи фізичної та соціальної реабілітації підлітків з порушеннями функцій спинного мозку та її наукове обґрунтування.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих результатів

Загальною методологічною основою дослідження стала теорія «мотивованих диференційно-інтегральних оптимумів педагогічних факторів фізичної та соціальної реабілітації людини з особливими потребами», яка була науково обґрунтована доктором педагогічних наук, професором В. Р. Григоренко [3; 4; 5].

Науково-дослідна робота була організована і проведена на базі кафедри здоров'я людини та фізичного виховання Донбаського державного педагогічного університету. В дослідженні (2014-2016 рр.) взяло участь 36 хворих з діагнозом компресійного перелому тіл хребців і синдромом часткового пошкодження функцій спинного мозку в поперековому відділі. Контрольна і експериментальна групи складалися з 18 чоловік кожна (юнаки 13-15 років).

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи дослідження: аналіз літературних джерел, антропометрія, рухові тести, функціональні проби, електрокардіографія, спірометрія, оцінка моторної щільності корекційних занять, анкетування, методи математичної статистики.

Тестування професійно-побутових навичок і умінь підлітків показало, що для більш 50% піддослідних необхідне додаткове навчання, розвиток сили (82,3%), швидкості (79,4%), швидкісно- силових здібностей (80,6%), гнучкості (74,8%), спритності (92,8%), аеробної витривалості (85,3%), а також застосування різних пристосувань у діях, пов'язаних з маніпуляціями руками.

Аналізуючи результати анкетування, нами були отримані дані про ставлення підлітків з обмеженими можливостями до виконуваної корекційної роботи, їх активності у реабілітаційних заходах. Лише 16,7% випробовуваних досить обізнані у формах і засобах реабілітації, що дозволяє їм брати активну участь у корекційних заходах. Значна частина опитаних лише звертає увагу на виняткову важливість занять ЛФК (66,7%) і коригуючої гімнастики (89,3%).

Авторська програма дослідження передбачала в умовах санаторно-курортного лікування розділення процесу відновлення на три етапи зі створенням спеціальних рухових режимів «А», «Б», «В». Такий підхід дозволив забезпечити адекватне фізичне навантаження, широке варіювання засобів, методів і форм фізичної реабілітації.

Перший етап - етап психічної і фізичної адаптації до застосовуваних засобів, методів, форм і умов реабілітації. На цьому етапі в процесі дослідження були реалізовані наступні завдання: дослідження психофізіологічних особливостей; вивчення рівня розвитку рухових здібностей; формування критичного ставлення до свого рухового стану, виховання мотивації до систематичних занять фізичними вправами, формування рухових функцій і психологічних передумов трансформації адаптаційного етапу в коригуючий.

Для вирішення поставлених завдань був розроблений спеціальний руховий режим «А», який включав в себе сукупність фізичних навантажень різного характеру, що виконуються в режимі 60-70% від максимальної потужності. Основною формою організації реабілітаційного процесу з'явилися спеціальні корекційні заняття шість разів на тиждень по 35-45 хвилин зі збереженням загальноприйнятої структури заняття лікувальною фізкультурою. фізична реабілітація руховий апарат

Другий етап - коригуючий (5-6 занять в тиждень по 50-60 хвилин), зумовив необхідність вирішення таких завдань: розвиток адаптаційних можливостей серцево-судинної, дихальної, рухової та нейроендокринної систем шляхом застосування фізичних навантажень локального і сегментарного впливу; інтенсифікація процесу формування побутових і трудових навичок на тлі розвитку адаптаційних можливостей організму; прискорення формування компенсаторних механізмів; забезпечення підготовки до самостійних занять фізичними вправами.

Для реалізації завдань даного етапу був розроблений спеціальний руховий режим «Б», що включає вправи різного характеру, що виконуються в режимі спеціальної витривалості (80-85%), що вимагають великих витрат енергії. Повторні навантаження впливали на організм в стані неповного відновлення, що і сприяло розвитку витривалості. На другому етапі інтенсивно застосовувалися вправи локального впливу, що дозволило максимально сконцентрувати фізичні навантаження на відновлення частково або повністю втрачених рухових функцій у м'язах, м'язових групах і в опорно-руховому апараті в цілому.

Сумарне фізичне навантаження дозволило значно підвищити функціональні можливості підлітків, домогтися часткового відновлення втрачених внаслідок травми, життєво важливих рухових умінь і навичок, що позначилося на поліпшенні їх інтегральної рухової підготовленості.

На третьому, стабілізуючому, етапі були реалізовані наступні завдання: забезпечення подальшого розвитку адаптаційних можливостей на основі визначення індивідуальної рухової обдарованості, забезпечення ефективного переходу від організованих форм занять до самостійних; розробка методики самостійних занять для продовження корекційних заходів в умовах побуту.

Для вирішення цих завдань у заключному етапі був розроблений руховий режим «В», зміст якого склали фізичні вправи різного характеру, що виконуються в режимі тренування (6-7 занять в тиждень по 55-65 хвилин). У руховому режимі «В» використовувалися повні, неповні і скорочені інтервали відновлення. Застосування рухового режиму «В» у корекційних цілях можливо лише при кваліфікованому лікарсько-педагогічному контролі.

Застосування рухового режиму «А» зумовило достовірне поліпшення функціонального стану підлітків і рівня рухової підготовленості. Поліпшення діяльності серцево-судинної системи (ССС) виражалося в зниженні частоти серцевих скорочень (ЧСС) у спокої на 26,2%, максимальний артеріальний тиск зменшився на 18,7%, а мінімальний - на 20,5%. Підвищення функціональних можливостей дихальної системи виражалося в зниженні частоти дихання (ЧД) на 22,4%, збільшення життєвої ємності легень (ЖЄЛ) на 14,1%. У контрольній групі ці показники майже не змінилися і не мали статистично достовірного поліпшення. Вже на першому етапі дослідження були отримані дані про поліпшення показників точності рухових дій (на 21,4%), зменшення часу простої рухової реакції (на 11,8%). Збільшення сили становило 17,4%, швидкості - 23,8%, витривалості - 12,7%.

Руховий режим «Б» дозволив більш широко варіювати фізичні вправи за формою і змістом. Це виразилося у значному поліпшенні показників функціонального стану і рухових можливостей юнаків в експериментальній групі. Так, показники ЧСС у спокої знизилися в середньому на 10,1%, максимального і мінімального артеріального тиску - відповідно на 14,1% і 18,0%, ЧД - на 13,9%. На цьому етапі було зафіксовано збільшення ЖЄЛ на 14,5%. Отримані дані були досягнуті внаслідок нормалізації моторно-вісцеральної регуляції, що є основою підвищення адаптаційних можливостей організму. Подальше поліпшення функціональних показників позитивно позначилося на динаміці показників рухових можливостей і частково на відновленні рухових порушень, що знайшло своє вираження у збільшенні сили на 20,7%, швидкості - 25,2%, витривалості - 18,3%.

На третьому етапі застосування спеціального рухового режиму «В» спостерігалося подальше підвищення функціональних можливостей випробовуваних, що в меншій мірі зазначено в динаміці показників контрольної групи. З боку ССС це виражалося в зменшенні ЧСС в середньому до 77,1 уд/хв, максимальний артеріальний тиск зменшився на 18,7%, а мінімальний - на 20,5%. Підвищення функціональних можливостей дихальної системи виражалося в зниженні ЧД на 22,4%; збільшення ЖЄЛ на 14,1%. У контрольній групі ці показники майже не змінилися і не мали статистично достовірного поліпшення. Подальше поліпшення функціонального стану основних систем організму юнаків з особливим станом здоров'я спричинило за собою значні зміни показників з боку їх працездатності при виконанні фізичних навантажень різного характеру і потужності. Так, показники сили зросли на 44,7%, швидкості - на 25,2%, швидкісно-силові здібності - на 29,1%, спритність - на 39,6%. Такий підхід дозволив диференціювати різні форми, методи та засоби фізичної реабілітації з урахуванням індивідуальних можливостей хворих з різним рівнем і ступенем ураження функціональних систем організму, мобілізувати волю юнаків на якісне виконання корекційних програм, знизити психічні та емоційно-вольові дисфункції.

Висновки і перспективи подальших досліджень

Результати проведених досліджень підтвердили ефективність запропонованої методики фізичної реабілітації підлітків з порушеннями функцій спинного мозку в поперековому відділі хребта, яка включала в себе різні традиційні форми реабілітації та спеціальні корекційні заняття комплексного впливу, вправи спортивно-прикладного характеру. Даний підхід був успішно реалізований на основі суворого дотримання методичних принципів спеціальної педагогіки, фізичного виховання і лікувальної фізкультури. Це дозволило значно підвищити рівень фізичного розвитку і функціональних можливостей серцево-судинної, дихальної та нервово-м'язової систем.

Ефективність даної методики підтверджується також тим, що у 18 випробовуваних з експериментальної групи значно знизилася психічна і емоційно-вольова дисфункція, а настрій до закінчення дослідження стал виражено стійким. Крім того, 92,3% респондентів висловили позитивне ставлення до занять фізичними вправами як одного з основних засобів фізичної і соціальної реабілітації, зріс інтерес до корекційних занять та інших форм організації фізичної реабілітації.

Перспективу подальшого наукового вивчення становлять дослідження, спрямовані на розробку методики формування дидактико- реабілітаційної мотивації в підлітків із порушенням функцій спинного мозку в період їх санаторно-курортного лікування та самостійної побутової діяльності.

Література

1. Богінська Ю.В. Соціалізація підлітків з обмеженими можливостями у США: досвід роботи / Ю.В. Богінська // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Збірник наукових праць. - К. : Університет Україна, 2008. - С. 93

2. Вайнбаум Я.С. Дозирование физических нагрузок / Я. С. Вайнбаум - М. : Просвещение, 1999. - 306 с.

3. Григоренко В.Г. Педагогические основы физической реабилитации инвалидов с нарушениями функций спинного мозга / В. Г. Григоренко. - М.: Сов. спорт, l991. - 410 с.

4. Григоренко В.Г. Теория и методика физического воспитания инвалидов / В. Г. Григоренко. - Одесса: ОГПУ им. К. Д. Ушинского, 1991. - 182 с.

5. Григоренко В.Г. Организация спортивно-массовой работы с лицами, имеющими нарушения функций спинного мезга / В. Г. Григоренко. - М. : Сов. спорт, 1991. - 68 с.

6. Никаноров Л. Физическая реабилитация больных с множественными травмами диафизов бедра и голени / Л. Никаноров // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Х.: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - № 1. - С. 129-131.

7. Платонов В.Н. Адаптация в спорте / В. Н. Платонов. - К. : Здоров'я, 1998. - 216 с.

8. Ціж Л.М. Характеристика больових відчуттів при дископатії шийного відділу хребта / Л. М. Ціж // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наукова монографія за ред. проф. Єрмакова С.С. - Х.: ХДАДМ (ХХГП), 2006. - № 1. - С. 110 - 112.

9. Чудная Р. В. Адаптивное физическое воспитание / Р. В. Чудная. - К. : Наук. думка, 2000. - 360 с.

Размещено на Allbest.ru