Проблема ВІЛ/СНІДу у дітей

Обмеженим залишається рівень лікування споживачів ін'єкційних наркотиків (за оперативними даними на 2010 р. лише 8,8% від кількості усіх, хто отримує АРТ) у зв'язку з недостатньою доступністю замісної підтримувальної терапії, а відтак з проблемою формування прихильності до АРТ. На сьогодні повне зцілення від ВІЛ-інфекції, на жаль, неможливе.

Слід зазначити, що поширення ВІЛ-інфекції найбільше зазнали серед областей України за наведений період Дніпропетровська, Донецька, Одеська та Миколаївська області, АР Крим. Серед цих регіонів показник захворюваності у 2010 р. складав 520,7-550,7 на 100 тис. тоді як на кінець 2014 р. - 663,9-738,2 на 100 тис. населення. Спостерігається зростання в 1,3--1,4 разу. Найнижчий показник захворюваності на ВІЛ-інфекцію зафіксовано в Івано-Франківській, Тернопільській, Чернівецькій та Закарпатській областях. На цих територіях він складає від 17,8 до 62 на 100 тис. у 2010 р. та 27,8-77,3 на 100 тис. Щорічно в Україні виявляють ВІЛ- інфікованих осіб майже на 1,5 тис. більше, ніж попереднього року. Можливі шляхи інфікування з уперше встановленим діагнозом ВІЛ-інфекція наведено у табл. 2 [3].

За даними табл. 2, показник парентерального введення наркотиків, як можливого шляху інфікування ВІЛ-інфекцією, порівнюючи 2010 та 2014 роки, знизився в 1,4 разу. За статистичними даними у структурі шляхів інфікування ВІЛ продовжується зниження питомої ваги передачі ВІЛ внаслідок введення наркотичних речовин ін'єкційним шляхом на тлі поступового збільшення частки випадків зараження статевим шляхом.

Основним шляхом передачі ВІЛ в Україні з 1995 р. до 2007 р. включно був парентеральний, переважно при введенні наркотичних речовин ін'єкційним методом. Уперше, в 2008 р. статевий шлях передачі перевищив парентеральний. За 6 міс 2009 р. частка статевого шляху передачі складала 43%, парентерального шляху передачі внаслідок введення наркотичних речовин ін'єкційним шляхом - 36,5%. Кількість нових випадків ВІЛ-інфекції в порівнянні з аналогічним періодом 2010-2014 років зросла на 6,7%, при цьому пропорційно на 7,0% збільшилося число скринінгових обстежень на ВІЛ.

Особливу стурбованість викликає поширення ВІЛ- інфекції серед дітей. У 2010 р. від ВІЛ-інфікованих матерів народилось 4049 немовлят, тоді як у 2014 р. - 3660. За період 1987-2014 р. - 44 115 новонароджених від ВІЛ-позитивних жінок. Слід зазначити, що в Україні зростає частка ВІЛ-позитивних вагітних, які отримують потрійну АРВ-профілактику/АРТ за станом здоров'я - 82,6% у 2011 р., 87,3% - у 2012 р., 90,4% - у 2013 р. [3, 4].

Розширення масштабів послуг протягом 2009-2014 р. призвело до зростання та досягнення високих рівнів показників охоплення ВІЛ-позитивних вагітних антиретровірусної профілактикою (з 94,9% до 96,2%), обстеження щодо визначення кількості СБ4-лімфоцітів (з 68,9% до 95,6%) та рівня вірусного навантаження ВІЛ у плазмі крові (з 64,1% до 94,0%).

В Україні станом на 01.01.2014 р. зафіксовано 3287 ВІЛ-інфікованих дітей, з них від 0 до 14 років - 2975, від 15 до 18 років - 312, діагноз СНІД установлений у 908 дітей. Найбільше таких дітей в Дніпропетровській, Донецькій та Одеській областях. У Полтавській області ВІЛ-інфікованих зафіксовано: у 2000 р. - 10 дітей, у 2005 р. - 60 дітей, у 2009 р. - 51 дитина, у 2014 р. - 87 дітей. Діагноз СНІД установлено у 2005 р. - 3 дітям, у 2009 р. - 2 дітям, у 2014 р. - 10 дітям. Малюків, що народилися у 2014 р. від ВІЛ-позитивних матерів - 217. Померла одна дитина [13]. Дані щодо нових випадків ВІЛ/СНІДу серед населення України за 2014 р. наведені у табл. 3.

Епідемія в Україні до цього часу сконцентрована у групах найбільш високого ризику інфікування ВІЛ. Використання зараженого ін'єкційного інструментарію залишається основним фактором ризику інфікування ВІЛ. Практикою доведені доцільність, корисність і виправданість саме превентивних заходів та дій на попередження поширення ВІЛ, які націлені на зміну поведінки і способу життя людей (наприклад, охоплення споживачів ін'єкційних наркотиків профілактичними програмами). Завдяки зусиллям, спрямованим на запобігання епідемії ВІЛ-інфекції, насамперед серед споживачів ін'єкційних наркотиків, їхня частка серед нових випадків ВІЛ-інфекції знижується. На сьогодні світ знаходиться на вирішальному етапі боротьби з епідемією ВІЛ- інфекції. Її масштаби, як і раніше, перевищують найбільш песимістичні прогнози, проте зростають і зусилля, спрямовані на боротьбу з ВІЛ-інфекцією/СНІДом.

Таким чином, епідемія ВІЛ змінює своє «обличчя», темпи поширення епідемічного процесу ВІЛ-інфекції достатньо високі. За даними багаторічних епідеміологічних спостережень, найбільша кількість ВІЛ-позитивних дітей, народжених ВІЛ-позитивними жінками, зареєстрована у регіонах України з високим рівнем поширеності ВІЛ-інфекції, де епідемічний процес активно підтримується передачею збудника в групах осіб підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ. На сьогодні ВІЛ-позитивні вагітні все ще залишаються важкодоступною групою для проведення втручань з метою попередження вертикальної трансмісії ВІЛ.

Слід пам'ятати, що початок захворювання характеризується відсутністю клінічних проявів хвороби, які вимагали би медичної допомоги. Нормальний рівень повсякденної активності пацієнта за наявності у нього персистуючої генералізованої лімфаденопатії повинен бути обов'язковим показанням до проведення обстеження хворого на ВІЛ, не чекаючи появи перших епізодів опортуністичних інфекцій, таких, як незначні ураження шкіри та слизових оболонок, рецидивуючі інфекції верхніх дихальних шляхів.

Відновлення імунітету, тобто числа і складу імунних клітин після застосування антиретровірусної терапії у більшості пацієнтів здійснюється в кілька етапів. Спочатку (протягом 2-4 міс) відбувається швидкий підйом загального числа Т-клітин, потім спостерігається поступовий підйом протягом багатьох місяців до 6 років. Застосування антирет- ровірусної терапії у більшості пацієнтів дозволяє продовжити життя пацієнтів більше ніж на 10 років [14].

Список літератури

1. 2008 report on the global AIDS epidemic.

2. Бартлетт Дж. Клинические аспекты ВИЧ-инфекции.

3. ВІЛ-інфекція в Україні. Інформаційний бюлетень. - № 41. - 2014. - 95 с.

4. ВИЧ-инфекция в перинатологии /Под ред. В.Н. Запорожана, Н.Л. Аря- ева. - К.: Здоров'я, 2000. - 187 с.

5. ВИЧ-инфекция: клиника, диагностика и лечение /Под ред. В.В. Покровского, Т.Н. Ермак, В.В. Беляевой, О.Г. Юрина. - М.: ГЭОТАР Медицина, 2000. - 496 с.

6. Запорожан В.Н. ВИЧ-инфекция и СПИД. /Запорожан В.Н., Аряев Н.Л. - К.: Здоров'я, 2004. - 635 с.

7. Інструкція з впровадження порядку добровільного консультування і тестування на ВІЛ-інфекцію (протоколу) у протитуберкульозних, дерматовенерологічних та наркологічних закладах охорони здоров'я (затверджена наказом МОЗ України № 446 від 06.07.2006).

8. Клінічний протокол антиретровірусної терапії ВІЛ-інфекції у дорослих та підлітків (затверджений наказом МОЗ України № 658 від 04.10.2006).

9. Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні. Статистика.

10. Оперативна інформація про офіційно зареєстровані випадки ВІЛ/СНІДу, смертей від СНІДу за 2014 р. - № 75. - 2015.

11. Порядок добровільного консультування і тестування на ВІЛ- інфекцію (протокол; затверджений наказом МОЗ України № 415 від 19.08.2005).

12. Профилактика передачи ВИЧ от матери ребенку. Клинический протокол для Европейского региона ВОЗ.

13. Статистичні дані Полтавського обласного відділу охорони здоров'я.

14. Хоффман К. Лечение ВИЧ-инфекции.

Размещено на Allbest.ru