Морфологічна характеристика гіперваскуляризованих менінгіом: кон’юнктура та реальність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Морфологічна характеристика гіперваскуляризованих менінгіом: кон'юнктура та реальність

І.І. Торяник

Ю.Г. Сергієнко

Анотація

Мета роботи - описати морфологічні характеристики гіперваскуляризованих менінгіом після емболізації судинних аферентів.

Матеріали та методи. Об'єкт дослідження - зразки біологічного матеріалу (шматочки менінгіом), вилучені у хворих під час нейрохірургічної операції. Фрагменти пухлин обробляли стандартними гістологічними методами (фіксацію здійснювали у 12 % формаліні на фосфатно-сольовому буфері, зневоднювали у батареї спиртів зростаючої концентрації, заливали у блоки). Гістологічні зрізи завтовшки 10-15 мкм отримували за допомогою ротаційного мікротома, забарвлювали залежно від потреб дослідження гематоксиліном та еозином, за Ван-Гізоном, Браше, суданом ІІІ-ІУ, залізним гематоксиліном за Рего. Препарати вивчали за допомогою світлооптичного мікроскопа ЛОМО (х 100, 200, 400 та 1350).

Результати. Епітеліальне походження (арахноїдальний ендотелій) і характерна локалізація гіперваскуляризованих менінгіом (джерело росту - уздовж венозних синусів твердої мозкової оболонки конвекситальної поверхні головного мозку) сприяли утворенню розвиненої власної системи мікроциркуляції, що зумовлювало структурно-функціональну специфіку неогенезу (чітка впорядкованість у розподілі клітин, поява маркерних компонентів (мутовчастих структур, псамозних тілець, фібробластичних елементів). менінгіома нейрохірургічний гіперваскуляризований

Висновки. Виявлено наявність декількох видів менінгіом - від типових форм до гіперваскуляризованих варіантів.

Ключові слова: морфологічна характеристика, гіперваскуляризація, менінгіома, нейрохірургія.

Менінгіоми (пухлини оболонково-судинно- го походження) за поширенням посідають друге місце після нейроектодермальних пухлин серед новоутворень центральної нервової системи (ЦНС). Їх частка становить 18-26 % серед первинних новоутворень головного мозку (ГМ) [1, 9, 12]. Захворюваність на менінгіоми дорівнює 6 випадкам на 100 тис. населення [6, 12]. Їх епітеліальне походження (арахноїдальний ендотелій) і характерна локалізація (джерело росту - уздовж венозних синусів твердої мозкової оболонки конвекситальної поверхні ГМ) сприяли утворенню розвиненої власної системи мікроциркуляції [4, 5, 10], що зумовлювало структурно-функціональну специфіку неогенезу (чітка впорядкованість у розподілі клітин, поява маркерних компонентів (мутовчастих структур, псамозних тілець, фібробластичних елементів). Поява гіперваскуляризованих варіантів менінгіом не лише створює труднощі для оперативного доступу, а і нівелює якість проведеного хірургічного втручання [7, 11, 12]. З огляду на останнє, вивчення існуючих клініко- анатомічних варіантів менінгіом [8], їх мікроструктури та мікротопографії як об'єктів для застосування оптимальної лікувальної тактики є актуальним.

Мета роботи - описати морфологічні характеристики гіперваскуляризованих менінгі- ом після емболізації судинних аферентів.

Матеріали та методи

Для об'єктивізації застосовували комплекс клінічніко-лабораторних (оцінка status objecti- vus, збір даних щодо curriculum vitae, anamnesis vitae, anamnesis morbi, загальноприйняті клінічні та лабораторні проби), інструментальних (церебральна селективна та суперселективна ангіографія, комп'ютерна томографія ГМ з контрастним підсиленням), морфологічних (макромікроскопічних, гістологічних) і статистичних методів дослідження. У дослідження залучали пацієнтів з діагностованими гіпер- васкуляризованими менінгіомами. Їм виконували доопераційну емболізацію судин пухлин. Запропонована методологічна стратегія сприяла пошуку нових та вдосконаленню існуючих критеріїв клініко-морфологічної діагностики, прогнозу ризику розвитку післяопераційних ускладнень за умов проспективних клінічного та амбулаторного спостережень, впровадженню та оптимізації новаторських стратегій інтервенції та лікувальної нейрохірургічної тактики. У статті наведено результати морфологічної частини дослідження.

Матеріалом дослідження були шматочки (n = 103) гіперваскуляризованих менінгіом після емболізації судинних аферентів. Біологічні субстрати отримували в умовах нейрохірургічної операційної шляхом обережного вилучення із анатомічних лож, запобігаючи травмуванню останніх. З новоутворень видаляли найхарактерніші для нозології фрагменти. Шматочки розмірами 0,5 х 0,5 х 0,5 см ретельно промивали у проточній воді, занурювали в ємкості із фіксуючою речовиною. Подальшу фіксацію біологічного матеріалу здійснювали протягом не менше ніж 24 год у 12 % розчині формаліну на фосфатно-сольовому буфері (pH 7,0-7,2) за температури 18-20 °С у скляно-керамічному посуді із щільно притертими пробками. Далі зневоднювали, проводячи матеріал через низку розчинів етилових спиртів від 30° до абсолютного спирту включно, заливали у смоли (парафін, целоїдин залежно від завдань і типу забарвлення). З парафінових/целоїди - нових блоків виготовляли серії гістологічних зрізів товщиною 10-15 мкм за допомогою санного мікротома в одній із трьох взаємно перпендикулярних площин (фронтальній, горизонтальній, сагітальній) для ретельного вивчення будови окремих мікроструктур як пухлин, так і інтактного ГМ, його оболонок, судин та співвідношення останніх. Отримані зрізи фарбували залежно від мети пошуку, його стратегії, з урахуванням функціонального навантаження органа, типології тканин. Гістологічне дослідження оболонок ГМ, нервово- судинних пучків проводили за типовою схемою, поетапно, з використанням специфічних для цих структур гістофункціональних способів забарвлення (гематоксиліном та еозином, за Ван-Гізоном, Браше, суданом Ш-ГУ, залізним гематоксиліном за Рего).

Для мікроскопічного аналізу матеріалу застосовували оптичну систему мікроскопа ЛОМО (х 100, 200, 400,1350).

Досліджували коркову та мозкову речовини ГМ, його оболонки, латеральні шлуночки, особливості цито- та мієлоархітектоніки останніх. Контрольні зразки порівнювали з клінічними варіантами, в яких досліджували ділянки з виявленими феноменами репопуляційних змін, атиповим розподілом клітин, інфільтративними процесами, запальними явищами, десквамацією, дегенерацією, деструкцією, некрозом. Вивчали зміни у судинному руслі, зокрема наявність чи відсутність стазу, тромбозу і діапедезу еритроцитів, зміни їх агрегативних властивостей, сладжування. Велику увагу приділяли структурно-функціональній специфіці магістральних судин, їх просторової орієнтації, дилатації, розвитку склеротичних вогнищ. Для об'єктивізації результатів дослідження клінічні дані порівнювали з інтактним контролем (шматочки ГМ, його оболонок, судин), тобто матеріалом, який отримували від померлих унаслідок несумісних із життям травм, отриманих у результаті дорожньо-транспортної пригоди, або унаслідок патології, не пов'язаної із захворюваннями центральної та периферійної нервової системи (n = 12). Власний архів типових менінгіом використовували як контроль (n = 36). З метою верифікації результатів застосовували магнітно-резонансну томографію (апарат "Siemens", Німеччина).

Результати

Установлено, що біологічний матеріал, отриманий від осіб групи інтактного контролю, не містив морфологічних маркерів пухлинного росту. Органо- та гістометричні параметри головного мозку відповідали статево-віковим показникам особи. Речовина була чітко диференційованою, контрастною, з ознаками типової пошарової будови. Магістральні та мікросудини цілісні, без дефектів шарів стінок, наявних тромбоутворень, стазів. Ознаки параваскулярних крововиливів, атеросклеротичних змін, кальцинозу були відсутні. Оболонки цілісні, міцні, без локальних розшарувань, потовщень, вогнищ атипового розподілу клітин, метастазів.

Результати морфологічного аналізу матеріалу порівняльного контролю свідчили про субдуральну локалізацію менінгіом (безпосередньо під твердою оболонкою ГМ). Власним об'ємом пухлина тиснула на нижче розташовані шари сірої речовини та деформувала їх, утворюючи западини. Найчастішими мікро- топографічними локусами менінгіом були крила основної кістки черепа, турецьке сідло, парасагітальні, латеральні регіони склепіння, великий потиличний отвір. Спостерігали розташування пухлин у міжоболонкових просторах у ділянці правої чи лівої лобних часток у безпосередній близькості до верхнього сагітального синуса. Генез менінгіом як пухлин "павутинного" походження певною мірою визначав їх просторово-структурну узгодженість (чітка координаційна обмеженість кожного із новоутворень, вірогідно, підтверджувалася даними магнітно-резонансної томографії (рис. 1)), що сприяло оптимізації хірургічного доступу до них. Варіантів розвитку менінгіом з агресивнішим клінічним перебігом, зумовленим пенетрацією новоутворень та їх подальшим проростанням у нижче розташовані тканини ГМ, не спостерігали. Їх локалізація в системі шлуночків ГМ у жодному випадку не підтвердилася. Цитогенез пухлин мав повільний доброякісний характер і не поєднувався із появою та розвитком внутрішньомозкових гриж. Отримані результати цілком відповідали кон'юнктурі стандартного діагностичного алгоритму менінгіом та узгоджувались із усталеними поглядами на їх генез та клінічний перебіг.

Мікроскопічне дослідження препаратів виявило існування низки варіантів будови менінгіом (рис. 2). В окремих з них пухлинні клітини розташовувалися упорядковано, утворюючи компактні мутовчасті структури, які добре контрастували з відповідним коефіцієнтом візуалізованості. Ядра клітин овальної, іноді - округлої форми, просвітлені, хроматин малодисперсний. Виявлено псмозні тільця, фібробластичні елементи. Деякі менінгіоми поєднувались із нейрофіброматозом ІІ типу. Атипові менінгіоми характеризувалися високим мітотичним індексом. У них спостерігали підвищений рівень клітинності, збільшення ядерно-цитоплазматичних співвідношень, локальної інвазії. Атипові менінгіоми у найближчий післяопераційний період асоціюються з високим ризиком рецидивів.

Анапластичні менінгіоми, як і атипові, мали виразну тенденцію до гіперваскуляриза- ції (рис. 3), що зумовлювалась інтенсивністю локального ангіогенезу. Останній визначався

Рис. 1. Магнітно-резонансна томографія. Хворий Н., 43 роки. Головний мозок (аксіальна та коронарна площини).

Менінгіома правої тім'яно-скроневої ділянки типом та наявністю джерел живлення (моно- та поліаферентний тип кровопостачання за рахунок внутрішньої сонної артерії, менінгеальних гілок зовнішньої сонної артерії), вихідним функціональним станом (швидкістю кровообігу, гіпертрофією аферентних артерій, наявністю колатералей).

Обговорення

Морфологічний аналіз вищезазначених типів доброякісних пухлин оболонково-судинного походження (менінгіом) з різними варіантами аферентного кровопостачання та етапами диференціювання остаточно довів існування у них спільного ембріонального джерела [1, 2]. Виразність виявів (нейрональних, епітеліоїдних) його диференційного потенціалу у пренатальному онтогенезі структур головного мозку (зокрема оболонок, судин), здатність до прогресивного збільшення клітинних субпопуляцій, насамперед з високим проліферативним індексом та нетривалим існуванням певним чином унеможливили злоякісну складову менінгіом (схильність до малігнізації та утворення метастазів) [8, 9]. Відносна структурно-функціональна ригідність цих пухлин зумовила формування концепції сталої консервативної тактики.

Однак постнатальна еволюція менінгіом з характерними особливостями голотопографії (спосіб розташування у порожнині черепа щодо конвекситальної поверхі головного мозку та магістральних судинних стовбурів), клітинним поліморфізмом (структурна мінливість ядер, архітектоніка, наявність мітотичних фігур, інвазивність) сприяли суттєвій зміні поглядів та клініко-діагностичних підходів [12].

Наявність гіперваскулярної складової зумовила обов'язкове застосування емболізаційних прийомів до аферентних судин екстирпованої оперативним шляхом пухлини на тлі ретельного вивчення її клініко-морфологічного генезу, нозологічного супроводу та впровадження новаторських технологій оперативного втручання. З огляду на це, стають зрозумілими неохочі поступки консервативної кон'юнктури тиску ґрунтовних аргументів об'єктивної дослідницької реальності.

Висновки