Особливості організації психомоторного акту у молодших школярів із важкими порушеннями мовлення

У статті уточнено та доповнено дані про стан механізмів, контролюючих психомоторний акт, у молодших школярів із важкими порушеннями мовлення. Апаратне дослідження психомоторики дітей із важкими порушеннями мовлення дозволило визначити особливості їх психомоторного розвитку. За показниками центрального рівня регуляції руху у кожного четвертого школяра спостерігається виражене збільшення тривалості циклу рухів, у кожного третього - підвищення цього показника при відповідному зниженні швидкості механізмів перемикання центральних рухових установок. У переважної більшості молодших школярів із важкими порушеннями мовлення відзначаються більш високі показники величини помилки корекції руху, що в достатній мірі характеризує порушення балансу збудження і гальмування в ЦНС. У 37% випадків спостерігається уповільнення периферичних механізмів реалізації рухів, пов'язаних з помірним і граничним уповільненням часу простої рухової реакції на зовнішній подразник. Показники плавності рухів у половини школярів із важкими порушеннями мовлення знижені, що прямо вказує на невротичний стан учнів, загальне недорозвинення лобових часток мозку. Звертають на себе увагу значущі варіанти переважання тонусу розгиначів-згиначів. Звідси можна припустити, що незрілість внутрішньомовленнєвих механізмів впливає на психомоторний розвиток дитини.

Ключові слова: психомоторика, важкі порушення мовлення, молодші школярі.

Features of psychomotor act of schoolchildren with severe speech disorders

Viktoriia Podhorna, Lecturer, Department of Theory and Methods of Physical Education, South Ukrainian National Pedagogical University named after K. D. Ushysnky,

The data on the mechanisms controlling psychomotor acts of schoolchildren with severe speech disorders are specified and expanded in the article. Psychomotor system is considered as higher mental function, connection of movements with mental processes. Violation of a psychomotor act organization invariably results in verbal abnormalities. Computer investigation of psychomotor system of children with severe speech disorders made it possible to determine the characteristics of their psychomotor development. According to indicators of the central level of movements regulation, one in four schoolchildren has pronounced increase in duration of motion cycle, every third schoolchild has increase of this indicator with a corresponding reduction in the rate of mechanisms of switching central propulsion. The vast majority of schoolchildren with severe speech disorders have higher rates of motion correction error which adequately describes imbalance of excitation and inhibition in the central nervous system. 37% of schoolchildren with severe speech disorders are characterized by slowing peripheral mechanisms of movements realization, which is connected with moderate and marginal time dilation of simple motor reaction to visual stimulus, which determines the rate of decrease in the passage of excitation from receptor to effector. Indicators of movements evenness in half of the children with severe speech disorders are reduced, which points directly to the neurotic state schoolchildren, general underdevelopment of the frontal lobes of the brain. Significant variations of predominance of extensor-flexor tone are of great importance. This suggests that the speech mechanism immaturity affects the psychomotor development of a child. From the other side, the difficulties of mastering motor skills, lack of spatial and temporal orientations do not provide a proper framework for the development of thought and speech. Analyzing the data obtained in the course of the study, we concluded that the use of special means for improving psychomotor development of schoolchildren with severe speech disorders will improve their verbal development.

Keywords: psychomotor system, severe speech disorders, schoolchildren.

Актуальність. На сьогоднішній день кількість дітей із труднощами навчання читанню та письму за різними даними наближається до 20-40% [4]. Відхилення і порушення мовленнєвого розвитку, що входять в структуру більш складного симптомокомплексу, негативно впливають на засвоєння шкільної програми, формування особистості дитини, певним чином позначаються на процесах соціальної адаптації в цілому. Загальною особливістю категорії таких дітей є стійке комплексне порушення мовлення, яке зазвичай поєднується з різними відхиленнями психофізичної діяльності.

Вербальний онтогенез дитини може бути представлений як послідовний континуум (безперервність) взаємопов'язаних між собою вищих психічних функцій (у тому числі їх базових складових), «що розгортаються» і змінюються в часі. Серед невербальних симптомів в структурі мовленнєвих порушень майже завжди виступає рухова недостатність. Наявність особливостей в організації психомоторного акту в більшості дітей з мовленнєвою патологією свідчить про взаємозв'язок і взаємозумовленості розвитку вербальної та рухової сфер, про тісну функціональну єдність між комунікативною системою (не тільки її моторним компонентом) і руховою системою організму в процесі їх становлення в онтогенезі дитини (Л. Лопатіна, І. Поварова, М. Кольцова, Л. Ростомашвілі та ін.).

Моторика є фізіологічною основою вищих психічних функцій (Н. Бернштейн, Л. Вигодський, В. Бехтерєв, Ж. Піаже, Д. Айрес, Г. Доман). Психомоторика - це зв'язок руху з психічними процесами (пізнавальними, емоційними, вольовими) (А. Запорожець, М. Кольцова, А. Леонтьєв, А. Лурія). Розвиток поняття «психомоторика» пов'язаний з ім'ям великого російського фізіолога І. М. Сеченова. Він вперше розкрив найважливішу роль м'язового руху в пізнанні навколишнього світу. Ідеї І. М. Сеченова зіграли вирішальну роль у розумінні психомоторики як «об'єктивації в м'язових рухах всіх форм психічного відображення і в розумінні рухового аналізатора, що виконує гносеологічну і праксеологічну функцію, як інтегратора всіх аналізаторних систем людини». В даний час можна виділити наступне визначення психомоторики: «це основний вид об'єктивізації психіки в сенсомоторних, ідеомоторних і емоційно-моторних (зокрема, імпульсивних) реакціях і актах» [3]. Якщо сказати коротко, то психомоторика - це зв'язок руху з психічними процесами (пізнавальними, мовленнєвими, емоційно-вольовими). При цьому психіка не тільки детермінує рух, а й сама проявляється в рухових реакціях. Порушення психомоторного розвитку дітей з порушеннями мовлення були виявлені в 88% випадків, з них у 67% діагностували мінімальні мозкові дисфункції [2].

В основі побудови рухів лежить координована діяльність різних систем мозку, як безпосередньо контролюючих реалізацію моторного акту, так і пов'язаних з процесами сприйняття, уваги, пам'яті [1]. Відповідно, тестування психомоторики має бути орієнтоване на методики, які мають достатню диференціальну чутливість, що дозволяють розділяти внесок різних психофізіологічних процесів у формування рухової сфери [5].

З метою уточнення та доповнення даних про стан психомоторики молодших школярів із важкими порушеннями мовлення нами було проведено дослідження, яке дозволило оцінити стан механізмів, контролюючих психомоторний акт.

Методи дослідження. Сучасні комп'ютерні технології дозволяють поєднувати достатню міру інструменталізації рухових тестів із швидкістю і масовістю обстеження і отриманням багатовимірних оцінок психомоторної діяльності. Можливості комп'ютерних технологій були використані при створенні діагностичного комплексу КВР (комп'ютерний вимірювач рухів), розробленого для експрес-оцінки психомоторного розвитку [5]. Враховуючи структуру цільової дії, були розроблені такі тести, при виконанні яких акцент робиться на різні фази латентної або моторної стадії руху, що дозволяє оцінити стан різних механізмів, контролюючих психомоторний акт. Цю систему відрізняє простота і комплексність тестування. «Компактність» тестів дозволяє обстежувати великі контингенти дітей, а проста структура тесту створює рівні умови для тестування школярів різних вікових груп, що, у свою чергу, служить основою для наступного порівняльно-вікового аналізу рухової діяльності. Прилад КВР на підставі параметрів руху руки оцінює показники, що характеризують центральний рівень регуляції:

- тривалість циклу руху (ТЦР);

- величину помилки корекції руху (ВП);

- швидкість перебудови рухових установок (ШПЦУ).

Так само він здійснює оцінку показників, що характеризують периферичний рівень регуляції:

- плавність руху (ПР);

- час реакції на світловий і на звуковий подразники (ЧРС і ЧРЗ);

- баланс групи м'язів екстензоров і флексоров (БЕФ).

Інтерпретація результатів дослідження відбувається на основі центильного розподілу отриманих показників. Попадання в кожен з коридорів популяційного центильного розподілу можна охарактеризувати як варіант відхилення окремого показника від нормативних значень, яким відповідають межі 25-75% зустрічності. А саме, в коридори 5-25% і 75-95% - помірне зниження і підвищення відповідно, в коридори 05% і 95-100% - виражене зниження і підвищення відповідно.

Результати та обговорення. Для досягнення поставленої мети нами були обстежені 90 школярів 6-8 років, 60 з яких мали важкі порушення мовлення. Обстеження проводилися на базах Одеських загальноосвітніх шкіл № 65, № 31, № 103.

Важкі порушення мовлення, що присутні у досліджуваного контингенту дітей, можна класифікувати так:

* алалія (моторна і сенсорна) - 12% (7 дітей);

* придбана афазія (дитяча афазія) - 3% (2 дитини);

* заїкання - 10% (6 дітей);

* ринолалія - 3% (2 дитини);

* дизартрії змішаного типу - 72% (43 дитини).

При аналізі результатів дослідження, отриманих на апараті КВР, нами були виявлені суттєві відмінності в організації психомоторного акту школярів 6-8 років із важкими порушеннями мовлення від їх однолітків із нормальним мовленнєвим розвитком.

Дані, отримані нами в ході експерименту, наведені в рисунках 1, 2.

Рис.1. Показники психомоторики дітей 6-8 років, що характеризують центральний рівень регуляції (у %), де а - діти з нормальним розвитком мовлення, б - діти з важкими порушеннями мовлення; 2 - граничне підвищення, 1 - помірне підвищення, 0 - середній рівень, -1 - помірне зниження, -2 - граничне зниження.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.2. Показники психомоторики дітей 6-8 років, що характеризують периферичний рівень регуляції (у %); де а - діти з нормальним розвитком мовлення, б - діти з важкими порушеннями мовлення; 2 - граничне підвищення, 1 - помірне підвищення, 0 - середній рівень, -1 - помірне зниження, -2 - граничне зниження.

Аналіз отриманих даних показав, що у дітей з нормальним розвитком мовлення тільки за одним з показників - плавність руху (ПР) - відзначається незначна тенденція до збільшення значень, за всіма іншими значеннями показників, як центрального, так і периферичного рівнів організації рухів, розподіли гранично збалансовані (рис 1, 2).

Характеризуючи центральний рівень за показниками швидкості перемикання рухових установок (ШПРУ), тривалості циклу руху (ТЦР) і величини помилки (ВП), можна відзначити чітку диференціацію змін психомоторики у дітей з важкими порушеннями мовлення. Так, у кожного четвертого школяра спостерігається виражене збільшення тривалості циклу рухів (ТЦР), у кожного третього - підвищення цього показника при відповідному зниженні швидкості механізмів перемикання центральних рухових установок (ШПРУ). Основна ідея при оцінці ТЦР полягає в тому, що, чим коротше період здійснення руху від однієї мітки до іншої, тим вище функціональна рухливість. ШПРУ - по суті, параметр, що характеризує «ручну умілість» в її самому унітарному вираженні. Однак, ця «вмілість» тісно пов'язана з функцією уваги, яка тісно пов'язана з функціонуванням префронтальної кори. Високі цифри вказують на зниження швидкості перемикання і на низьку ступінь рухової адаптації.

Основна ідея оцінки величини помилки корекції руху (ВП) полягає в тому, що чим пізніше суб'єкт включає процес гальмування балістичної частини руху (виконуваної без включення зворотного зв'язку), тим сильніше у нього превалює процес збудження, який впливає на розгін курсору, і отже, тим вище у нього помилка позиціонування курсору. У переважної більшості молодших школярів із важкими порушеннями мовлення відзначаються більш високі показники ВП: в 47% - помірне збільшення, у 30% - граничне збільшення, що в достатній мірі характеризує порушення балансу збудження і гальмування в ЦНС.

Як показано на малюнку 2., у 37% учнів із важкими порушеннями мовлення відзначається уповільнення периферичних механізмів реалізації рухів, пов'язаних з помірним (20%) і граничним (17%) уповільненням часу простої рухової реакції на світловий подразник (ЧРС), що визначає зниження швидкості проходження збудження від рецептора до ефектора.

Оцінка балансу збудження і гальмування в нервовій системі заснована на ідеї, що, чим нижче плавність виконання рухового акту, тим вище неврівноваженість збудливо-гальмівного процесу. Показники плавності рухів (ПР) у половини дітей з важкими порушеннями мовлення знижені, що прямо вказує на невротичний стан учнів, загальне недорозвинення лобових часток мозку.

Звертають на себе увагу значущі варіанти переважання тонусу розгиначів-згиначів: у 18% школярів із важкими порушеннями мовлення визначений дисбаланс в сторону екстензії. У 15% - виражені відхилення в сторону флексії, що вказує на гіпотрофічний стан м'язів.

Таким чином, особливість організації психомоторного акту молодших школярів із важкими порушеннями мовлення виражається в збільшенні тривалості циклу руху, зниженні швидкості перемикання центральних рухових установок, низької здатності до корекції рухових помилок, уповільненні часу простої рухової реакції на зовнішній подразник, зниженні плавності руху. У дітей з важкими порушеннями мовлення так само спостерігається дисбаланс екстензорної-флексорної фази руху.

Звідси можна припустити, що незрілість внутрішньомовних механізмів впливає на психомоторний розвиток дитини. З іншого боку, труднощі засвоєння рухових навичок, недостатність просторових і часових орієнтувань не забезпечують належної бази для розвитку мислення й мовлення. Цей факт вказує на те, що в психолого-педагогічній роботі з молодшими школярами, що мають важкі порушення мовлення, необхідно акцентувати увагу на постійному використанні зв'язку психомоторики та мовлення, інакше відставання цих учнів за деякими показниками психомоторного розвитку можуть не тільки не скорочуватися, але навіть посилюватися. Аналізуючи дані, отримані в ході дослідження, ми дійшли висновку, що застосування спеціальних засобів по вдосконаленню психомоторного розвитку молодших школярів сприятиме поліпшенню вербального розвитку молодших школярів із важкими порушеннями мовлення.

Література