Протиепідемічна діяльність земської медицини Таврійської губернії

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 94:616(477)«18/19»

Протиепідемічна діяльність земської медицини Таврійської губернії

В.С. Єрмілов

м. Миколаїв

У статті розглядається стан інфекційної захворюваності сільського населення та протиепідемічна діяльність земської медицини Таврійської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст.

Ключові слова: інфекційні захворювання, епідемії, земська медицина, протиепідемічні заходи, Таврійська губернія.

Інфекційна захворюваність здавна займала провідне місце серед загальної захворюваності населення. З ХІХ ст. більшість інфекційних хвороб набули епідемічного перебігу. Організована протиепідемічна боротьба почалася саме в середовищі земської медицини, багато заходів якої є актуальними й сьогодні. Особливо активно ця робота проводилася в південних губерніях України.

Тому метою нашого дослідження стало висвітлення протиепідемічної діяльності земської медицини Таврійської губернії при найбільш розповсюджених інфекційних захворюваннях. Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання: з'ясувати стан інфекційної захворюваності в губернії, визначити епідемічне розповсюдження цих захворювань, показати розробку та здійснення протиепідемічних заходів Таврійським земством та його лікарями.

Історіографію протиепідемічної діяльності земської медицини Таврійської губернії складають публікації земських лікарів В. Малишева, А. В. Корвацького, М. І. Єрмолинського, Г. А. Братцева, Д. І. Ульянова та А. А Дзевановського [1]. Радянські дослідники С. Н. Ігумнов, Г. І. Харченко, Н. Н. Мурсало- ва [2] стосовно губернії робили наголос на розповсюдженості епідемічних захворювань і високій смертності при них, не зупиняючись детально на самих заходах, що проводилися Таврійським земством та його лікарями. У наш час серед авторів, які розглядають земську протиепідемічну діяльність на Півдні України, можна назвати І. В. Радул, В. І. Різника, Л. О. Саприкіну, С. А. Калініну, Н. І. Коцур, А. М. Приходько [3]. Але ці дослідники питання боротьби з інфекційними та епідемічними хворобами аналізують не виокремлюючи Таврійську губернію, її особливості в цьому аспекті, що значно інформаційно збіднює розгляд проблеми.

У Таврійській губернії протиепідемічна робота становила значну частину діяльності земської медичної організації. У період, що передував введенню земської медицини, в Таврійській губернії траплялись епідемії деяких хвороб, частіше натуральної віспи, але й проводилася певна робота з віспощеплення. На той час у губернії реєструвалися спалахи цих захворювань «с колебаниями летальности от 37% в 1849 г. до 11,8% в 1862 г.» [4, 139].

Початкова земська медицина ставку робила на фельдшерів, у тому числі й в справі щеплень проти віспи. Так, перший земський лікар Сімферопольського повіту Суханов пропонував «вместо бывших 6 оспопрививателей поручить их занятия волостным фельдшерам, и оспопрививателей места закрыть. Кроме сокращения расходов земства на жалование оспопрививателям и на избавление их от повинностей, мера эта успешнее и вернее обеспечивает самый ход оспопрививания, большинству жителей недостает убеждения в пользе оспопрививания, следственно необходимо, чтобы им занимались не мальчики, едва достигшие узаконенных лет, а люди с большим доверием и умением взяться за это серьезное дело» [5, 79].

Але, як і в інших губерніях, боротьба з віспою мала багато недоліків і не відрізнялась особливими досягненнями: «в результате некачественного проведения прививок, неполного охвата детей заболевания оспой регистрировались ежегодно, а иногда принимали характер эпидемий с летальностью до 20-30%» [6, 71]. Про стан боротьби з віспою, наприклад, у Перекопському повіті в кінці 70-х років ХІХ ст. говорилося: «Во многих деревнях половина детей успевала переболеть натуральной оспой, пока до врача или фельдшера доходила весть о появлении там эпидемии». Коли повітові збори постановили «сделать привитие оспы обязательным для населения, а фельдшерам платить по 25 коп. за каждую привитую оспу», то за першу половину 1889 р. щеплених стало у 3 рази більше, ніж за весь 1888 р. [7, 27, 41-42]. З часом такий спосіб організації боротьби з віспою через нестачу коштів відмінили і кількість щеплень почала зменшуватись. У 1898 р. у повіті впровадили подворове щеплення, яке теж тільки тимчасово покращило цю роботу. Потім земські лікарі неодноразово розглядали стан віспощеплення, але радикально поправити справу (через ряд причин) так і не змогли, хоч вона помітно покращилася, коли цю роботу доручили спеціально найнятому медичному персоналу.

У кінці 1891 р. - на початку 1892 р. у Таврійській губернії спалахнула епідемія натуральної віспи. На 1 січня 1892 р. захворіло 2631 чол., із них померло 911 чол. Тому на ІХ губернському з'їзді лікарів (травень 1892 р.) детально обговорювалося питання боротьби з цією епідемією. Було прийнято рішення про передачу віспощеплення земському медичному персоналу і рекомендовано влаштувати губернський віспяний телятник. Також на з'їзді розглядалося питання про загальні заходи для попередження розповсюдження будь-яких заразних хвороб у губернії. Комісія з цього питання серед заходів координації дій земського медичного персоналу заявила, що «в ознакомлении населения с элементарными понятиями о заразительных болезнях и их сущности, с одной стороны, и с основными правилами гигиены, с другой, комиссия видит залог успеха борьбы с распространением эпидемических болезней в будущем» [8, 109].

У Таврійській губернії в доземський період траплялися епідемії холери (в 1830-1831 рр., 1847-1848 рр. і в 1854 р.). Тому на час введення земського самоуправління в губернії вже мали певний досвід боротьби з цією хворобою. Великі епідемії холери в губернії в земський період трапилися у 1892-1894 рр. і у 19081910 рр. В епідемію 1892-1894 рр. захворіло 4678 чол., в епідемію 1908-1910 рр. - 6185 чол. [9, 383]. За епідемічний 1910 р. у губернії холерою всього захворіло 5692 чол. (із них у сільській місцевості - 3696 чол. і у міській - 2096 чол.). На її подолання було витрачено 254062 руб. 18 коп. З них доля повітів склала 128259 руб. 78 коп. З цієї суми половину витрат (49,5%) становили утримання тимчасового медичного персоналу та доплати постійному персоналу, друга половина витрат складалася з: 16,2% - облаштування та утримання ізоляційних бараків, 13,0% - вартість лікувальних засобів, 4,4% - роз'їзди епідемічного персоналу, 3,7% - будівництво бараків, 1,8% - знищення заражених предметів, інші витрати [10, 58].

У Таврійській губернії теж була досить високою захворюваність дітей на дифтерію. У земський період перший епідемічний спалах цієї інфекції відбувся в кінці 70-х років ХІХ ст., коли було зареєстровано 2452 випадки дифтерії у 1877 р. і 2144 випадки у 1878 р. Потім захворюваність пішла на спад, а через 7 років у 1885 р. зареєстрували вже 3064 випадки дифтерії. За 1886-1889 рр. захворіло більше 10 тис. дітей (38 випадків на 10 000 населення). У наступні роки рівень захворювань дифтерією знижувався (до 8 на 10 тис. населення). Але з 1905 р. знову почалося поширення цієї хвороби до 137 випадків на 10 000. Епідемічний рівень дифтерії зберігався до 1911 р. [11, 207].

Перші введення протидифтерійної сироватки з лікувальною метою в Таврійській губернії зробив мелітопольський земський лікар А. В. Корвацький, який за відрядженням земства на початку 1895 р. відвідав Москву і Петербург, де ознайомився з методом лікування сироваткою і привіз декілька флаконів із нею [12, 17-18]. З 1895 р. губернське земство стало організовано закуповувати сироватку і розсилати її по повітах.

Особливістю протиепідемічної боротьби в Таврійській губернії в другій половині ХІХ ст. було також наявність у деяких повітах відповідних обов'язкових правил для населення. Наприклад, у Бердянському повіті з 1879 р. діяли «Обязательные постановления для жителей Бердянского уезда о мерах к предупреждению и прекращению повальных и заразительных болезней», з 1885 р. - «Обязательные правила для жителей Бердянского уезда о принятии мер к предупреждению и пресечению повально-заразительных болезней домашних животных» і з 1893 р. - «Правила санитарной организации борьбы с заразными болезнями и особенно холерою в селах и городах Бердянского уезда» [13, 135141]. Подібні обов'язкові постанови були прийняті у Мелітопольському, Дніпровському і Феодосійському повітах.

У 1903 р. у губернії спалахнула епідемія черевного тифу. Земські лікарі Дніпровського повіту, обговорюючи заходи боротьби, серед іншого, пропонували і «преимущественно общие меры (просвещение, экономические, санитарные), с целью дать возможность населению самостоятельно и сознательно бороться с эпидемиями» [14, 48]. У Бердянському повіті земські збори уповноважили управу на час епідемії видавати бідним хворим грошову допомогу, асигнувавши на це 700 руб., а також запропонували управі «продолжать раздачу населению брошюр, издаваемых комиссией по распространению гигиенических знаний в народе о способах предохранения и борьбы с заразными болезнями» [15, 84].

Спочатку фінансові витрати на протиепідемічні заходи в повітах Таврійської губернії здійснювали тільки повітові земства. Так, у Перекопському повіті в 1884 р. вперше було утворено спеціальний фонд для боротьби з епідеміями. В 1886 р. у цей фонд (складав майже 1 тис. руб.) внесли ще 3000 руб., виділені для влаштування тимчасових лікарень на час епідемій [7, 35]. А в 1903 р. губернські земські збори вирішили, що губернське земство візьме на себе витрати з організації заходів боротьби з епідеміями. Але при цьому воно «принимает участие в борьбе только в тех случаях, когда уездное земство не может своими силами справиться с эпидемией» [16, 32].

Губернська лікарська рада, яка зібралася в травні 1905 р. для розробки заходів проти можливої епідемії холери, визнала за необхідне (як і в інших південних губерніях) організувати свої громадські протиепідемічні комісії в складі представників земських і міських громадських самоуправлінь та громадських лікарів на противагу урядовим санітарно-виконавчим комісіям із місцевих чиновників, де громадський елемент майже не був представлений. Лікарська рада також висловилася проти адміністративного призначення санітарних попечителів у селах і запропонувала організацію санітарних попечительств за ініціативи та під керівництвом земських лікарів, «как специалистов и людей вполне интеллигентных, могущих оказать серьезную услугу в деле проведения в народ здравых гигиенических сведений». Ці попечительства рекомендовано формувати з учителів, священиків, освічених селян тощо і вони повинні були мати філантропічний, а не адміністративно-примусовий характер дій [17, 153].

З 1911 р. до протиепідемічної роботи активно долучилися вперше найняті губернським земством повітові санітарні лікарі. Ця робота складалась як із запровадження медичної статистики, так і з розробки та участі санітарних лікарів у здійсненні протиепідемічних заходів.

Земські санітарні лікарі А. А. Дзевановський та Д. І. Ульянов у доповіді ХІ-му (1913 р.) губернському з'їзду запропонували губернському земству відшкодовувати повітам частину витрат на протиепідемічні заходи не тільки при холері, чумі та висипному тифу, а й при віспі, дифтерії, скарлатині, дизентерії, черевному і поворотному тифах та взагалі більш активно брати участь у боротьбі з епідеміями [10, 65]. У наступні роки губернське земство в окремих випадках надавало повітам фінансову допомогу при епідемічних спалахах деяких з цих хвороб.

З початком Першої світової війни в Таврійській губернії через прибуття біженців, загострення соціально-економічної кризи, зменшення кількості медичного персоналу та низку інших причин почало збільшуватися число різних інфекційних захворювань. Епідемічного характеру вони набули в роки громадянської війни. Так, улітку 1919 р. спалахнула епідемія холери. З 25 червня по 15 вересня за неповними даними захворіло 788 чол., із них 323 чол. померло. Найбільше враженими виявилися Сімферополь, Генічеськ, Бердянськ, Мелітополь із повітом, Армянський Базар. Незважаючи на тяжку ситуацію (військові дії та ін.), у губернії почали діяльність губернська санітарно-виконавча комісія, у повітах - санітарні комісії, лікарсько-санітарні ради, постійні медичні наради, комітети громадського здоров'я та інші організації протиепідемічного спрямування. Активно працювали завідуючий санітарним відділом губернської управи А. А. Дзевановський, санітарні лікарі Сімферопольського повіту І. І. Годицький-Цвірко і міста Сімферополя І. К. Кондорський.

Інфекційна захворюваність селян серед загальної захворюваності населення Таврійської губернії в другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. була досить високою. А такі хвороби, як натуральна віспа, холера, дифтерія, черевний, висипний та поворотний тифи час від часу приймали епідемічний характер розповсюдження. Тому в губернії земськими органами влади та лікарями розроблявся та здійснювався комплекс протиепідемічних заходів. Такі з них, як медико-санітарна статистика інфекційної захворюваності, масові щеплення, обов'язкові для населення постанови, санітарна просвіта і залучення до санітарно-протиепідемічної роботи широкої громадськості залишаються актуальними й сьогодні.

інфекційний протиепідемічний земський таврійський

Список використаних джерел

1. Малышев В. 1864-1913. Юбилейный сборник. Земская медицина в Перекопском уезде / В. Малышев. -- Симферополь, 1914. -- 318 с. ; Корвац- кий А. В. Отчет о командировке для ознакомления с положением серотерапии дифтерита в Москве и С. Петербурге / А. В. Корвацкий // Журналы заседаний Таврического губернского врачебного совета 28 февраля и 1 марта 1895 года. -- Симферополь, 1895. -- С. 17--27. ; Ермолинский Н. И. Об улучшении сельского водоснабжения Таврической губернии / Н. И. Ермолинский, Л. Д. Ульянов // Труды ХІ Губернского съезда врачей и представителей земств Таврической губернии. -- Том ІІ-й, часть ІІ-я. -- Симферополь, 1913. -- С. 383--387. ; Братцев Г. А. Эпидемия натуральной оспы в с. В.-Белозерке Мелитопольского уезда / Г.А. Братцев // Врачебносанитарная хроника Таврической губернии. -- 1912. -- № 8--9. -- С. 465--482. ; Ульянов Д. И. К вопросу об участии губернского земства в борьбе с эпидемиями / Д. И. Ульянов, А. А. Дзевановс- кий // Труды ХІ Губернского съезда врачей и представителей земств Таврической губернии. Том ІІ-й, часть І-я. -- Симферополь, 1913. -- С. 50--65. ; Дзевановский А. А. Обзор состояния земской медицины и деятельности земско- медицинской организации Таврической губернии с 1895 -- 1911 г. / А. А. Дзевановский // Труды ХІ Губернского съезда врачей и представителей земств Таврической губернии. Том І-й (Делегатские доклады). -- Симферополь, 1913. -- 147 с.

2. Игумнов С. Н. Очерк развития земской медицины в губерниях, вошедших в состав У.С.С.Р., в Бессарабии и в Крыму / С. Н. Игумнов. -- Киев, 1940. -- 154 с. ; Харченко Г. И. Заболеваемость дифтерией в Крыму за 60 лет (1886-1911, 1921-1956) и мероприятия по ее профилактике / Г. И. Харченко // Крымский государственный медицинский институт имени Сталина. Труды. -- Симферополь, 1957. -- Том XVIII. -- С. 207--217. ; Мурса- лова Н. Н. Эпидемии холеры и борьба с ними в Таврической губернии в первой половине ХІХ века (По материалам Крымского областного архива) / Н. Н. Мурсалова // Советское здравоохранение. -- 1964. -- № 5. -- С. 75--77. ; Мурсало- ва Н.Н. Борьба с натуральной оспой в Таврической губернии в первой половине ХІХ века (по материалам Крымского областного архива) / Н. Н. Мурсалова // Журнал микробиологии, эпидемиологии и микробиологии. -- 1964. -- № 6. -- С. 137--139. ; Мурсалова Н. Н. Материалы по истории медицины в конце XVIII и XIX веках в Таврии / Н. Н. Мурсалова // Тезисы докладов научной сессии института. Июнь 1964 года. -- Симферополь : Крымский государственный медицинский институт, 1964. -- С. 69--71.

3. Радул І. В. Боротьба з епідеміями віспи в Україні на початку ХХ століття / І. В. Радул, Р. В. Савіна // Медичні перспективи. -- 2004. -- № 1. -- С. 131-- 133. ; Радул І. В. До історії боротьби з холерою в Україні / І. В. Радул, Р. В. Савіна // Медичні перспективи. -- 2004. -- № 2. -- С. 128--131. ; Різник В. І. Історичні та епідеміологічні аспекти інфекційної захворюваності в м. Мелітополі / І. Різник, Л. О. Саприкіна, С. А. Калініна // Запорізький медичний журнал. -- 2007. -- № 6. -- 106--108. ; Коцур Н. Роль земств у становленні вітчизняної гігієни в Україні (друга половина ХІХ - початок ХХ століття) / Надія Коцур // Волинські історичні записки. -- 2010. -- Т. 5. -- С. 14--19. ; Приходько А. М. Історичні аспекти боротьби з туберкульозом в Україні (початок ХХ ст.) / М. Приходько // Український медичний часопис. -- 2012. -- № 6. -- С. 37--42.

4. Мурсалова Н. Н. Борьба с натуральной оспой в Таврической губернии в первой половине ХІХ века (по материалам Крымского областного архива) / Н. Н. Мурсалова // Журнал микробиологии, эпидемиологии и микробиологии. -- 1964. -- № 6. -- С. 137--139.

5. Суханов. Записка об устройстве медицинской части по Симферопольскому уезду / Суханов // Постановления Симферопольского уездного земского собрания созыва 1867 года. С приложением докладов уездной земской управы. -- Симферополь, 1867. -- С. 79--80.

6. Мурсалова Н. Н. Материалы по истории медицины в конце XVIII и XIX веках в Таврии / Н. Н. Мурсалова // Тезисы докладов научной сессии института. Июнь 1964 года. -- Симферополь : Крымский государственный медицинский институт, 1964. -- С. 69--71.

7. Малышев В. 1864-1913. Юбилейный сборник. Земская медицина в Перекопском уезде / Малышев. -- Симферополь, 1914. -- 318 с.

8. Доклад комиссии об общих мерах для предупреждения распространения заразных болезней в губернии // ІХ съезд земских врачей Таврической губернии 1892 года. -- Симферополь, 1892. -- С. 106--110.

9. Ермолинский Н. И. Об улучшении сельского водоснабжения Таврической губернии / Н. И. Ермолинский, Л. Д. Ульянов // Труды ХІ Губернского съезда врачей и представителей земств Таврической губернии. -- Том ІІ-й, часть ІІ-я. -- Симферополь, 1913. -- С. 383--387.

10. Ульянов Д. И. К вопросу об участии губернского земства в борьбе с эпидемиями / Д. И. Ульянов, А.А. Дзевановский // Труды ХІ Губернского съезда врачей и представителей земств Таврической губернии. Том ІІ-й, часть І-я. -- Симферополь, 1913. -- С. 50--65.

11. Харченко Г. И. Заболеваемость дифтерией в Крыму за 60 лет (1886-1911, 1921-1956) и мероприятия по ее профилактике / Г. И. Харченко // Крымский государственный медицинский институт имени Сталина. Труды. -- Симферополь, 1957. -- Том XVIII. -- С. 207--217.

12. Корвацкий А. В. Отчет о командировке для ознакомления с положением серотерапии дифтерита в Москве и С.-Петербурге / А. В. Корвацкий // Журналы заседаний Таврического губернского врачебного совета 28 февраля и 1 марта 1895 года. -- Симферополь, 1895. -- С. 17--27.

13. Делегатские доклады // Труды Х Губернского съезда земских врачей Таврической губернии. Т. ІІ. Делегатские доклады, инструкции и обязательные постановления (Приложения №№ с 4 по 10 включительно, 16 и 17). -- Симферополь, 1895. -- С. 135--151.

14. Заседания Днепровского земского уездного врачебного совета 19 и 20 августа 1903 года // Вестник Таврического Земства. -- 1903. -- № 6. -- С.48.

15. Уездные земские собрания XXXVIII очередной сессии. Бердянское. // Вестник Таврического Земства. -- 1903. -- № 8--9. -- С. 84.

16. Таврическое губернское земское собрание XXXVIII очередной сессии // Вестник Таврического Земства. -- 1903. -- № 12. -- С. 32.

17. Губернский Врачебный Совет Таврического Земства. (8-10 мая 1905 г.) // Вестник Таврического Земства. -- 1905. -- № 10--11. -- С. 152--153.

V. YERMILOV

Mykolaiv

ANTI-EPIDEMIC ACTIVITIES OF ZEMSTVO MEDICINE TAURIDE PROVINCE

The article discusses the status of infectious diseases of the rural population and epidemiological activities of Zemstvo medicine Tauride province in the second half of XIX - early XX century.

Keywords: infectious diseases, epidemics, Zemstvo medicine, anti-epidemic activities, Taurida gubernia.

В.С. ЕРМИЛОВ

г. Николаев

ПРОТИВОЭПИДЕМИЧЕСКАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЗЕМСКОЙ МЕДИЦИНЫ ТАВРИЧЕСКОЙ ГУБЕРНИИ

В статье рассматривается состояние инфекционной заболеваемости сельского населения и противоэпидемическая деятельность земской медицины Таврической губернии во второй половине ХІХ - в начале ХХ в.

Ключевые слова: инфекционная заболеваемость, эпидемии, земская медицина, противоэпидемические мероприятия, Таврическая губерния.

Размещено на Allbest.ru