Вплив цукрового діабету 2-го типу на клінічні прояви остеоартрозу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вплив цукрового діабету 2-го типу на клінічні прояви остеоартрозу

М.О. ОЛІЙНИК

Проблема остеоартрозу (ОА) на теперішній час є дуже актуальною. ОА характеризується хронічним перебігом з періодичними загостреннями і больовим синдромом різного ступеня виразності, призводить до деформації суглобів, втрати їх функції і погіршення якості життя хворих [4, 8]. Найчастіше це захворювання виявляють у людей середнього та похилого віку. Частота ОА збільшується у 2-10 разів за період від ЗО до 65 років і продовжує зростати з віком. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), понад 40% осіб похилого віку страждають на ОА, до 80% хворих О А мають обмеження руху різного ступеня, а 25% не мають можливості виконувати звичайні домашні справи [7].

У той же час цукровий діабет (ЦД) 2-го типу було визнано ВООЗ як неінфекційну епідемію. У зв'язку з цим у 2006 р. ухвалено резолюцію Організації Об'єднаних Націй про боротьбу з ЦД [9, 13]. Число хворих на ЦД 2-го типу зростає в усіх без винятку країнах світу, найчастіше - серед людей віком від 40 до 59 років. Кількість хворих у розвинутих країнах становить у середньому 2--4% загальної популяції. З віком частота ЦД 2-го типу зростає, досягаючи в осіб старших за 65 років 7-8% [2]. У ряді досліджень було визначено, що ОА досить часто поєднується з ЦД 2-го типу [11, 15]. При наявності ЦД 2-го типу О А відносять до вторинної форми. Крім цього, деякі автори виділяють особливу форму ОА - діабет- індукований О А [10]. Внаслідок високої глюкозотоксичності відбувається накопичення кінцевих продуктів гліколізу, активація оксидативного потенціалу на локальному рівні, а також розвиток низькорівневого запалення на організменному рівні [12]. Ці чинники обумовлюють анормальне ремоделювання кісткової, суглобової і синовіальної тканин, що обумовлює біохімічні зміни, які згодом трансформуються в клінічні прояви ОА. Діабетична нейропатія може бути одним з пошкоджуючих механізмів, що призводить до ураження периферичної нервової системи, обумовлюючи слабкість м'язів і нестабільність суглоба [14]. Єдиним енергетичним субстратом для хондроцитов при виключно анаеробному характері метаболізму є глюкоза. Відповідно, недостатнє надходження глюкози в хондро- цити, в тому числі при ЦД 2-го типу та метаболічному синдромі теоретично неминуче повинно призводити до зниження інтенсивності синтетичних процесів та первинної дегенерації хрящової тканини. Ураження м'язів і периартикулярних тканин може відбуватися внаслідок гіперглікемії, яка активує поліоловий шлях метаболізму глюкози і нефермента- тивну глікацію білків. Таким чином, при ЦД закладається біохімічна основа для формування самостійної клінічної картини ураження суглобів [5].

Вважається, що ЦД 2-го типу вносить клінічну картину ОА більшу виразність дегенерації хрящової тканини, посилює периартикулярний запальний процес та зумовлює зниження працездатності м'язів, що пов'язано з розвитком пізніх діабетичних ускладнень. Дані щодо частоти та виразності больового синдрому у хворих з поєднаним перебігом ОА та ЦД 2-го типу досить суперечливі [3,6].

Мета роботи - вивчення впливу ЦД 2-го типу на розвиток та прогресування ОА.

Матеріали та методи

В умовах ревматологічного та ендокринологічного відділень Комунального закладу охорони здоров'я «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» було обстежено 49 хворих - середній вік (56,4±0,8) років. Хворі були поділені на 2 групи. 1-а група включала пацієнтів з клінічно вираженим та рентгенологічно підтвердженим ОА колінних суглобів без супутньої патології (п=21), до другої групи були включені хворі на ОА у поєднанні з ЦД 2 типу (п=28).

Обстеження хворих включало вимірювання антропометричних показників: зріст, маса тіла, окружність талії та стегон; обчислення індексу маси тіла (ІМТ) та співвідношення окружності талії до окружності стегон (ОТ/ОС).

Верифікацію патологічних станів здійснювали згідно з класифікаціями МКХ-10 та даними ВООЗ.

Діагноз ОА колінного суглобу встановлювали на основі діагностичних критеріїв американской коллегии ревматологов (ACR). (1991) [1]. Дослідження суглобів включало огляд, пальпацію, об'єктивну оцінку болі у спокої та при рухах за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ). Симптоми О А оцінювали також за індексами Лекена та WOMAC (Western Ontario and McMaster University). Рентгенологічне обстеження виконували за допомогою рентгенологічного обладнання КРД-50 Індіаком-02 та РУМ-20- 2П2. Рентгенологічні стадії ОА оцінювали відповідно до класифікації J.H. Kellgren та J.S. Lawrens.

Верифікацію ЦД 2-го типу проводили на основі Уніфікованого клінічного протоколу спеціалізованої медичної допомоги: ЦД 2 типу (2012). Стан вуглеводного обміну визначали на підставі результатів дослідження рівня глюкози в сироватці крові натще (ГКН), глікованого гемоглобіну (НЬАІс), концентрації імунореактивного інсуліну твердофазовим ензимо- зв'язаним імуносорбентним сендвіч-методом з використанням набору реактивів «DRG» (Німеччина). Розраховували індекс HOMA-IR (Homeostasis model assessment), що є критерієм IP, за формулою:

НОМА-ІІІ=інсулін (мкОД/мл)хглюкоза (ммоль/л)/22,5.

Статистична обробка результатів досліджень включала попередню обробку даних, видалення викидів (застосовувався критерій Тьюкі), перевірку нормальності розподілів досліджуваних показників (застосовували критерій Шапіро-Уїлка). Тому що більшість з кількісних показників не мала нормального розподілу, як описові статистичні характеристики використовували параметричні і непараметричні статистики: для опису центральних тенденцій обраховували вибіркові середні та медіани, для опису розкиду значень - стандартні похибки середнього і квартілі. Для перевірки значущості розбіжностей значень кількісних показників в чотирьох групах використовували непараметричний дисперсійний аналіз Краскала- Уолліса з наступними попарними порівняннями груп за допомогою дво- вибіркового критерію Манна-Уїтні з поправкою Бонферроні на множинність порівнянь. Для порівняння тривалості ОА та ЦД 2-го типу в групі із поєднаним перебігом захворювань застосовували критерій Уїлкоксона для залежних вибірок. Оцінку сили взаємозалежності між ІМТ, ОТ/ОС та показниками клінічної картини перебігу ОА проводили методами кореляційного аналізу, а саме обчислювали рангові кореляції Спірмена (г). Всі обчислення проводили за довірчої імовірності 95%.

Результати та їх обговорення

Аналіз даних обстеження не виявив значущих відмінностей за антропометричними показниками між групами (табл. 1).

Таблиця 1

Антропометричні показники у обстежених хворих

Позначення: п - кількість випадків; М - вибіркове середнє; m - стандартна помилка середнього; Me - медіана; LQ - нижній квартиль; UQ - верхній квартиль.

У групі з поєднаним перебігом ОА та ЦД 2-го типу було відмічено значну різницю ОТ/ОС (K-W Н(3,89)=14,027, р=0,0029) відносно контрольної групи (M-W Z^3,642, р=0,00027). Крім цього в групі з поєднаним перебігом ОА та ЦД 2-го типу стаж ЦД 2-го типу був значно більше тривалості ОА (Wilcoxon Z = 2,232, р = 0,025642), що може свідчити про виникнення ОА на тлі ЦД 2-го типу.

Вивчення клінічних та функціональних характеристик дало змогу виявити, що ЦД 2-го типу вносить свій внесок у прояви ОА та обтяжує його перебіг (табл. 2). У групі хворих з поєднаним перебігом ОА та ЦД 2-го типу було визначено вираженіший рівень болю у спокої за ВАШ та вищі бали за індексом Лекена. Так, при аналізі індексу Лекена було виявлено, що хворі із супутнім ЦД 2-го типу частіше страждали на больовий синдром у нічний час, частіше відчували больовий синдром після тривалого стояння. Крім цього, було виявлено достовірно вираженіший рівень функціональної недостатності, болю, та сумарний бал за тестом WOMAC у групі хворих на О А з супутнім ЦД 2-го типу (р<0,05). Хворі відмічали вираженіший біль у положенні стоячи, а також труднощі при ходьбі, при вставанні з положення сидячи та лежачи.

Таблиця 2

Мета дослідження - Вивчення впливу цукрового діабету (ЦД) 2-го типу на розвиток та прогресування остеоартрозу (ОА).

Матеріали та методи. Було обстежено 49 хворих (10 чоловік та 39 жінок) середнім віком (56,4±0,8) років з ОА та при поєднанні ОА та ЦД 2-го типу.

Результати та обговорення. Встановлена більша виразність больового синдрому, а також вираженіше порушення функціональної активності в суглобах при поєднаному перебігу ОА та ЦД 2-го типу. Виявлені також особливості рентгенологічної картини у хворих з коморбідністю.

Висновки. Отримані дані дають можливість зробити висновки про вплив ЦД 2-го типу на прояви ОА у вигляді поглиблення дегенеративних змін в суглобі та погіршення перебігу ОА, що може негативно впливати на якість життя хворих.

Ключові слова: остеоартроз, цукровий діабет 2-го типу, больовий синдром.

Аннотация

Влияние сахарного диабета 2-го типа на клинические проявления остеоартроза

Цель исследования - изучение влияния сахарного диабета (СД) 2-го типа на развитие и прогрессирование остеоартроза (ОА).

Материалы и методы. Было обследовано 49 больных (10 мужчин и 39 женщин, средний возраст - (56,4±0,8) лет) с ОА и при сочетании ОА и СД 2 типа.

Результаты и обсуждение. У пациентов с сочетанным течением ОА и с СД 2-го типа была установлена большая выраженность болевого синдрома, а также более выраженное нарушение функциональной активности в суставах по сравнению с группой с изолированным течением ОА. Обнаружены более выраженные рентгенологические изменения у больных с коморбидной патологией.

Выводы. Полученные данные позволяют сделать выводы о влиянии СД 2-го типа на проявления ОА в виде усугубления дегенеративных изменений в суставе и ухудшения течения ОА, что может негативно влиять на качество жизни пациентов.

Ключевые слова: остеоартроз, сахарный диабет 2-го типа, болевой синдром

Annotation

Influence of type 2 diabetes on clinical manifestations of osteoarthritis

M.A. OLIINYK

Objectives - to study the impact of type 2 diabetes mellitus on the development and progression of osteoarthritis.

Materials and methods. 49patients (10 male and 39 female, mean age (56.4±0.8) years) with OA and combination of OA and type 2 diabetes mellitus were examined.

Results. We established more severe pain and more severe impaired joint function in patients with OA and type 2 diabetes mellitus compared to the group with isolated OA. More severe radiographic changes were found in patients with comorbid pathology.

Conclusions. The data obtained allow drawing conclusions about the impact of type 2 diabetes mellitus on manifestations of OA in the form of worsening of degenerative changes in the joint as well as worsening of OA natural course, which may adversely affect quality of life of patients.

Keywords: osteoarthritis, type 2 diabetes, pain syndrome.