Внутрішня картина здоров’я дітей хворих на епілепсію: емпіричне дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

Внутрішня картина здоров'я дітей хворих на епілепсію: емпіричне дослідження

Вступ

епілепсія дитина мотиваційний

Здоров'я є однією з найбільших цінностей в житті кожної людини. Особливо актуальним питання відновлення і зміцнення здоров'я постає під час хвороби. Доведено, що суб'єктивні оцінки здоров'я значною мірою впливають на поведінку хворого у лікувальному процесі (Коцан І. Я., Ложкін Г В., Мушкевич М. І. 2011, с. 86).

Епілепсія є одним з найбільш поширених серйозних неврологічних розладів в дитячому віці в останні роки (Jonsson & Eeg-Olofsson, 2011).

В Україні згідно з галузевою статистикою в 2013 році нараховувалося більше як 25 тис. дітей, хворих на епілепсію. Розповсюдженість епілепсій в середньому 5-10 випадків на 1000 населення, частіше епілепсії зустрічаються в дитячому віці (Моісеєнко Р. О., Мартинюк В. Ю., Панасик Л. О., Коноплянко Т. В., Невірковець А. А., Стеценко Т І., Свистільник В. О., Назар О. В., 2015, с. 334).

Епілепсія - це хронічне нервово-психічне поліетіологічне захворювання, що виникає переважно в дитячому та юнацькому віці, характеризується поліморфною клінічною картиною, головними елементами якої є:

• повторні епілептичні припадки;

• транзиторні (минущі) психічні розлади;

• хронічні зміни особистості та характеру, що іноді досягають ступеня деменції (Эйдемиллер Э. Г., 2005, с. 428).

Особливістю епілепсії, у порівнянні з іншими хронічними захворюваннями, є те, що вона позначається на соціальному житті пацієнтів, обмежує поле їх діяльності і певною мірою накладає відбиток на сферу особистих взаємин. Хворі на епілепсію стикаються з багатьма психосоціальними проблемами, що позначається на їх ставленні до навколишньої дійсності та самих себе, в тому числі і на ставленні до свого здоров'я. Вважаємо, що дослідження суб'єктивної оцінки здоров'я особами, які страждають на епілепсію є актуальним та перспективним саме у дитячому віці.

Ставлення людини до свого здоров'я найкраще відображене у понятті внутрішня картина здоров'я (ВКЗ). Під ВКЗ розглядаємо комплексне суб'єктивне уявлення людини про своє здоров'я, механізми його формування, причини погіршення, сукупність емоційних переживань у стані здоров'я, способи його підтримки і збереження, що включає наступні взаємопов'язані структурні компоненти: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, емоційний і поведінковий (Коцан І. Я., Ложкін Г В., Мушкевич М. І., 2011, с. 90; Дзюбинська М. Я., 2015, с. 128).

Як зазначають В. Е. Каган та В. А. Ананьєв, внутрішня картина здоров'я не є вродженою, а формується в процесі соціалізації та виховання особистості, починаючи з ранніх етапів її життя. Тому, на нашу думку, доцільним є дослідити особливості ВКЗ у дитячому та підлітковому віці і таким чином визначити динаміку її розвитку.

Мета статті - дослідження розвитку ВКЗ у дітей, хворих на епілепсію віком від 7 до 18 років. Відповідно до поставленої мети нами були сформовані такі завдання:

1) визначити компоненти ВКЗ дітей хворих на епілепсію;

2) дослідити особливості ВКЗ у різних вікових групах досліджуваних;

здійснити аналіз динаміки ВКЗ дітей хворих на епілепсію.Структура ВКЗ дітей хворих на епілепсію. На основі теоретичного аналізу ВКЗ нами виявлено, що структура ВКЗ складається з ціннісно-мотиваційного, когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів (Лісова О. С., 2008, с. 45; Никифоров Г С., 2006, с.438).

Ціннісно-мотиваційний компонент - це аксіоло- гічна сторона ВКЗ, цінність і значимість здоров'я для людини, наявність мотивів, які спонукають дбати про своє здоров'я. Він має надзвичайно важливе значення для формування і реалізації ВКЗ. Ціннісно-мотиваційний компонент передбачає формування у дітей, які хворіють на епілепсію усвідомлення цінності свого здоров'я та прийняття особистої відповідальності за нього (Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І., 2011, с. 98).

Когнітивний компонент представляє собою раціональну сторону ВКЗ, і включає сукупність уявлень, умовиводів, думок про здоров'я, уявлення про способи його збереження, зміцнення, підтримку і розвиток. Це перш за все розуміння ролі здоров'я в життєдіяльності, знання основних показників, які впливають на стан здоров'я як негативно, так і позитивно (Кукуруза А. В., Кириллова Е. А., Беляева Е. Э., Цилюрик С. Н., 2011). Рівень знання і уявлення про здоров'я формується у процесі спілкування та взаємодії дітей, хворих на епілепсію з їх найближчим соціальним оточенням, тобто батьками, вчителями, іншими дітьми.

Емоційний компонент пов'язаний із переживаннями, відчуттями, емоціями які виникають у дитини в ситуаціях здоров'я та його погіршення. Це чуттєва сторона ВКЗ, вона включає в себе переживання здорового самопочуття, на основі комплексу відчуттів, що формують емоційний фон (Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І., 2011, с. 90). Емоційний компонент проявляється у способах переживання людиною власних життєвих ситуацій та ситуацій інших людей, і тим емоційним тлом, яке забарвлює її щоденне існування (Лісова О. С., 2008, с. 46).

Поведінковий компонент - це моторно-вольова сторона ВКЗ, яка представляє собою сукупність зусиль, прагнень, дій людини, обумовлених її системою вірувань, що спрямовані на досягнення суб'єктивно значущих цілей. Поведінковий компонент проявляється у конкретних діях дітей хворих на епілепсію щодо збереження та зміцнення свого здоров'я, досягнення суб'єктивно значущих цілей (Ананьев В. А., 2000, с. 124).

Емпіричне дослідження ВКЗ дітей хворих на епілепсію. Емпіричне дослідження здійснювалося нами протягом липня-жовтня 2016р. на базі неврологічного відділення Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні. У дослідженні взяли участь 45 дітей хворих на епілепсію.

Випробовувані були розділені на три групи (по 15 осіб) за віковими періодами психічного розвитку в дитинстві (Элъконин Д. Б., 1989, с. 76):

1) молодший шкільний вік (7-10 років);

2) підлітковий вік (11-14 років);

3) рання юність (15-17 років).

Ми використовували авторський опитувальник, запитання якого дозволяють визначити структуру ВКЗ дітей хворих на епілепсію. Запитання опиту- вальника мають мультифакторне навантаження у плані різнобічного висвітлення проблем ВКЗ. Опитувальник складається з 18 запитань. Додатковими методами виступили бесіда та спостереження.

В результаті проведеного дослідження ми отримали наступні результати.

Усвідомлення відповідальності та цінності свого здоров'я, представлені у ціннісно-мотиваційному компоненті ВКЗ(Рис.1), зростає по мірі дорослішання дітей, хворих на епілепсію. Якщо у першій групі досліджуваних такий показник становить 58,3%, то у найстарших дітей - 80%.

Молодші школярі вважають що за їх здоров'я відповідають в основному батьки. Підлітки разом із батьками та близькими родичами вказують медичний персонал. Таким чином з віком зростає не тільки суб'єктивна відповідальність за своє здоров'я, а й розуміння ролі інших значущих дорослих в житті дитини, хворої на епілепсію.

У кожній віковій групі діти розглядають здоров'я як одну з найбільших цінностей, але особливо виняткового значення йому надають підлітки. Більше половини з них (66,67%) вказують, що здоров'я є невід'ємною складовою життя. Разом з цим вони більше ніж інші вікові категорії пов'язують здоров'я із матеріальним достатком, так чверть опитаних цієї групи вважають, що «здоров'я можна купити за гроші». Це можна пояснити вірою підлітків у покращення здоров'я за допомогою більших матеріальних вкладень, а також недостатності матеріальних ресурсів їхніх батьків.

Погоджуємося з думкою Лісової О. С. про те, що якщо здоров'я займає першу позицію у системі цінностей людини, тоді її поведінка ініціюється і спрямовується специфічним мотивом, який ми називаємо волею до здоров'я (Коцан І. Я., Ложкін Г. В., Мушкевич М. І. 2011, с. 98). Таким чином, воля до здоров'я дітей, хворих на епілепсію, найбільше виражається у підлітковому віці. Це можна пояснити бажанням самореалізації у майбутньому, що можливе тільки за наявності здоров'я.

Особливості когнітивного компоненту ВКЗ (Рис. 2) розкриваються через уявлення, думки та розуміння дітьми, хворими на епілепсію, поняття «здоров'я». Молодші школярі пропонують менше ніж старші діти варіантів визначення даного поняття і найчастіше асоціюють його з активним способом життя (53,3%). Покращення свого здоров'я вони пов'язують із часом. На думку дітей молодшого шкільного віку, вони будуть здоровими через певний проміжок часу(33,3%), наприклад, коли випишуться з лікарні. Старші діти також у своїх відповідях зазначають часові рамки, але значно рідше: друга група - 13,3%, третя група - 6,67%.Джерелами отримання інформації про здоров'я (Рис. 3) для багатьох досліджуваних є батьки та лікарі. Молодші школярі про своє здоров'я дізнаються, в основному, від батьків (46,67%), а власному самопочуттю довіряють тільки кожний п'ятий досліджуваний даної групи. Це пояснюється відсутністю досвіду та знань у дітей даного вікового періоду. Також можна погодитися з думкою Нікіфорова, що когнітивний компонент ВКЗ в значній мірі залежить від віку та рівня розвитку інтелекту дитини (Никифоров Г С., 2006, с. 438).

Третина молодших школярів вказують, що розпізнати появу епілептичних приступів неможливо, ніяких змін свого фізичного та психічного стану перед приступами вони не відчувають. З віком цей показник зменшується, і 83,3% підлітків можуть визначити симптоми погіршення самопочуття. Опираючись на особистий досвід досліджувані юнацького віку називають більше ознак, які передують появі епілептичних приступів. Чим старша вікова група, тим частіше в якості ознак погіршення здоров'я згадується «слабкість та втома», а рідше «страх». Це свідчить про здатність старших дітей, на відміну від молодших школярів, формувати чіткі уявлення про погіршення здоров'я та виділяти ознаки хвороби.

Якщо взяти до уваги психологічні причини епілептичних приступів, то з віком діти, які страждають на епілепсію надають їм менше значення. Половина досліджуваних періоду ранньої юності, на відміну від підлітків, не пов'язують появи приступів із хвилюванням або втомою. Старші діти у своїх відповідях єдині називають причинами «шкідливі звички» (20%), натомість, молодші школярі вказують на те, що перед приступом їх хтось «рознервував» (33,3%), «налякав» (13,3%), «образив» (13,3%). Така тенденція схильності у молодшому віці опиратися на зовнішні причини, і у старшому на внутрішні свідчить про те, що з віком рівень суб'єктивного контроль та інтроверсії дітей хворих на епілепсію збільшується.

З віком діти, хворі на епілепсію, вказують не одне джерело отримання інформації про своє здоров'я, а декілька. Чим старші діти тим частіше вони разом із лікарями та батьками називають себе. Досліджені періоду ранньої юності вказують і на не згадуване раніше джерело отримання інформації - ЗМІ (20%). Такі результати пояснює, те що 86,67 % дітей юнацького віку відзначили, що свій вільний час вони «проводять за комп'ютером».

Емоційне реагування дітей, хворих на епілепсію, на своє здоров'я представлене емоційним компонентом ВКЗ (Рис. 4). Він включає у себе емоції, настрої, почуття, переживання особистості стосовного свого здоров'я.

При аналізі емоційних переживань дітей хворих на епілепсію у стані здоров'я ми визначили, що чим старші діти тим складніші емоційні переживання вони виділяють. Молодші школярі найчастіше згадували «радість» (66,67%), «спокій» (66,67%) та «щастя» (60%), інші показники набрали менше половини виборів. Більшість підлітків називали такі ж емоції, але частіше, так 14 з 15 опитаних підлітків вибрали «щастя» (93,33%), а «радість», «спокій» та «задоволення» отримали 86,67%. Найстарші діти перевагу віддали поняттю «оптимізм» (86,67%), при цьому варто відзначити, що молодші школярі не назвали дане поняття жодного разу. Оскільки, оптимізм є не просто емоцією, а поглядом на життя, припускаємо, що молодші діти не знають чи не розуміють значення даного слова. Загалом вибори досліджуваних усіх груп були подібними, що дає підстави стверджувати про наявність спільних психологічних особливостей для дітей хворих на епілепсію усіх вікових груп.

Порівнюючи відповіді досліджуваними стосовно психологічного стану у ситуації погіршення здоров'я, ми отримали більш диференційовані результати. Молодші школярі відзначили, що у даному випадку найчастіше вони відчувають «паніку» (53,33%), «смуток» (53,33%) і «злість» (46,6%). Більшість досліджувані підліткового віку та періоду ранньої юності вибрали «нудьгу», таке емоційне порушення отримало відповідно 53,33% та 66,67%. Під час погіршення здоров'я підлітки відчувають «пригніченість» (46,6%) та «хвилювання» ( 46,6%), а найстарші діти «смуток» (60%) і «тривогу» (60%). Такі негативні емоційні переживання пояснюються непередбачуваністю епілептичних приступів та втратою контролю над собою під час них.

Актуалізація діяльності дитини, хворої на епілепсію, щодо збереження свого здоров'я відображена у поведінковому компоненті ВКЗ (Рис. 5). Як вважає Бернс Р Б., поведінковий компонент образу «Я» включає в себе конкретні дії, які можу бути викликані образом «Я» і самооцінкою. Це дуже важливий компонент в адаптації дитини до навколишньої дійсності (Никифоров Г С., 2006, с. 440).

Не зважаючи на те, що із віком діти хворі на епілепсію більше прислухаються до лікарів, чим старші вони стають, тим менше дотримуються їх інструк-цій. Процентна частина молодших школярів, які чітко виконують рецепти та призначення лікарів становить 73,33%, а в період ранньої юності цей показник зменшується до 53,33%. Таке ставлення можна пояснити довгим лікувальним процесом та зневірою у його позитивний результат, а також пошуком власних шляхів вилікування. Тому з віком зростає відсоток дітей хворих на епілепсію, які лікувалися за допомогою альтернативних методів (допомога знахарів, священників тощо), якщо у молодшому дошкільному віці показник становить 40%, то у період ранньої юності вже 66,67%.

Аналізуючи показник «дій спрямованих на підтримання свого здоров'я», можна виділити 3 основні категорії відповідей, які зустрічаються у всіх вікових групах: 1) виконання рекомендованих лікувально-профілактичних процедур; 2) ведення здорового способу життя; 3) відмова від поганих звичок. Разом із цими загальними характеристиками тільки молодші школярі згадували допомогу батьків (20%), а найстарші діти вказували «звернення за допомогою до Бога» (20%).

Чим старша вікова група тим частіше діти вказують про власні дії для покращення здоров'я. Досліджувані підліткового віку та періоду ранньої юності наголошують, що для того щоб бути здоровими їм потрібно самим піклуватися про своє здоров'я. З віком діти стають більш самостійними і менше залежними від батьків, що може створювати для них більш актуальну проблему активності для взаємодії у референтних групах.

Висновки

Отже, порівнюючи ВКЗ дітей, які страждають на епілепсію, на різних вікових етапах їх розвитку, можна зробити наступні висновки:

Внутрішня картина здоров'я - це складне комплексне динамічне утворення у самосвідомості людини, що включає у себе суб'єктивне уявлення людини про своє здоров'я; усвідомлення своїх біологічних ресурсів та можливостей; самооцінку здоров'я, способи його підтримки і збереження; емоційні переживання пов'язані із здоров'ям. Структуру ВКЗ дітей, хворих на епілепсію, складають ціннісно-мотиваційний, когнітивний, емоційний та поведінковий компоненти. На рівні кожного з компонентів відображені суб'єктивні образи здоров'я особистості.

У досліджуваних молодшого шкільного віку спостерігається недостатня диференційованість уявлень про зміст поняття здоров'я. На формування розуміння та ставлення до здоров'я дітей хворих на епілепсію у даному періоді істотний вплив має сім'я. Підлітки розглядають здоров'я як найбільшу цінність, яка, на їхню думку, залежить від матеріального достатку людини. У них розвивається прагнення до самореалізації, що виражається через волю до здоров'я. У періоді ранньої юності в епілептиків формуються чіткі уявлення про причини та ознаки погіршення здоров'я. Досліджувані найстаршої вікової групи (15-17 років) збереження здоров'я пов'язують не тільки із власними діями, а й з такими поняттями як «віра» та «надія».

З віком у дітей хворих на епілепсію збільшується диференційованість уявлень про здоров'я, зростає відповідальність, автономність та опора на особистий досвід при виборі стратегій поведінки щодо покращення здоров'я. Чим старші діти, тим частіше вони прислухаються до думки лікарів, але рідше готові виконувати, призначені ними, лікувально-профілактичні процедури. Зневіра в успіх традиційного лікування епілепсії спонукає до пошуків альтернативних методів допомоги.

Отримані результатів свідчать про необхідність надання фахівцями психологічної допомоги дітям, які страждають на епілепсію з метою оптимізації їх ВКЗ на кожному віковому етапі розвитку. Психокорекційна робота повинна проводитися з урахуванням ціннісно-мотиваційного, когнітивного, емоційного та поведінкового компонентів ВКЗ. Перспективою роботи є створення психокорекційних програм з врахуванням вікових особливостей дітей хворих на епілепсію.

Література

1. Ананьев В. А. Психология здоровья: пути становления новой отрясли человекознания / В. А. Ананьев // Психология здоровья / Под ред. Г. С. Никифорова. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 2000. - С.124-125.

2. Дзюбинська М. Я. Формування внутрішньої картини здоров'я у дітей хворих на епілепсію / М. Я. Дзюбинська // Актуальні проблеми психології: Психологія особистості. Психологічна допомога особистості: зб. наук. праць Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України. - 2015. - Т.11, № 15. - С. 127-135.

3. Коцан І. Я. Психологія здоров'я людини / І. Я. Коцан, Г. В. Ложкін, М. І. Мушкевич // За ред. І.Я. Коцана.- Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2011. - 430 с.

4. Кукуруза А. В. Характеристика внутренней картины здоровья подростков с соматической патологией. [Электронный ресурс] / А. В. Кукуруза, Е. А. Кириллова, Е. Э. Беляева // Медицинская психология в России: электрон. науч. журн. - 2011. - N 2. - Режим доступу: http:// medpsy.ru.

5. Лісова О. С. Психокорекція дезадаптивних типів внутрішньої картини здоров'я у хворих на виразкову хворобу / О. С. Лісова // Медицинская психология. - 2008. - Т.3, № 1. - С.44-50.

6. Моісеєнко Р. О. Аналіз епідеміологічних досліджень диспансерної групи дітей з епілепсєю з метою оптимізації надання медичної допомоги / Р. О. Моісеєнко та ін. // Зб. наук. Праць співробіт. НМАПО ім. П. Л. Шупика. - 2015. - 24 (3) /25. - С. 334-338.

7. Психология здоровья: учебник для вузов / Под ред. Г. С. Никифорова. -- СПб. Питер, 2006. - 607 с.

8. Эйдемиллер Э. Г. Детская психиатрия / Э. Г. Эйдемиллер - СПб.: Питер, 2005. - 1120 с.

9. Элъконин Д. Б. К проблеме периодизации психического развития в детском воздаете / Д. Б. Элъконин // Избранные психологические труды. - М.: Педагогика, 1989. - С. 75-76.

10. Jonsson, P. & Eeg-Olofsson, O. (2011). 10-Year outcome of childhood epilepsy in wellfunctioning children and adolescents. Europen Journal Paediatric Neurology. (Mar, 2011), D0I:10.1016/j.ejpn.2011.02.002

References

1. Ananjev V. A. (2000). Psykhologhyja zdorovjja: puty stanovlenyja novoj otrjasly chelovekoznanyja [Health Psychology: the way to becoming a new branch of knowledge about human]. Gh. S. Nykyforova (Ed.). SPb.: Yzd-vo SPbGhU, 124-125 (rus).

2. Dzjubynsjka M. Ja. (2015). Formuvannja vnutrishnjoji kartyny zdorov'ja u ditej khvorykh na epilepsiju [Formation of the inner health look of the children with epilepsy]. Current Affairs Psychology: Personality Psychology. Psychological help individual: Coll. Science. works of the Institute of Psychology named after G. S. Kostyuk NAPS Ukraine, T.11, 15, 127-135 (ukr).

3. Kocan I. Ja. (2011). Psykhologhija zdorov'ja ljudyny [Psychology of human health]. Lucjk: RVV «Vezha» Volyn. nac. un-tu im. Lesi Ukrajinky, 430 (ukr).

4. Kukuruza A. V., Kyryllova E. A., Beljaeva E. E. (2011). Kharakterystyka vnutrennej kartynbi zdorovjja podrostkov s somatycheskoj patologhyej [Characteristics of the internal picture of the health of adolescents with somatic pathology]. Medycynskaja psykhologhyja v Rossyy, 2. Available at: http:// medpsy.ru (rus).

5. Lisova O. S. (2008). Psykhokorekcija dezadaptyvnykh typiv vnutrishnjoji kartyny zdorov'ja u khvorykh na vyrazkovu khvorobu [Psychocorrection maladaptive types of internal picture of health in patients with peptic ulcer]. Medical Psychology, T.3, 1, 44-50 (ukr).

6. Moisejenko R. O. (2015). Analiz epidemiologhichnykh doslidzhenj dyspansernoji ghrupy ditej z epilepsjeju z metoju optymizaciji nadannja medychnoji dopomoghy [Analysis of epidemiological studies dispensary group of children with epilepsy in order to optimize the provision of medical care]. Coll. Science. Works co. NMAPE them P. L. Shupyk, 24 (3) /25, 334-338 (ukr).

7. Nykyforov Gh S. (2006). Psykhologhyja zdorovjja: uchebnyk dlja vuzov [Health Psychology: a textbook for high schools]. SPb.: Pyter, 607 (rus).

8. Ejdemyller E. Gh. (2005). Detskaja psykhyatryja [Child psychiatry]. SPb.: Pyter, 1120 (rus).

9. Elkonyn D. B. (1989). K probleme peryodyzacyy psykhycheskogho razvytyja v detskom vozdaste [On the problem of periodization of mental development in children]. Selected psychological works. M.: Pedagogy, 75-76 (rus).

Размещено на Allbest.ru