Дистрофічні захворювання та дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів
Класифікація неспецифічних запальних і дистрофічних захворювань скронево-нижньощелепного суглобів. Клініка і діагностика гострих артритів інфекційного походження. Особливість психосоматичних чинників і їх ролі у виникненні м’язово-суглобових дисфункцій.
Рубрика | Медицина |
Вид | реферат |
Язык | украинский |
Дата добавления | 21.04.2018 |
Размер файла | 26,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Міністерство охорони здоров'я
Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
Факультет післядипломної освіти
Кафедра хірургічної стоматології
РЕФЕРАТ
На тему: «Дистрофічні захворювання та дисфункції
СНЩС. Клініка, діагностика, лікування»
Вінниця 2018 р
Захворювання скронево-нижньощелепного суглоба в клініці ортопедичної стоматології спостерігається досить часто у вигляді хронічних процесів і посідають особливе місце у плані діагностики та лікування через різноманітну, складну клінічну картину.
Скронево-нижньощелепний суглоб уражається ізольовано або одночасно з іншими з'єднаннями специфічними та неспецифічними інфекційними захворюваннями (туберкульоз, сифіліс, ревматизм, порушення обміну речовин, ендокринні порушення, інтоксикації, що спричиняють поліартрити). Причинами ізольованих захворювань звичайно є травми, запальні процеси у прилеглих тканинах скронево-нижньощелепного суглоба.
Особливе місце у порушенні роботи скронево-нижньощелепного суглоба належить підвищенню тонусу жувальних м'язів та порушенню їх функції. Не можна не враховувати у патогенезі захворювань скронево-нижньощелепного суглоба і роль порушень оклюзійних взаємовідношень.
Правильному діагностичному процесу стає на заваді відсутність єдиної класифікації захворювань суглоба. Дані літератури та клінічні спостереження свідчать, що в етіології і патогенезі захворювань скронево-нижньощелепного суглоба мають значення вищеназвані причини. Необхідно підкреслити взає-мообумовленість усіх цих етіологічних моментів.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СНЩС
Запальні захворювання
Запально-дистрофічні захворювання
Дистрофічні захворювання
Артрити
1.Гострі
2. Хронічні
3.травматичні
4.ревматичні
5.ревматоїдні
Артрито-артрози
Артрози
1.склерозуючі
2.деформуючі
АРТРИТИ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СУГЛОБІВ
Артрити (грец. аrthron - суглоб) - велика група запальних і запально-дистрофічних захворювань суглобів
Класифікація. Відповідно до класифікації, яку було прийнято 1951р. на пленумі Всесоюзного протиревматичного комітету, всі артрити поділяють на інфекційні, неінфекційні (або дистрофічні) і травматичні. Інфекційні артрити поділяються на неспецифічні (ревматичні, ревматоїдні) і специфічні (гонорейні, грипозні, скарлатинозні, туберкульозні, бруцельозні, псоріазні та ін.), інфекційні (дистрофічні, або артози) - на обмінно-дистрофічні, нейродистрофічні, ендокринопатичні.
Виходячи зі спостережень, доцільніше класифікувати неспецифічні запальні і дистрофічні захворювання скронево-нижньощелепного суглобів, об'єднавши їх (В.І. Бургонська, 1968р.)
І - артрити: гострі і хронічні;
ІІ - артрози: склерозивні і деформівні;
ІІІ - артрито-артрози
Гострі артрити
Етіологія. Причиною їх бувають: одномоментна травма (удар, забиття), надмірно широке позіхання, видалення зуба, розгризання горіхів, кісточок або шкірок; крик під час пологів, тонзилектомія тощо.
Клініка. Гострі артрити починаються, як правили, з гострого болю в одному або двох суглобах, який посилюється під час рухів нижньою щелепою. Біль нерідко іррадіює у вухо, скроню, голову. У деяких хворих постерігається припухлість (запальний інфільтрат) навколосуглобних тканин і гіперемія шкіри спереду козелка вуха. Відкривання рота обмежене, хворі погано їдять, неспокійно сплять, скаржаться на загальне нездужання, втрачають працездатність. Температура при цьому може й не підвищуватись, якщо процес не супроводжують грип або ангіна. Майже не змінюється склад крові, за винятком ШОЕ, котра іноді буває прискореною. Якщо гострий артрит виник внаслідок травми, він може супроводжуватися розривом зв'язкового апарата, крововиливом у суглоб. Травматичні гострі запалення скронево-нижньощелепних суглобів трапляються досить часто.
Хворі скаржаться на гострий біль в одному або двох суглобах, який виник після одномоментної значної травми або надмірного відкривання рота. Відкривання рота, Ваня. Приймання їжі і навіть мовлення утрудненими.
Об'єктивно: обмеження рухливості нижньої щелепи, припухлість тканин навколо суглоба внаслідок набряку, інфільтрації або крововиливу в порожнину суглоба. При натисканні рукою на підборіддя біль різко посилюється.
При рентгенографії суглобів звичайно не виявляють суттєвих змін, за винятком випадків крововиливу або серозного випоту в суглобі: тоді суглобна щілина стає розширеною.
Гострим артритам інфекційного походження передують грип або ангіна, отит, періостит щелепи (частіше верхньої), запалення верхньощелепної пазухи або інший інфекційний процес холецистит, тощо); у хворих із ревматичним артритом патологічний процес локалізується найчастіше в обох скронево-нижньощелепних суглобах; ревматичні проби позитивні (сіалова, дифеніламінові та ін.), а збоку серця у хворих майже завжди можна виявити пороки, ревмокардит та інші ураження.
У хворих на ревматоїдний артрит процес локалізується частіше в одному скронево-нижньощелепному суглобі, але одночасно захоплені запалення й інші суглоби колінний,печовий). Змін збоку серця, крім вікових (міокардіодистрофія тощо), не виявляють. Ревматичні та ревматоїдні гострі артрити, так само як і хронічні, виникають звичайно внаслідок поширення інфекції або гематогенним шляхом, або, що буває рідше, шляхом послідовного поширення (отит, остеомієліт щелепи, флегмона привушної ділянки, паротит, мастоїдит).
У дітей артрит частіше виникає на ґрунті гнійного запалення середнього вуха. Може розвинутись на ґрунті хронічної інфекції в організмі, зокрема одонтогенного хроніосепсису, ревматичного поліартриту (гострого чи хронічного).
Диференційну діагностику гострого артриту скронево-нижньощелепного суглоба потрібно проводити з гострим отитом, невралгією гілок трійчастого нерва. Іррадіація болю у вухо, скроню нерідко змушує хворих звертатися до отоларинголога, невропатолога, які іноді помилково встановлюють у хворих отит, невралгію гілок трійчастого нерва. Обмежене відкривання рота та біль за ходом гілки нижньої щелепи і зубів не виключає діагноз гострого перикороніту за утрудненого прорізування нижнього зуба мудрості.
Лікування гострих артритів (травматичних, нетравматичних) має на меті якнайшвидше досягти розсмоктування крові та ексудату. Для цього поряд із тимчасовою (на 2-3 дні) іммобілізацією суглоба (пращоподібна пов'язка і міжзубна прокладка) слід 1-2 рази ввести у порожнину суглоба суміш, в яку входить 2 мл анестетика, наприклад новокаїнового розчину (2%), 1 мл гідрокортизону та 200 тис. МО антибіотика, наприклад пеніциліну. Перерва між першою та другою ін'єкцією - 2-3 дні.
Гідрокортизон, який має фібринолітичну дію, сприяє розсмоктуванню крові та ексудату; новокаїн швидко знімає біль, а антибіотик запобігає розвиткові інфекції, яка потрапила в суглоб гематогенним шляхом. Протипоказанням до введення гідрокортизону є хвороби печінки та нирок, недостатність серця та вагітність.
Одночасно слід призначити компрес із ронідазою: 1 чайну ложку порошку ронідази потрібно висипати на вологу марлеву серветку з 4-5 шарів, покласти її на ділянку суглоба і зафіксувати коловою пов'язкою (бинтом). Застосовувати компреси слід на протязі 15 днів. Ронідаза, проникаючи в навколосуглобові тканини і в суглоб, сприяє розпад гіалуронової кислоти - склею вальної речовини сполучної тканини, тобто збільшує проникність тканин і прискорює рух рідин у міжтканинних просторах. Це приводить до швидкого розсмоктування згустків крові та серозного ексудату в суглобі.
Замість компресів із ронідазою можна застосовувати іонофорез із бджолиною отрутою (віпарин), що містить гіалуронідазу, а за відсутності віпарину - іонофорез з йодистим калієм та новокаїном, димексидом.
Окрім цього, необхідно призначити анальгетики, аскорбінову кислоту (по 100мг на добу). Дуже добрий знеболюючий ефект дають діадинамічні струми Бернара (1-3 сеанси).
Прогноз. Через 3-4 дні після розпочатого лікування у хворих зникають болі в суглобі, суглобова щілина поступово зменшується, а через 5-10 днів можливе вже пережовування їжі; лише у деяких хворих (6%) протягом 2-3 тижнів зберігається незначна туго рухливість суглоба.
ХРОНІЧНІ АРТРИТИ
Їх можна поділити на травматичні, ревматоїдні та ревматичні.
Хронічні травматичні артрити
Патогенез. Якщо після втрати великих та малих кутніх зубів відновлення зубів (протезування) зроблено неправильно, суглобові голівки нижньої щелепи займають ненормальне положення у нижньощелепних ямках. У наслідок цього відбувається постійна травма внутрішньосуглобового диска, хрящового покриву суглобової голівки та суглобової поверхні нижньощелепної ямки. Це призводить до асептичного травматичного артриту, який супроводжується дистрофічними мінами в суглобі. За даними Ю.А.Петросова (1981), у патогенезі дисфункції суглобів відіграють роль три фактори:
а) порушення координації скорочення м'язів;
б) вторинні міни в зубних рядах (втрата зубів, утертість коронок і обумовлене цим зниження прикусу);
в) патологічні зміни в суглобі.
Клініка. Неприємні відчуття поступово переростають у досить сильний біль від найменших рухів суглобової голівки під час розмови або жування. якщо ж до травматичного фактора приєднується інфекція, виникає картина гнійного запалення, яке призводить до розплавлення суглобового диска та хрящового покриву, а іноді - до секвестрації суглобової голівки. Внаслідок цього відбувається заповнення загиблих тканин рубцями і анкілозування суглоба фіброзного або кісткового). особливо тяжкі деформації виникають у дітей після загибелі суглобової голівки. іноді у хворих із травматичним хронічним артритом є синдром Костена, який характеризується головним болем, запамороченням, шумом у вухах, зниженням слуху, іноді сухістю в роті або печію в язику.
ХРОНІЧНІ ІНФЕКЦІЙНІ НЕСПЕЦИФІЧНІ АРТРИТИ
Етіологія і патогенез. причину захворювання звичайно пов'язують з перенесеною у дитинстві травмою, а також з поліартритом, ревматизмом і т.д.
Клініка. захворювання проходить мляво на фоні задовільного стану. Хворі скаржаться на порівняно незначний мимовільний біль, який посилюється в разі спроби відкрити рот. відкривання рота неможливе або обмежене, а жування майже неможливе через значний біль. спереду козелка вуха може виникнути незначна припухлість тканин. в навколо суглобових тканинах звичайно виражених змін не помітно. Обмеження рухів нижньою щелепою та переміщення її вбік пояснюється злипливим запаленням синевіальної оболонки з наступним рубцюванням її (через 3 і більше місяців від початку захворювання).
На рентгенограмі: звуження суглобової щілини, деструктивні і реактивні зміни судхондральної пластинки голівки та суглобової ямки.
Характерним симптомом хронічних артритів є хруст - одна з перших ознак порушення функції скронево-нижньощелепного суглоба. хруст може бути помірний і виявлятися не тільки при пальпаторному обстеженні суглобової голівки через зовнішній слуховий прохід; може бути грубий, різкий і добре прослухатися навіть сторонніми людьми. Можуть бути об'єктивні порушення чутливості шкіри в ділянці суглоба, скроні, привушної ділянки (поколювання. «повзання мурашок», біль при натисканні на вушну раковину). Обстеження шкірно-больової чутливості виявляє підвищення її в перед вушній та скроневій ділянках.
Загострення хронічного неспецифічного артриту супроводжується припуханням тканин, що оточують хворий суглоб, підвищенням тут температури шкіри, обмеженням рухливості нижньої щелепи з переміщенням середньої лінії в бік хворого або здорового суглоба, залежно від того, який процес відбувається в суглобі - злипливий із рубцюванням чи ексудативний з розтягненням суглобової капсули через значне скупчення рідини. Загострення хронічного артриту скронево-нижньощелепного суглоба не завжди супроводжується підвищенням температури тіла, змінами складу крові (а винятком прискорення ШОЕ). У хворих на ревматичний артрит під час загострення захворювання відзначаються позитивні або слабо позитивні ревматичні проби. Біль під час загострення має різний характер: ниючий, колючий, стріляючий; біль може локалізуватися в ділянці хворого суглоба, іррадіювати у завушну, скроневу та підщелепну ділянку. При натисканні на підборіддя або на кут нижньої щелепи біль у суглобі різко посилюється (цим способом добре виявляється як сам біль, так і його характер).
Хронічний ревматичний артрит звичайно локалізується в обох скронево-нижньощелепних суглобах, проходить із періодичними загостреннями і супроводиться субфебрильною температурою тіла, болями в обох скронево-нижньощелепних, а іноді в інших суглобах. Функція суглоба, як правило, порушена. Під впливом комплексного лікування запальні явища швидко проходять.
РЕВМАТОЇДНІ АРТРИТИ
У хворих на ревматоїдний артрит патологічний процес частіше локалізується в одному суглобі, але одночасно бувають уражені декілька інших суглобів (колінний, гомілковостопний та ін.) у всіх цих суглобах при переохолодженні відновлюються болі, проте скованість залишається постійно. Якщо у хворих на ревматоїдний артрит скронево-нижньощелепних суглобів виявляються патологічні зміни з боку серця (ревмокардит та ін.), то у цієї групи пацієнтів вони майже відсутні.
Поряд із переліченими ознаками слід відзначити, що у хворих на ревматоїдний артрит лікування не дає помітного поліпшення (навіть після повторного курсу комплексного лікування), як це буває у пацієнтів із ревматичним артритом.
На рентгенограмах при всіх формах хронічного артриту скронево-нижньощелепного суглоба є зміни з боку суглобової щілини - поширення її при ексудативній формі і звуження при рубцевих змінах. Іноді можна виявити і реактивні зміни судхондральної пластинки суглобової голівки і западання, склеротичні зміни, кісткоподібні прояснення, збільшення екскурсії суглобової голівки. Склеротичні зміни виникають, коли процес набуває тривалого хронічного характеру і виникають грубі дистрофічні зміни тканин. нижньощелепний суглоб артрит дисфункція
Діагноз хронічних артритів має ґрунтуватися на ретельно зібраному анамнезі, даних об'єктивного обстеження, зокрема звичайного рентгенографічного, топографічного, а також інтравізіоскопії та графії.
Хронічний артрит слід диференціювати з хронічним паротитом, для якого характерним є порушення секреції привушної залози.
Лікування досить складне, оскільки тривала іммобілізація та розвантаження суглоба, які потрібні на певних етапах лікування, створюють значні утруднення. Вони пов'язані з особливостями функції щелепи (жування, мовлення. участь в акті ковтання), виключити рухи якої зовсім чи частково зовсім неможливо. Тому в лікування гострих та хронічних неспецифічних інфекційних артритів входить комплекс заходів, яку слід застосовувати в тій чи іншій комбінації:
1. Усунення джерела інфекції - запалення вогнище поза суглобом (санація вогнищ інфекції - зубах, середньому вусі, мигдаликах, верхньощелепних пазухах, кишечнику, сечовому міхурі та інших органах). Перед видаленням «гангренозних» зубів, запалених мигдаликів, гайморотомією тощо слід застосувати профілактичне лікування (ацетилсаліциловою кислотою, амідопірином, бутадіоном, сульфаніламідними препаратами, антибіотиками), щоб попередити загострення артриту після операції.
2. Стимулювання загальної імунологічної реактивності та десенсибілізації організму:
а) посилене (калорійне та вітамінозне) харчування;
б) поєднання аспірину з похідними кортизону ацетату або преднізолону, кортикотропін.
Глюкокортикоїд є одним з найбільш ефективних препаратів для лікування ревматичного артриту.
3. Розвантаження суглоба і забезпечення спокою створюють за допомогою гумової прокладки завтовшки 5-10мм, яку встановлюють між кутніми зубами, а підборідний відділ нижньої щелепи підтягують уверх за допомогою пращі та еластичної тяги до головної шапочки.
4. Фізіотерапія.
АРТРОЗИ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНИХ СУГЛОБІВ
Етіологія і патогенез. У дисфункції скронево-нижньощелепних суглобів відіграють роль три фактори, які взаємо пов'язані і взаємно обумовлені:
а) порушення координації скорочення м'язів;
б) вторинні зміни у зубному ряді;
в) патологічні зміни в суглобах.
різноманітні артрози виникають внаслідок посилення артритних змін, а також на ґрунті обмінних, нейродистрофічних та ендокринопатичних уражень суглобів. Під їхнім впливом виникають неінфекційні дегенеративні зрушення та зміни у тканинах суглобів. Ознаки асептичного запалення, що виникають при цьому, мають характер вторинного процесу. У зв?язку з цим деякі автори називають це захворювання не артозами, а артрозо-артритами, або дегенеративними артритами, артротопатіями, гіпертрофічним артритами.
До обмінно-дистрофічних артозів відносять подагричні - гострі та хронічні, які є виявом подагри.
До нейродистрофічних артозів належить так званий деформативний артрит. Нині вважають доведеним, що при деформативний артритах є порушення місцевого та загального обміну кислих мукополісахаридів, що зумовлює порушення рівноваги ферментсубстратної системи гіалуронідаза - кислі мукополісахариди крові.
На розвиток патологічних процесів у суглобі впливає стан судинної системи, якою забезпечується кровопостачання суглобової голівки нижньої щелепи. Закупорювання чи облітерації судин передньої поверхні суглоба ( у зв?язку з невеликою кількістю колатералей) може призвести до порушення трофіки менікса та епіфізарного відділу суглобової голівки і до дистрофічних змін усіх тканин суглоба.
Клініка і діагностика. На відміну від артриту артроз має більш виражену рентгенографічну картину - нечіткість контурів суглобової поверхні кісток, які є нерівними, із зубцями чи виїмками, або виявляється деформація суглобової голівки з наявністю гачків, остеофітів тощо. Клінічні ж вияви артрозу виражені слабше. оскільки стягнення у процес хряща і кістки не спричиняє болю.
Біль виникає лише тоді, коли процес уражує найчутливішу частину суглоба - синовіальну оболонку суглобової капсули. У хворих на артроз скронево-нижньощелепного суглоба захворювання проходить непомітно. Вони скаржаться в основному на різне за інтенсивністю клацання, ляскання, тріск (хрускіт) у суглобі. туго рухливість; зранку - тупий біль і відчуття скутості, яке упродовж дня (після «розроблення» суглоба) проходить. Відсутність болю і незначні вияви всіх інших клінічних симптомів, є факторами, що погіршують перебіг захворювання - хворі звертаються до лікаря, коли в суглобі виникають необоротні зміни. Біль та клацання можуть виникати і зникати незалежно від інших ознак ураження, можуть мати різну інтенсивність і спостерігаються у всіх фазах при рухах нижньою щелепою.
Послідовність виникнення перелічених симптомів буває різною. Часто процес починається із клацання; біль приєднується через 2-5 місяців, а іноді і через рік, коли порушується функція суглоба; обмежується обсяг рухів вниз і в бік хворого суглоба.
Іноді екскурсія нижньої щелепи збільшується через пере розтягнення зв'язкового апарату та капсули. Часом спостерігається збільшення екскурсії суглобової голівки у здоровому суглобі, що можна пояснити компенсаторним пристосування здорового зчленування до зміненої функції нижньої щелепи внаслідок обмеження екскурсії у хворому суглобі.
Залежно від ступеня ураження скронево-нижньощелепного суглоба зображення його на рентгенограмі буває різне. При склерозивному артрозі на рентгенограмі визначається звуженість суглобової щілини, склероз замикальних пластинок з незначною деформацією суглобової голівки.
При деформівному артрозі дегенеративні процеси розвиваються, очевидно, одночасно з репаративними. На рентгенограмі виявляється різка деформація суглобової голівки і горбка (за рахунок крайових кісткових розростань, остеофітів, гіперостозів). Спостерігається різке порушення екскурсії суглобової голівки.
У більшості дітей першими чіткими симптомами де формівного артрозу є ознаки затримки росту та деформації нижньої щелепи. М'які тканини щоки на недорозвиненому боці розміщені з надлишком, щока має вигляд округлої, а на хворому боці - розтягнена, плеската.
Кут рота на здоровому боці зсунений униз, у зв?язку з чим бувають випадки встановлення неправильного діагнозу - параліч лицевого нерва. Прикус у дитини стає патологічним перехресним), порушується співвідношення верхньої і нижньої щелеп. Якщо уражені обидва суглоби, недорозвиненими є обидні половини нижньої щелепи з усіма наслідками (двобічна мікро генія або ретрогнатія, западання язика та надгортанника, різке хропіння під час сну, загальне недорозвинення дитини тощо). Як за однобічного, так і за двобічного ураження суглобів поступово зростає обмеження рухів нижньою щелепою. Деформівний остеоартроз може сприяти розвиткові кісткового анкілозу.
Лікування артрозів - вплив на суглоб медичною жовчю (компреси та іонофорез); якщо є протипоказання до електрофорезу, слід обмежитися компресами з жовчі, парафінотерапією, грязелікуванням. У разі загострення артрозу - іммобілізація нижньої щелепи на 7-10 днів, а потім поступово розпочати активну механотерапію.
Деформівний артроз лікують іноді методом кондилектомії з одномоментної артропластикою суглоба ліофілізованим алотрансплантантном з нижньої щелепи разом із суглобовою голівкою (так звана ортопедична пересадка нижньої щелепи).
БОЛЬОВИЙ СИНДРОМ У РАЗІ ДИСФУНКЦІЇ СКРОНЕВО-НИЖНЬОЩЕЛЕПНОГО СУГЛОБА
Про тісний зв'язок захворювань скронево-нижньощелепного суглоба з порушеннями в зубо-щелепній системі писали багато авторів. Виникнення дис-функціональних станів скронево-нижньощелепного суглоба на тлі порушень нейром'язового комплексу звичайно пов'язують з різними причинами: психогенним чинником, чинниками механічного перевантаження м'язів, професією, функціональними та органічними змінами в різних відділах центральної і периферійної нервової системи, оклюзійними порушеннями, помилками під час ортопедичного лікування тощо.
Описані суглобові симптоми у поєднанні з парестезіями ротової порожнини. Ці симптоми відомі під назвою "синдром Костена", який включає в себе: біль, хрусткіт, шум та клацання у суглобі, біль у вусі й завушній ділянці, головний біль, запаморочення, закладеність і шум у вухах, сухість у ротовій порожнині, печію у горлі, носі та язиці, посмикування і тризм жувальних м'язів. Описаний Костеном у 1936 р. симптомокомплекс не спостерігається у клініці у хворих із захворюваннями скронево-нижньощелепного суглоба, а лише окремі сиптоми. Костен вважав, що виникнення симптомокомплексу пов'язано зі зниженням міжкоміркової висоти, тому під час діагностики даних захворювань не потрібно використовувати термін "синдром Костена". Адже синдром -- це комплекс симптомів, які постійно спостерігаються у разі певного захворювання. Якщо уражений скронево-нижньощелепний суглоб, симптоми непостійні і рідко спостерігаються усі разом.
Причину розвитку дисфункції у більшості випадків вдається виявити під час збирання анамнезу захворювання. Звичайно вона виявляється у вигляді різних симптомів: болю у м'язах, шуму у вухах, глосалгії, глосодинії тощо. Але порушення функції нейром'язового комплексу дуже рідко розвивається ізольовано. Часто вони поєднуються з порушеннями оклюзійних взаємовідношень, а також елементів суглоба, які характерні для прикусу, що знижується, або дистального зсуву нижньої щелепи.
Важливе місце у виникненні больового синдрому належать парафункціям жувальних м'язів та язика, до яких відносять бруксизм, що спостерігається у 21% молодих та у 6% людей похилого віку.
Від ступеня порушень функції скронево-нижньощелепного суглоба та причин, що їх зумовили, залежить обсяг спеціальної стоматологічної допомоги.
Дисфункціонадьний стан скронево-нижньощелепного суглоба.
Розвиток та виникнення даної патології пов"язують із психогенними чинниками (стреси, істерії, гримаси), механічним перевантаженням м"язів, що пов"язано з тривалим однобічним типом жування, професією (тримання у зубах мундштука у підводників, водолазів), важкою фізичною працею, функціональними та органічними змінами в різних відділах центральної і периферійної нервової систем, оклюзійними порушеннями (аномалії прикусу, передчасні контакти в зубних рядах, ковзкий прикус), помилками під час протезування, застудними захворюваннями. Клінічними симптомами є біль у м"язах, шум у вухах, глосалгії, глосодинії за відсутності рентгенологічних змін у суглобах та оклюзійних порушень.
Лікування хворих з нейром"язовим синдромом спрямоване на усунення причини, якщо вона продовжує діяти.
Спеціальне стоматологічне лікування спрямоване на нормалізацію оклюзії і артикуляції шляхом пришліфування, протезування, за необхідності -- використання міогімнастики і фізіотерапії.
Психосоматичні чинники і їх роль у виникненні м"язово-суглобових дисфункцій.
Психосоматичні захворювання зумовлюють стійкість оклюзійних порушень. Лікування таких хворих починається з діагностичних заходів з наступним психоневрологічним та соматичним обстеженням. Серед основних тестів, які дозволяють виявити психосоматичні порушення, виділяють такі:.
-- невідповідність між великою кількістю скарг і відсутністю (чи незначною вираженістю) оклюзійних порушень;.
-- невідповідність зони болю і неприємних відчуттів зон соматичної і вегетативної іннервації;.
-- часта зміна локалізації болю, "плинність" скарг;.
-- власне розуміння причин і методів захворювання, заперечення позитивного результату від будь-якого лікування;.
-- зосередження уваги на неприємних відчуттях: зуби, суглоби, лікар-стоматолог посідають у житті таких хворих особливе місце;.
-- зв"язок скарг із життєвою ситуацією і біографією.
Діагноз підтверджується тим, що транквілізатори, антидепресанти, нейролептики сприяють зменшенню і зникненню неприємних відчуттів і болю у ділянці жувальних м"язів і суглобів.
Якщо лікар не звертає уваги на суб"єктивну оцінку хворим свого болю, не враховує зазначені критерії, то виникають діагностичні і лікувальні помилки.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні принципи комплексного обстеження пацієнтів з контрактурою нижньої щелепи. Поява обмежень рухливості нижньої щелепи. Проведення аускультації суглоба за допомогою фонендоскопа. Обстеження хворих з патологією скронево-нижньощелепного суглобу.
презентация [2,6 M], добавлен 04.12.2023Етіологія, клініка, патогенез пошкоджень суглобів. Лікування переломів кісток плечового суглоба, травм та ушкоджень колінного та гомілковостопного суглобів. Клініко-фізіологічне обґрунтування застосування кінезотерапії як методу фізичної реабілітації.
дипломная работа [688,2 K], добавлен 24.09.2014Проблема профілактики та лікування раньової інфекції після ендопротезування суглобів. Лікування гнійних ускладнень після ендопротезування суглобів. Застосування своєчасної діагностики та запропонованих лікувальних заходів. Спосіб скелетного витягнення.
автореферат [46,5 K], добавлен 12.03.2009Гломерулонефрити (ГН) як гетерогенна група імунно-запальних захворювань. Їх етіологія, морфологічна класифікація, клініка. Нефритичний сидром. Стандарти параклінічних досліджень, лікування. Хронічна ниркова недостатність. Хронічна хвороба нирок.
презентация [1,1 M], добавлен 14.04.2014Етіологія та епідеміологія гнійно-запальних захворювань у новонароджених. Діагностичні критерії та лікування гнійно-запальних уражень шкіри, підшкірно-жирової клітковини, пупка. Напрямки профілактики гнійно-запальних захворювань у новонароджених.
презентация [1,1 M], добавлен 25.01.2014Остеоартроз колінних суглобів, його причини та наслідки. Досліджено питання лікування остеоартрозу колінних суглобів із застосування пресотерапії в комплексній терапії у жінок в менопаузальному періоді в порівнянні з стандартною медикаментозною терапією.
статья [27,3 K], добавлен 18.08.2017Симптоми захворювання гонореї у чоловіків та жінок. Симптоми генітального герпесу. Розвиток гострих кондилом. Основні симптоми та ознаки корости. Індивідуальна профілактика венеричних захворювань. Протизаплідні засоби. Збудники венеричних захворювань.
презентация [2,4 M], добавлен 10.09.2014Актуальність проблеми деформуючого артрозу. Корінцеві та судинні спинальні синдроми. Хірургічні методи лікування деформуючого артрозу. Остеохондроз грудного відділу хребта. Консервативні методи лікування. Синдром Стейнброкера або синдром "плече-рука".
реферат [33,8 K], добавлен 23.04.2014Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування та профілактика захворювань сечовидільної системи. Особливості анатомії нирок. Поширеність захворюваності на гломерулонефрит, роль стрептокока в його ґенезі. Основні причини виникнення набряків.
презентация [7,0 M], добавлен 10.12.2014Особливості будови трубчастих кісток. Класифікація остеомієлітів етіологічно, за шляхами попадання інфекції, за клінічним перебігом та по локалізації. Патогенетичні зміни при захворюванні. Способи діагностики гострого гематогенного остеомієліту.
презентация [16,5 M], добавлен 07.03.2011Огляд літературних даних, що відображають сучасний погляд на проблему лікування і реабілітації суглобових патологій. Аналіз результатів сучасних клінічних досліджень і систематичних оглядів щодо застосування різних методів фізіотерапії для їх лікування.
статья [23,1 K], добавлен 27.08.2017Історія відкриття збудника хронічного інфекційного захворювання лепри. Мікобактерія лепри - облігатний внутрішньоклітинний паразит тканинних макрофагів. Класифікація захворювання, його типи та стадії. Діагностика, методи лікування та прогноз на одужання.
презентация [26,4 M], добавлен 10.09.2015Епідеміологія, поширеність, особливості клінічного перебігу та комплексне лікування дітей з гнійною хірургічною інфекцією кісток і суглобів шляхом удосконалення методів хірургічної санації патологічного вогнища інфекції. Загальні результати лікування.
автореферат [57,2 K], добавлен 19.03.2009Питання взаємозв’язку психогенної та васкулогенної еректильної дисфункції. Перспективний напрям в лікуванні еректильної дисфункції - місцеве застосування гелів. Співвідношення судинної та психогенної еректильної дисфункції залежно від віку хворих.
автореферат [51,8 K], добавлен 09.03.2009Класифікація, клінічні особливості, діагностика та стратегія лікування хронічних гепатитів. Термінологія мікробно-запальних захворювань нирок і сечових шляхів. Принципи лікування пієлонефриту в дітей. Патогенетична терапія та показання до її призначення.
реферат [351,0 K], добавлен 12.07.2010Епізоотологія, клінічні ознаки, діагностика, лікування інфекційного стоматиту, віспи, міксоматозу (комариної хвороби), ящуру. Методи профілактики вірусних хвороб. Медичні засоби боротьби із захворюваннями ентеротоксемією та інфекційною тимпанією.
реферат [29,5 K], добавлен 28.07.2010Методика проведення та значення променевої діагностики опорно-рухової системи. Види променевого дослідження скелету, суглобів та органів дихання, показання до їх використання. Вимоги до теоретичної та практичної підготовки студентів за даною темою.
методичка [31,9 K], добавлен 07.12.2009Гострі респіраторні вірусні інфекції як велика група клінічно та морфологічно подібних гострих запальних захворювань, що викликаються пневмотропними вірусами. Грип, парагрип, аденовірусна і респіраторно-синцитіальна інфекції як найбільш значущі.
курсовая работа [35,6 K], добавлен 10.06.2010Зміщення диска без проривання фіброзного кільця. Патологія міжхребцевих дисків. Рухові розлади. Позитивний симптом Ласега. Синдром ушкодження спинного мозку. Пухлини. Класифікація. Клініка. Діагностика. Лікування.
реферат [23,0 K], добавлен 16.05.2007Класифікація, клінічні прояви і основні принципи лікування вегетативних дисфункцій у дітей. Характеристика вегетативного гомеостазу. Показання до проведення імунологічного дослідження на наявність імунної недостатності. Лікування імуннодефіцитного стану.
реферат [113,5 K], добавлен 12.07.2010