Організація системи екстреної медичної допомоги в Україні

Матеріально-технічна база станції екстреної (швидкої) медичної допомоги включає будівлі, споруди, медичне обладнання, вироби медичного призначення, засоби зв'язку, транспортні засоби та інші матеріальні цінності, передані органами, уповноваженими управляти спільним майном територіальних громад відповідної адміністративно-територіальної одиниці, у порядку, визначеному законом [6].

Майно станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, яка є юридичною особою, закріплюється за нею на праві оперативного управління та використовує.



2.7 Лікарня швидкої допомоги та невідкладної допомоги

Відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги є структурним підрозділом багатопрофільної лікарні, в якому у цілодобовому режимі забезпечується надання екстреної медичної допомоги пацієнтам, доставленим бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги чи іншими особами, та пацієнтам, які звернулися за наданням такої допомоги чи іншої невідкладної медичної допомоги особисто.

Рішення про організацію відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги та його функціонування приймається органами влади Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами, іншими органами місцевого самоврядування у порядку та в межах повноважень, що визначені законом.

Єдині вимоги до матеріально-технічного оснащення відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги та кваліфікації їх працівників визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, відповідно до вимог цього Закону [2].

Типове положення про відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.

Завдання Відділення

1. Цілодобовий прийом пацієнтів та надання їм екстреної (невідкладної) медичної допомоги згідно з протоколами надання медичної допомоги, затвердженими Міністерством охорони здоров'я України (далі - Протоколи).

2. До Відділення приймаються особи, яких доставлено бригадами швидкої медичної допомоги (далі - Бригада), направлено на госпіталізацію лікарями лікувально-профілактичних закладів або які звернулися самостійно.

3. Сортування пацієнтів при масовому надходженні до Лікарні та ранньому госпітальному етапі.

4. Обстеження та санітарна обробка пацієнтів і направлення їх до профільного відділення Лікарні згідно зі встановленим діагнозом для подальшого стаціонарного лікування.

5. Подання інформації до відповідних органів, служб і установ у випадках, передбачених чинним законодавством України [6].

Структура Відділення

1. Відділення повинно мати три окремі входи:

а) вхід для приймання хворих, доставлених санітарним транспортом швидкої медичної допомоги або гелікоптером;

б) вхід для пацієнтів, які звертаються самостійно або госпіталізуються у плановому порядку;

в) вхід для хворих з інфекційними захворюваннями та контамінованих осіб (до ізольованого боксованого приміщення, яке облаштовується у разі відсутності у Лікарні інфекційного відділення).

2. Відповідно до завдань та потужності Лікарні Відділення складається з таких медичних приміщень:

а) приміщення для очікування пацієнтів та їх супроводжуючих;

б) приміщення для реєстрації та диспетчерська;

в) приміщення сортування хворих;

г) приміщення для проведення інтенсивної терапії, куди входять:

- реанімаційна палата;

- спеціалізоване приміщення для надання допомоги при поєднаних ушкодженнях для проведення операційних втручань, маніпуляцій та обстежень за життєвими показаннями;

- лікарсько-медсестринський пост на межі між приміщенням для проведення інтенсивної терапії та палатами з можливістю постійного візуального спостереження за цими зонами (обладнаний засобами зв'язку та моніторингу стану хворих) [6].

Посадові обов'язки відповідно до інструкції лікаря

Виїзний лікар швидкої допомоги повинен закінчити інтернатуру по швидкій допомозі або пройти первинну спеціалізацію на спеціальному циклі в інституті удосконалення лікарів. Посадові обов'язки лікаря швидкої допомоги може також виконувати лікар, який має досвід роботи з діагностики та лікування всіх невідкладних станів, що загрожують життю на догоспітальному етапі.

При виконанні своїх функціональних обов'язків з надання екстреної медичної допомоги хворим та постраждалим лікар безпосередньо підпорядковується старшому лікарю оперативного відділу (станції, підстанції, зміни). У підпорядкуванні виїзного лікаря знаходяться медперсонал бригади і водій санітарного автомобіля в рамках оперативної взаємодії при виконанні викликів і поєднань останнім посади санітара при перенесенні хворих. У своїй роботі виїзної лікар керується наказами та розпорядженнями головного лікаря станції, його заступників з медичної частини, завідувача і старшого лікаря підстанції, спеціальними інструкціями і методичними рекомендаціями.

Виїзний лікар станції швидкої медичної допомоги зобов'язаний:

надавати медичну допомогу хворим і потерпілим на місці і під час транспортування на рівні сучасних досягнень медичної науки і практики, керуючись при цьому затверджених інструкцій і методиками, прийнятими на станції;

- володіти методами діагностики і лікування невідкладних станів; вміти користуватися лікувально-діагностичною апаратурою, що застосовується на догоспітальному етапі;

- працювати за графіком без права сну, у вільний від виклику час перебувати в приміщенні підстанції, що не відлучаючись з її території;

- завжди мати при собі посвідчення особи державного зразка; до початку зміни розписатися в журналі чергового наряду, отримати спецодяг, з'ясувати склад бригади, номер автомашини, перевірити показання спідометра, особисто прийняти і перевірити все належне майно та апаратуру і розписатися у відповідних журналах; з моменту прийняття перерахованого майна і апаратури лікар несе матеріальну відповідальність за їх збереження і правильну експлуатацію;

- постійно контролювати роботу персоналу бригади; дотримуватися встановленої форму одягу і вимагати цього від усіх членів бригади;

- контролювати санітарний стан салону автомашини, проведення поточної дезінфекції та зміну халатів працівниками бригади; стежити за своєчасним поповненням медичного ящика, оформляючи витрата медикаментів і перев'язувального матеріалу в відповідних журналах;- виїжджати негайно при прийомі виклику для його виконання незалежно від укомплектованості бригади медпрацівниками та інших причин; негайно особисто прибути до диспетчеру підстанції під час вступу чергового виклику, отримати у нього карту виклику, уточнити адресу, прізвище хворого, привід до виклику, час надходження виклику і виїхати для його виконання протягом 1 хв; при виїзді на виклик включити рацію, вимикання її дозволяється тільки в разі повернення бригади на підстанцію;

- негайно інформувати диспетчера підстанції про причини неможливості своєчасного виїзду; повідомляти старшому диспетчеру оперативного відділу про аварію або несправності автомашини під час перевезення на виклик або з хворим для передачі виклику іншій бригаді; передати хворого прибула бригаді з дотриманням наступності в наданні медичної допомоги; при неможливості ліквідувати несправність автомашини своїми засобами повідомити старшому диспетчеру і чекати його подальших вказівок;

- перебувати в кабіні з водієм під час руху на виклик, допомагати йому в знаходженні адреси і найкоротшого маршруту проїзду по місту до місця знаходження хворого або потерпілого; в разі неможливості проїхати до місця виклику на санітарному автомобілі - дійти з бригадою пішки або використовувати інший вид транспорту (візок, вантажівка і т. п.).

- зупиняти машину і надавати необхідну допомогу при нещасному випадку під час руху за викликом; в залежності від стану здоров'я потерпілого (хворого) вирішити питання про можливість спільної транспортування або через старшого диспетчера викликати іншу бригаду;

- повідомити водієві, що хворий (потерпілий) через тяжкості стану потребує більш швидкій доставці до лікувального закладу, так як при виконанні службового завдання водій санітарного автомобіля користується правом переважного проїзду, передбаченим для автомашин, обладнаних спеціальними звуковими і світловими сигналами;

- проводити особисто і ретельно огляд хворого, надавати медичну допомогу в повному обсязі і грамотно; вирішувати питання госпіталізації потерпілого (хворого) в залежності від стану його здоров'я і відповідно до спеціальних інструкцій про порядок госпіталізації при різних пошкодженнях та захворюваннях, вживати всіх заходів до переконання хворого і родичів у необхідності лікування в стаціонарі при відмові від госпіталізації;

- повідомити діагноз і запитати у диспетчера напрямки місце госпіталізації, здійснювати госпіталізацію тільки відповідно до отриманого призначенням; правильно оцінити тяжкість стану хворого і вибрати прийнятний для нього спосіб транспортування з місця захворювання (події) в салон автомобіля; перебувати в салоні автомашини поруч з хворим під час проходження до лікувального закладу;

- госпіталізувати хворого (постраждалого) в найближчу лікарню з урахуванням профілю та можливості надання екстреної медичної допомоги при різкому погіршенні його стану під час транспортування, повідомивши старшому диспетчеру про зміну маршруту з метою інформації лікувального закладу для підготовки всього необхідного до прийому тяжкохворого (потерпілого). Заповнювати супровідний лист на кожного госпіталізується хворого (форма № 254), вказавши в ньому номер підстанції і поставивши розбірливий підпис;

- бути гранично уважним при наданні медичної допомоги особам, які перебувають у стані алкогольного сп'яніння, з огляду на, що сп'яніння маскує основне захворювання або пошкодження;

- надати всю необхідну медичну допомогу і дати поради про подальше лікування та режим при залишенні хворого будинку; в разі необхідності подальшого спостереження - передати активний виклик в поліклініку;

- повідомляти диспетчеру напрямку про закінчення виклику і необхідні відомості для заповнення карти реєстрації виклику швидкої медичної допомоги; дублювати текст виклику вголос при прийомі виклику по телефону або рації, точно усвідомити адресу, привід до виклику, час його надходження і передачі;

- здати диспетчеру карти виклику і сигнальні талони в поліклініку, заповнені повно і розбірливо, у міру повернення на підстанцію;

- доповідати старшому лікарю оперативного відділу про всі випадки смерті до прибуття, а так само в присутності бригади і надалі діяти відповідно до його вказівок.

Після закінчення чергування виїзний лікар повинен записати в журнал відомості про витрачені медикаментах, перев'язному матеріалі і спирті. При оформленні записів в журналі про витрату наркотичних речовин він керується наказами по станції. Потім він здає спеціальний одяг, медичний ящик, апаратуру і наркотичні речовини диспетчеру підстанції або лікаря нової зміни. Про здачу медичного майна і наркотичних речовин розписується у відповідних журналах.

Виїзний лікар має право:

- брати участь в управлінні підстанцією, використовуючи для цього постійно діючі виробничі наради, збори, конференції;

- вносити свої пропозиції з питань організації та вдосконалення екстреної медичної допомоги, підвищення кваліфікації медпрацівників і наукової організації праці;

- вирішувати питання діагностики та лікування хворих (постраждалих) на догоспітальному етапі та їх госпіталізації;

- вимагати від адміністрації створення здорових і безпечних умов праці, забезпечення сучасною лікувально-діагностичною апаратурою, медикаментами, обладнанням та спецодягом.

Посадові обов'язки відповідно до інструкції фельдшера

Інструкція фельдшера включає в себе наступні обов'язки:

Здійснення прийому пацієнтів у поліклініках, а також обслуговування дорослих та дітей на дому з веденням відповідної звітності;

У разі загрози життю або здоров'ю надання долікарської допомоги потерпілому;

Спостереження за пацієнтами, що перебувають на лікуванні вдома;

Проведення фізіотерапевтичних процедур за призначенням лікаря;

Участь в диспансеризації пацієнтів;

Спостереження за станом пацієнтів, що знаходяться в групі ризику;

При відсутності лікаря-акушера, патронаж вагітних жінок, а також дітей з народження і до виконання одного року;

Спостереження дітей від 1 і до 2-х років, що входять до групи ризику;

Медичне участь в житті неблагополучних сімей, контроль за санітарним станом їхнього житла;

Проведення заходів щодо своєчасності виконання щеплень;

За завданням лікарів лікувально-профілактичних організацій проведення різного роду санітарно-гігієнічних процедур;

Проведення заходів з профілактики виробничого травматизму;

Участь у виїзних санітарних постах;

Контроль над прикріпленими продовольчими магазинами, школами, перукарнями та іншими установами в питаннях дотримання санітарних норм і інші обов'язки, що встановлюються керівником в рамках законодавчих актів, затверджених Міністерством охорони здоров'я.

Фельдшер швидкої допомоги Однією з найвідповідальніших вважається професія фельдшера швидкої допомоги. Безліч фельдшерів в історії медичної практики, прийнявши правильне рішення і надавши першу допомогу, рятували життя потерпілому. Під'їхавши до місця події, фельдшер в перші ж секунди проводить оцінку стану постраждалої людини, визначаючи обсяг необхідної допомоги, і негайно приступає до її надання. Першочерговим обов'язком фельдшера, за інструкцією, є одержання відповіді на два основних питання: 1. хто такий потерпілий; 2. яка причина виклику. Потім уточнюються інші питання і обговорюються скарги хворого. (Джерело: http://www.neboleem.net/feldsher.php)

2.8 Навчання персоналу і застосування рекомендацій наукових товариств

Підготовка та підвищення кваліфікації проводяться з метою набуття особами, які згідно із своїми службовими обов'язками зобов'язані надавати домедичну допомогу, знань та практичних навичок з надання такої допомоги особам, які перебувають у невідкладному стані [4].

Підготовка та підвищення кваліфікації проводяться на базі вищих медичних і фармацевтичних навчальних закладів I-IV рівня акредитації незалежно від форми власності та підпорядкування, навчально-тренувальних відділів центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, навчально-тренувальних відділів Товариства Червоного Хреста, інших навчально-тренувальних підрозділів (далі - установи), які провадять діяльність відповідно до законодавства про освіту за програмами, затвердженими МОЗ і погодженими з МОНмолодьспортом.

Установи, на базі яких проводяться підготовка та підвищення кваліфікації, за рівнем матеріально-технічного забезпечення і підготовки викладачів повинні відповідати вимогам, установленим МОНмолодьспортом.

Відповідальним за наукове та методологічне забезпечення підготовки та підвищення кваліфікації викладачів і викладачів-інструкторів установ є Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі - Центр) [2].

Підготовка та підвищення кваліфікації проводяться за очною формою навчання і поділяються на перший, другий та третій рівень.

Строк підготовки та підвищення кваліфікації залежить від рівня знань і практичних навичок особи. Вимоги щодо рівня знань і практичних навичок та відповідні строки підготовки та підвищення кваліфікації затверджуються МОЗ.

Підготовка та підвищення кваліфікації з метою набуття знань і практичних навичок з надання домедичної допомоги особам з вадами слуху передбачають виконання завдань медичного характеру, розроблених Центром відповідно до затверджених МОЗ програм. Для розроблення відповідних програм Центром можуть залучатися освітні та наукові заклади, громадські організації [6].

Підготовка та підвищення кваліфікації проводяться установами на підставі договорів, які укладаються з відповідними органами виконавчої влади, підприємствами (установами, організаціями).

Порядок здійснення та розмір плати за проведення підготовки та підвищення кваліфікації встановлюються МОЗ за погодженням з Мінфіном.

Направлення осіб для проходження підготовки здійснюється протягом трьох місяців з моменту призначення на посаду.

Особі, яка пройшла підготовку та успішно склала відповідний іспит, видається посвідчення за формою згідно з додатком, строк дії якого становить п'ять років [4].

Підвищення кваліфікації проводиться один раз на п'ять років.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти і науки, сприяють розвитку наукових досліджень за напрямами "Медицина невідкладних станів" та "Медицина катастроф", у тому числі шляхом замовлення конкретних фундаментальних та/або прикладних наукових досліджень з метою впровадження їх результатів у діяльність системи екстреної медичної допомоги.

епідеміологічний екстрений медичний допомога

2.9 Навчання населення надавати першу допомогу

Наказ МОЗ України №132 від 02.03.2009 "Про організацію навчання окремих категорій немедичних працівників навичкам надання першої невідкладної медичної допомоги" визначає, що навчально-тренувальний відділ (центр) підготовки з надання медичної допомоги в екстремальних ситуаціях (далі - відділ/центр) здійснює підготовку та підвищення кваліфікації з надання першої невідкладної медичної допомоги (далі - підготовка) працівників, професійні обов'язки яких пов'язані з наданням першої невідкладної медичної допомоги (далі - слухачі). Підготовка включає проведення поточного і вихідного контролю рівня знань, умінь і навичок слухачів [4].

Відділ/центр утворюється як структурний підрозділ Республіканського (Автономна Республіка Крим) територіального центру екстреної медичної допомоги, обласних центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, може створюватися на базі багатопрофільних лікарень, зокрема міських лікарень швидкої медичної допомоги, інших закладів охорони здоров'я незалежно від форм власності і підпорядкування, акредитованих в установленому порядку, Товариства Червоного Хреста України (далі - Заклад) [6].

Відділ/центр у своїй діяльності керується Конституцією України (254к/96-ВР), законами України, постановами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МОЗ, статутом Закладу та цим Положенням.

Для забезпечення проведення підготовки слухачів відділ/центр повинен мати приміщення, які оснащені засобами для демонстрації та тренування, основний перелік яких наведено в додатку, мультимедійною, офісною, копіювальною технікою тощо [4].

Комплектація навчальних та інших приміщень повинна бути достатньою для здійснення підготовки слухачів.

Мінімальна площа приміщень, що використовуються для проведення підготовки слухачів, визначається не менше площі відповідних навчальних приміщень, передбачених чинними державними будівельними нормами.

Основними завданнями та функціями навчально-тренувального відділу є:

- підготовка немедичних працівників з питань надання першої невідкладної медичної допомоги за програмами, затвердженими МОЗ України;

- підсумковий контроль отриманих слухачем знань, шляхом проведення заліку, який включає тестову частину та оцінку оволодіння практичними навичками;

- видача Сертифікату про підготовку немедичного працівника з питань надання першої невідкладної медичної допомоги за єдиною формою, що затверджена МОЗ України, за умови оволодіння практичними навичками та теоретичними знаннями;

- здійснення співробітництва з державними установами, науково-дослідницькими, навчальними та лікувально-профілактичними закладами, провідними фахівцями з питань екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

На базі навчально-тренувального відділу проводиться підготовка немедичних працівників: водіїв, військовослужбовців, інспекторів поліції, працівників державних та недержавних підприємств, школярів, студентів. Також, використовуються такі методи навчання як: майстер-класи, семінари-тренінги для підготованого контингенту: медсестер, фельдшерів, лікарів сімейної медицини. Ознайомлення слухачів з теоретичним матеріалом супроводжується показом слайдів, відеоматеріалів тощо. Практичні заняття проводяться з демонстрацією прийомів надання першої медичної допомоги на манекенах.

Кваліфікаційні вимоги затверджені Наказом МОЗ України від 09.08.17 р. № 918 «Про внесення змін до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 «Охорона здоров'я»

Також професію "Парамедик" та "Екстрений медичний технік (ЕМТ)" внесено до національного класифікатора України ДК 003:2010, що затверджено Наказом Мінекономрозвитку від 26.10.2017 № 1542 «Про затвердження Зміни № 6 до національного класифікатора України ДК 003:2010».

Чи залишили професію код 3221 - Фельдшер станції (відділення) швидкої та невідкладної медичної допомоги у класифікаторі чи ні на момент написання статті невідомо. Про те зміни, що чекають екстрену медичну допомогу України вже починають втілюватися.[26]

ПАРАМЕДИК

Завдання та обов'язки:

- керується Конституцією України, чинним законодавством України про охорону здоров'я, іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання охорони здоров'я, діяльність закладів охорони здоров'я, організацію першої медичної допомоги дорослому та дитячому населенню:

- здійснює професійну діяльність під керівництвом лікаря або самостійно;

- оцінює місце події на наявність загроз власному життю і життю інших людей, фактори, що впливають на стан та здоров'я пацієнтів;

- забезпечує власну безпеку;

- зберігає недоторканість місця події та речових доказів, взаємодіє з іншими екстреними службами;

- обстежує хворих на наявність невідкладних станів, виконує медичне сортування;

- приймає рішення про обсяг допомоги та госпіталізацію;

за необхідності консультується з лікарем;

- надає екстрену медичну допомогу при травмах чи захворюваннях дихальної, серцево-судинної, ендокринної, імунної, нервової систем, системи травлення та сечостатевої системи, при психічних розладах, при пошкодженнях опорно-рухового апарату, при дії зовнішніх факторів та при пологах;

- розраховує дозу лікарських засобів, які вводяться пацієнту;

- здійснює медичні процедури і маніпуляції: інгаляції, ін'єкції;

- забезпечує внутрішньокістковий та периферичний внутрішньовенний доступи, спостерігає та надає допомогу при побічних реакціях на лікарські засоби;

- встановлює сечові катетери, шлункові зонди, забезпечує прохідність верхніх дихальних шляхів, декомпресійну пункцію плевральної порожнини, встановлює назо- та орофарингіальні повітропроводи, надгортанні повітропроводи, здійснює інтубацію трахеї, хірургічне відновлення прохідності дихальних шляхів;

- зупиняє кровотечі прямим тиском, тампонуванням та за допомогою механічних засобів для зупинки кровотечі, при травмах проводить стабілізацію хребта, стабілізацію та іммобілізацію опорно-рухового апарату, накладає пов'язки;

- здійснює серцево-легеневу реанімацію, у тому числі із застосуванням дефібрилятора та дихального обладнання;

- записує та інтерпретує результати електрокардіограми;

- виконує апаратні дослідження і невідкладні процедури та здійснює підготовку пацієнта до інших досліджень;

- аналізує робочий процес з метою підвищення якості роботи;

- веде медичну документацію;

- передає до відділення екстреної медичної допомоги інформацію про процес надання медичної допомоги пацієнту на місці події та протягом транспортування до відділення, при необхідності допомагає персоналу відділення екстреної медичної допомоги;

- керує спеціалізованим санітарним автомобілем екстреної медичної допомоги;

- проводить заміну витратних матеріалів, перевіряє справність та готовність обладнання, підтримує спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги у стані готовності, працює з наявним спеціалізованим обладнанням;

- допомагає при транспортуванні пацієнтів, виконує перевезення пацієнтів до закладів охорони здоров'я;

- дотримується принципів медичної деонтології;

- забезпечує збереження лікарської таємниці;

- постійно удосконалює свій професійний рівень.

Кваліфікаційні вимоги:

Парамедик вищої категорії:

- вища освіта за ступенем молодшого бакалавра галузі знань "Охорона здоров'я", спеціальністю "Медсестринство", спеціалізацією "Лікувальна справа" за кваліфікацією "Парамедик";

- підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо);

- наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності;

- стаж роботи за фахом - понад 10 років;

- посвідчення водія відповідної категорії для керування автомобілем.

Парамедик I кваліфікаційної категорії:

- вища освіта за ступенем молодшого бакалавра галузі знань "Охорона здоров'я", спеціальністю "Медсестринство", спеціалізацією "Лікувальна справа" за кваліфікацією "Парамедик";

- підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо);

- наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності;

- стаж роботи за фахом - понад 7 років;

- посвідчення водія відповідної категорії для керування автомобілем.

Парамедик II кваліфікаційної категорії:

- вища освіта за ступенем молодшого бакалавра галузі знань "Охорона здоров'я", спеціальністю "Медсестринство", спеціалізацією "Лікувальна справа" за кваліфікацією "Парамедик";

- підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо);

- наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності;

- стаж роботи за фахом - понад 5 років;

- посвідчення водія відповідної категорії для керування автомобілем.

Парамедик:

- вища освіта за ступенем молодшого бакалавра галузі знань "Охорона здоров'я", спеціальністю "Медсестринство", спеціалізацією "Лікувальна справа" за кваліфікацією "Парамедик", без вимог до стажу;

- посвідчення водія відповідної категорії для керування автомобілем.[25]

ЕКСТРЕНИЙ МЕДИЧНИЙ ТЕХНІК

Кваліфікаційні вимоги:

- повна загальна середня освіта та підготовка за професією "Екстрений медичний технік";

- наявність сертифіката про проходження навчання за програмою підготовки за професією "Екстрений медичний технік";

- без вимог до стажу роботи;

- посвідчення водія відповідної категорії для керування автомобілем".

ІНСТРУКТОР З НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ

Інструктор з надання першої допомоги вищої кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра з будь-яких спеціальностей. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї кваліфікації. Стаж роботи за фахом - понад 10 років

Інструктор з надання першої допомоги I кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра з будь-яких спеціальностей. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї кваліфікації. Стаж роботи за фахом - понад 7 років

Інструктор з надання першої допомоги II кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра з будь-яких спеціальностей. Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї кваліфікації. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.

Інструктор з надання першої допомоги: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра з будь-яких спеціальностей. Наявність сертифіката закладу, акредитованого МОЗ України, про проходження навчання за програмою підготовки за кваліфікацією "Інструктор з надання першої допомоги". Наявність досвіду надання першої допомоги".[25]

ІНСТРУКТОР З НАДАННЯ ДОГОСПІТАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ

Інструктор з надання догоспітальної допомоги вищої кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра з будь-яких спеціальностей галузі знань "Охорона здоров'я". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї кваліфікації. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Інструктор з надання догоспітальної допомоги I кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра з будь-яких спеціальностей галузі знань "Охорона здоров'я". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) I кваліфікаційної категорії з цієї кваліфікації. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.

Інструктор з надання догоспітальної допомоги II кваліфікаційної категорії: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра з будь-яких спеціальностей галузі знань "Охорона здоров'я". Підвищення кваліфікації (курси удосконалення тощо). Наявність посвідчення про присвоєння (підтвердження) II кваліфікаційної категорії з цієї кваліфікації. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.

Інструктор з надання догоспітальної допомоги: вища освіта за ступенем молодшого бакалавра з будь-яких спеціальностей галузі знань "Охорона здоров'я". Наявність досвіду практичної роботи у сферах охорони здоров'я, цивільної безпеки, соціального захисту - не менше 2 років. Наявність сертифіката закладу, акредитованого МОЗ України, про проходження навчання за програмою підготовки за кваліфікацією "Інструктор з надання догоспітальної допомоги".[26]

2.10 Повноваження персоналу екстреної медичної допомоги

Домедична допомога - допомога-комплекс екстрених простих медичних заходів, що надаються потерпілому або особі, що раптово захворіла, на місці події і на період його транспортування в медичний заклад [6].

Особами, які зобов'язані надавати домедичну допомогу людині у невідкладному стані, є: рятувальники аварійно-рятувальних служб, працівники державної пожежної охорони, працівники органів та підрозділів міліції, фармацевтичні працівники, провідники пасажирських вагонів, бортпровідники та інші особи, які не мають медичної освіти, але за своїми службовими обов'язками повинні володіти практичними навичками з порятунку і збереженню життя людини, яка перебуває у невідкладному стані [2].

Діапазон дій з надання домедичної допомоги підпорядковує в собі три основні групи заходів:

1. Негайне припинення дії зовнішніх шкідливих чинників з дотриманням особистої безпеки (електричного струму, високих і низьких температур, стиснення потерпілого важкими предметами) і евакуація потерпілих з перерахованих вище несприятливих умов, в які вони потрапили (з пошкодженого транспорту, з води, з палаючого приміщення або в якому накопичилися отруйні гази);

2. Надання першої медичної допомоги постраждалим в залежності від характеру і виду травми, нещасного випадку або захворювання, що виникло несподівано (зупинка кровотечі, штучне дихання, непрямий компресія грудної клітки, накладення пов'язки на рану і т.д.);

3. Організація швидкого транспортування хворого або постраждалого до лікувального закладу [6].

Долікарська медична (догоспітальна) допомога - здійснюється силами фельдшерських бригад екстреної медичної допомоги. Типовий склад фельдшерської бригади: фельдшер, медична сестра, водій.

Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надати таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого, карається в п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до трьох років [10].

Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (ст.139 Кримінального кодексу України)

Лікарська медична (догоспітальна) допомога - надається лікарськими бригадами, які мають у своєму розпорядженні необхідною апаратурою, інструментарій, медикаменти і т.д., і наділені теоретичними знаннями і практичними навичками з надання кваліфікованої екстреної догоспітальної медичної допомоги. Типовий склад лікарської бригади: лікар, фельдшер, медична сестра, водій.

Рання госпітальна кваліфікована спеціалізована медична допомога-екстрені заходи, які постраждали (хворим), доставлених каретою екстреної медичної допомоги, які проводяться у відділеннях невідкладіх станів силами її співробітників [6].

У той же час існує міжнародна класифікація, згідно з якою екстрена медична допомога поділяється на наступні групи:

BLS (Basic life support) - базова підтримка життєдіяльності, а саме надання екстреної медичної допомоги на догоспітальному етапі не медиками (волонтерами, поліцейськими, пожежниками, рятувальниками), або тими ж медиками, випадково опинилися на місці події;

ILS (Immidiate life support) - невідкладна підтримка життєдіяльності, яка може здійснюватися в поліклініці, стаціонарі, в приватному кабінеті і т.д., Медичними працівниками до прибуття спеціалізованої рятувальної медичної бригади);

ALS (Advance life support) - розширена кваліфікована медична в т.ч. реанімаційна допомога, яка надається медиками і парамедиками із залученням відповідної апаратури, медикаментів, інструментарію на догоспітальному та ранньому госпітальному етапах;

ATLS (Advance trauma life support) - професійне надання невідкладної медичної допомоги при різних травмах як на догоспітальному, так і на ранньому госпітальному періодах (головним чином виконується лікарями, рідше медичними сестрами, парамедиками)

ACLS (Advance cardiac life support) - надання професійної екстреної медичної допомоги при серцево - судинної патології (проводиться лікарями, медичними сестрами, парамедиками)

PALS (Pediatric advance life support) - надання професійної екстреної медичної допомоги у дітей (здійснюється лікарями, медичними сестрами, парамедиками).



Список літератури

1. Дегтяренко Г. Є. Стан невиробничого травматизму в Україні /Г.Є. Дегтяренко, Н.В. Романенко, В.І. Лес-ковець // Вісник Національного науково-дослідного інституту охорони праці. - К: ННДІОП, 2004. - № 7. - С. 33 - 35.

2. Закон України «Про екстрену медичну допомогу» від 05.07.2012 року № 5081-IV

3. Костенко ОМ. Удосконалення методів і засобів з комплексного аналізу, прогнозу та попередження виробничого травматизму у сільськогосподарському виробництві: автореф. дис.. на здобуття наук, ступеня канд.. техн.. наук: спец. 05.26.01 «Охорона праці» / ОМ. Костенко. - Київ, 2002. - 24 с.

4. Наказ МОЗ України № 132 від 02.03.2009 року «Про організацію навчання окремих категорій немедичних працівників навичкам надання першої невідкладної медичної допомоги».

5. Онкологическая статистика [Электронный документ]. - Режим доступу: http://apps.who.int/rhl/effective_practice_and_organizing_care/rpcom2/ru.

6. Палій Л.В., Поцюрко Р.І., Леськів Л.С., Монастирська М.М. та ін. Основи реаніматології. - Київ: Медицина, 2006. - 164 с.

7. Показники здоров'я населення та використання ресурсів охорони здоров'я в Україні за 2013-2014 роки. - Київ: ЦМС МОЗ України, 2015. - 328 с.

8. Рак в Україні, 2015-2016. Захворюваність, смертність, показники діяльності онкологічної служби: бюлетень нац. канцер-реєстру України / Нац. інститут раку. - К., 2017. - № 18. -145 с.

9. Рибалка К.А. Підвищення безпеки праці при реконструкції одноповерхових промислових будівель: автореф. дис.. на здобуття наук, ступеня канд.. техн.. наук: спец. 05.26.01 «Охорона праці» / К.А. Рибалка. - Дніпропетровськ, 2009. - 20 с.

10. Рощін Г.Г., Гайдаєв Ю.О., Мазуренко О.В., Гур'єв С.О. та ін. Надання медичної допомоги постраждалим з політравмою на догоспітальному етапі.- Київ, 2003. - 33 с.

11. Рощін Г.Г., Корнієнко М.М., Гайдаєв Ю.О. Надання екстреної медичної допомоги постраждалим з політравмою на ранньому госпітальному етапі.- Київ, 2004. - 51 с.

12. Статистичні дані 2015 р. / Центр медичної статистики МОЗ України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://medstat.gov.ua.

13. Статистичні дані 2016 р. / Центр медичної статистики МОЗ України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://medstat.gov.ua.a.

14. Статистичні дані 2017 р. / Центр медичної статистики МОЗ України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://medstat.gov.ua.a.

15. Ткачук К.Н. Прогнозування виробничого травматизму: монографія / КН. Ткачук, О. Є. Кружилко. - К: Основа, 2014. - 345 с.

16. Мягченко О.П. Безпека життєдіяльності людини та суспільства: навч. посіб. / Мягченко О.П. - К: Центр учбової літератури, 2010. -3S4 с.

17. Тенденції зміни стану виробничого травматизму в Україні // Охорона праці: На допомогу спеціалісту з охорони праці. - 2010.- Ne 12.-С. 8-30.

18. Федоренко 3. П. Особливості розвитку захворюваності на рак сечостатевих органів в Україні після аварії на ЧАЕС / 3. П. Федоренко, Л. О. Гулак, А. Ю. Рижов // Клин, онкол. - 2013. - № 1 (9). - С. 87-92.

Размещено на Allbest.ru

...