Порівняльна оцінка різних способів шинування зубів у пацієнтів з пародонтитом

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК:616.314.17:612.349.8

Порівняльна оцінка різних способів шинування зубів у пацієнтів з пародонтитом

Попович І.Ю.

ВДНЗУ «Українська медична стоматологічна академія», м. Полтава

Генералізований пародонтит займає значне місце серед усіх захворювань тканин пародонта. Основними симптомами даного захворювання є наявність симптоматичного гінгівіту, пародонтальних карманів, надта під'ясеневих зубних відкладень і безумовно прогресуючої резорбції кісткової тканини з появою патологічної рухливості зубів вже на початкових стадіях розвитку даного захворювання. Усунення всіх цих симптомів є дуже важливим етапом для досягнення довготривалої ремісії генералізованого пародонтиту. Обов'язковим етапом лікування генералізованого пародонтиту є шинування рухомих зубів. Метою нашої роботи стало порівняння різних способів шинування рухомих зубів у пацієнтів з хронічним генералізованим пародонтитом 2 ступеня тяжкості. Для досягнення поставленої мети нами було проведено стоматологічне клінічне, рентгенологічне, функціональне, лабораторне обстеження 20 пацієнтів із хронічним генералізованим пародонтитом II ступеня тяжкості та комплексне лікування з шинуванням рухомих зубів різними способами. Результати проведеного дослідження свідчать про доцільність шинування рухомих зубів за допомогою скловолоконних конструкцій на етапі комплексного, поєднаного, диференційованого лікування пацієнтів на хронічний генералізований пародонтит II ступеня тяжкості. Даний підхід забезпечує раціональне, якісне лікування пародонтологічних пацієнтів та благоприємний клінікофункціональний прогноз як у найближчі, так і віддалені терміни спостережень.

Ключові слова: шинування зубів, скловолоконна стрічка, генералізований пародонтит, рухомість зубів, стабілізація зубів. Науково-дослідна робота є фрагментом НДР «Механізми впливу хвороботворних факторів на стоматологічний статус осіб із соматичною патологією, шляхи їх корекції та блокування» (№ 0115U001138).

На сьогоднішній день захворювання тканин пародонта посідають значне місце серед усіх стоматологічних захворювань. Більшість як лікарів-стоматологів, так і пацієнтів не сприймають цю проблему на належному рівні і вчасно не проводять повноцінне обстеження, встановлення діагнозу та лікування пацієнтів на ранньому етапі розвитку захворювання. Тому з кожним роком відбувається поступове збільшення кількості пацієнтів з тяжким перебігом захворювань тканин пародонта. Генералізований пародонтит

(ГП) займає значне місце серед усіх захворювань тканин пародонта [1]. Його поширеність складає від 15 % до 90% в залежності від етнічної групи і популяції [2]. У більшості випадків дане захворювання є синдромом інших захворювань організму. Так, при сахарному діабеті 1 і 2 типів відбувається прискорений розвиток гене-ралізованого пародонтиту. Виявлено, що при СД2 частота генералізованого пародонтиту збільшена в два рази [3]. Основними симптомами даного захворювання є наявність симптоматичного гінгівіту, пародонтальних кишень, надта підясеневих зубних відкладень і безумовно про-гресуючої резорбції кісткової тканини з появою патологічної рухливості зубів вже на початкових стадіях розвитку даного захворювання. Під час лікування ГП лікарі-стоматологи дотримуються принципів комплексного, поєднаного, диферен-ційованого та індивідуального підходів. Усунення всіх цих симптомів є дуже важливим етапом для досягнення довготривалої ремісії генералізованого пародонтиту.

Обов'язковим етапом місцевого лікування генералізованого пародонтиту є шинування рухомих зубів. Це дозволяє рівномірно розподілити жувальне навантаження, виключити формування вторинної травматичної оклюзії та забезпечити довготривалу стабілізацію пародонта, тим самим попередити передчасне видалення зубів. Ще 10 років тому шинування зубів проводили лікарі стоматологи-ортопеди. Дане шинування проводилось за допомогою незнімних та знімних конструкцій зубних протезів та мало багато не-доліків. З розвитком технологій на сьогоднішній день найбільш раціональним є шинування зубів з використанням скловолокна як основи для фіксації рухомих зубів. Такий вид шинування зубів є різновидом усунення патологічної рухомості зубів з використанням сучасних адгезивних систем, композитних фотополімерних матеріалів та скловолокна [4]. Даний вид шинування об'єднує функціонально орієнтовані групи зубів в єдиний блок, зменшує їх рухомість, рівномірно розподіляє жувальний тиск під час приймання їжі та створює умови спокою для регенерації і загоєння тканин пародонта після хірургічного лікування. При цьому такий вид шинування не порушує зовнішній вигляд пацієнта, не травмує тканини пародонта, не перешкоджає догляду за порожниною рота і міцно фіксується на зубах. парадонтит зуб шинування

Мета роботи

Порівняння різних способів шинування рухо-мих зубів у пацієнтів з хронічним генералізованим пародонтитом 2 ступеня тяжкості.

Об'єкти і методи дослідження

Для досягнення поставленої мети нами було проведено стоматологічне клінічне, рентгеноло-гічне, функціональне, лабораторне обстеження 20 пацієнтів із хронічним генералізованим паро-донтитом II ступеня тяжкості та комплексне ліку-вання з шинуванням рухомих зубів. В залежності від способу шинування усі пацієнти були розділені на дві групи. В першій групі (10 пацієнтів) шинування рухомих зубів проводилось за допо-могою скловолокна та фотополімерних матеріалів, в другій групі (10 пацієнтів) за допомогою ортопедичних знімних конструкцій з шинуючими елементами.

На всіх обстежених була заповнена картка амбулаторного пацієнта, пародонтограмма із ви-користанням пародонтометру «pa-on Parameter» (Orange dental), визначення рухливості зубів за допомогою періотестеру «Periotest М» (Medizintechnik Gulden). Всі пацієнти перебували на диспансерному обліку у стоматолога. Клінічну оцінку проведеного лікування проводили після 6, 12, 18 та 24 місяців закінчення другої фази ліку-вання. Рентгенологічне обстеження здійснювали перед початком лікування та через 1 та 2 роки диспансерного лікування.

Для шинування використовували фотополімерний нанонаповнений матеріал «Ceram X one» (Dentspy Sirona), матеріал для об'ємного внесення «SDR» (Dentspy Sirona), скловолоконну стрічку «Поліглас» (ЄСТА) шириною 2 мм. Шинування у фронтальній ділянці проводили із включенням ікл з обох сторін, в боковій ділянці при необхідності шинували моляри і премоляри. При III ступені тяжкості пародонтиту за показаннями здійснювали шинування максимальної кількості зубів (шинування по дузі). Перед проведенням шинування зубів ендодонтичну підготовку не виконували, якщо за даними рентгенологічного обстеження не було виявлено патологічних змін в періапікальній ділянці зуба.

Методика шинування рухомих зубів склада-лась з наступних етапів:

1. Антисептична обробка порожнини рота.

2. Знеболення в разі необхідності.

3. Проведення професійної гігієни порожнини рота.

4. Оцінка оклюзійних контактів.

5. Препарування жолобка для розміщення скловолоконної стрічки.

6. Ізоляція операційного поля за допомогою кофердаму.

7. Адгезивна підготовка опорних зубів.

8. Поетапна фіксація скловолоконної стрічки за допомогою матеріалу об'ємного внесення «SDR».

9. Покриття скловолоконної стрічки за допо-могою фотополімерного композитного матеріалу.

10. Перевірка і корекція оклюзійних контактів, шліфування та полірування шини.

В другій групі шинування рухомих зубів паці-єнтів проводили за допомогою знімних ортопе-дичних конструкцій (бюгельних протезів) з ши-нуючими елементами.

Результати дослідження та їх обговорення

В результаті проведеного дослідження з'ясовано, що пацієнти першої групи, яким ши-нування рухомих зубів було здійснено за допо-могою скловолоконної стрічки та фотополімерних матеріалів мали довготривалу ремісію протягом усього періоду спостережень. В той час як два пацієнти другої групи мали загострення через 12 місяців після проведеного комплексного лікування. Показники періотестометрії у пацієнтів першої та другої груп до проведення лікування мали значення стабільності в межах від «+23» до «+32».

Одразу після проведеного лікування значення стабільності зубів лежали в межах «+3» «+7» (першої групи) та «+9» «+14»(другої групи). Через 6, 12, 18 та 24 місяців після проведеного лікування не визначалось зменшення стабільності зубів у першій групі. Стабільність зубів, яким було проведено шинування, у другій групі через 6 місяців зменшилась на 2 одиниці, через 12 місяців на 5 одиниць, через 18 місяців на 8 одиниць та на 10 одиниць в порівнянні з показниками, які були одразу після виготовлення ортопедичної конструкції.

При цьому у пацієнтів першої групи на протязі всього періоду спостережень клінічно визначалась позитивна динаміка патологічного процесу в тканинах пародонту зі зменшенням глибини пародонтальних карманів від 0,5 до 1,5мм, яким не було проведено хірургічне лікування, та з формуванням повноцінної кортикальної пластинки альвеолярного відростку і збільшення щільності кісткової тканини альвеолярного відростку за даними рентгенологічних методів дослідження. У пацієнтів другої групи також визначалась позитивна динаміка патологічного процесу в тканинах пародонту зі зменшенням глибини па-родонтальних карманів до 0,5мм у восьми із де-сяти пацієнтів. У двох пацієнтів спостерігалось загострення процесу в тканинах пародонту зі збільшення глибини пародонтальних карманів на 1,5 2,5мм.

Таким чином результати проведеного дослі-дження свідчать про доцільність шинування ру-хомих зубів за допомогою скловолоконних конс-трукцій на етапі комплексного, поєднаного, ди-ференційованого лікування пацієнтів на хронічний генералізований пародонтит II ступеня тяжкості. Даний підхід забезпечує раціональне, якісне лікування пародонтологічних пацієнтів та благоприємний клініко-функціональний прогноз як у найближчі, так і віддалені терміни спостережень.

Перспективи подальших досліджень.

В подальшому планується проведення довго-тривалого моніторингу пацієнтів із захворюваннями тканин пародонту яким було проведено комплексне лікування зі скловолоконним шину-ванням рухомих зубів.

Література

1. Громов О.В. Сравнительная харктеристика индексов состояния пародонта в возрастном аспекте / О.В. Громов // Современная стоматология. 2012. №4. С.16-19.

2. Dutta A. Prevalence of periradicular periodontitis in a Scottish subpopulation found on CBCT images. / A.Dutta, F. Smith-Jack, W.P. Saunders // Int. Endod. J. 2014. V.47. P.854-863.

3. Кайдашев И.П. NF -kV-сигнализация как основа развития сис-темного воспаления, инсулинорезистентности, липотоксичности, сахарного диабета 2-го типа и атеросклероза / И.П. Кайда-шев // Международный эндокринологический журнал. 2011. №3(35). С.35-43.

4. Ожоган І.А. Клінічна оцінка запропонованих методів реставрації та шинування бічних зубів у хворих на генералізований паро-донтит / I.A. Ожоган, В.І. Герелюк // Современная стоматология. 2010. №1. С.53-56.

Размещено на Allbest.ru