Ступінь неврологічного дефіциту при черепно-мозковій травмі та його корекція

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Неврологічні порушення при черепно-мозковій травмі (ЧМТ) є актуальною і не до кінця вивченою проблемою, оскільки ступінь пригнічення ЦНС характеризує тяжкість ЧМТ і визначає її вихід [3, 5]. У ряді випадків після ЧМТ розвивається посттравматична енцефалопатія, тяжкість якої не завжди залежить від ступеня тяжкості перенесеної ЧМТ навіть струс мозку може приводити до розвитку атрофічних процесів, наростання неврологічної симптоматики, проявів пароксизмальних розладів свідомості [1-3, 5].

Новий анксіолітік карбацетам, який є ендогенним модулятором ГАМК-бензодіазепінового рецепторного комплексу, представляє собою похідне в-карболіну [6]. Його використання як нейропротектора проводиться у відношенні впливу на кровообіг мозку, гальмування глутаматної ексайтотоксичності, зменшення вільнорадикального ушкодження, покращення метаболізму та енергозабезпечення нейронів [4, 8]. Рядом досліджень отримані дані щодо протизапальних, протипухлинних, імуномоделюючих ефектів таких препаратів центральної дії [1, 8] та її ролі в механізмах пам'яті, можливості нейромодуляції при терапії хвороби Альцгеймера [7] та в умовах ЧМТ [4, 9].

Мета дослідження. Вивчити ступінь неврологічного дефіциту в динаміці експериментальної ЧМТ та можливість його корекції карбацетамом.

Матеріал і методи.

Дослідження проведено на 45 білих безпородних щурах-самцях, віком шість місяців, вагою 180-220 г, які утримувалися на стандартному раціоні при вільному доступі до їжі й води в умовах віварію. Моделювання ЧМТ проводили у ранкові (з восьмої до десятої) години у спеціально відведеному провітреному приміщенні при температурі 18-22 °С, відносній вологості 40-60 % і освітленості 250 люкс з дотриманням Гельсінської декларації, прийнятої Генеральною асамблеєю Всесвітньої медичної асоціації (2008 р.), загальних норм та принципів Європейської конвенції про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідницьких й інших наукових цілей, Першого Національного Конгресу з біоетики та законодавства України.

Моделювання проводили за методикою В.М. Єльського, С.В. Зябліцева (2005) вільнопадаючим вантажем на фіксовану голову тварини з енергією удару 0,425 кДж під короткочасним ефірним наркозом [2]. Тваринам 1-ї та 2ї дослідних груп (у кожній групі n=15) після моделювання ЧМТ внутрішньочеревно вводили відповідно, карбацетам (5 мг/кг маси) та актовегін (16 мг/кг маси) протягом одного тижня після травми [4]. Актовегин був обраний для порівняння з ефектом карбацетаму, як препарат, який широко використовується для лікування при пошкодженні ЦНС (ЧМТ, постінсультні стані, нейроінфекції тощо). У якості групи порівняння використано 15 щурів, яким виконували всі маніпуляції, аналогічні до таких у дослідних групах, але замість досліджуваних лікарських засобів вводили 1 мл фізіологічного розчину внутрішньочеревно. Неврологічний дефіцит оцінювали у всіх тварин напередодні експерименту (за одну добу; контрольні дані), через три години після моделювання ЧМТ (перша доба), а також через три та через сім діб. Для об'єктивної оцінки ступеня неврологічного дефіциту була обрана 100-бальна шкала (Todd et al., 1981 у модифікаціях Л.А. Шалякіної, 1987; О.Я. Євтушенка, 1989) [2]. Оцінювали рівень свідомості тварин, стан рефлекторної сфери, у тому числі ширину й реакцію зіниць на світло, рогівковий рефлекс, рефлекторну реакцію на гучний звук, реакцію на світло і біль; м'язовий тонус тулуба і кінцівок; дихання; рух і деякі поведінкові реакції всього 14 ознак. Статистичні розрахунки здійснили в середовищі прикладних програм Statistica 10 (StatSoft, Inc, USA).

Результати досліджень та їх обговорення.

мозковий травма карбацетам

Табл. 1

Вивчення реакцій тварин на введення в ефірний наркоз показало, що наркотична реакція супроводжувалася затемненням свідомості, звуженням зіниць, зниженням рефлексів і порогу больової чутливості, відсутністю рухових реакцій, уповільненням дихання. Ця реакція тривала у тварин до 10-15 хвилин, після чого протягом 20-30 хвилин тварини повністю отямлювалися, демонстрували нормальні реакції на світло й звук, активний грумінг. Будь-яких дихальних, рухових і поведінкових розладів відзначено не було. Загальна оцінка за 100-бальною шкалою склала 5,4 ± 0,76 балів, що відображало фізіологічні особливості гризунів. Динаміка ступеню неврологічного дефіциту наведена у таблиці 1.

Тварини групи порівняння та дослідних груп після завдання їм ЧМТ проявляли різні поведінкові, рухові й рефлекторні розлади. Безпосередньо після травми спостерігалися судоми, зниження температури до 35-36 єС, зниження частотисерцевих скорочень і дихальних рухів.

Після припинення дії ефіру зустрічалося нетривале вимкнення свідомості або легкі ступені оглушення, що характеризувало ЧМТ середньої тяжкості. Патофізіологічну сутність розладів свідомості при ЧМТ становить різного ступеня блокада висхідних активаційних систем ретикулярної формації [3].

Зіниці біли звужені, їх реакції на світло й рогівковий рефлекс нормальні або трохи знижені. Слухові реакції у нормі або ослаблені. М'язовий тонус тулуба й кінцівок у більшості тварин спастичний, реакція на біль ослаблена. Дихання було нормальним. Тварини проявляли здатність до самостійного, хоча й утрудненого пересування. Поведінкові реакції на появу експериментатора, здатності пити й приймати їжу, догляд за собою були знижені.

На першу добу після травми ступень неврологічного дефіциту у групі порівняння склав 20,4±1,8 бали, що, у середньому, було у 3,8 рази вище за контрольні дані (рис. 1).

У дослідній групі 1 цей показник склав 19,2±1,8 балів, що було у 3,6 рази вищим за контрольні дані. Проте ступень неврологічного дефіциту не відрізнявся від такого в групі порівняння (див. табл. 1). У дослідній групі 2 ступень неврологічного дефіциту на 1-у добу склав 19,4±1,9 балів, тобто у 3,6 рази перевищив контрольні дані. Проте він не мав вірогідних різниць а ні з групою порівняння, а ні з дослідною групою 1.

Через три доби у групі порівняння спостерігали такі зміни неврологічного дефіциту: він склав 21,2±2,0 балів, що було у 3,9 рази вище за контрольні дані та не мало вірогідних різниць із попереднім вимірюванням (першою добою).

Рис. 1. Динаміка ступеню неврологічного дефіциту в експериментальних групах (% до контрольних даних); * p<0,05

Рис. 2. Динаміка ступеню неврологічного дефіциту в дослідних групах (% до даних групи порівняння); * p<0,05

У дослідній групі 1 цей показник склав 16,8±1,3 бали, що було у 3,1 рази вищим за контроль. Проте, цей показник був вірогідно меншим (на 20,8 %; p<0,05) за показник групи порівняння та не мав вірогідних різниць за показники попереднього вимірювання та першої доби. У тварин дослідної групи 1 спостерігався стабільний стан свідомості, вони дотримувалися чистоти, активно реагували на дії експериментатора. Тварини могли самостійно підтримувати позу та ходити з мінімальною атаксією.

У дослідній групі 2 неврологічний дефіцит на третю добу ЧМТ був 18,7±1,8 балів, тобто у 3,5 рази вищим за контрольні дані (див. рис. 1). Проте він не мав вірогідних різниць ні з групою порівняння, ні з дослідною групою 1 та попереднім вимірюванням і першою добою.

Через тиждень у групі порівняння спостерігалися такі зміни неврологічного дефіциту: він склав 12,3±1,5 балів, що залишалося у 2,3 рази вище за контроль. Проте, він був меншим за попереднє вимірювання (на 42 %) та за рівень першої доби (на 40 %; p<0,05 у обох випадках). У дослідній групі 1 цей показник склав 8,6 ± 0,5 балів, що було у 1,6 рази вищим за контроль. Проте він був меншим (на 30 %) за показники групи порівняння, попереднього вимірювання (на 42 %) та першої доби (на 40 %; p<0,05 для всіх випадків).

У дослідній групі 2 ступень неврологічного дефіцити на сьому добу склав 10,2±1,0 балів, тобто був у 1,9 рази вищим за контрольні дані (див. табл. 1). Цей рівень був меншим за показники попереднього вимірювання (на 45 %) та першої доби (на 47 %; p<0,05 у обох випадках). Проте він не мав вірогідних різниць а ні з групою порівняння, а ні з дослідною групою 1.

Динаміка ступеню неврологічного дефіциту по відношенню до групи порівняння наведена на рисунку 2.

Добре видно, що при порівнянні дослідних груп 1 та 2 динаміка у першому випадку має більш виражену тенденцію до зниження, тобто неврологічний дефіцит регресує швидше. У другому випадку відновлення неврологічного дефіциту йде суттєво повільніше.

Таким чином, встановлено, що експериментальна ЧМТ призводе до збільшення ступеню неврологічного дефіциту у 3,6 рази на першу добу, що згодом регресує, але й на сьому добу лишається вірогідно вищим (у 2,3 рази; p<0,05) у порівнянні з контрольними даними. При порівнянні ефектів карбацетаму та актовегіну виявилося, що обоє препарати знижують ступень неврологічного дефіциту, але для карбоцетаму цей ефект був більш вираженим: ступень неврологічного дефіциту на сьому добу знижувалася на 30 %, а для актовегіну на 17 % (статистична значущість на рівні p<0,05 була відмічена тільки для карбацетаму).

Перспективи подальших наукових досліджень. У подальшому планується вивчити ефективність карбацетаму та актовегіну щодо відновлення когнітивних функцій у експериментальних тварин.

Література

1. Демченко О.М. Когнітивна активність щурів за умов дисфункції щитоподібної залози.

2. Ельский В.Н. Моделирование черепно-мозговой травмы / В.Н. Ельский, С.В. Зяблицев Донецк: Издательство «Новый мир», 2008. 140 с.

3. Ельский В.Н. Нейрогормональные регуляторные механизмы при черепно-мозговой травме / В.Н. Ельский, С.В, Зяблицев. Донецк: Издательство «Новый мир», 2008. 240 с.

4. Козак Д.В. Системні порушення в патогенезі раннього і пізнього періодів травматичної хвороби та їх корекція: автореферат дисертації ... доктора медичних наук: 14.03.04 патологічна фізіологія / Д.В. Козак; Тернопільський державний медичний університет ім. І.Я. Горбачевського МОЗ України. Тернопіль, 2015. 36 с.

5. Коровка С.Я. Механізми формування синдрому ендогенної інтоксикації при травматичній хворобі головного мозку: дисертація ... кандидата медичних наук: 14.03.04 патологічна фізіологія / С.Я. Коровка; Донецький національний медичний університет ім. М. Горького МОЗ України. Донецьк, 2013. 201 с.

6. Психиатрия: национальное руководство/ под ред. Т.Б. Дмитриевой, В.Н. Краснов, Н.Г Незнанов, В.Я. Семке, А.С. Тиганова. М.: «ГЭОТАР-Медиа», 2011. 1000 с.

7. Li Y Implications of GABAergic neurotransmission in Alzheimer's disease.

8. McQuail J.A Molecular aspects of age-related cognitive decline: the role of GABA signaling.

9. Ziablitsev S.V. Effects of modifications of the functional state of the central cholinergic system on neurological deficiency related to experimental traumatic brain injury / S.V. Ziablitsev, S.A Khudoley, Yu.L. Sudilovskaya, Yu.I. Strel'chenko // Neurophysiology. 2015. Vol. 47 (2). P 168-170.

Размещено на Allbest.ru