Новітні методи визначення зажиттєвості ушкоджень в судово-медичній практиці

Герасименко О.І., Донецький національний медичний університет імені м. Горького, м. Краматорськ.

Герасименко А.И.

Статья посвящена влиянию стрессового фактора на организм человека, в результате чего возникают прижизненные признаки повреждений в травмированных тканях. Новейшие достижения в науке связаны с увеличением исследований прижизненности травмы, что обусловливает необходимость обратить внимание судебно-медицинских экспертов и внедрить в свою практическую деятельность новейшие методики определения прижизненности травмы с целью унификации результатов исследования и избежание диагностических ошибок.

Ключевые слова: стресс, прижизненность, повреждение, травма, методика.

Summary

LATEST METHODS THE INTRAVITALITY DAMAGED FORENSIC PRACTICE

Gerasimenko А.І.

The article is devoted to the impact of stressors on the human body, causing intravitality signs of damage in injured tissues. Recent advances in science are related to increasing research on intravitality injury that makes forensic experts to implement the latest techniques of assessing injury intravitality into their practice as well as to unify research results and to avoid diagnostic errors.

Keywords: stress, intravitality, injury, 1 trauma, technique.

Зміст статті

На сьогоднішній день питання, присвячені зажиттєвості тілесних ушкоджень, не втрачають своєї актуальності. Перш ніж розглянути новітні методи визначення зажиттєвості ушкоджень, слід звернути увагу на ознаки танатоґенезу зажиттєвого ушкодження. Так, наприклад, танато- ґенез при зажиттєвості повішення обумовлений здавленням сонних артерій і, як наслідок, виникнення гострої гіпоксії мозку, здавлення яремних вен провокує підвищення внутрішньочерепного тиску через порушення відтоку крові від мозку, і як наслідок, смерть настає внаслідок здавлення кори і центрів головного мозку. Проте, такі зміни спостерігаються не лише у центральній нервовій системі, але й в периферичній. [1]. Тому, при мікроскопічному дослідженні странгуляційної борозни спостерігаються фрагментації, деструкції та дегенерації нервових волокон та їх закінчень [2].

Розтягнення та здавлення блукаючих нервів, які відбуваються при повішенні, обумовлюють танатоґенез смерті від раптової рефлекторної зупинки серця [3].

Якщо розглядати інші механічні ушкодження, окрім странгуляції, то і у саднах та крововиливах також можна визначити ознаки зажиттєвості. Так, ряд авторів пропонують за розширенням капілярів, збільшенням сегментоядерних лейкоцитів з їх пристінковим розташуванням, наявністю лімфоїдних інфільтратів, вираженості лейкоцитарного валу та макрофагальних реакціях з утворенням фібробластів визначати не лише саму зажиттєву реакцію, але й по цим ознакам встановлювати і давність заподіяння ушкоджень [4].

Слід зазначити, що зажиттєві зміни в ушкодженій тканині внаслідок дії на неї механічних чинників обумовлені стресовою реакцією організму на ушкодження, яка викликає стан динамічної неузгодженості [5]. У випадках отримання тілесних ушкоджень перебіг стресу нероздільно пов'язаний з розвитком морфофункціональних змін в нейроендокринній системі [6]. Ушкодження спричиняє розвиток комплексної системної та локальної відповіді. Активація гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової та симпато- адреналової систем обумовлюють системну відповідь організму на травму, а розвиток запальної реакції, як в місці травмування, так і в найближче розташованих тканинах обумовлює локальну відповідь [7]. В свою чергу, ступінь вира- женості стресового стану залежить від інтенсивності даної реакції [8].

В судово-медичній практиці при визначенні наявності стресу базуються на таких морфологічних критеріях, як: некроз міокарда (права половина серця), збільшення у розмірах надниркових залоз, дистрофічні зміни тиміко-лімфатичної системи, набряк та гіперемія слизових оболонок, легень та головного мозку, ерозії в шлунково- кишковому тракті, підвищення судинної проникливості [9].

Слід зазначити, що більшість судово-медичних експертиз, які повторно призначаються органами досудового розслідування обумовлені спірними питаннями щодо визначення зажиттєвості ушкоджень. Спірність питань по встановленню зажиттєвості ушкоджень пов'язана з різноманітністю досліджень як вітчизняних, так і іноземних науковців. Використовуючи різні методи дослідження можна отримати і розходження по результатам проведеного дослідження.

Призначення повторного проведення судово-медичної експертизи по одному і тому ж випадку травмування також може бути обумовлене і відсутністю бажання у судово-медичних експертів шукати компромісні рішення та вивчати новітні наукові роботи науковців, використовуючи їх для подальшого проведення експертизи. Найчастіше експерти у своїй практичній діяльності використовують той метод, який найбільш доступний, такий як гістологічний. Проте, слід зазначити, що суперечливі висновки як раз виникають на базі гістологічних досліджень, тому що зрізи тканин на гістологічних скельцях напряму залежать від тої ділянки з якої робили зрізи. І бувають випадки, коли проводили вирізку тканин не з тої ділянки, в якій спостерігався патологічний процес, тому і результати гістологічного дослідження не відповідали дійсності наявного патологічного стану у людини. Також встановлення ознак зажиттєвості травми за гістологічним дослідженням напряму залежить і від кваліфікації судово- медичного експерта-гістолога.

Крім гістологічних досліджень, для встановлення зажиттєвості ушкоджень в експертну практику слід впроваджувати і біохімічні дослідження.

Так, наприклад, виявити реакцію організму на стрес можна і за допомогою біохімічних досліджень, які довели зміну кількості глікогену та глюкози в печінці, молочної кислоти в мозку і м'язах, а саме, зниження вмісту глікогену в печінці менш 2000-1000 мг %, збільшення концентрації лактату в головному мозку більше 250-300 мг % [10]. Однак, молочна кислота накопичується в м'язах кінцівок при виражених фізичних зусиллях [11], а тому оцінку результатів слід проводити з урахуванням можливості впливу інших чинників. При стресі, який пов'язаний з гострим кисневим голодуванням, в нирках спостерігається зниження активності сукцинатдегідрогенази, підвищення активності карбоангідрази в міокарді і зниження її в печінці, зменшується активність кислої фосфомоноестерази і АТФ на тлі підвищеної активності лужної фосфомоноестерази в печінці, капілярах міокарда і дрібних кровоносних судинах [12].

Серед сучасних біохімічних методів дослідження зажиттєвості ушкоджень слід також виділити визначення рівня вільного гістастаміну, який в 1,2 рази підвищується у странгуляційній борозні при зажиттєвому повішенні [13]. Серотонін також відіграє не останню роль у визначенні зажиттєвості травмованої шкіри. Так, вміст вільного серотоніну в ділянках шкіри із зажиттєвими механічними ураженнями вищий у 1,5 рази, ніж у ділянках неураженої шкіри [14].

Слід звернути увагу і на біофізичні методи, які використовують для встановлення біохімічних змін [15]. Так, використовуючи трьохвильову методику люмінесцентного спектрального аналізу, деякими авторами запропоновано встановлення зажиттєвості странгуляційної борозни за кількісним вмістом білків, нуклеїнових кислот та ліпідів [16].

Метаболічний ацидоз, який виникає при повішенні, впливає на біохімічні процеси в клітинах странгуляційної борозни, змінюючи їх тинкторіальні властивості [17]. Проте, слід зауважити, що хоча деякі автори і пропонують вивчати ці властивості при недостатній вираженості странгуляційної борозни при повішенні, але і при посмертних ураженнях шкіри також спостерігається базофільне забарвлення дерми [18].

Таким чином, аналіз вищевказаних літературних даних дає підстави вважати, що у випадках смертельного травмування організм людини зазнає стресового впливу, який проявляється в рідинах та тканинах тіла змінюючи вміст біологічно-активних речовин, зокрема, гістаміну, серотоніну, кортикостероїдів тощо. Ступінь вираженості даних змін залежить від тривалості перебігу травматичного процесу. В той же час, враховуючи роль біологічно-активних речовин в розвитку реакції організму на травму, слід судово- медичним експертам звернути увагу на можливості використання визначення біологічно- активних речовин для діагностики зажиттєвості та давності травми. стрес судова медична зажиттєва

Література

1. Білецький Є.М. Судова медицина та судова психіатрія. Навчальний посібник / Є.М. Білецький, Г.А. Білецька. - Х.: Одіссей, 2008. - 200 с.

2. Витер В.И. Судебно-медицинская экспертиза механической асфиксии: учебно-методическое пособие / В.И. Витер, А.Ю. Вавилов, В.В. Кунгурова. - Ижевск, 2008. - 48 с.

3. Sigrist T. Homicide by asphyxia - yes or no? On the use of muscle histology // T. Sigrist, U. Germann // Z. Rechtsmed - 1989. - Vol. 102, N 8. - P. 549-557.

4. Sigrist T. Using muscle histology for assessment of vitality in hanging / T. Sigrist, U. Germann, C. Markwalder // Arch. Kriminol. - 14. 1997. - Vol. 200, N 3-4. - P. 107-112.

5. Завальнюк А.Х. Визначення зажиттєвості, давності і послідовності утворення ушкоджень: методичні рекомендації / А.Х. Завальнюк, В.Д. Мішалов, І.О. Юхимець. - Київ, 2012. - 27 с. 15.

6. Газенко О.Г. Нервные и эндокринные механизмы стресса / О.Г. Газенко, Ф.И. Фурдуй // Кишинев: Штиинца, 1980. - 256 с.

7. Науменко В.Г. Судебно-медицинское определение прижизненного или посмертного происхождения повреждений / В.Г. Науменко, О.А. Палимпсестова // Суд.-мед. эксп. - 1992. - №1. - С. 38-40.

8. Лысенко А.С. Роль эпифиза в защите организма от поврежде-ния / А.С. Лысенко, Ю.В. Редькин // Успехи физиол. наук. - 2003. - Т.34. - №4. - С. 26-36.

9. Bonne O. Prospective evaluation of plasma Cortisol in recent trauma survivors with posttraumatic stress disorder [In process Citation]/ O. Bonne, D. Brandes, R. Segman, R. Yehyda // Psychiatry Res. - 2003. - V.119. - №1-2. - P. 171-175.

10. Grellner W. The quantitative alteration of the DNA content in strangulation marks is an artifact / W. Grellner, M. Benecke //Forensic Sci. Int. - 1997. - Vol. 89, № 1-2. - P. 15-20.

11. Дейгин В.И. Синтез и исследование биологической активности иммуноактивных пептидов / В.И. Дейгин., Г.М. Бабиев, A.M. Короткое // Роль пептидных биорегуляторов (цитомединов) в регуляции гомеостаза: Тез. докл. науч. конф. / Воен. - мед. акад. им. С.М. Кирова. - 1987. - С. 34-35.

12. Генералов A.B. Возможности посмертной судебномедицинской оценки роли стресса в посттравматическом танатогенезе / A.B. Генералов, А.И. Сыкало, Г.Ф. Пучков // Первый съезд судебных медиков Латвийской ССР: Тез. докл. - Рига, 1985. - С. 209-210.

13. Теппермен Д. Физиология обмена веществ и эндокринной системы / Д. Теппермен, Х. Теппермен // пер с англ. - М.: Мир, 1989. - 656 с.

14. Михайличенко Б.В. Определение прижизненности механических повреждений по количественному содержанию свободного гистамина в травмированной коже: автореф. дисс. на соискание научной степени канд. мед. наук: спец. 14.00.24 "Судебная медицина" / Б.В. Михайличенко. - М., 1987. - 24 с.

15. Сушко В.А. Судебно-медицинское значение определения свободного серотонина в травмированной коже для диагностики возникновения механических повреждений: автореф. дисс. на соискание научной степени канд. мед. наук: спец. 14.00.24 "Судебная медицина" / В.А. Сушко. - М., 1987. - 24 с.

16. Дунаєв О.В. Дослідження особливостей біологічних тканин людини з метою визначення давності настання смерті і заподіяння механічних ушкоджень / О.В. Дунаєв, Б.В. Михайличенко, К.М. Сулоєв // Український медичний альманах. - 2012. - Том 15, № 6. - С. 52-53.

17. Плаксин В.О. Судебно-медицинская оценка прижизненности возникновения странгуляционной борозды / В.О. Плаксин, О.В. Мышанская // Всероссийский съезд судебных медиков, 3-й: Материалы. - Саратов, 1992. - Часть II. - С. 310-312.

18. Боголепов Н.Н. Ультраструктура мозга при гипоксии / Н.Н. Боголепов - М.: Медицина, 1979. - 167 с.

19. Чертовских А.А. Установление прижизненности странгуляционной борозды по содержанию гемина / А.А. Чертовских, Е.С. Тучик, О.Г. Асташкина // Медицинская экспертиза и право. - 2014. - № 2. - С. 15-17.

Размещено на Allbest.ru